Раз галченя, два галченя

Одного разу вранці,

А може і не вранці,

Старанний хлопчик Вітя

Уроки вчити сів.

В вікні побачив галку,

Насіння що клювала,

Прикривши трохи очі,

І Вітя полетів.

*

«Як добре бути галкою!» -

Подумав хлопчик Вітя,

- Привіт, красуню галка,

А звати як тебе?

- Мене зовуть Галкуша,

А я тебе впізнала -

Ти Вітя, другокласник,

Із класу другий Б.

*

- Поклюй зернятка, хочеш?

Та ти не маєш дзьоба!

- Не дзьоб, а білі зуби

У мене сильні є.

Як добре бути птахом!

- А полетіли разом! -

Галкуша запросила, -

Наздоганяй мене!

*

Ми летимо красиво,

Я крила розправляю,

Легко парю в польоті,

Як здорово літать!

Навіщо вчитись в школі?

Сідати за уроки?

Цілком без знань можливо

Свобідним птахом стать!

*

Ось в парк ми прилетіли,

Там пиріжок тихенько

Томився одиноко,

Під лавкою лежав.

- Іди, поклюй хоч трохи, -

Мене зове Галкуша, -

Смачний він, ароматний,

Таких ти не клював!

*

- Цей пиріжок поїсти?

З землі? Брудний? Та що ти!

Не їстиму його я,

А може хтось кусав!

Сама ти їж, як хочеш!

Образилась Галкуша:

- Гаразд, поїж цукерки,

Ніхто не смакував.

Я підлетів на лаву,

Було там в чистій пачці

Дві крихітних цукерки,

Одну із них я взяв.

Раптово чую:

- Хто це?

Із нашого чи парку?

Він наші дві цукерки

Тихесенько украв!

*

- Кар-кар, - кричить ворона, -

Провчити його треба!

От пощипаймо крила,

Щоб нам усе віддав!

Тут галка заступилась:

- Не лайся ти, вороно!

Він друг мій, а цукерку

Візьми і не проґав.

*

Ми від гріха подалі,

Залишили цукерки

І пиріжок з варенням,

А я не шкодував.

Розправили ми крила,

Змахнули ними сильно,

До річки полетіли,

Щоб я там поспівав.

*

Як добре біля річки!

Зростають поруч верби,

І хвилька набігає

До мокрих камінців.

До річки підлітаю

Мочу сміливо лапи,

А цього я із мамою

Ніколи не робив!

*

- Вода холодна в травні! -

Мене вчив строгий тато.

- І горло ти застудиш, -

Твердила мама теж.

А птахом бути вільним -

Літаєш, куди хочеш,

В калюжі лапки мочиш

І в річечці авжеж.

*

- Давай пісні співати,

Ке-е – ке-е, - кричить аж.

Подобається, схоже,

Їй пісенька своя.

- Ке-ке, - я теж співаю, -

А голос незнайомий,

Закашлявся я трохи.

- Тоді співай ка-а.

*

- Ой, ящірка, поглянь-но, -

Мене Галкуша кличе, -

Дивись, як убігає,

Давай наздоганять!

Літаю над травою,

Шукаю між осотом,

Обожнюю з дитинства

Я ящірок шукать!

Ховалась вона вправно,

Серед кущів майнула,

Сказала мені галка:

- Ех, жалко втік обід!

- Обід? - собі дивуюсь, -

Ти любиш її їсти?

Галкуша розсміялася:

- Коли на самоті!

*

- Дивись, ще ніби здобич, -

Помітила Галкуша.

В землі пухкій, не мокрій

Повз дощовий хробак.

- Клюй, клюй! - голосить галка, -

Ти спробуй, дуже смачно!

Я справа, ти ліворуч,

З’їмо його отак.

*

- Що черв'яка? Нізащо!

Придумала ти, галко,

Ми черв'ячків, звичайно,

Садили на гачок,

Та це на риболовлі,

А щоби з’їсти просто,

Та ні за що на світі!

Хоч є у них білок.

Наївшись вдосталь галка

Почистила пір'їнки:

- Один секрет я маю,

Летімо, підтягнись.

Ми полетіли з нею

К дуплу на дубі сивім,

Дуб був старий, високий,

Та ще тягнувся ввись.

*

В дуплі моя Галкуша

Скарби всі зберігала:

Кільце, копійку, шпильку,

І дзеркальце, і м'яч,

Перо ворони, кришку,

Значок, горіх і ґудзик,

Добра було багато!

Що й не порахувать!

*

Дивився, дивувався.

Оце так, як багато!

- Ти мотлохом цим граєш?

Навіщо бережеш?

- Я що побачу, миттю

На місці підбираю,

Беру, щоб не забрали

Ворона й хтозна ще.

*

Я із дупла взяв пензлик.

- Так ось, куди пропав він,

Всі очі я прогледів,

Щоби його знайти!

Лежав він на віконці,

А ти його стягнула!

- Мені він не потрібен,

Собі його візьми!

*

- Іще секрет один я

Тобі відкрию, Вітю,

Давай жучків наловимо,

Ходімо, покажу

Два славних галченятка,

Весною народилися,

Вони в гнізді у димаря

На нашому даху.

*

Ми полетіли вище,

В гнізді затишнім, теплім

Сиділи і дивилися

Два славних пташеня.

Галкуша підлетіла,

Дала жучків, личинок,

І коника, і муху

Їм також віддала.

*

- Хотімо їсти, тату, -

Мене малі клювали, -

Нам принеси личинок,

А можна хробаків.

- Який я пташкам тато!

Навіщо так прозвали?

Щоб годував жуками

Галкуші малюків?

*

Прокинувся і бачу:

Тут зошити, підручник,

І ручка, фарби, пензлик,

Лінійка та пенал.

Як добре бути Вітею!

І учнем, і хлопчиськом!

Заснув над завданням я,

І сон свій розглядав.

*

- Зробив уроки, синку?

Мене питає мама.

- Ще приклад та задача,

Ще не досяг мети.

- Іди, поїж, мій любий,

Пельмені остигають,

Переключися трохи,

Бо вже втомився ти.

*

Іду на кухню, пахнуть

Пельмені та сметана,

І печиво з компотом,

Матусині борщі.

А за віконцем галка

Насіння доїдає,

Кільце у правій лапці.

(помітив я) блищить.

*

Я посміхаюсь мамі:

- Спасибі, дуже смачно,

Тепер свої задачі

Вирішувати йду.

- Здоров будь, дорогенький, -

Мене цілує мама.

Я йду за стіл свій знову -

Ось книга й зошит тут.

*

Розв’язую задачу,

На п’ять спочатку множив,

Складав з трьома дедалі,

І легко все чомусь.

Пишу у своєму зошиті:

«Задача номер вісім»,

Але чогось на галку

Час від часу дивлюсь.

*

Пісням навчає галка –

Ке-е, ке-е, та ка-а,

Своїх дітей тямущих

Малих двох галченят.

Розумники співають

І ніби на знайомого,

На доброго знайомого

На мене всі глядять.

*

Сміюся, кинув крихти,

Пшона та трохи гречки,

І печиво солодке

Кидаю у вікно.

Вони клюють і раді,

І щоки набивають,

Немов не їли тиждень,

Або давним-давно.

*

Склювали все і чисто,

Ні крихти на віконці,

Порядок залишили,

Не підвели мене.

Мені співали галки,

І дякували дружно:

- Спасибі, хлопче Вітю,

Із класу другий «Б».