Мяркотнасць і агіда трымаюць маю душу,

Надзея ад чакання знікае назаўжды,

Калі зацята чую, як штось зрабіць я мушу,

Але ледзь адчуваю пагрозу ад бяды.

“Ня слухай сваё сэрца, трымай у ім пустэчу –

Так лепей табе будзе бяз болю існаваць.

Прасцей быць памяркоўным і, нават, так бяспечна... ”

Але я не згаджаюсь, жадая адчуваць.

---

Мерзость и отвращение захватывают мою душу,

Надежда от ожидания исчезает навсегда,

Когда настойчиво слышу, как что-то должна я сделать,

Но лишь чувствую угрозу от беды.

"Не слушай своё сердце, хранив нём пустоту –

Так лучше тебе будет без боли существовать.

Проще быть терпимым и, даже, так безопасно... "

Но я не соглашаюсь, желая чувствовать.

Загрузка...