У жирафа чотири ноги

Цей екземпляр книги 2026 року БЕЗКОШТОВНИЙ і не може ніким використовуватись для продажу.

©Усі права належать Ганні Рось.

Ілюстрації автора. Обкладинка зроблена ШІ від ChatGPT4.

У електронних книжкових магазинах можна зустріти платну версію 2018 року випуску з обкладинкою від Видавництва Андронум

Ганна Рось

У жирафа чотири ноги

В одному зоопарку,

В чудовім зоопарку,

У величезнім парку

З'явились в один рік

Слон, ослик, мавпенятко,

Маленьке мишенятко,

Їжак, ведмідь, зайчатко,

І рись неподалік.

Всі разом підростали,

І дружньо пустували,

Ніяк не нудьгували,

Бо грали день за днем.

Жилося їм чудово!

Цікаво і казково,

Пісні співала мавпа

Про друзів, про усе.

- У слоненяти чотири ноги,

У слоненяти є вуха і хвіст,

Не потрібні йому дві руки,

Виручає його довгий ніс.

Радіє слоненятко,

Він вже не дитинчатко,

Бо вухами плескає,

Немов дорослий слон.

Про нього склали пісню!

Тепер два тижні дійсно

Співати буде, звісно,

Сурмити, як тромбон.

- У слоненяти один довгий ніс,

У слоненяти два ока, раз, два,

А два вуха і хвіст то є три!

І чотири ноги у слона!

Тут жваве мавпенятко

Побачило зайчатко,

Який нагострив вуха

Та м'ячик розглядав.

Привітний, добрий, дружній

Зайчатко простодушний,

Побачив в небі кульку,

За нею вмить помчав.

- У зайчатка чотири є лапки,

У зайчатка пухнастенька шубка,

Зайченятко - він теплий і добрий,

А ще є у нього рожевих два вушка.

Радіє зайченятко!

Про нього склали пісню!

Тепер два тижні дійсно

Співатиме один.

Про вушка і про лапки,

І про морквинку з грядки,

Як м’ячиком всі грали,

Як кулькою грав він.

- У ослятка чотири ноги,

І у нього мітелкою хвіст,

Впертий він, як осел, і співає "ІА",

Нам візочок дарунків привіз!

І віслючок щасливий,

Про нього проспівали!

ІА-кати він буде,

Радіти через край.

- Пі-пі, - волає мишка, -

А як же я, мартишка,

Хай сіра та хвостата,

Про мене заспівай!

- В мишеняти чотири ноги,

А іще ворухливий тонесенький хвіст,

Хоч вона і мала, любить масло та сир,

І у неї допитливий гостренький ніс!

- І у їжачка теж чотири ноги,

На мордочці чорний зволожений ніс,

Росте ліс густенький на спині його,

Він колючок везе цілий віз!

- Пі-пі, - пищить малятко, -

Про мене проспівали!

- І про мене! І ніс мій! -

Аплодував їжак.

- Мартишка, молодець ти!

- Вона пісні дарує!

- А про себе, мартишка,

Чом не співаєш так?

- У мартишки всього дві ноги,

Але є у мене дві спритні руки,

Я можу за гілки триматись,

І співати й сміятись, сміятись!

- А у рисі?

- Чотири ноги!

Дуже гострі малі пазурці,

Вушка з пензликом на голові,

Милі щічки пухнасті твої!

- Про рисеня є пісня!

- Мурчатиме два тижні!

- А може і три тижні

Співати день за днем,

Щоб в зоопарку чули.

- Про ведмежа забули!

- Ведмедя? Клишоногого?

Про нього пісня є!

- І чотири в ведмедика лапи,

Однією смакує він мед,

Глянь, ласунчик, пустун та бешкетник

Нас погратися знову зове.

Так бігали, стрибали,

Дружили, пустували,

І жили безтурботно,

Немов одна сім'я,

Слон, ослик, мавпенятко,

Їжак, ведмідь, зайчатко,

І рись, і мишенятко,

Радіючи щодня.

*

Одного разу в парку,

В чудовім зоопарку,

У мами народився

Високий, хто? Жираф!

Він мукав, мекав, бекав,

За мамою він бігав,

І Айболита-доктора

Він смикав за рукав.

Його поїли з соски,

І молоко давали

З яйцем перепелиним.

Куди йому рости?

Він вище мавпенятка,

Зайча та ведмежатка,

Осля та слоненятка,

Він вище їх п'яти!

Не будемо з ним грати!

І зовсім це не жарти,

З таким високим важко,

Як можна грати з ним?

Ну, скільки можна мекати,

Ну, скільки можна бекати,

Він пхикає вночі і вдень

І заважає всім!

- І що з цим поробити?

- Ходімо побродити!

- Ні! Бігати, стрибати!

- Давайте грати в м’яч!

Слон, ослик, мавпенятко,

Їжак, ведмідь, зайчатко,

І рись, і мишенятко,

Уже несуться вскач.

*

А день за днем минали,

Звірята підростали,

Й жирафенятко-плакса

Потроху підростав.

Ходив по зоопарку,

Дививсь на сонце, травку,

Акацій квіти нюхав,

Листочки смакував.

- А нащо горб верблюду?

Мартишка, а це трудно

Пісні свої складати

І добре рахувать?

А що ото за звуки?

Навіщо мавпі руки?

А скільки у вас пальців?

Сказала мама - п'ять.

- То хто махав крилами?

А крокодил з зубами?

Слону навіщо хобот? -

І далі не змовкав, -

Нащо зайчаті вуха?

А що таке є «дружба»? -

Здавалося, жирафеня

Не втомлювавсь, не спав.

- У зайченяти вуха,

Щоб добре звуки чути,

А лапки, щоб стрибати,

Та кульки здогонять.

Їх підганяє вітром,

Злітають у повітрі,

Та головне для кульок -

Мерщій не відлітать.

Дмухнув зненацька вітер.

- Ой! Краща кулька в світі! -

Страждає зайченятко, -

Куди вона летить?

А кулька покружляла

І стрічку намотала,

За гілку зачепившись,

На дереві висить.

- Не плач, стривай, зайчатко, -

Вмовляв жирафенятко, -

Дістану зараз кульку,

На мене ти дивись.

- Дуб, гілку, нахиляй-но,

Жирафу кульку дай-но!

- Тримай, зайча, міцніше,

Ти лапкою візьмись.

- Ура! - зайчисько радий

Бо іграшку дістали,

Йому віддали кульку,

Та що там - цілий шар!

- Ти - друг, жирафенятко!

- ІА, - сказав ослятко, -

Тепер з жирафом дружиш?

Ти другом його став?

*

Сіяє сонце в парку,

В чудовім зоопарку,

По сонячній галявині

Іде-бреде жираф,

Але що там за крики?

- Рятуйте! Поможіть ви!

Сов’ятко неслухняний

Сам із гнізда упав!

Умить зібрались друзі.

- Що діяти? Як бути?

І сам верблюд двогорбий

На поміч прискакав:

- Як нам спасти дитятко?

Підняти як сов’ятко?

Мені б іще півметра,

Я б до гнізда дістав.

- Заждіть, не поспішайте!

Зітхати постривайте!

Іди, малюк-сов’ятко

Скоріше в теплий дім, -

Схиливсь жирафенятко,

Обняв його малятко,

Сидить вже бідолаха

У теплому гнізді.

Ура! Ой, скільки щастя,

Позаду всі напасті,

Радіє добра мама,

Досвідчена сова:

- Врятований сов’ятко,

Спасибі, жирафятко!

У тебе добре серце

І жалісна душа.

*

- Їжак де забарився?

- Аби не загубився!

А раптом отруївся!

- Чи дивиться десь сон!

- Окрай ялин шукали!

- Ми бігали та звали.

- І у струмка його нема, -

Переживає слон.

- Звірята, постривайте,

Хоч мить не поспішайте,

Постійте, зачекайте,

Я зараз досліджу.

Дививсь жираф направо,

Дививсь жираф наліво.

- Я бачу! Усе добре!

Вас зараз проводжу!

А їжачок у затінку,

В тіні та прохолоді,

Спокійно, безтурботно

Близь яблуні лежав.

І мріяв про велике

Червоне, ніжне, стигле,

Солодке, соковите,

Про яблуко гадав.

- Ми нишпоримо в парку,

Він дивиться на хмарки!

Ти відпочив вже, друже,

Бо збилися ми з ніг!

- Високий жирафятко,

Хоч сам іще малятко,

Знайти тебе у парку

Нам щойно допоміг!

- Малята, не сваріться.

Ні хмарки! Подивіться -

Смачне, велике яблуко,

Та дуже високо,

Я ждав, поки дозріє,

А потім, як поспіє,

Коли наллється соком

І упаде само.

- Я яблуко дістану,

Тобі в нагоді стану, -

Жираф торкнувся гілки

І яблуко подав.

- Яке воно рум’яне,

Пахуче та духмяне!

Спасибі, як приємно,

Що ти його дістав!

Верблюд, віслюк, зайчатко,

Їжак, рись, ведмежатко

Поглянули на мавпу –

Тут ясно все без слів.

Очікують юрбою,

Кивнув слон головою,

І вухами він ляснув:

- Діждемося твій спів?

- У жирафа чотири ноги,

І довга-предовга у нього є шия,

У жирафа забавні є ріжки,

Але головне, що дружити він вміє!

- Але головне, що дружити він вміє!

У жирафа чотири ноги,

В слоненяти чотири ноги,

І у рисі чотири ноги,

У ослика також чотири ноги!

У верблюда чотири ноги,

В мишенятка чотири ноги,

В крокодила чотири ноги,

І у їжачка теж чотири ноги!

В зайченятка чотири є лапи!

І ходить на лапах ведмідь косолапий,

У нього тих лап, ну, звичайно, чотири!

Лічити давно до п'яти нас навчили.

В слоненя довгий хобот та вуха,

В їжачка є багато колючок,

А жираф наш такий довгошиїй,

Але головне, що дружити всі вміють!

Але головне, що дружити всі вміють!