Я слухала, як дихає земля

Послухай тишу, як вона прекрасна,

Немає в ній міської суєти,

Їй не потрібна музика сучасна,

Лише діброви, вітер та степи.

Бо тиша любить ніжне шепотіння,

Джерел дзюрчання, пісню солов'я,

Й обожнює безкрає небо синє,

І навесні як дихає земля.

Ще тиша любить окрик журавлиний

І як бджола несе солодкий мед,

Як листя миють дощові краплини

Та восени байдужий вітер дме.

Як у вогні потріскують поліна

І взимку як кружляє білий сніг,

Як на губах хрумтить духмяне сіно,

А навесні бринить стрімкий потік.

Така вже тиша є самодостатня,

Наповнена гармонії вона,

Найкращі струни пробудити здатна,

Коли у грудях щира є душа.

11.11.2002