Гониво хом'ячків

Переклад з російської книги “Крысиные бега”.

Обкладинка — Нільсен.

2012 рік.

Глава 1. Люююююди.

У всі часи необхідні хліб та видовища. Головний сценарист розважальних шоу Савік Кондрашкін не без підстав вважав, що люди з радістю віддадуть будь — який хліб за видовище. 25 років свого нетверезого життя Кондрашкін присвятив вижиманню з українців емоцій за допомогою телевізора. У його доробку були: шоу “Дуель психологів”, де клоуни повинні були вилікувати підсадного пацієнта; інтелектуальна гра “Дешифруй послання”, — кумедне намагання зрозуміти труди психоаналітика та багато іншого.

Самим популярним шоу Савіка стало “Політичне гониво”, де хтось із відомих політиків зачитував з листочка завдання, а учасники намагались зрозуміти те, що сказав політик корявою українською (політики традиційно гидують вивченням рідної мови). Виходило кумедно — слухачі кидались у різні боки та робили надзвичайну дурню, бо зрозуміти українську мову лідерів країни вдавалось мало кому.

І от знову Кондрашкіну треба створити карколомне шоу.

Продюсер Савіка, надивившись до блювоти російського телебачення, вимагав телешоу шизофренічного, жорсткого та безпринципного, — майже такого, як “Бої без правил у Верховній Раді”. Вимагав створити шоу потвор, що ладні були перегризти один одному горлянки за приз. Вимагав захмарних рейтингів та істерії. Творча група Савіка Кондрашкіна прониклася завданням і забухала.

Розгулюючи по хаті, Савік міркував над фабулою нового реаліті. Хто буде самим пристрасним в гонці на виживання? Він пригадав витівки військових, офісного планктону та борців за права тварин, — всі вони були якимись млявими й остогидли глядачу. Кондрашкін увімкнув телевізор. Він полюбляв цупити ідеї з чужих проектів, але професійно їх переробляв таким чином, щоб не отримати запрошення до суду за порушення авторських прав. Савік, закривши очі, ткнув навмання пальцем в кнопки пульта. Фортуна ввічливо увімкнула релігійний канал. Темношкірий проповідник у нереально–білому вбранні трясся на сцені, потворно вигукуючи “Люююююди!”. Було дуже схоже на реп, але піпл плющило сильніше, ніж на реп–концертах.

— Люююди! Господь думає про вас! Кожен день він думає про таку мілку й брехливу мерзоту, як ви! І кохає вас, люююююди! Колись я блукав вулицями, голодний та самотній. І не було лохів, що годували мене… Тоді я спитав Господа, чого він посилає мені стільки горя. Бог відповів мені, що це від любові! Тоді я став всім казати, що Бог їх кохає… і в мене з’явилося бабло! Алілуя!

“Люююююди” жорстко кайфували від гуру, танцювали та горлали “Алілуя!”. Проповідник бігав по залу з величезним відром, в яке глядачі радісно трамбували свої гроші.

Савік зааплодував колезі. Шоу хлопчини не було оригінальним, але людям подобалось і вони те щедро фінансували. Кондрашкін хижо посміхнувся: “Влаштувати гонки на виживання серед сектантів!”. Відібрати проповідників з самих кумедних релігій та влаштувати змагання! Це буде бомба! А шоу назвати “Гониво хом’ячків”!

Група креативників, не виходячи з запою, підібрала для участі в шоу таких персонажів:

— Знесені Баштою. Обожнюють роздавати друковану продукцію своєї секти. Не агресивні. Паршиві бійці, але кайфують від різного роду знущань, що додає шансів на виживання у будь–якому шизоїдному оточенні,

— Маббардісти. Потенційні лідери змагань. Агресивні та вперті але дуже лякливі. Постійно пишуть доноси на всіх, починаючи з себе. Якщо знайти перекладача з маббард–мови, доноси розважать глядача,

— Лідери. Кайфують від перевдягання в одяг протилежної статі. Активні тільки у стаді таких же лідерів. Полюбляють жерти дешеву локшину. Весь час збирають гроші для гуру, вигукуючи дивні лозунги,

— НЛПшніки. Зазубрюють незліченну кількість ритуалів та термінів. Уявляють, що можуть переконати кого завгодно у чому завгодно, чим доставляють море лулзів,

— Розеткові ховрахи. Лякливі та повільні створіння. Для більшості з них вийти за поріг рідної хати – вчинок настільки крутий, що межує з безумством. Єдиний активний ховрашок – винахідник “Розетки”, так званий Господь Діма (Господь Слива).

Найбільш колоритним сектантам з обраних культів Савік надіслав офіційні запрошення. В них набрехали (для сектантів це звична справа, — секти будуються на брехні), що донецький товстосум хоче залишити своє майно переможцю шоу. Для цього потрібно приїхати в Київ (як зробили раніше всі донецькі) та прийняти участь в “Гониві”.

У призначений час в офіс каналу “Гониво ТБ” з’явились: Старійшина Знесеної Башти, адепт Лідерської програми, НЛП–майстер та Маббардіст. Господь Діма трохи спізнився, бо у аеропорті санітарний контроль відібрав у нього крейду, якою труять тарганів. Суперники набивали шлунки халявною жрачкою, коли з’явився Савік Кондрашкін, випромінюючи професійне телевізійне щастя.

— Привіт, друзі! – вигукнув Савік, — Вітаю вас на шоу “Гониво хом’ячків!”

Крізь набиті роти сектанти намагалися невдоволено бризнути слиною на ведучого, але він захопив ініціативу.

— Спокійно, хлопці! Бабло є, ніхто Вас не дурив! За умовами заповіту гроші отримає той, хто перший добереться до села Легедзине та отримає в сільмазі бабло, що залишили для вас! І пам’ятайте – на нашому шоу є тільки одне правило: відсутність будь–яких правил!

Учасники були трохи спантеличені і тільки Старійшина Башти, користуючись нагодою, розпихував по кишеням присутніх журнальчики з назвою “Скоро всім капець”.

— Вперед! Бабло чекає! – заволав Савік і шмальнув зі стартового пістолета у стелю.

Суперники кинулись назустріч випробуванням.

Безпосередність творця “Розетки” та відсутність грошей навели його на дитячий скутер. Господь Діма, елегантно притримуючи величеньке черевце, гепнувся на нього, але завести не зумів. Такий парадокс: “завести” лохів, що фінансують його маячню, Слива зміг. А завести скутера- ні. Господь зробив ритуал “Злив того, що не зливається”, що раптово допомогло. Скутер смикнувся, випустив з залізної дупки димок та втік. Господь кинувся його наздоганяти.

— Ця інструкція для тебе, клятий скутер! – забубонів у диктофон Господь нову молитву. Молитви Сливи купували по 300 баксів за штуку його віряни — “ховрашки”.

Молитва “Скутер”

Початок маячні.

Ця молитва для тебе, ховрашок! Починаючи з цього моменту всі більш ранні інструкції зупинити та перемістити ближче до хвоста, а силувати мозок тільки новою молитвою. Якщо ти, бидло, повторюєш зараз іншу молитву, перемкнись на цю.

Секретний механізм обробки після ключової фрази : “скутер, стій раз–два!” буде проводити таку процедуру:

1. Викачає з Господа Сливи інструкцію №137.

2. Зробить з неї цукерку.

3. Задасть питання: “чого я таке тупе бидло і чого ця сволота не зупиняється”?

4. Перейде до п. 3.

Кінець маячні. З тебе 300 баксів.

За Господом біг НЛПшнік, копіюючи рухи Сливи. НЛПшнік чув, що Господь Діма заробив на дурнях більш ніж 9000 баксів. Згідно ідей НЛП, якщо фан НЛП буде добре копіювати Діму, заробить ще більше.

Для НЛП–тренінгів звичайна картина: підстаркуватий НЛП–тренер йде по вулиці, а за ним, як курчата за квочкою, шкутильгають молоді НЛПісти, копіюючи гуру. Найкраще з курчат отримує право стати НЛП–тренером, коли постаріє та остаточно виживе з розуму. І тоді за ним будуть ходити, як за квочкою, молоді НЛПшники. Сьогодні НЛПстів не беруть у збройні сили. Причина: у них раптово спрацьовують НЛП–інстинкти і вони починають копіювати все, що бачать. Добре, якщо в той момент зразком для копіювання буде прапорщик (тоді батьківщина втратить кілька подушок, як максимум). А якщо НЛП–інстинкт спрацює під час залпа “Граду”? Тоді НЛПшнік полетить за зарядом та розірветься десь від старання.

““Нервово–лінгвістичне програмування” зветься так тому, що якщо НЛПшніка просити показати навички НЛП, він починає нервувати” – прочитав у “словнику кота Нільсена” продюсер.

Увагу Савіка привернула картинка з гелікоптера, що дико хиталася. “Знесена Башта” завантажила на літальний апарат компанії “Гониво ТБ” гору журналів і тепер екіпаж скидав зайвий вантаж. Яскраві зображення “Кінця світу” падали на здивоване місто.

Надлишкова вага не дозволила Сливі довго гнатися за скутером.

— Ця інструкція для тебе, моє пузо! – почав складати нову молитву Господь, але його творчість перервав солодкий голос Знесеного Баштою.

— Поговоримо про Господа? — почав залицяння Знесений стандартною фразою.

— Про мене? – здивувався Слива, — Знесений був чи то з учасників, чи його побратим. Взагалі, Знесені Баштою надзвичайно схожі один на одного.

І саме в цей момент Господа Діму вдарило по макітрі пачкою журналів “Кінець світу №137. Тепер точно”.

Глава 2. Тупі.

Савік Кондрашкін мав дурну звичку спочатку запускати шоу, а вже коли домогосподарки прилипали до телевізорів, займатись оформленням – логотип, слоган, музичне супроводження… Робив він це не сам. Сценарист збирав групу самих тупих співробітників та ставив перед ними творчу задачу.

— Сьогодні стартували перегони, які повинні відволікти людей від політики та…, — пан Кондрашкін поправив краватку з написом “Старша Сестра слідкує за тобою”.

— Савік, ці уроди ну дуже страшні. Давай замутимо краще якісь вибори, чи що…

— Ні! Виробники чіпсів проти. Глядачів вже мутить від політики, дехто навіть блює. Поки не забув: а який виродок це написав:

“Якщо змастиш пахви кремом

(Від “Ой–вею”, красота) —

Почуття здіймеш буремні,

Навіть якщо ти тупа.”?

— Пристойна реклама, не гірше ніж звичайно, — донеслося п’яне базікання творчої особистості.

— Зараз, шановне панство, хоч на хвилинку зосередитесь. Горілка з салом, що маринувалось у кокаїні штука корисна, але нам потрібен гімн перегонів!

— Савік! Маббардісти подали позов до суду на Вас, на себе та Господа Сливу, — втрутився юрист.

— Це звичайна справа, — відмахнувся сценарист.

— Нащо ж їм з собою судитися? – здивувались композитори.

— Це обов’язковий елемент їх віри. Час від часу кожний Маббардіст втрачає віру та стає “Потенційним гемороєм” і він повинен бути жорстоко відпресований.

— А в психушку їх не заберуть до закінчення шоу? — запитав хтось трохи тверезий з команди.

— В психушку не закриють. Це офіційна релігія в одній експресивній державі. Зачепи Маббардіста – і завтра у тебе в унітазі пришвартується авіаносець.

На екрані лікарі намагались затовкти товстого Господа Діму в надзвичайно маленьку швидку допомогу, що колись закупила для держави по шаленій ціні шалена прем’єрка (редакція вважає це наклепом. Випадок, коли для народу купили щось, а не тупо вкрали гроші з бюджету, може бути тільки у фантастичних романах). НЛПішник моделював скутер, Знесений Баштою бубонів лікарям, що переливати кров — злочин. Друга камера демонструвала Маббардіста, підключеного до “чарівного амперметру” та Лідера, що швидко перевдягався жінкою.

— Соковите шоу, — зрадів представник виробників заспокійливого.

Маббардіст розплющив очі, побачив лідера і стрілка амперметра сказилася.

— Вони що, електрику виробляють? – в комусь з присутніх надлишкова тверезість будила цікавість.

— Ні. “Амперметр” є елементом їх релігії. Доносити на себе не маючи ліцензійного амперметру – святотатство.

Поет, раптово проснувшись, відкашлявся:

— Закупимо у “Дайр стрейтс” мелодію “Гроші на вітер” та зробимо свій текст, типу:

“Болта забийте на навчання,

І не потрібна вам сім’я.

Всім в секті нашій буде файно!

Бо секта — зовсім не дурня!

Фігню придумували гуру,

Проміж бухла та матюків,

Знайшли тебе, маленьку дуру,

І ще як дах, якихсь братків”

— Десь так, — буркнув втомлений горілкою поет і задрімав.

Глава 3. Крадіжка.

Дзвоник перервав сновидіння генія.

— Врубай телевізор, двох наших психів вкрали! Вони у Вишгороді*! — голос одного з хазяїв “Гонива ТБ” був таким, наче йому запхали “Святий амперметр” в дупу.

Боб хворобливо вилаявся. На екрані, під написом “Конкурс маріонеток” стояли щасливі Господь Діма та Лідер і кілька народних депутатів. Лідер був звично вдягнений жінкою, з щільним макіяжем, нанесеним на неголену морду. Голову Господа лікарі турботливо сповили бинтом з брудними червоними плямами.

Сектантів “Гонива” поцупив канал–конкурент. Савік Кондрашкін так не бісився з часів виборів-2012, де в нього вкрали роту бравих правоохоронців для штурму виборчої дільниці.

— Я поставив сто штук на Лідера! – репетував інвестор “Гониво ТБ”.

— Запам’ятай: “Лідери тренінгові” дикі аутсайдери. Тільки дебіл міг на них ставити! – відрізав Савік. Він уявив шок глядачів та небувалий стрибок рейтингу конкурентів. Все нагадувало той момент, коли вдягнені його каналом у балетні пачки ченці — спецпризначенці пішли красти протоколи на дільниці, де були встановлені телевізійні камери.

— На тренінгу лідерства з нами витворяють таке, що не витримали б навіть дерев’яні маріонетки. Принижують, не дають спати, роздягають… Але це робиться для того, щоб ми стали справжніми лідерами! Стали такими новими людьми, які зможуть назбирати багацько грошей для тренера в будь–яких умовах! — Лідер чарівно посміхнувся, кліпнувши фарбованими очима.

— За умовами шоу, лялька–переможець стає власністю організаторів, а її гроші переходять телеканалу. Ви згодні з такими умовами?

— Нас навчили самостійно примати рішення! Тому, якщо мій Хазяїн, — мій коханий тренер погодиться, я прийму умови!

Лідер енергійно почухав мордяку, яка свербіла від дешевої косметики та почав виконувати канкан (одне з завдань супер–тренінгу).

— Бути чи не бути, от де питання! – пафосно почав Господь Діма та відірвав голову одній з ляльок.

“Бути чи не бути-

От де питання!

Когось таки нагнути,

Чи підставлятись файно?

Бути Господом, — кайфово жити,

За просвітлення не платити…"

Монолог Господа Діми перервали на рекламу “Якщо змастиш пахви кремом…”.

Кондрашкін перемкнув на свій канал. Там було зовсім нудно: Мабардіст чекав доставки 137 томів книги фантаста лорда Елерона: “Як заробити хмару грошей, коли небо безхмарне” за фантастичною ціною. НЛПшнік моделював Знесеного Баштою, з‑за чого в його голові з'явився приємний вакуум.

“Якщо змастиш пахви кремом…”, — вмовляла глядача реклама, — “… набери крему на 100 штук баксів та отримай звання: “директор з золотими яйцями!””.

Господа та Лідера треба було швидше повернути, а інших дурників підбадьорити. Савік пам’ятав, що ідіотів дуже надихають мантри: “лідерство”, “успіх” та “апокаліпсис”. Але яким чином пхають це в невеличкий мозок культистів, він не уявляв. Саме для цього й наймали усіляких соковитих неучі–коучів.

На ворожому каналі Слива підозріло дивився на чергову маріонетку.

— Мама! – зойкнула лялька.

По залі рознеслися вигуки “Браво!”. Їх трохи розбавляв цокіт каблучків Лідера, що невтомно витанцьовував.

— В номінації “Схожий на людину” переміг Господь Діма! – оголосила силіконова ведуча.

— Це не дивно, — пояснив Господь, — я створив людей по образу й подобі своєї.

— Господь отримує крем від корпорації “Ой–вей” та відправляється до родини спонсорів конкурсу!

Лідер помітив стрілку на панчохах та заревів…

* Вишгород — дуже круте місто. Дуже.

Глава 4. Універсалохія.

Господь Діма творив нову молитву на продаж, хтиво роздивляючись суперників. Як класно бути Богом, навіть якщо ти товстий та тупий! Він втік від свого хазяїна (що не під силу, наприклад, кріпакам — лідерам) але його перехопили люди з “Гониво ТБ” та відвезли до тренінгового залу київської компанії “Рослини та перспективи” разом з іншими сектантами. Телевізійники також найняли наймоднішого тренера — універсалоха для надання нового захмарного рівня мотивації. Савік лише зараз зрозумів, що справжні фанати кінця світу зовсім не цікавляться грошима. Бабло в них забирають лоховоди, а мотивувати хом’ячків можна тільки новими й новими порціями маячні.

— Універсалохія – наднова секретна система, що увібрала всю дурню, створену людьми за останні 137 років! – віщав тренер — універсалох.

— Універсалохія – термін, утворений зі слів “Універсіум”, що означає “Всесвіт” та секретного слова, яке знають тільки тренери.

Коуч різко розвернувся на елегантних лайфспрингівських “шпильках” та ткнув пальцем у Маббардіста, від чого “чарівний амперметр” почав розхитувати стрілку, як цуцик хвоста.

— Якщо потерти одну ногу в колготках об іншу, то від статичної електрики амперметра підкине! І це буде означати, що ти вже напівбог, як мінімум!

Маббардіст заздрісно оглянув грайливий узор на колготках тренера.

— Ви дуже багато сил витрачаєте на боротьбу один з одним! – продовжував універсалох, — всесвіт розділено на універса — лохов та звичайних людей. Тому всі сили треба спрямувати на вербування в наші ряди нових і нових членів! І не має значення, чи отримає лох звання “директор з золотими яйцями” чи буде носитись зі світлиною коханого політика по всіх мітингах. Це не суттєво! Має значення тільки те, скільки у всесвіті таких як ми.

— Скажіть, а крем корпорації “Ой–вей” теж наближає кінець всесвіту? – запитав Знесений Баштою.

— Крем робить входження “кінця всесвіту” більш м’яким та приємним, — пояснив тренер.

— Далі, — універсалох ефектно розвернувся на каблучках, — ми формуємо команду! Кожний отримає майку самого дикого розміру з написом : “Хом’ячок”!

Маббардіст отримав дві майки – для себе та амперметра. Господь Діма швиденько написав молитву : “Майка, розтягнись!” на продаж вірянам–ховрахам.

— Майки – продовжував універсалох, — головний елемент тренінгу “лайфспринг”. До винаходу майок хом’яки казали, що нічого не отримали. Поступово майки перейняли й на тренінгах ПІКАПу. Колись жінки не могли второпати, нащо їм спати з кумедними довбнями, які виконували безліч тупих ритуалів по команді гея — Хазяїна. І от тепер, коли жінка бачить голубу майку ПІКАПера, вона…

— Вона відразу віддається ? — радісно перепитав НЛПшнік.

— Звичайно ні! – цокнув каблучком тренер, — вона миттєво розуміє хто перед нею та радісно сміється!

Команда перегонів нарядилась у майки і вистроїлась для головної вправи тренінгу.

— Бийте один одного по голові! Чуєте тупий звук? – віщав універсалох.

— Да, дааааааааа! – верещала команда.

— Сильніше довбіть, звук повинен бути гучнішим! – закликав тренер хом’ячків.

— Да! – втрачаючи від болю свідомість, стогнала команда.

— Це найдорожча вправа універсалохії, бийте що є сили!

— Даааааа…..

— Тепер ви — команда! – шепотів тренер, відбираючи гаманці у непритомних учасників, — Команда….

Глава 5. Підключення.

Маббардіст опритомнів і його накрило відчуттям абсолютного щастя. Хоч він і не знав, де знаходився “чарівний амперметр”, біля лікарняного ліжка стояла здоровенна шафа, що потріскував та миготіла екранами. Від неї до пацієнта йшли проводки, збираючи інформацію для десятка стильних амперметрів.

— Вау! – зрадів Маббардіст, — я швидко досягну “просвітлення” та “абсолютної свободи”! Який здоровенний “святий амперметр”!

Але його щастя швиденько скінчилося. Група учасників перегонів, яку вів Лідер, увірвалась у палату з криками: “Ми–команда”! Вони випхали ліжко у коридор, відірвавши Маббардіста від супер–амперметра.

— Відривай крапельницю! Пхай ліжко по сходам! Ми — команда! – Лідер був, як завжди по весні енергійним.

Телевізійники ледь встигали за командою хом’ячків. “Саме зараз в шоу присутній бардак, характерний для тренінгу “Лайфспрінг”. Лідери, так звані “емоційні меншини”, скаженіють!”.

— Винось Маббардіста з “Зони комфорту”, — верещав Лідер, — трощи “Зворотній зв’язок”! Колеги з інших культів не розуміли, що саме верещить Лідер, але піддавались його безцільній енергії…

— Відпусти мозок! – Лідер згадав ще одне закляття.

НЛПішнік радісно біг за вожаком, зиркаючи у шпаргалку, де були записані молитви лайфспрінга:

“Бути своїм словом, лідрильська локшина, вклад, дрейф, жертва, зона комфорту, знаходитись в оцінках, йти на всю глибину (йти на 100%), прорив (виникає тоді, як тренер лайфа входить у хом’ячка “на 100%”), зрив, стрейч, затягувати в хом’ячки (заманювати).”

— Дрейф! – волав Лідер, коли ліжко Маббардіста неслося додолу по сходам, — дрейф!

Хом’ячки та оператори “Гониво ТБ” пронеслися повз напис: “Психіатричне відділення та сервера форуму Б17”.

— Дрееееейф! – донеслось з лікарняного двору й раптово обірвалось. Команда зупинилась біля старця, схожого на героя гри “Форт Буайяр”.

— Відомий маббардіст Том Кукуруз грає старця — чарівника! – пояснили коментатори.

— Ось загадка про святий амперметр! – почав дідуган, енергійно чухаючи святих вошей (“святі воші” – обов’язковий елемент релігії маббардістів) – чому в амперметра є стрілка?

Але весела ватага з криком “Стрейч!” переїхала старця та понеслась далі.

— Стрейчем в лайфспринзі звуть процедуру, що не має сенсу, але від якої всіх плющить. Це повний аналог фрази: “Кінець інструкції, з тебе 300 баксів” у Господа Діми, — пояснив коментатор.

— Це стрейч для тебе, ховрашок… – забубонів Господь.

Глава 6. Лабіринт “Джерело життя імені Елмера Маккерді”.

Українські будівельники – обов’язковий елемент будь–якого карколомного шоу. По–перше, вони майже не використовують проектну документацію з релігійних міркувань (свята економія на зарплаті проектувальників). По–друге, якість роботи вони вимірюють виключно кубометрами вкраденого матеріалу. Як результат — будівлі у них дивовижні та жахливі, як спеціально зроблені для шоу “Гониво ТБ”.

Ще під час переговорів Савік випадково відправив будівельникам 137 міксерів з бетоном і отримав біля офісу дивну бетонну конструкцію та “процентовку” на кругленьку суму. “Процентовкою” будівельники звуть нав’язливу еротичну фантазію на тему вартості виконаних робіт.

— Як ви знали, які самі роботи виконати? Де креслення? – казився Савік.

— Давайте вести себе цивілізовано, — відповіли будівельники, — ми готові надати невеличку знижку, якщо й надалі будете замовляти роботи у нас.

— Охорона каже, що ви когось закатали в бетон! – з острахом повідомив пан Кондрашкін.

— О, це абсолютно безкоштовно! – посміхнулись будівельники.

— А сміття звідки? Звідки бита цегла, шпалери та навіть скло?

— Сміття з інших об’єктів, подарунок!

— Скажіть, а правда, що ви будували висотку пані Запорик більш ніж 137 разів тільки в Києві?

(Запорик – культова українська архітектор. Є дві версії походження її прізвища, обидві вірні).

— Якщо чесно, то пані накреслила тільки фасад і його ми загубили. Тому, зазвичай, ставимо хлопчину з біноклем. Він дивиться на найближчу таку ж висотку й командує роботягами.

Камери показали як тестовий лайфспрингівець, закуплений у київської компанії “Рослини та перспективи” закричав: “Лідерство!” й згинув у лабіринті.

— Кльово! — похвалив Савік будівельників.

— Це ще фігня, — посміхнулись роботяги, — по весні чим страшніше будівля, тим більш набивається в неї усіляких бовдурів. Деякі навіть стають виконробами!

Чуприна лідера з’являлась та зникала серед бетонних брил, поки не роздався його дикий зойк.

— Накрило “лідерством”, — пояснив виконроб.

— Рятувати не будемо?

— Ні, такого бидла ще валом, — пояснив будівельник.

— А якщо інші культисти не підуть до лабіринту?

— Підуть! Їх штампують, як під копірку. Один побіг, — все стадо побіжить.

— Аааааааааа! Кінець світу! – донеслось з іншого кінця лабіринту.

— Затягнуло когось зі Знесеної башти – здогадався пан Савік, — і це тільки початок будівництва!

Савік Кондрашкін радо підписав договір та процентовку на перші 137 міксерів. Українські будівельники вже давно були професіоналами “Гонива”.

***

Від редакції.

Компанія продиралася до лабіринту крізь дивні грядки з написом “бережи помідори на шляху до лідерства”. Допитливий читач спитає – звідки у Києві город, та ще й з помідорами? І чому Савік переконаний, що команда вийде до лабіринту?

Відповідаємо – помідорами у Києві ми теж здивовані. Зазвичай у нашому місті поважають капусту. Звідки узялися помідори — не знаємо й усе. Ця книга, нагадуємо, не про помідори. Так‑то!

А чого Савік був переконаний, що хом’ячки попадуть до лабіринту – елементарно. Всі, хто накупив “особистого зростання”, зазвичай знаходять місця де панує безвихідь.

***

— А це що таке? – побачив звалище Маббардіст.

Будівельне сміття діловито вивертали самоскидом у входу в лабіринт.

— Я знаю! – пояснив Господь Діма, — це “ментальне гівно”! Я можу за 300 баків продати молитву, яка це знищить! Якщо ви будете возносити цю молитву 137 років, …

— Ні! Тренінг “Лайфспринг” дуже дорогий і це одна з його декорацій! – Лідер ділився таємницями тренінгу, хоча це заборонено.

— А який сенс цієї вправи? – боязливо поцікавився Маббардист, визирнувши з–під лікарняної ковдри.

— Сенс: лідерство, прорив, трансформатор! – згадав козирну мантру лайфспрінгівець.

— Амперметр! – рефлекторно буркнув Маббардіст.

Лідер підняв з землі стару дитячу іграшку – гібрид Господа Діми з колобком–мутантом.

— Уявіть, що Ви на звалищі, — почав Лідер.

Команда не сперечалась.

На звалищі... — намагався говорити повільніше та низьким голосом Лідер.

— Наводить транс! – зрадів НЛПішнік. За навчання НЛП він виклав величезні гроші і от тепер, вперше, зміг продемонструвати свій високий рівень.

З іграшки полізла жовтувата вата.

— Ментальне гівно лізе, — зрадів Господь.

— Так завжди перед кінцем світу, — пояснив Знесений Баштою.

— Це “святі воші” – додав ясності Маббардіст, — такі паразити, яких виганяє “святий амперметр”.

— Мовчіть, дебіли! – закричав Лідер, — Ми знаходимось на “звалищі спогадів”, де лежать ваші…

- … і скоро кінець цьому світу, алілуя! – нагадав Знесений Баштою.

- …лежать почуття… — наполягав Лідер.

— Ментальне гівно! – авторитетно заперечив Господь Діма.

Лідер позеленів від злості.

— Підстроювання по кольору! – зрадів НЛПіст.

Лідер заплакав. Не так сильно, як на тренінгу (бо тяжко битися в істериці, якщо ти за неї не платив). Команду перегонів складали схожі особистості, але вони не розуміли вправ супер — тренінгу.

Енергійні будівельники та втомлені телевізійники бігали навкруги учасників шоу і відволікали від “трансформації”. Сонечко сяяло, ліниві коти з огидою роздивлялись сирих птахів, — ідилія. Сльози Лідера швидко висохли і це засмутило його ще більше. Хотілося вернутися під нагляд тренера–хазяїна, верещати та виконувати “трансформаційні” вправи.

— Пішли вже до лабіринту. Можливо, кінець світу там? – обірвав думи Лідера Знесений Баштою.

Глава 7. Теоретична частина. Побудова лабіринту особистого зростання.

Як розрізнити “лабіринт особистого зростання” та звичайну психушку? Як туди потрапити? Як втекти з нього? Хоча… вийти з цього лабіринту настільки складно, що це вивчає спеціальна дисципліна “суха адиктологія”, яку розташували по центру лабіринту. Також слід враховувати ефект спотворення часу — простору, завдяки якому лабіринт зовні здається зовсім не таким, як з середини. Атмосфера лабіринту навіює, що от–от станеться щось важливе і на цьому фоні все інше культисту здається мілким.

Головні ознаки того, що ви потрапили до лабіринту особистого зростання наведені нижче:

— у Вас миттєво закінчились гроші, хоч здається що вони от–от з’являться,

— стіни величезні і весь час стають вище, незалежно від вашої особистості,

— будь–яка культова маячня викликає ейфорію,

— вас ніхто за межами лабіринту не розуміє,

— вам ввижається якась дивна ціль і її ви вважаєте своєю,

— ця книга викликає у вас баттхерт,

— родичі, намагаючись прорватись до вас, весь час натикаються на стіну.

Наводимо також витяг з ДСТУ* Б. П.137–2012 “Будівництво сект: лабіринти особистого зростання”:

“1. Терміни.

1.1. Лабіринтом особистого зростання називають карколомне звалище різного сміття, що утворює замкнутий простір. Основний елемент будівлі – непробивне бетонне нагромадження без фундаменту.

2. Конструктивні особливості.

2.1. Дах над лабіринтами весь час зносить.

2.2. Під час занурення в лабіринт хом’як відчуває підйом.

2.3. Природне освітлення в лабіринтах особистого зростання не використовують (там використовують все протиприродне).

2.4. Телефонізація та радіофікація лабіринту можливі, але особливого сенсу не мають (всі хом’ячки слухають тільки Гуру).

2.5. Шляхи евакуації в лабіринті облаштовувати заборонено.

2.6. Паркування біля лабіринту облаштовано тільки для керівництва хом’ячків (бо самі культисти швидко бідніють і автомобілі їм не потрібні).

2.7. Холодне водопостачання заборонено, щоб випадково не знизити градус істерії.”

Будівельники ніколи не вивчали цей ДСТУ*. В них і так все виходить згідно будівельних норм (в усякому разі, так стверджує будь – який інспектор під час отримання хабара).

*ДСТУ – Державний Стандарт України.

Глава 8. Кінець діда Всесвіту.

Старенький дідусь зустрів команду біля входу до лабіринту.

— Привіт! Мене звуть Всесвіт, точніше Пророк Всесвіт Шварц — моє повне ім’я. Саме мій кінець (дідок показав кудись в область паху) возвеличують Знесені Баштою і до мене звертаються різноманітні лідери, ховрашки та інші довбні з кумедними проханнями.

— Я думав, що Всесвіт…

— Ні! – перервав Господа Шварц, — це я!

- І ти втілюєш у життя наші побажання? – пожвавів Лідер.

— Втілюю, але тільки одне побажання…

— Одне з купи наших побажань?

— Ні. Одне конкретне побажання – я вирощую хом’ячку волосся на спині.

— Гм… – не вірив Лідер, — я просив про гроші та…

— Тупе побажання, — невдоволено фиркнув Шварц, — от волосся на спині…

— А я хотів збільшення кількості рабів, — не заспокоювався Господь Діма.

— Волосся на спині вирішує всі питання! — Всесвіт Шварц починав дратуватись.

— Таке ж волосся, як у Вас на кінці? – поцікавився Знесений Баштою.

— Я його звідтіля й пересаджую! Зараз побачите! Кому зробити волохату спину?

— Йому – команда синхронно показала на Маббардіста, що втратив свідомість.

— Тільки йому? – здивувався Всесвіт, — тоді нащо Ви всі зайнялись особистим зростанням?

— Ми не знали, що це все заради волосся…

— Ще скажіть, що не хочете, щоб я перевдягнувся жінкою! – образився Шварц.

— Авжеж хочемо, — зрадів Лідер.

— Тоді, — надягаючи панчохи з поясом, забубонів дідуган, — тоді одному волосся на спину і кожному по лідерській майці!

— А можна хоч раз майку з гарної тканини? – поцікавився Лідер.

— Пояснюю для дурбеликів: майка лідерська! Лідерство завжди супроводжує дискомфорт. Виходь з зони комфорту! Стрейч! Мир, труд, осінь!

— А можна написати щось типу “команда кінця Всесвіту?” — цнотливо запитав Знесений.

— Можна! А біля напису — фото кінця!

Зграя лідерів лайфспрінгу пронеслась десь у глибині лабіринту, вигукуючи:

“У кожного пристойного джедая,

Повинні буть загострення, я знаю.

Нема без тих загострень ейфорії, —

А із психушки тільки крок до мрії!”

— Коло петінгу! — закричав Шварц.

Всі хтиво обнялися, як прийнято на тренінгах лайфспрінгу.

Глава 9. Сила.

Савік Кондрашкін оторопів від нового хіта Брутального Співака Вітальки.

“Кохання увійде раптово,

Як “Віндовс” – товсті й кострубаті.

І цноту втратимо ми знову

На тренінгу, бо того варті”

Український медійний простір дивно збудився від шоу “Гониво Хом’ячків”. Брудні вибори, продажні політики та золоті унітази, — все це миттєво втратило свою актуальність. “Тренери особистого зростання” та просто хворі люди підхопили телевізійну хвилю.

“Життя тепер, як на вершині, —

Від щастя верещу я матом!

Продюсер відібрав машину,

Але таланту я не втратив!”

Савік злякався. Раніше у нього викликала огиду відсутність голосу та якась протиприродна пластика цього співака. Але тепер до цього додався жахливий пафос. Продюсер згадав ті спокійні часи, коли депутати вбивали один одного під час полювання, міліція штурмувала виборчі дільниці щоб вкрасти протоколи а журналісти обговорювали чергову поставку золотих унітазів для керівництва та наїзди мажорів на випадкових дітлахів. Тихі, спокійні часи так званих “кровосісь”*.

“Я лідером став, що б про це не казали!

У лідера будуть і баби і сало!

Я буду пишатись шаленим запалом,

Хоч в мене мозку трохи замало!”

Савіка замутило.

Він не розумів, звідки у лабіринті з’явився дідок Всесвіт. Його лякали будівельники захмарним рівнем ірраціональності. І дуже заважало волосся, що почало інтенсивно рости в нього на спині.

Тим часом до лабіринту увірвався новий персонаж – клоун, який енергійно жонглював словами.

— Цих коміків звуть тренерами, — пояснював за кадром незнайомий Савіку голос.

Клоун кидався словами: “лідерство”, “просвітлення”, “особисте зростання”. Слова потрапляли у випадкових перехожих та боляче їх били. Надзвичайно сильно по людям лупило “лідерство”.

— Зверніть увагу, шановне панство, — в кого потрапляє “лідерство”, в того зникають гроші! – продовжував коментатор.

— Хто в нас коментує? – кричав у трубку Савік.

— А Шварц його знає, — матюкались з апаратної, — аудіо йде не від нас.

- …феномен лідерства у тому… — у телефонній трубці з’явився той самий голос, який коментував шоу, — …у тому, що лідер нічого не контролює. За нього думають та діють інші.

Савік потягнувся до пляшки. Він втрачав контроль над шоу так само швидко, як це траплялось з лідерами.

За енергійним клоуном йшли хом’ячки корпорації “Ой–вей”, перев’язані туалетним папером, як кулеметними стрічками.

— Наш туалетний папір концентрований і його потрібно 2–3 міліметра там, де використовують 1,5–2 метри паперу Обухівського комбінату! Наш папір настільки дорогий, що їсти і какати ви будете небагацько, — це додаткова економія!

— Протокол “туалетний папір” від Господа Діми набагато краще, ніж будь–який інший папір! Всього 300 баксів по курсу НБУ**.

— Всесвіт кохає вас! – кричав Шварц з невеличкого окопу, куди він заховався від кидків тренера–клоуна (“кидки” у тренерів, — то звичайна справа – примітка редакції).

* “Кровосісія” – умовна одиниця безграмотності. Одна “Кровосісія” рівно 137 частина “Покращення”.

** НБУ- Національний Банк України. Чомусь прийнято вважати, що він має вплив на економічну ситуацію у країні.

Глава 10. Храмове місто.

Київ — дивовижне місто. Будівлі – монстри та храми широкого асортименту вірувань тягнуть у Дніпро залишки старих схилів, дренажну систему яких лякаються навідувати навіть місцеві діггери. Над дорожніми корками, в яких кортежі чиновників намагаються прошмигнути біля будинків–потвор, несуться зграї лядокоптерів (гелікоптери, що розвозять храмових дівчат по клієнтам). Першими гелікоптери почали називати “лядокоптерами” працівники Кірилічної Церкви Московського Патріархату. На їх думку, з появою “лядокоптерів” все “пішло на ляд” чи “налядилось”.

Всі, хто знав слово “Карбюз’є”, сховались за старими стінами Будинку Архітектора та тихенько нагороджували одне одного веселенькими сертифікатами. Іноді вони виглядали у вікна Дому, щоб побачити нові й нові копії висотки пані Лізи Запорик. Після цього у сертифікати додавали нові ступені захисту та портрети пані Запорик, бо без неї неможливо уявити сучасне місто.

“Архітектура – задубла музика” , – полюбляв повторювати хтось з класиків.

— Прогрес! – пустила скупу сльозу радості Ліза Запорик, дивлячись на зграю лядокоптерів, що везли до клієнтів її молоденьких коліжанок.

У далекі часи ранньої старості Лізи храмові дівчата користалися таксі, а документацію на будівлі треба було узгоджувати у різноманітних інстанціях… Сьогодні між гострих приступів делірію пані зносила сумні старі будівлі та тиражувала типового монстра з бетону та скла. Монстра зводили на всіх ділянках, що вдавалося вирвати у громади. Киянам вдалось тимчасово відстояти тільки Пейзажну Алею, де встановили монумент Коту Нільсена. Доробок пані Запорик трохи урізноманітнив “Лабіринт особистого зростання” – та ж висотка, тільки змонтована горизонтально. Завдяки цьому енергія, що спонукала офісний планктон потрапляти в верхні поверхи (поверхи керівництва) при вертикальному розташуванні монстра, — ця енергія підігрівала культистів до нереально високого градусу.

Ліза опустилася на підлогу біля зображення Хазяїна, який надав їй владу над архітекторами.

“О, пане з гарним черевцем,

Я хочу буть твоїм ченцем,

Тримаю все життя поста,

Щоб ти казав мені “свята!””

Старанно тягнула Ліза молитву, рекомендовану до вжитку “Комітетом по суспільній моралі”.

Пані Запорик відривала погляд від ікони тільки щоб приділити хвилинку начальнику виробничого відділу – Сергію Андрійовичу Медвежуйці.

Сергій був майже таким геніальним інженером, як Ліза – архітектором. Його творчій злет почався з прокладки каналізаційних труб в системі вентиляції та вирощуванні помідорів на офісній клумбі. Помідори плодів не дали. А от за геніальне рішення по прокладці каналізації (у будинку, де мешкав Сергій Андрійович), Медвежуйку вигнали з дому. Тепер начальник виробничого відділу мешкав на роботі, що остаточно потрощило нерви прибиральниці. Навіть таргани після кількох ночівель під одним дахом з Сергієм Андрійовичем закінчили життя ритуальним самогубством.

Лабіринт подобався Сергію тому, що вентиляція в ньому була повністю замінена каналізацією і культистам це подобалось. Ніхто з сектантів не називав Сергія “тупим будівельником без помідорів”, як це зазвичай робили адекватні люди.

— Де будемо робити вихід з лабіринту? – поцікавився талановитий інженер.

Ліза Запорик посміхнулась. З лабіринтів особистого зростання не існує виходів. Людина, яка туди потрапила, поступово стає хом’ячком і людський вихід їй не потрібен. Навколишній світ ввижається тваринці все більш жахливим та повним примар.

Ліза відчула себе вільною людиною та знову впала навколішки перед портретом Хазяїна.

Післямова від Святого батюшки Брегетта (Кірилічна церква).

Діти мої!

Сьогодні часто задають питання – чого сама Кірилічна церква почала будувати лабіринти, при чому робить це у самих хлібних місцях, без усіляких дозволів та на самовільно захоплених землях. Так от, дітки нерозумні. В нас є дозволи від Всевишнього, а земельку створив саме він. Тому не потрібні нам папірці людські, окрім грошей.

Післямова від Кота Н.

А хто Вам сказав, що це остання глава?

Післямова від представників світової змови Подовжувачів Члена.

Привіт, шановні читачі!

Ви регулярно отримуєте у поштові скриньки наші листи. От ми й подумали – чому б ще й не написати тут? Дуже гарно, що книга вийшла подовженою.

Глава 11. Теоретична спочатку, жахлива потім.

Від редакції.

Мабуть, читача вів в оману кінець у главі 10, але це стосується пересічного читача. Сектанти ж зазвичай звикли до того, що їх вводять в оману.

Стосовно питання отримання профіту: той, хто будує лабіринт, зазвичай відбирає багацько грошей у довірливих культистів. Але під час будівництва він починає вірити у реальність маячні, яку городить (досить часто він віддає гроші будівельникам сусідського лабіринту). Іноді така будівля належить Хазяїну (якому молиться Ліза Запорик), але найчастіше це типовий лабіринт, що трохи по–іншому пофарбовано чи він має іншу назву. Наприклад, бачить хом’як назву лабіринту: “Розділимо майно між тими, хто працює” і біжить туди. І ділять його майно цупкі та швидкі ідеологи. Чи бачить назву: “Здоров’я для всіх!”. Біжить. І кладе там своє здоров’я на благо всіх, хто ту маячню збудував.

***

Поки редакція розважалася крутою теорією, хом’ячки потрапили на технічний поверх лабіринту. У звичайних будівлях технічний поверх використовують для облаштування вентиляційних каналів, протипожежного захисту та інших нудних будівельних потреб. Потрапити на технічний поверх може тільки персонал.

Так само обмежено доступ до технічного поверху у лабіринтах особистого зростання. Цей поверх у всіх сектах ретельно маскують за привабливим фасадом.

Типовий технічний поверх лабіринту містить:

— батоги та пряники багаторазового використання,

— кабінет казкаря (суміщено з типографією),

— шредер для знищення застарілих казок,

— кабінет пророка Шварца з жертовником,

— портрети гуру з пристроями для швидкої заміни пики,

— цистерна вазеліну на 137 літрів,

— прес–служба (для ритуального віджимання майна сектантів),

— майстерня з тиражування образу ворога,

— приміщення зберігання міфів,

— типографія з виготовлення стандартних бланків для доносів.

Команда “Гонива” здивовано роздивлялась технічний поверх. Не викликав питань тільки жертовник тому, що за роки находження в секті хом’ячки звикають до жертовності. Діма почав вигадувати протокол: “я нічого не зрозумів”, але йому в око впав прес і Господь злякався.

— Це секс–шоп, — здогадався Маббардіст, коли побачив батоги.

— Ні! Це не секс–шоп, бо нема взуття для стриптизу! – зі знанням справи відмітив Лідер.

— Дивно. Саме на цьому поверсі я згадав про гроші, — заверещав Знесений баштою, — це все з‑за грошей!

— Нам винні гроші! – підхопили інші лохи.

Своїми криками хом’яки розбудили Святого Батюшку Брегетта, що спав у підсобці суду на технічному поверсі.

Післямова від Святого Батюшки Брегетта (Кірилічна церква).

Діти мої!

Хоча суд і виносить рішення, які я хочу, але з сектантами така маячня не потрібна. Культистів досить витурити з кухні, точніше з технічного поверху і вони забудуть про гроші!

А зараз мені хотілося б хотілося нагадати про необхідність заборони російського мультику “Лошарик”.

По–перше, аморальне саме слово “лошара”.

По–друге, текст читає Ріна Зелена, що призводить до незрілості глядача.

По–третє, величезні шари позиціюють цей витвір, як порнографічний.

Також автори показали муштрувальника –звичайну людину. Це злочин. Муштрувальник повинен залишатися непримітним, переводячи стрілки на Господа.

Глава 12. Донощики.

Здається, сходи у лабіринтах особистого зростання ведуть тільки вгору. Це так званий “ефект Заратустри” – примара інтелектуальної пустелі. Культист рухається по них під керівництвом гуру.

Хом’ячки, яких Батюшка витурив з технічного поверху, миттю забули про гроші та понеслись по сходах лабіринту.

— Я буду переможцем! – заявив НЛПшнік. Дуже болів синець від кадила Батюшки Брегетта, але ентузіаста НЛП це не стримувало.

— Чого саме ти? – поцікавився Маббардіст.

— Тому, що я буду вас усіх копіювати! А копія завжди краща за оригінал! – вихвалявся НЛПіст.

— Ти великий оригінал, — похвалив його Господь Діма.

Під час розмови НЛПішник моделював Знесеного Баштою з використанням так званої “Мілтон моделі”. НЛПішники звуть будь–яку неадекватну поведінку “Мілтон модель”, окрім випадку використання магічної фрази “Рефреймінг”. “Рефреймінгом” звуть “Мілтон модель”, що раптово змінилась.

Сходи привели до обшарпаної двері людської оселі. Хом’яків це не здивувало – їм весь час доводиться проникати до людей, щоб заразити своїм культовим сказом.

НЛПшнік вдарив у двері брудним чоботом, моделюючи сантехніка.

— Хочете впустити у своє серце Слово Башти? – рефлекторно заволав Знесений.

- Ідіть до сраки.. – звично відізвалися двері.

Маббардіст скажено зиркнув на Знесеного Баштою. Він знав, що психічно здоровій людині не можна одразу казати про особисте зростання, Слово з Башти чи чарівний амперметр.

— Але ж нас вчать доносити Слово Башти! – настоював Знесений.

— Тут головне слово “доносити”, — пояснив Маббардіст, — доноси в нашій справі дуже важливі, а чи знесло башту, значення не має.

— А кому доносити? – поцікавився НЛПішник для моделювання.

— Кому завгодно, крім лікарів.

Оператори “Гониво ТБ” показали стрілку святого амперметра, що піднялася й затверділа.

Загальне збудження накрило і Лідера. Він причепурився й затягнув гімн лайфспрінга:

“Позбутися цноти в лайфспрінгу навчать,

І зроблять із хлопців чарівних дівчат...”

НЛПшнік вдарив Лідера по голові 137–м томом хіта “Граблер та Блендер. Як наступити на граблі та удавати з себе психічно здорову людину” і лайфспрінгівець замовк.

Післямова від Батюшки Брегетта (Кірилічна церква).

Діти мої!

Задовбали ви вже своїм епічним твором. Завершимо ж на 12–й главі, бо цифра 12 люба Господу!

Глава 12.1. Ліфт “Штопор”.

Будівельника неможливо здивувати. Від нього можна втекти. З ним можна випити. В нього навіть можна щось поцупити. Але здивувати — ніколи.

Бригадир монтажників ліфтів (це самий екстремальний підвид будівельників) відкрив контейнер №8 (вісімка символізує нескінченність робіт на будівельному майданчику) та достав “перелік некомплекту”. “Перелік” – основна частина ліфту. Саме по ньому будівельники намагаються уявити – яким повинен бути куплений виріб і що треба поцупити, щоб зліпити щось подібне.

“Шановний покупець! Ми здивовані Вашим вибором і обіцяємо кохати Вас до нестями. Поставка ліфта №137–2012 складається з такого непотребу:

— кабіна ліфта (не передбачено вентиляцію, освітлення та внутрішній пульт керування),

— туалетний папір, який було вироблено з сектантської літератури,

— принципова схема культиста та безпринципна схема Святого Батюшки Брегетта,

— різноманітне промислове та побутове сміття.

Звертаємо Вашу увагу, що рух сектантів “до просвітлення” цілком уявний. Саме тому не передбачено рух кабіни та будь–які органи керування нею.

Принцип дії ліфта.

1. Після того, як гроші віддано гуру, сектант впадає в транс. В трансі сектанту ввижається реальним все, що йому навіюють.

2. Радіо, яке вбудовано в кабіну, циклічно повторює: “ми зрушили!”

3. У кабіну подається сміття з комплекту поставки.”

“Колись життя п’янке скінчиться.

І кинеш ти бридку кохану.

Тобі гуру тоді насниться.

Та заведе тебе в оману.”

Робітники, що випадково потрапили у кабіну ліфта, тягнули цю пісеньку тоненькими голосами. Бригадир трохи здивувався і це його налякало.

“І буде на душі розрада

Та особисте те зростання.

А в голові — Верховна Рада

Та з гуру жаркі коливання”

Бригадир перехрестився. В його уяві промайнув Святий Батюшка Брегетт з розкладною антенною Wi‑Fi на голові та принишклий Ісус, який забув пароль від Wi‑Fi. Бригадиру також ввижались неповороткі чиновники, що так і не навчились говорити рідною мовою, але купили собі місце в раю у носія Wi‑Fi.

“І увійде в тебе гуру -

По самі–самі помідори,

Накупиш в нього ти муру,

І не пізнаєш більше горя.”

Бригадир сховавсь у пустій коробці з–під обладнання.

“Та не залишить нас Господь

Як кидають у гній собаку.

І щоб він увійшов у плоть,

То підставляємо ми ….”

Робітники, ніжно обнялися і пострибали у глиб лабіринту.

Глава 13. Незалежна.

У російській версії цієї книги глава 13 про блюз. “З якого це переляку про блюз? “– поцікавиться український читач. А тому, що полюбляють блюз автори книги. В українській версії автори не перестали любити блюз, але зміст глави буде інший.

Змінили главу 13 ми саме для того, щоб закликати Вас не читати книги, не користуватись вільним інтернетом та віддавати гроші всім, хто займається боротьбою з будь–якими проявами свободи. Не забудьте увімкнути “Гониво ТБ”! Відмовтеся від своєї волі. Відмовтеся тому, що навкруги дуже багато різноманітних гуру, які готові взяти на себе турботи про ваше дозвілля, вашу “моральність” і особливо – гаманець.

Ніколи не перевіряйте те, що гуру зве “істина”.

Ліза Запорик побудує для вас зручну пастку, Медвежуйка напустить туди фекалій а Хазяїн поздоровить Вас з цим з екрана “Гониво ТБ”. І не забудьте глянути шоу Савіка!

В 2011–2012 друком вийшли:

«Вермишель для лидера» (перевод на украинский язык “Лідрильська локшина”),

«Хроники Пизанской Башни»,

«Трансформация, блин»,

«Рассказы №5»,

«Розетка для суслика»,

«Древние рассказы»,

«Икрометная история»,

«Настольная книга Йолупука»,

«Дорогая Светлана Михайловна»,

«Крысиные бега».