перейдеш битий шлях убрід
і зоставиш тінь
потойбіч
всупереч
забобонам
я зупинене серце до ніг жбурляю
тобі
як собаці жбурляють
шматок від крові солоний
обома руками
схопи і не відпускай
як невічний свій день
як останній свій шанс
як жінку
над прозорістю часу
прозрієш хоч ти
нехай
бодай на одну хвилинку
перейдеш – іще б пак -
найрозбитіший в небі шлях
найжертовнішу зірку пригорнеш
до моїх вікон
я кричатиму
так
як кричить від болю земля
вивергаючи чоловіка
перейдуть і ті інші
але ж вони крадькома
не покажуть облич
їхні очі змішаються з пилом
у розгорненій книзі
стількох сторінок нема
на тутешній землі
такі
глибокі могили