Збірка перша "Мандрівки серця"

Адам в старості булькоче

І щось собі під ніс хихоче.

Від Валахія він біжить

Від страшного Бабая мчить

Он від того Голіафа ,що і так від страху дрижить.

І що сили він киває п*ятами

Із рваними латами.

Петрович на нього шипить

З усією силою, злістю кричить

І каже «мов так тобі й треба»

Така уже його дилема.

Регоче Адам, що вся слава йому дісталась

Тільки от доля зламалась.

Тепер регоче беззубий, кривий-

Поганий хлопчисько такий.

Робити нічого не вміє,

А кулаками махати –це він уміє.

Личко твоє змарніло

І все тіло від ознобу оніміло.

Навіщо ж довів себе,

Не подивився ти на той знак,

Що врятувати тебе міг

І виходить що нізащо ти поліг.

Адам в кущах густих причаївся

І що з того –хіба ти змінився!

Так і мариш війною,

Що ніхто не хоче бути поряд з тобою.

Ночами сумними ти пиячив

Через те, що ні для кого ти нічого не значив.

В битвах великих ти полягав

Та правди так і не пізнав.

У війнах тебе підрізали

Та від болю і крику тебе не звільняли.

Відьми тебе спалити хотіли-

Все одно не звільнили.

Туга самотності тебе крила

І ніяка сила б тебе не звільнила,

Якби не віра що Бог про тебе піклується

Твоїми вчинками милується.

Знай, що Бог поруч з тобою

Він тут-Він за тобою!