У селі, як у селі

Так сталося, що дід Прохор жив удвох зі своєю невісткою Явдохою, та ще й з кішкою Мотькою. Син Прохора на війні загинув, дітей вони з Явдохою нажити не встигли. Так і жили-поживали втрьох.

Явдоха була баба працьовита і по господарству ладна, але сильно скупа, жадібна. Що не попросять у неї сусіди - на все одна відмова. Навіть Мотьку не пестила. Подоїть, бувало, корову Явдоха, а Мотька біля ніг її треться, дай, мовляв, молочка, господиня.

- Молока тобі, - сердиться Явдоха, - а чим ти заслужила молочко, валяєшся весь день на сонечку, боки грієш.

- А хто вночі мишей ловить? - запитує Прохор. - Наша Мотька своє молочко відпрацьовує сповна.

- Мур, - згодна з дідом Мотька.

Наллє Явдоха кішці молока, маслом пригостить, а все ходить по хаті бурчить:

- Нахлібників повен двір, чи не прогодувати всіх.

*

- Явдосю, - прибігла якось сусідка Катруся, - виручай. Кашу гарбузову зварити хотіла, а пшона зовсім обмаль, дай склянку пшона, я вже тобі віддячу.

- Чи не дробили ми просо ще, - відповідає Явдоха, - через тиждень приходь.

Побігла додому Катруся.

- Ось тобі й маєш, - здивувався дід Прохор. - Так у нас пшоно з минулого року залишилося, ти їм і курчат годуєш.

- То для курчат припасено, що ж мені роздавати його?

- Віднеси Катрусі, та не стакан, а всі два, - гримнув свекор. - Чи не будь скнарою, добро тобі пригадається. На добрих справах світ тримається.

Послухалася Явдоха Прохора, насипала пшона в мішечок та понесла сусідці.

- Ой, спасибі, - зраділа Катруся. - Я вам кашки принесу, як звариться.

- Ти краще гарбузом почастуй, що мені каша твоя, - пробурчала Явдоха.

- І, справді, - стрепенулася Катруся, - ось вам гарбузик солодкий, стиглий.

Повернулася Явдоха у двір, гарбуз тягне.

- Тьху, що за баба, - розсердився дід, - навіщо гарбуз взяла? У нас повний город гарбузів.

- Згодиться гарбуз, татусю, ось гусям на тертці натру, пригощу, свої-то гарбузи терти шкода.

- Ти від жадібності своєї так і помреш, ніхто добрим словом не згадає.

- Що мені з добрих слів за користь, як мене вже не буде на світі, - засміялася невістка і пішла годувати гусей.

- Що за баба, нічого не розуміє, - журився Прохор, сидячи на ганку. - Адже доброю пам'яттю славна людина. Дружина моя, Анфіса, доброї душі була, мабуть, з ангелами на небесах знаходиться, пісні співає. Всі Анфісу в селі добрим словом згадують.

*

Якось Прохор встав рано, наловив рибки в ставку, приніс невістці цілих п'ять карасів.

- З уловом вас, сусіди, - біля паркану стояв сусід старий дід Федір. - Давно я рибки не їв, а карасики чудові!

- На тобі, Федоре, і дружині твоїй по карасику, побалуйте живіт, - Прохор простягнув дві рибки сусідові.

- Ой, спасибі, дай Бог, тобі, Прохоре, здоров'я і довгих років життя.

- Дякую, Федоре, і тобі того ж, - посміхнувся Прохор.

Дід Федір взяв рибку і пішов до себе у двір.

- Чого це ви, татусю, рибкою розкидаєтеся. Нехай би сам і ловив, - знову бурчала Явдоха.

- Старий Федір вже на риболовлю ходити, - відповів свекор. - А ти б була хорошою, так засмажила би їм рибки та сама пригостила і добра слава про тебе б пішла.

- Ось ще що придумали, татусю, буду я їм рибку смажити! - пирснула невістка.

- Ох, ох, ох, - зітхав Прохор. - Що за баба, поділися з сусідами, вони тобі добрим словом відплатять.

- Не потрібні мені, татусю, їх добрі слова, - відповідала Явдоха. - Добрі слова в глечик не наллєш і в кишеню не покладеш.

- Все про кишені думаєш, мало тобі добра, чай, не бідно живемо, і хата у нас ще міцна, корівка в хліві, курочки та гусочки, конячка своя.

- Мені, татусю, за господарством дивитися роботи вистачає, з ранку кручуся. Та ще треба на базар встигнути, продати що, а не задарма роздавати.

- Нічого ти не розумієш в житті, - журився Прохор. - Хто ж тебе добрим словом згадає? Хто перед Богом слівце замовить і свічку поставить?

*

Якось раз їхали Прохор і Явдоха з базару. Конячка, Марта, хоч і стара вже, а все ж не пішки йти, везе собі потихеньку. Наздогнали вони по дорозі сусіда Єфрема, той зрадів:

- Ой, сусіди! З базару їдете? З вдалим розпродажем вас!

- А ти що ж? Чи не продав порося? Чого не руках несеш?

- Навпаки, купив, а мішок не взяв, ось і несу. Чи не підвезете? - запитав Єфрем.

- Чого ж не підвезти добру людину, сідай, місця всім вистачить, - запросив Прохор.

- Ой, тільки порося тут і не вистачало, - пробурчала невдоволена Явдоха, прибираючи свої покупки. - Наша Марта вже тепер ледве шкандибає, а тут ще поросят возити.

Прохор строго подивився на невістку.

- Чи не сердься, Явдохо, - посміхнувся Єфрем, сідаючи на воза, - на Святки сала тобі принесу солоного та з часничком.

- Я і не ображаюся. Ось хлібця твоєму поросяті, - пом'якшала Явдоха, - дай, хай їсть, мабуть, голодний та переляканий.

- За хлібець спасибі, - зрадів Єфрем і пригостив порося. - Добро твоє тобі пригадається.

А свекор посміхнувся у вуса, дочекався-таки від невістки доброго вчинку.

*

А на Різдво захворіла Явдоха. Злягла, лежить, не встає, кашляє.

Пішов Прохор до сусідки Катрусі:

- Чи немає у тебе, Катрусю, якої травички від кашлю? Захворіла Явдоха, кашель сильний.

- Травка є, і мати-й-мачуха, і корінь оману. Зараз дам. Травку заваріть, настоїться шість годин і нехай п'є. А корінь проварити десять хвилин і того менше настояти, можна пити.

- Спасибі тобі, Катрусю, - зрадів Прохор. - піду лікувати невістку.

- Нехай одужує, - побажала сусідка.

- Дай Боже, дай Боже, - відповів сусід.

*

Прохор приніс додому траву і коріння.

- Ось тобі від Катрусі, - каже. - Зараз заваримо, полегшає тобі.

- Кхе-кхе, - тільки й прокашлялася Явдоха, а її лихоманка так і пробиває, трясе.

Кішка Мотька стрибнула на ліжко, де лежала Явдоха, лягла в ногах, щоб зігріти господиню.

Возиться Прохор у печі, а тут стукіт у віконце.

- Прохоре! Прохоре!

Дивиться Прохор, а це дід Федір прийшов.

Вийшов він на ганок.

- Почули, що Явдоха захворіла, - сказав сусід. - Ось моя бабця передала їй борсучого жиру розтиратися. Обітреться, укутається, хвороба і пройде.

- Ой, спасибі, дай Боже, тобі, Федоре, і дружині твоїй здоров'я і довгих років життя.

- Дякую, Прохоре, і вам того ж, нехай невістка одужує, здоров'ячка їй.

*

Пила Явдоха відвари з лікарських трав, обтиралася борсучим жиром, полегшало їй трохи, але ще з ліжка вона не вставала, тільки за потребою.

А Мотька весь час поруч крутилася - то в ногах ляже, то під бочок, то у шиї згорнеться калачиком.

Одного разу в двері хати постукали. Це Єфрем меду приніс.

- Дійшли до мене чутки, що Явдоха хворіє, - сказав Єфрем. - Ось їй медку.

- Ой, спасибі тобі, добрий чоловіче, - подякував Прохор. - Добра у тебе душа.

- Я і свічечку в церкві за її здоров'я поставив, - посміхнувся Єфрем. - Явдоха баба добра, тільки назовні не показує, сувора сильно.

- І господиня хороша, - похвалив невістку свекор і почухав потилицю.

*

Хворіла Явдоха довго, а перед Великоднем встала, давай яйця фарбувати та калачі ставити.

- Ось тобі молочка, - вона налила молока Мотьці.

- Мур, - потерлася об неї кішка.

- Явдосю, ти піднялася? - здивувався свекор, увійшовши в хату. - Ти паски затіялася пекти? А навіщо так багато?

- Як же, татусю, свято велике, треба всіх сусідів пригостити, - посміхалася Явдоха. - Дякую вам, татусю, що не кинули мене, що лікували, доглядали, годували. Що Зорьку доїли, курочок і гусочок годували, он скільки яєць до свята знесли! Всім вистачить!

Прохор дивився на Мотьку, яка ласувала молочко, на Явдоху, яка поралася біля печі і на серці його була радість. Невістку було прямо не впізнати. Ніколи вона раніш нікого не пригощала пасками, а тепер тісто замісила запашне, калачі ставить. У хаті пахне святом, збитими білками.

Біля ніг Прохора потерлася Мотька, облизуючи вуса від молока:

- Мур!

- Добро не забувається! Так-то, Мотька, - сказав задоволений Прохор.