Казонька

Гл. 1

Я розповім вам казоньку

Про дівчинку – русалоньку.

Жила собі в далекому болоті жаба

Така бридка що навіть на губах помада

Не красила її ні грама.

То накрутить бігуді

То підкрасить очі

Але навіть упирі

Дружить з нею не хочуть.

І от, розлючена вона

На весь світ болотний

Припливла до чаклуна

Що серед жаб був дуже модний.

До нього в чергу на перед

Ставали за пів року

Бо він в магічних штуках метр

Та і шахрай нівроку.

Той на жабу подивився

Посміявся, покривився

Та і каже їй таке:

– Ні жабеля, тут на жаль

Я безсилий геть

Так, я майстер ліпить краль

Але ж ти страшна як смерть

В профіль, збоку і в анфас

Спереду і з заду

Навіть тисячі прикрас

Не сховають в тобі жабу.

Але ти не побивайся

Не лий сліз як піріжки

Просто я ще не стикався

С таким випадком тяжким

А ось за лісом, за горою

Є клініка краси і моди

Там по чаклують над тобою

Зразу станеш взірцем вроди.

Я направлення ось дам

Скажеш що від мене

Чародій один є там

Кажуть що він геній.

Будиш ти що та царівна -

Пишна миловидна

Красота буде безмірна

Не впізнає й мати рідна.

Довгий шлях до того краю

Де із жаби роблять кралю

Небезпеки грізні має

Їх не кожен подолає

Та набридло нашій жабці

В болоті жити, а не в казці

В тій сторонці де не глянь

Скрізь гнітюча сіра твань

Де сусіди і рідня

Такі ж потвори як вона сама.

І пострибала лісами

Болотами та полями

Аж на самий край землі

Де озера синьоокі

Випромінюють у небо спокій

Де квітками береги

Над ними птахи і джмелі

Оленята воду п’ють

А джмелі гудуть, гудуть…

Під собою землю шкраба

Туди суне наша жаба

Тут на зустріч їй ведмідь

– Гей зелене ти куди?

Куди несе тебе не чиста?

Чи ти не знаєш свого міста

Чого це від болота так далеко

Що, кусаються лелеки?

Жаба втомлено, з зітханням

Почала оповідання:

– Ой ведмедик не питай

Чому так далеко

Я іду за небо край

Не з добра, не від лелеки.

Вже занадто я гидка,

Навіть для болота

Товста, квола і липка

Як ота бридота.

А за лісом за горою

Чародійник практикує

Може він займеться мною

Мені вроду на чаклує.

– Знаю я тих чародіїв

Хоч вони і чаклуни

Та пластична хірургія

Не поможе вже тобі.

– Що ж мені робить ведмедик?!

– За горою, в лісі темнім

Є чудовисько одне

Страшне як гремлін

Кровожадне, хитре, зле

І якщо воно тебе

Поцілує а не вб’є

Перетворишся у ту ж секунду

В русалку дівчину – красуню.

Але знай і пам’ятай

Станеш ти чудовиська дружина

Прекрасна але підневільна.

– Та нехай, нехай я згідна

Мені вже байдуже

Кому буду я дружина

Жабой бути хуже.

Шлях не легкий

Шлях далекий

Через гори доли

Через дощ, мороз і спеку

Через негоди

Повзе жаба за красою