Минулого року побував я на колись славетній землі Холодного Яру, землі напоєній кров'ю українських героїв. Розмовляючи з місцевими селянами, побачив, що українська традиція переривається — селяни, які досі ходять стежками українських партизанів, забули, хто протоптав ці стежки. Вони не знають про існування Холодноярської республіки, не знають, хто такі герої-холодноярці. Один лише дядько, хата якого знаходиться в 500 метрах від дуба Залізняка, сказав, що чув про холодноярців, це, мовляв, бандити, які боролись проти радянської влади.
До чого я веду?
Ви, українське козацтво, якраз і є тією силою, яка намагається, щоб традиція українська — традиція українського лицарства — не переривалася, а дала на межі тисячоліть нових героїв — сучасних Сірків, Виговських та Болбочанів. Але, друзі, чи всіх традицій ви є хранителями? Скажіть чи були такі випадки, щоб протягом року український козак XVII ст. не вбив ворога? Чому ж ми не стаємо на ґерць з ними?! Чи ворогів вже нема на нашій землі?..
Час розпочинати планомірну санацію нашої Вітчизни.
Слава Українському Козацтву, яке вилонить нових лицарів!
Слава Україні, яка вилонила і зберегла Українське Козацтво!
13 жовтня 1994 р.,
Київ.