Небезпека «Дому на околиці»

Аґата КрістіНебезпека «Дому на околиці»

Ідену Філлпоттсу з незмінною вдячністю за його дружбу та підтримку, яку він виказав мені багато років тому

AGATHA CHRISTIE, POIROT and the Agatha Christie Signature are registered trade marks of Agatha Christie Limited in the UK and elsewhere. All rights reserved.

Peril at End House © 1932 Agatha Christie Limited. All rights reserved

Translation entitled «Небезпека “Дому на околиці”» © 2020 Agatha Christie Limited. All rights reserved

© Hemiro Ltd, видання українською мовою, 2020

© Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», художнє оформлення, 2020

Розділ першийГотель «Маджестик»

Жодне приморське містечко на півдні Англії, як на мене, не зрівняється за привабливістю з Сент-Лу. Воно заслужено носить ім’я «королеви курортів» і сильно нагадує Рив’єру, позаяк, на мою думку, узбережжя Корнуоллу нітрохи не менш мальовниче, ніж південнофранцузьке.

Саме це я і сказав своєму другові, Еркюлю Пуаро.

– Ці слова ви прочитали вчора на меню вагона-ресторану, mon ami[1]. Ваше зауваження неоригінальне.

– Але хіба ви не згодні?

Замість відповіді той лише посміхнувся сам до себе. Тож я повторив запитання.

– Тисяча вибачень, Гастінґсе. Мої думки блукали деінде. Власне, саме тією місциною, про яку ви щойно згадали.

– Рив’єрою?

– Так. Мені пригадалася минула зима, яку я провів там, і події, що тоді сталися.

Я добре пам’ятав, про що він. У «Блакитному потягу» було скоєно вбивство, пов’язану з яким таємницю – заплутану й приголомшливу – мій друг-детектив розгадав із характерною для нього безпомильною проникливістю.

– Як шкода, що мене не було тоді з вами, – зітхнув я із глибоким жалем.

– Ще б пак, – погодився Пуаро. – Ваш досвід став би для мене неоціненним.

Я скоса зиркнув на нього, оскільки, не перший день знаючи свого друга, засумнівався у щирості компліменту, але він здавався абсолютно серйозним. Хоча, зрештою, чом би й ні? Мені ж бо так давно знайомі його методи.

– Чого мені насамперед бракувало, то це вашої живої уяви, Гастінґсе, – замріяно вів далі бельгієць. – Часом треба трішки розвіятися. А мій лакей Жорж – чудова людина, з якою я інколи дозволяв собі обговорити нюанс-другий, – начисто її позбавлений.