Немов скаженіі собаки...
Немов скаженіі собаки,
що грізно виють в небуття,
порвали. Все - троянди, маки...
Кохання міф. Як ті лайдаки.
В душі мерзенне відчуття.
За віщо?
Що кому я винен?
Все не второпаю ніяк...
За небокраєм пісня лине.
І журавлі прощальним клином.
А я - один. Як неборак...