Північний вітер

Розділ перший

15 січня

Тема: Відмова

Я хотіла би відмовитись від передплати. Чи можна зробити це електронною поштою?

З повагою Е.Ротнер.

Вісімнадцять днів потому

Тема: Відмова

Я хочу відмовитись від передплати. Електронною поштою можна? Чекаю відповіді.

З повагою Е.Ротнер.

Тридцять три дні потому

Тема: Відмова

Шановні пані та панове з видавництва Like, невже ви гадаєте, що, ігноруючи мої спроби відмовитись від передплати вашого низькопробного журналу, зможете втримати мене від цього? Я вам ось що скажу: платити більше не збираюся!

З повагою Е.Ротнер.

Вісім хвилин потому

AW:

Ви помилились адресою. Моя адреса woerter@leike.com, а Вам потрібна woerter@like.com. Ви уже третя, хто так помиляється. Журнал, мабуть, таки поганенький.

П’ять хвилин потому

RE:

Вибачте, будь ласка. Дякую, що пояснили.

З повагою Е.Ротнер.

Дев’ять місяців потому

Без теми

Веселого Різдва та щасливого Нового року бажає Еммі Ротнер.

Дві хвилини потому

AW:

Шановна Еммі Ротнер!

Взагалі-то, ми з Вами не знайомі. Дякую за Ваше щире та досить оригінальне привітання, але мушу сказати: нічого не маю проти спаму, але лише тоді, коли мені його не надсилають.

З повагою Лео Ляйке.

Вісімнадцять хвилин потому

RE:

Вибачте, що набридаю Вам, пане «З повагою Ляйке». Вашу електрону адресу автоматично занесено до списку контактів, оскільки декілька місяців тому я хотіла відмовитись від передплати журналу та помилково набрала Ваш і-мейл. Я Вас видалю.

P.S. Якщо Вам спаде на думку привітати когось з Новим Роком та Різдвом, а заразом побажати «Веселого Різдва та щасливого Нового року», надішліть і мені такого листа. А поки що: «Веселого Різдва та щасливого Нового року!»

Еммі Ротнер.

Шість хвилин потому

AW:

Бажаю Вам весело відсвяткувати, а також щоб наступний рік був одним із найкращих. А якщо трапляться у Вас невдалі дні, можете без вагань, хай навіть і помилково, відмовлятися від їх передплати в мене.

Лео Ляйке.

Три хвилини потому

RE:

Приємно вражена!

З повагою Е.Р.

Тридцять вісім днів потому

Тема: Жодної копійки!

Вельмишановне керівництво видавництва Like, я відмовилася від передплати вашого журналу. Тричі письмово і двічі телефоном (розмовляла з такою собі пані Ган). Якщо ви й надалі надсилатимете мені свій журнал, я розцінюватиму це як втручання в моє приватне життя. Щойно надіслану квитанцію до сплати 186 євро я збережу як сувенір на згадку про видавництво Like, коли нарешті не отримуватиму ваш журнал. Навіть не розраховуйте, що я ще хоч копійчину вам заплачу!

З повагою Еммі Ротнер.

Дві години потому

AW:

Шановна пані Ротнер, Ви це навмисне? Чи Ви передплатили собі погані дні?

Щиро Ваш Лео Ляйке.

П’ятнадцять хвилин потому

RE:

Шановний пане Ляйке, перепрошую. У всьому винна моя хронічна плутанина з літерами «е» та «і». Коли я швидко друкую, а наступною має йти літера «і», пальці вперто друкують «еі». Розумієте, чомусь обидва середні пальці борються за клавіатуру: лівий постійно прагне випередити правий. Я народилася шульгою, але у школі мене перевчили користуватись правою рукою. Так от, гадаю, ліва рука мені досі не пробачила, відтак друкує «е» ще до того, як права рука дістанеться «і». Ще раз перепрошую, що набридаю Вам. Більше такого не трапиться (дуже сподіваюсь).

Гарного вечора.

Е.Ротнер.

Чотири хвилини потому

AW:

Пані Ротнер, чи дозволите одне запитання? А заразом і ще дещо: скільки часу Вам знадобилося на друкування листа з поясненням проблеми з літерами «е» та «і»?

Щиро Ваш Лео Ляйке.

Три хвилини потому

RE:

У мене теж два запитання до Вас. А скільки часу мені знадобилось, як Ви гадаєте? Чому питаєте?

Вісім хвилин потому

AW:

Гадаю, Вам знадобилося не більш ніж двадцять секунд. Якщо вгадав, то я Вас вітаю: за короткий час Ви створили бездоганне повідомлення, яке змусило мене посміхнутись. А це, повірте, сьогодні більш нікому не вдалося. На Ваше друге запитання відповім так: зараз на роботі маю справу з мовою листів електронної пошти. Дозвольте повернутись до мого першого запитання. Вам знадобилося менш ніж 20 секунд, адже так?

Три хвилини потому

RE:

Отакої! Маєте справу з електронними листами. Звучить дуже цікаво. Проте я одразу якось відчула себе ніби піддослідною. Байдуже. Скажіть, у Вас є сайт? Якщо ні, то чи хочете мати? Якщо так, то чи хочете класний? Я якраз на роботі маю справу із сайтами. (До цього моменту на друкування мені знадобилося 10 секунд, я засікала час, проте ми говорили про справу, а подібні розмови в мене завжди йдуть жваво.)

А щодо мого банального мейлу про помилку, то Ви схибили. Той лист забрав у мене добрих три хвилини життя. Та мене цікавить ще дещо: чому Ви вирішили, що на мій лист про помилку «е» та «і» мені знадобилося лише 20 секунд? І перш ніж я Вас назавжди залишу у спокої (ну, якщо оте видавництво знову не надішле мені платіжку), мене цікавить лише одне. Ви написали: «Чи дозволите одне запитання? А заразом і ще дещо?» Отож, у мене два зустрічних запитання. По-перше, скільки часу Вам знадобилося на цей дотеп? По-друге, це у Вас такий гумор?

Півтори години потому

AW:

Шановна незнайома пані Ротнер, я Вам завтра відповім, бо зараз вимикаю комп’ютер.

Приємного вечора, або ж добраніч.

Лео Ляйке.

Чотири дні потому

Тема: Відкриті запитання

Шановна пані Ротнер, перепрошую, що так довго мовчав, у мене виникли деякі проблеми. Ви хотіли знати, чому я вирішив, що на пояснення помилки Вам знадобилося не більше 20 секунд. Що ж, Ваші листи нагадують мені бурхливі потоки, якщо дозволите таке порівняння. Ладен закластися, що Ви також швидко розмовляєте й пишете, Ви невгамовна людина, поспішаєте жити й усюди встигаєте. Читаючи Ваші листи, я не помічаю паузи. Їхній темп і тон видаються мені безперервним, потужним, сповненим енергії й життя, хоч і дещо схвильованим потоком. Люди з низьким кров’яним тиском так не пишуть. Мені здається, що Ваші спонтанні думки одразу ж виливаються в текст. Вас вирізняє впевнена мова, чітке та спритне поводження зі словами. Утім, якщо Ви кажете, що для пояснення помилки Вам знадобилося 3 хвилин, то я, вочевидь, неправильно Вас собі змалював.

Ще Ви запитали про мій гумор. Наразі це сумна історія. Щоби бути жартівником, слід і на себе самого дивитись із гумором. Проте, відверто кажучи, не відчуваю себе зараз гумористом. Оглядаючись назад на минулі дні, а надто тижні, сміятись мені геть не хочеться. Утім, це вже мої особисті проблеми, і справи вони аж ніяк не стосуються. Хай там що, дякую Вам за життєдайну розмову. Я отримав задоволення від нашого спілкування і, гадаю, відповів на Ваші запитання. Якщо знову випадково мені напишете, буду радий. Прошу лише одне: відпишіться нарешті від того журналу, а то дістало вже. Може, мені це зробити за Вас?

З повагою Лео Ляйке.

Сорок хвилин потому

AW:

Шановний пане Ляйке, мушу Вам зізнатися: на лист про помилку «е» та «і» мені й справді знадобилося не більш ніж 20 секунд. Проте мене розсердила Ваша оцінка швидкості написання мною листів. Ваша правда, хоч Ви й не мали права, настільки швидко це зрозуміти. Та гаразд, хоч Ви (наразі) і не в гуморі, на електронних листах знаєтеся все ж добре. Мені сподобалося, що Ви отак мене побачили наскрізь! Ви професор германістики?

З повагою Еммі «бурхлива» Ротнер.

Вісімнадцять днів потому

Тема: Привіт!

Вітаю, пане Ляйке! Хотіла Вам повідомити, що видавництво Like більше не надсилає мені своїх журналів. Ви втрутились? До речі, Ви могли б якось мені щось написати. Я ж бо досі не знаю, професор Ви чи ні. Google про Вас нічого не знає або просто не бажає розповідати. Як справи з Вашим почуттям гумору? Зараз якраз час карнавалу, тож у Вас конкурентів майже немає.

З повагою Еммі Ротнер.

Дві години потому

AW:

Шановна пані Ротнер, як чудово, що Ви мені написали, — встиг за Вами скучити. Я вже був готовий і собі той журнал виписати. (Обережно, в мені прокидається гуморист!) Невже Ви справді мене в Google шукали? Це мені неабияк лестить. Одначе те, що я у Вашому розумінні «професор», мені геть не до вподоби. Я, по-вашому, що — дід старий? Чи жорсткий педантичний розумник? Не переконуватиму Вас у протилежному, хоча це неправда. Ймовірно, я зараз пишу так, що видаюся старшим. І щось мені підказує, що Ви пишете, як молодша, ніж є насправді. До речі, я консультант з питань комунікації та асистент в університеті з лінгвопсихології. Наразі ми працюємо над одним дослідженням про вплив електронних листів на мовну поведінку і — що ще цікавіше — про ті ж таки електронні листи як засіб передачі емоцій. Саме тому я й торкнувся цієї теми, але можу Вам пообіцяти більше цього не робити.

Не сумуйте під час карнавальних святкувань! Наскільки я Вас знаю, то певен, що Ви вже придбали собі цілу купу накладних носів та іншого кумедного приладдя J.

З повагою Лео Ляйке.

Двадцять дві хвилини потому

RE:

Шановний пане лінгвопсихолог, давайте-но я Вас трохи протестую: як гадаєте, яке зі щойно написаних Вами речень видалося мені найцікавішим? Настільки цікавим, що мені одразу ж закортіло Вас дещо запитати (хоча спершу вирішила Вас протестувати)? А ось іще корисна порада, якраз щодо Вашого почуття гумору. Ваше речення «Я вже був готовий і собі той журнал виписати» я сприйняла з надією, але заувага «Обережно, в мені прокидається гуморист!» усе зіпсувала. Це вже було зайве! Міркування про накладні носи кумедне. Очевидячки, нас об’єднує відсутність почуття гумору. Та повірте мені, я второпала би Вашу іронію і без смайлика.

Усього найкращого! Приємно було з Вами погомоніти.

Еммі Ротнер.

Десять хвилин потому

AW:

Шановна пані Ротнер, дякую за пораду щодо почуття гумору. Ви з мене ще веселуна зробите. Дякую також за тест! Якраз він дає можливість показати Вам, що я не якийсь «старий дурний професор». Якби я ним був, то вирішив, що найцікавішим реченням для Вас було: «Наразі ми працюємо над одним дослідженням… про ті ж таки електронні листи як засіб передачі емоцій». Проте Вас зацікавило: «І щось мені підказує, що Ви пишете, як молодша, ніж є насправді». Тут, звісно, виникає наступне питання: «Як він це визначив?» І ще: «Скільки ж років він мені дає?» Еге ж?

Вісім хвилин потому

RE:

Лео Ляйке, та Ви геній! Тепер, якщо Ваша ласка, поясніть мені, чому Ви вирішили, що я маю бути старша, ніж пишу? Або радше: на скільки років я старша, ніж пишу? І скільки ж мені тоді років? Чому? А як вирішите ці завдання, то вгадайте, який маю розмір взуття.

Щиро Ваша Еммі.

PS: З Вами дуже цікаво.

Сорок п’ять хвилин потому

AW:

Ви пишете, як тридцятирічна жінка. Хоча Вам близько сорока, скажімо, сорок два. Чому я так вирішив? Тридцятирічні не читають журнал Like, принаймні регулярно. Середньостатистичній жінці, яка виписує Like, близько п’ятдесяти років. Одначе Ви професійно займаєтеся веб-сторінками, отож Вам цілком може бути тридцять, а то й менше. З іншого боку, тридцятирічна жінка не розсилає клієнтам привітання з Різдвом та Новим роком. І нарешті, Ваше ім’я Еммі, себто Емма. Я знайомий з трьома Еммами, і всі старші сорока. Тридцятирічних не звуть Емма. Двадцятирічних і молодших — так, але Вам не менше двадцяти років, інакше Ви використовували б такі слова, як «кул», «круто», «капець», «бомба», «холєра» чи щось подібне. А ще Ви не починали б речення з великих літер. Та й взагалі, Ви знайшли б для себе цікавіше заняття, аніж розмовляти з уявним професором без почуття гумору та ще й цікавитись його здогадами про Ваш вік.

Повернімося до «Еммі»: жінка з іменем Емма пише, як молодша, ніж вона є насправді, лише тоді, коли відчуває себе молодшою, тому називає себе не Емма, а саме Еммі.

А отже, шановна Еммі Ротнер, Ви пишете, як тридцятирічна, але Вам сорок два роки. Адже так? У Вас тридцять шостий розмір взуття. Ви тендітна, доладна, енергійна. Волосся маєте темне й коротке. Швидко говорите. Так?

Приємного вечора.

Лео.

Наступного дня

Тема: ???

Шановна пані Ротнер, я Вас образив? Зрозумійте, я Вас геть не знаю. То звідки ж мені знати, скільки Вам років? Може, двадцять, а може, шістдесят. Може, зріст Ваш 1,90 м, а вага 100 кг. Може, Ви носите взуття сорок шостого розміру, а тому у Вас є лише три пари. Щоб мати змогу купити собі четверту пару, Ви змушені відмовитися від журналу Like і розсилати різдвяні привітання своїм клієнтам. Не гнівайтеся на мене, прошу. Оцінювання мені дуже сподобалося, ба більше, у моїй уяві тепер склалася певна картинка, і я хотів нею з Вами поділитися. Я не мав на меті втручатися не у свої справи.

Щиро Ваш Лео Ляйке.

Дві години потому

RE:

Шановний «професоре», Ваш гумор мені до вподоби. Від хронічної серйозності його відділяє лише півтону, а тому справляє він дивовижне враження! Я Вам завтра напишу, і вже радію.

Еммі.

7 хвилин потому

AW:

Дякую! Тепер можна спокійно вкладатися спати.

Лео.

Наступного дня

Тема: Не свої справи

Шановний Лео, «Ляйке» я опускаю, Ви можете зробити те ж саме з «Ротнер». Мені дуже сподобалися Ваші вчорашні листи, і я перечитала їх не раз. Хочу зробити Вам комплімент: мені здається чудовим те, що Ви так можете спілкуватися з людьми, яких геть не знаєте, яких не бачили і, мабуть, ніколи не побачите, від яких нічого не очі­куєте, адже не знаєте, чи з цього спілкування щось путнє вийде. Для чоловіка це геть нетипово, і саме це у Вас я ціную. Ось і вся моя передмова.

А тепер повернімося до наших питань. Отож:

1) Ну що за незрозумілий психоз щодо різдвяних привітань? Звідки у Вас це? Мабуть, сказавши фразу «Веселого Різдва та щасливого Нового року», людина Вас смертельно ображає. Тож гаразд, обіцяю, що Вам такого більше не бажатиму! До речі, мене дивує, що за фразою «Веселого Різдва та щасливого Нового року» Ви можете визначити вік. А якби я написала «Бомбезного Різдва та крутого Нового року», то виявилася б молодшою на десять років?

2) Мені дуже прикро, шановний лінгвопсихологу Лео, але те, що жінка не може бути молодшою двадцяти, якщо вона не вживає слів на кшталт «круто», «капець» чи «бомба», здається мені відірваним від життя. Ні, я не намагаюся писати так, щоб Ви подумали, наче я молодша двадцяти років. Та хіба ж можна знати напевне?

3) Отож, Ви стверджуєте, що я пишу, як тридцятирічна. Ви також стверджуєте, що тридцятирічна жінка не читає Like. Тут мушу пояснити: я замовляла журнал Like для своєї мами. То я вже нарешті молодша, ніж пишу?

4) Залишаю Вас із цим надважливим питанням. На жаль, мушу йти на зустріч. (Робота? Школа танців? Салон краси? Посиденьки з подружками? Здогадайтеся самі.)

Приємного дня, Лео!

Еммі.

Три хвилини потому

RE:

І так, Лео, ось ще дещо: Ви майже вгадали розмір мого взуття. У мене 37-й. (Проте взуття мені дарувати немає потреби, позаяк маю вже достатньо.)

Три дні потому

Тема: Чогось бракує

Дорогий Лео, коли Ви не пишете мені три дні, то я почуваюся двояко: 1) Мене це дивує. 2) Мені чогось бракує. Обидва почуття мені неприємні. Зробіть із цим щось!

Еммі.

Наступного дня

Тема: Нарешті надіслав!

Дорога Еммі, на свій захист можу сказати одне: я щодня Вам писав, але не відсилав листів. Ні, не так. Я їх просто одразу видаляв. У нашому з Вами діалозі я дійшов до дещо делікатної межі. Еммі з 37 розміром взуття поволі починає мене цікавити більше, ніж дозволяють певні межі нашого з нею спілкування. І коли вона, ця Еммі з 37 розміром взуття, констатує: «Мабуть, ми ніколи не побачимося», я погоджуюся цілковито, що вона має рацію. Я вважаю, що дуже і дуже розумно виходити з того, що між нами ніколи нічого не буде. Я не хочу, аби наші бесіди впали до рівня сварок у інтернет-чатах.

А тому я нарешті надсилаю цей лист, аби вона, ця Еммі з 37 розміром взуття, мала у своїй поштовій скриньці щось від мене. (Знаю, що текст не надто захопливий, і це лише невелика частина того, що хотів Вам написати.)

Щиро Ваш Лео.

Двадцять три хвилини потому

RE:

Ага, то оцей пан Лео лінгвопсихолог не бажає знати, як виглядає Еммі з 37 розміром взуття? Лео, не йму Вам віри! Кожен чоловік бажає знати, як виглядає кожна жінка, з якою він спілкується. Причому бажає він про це дізнатися якнайшвидше, і вже тоді розуміє, хоче далі з нею спілкуватися чи ні. Адже так?

Щиро Ваша Еммі з 37 розміром взуття.

Вісім хвилин потому

AW:

Ви радше зараз хутко видихнули, ніж листа написали, адже так? Я не мушу знати, як Ви виглядаєте, Еммі, допоки пишете мені отакі відповіді. Я й без того Вас чудово уявляю. І для цього мені не обов’язково займатися лінгвопсихологією.

Лео.

Двадцять одна хвилина потому

RE:

Помиляєтеся, пане Лео. Я писала цілком спокійно. Бачили б Ви, коли я насправді швидко вдихаю та видихаю. І взагалі, Ви принципово не згодні відповідати на мої запитання, адже так? (От цікаво, як Ви виглядаєте, коли запитуєте: «Адже так?») Але дозвольте мені все ж повернутися до вранішнього листа. Отож:

1) Ви пишете мені, однак листи не відправляєте.

2) Ви починаєте поволі цікавитися мною більше, аніж «дозволяють певні межі спілкування». Що це означає? Хіба межі нашого спілкування — це не вияв взаємного зацікавлення двох цілковито незнайомих людей?

3) Ви вважаєте дуже розумним, ні, насправді вважаєте це «дуже і дуже розумним», що ми ніколи з Вами не зустрінемося. Знаєте, я заздрю Вашій розважливості!

4) Ви не бажаєте сварок у інтернет-чатах. Чого ж тоді Ви бажаєте? Про що ми з Вами маємо спілкуватися, щоб Ви не почали поволі цікавитися мною і не переходили певні межі дозволеного?

5) І насамкінець. У разі якщо Ви не відповісте на жодне з моїх запитань: Ви сказали, що то була лише невелика частина того, що Ви хотіли мені написати. То сміливо пишіть і решту. Я радію кожному рядку та залюбки читаю Ваші листи, дорогий Лео.

Еммі.

П’ять хвилин потому

AW:

Дорога Еммі, якби Ви не написали пункти 1) 2) 3) і так далі — то не були б собою. Адже так? Завтра напишу ­більше.

Приємного вечора.

Лео.

Наступного дня

Без теми

Дорога Еммі, Вам не спадало на думку, що ми нічого не знаємо одне про одного? Натомість створюємо віртуальні образи та фантазійні портрети. Ставимо одне одному запитання, чия принадність у тому, щоб на них не відповідати. Ми робимо спорт із того, щоб будити цікавість і потім її ніяк не задовольняти. Ми намагаємося читати поміж рядків, поміж слів, навіть поміж окремих літер. Ми силкуємося одне одного правильно оцінити, водночас намагаючись нічого особливого не розповідати про себе. Що означає оце «нічого особливого»? А нічого. Ми ще нічого не розповіли про своє життя, про свої будні, нічого важливого.

Ми спілкуємося у вакуумі. Ми ввічливо повідомили одне одному про роботу. Ви теоретично можете створити мені гарну веб-сторінку, я Вам практично — надати (погану) лінгвопсихограму. Ото й усе. Завдяки передплаті того поганенького журналу ми знаємо, що живемо в одному місті. Щось іще? Ні, нічого. Навколо нас немає інших людей. Ми невідомо де живемо. У нас немає віку. У нас немає облич. Ми не розрізняємо день і ніч. Ми не живемо у певному часі. Перед нами лише монітори, суворі й таємничі. А ще у нас спільне хобі — ми обоє цікавимося геть незнайомою людиною. Браво!

Щодо мене, то дозвольте зізнатися: Ви мене надзвичайно цікавите, дорога Еммі! Не відаю чому, але точно знаю, що для цього був особливий привід. А ще я знаю, наскільки абсурдним є цей інтерес. Він не витримав би нашої зустрічі, і байдуже, як Ви виглядаєте, скільки Вам років, скільки Ви могли б узяти на нашу зустріч своєї чарівності, кмітливості, краси голосу, очей, рухів Ваших уст і крил носа. Підозрюю, що ця «надзвичайна цікавість» породжена цілком і поспіль електронною поштовою скринькою. Впевнений, що будь-яка спроба витягти інтерес назовні завершиться нікчемним провалом.

І на звершення маю до Вас запитання, дорога Еммі: Ви хочете, щоб я й надалі писав Вам листи? (Цього разу чекаю чіткої відповіді.)

Усього найкращого.

Лео.

Двадцять одна хвилина потому

RE:

Дорогий Лео, для одного разу це навіть забагато! Мабуть, маєте чимало вільного часу. Чи це для Вас робота? Ви за це отримуєте компенсацію? А як щодо податків? Знаю, я гостра на язик, але лише на письмі. І лише тоді, коли почуваюся невпевнено. Лео, Ви змушуєте мене почуватися непевно. Проте я точно знаю лише одне: так, я хочу, щоб Ви й надалі мені писали, якщо це Вам не складно. Якщо я ще не достатньо зрозуміло пояснила, то спробую ще раз: ТАК, Я ХОЧУ ОТРИМУВАТИ ЛИСТИ ВІД ЛЕО!!! ХОЧУ ЛИСТІВ ВІД ЛЕО!!! ХОЧУ ЛИСТІВ ВІД ЛЕО!!! ЩЕ БІЛЬШЕ ЛИСТІВ ВІД ЛЕО!!! ДУЖЕ НА НИХ ЧЕКАЮ!

А тепер хочу, щоб Ви мені щиро відповіли, чому Ви не мали причин мною цікавитися, а лише «особливий привід». Цього я конче не розумію, але мені дуже цікаво.

Бажаю Вам усього найнайкращого (і ще раз усього найкращого).

Еммі.

PS: Останній Ваш лист просто супер! Аж ніяк не кумедний, але насправді суперський!

Через день

Тема: Веселого Різдва

Знаєте, дорога Еммі, сьогодні порушу нашу з Вами традицію та розповім дещо про своє життя. Її звали Марлен. Ще якихось три місяці тому я б написав: її звати Марлен. А сьогодні кажу, що її звали Марлен. Після п’яти років теперішнього, що не мало майбутнього, я нарешті опинився у нашому минулому. Я не розповідатиму Вам про подробиці наших з нею стосунків, але скажу, що найпрекраснішим у них було щоразу починати все спочатку. Ми так затято починали все з самого початку, що робили це залюбки кожні кілька місяців. Ми були «найбільшим коханням у житті» одне одного, але лише тоді, коли розривали стосунки і знову намагалися зійтися.

Восени все зайшло ще далі: у неї з’явився інший мужчина, з яким вона цілком могла б залишитися. (Пілот якоїсь іспанської авіалінії. Хоч це й несуттєво.) Коли я про все дізнався, то раптом відчув стовідсоткову впевненість, що Марлен — «жінка мого життя» і я мушу зробити все можливе, аби не втратити її назавжди.

Тижнями я робив усе можливе, ба навіть більше. (Про подробиці краще все ж не розповідатиму.) Вона вже була готова дати мені, себто нам обом, останній шанс: Різдво у Парижі. І там я мав намір — тут можете посміятися від душі, Еммі, — зробити їй пропозицію. Хіба не бовдур? Вона чекала повернення свого іспанця, щоб розповісти йому всю правду про мене і про Париж. Сказати, що їй шкода. Коли я думав про Марлен і цього пілота, мене охоплювало огидне відчуття, наче в животі гудів двигунами іспанський аеробус. На календарі було 19 грудня.

По обіді я отримав, ні, навіть не телефонний дзвінок, а страшний лист електронною поштою від неї: «Лео, я не можу, пробач. Париж буде ще однією брехнею. Пробач!» Чи щось таке. (Насправді не щось таке, а докладно таке — слово в слово.) Я одразу написав їй відповідь: «Марлен, я хочу, щоб ми побралися. Я все вирішив. Я хочу бути з тобою, назавжди. Тепер я точно знаю, що можу. Ми маємо бути разом. Повір мені востаннє. Давай поговоримо про все в Парижі, погоджуйся, прошу».

А тоді я чекав відповіді: годину, дві, три. Кожні двадцять хвилин розмовляв з її глухонімим Mobilbox, перечитував старі, збережені на комп’ютері листи про кохання, на моніторі розглядав наші світлини, зроблені під час безкінечних подорожей з нагоди примирення. І знову як навіжений витріщався на монітор. Від цього короткого, безсердечного звуку, коли приходить нове повідомлення, від цього крихітного миготливого значка листа залежало моє життя з Марлен, а отже (саме так я тоді думав), і моє подальше життя.

Я дав собі час — до 21 години. Якщо Марлен не відповість до цього часу, то помре Париж, а з ним і наш останній шанс. На годиннику 20:57. Аж раптом: звук, значок (наче удар струмом, наче інфаркт), довгоочікуваний лист. Я заплющую очі на кілька секунд, збираю рештки свого позитивного мислення, зосереджую увагу на повідомленні, на згоді Марлен, на Парижі для двох, на житті разом із нею. Розплющую очі, відкриваю повідомлення. Читаю, читаю, читаю… «Веселого Різдва та щасливого Нового року бажає Еммі Ротнер».

Це стосовно мого «психозу щодо різдвяних привітань».

Приємного вечора.

Лео.

Дві години потому

RE:

Дорогий Лео, це просто прекрасна історія. Особливо захопливим мені видався фінал. Пишаюся сама собою, що зіграла доленосну роль. Ви ж розумієте, що оце зараз розповіли мені — віртуальному образу, фантазійному портрету — щось особливе про себе. Ви наче написали «Приватне життя лінгвопсихолога Лео Ляйке». На жаль, я сьогодні надто втомлена, щоб Вам щось путнє відповісти. А ось завтра, з Вашого дозволу, напишу розгорнутий аналіз із пунктами 1), 2), 3) і так далі.

Солодких снів, сподіваюсь Марлен у них не буде.

Еммі.

Наступного дня

Тема: Марлен

Доброго ранку, Лео.

Маю кілька жорстких коментарів, дозволите?

1) Ви з тих чоловіків, які цікавляться жінкою лише з самого початку та в кінці, себто коли завойовують її прихильність та можуть назавжди втратити. Весь інший час — тобто зустрічатися — нудно чи просто складно. Адже так?

2) Хоча Ви (цього разу) дивом не одружилися, але щоб витягти з ліжка своєї тепер уже колишньої подруги іспанського пілота, ладні були стати на весільний рушник. А це своєю чергою свідчить про недостатню повагу до шлюбної обіцянки. Адже так?

3) Ви вже були одружені. Адже так?

4) Я чудово уявляю, як Ви тепло й затишно вмостилися серед жалощів до самого себе, читаєте любовні листи й усоте переглядаєте спільні фотографії замість того, щоб довести Вашій коханій, що досі маєте до неї почуття і прагнете тривалих стосунків.

5) Аж ось з’являється моє доленосне повідомлення у Вашій поштовій скриньці, де саме вирішується питання: бути чи не бути. І виходить так, що я в найідеальніший момент висловила те, що Марлен роками хотіла й сама сказати: ЛЕО, ВСЕ СКІНЧИЛОСЯ, ТАК І НЕ РОЗПОЧАВШИСЬ! Або іншими словами, хоч і заплутано, поетично й атмосферно: «Веселого Різдва та щасливого Нового року бажає Еммі Ротнер».

6) А тепер, любий Лео, Ви робите широкий жест. Ви відповідаєте Марлен. Ви вітаєте її з прийняттям правильного рішення, і кажете: «МАРЛЕН, ТИ МАЄШ РАЦІЮ — ВСЕ СКІНЧИЛОСЯ, ТАК І НЕ РОЗПОЧАВШИСЬ!» Або, іншими словами, кажете заплутано, енергійно та потужно: «Шановна Еммі Ротнер! Взагалі-то, ми з Вами не знайомі. Дякую за Ваше щире та досить оригінальне привітання, але мушу сказати: нічого не маю проти спаму, але лише тоді, коли мені його не надсилають. З повагою, Лео Ляйке». Любий мій Лео, Ви просто дивовижний, благородний, стильний невдаха.

7) Маю на завершення запитання: ще хочете, щоб я й надалі писала Вам листи?

Бажаю приємного ранку понеділка.

Еммі.

Дві години потому

AW:

Вітаю, Еммі!

До п. 1: Нічого не вдієш, якщо я Вам нагадую чоловіка, в якому Ви вочевидь — елегантно, як описано у першому пункті, — розчарувалися. Не вважайте, що знаєте мене більше, ніж можете! (Ви мене взагалі не можете знати.)

До п. 2: Щодо моєї невдалої шлюбної обіцянки: я й так обізвав себе бовдуром, більше нічого додати не можу. Проте саркастично-моралізаторськи налаштована Еммі з 37 розміром взуття задля реанімації моєї поваги до шлюбних обітниць посипає сіллю ще свіжу рану, здогадливо примруживши очі та злобливо пустивши піну з рота.

До п. 3: На жаль, я в шлюбі не був ніколи. А Ви? Навіть не раз. Адже так?

До п. 4: Тут знову присутній чоловік з пункту 1, якого я Вам нагадую, а саме чоловік, який ліпше читатиме відірвані від реальності любовні листи, аніж доводитиме Вам своє кохання.

До п. 5: Так, у ту саму мить, коли від Вас надійшло різдвяне привітання, я відчув, що втратив Марлен.

До п. 6: Еммі, я відповів Вам тоді, щоб хоч трохи відволіктися від свого краху. І до сьогодні я розглядав спілкування з Вами як частину зцілення від Марлен.

До п. 7: І так, пишіть мені, Еммі. Пишіть про свої розчарування з чоловіками, пишіть від душі. Будьте такою ж вперто-цинічною, безжальною, зловтішною. Якщо Вам від того полегшає, то моя поштова адреса існує достоту не дарма. А як не хочете, то дозвольте собі (чи своїй мамі) радість нової підписки на Like та відмовтеся від «Ляйке».

Приємного понеділкового вечора.

Лео.

Одинадцять хвилин потому

RE:

Оце так! Я Вас образила. Я цього не хотіла. Гадала, Ви витримаєте, але помилилася. Тож поки порину у віртуальне самітництво і покаянно мовчатиму.

На добраніч.

Еммі.

PS: До п. 3: Заміж я виходила один раз. І досі заміжня!

Розділ другий

Тиждень потому

Тема: Г. П.

Гидка нині погода, адже так?

Щиро Ваша Е.

Три хвилини потому

AW:

1) Дощ.

2) Сніг.

3) Сніг з дощем.

Щиро Ваш Лео.

Дві хвилини потому

RE:

Ви ще досі ображаєтеся?

П’ятдесят секунд потому

AW:

Я й не був ображений.

Тридцять секунд потому

RE:

Чи Ви, може, із заміжніми жінками не спілкуєтеся?

Хвилина потому

AW:

Чому ж? Хоча мене дивує, навіщо заміжні жінки спілкуються із незнайомцями, як оце я.

Сорок секунд потому

RE:

У Вас там що, багато таких? Якою частиною зцілення від Марлен є я?

П’ятдесят секунд потому

AW:

Чудово, Еммі, Ви потроху повертаєтеся до форми, а то вже здалися мені дещо слабкою, розгубленою та сором’язливою.

Півтори години потому

RE:

Любий Лео, якщо серйозно, то мушу Вам зізнатися: мені дуже прикро за отой минулий лист із семи пунктів. Я прочитала його кілька разів — і звучить він справді жахливо, а надто, якщо читати тихо. Проблема в тому, що Ви не знаєте, яка я, коли щось подібне кажу. Якби Ви мене тоді бачили, то не гнівалися б узагалі. (Так мені здається.) Повірте, я не належу до когорти розчарованих жінок. Розчарування з чоловіками не виходять за межі природних розчарувань у чоловіках, себто обмежені чоловіки, звісно, існують у цьому світі, але мені пощастило. Мені щодо цього ведеться навдивовижу добре, якщо так можна висловитися. Мій цинізм — то радше спорт і гра, аніж злість і помста.

До речі, я дуже ціную, що Ви розповіли мені про Марлен. (Хоча я оце щойно подумала, що Ви, власне, нічого мені не розповіли про Марлен. Якою вона є, чи була, жінкою? Як вона виглядає? Який у неї розмір взуття? Яке взуття вона взагалі любить?)

Годину потому

AW:

Люба Еммі, не гнівайтеся, але не маю бажання просторікувати про те, яке взуття Марлен до смаку. На березі моря вона зазвичай ходила боса, це можу сказати точно. Тепер мушу бігти, бо до мене прийдуть гості.

Приємного дня.

Лео.

Три дні потому

Тема: Криза

Любий Лео, власне, я твердо вирішила чекати Вашого наступного листа і не писати сама. Я, звісно, лінгвопсихологію не вивчала, однак у мене в голові крутяться одразу дві думки. 1) Я наче знічев’я сказала Вам, що не просто заміжня, а й щаслива у шлюбі. 2) Від Вас я отримала найбезрадіснішу відповідь за весь час нашого спілкування, яке триває ось уже більше року. Після цього Ви взагалі не виходите на зв’язок.

Чи означає це, що я Вам більше не цікава? Чи означає це, що я Вам більше не цікава через те, що заміжня? Чи означає це, що я Вам більше не цікава, бо ще й щаслива у шлюбі? Якщо це правда, то будьте чоловіком і прямо мені про це скажіть.

З найкращими побажаннями.

Еммі.

Наступного дня

Без теми

ПАНЕ ЛЕО?

Наступного дня

Без теми

ЛЕЕЕЕОООО! АГООООООВ?!!!

Наступного дня

Без теми

Гівнюк!

Два дні потому

Тема: Приємний лист від Еммі

Привіт, Еммі!

Як же приємно повернутися додому після напруженого відрядження до Бухареста, не благословенного красою та скромного на фарби, де ще й навесні панує хуга та мороз, увімкнути комп’ютер, зазирнути до поштової скриньки і серед п’яти сотень нікому не потрібних, жалюгідних повідомлень знайти чотири листи від пані Ротнер, знаної своїм красномовством і точністю висловлення думок. І ось я, наче той змерзлий румунський ведмідь, сподіваюся прочитати кілька милих, сердечних, кумедних, теплих речень, відтак у ейфорії відкриваю перший лист і що ж бачу? «Гівнюк!» Щиро вдячний за привітання!

Еммі, Еммі! І знову Ви собі щось нафантазували. Мушу Вас розчарувати: мене геть не обходить, що Ви щасливі у шлюбі. Я ніколи й не збирався пізнавати Вас докладно, себто докладніше, ніж це дозволяє обмін повідомленнями. Ніколи й не хотів знати, як Ви виглядаєте. З Ваших листів я малюю собі власну картину того, як Ви виглядаєте, створюю власну Еммі Ротнер. Ваші риси залишилися такими ж, як і були на самому початку нашого спілкування, і байдуже, чи Ви тричі невдало вийшли заміж, п’ять разів щасливо розлучилися або щодня у Вас нове «ще вільна», а в суботу Ви знову невгамовно незаміжня.

Проте я з жалем констатую, що спілкування зі мною додає Вам неспокою. Також дивує мене ще дещо: нащо щасливій у шлюбі, не розчарованій у чоловіках, іронічно-кмітливій, чарівній та впевненій у собі, невизначеного віку жінці з 37 розміром взуття так багато спілкуватися з незнайомцем — часом похмурим, побитим стосунками, схильним до криз, з поганим почуттям гумору професором — і ділитися з ним особистим. Як на це, власне, дивиться Ваш чоловік?

Дві години потому

RE:

Спершу найважливіше: Ведмідь Лео is back from Bukarest[1]! Ласкаво просимо додому. Пробачте за «гівнюка», просто з язика зірвалося. Звідки ж мені було знати, що я маю справу з таким позаземним чоловіком, якого аж ніяк не розчаровує звістка, що його вірна й саркастична подруга за листуванням уже заміжня? Звідки мені було знати, що я маю справу з чоловіком, який краще «створить власну Еммі Ротнер», аніж познайомиться з нею справжньою. Якщо Ваша ласка, то я Вас трохи спровокую: фантазуйте скільки завгодно, любий лінгвопсихологу Лео, до справжньої Еммі Ротнер Ви так і не наблизитеся.

То що, спровокувала? Ні? Так я й думала. Боюся, що все якраз навпаки — Ви мене провокуєте, Лео. Маєте незвичну, але дивовижну рису зацікавлювати мене все більше й більше. Ви хочете про мене знати все й нічого водночас. Ви демонструєте надзвичайний інтерес до мене та цілковиту його відсутність. Це мене бентежить, мушу визнати. Утім, можливо, Ви — самотній (румунський) вовк, який не може подивитися жінці у вічі. Такий вовк, який до смерті боїться справжніх стосунків, вовк, який постійно мусить створювати собі уявний світ, позаяк не знаходить собі місця в реальному. Може, маєте комплекс жінки. Ет, про це я охоче запитала б у Марлен. Може, дасте номер телефону — її чи її іспанського пілота? (Жартую, Лео, не ображайтеся тепер на мене три дні.)

Лео, я на Вас підсіла. Ви мені подобаєтеся. Дуже подобаєтеся! Дуже-дуже-дуже! І я просто не можу повірити в те, що Ви не хочете мене побачити. Це не означає, що ми повинні зустрітися насправді. Якраз навпаки! Хоча я залюбки дізналася б, як Ви виглядаєте. Це багато що пояснило б. Тобто це пояснило б, чому Ви пишете так, як пишете. Бо Ви виглядали б так, як виглядає кожен, хто отак пише. А мені ой як кортить дізнатися, як виглядає кожен, хто пише як Ви. Розумієте?

До речі, я не хочу розмовляти про свого чоловіка. А ось Ви можете сміливо розповідати про своїх жінок (якщо такі є не лише у Вашій поштовій скриньці). Можу також давати Вам хороші поради стосовно взаємин із жінками, бо я ж сама жінка. А от щодо мого чоловіка…

Гаразд, скажу: у нас із ним чудові, гармонійні стосунки і двоє дітей (яких він люб’язно взяв із собою з першого шлюбу, аби вберегти мене від складнощів вагітності). Таємниць між нами немає. Я розповіла йому, що частенько переписуюся електронною поштою з «приємним лінгвопсихологом». Він запитав: «Ти хочеш із ним познайомитися?» Я відповіла: «Ні». Він запитав: «І що з цього має вийти?» Я: «Та нічого». Він: «То нехай». Ось і все. Більше він знати не хотів, більше розповідати не хотіла я. Більше про нього я не хочу розмовляти. Гаразд?

Отож, любий ведмедю, повернімося до Вас. Як Ви виглядаєте? Розповідайте. Будь ласка!!!

Усього найкращого.

Еммі.

Наступного дня

Тема: Тест

Люба Еммі, Ви теж часто змінюєте настрій стосовно мене. Хто заплатить нам за час, що ми проводимо одне з одним (одне без одного)? А як щодо роботи й родини — все це Вам не заважає? Мабуть, кожне з Ваших двох дітей тримає по бурундуку абощо. Бо звідки у Вас дозвілля, щоб так інтенсивно та наполегливо спілкуватися із незнайомим ведмедем?

Отож, Ви хочете неодмінно знати, як я виглядаю? Маю один здогад, тож запропоную Вам гру. Гра ця геть божевільна, проте маєте ж Ви мене з іншого боку взнати. Впевнений, що серед, скажімо, двадцяти жінок одразу знайду єдину та неповторну Еммі Ротнер, але Ви серед двадцяти чоловіків справжнього Лео не впізнаєте. То що, хочете такий тест? Якщо погоджуєтеся, то можемо узгодити умови.

Приємного дня.

Лео.

П’ятдесят хвилин потому

RE:

Звісно, я погоджуюсь! То Ви все-таки справжній шукач пригод! Дозвольте спершу деякі міркування, але Ви на мене не ображайтеся: я розраховую на те, що Ви мені не сподобаєтеся, любий Лео. А шанси такого розвитку подій досить високі, бо чоловіки мені принципово не подобаються, окрім рідкісних винятків. А чи сподобаюся Вам я? Ліпше я нічого не казатиму. Ви вважаєте, що впізнаєте мене одразу. Тоді матимете уявлення, як я виглядаю. А до того? «42 роки, тендітна, доладна, енергійна, з темним коротким волоссям». Бажаю Вам успіхів у впізнанні мене! Тільки як ми все це реалізуємо? Надішлемо одне одному по двадцять світлин, серед яких буде одна справжня?

Усього найкращого.

Еммі.

Дві години потому

AW:

Люба Еммі, я пропоную зустрітись особисто, але ми перебуватимемо в натовпі людей. Можна обрати, до прикладу, велике кафе «Г’юбер» на Ергелтштрассе. Певен, знаєте це місце. Там зустрічається дуже різнобарвна та різноманітна публіка. Ми з Вами оберемо відрізок часу в дві години й упродовж цього часу обоє перебуватимемо там. Люди постійно приходитимуть і йтимуть геть, і в натовпі ніхто й не похопиться, що ми одне одного визираємо.

Що ж до Вашого можливого розчарування, то якщо моя зовнішність не задовольнить Ваших побажань, то нам не обов’язково потрібно видавати таємницю нашого справжнього вигляду після зустрічі. Цікаво, чи ми впізнаємо одне одного і яким чином, а не те, як ми насправді виглядаємо, ось що я думаю. Знову повторю: я не хочу знати, як Ви виглядаєте. Я хочу Вас упізнати. І я таки впізнаю. До речі, Ваш попередній опис уже не дійсний. Ви для мене трохи помолодшали (незважаючи на чоловіка й дітей), пані Емма Ротнер.

Дозвольте ще дещо: мене надзвичайно тішить, що Ви постійно наводите цитати з моїх старих листів, — отже, Ви їх зберегли. Мені це лестить.

Що скажете щодо моєї думки про зустріч?

Усього найкращого.

Лео.

Сорок хвилин потому

RE:

Любий Лео, тут виникає проблема: якщо Ви мене впізнаєте, то знатимете, як я виглядаю. Якщо я Вас впізнаю, то знатиму, як виглядаєте Ви. Але ж Ви взагалі не бажаєте знати, як я виглядаю. І я боюся, що Ви мені не сподобаєтеся взагалі. То отак завершиться наша з Вами захоплива історія? Перефразую своє запитання: ми мусимо конче одного впізнати — і все заради того, щоб припинити листування? Ні, то надто висока ціна за мою цікавість. Тоді вже краще зберегти свою анонімність і до скону отримувати листи від ведмедя.

Цілую.

Еммі.

Тридцять п’ять хвилин потому

AW:

Як цікаво! Мене наша зустріч не тривожить. Ви мене не впізнаєте. А я маю настільки чітке уявлення про Вас, що воно може лише підтвердитись. Якщо ж це уявлення (попри мої сподівання) не підтвердиться, то я Вас просто не знайду в натовпі. Тож продовжу орієнтуватися на створений моєю уявою образ Еммі.

Цілую.

Лео.

Десять хвилин потому

RE:

Шановний знавець усього Лео, Ви мене мало не до сказу доводите оцим своїм точним знанням, як я виглядаю! Це нахабно. Слід було хоч раз це сказати. Маю ще одне запитання: коли Ви розглядаєте мій уявний образ, то я Вам хоч трохи подобаюся?

Вісім хвилин потому

AW:

Так, так, так. Подобаєтеся. Та хіба це важливо?

П’ять хвилин потому

AW:

Так, це дуже важливо, пане моралісте. Принаймні, для мене це важливо. Мені до вподоби, коли 1) я подобаюся. Мені до вподоби, 2) коли мені подобаються.

Сім хвилин потому

AW:

Хіба не достатньо, коли 3) Ви собі подобаєтеся.

Одинадцять хвилин потому

RE:

Ні, для цього я надто нахабна. Тим паче що людина подобається собі значно більше, коли вона й іншим до вподоби. Ви хочете 4) подобатися лише своїй поштовій скриньці. Адже так? Вона, скринька Ваша, терпляча. Для цього й зуби чистити не треба. Вони у Вас ще є, до речі? Чи це вже також не важливо?

Дев’ять хвилин потому

AW:

О, нарешті я потурбувався про пришвидшення кровообігу Еммі. Давайте поки закриємо цю тему: створений мною образ Еммі подобається мені надзвичайно, інакше я не думав би про неї так часто.

Годину потому

RE:

То Ви часто про мене думаєте? Чудово! Лео, я про Вас також часто думаю. Мабуть, нам таки не варто зустрічатися.

На добраніч!

Наступного дня

Тема: Будьмо

Привіт, Лео, пробачте, що так пізно турбую. Ви часом не в он-лайні? Може, вип’ємо червоного вина? Кожен на одинці із собою, звісно. Мушу зізнатися Вам, що я вже п’ю третій келих. (Якщо Ви взагалі не п’єте вина, то збрешіть мені й скажіть, що часом залюбки можете випити келишок чи пляшку вина просто так, без нагоди. Я, власне, не терплю два типи чоловіків: п’яничок і геть непитущих.)

RE:

Вип’ю ще четвертий келих, доки не нап’юся. Даю Вам останній шанс сьогодні.

RE:

Прикро, що шансом Ви так і не скористалися.

На добраніч.

Наступного дня

Тема: Прикро

Люба Еммі, мені насправді дуже прикро, що я пропустив нашу опівнічну зустріч біля комп’ютера. Інакше я залюбки випив би келих вина з Вами, за Ваше здоров’я та проти віртуальної анонімності. А можна мені білого, а не червоного вина? На щастя, я не мусив би Вам брехати: я не п’яничка, але непитущим себе назвати не можу. Відтак я частіше п’яний, аніж тверезий. От, наприклад, Марлен (пригадуєте її?) не пила і краплі алкоголю. Вона його не зносила. Ба більше, вона не зносила ані краплі алкоголю, що його пив я. Розумієте? У такі моменти люди починають емоційно жити одне проти одного. П’ють або обоє, або не п’є ніхто.

Отож, як я вже казав: дуже прикро, що я не зміг пристати на Вашу опівнічну заманливу пропозицію. На жаль, повернувся додому надто пізно. Наступного разу неодмінно складу Вам компанію.

Лео.

Двадцять хвилин потому

RE:

Надто пізно повернувся додому. Лео, Лео, де це Ви ночами бродите? Невже тут замішана наступниця Марлен? Якщо це так, то мусите мені все докладно про цю жінку розповісти, щоб я могла Вас відмовити від зустрічей із нею. Інтуїція підказує, що Вам рано зустрічатися із жінками, Ви ще не готові до наступних стосунків. І взагалі, у Вас є я. Створений Вами образ мене набагато ближчий до Вашого ідеалу жінки, ніж якась не знати звідки прийшла нова знайома з якогось прикрашеного червоним оксамитом бару (для одиноких професорів-ведмедів) о другій годині ночі, а то й пізніше. Тож у майбутньому залишайтеся ліпше вдома, ми з Вами ближче до опівночі вип’ємо по келишку вина (гаразд, нехай вже білого). Після цього Ви втомитеся, підете спати, щоб наступного дня натхненно писати нові листи богині зі своїх фантазій Еммі Ротнер. Зробімо так, згода?

Дві години потому

AW:

Люба Еммі, як же приємно, що Ви знову влаштовуєте мені такі чарівні сцени ревнощів. Знаю, це так по-італійськи, але мені однаково сподобалося. Щодо моїх знайомств із жінками, то гадаю, що ми ставитимемося до них так, як до Вашого чоловіка, двох дітей і їхніх шести бурундуків. Тут усе це не має значення! Тут нас лише двоє: Ви і я. Ми триматимемо зв’язок, допоки одному з нас не забракне повітря чи бажання спілкуватися далі. Проте я не вірю, що це буду я.

Приємного весняного дня.

Ваш Лео.

Десять хвилин потому

RE:

Щойно згадалося: що там з нашою зустріччю та грою «впізнай мене»? Вам більше не хочеться? Невже й справді мушу хвилюватися щодо цієї дівки з бару? То що, давайте зорганізуємося на післязавтра (неділю), 25 березня, з 15 години у переповненому кафе «Г’юбер»? Згода?

Еммі.

Двадцять хвилин потому

AW:

Ні, Еммі, на жаль, ні. Я залюбки б упізнав Вас, але вже маю плани на ці вихідні. Завтра ввечері лечу до Праги, так сказати «в особистих справах». Утім, наступної неділі можемо спробувати.

Хвилину потому

RE:

З КИМ ВИ ЛЕТИТЕ ДО ПРАГИ???

Дві хвилини потому

AW:

Ні, Еммі, ні.

Тридцять п’ять хвилин потому

RE:

Гаразд, як хочете (або не хочете). Та глядіть же, не повертайся до мене зі своїм любовними печалями! Прага наче створена для любовних печалей, а надто наприкінці березня: все сіре, а ввечері Ви йдете до ресторану, вбраного в найтемніше на світі дерево, і просто перед очима депресивного офіціанта, який відмовляється жити після того, як обслуговував пана Брежнєва під час його офіційного візиту, їсте білі галушки та п’єте темне пиво. Після цього все йде не так. Чому не летите до Рима? Там назустріч Вам вийде літо. Я залюбки б із Вами до Рима полетіла.

Наша гра із впізнанням мусить ще трохи зачекати. З понеділка їду на тиждень кататися на лижах і, звісно, своєму вірному товаришу охоче розповідаю, з ким: одним (1) чоловіком і двома (2) дітьми. (Бурундуків не беремо!) За Вурліцером доглянуть сусіди. Вурліцер — це наш товстий кіт, і хоч розміром він таки схожий на однойменний музичний апарат, має усього одну платівку. А ще ненавидить лижників, тож лишається вдома.

Бажаю Вам чудового вечора.

Еммі.

П’ять годин потому

RE:

Ви вже вдома чи досі в оксамитовому барі?

Добраніч.

Еммі.

Чотири хвилини потому

AW:

Вже вдома. Чекав, допоки Еммі проконтролює мої дії. Тепер можна зі спокійною душею лягати спати. Мені завтра рано виїжджати, тож уже побажаю Вам та Вашій родині приємного тижня на лижах.

Добраніч. До зв’язку!

Лео.

Три хвилини потому

RE:

Ви в піжамі?

Добраніч. Е.

Дві хвилини потому

AW:

А Ви, мабуть, гола спите?

Добраніч. Л.

Чотири хвилини потому

RE:

Овва, майстре Лео, це навіть дуже еротичне запитання. Не чекала від Вас такого. І щоб не порушити це так несподівано виникле між нами напруження, я ліпше стримаюся і не питатиму, як виглядає Ваша піжама.

Добраніч і приємної подорожі до Праги!

П’ятдесят секунд потому

AW:

Отож, спите голою?

Хвилина потому

RE:

Він таки бажає знати! Скажімо так, любий Лео, повідаю ексклюзивно для Вашого уявного світу: залежить від того, хто поруч. А тепер насолоджуйтеся Прагою вдвох!

Еммі.

Дві хвилини потому

AW:

Втрьох! Я їду зі старою доброю приятелькою та її партнером.

Лео. (Вимикаю комп’ютер.)

П’ять днів потому

Без теми

Люба Еммі, коли їздите кататися на лижах, то буваєте он-лайн?

Усього найкращого.

Лео.

PS: Ви мали рацію щодо Праги, пара вирішила розійтися. Утім, у Римі було б іще гірше.

Три дні потому

Без теми

Люба Еммі, Ви вже могли б потроху вертатись додому. Скучив за Вашими контрольними листами. Мені чомусь більше не хочеться зависати в оксамитових барах.

Один день потому

Без теми

А це щоб у вхідних листах було три повідомлення від мене.

Усього найкращого.

Лео.

PS: Вчора купив собі нову піжаму спеціально для Вас, ну, принаймні, з думками про Вас.

Три години потому

AW:

Ви мені більше не пишете?

Дві години потому

AW:

Ви ще не можете мені писати чи вже не хочете мені писати?

Дві з половиною години потому

AW:

Знаєте, я можу поміняти нову піжаму, якщо проблема в цьому.

Сорок хвилин потому

RE:

Лео, який же Ви милий!!! Проте те, що ми тут із Вами робимо, не має сенсу. Це не має жодного стосунку до наших справжніх життів. Ось тиждень катання на лижах — це те, що має стосунок до мого справжнього життя. Визнаю, що тиждень не був найкращим, але однаково хорошим, і визнаю, що не хотіла, аби все було інакше, отож було так, як було, і те, як було, мене влаштовує. Діти трохи вередували, але ж то їхній обов’язок як дітей. Окрім того, діти не мої, про що вони мені час від часу нагадують. Утім, зрештою, відпустка була непогана. (Я вже казала, що відпустка була непогана, чи ні?)

Лео, будьмо чесними: я для Вас просто фантазія, реальними є лише букви, що їх Ви лінгвопсихологічно можете зібрати в лункий зв’язок. Я для Вас, наче секс по телефону, тільки без сексу і без телефону, або як секс віртуальний, але без сексу і картинок до завантаження. А Ви для мене — чиста забава, агентство з питань відновлення забутих навичок мистецтва флірту. Я можу робити те, чого мені бракує: переживати перші кроки зближення (без потреби справжнього зближення). І тепер ми перед другим і третім кроками зближення, якого взагалі бути не повинно. Гадаю, ми повинні зупинитися, інакше виглядатимемо жалюгідними. Нам не п’ятнадцять років, і хоча я ближча до цього віку, аніж Ви, нічого не вдієш.

Лео, дозвольте Вам іще дещо сказати. Впродовж цієї дещо нервової, але однаково достобіса гарної, спокійної, гармонійної, веселої, навіть романтичної відпустки на лижах я постійно думала про незнайомого ведмедя на ім’я Лео Ляйке. Так, так, уявіть собі. Це не нормально. Це вже якась залежність, хіба ні? «Хіба не час зупинитися?» — запитує Еммі.

П’ять хвилин потому

RE:

До речі, прикро, що Ваші друзі розійшлися. Підозрюю, що в Римі було б іще те пекло.

Дві хвилини потому

RE:

І як же виглядає Ваша нова піжама?

Наступного дня

Тема: Зустріч

Люба Еммі, чому б нам принаймні не провести свою «зустріч із впізнанням»? Цілком можливо, що тоді нам буде дещо легше припинити «зближення, якого взагалі не має бути». Еммі, я не можу припинити думати про Вас, припинивши Вам писати і припинивши чекати Ваших листів. Це видається мені таким дешевим і прагматичним. Давайте проведемо задуманий тест. Що скажете?

Усього найкращого.

Лео.

PS: Описати мою нову піжаму складно, її краще побачити та торкнутися.

Півтори години потому

RE:

Наступної неділі, з 15 по 17 годину, кафе «Г’юбер»? Згода?

Усього найкращого.

Еммі.

PS: Лео, Лео, піжаму «краще побачити та торкнутися»… Оце вже відверте залицяння. Якби то не були Ваші слова, то я б сказала: надзвичайно нетактовне залицяння!

П’ятдесят хвилин потому

AW:

Звісно згода! Але не можна прийти рівно о третій і піти геть з кафе рівно о п’ятій. Заборонено також надто відверто розглядати присутніх. Та й узагалі, жодних підказок. Вам не можна бігти до мене і просто так питати: «Ви — Лео Ляйке, адже так?» Ми повинні дати одне одному шанс не впізнати одне одного. То як?

Вісім хвилин потому

RE:

Так, так, згода, пане професоре лінгвопсихології, не наближатимусь до Вас. Щоб не було подальшої плутанини, пропоную заборонити листування. Напишемо одне одному лише після зустрічі, домовилися?

Сорок секунд потому

AW:

Домовилися.

Тридцять секунд потому

RE:

Та це не означає, що Ви тепер щоночі можете сидіти в оксамитовому барі.

Двадцять п’ять секунд потому

AW:

Звісно ж ні, мені лише в задоволення, коли ще до знайомства Еммі Ротнер вимагає від мене погодинного звіту.

Двадцять секунд потому

RE:

Тоді все гаразд, я спокійна. До неділі!

Тридцять секунд потому

AW:

До неділі!

Сорок секунд потому

RE:

І не забувайте чистити зуби!

Двадцять п’ять секунд потому

AW:

Еммі, Ви завжди повинні сказати останнє слово, адже так?

Тридцять п’ять секунд потому

RE:

Загалом так, але якщо зараз щось іще відповісте, то буде Ваше останнє слово.

Сорок хвилин потому

AW:

Повернімося до теми моєї піжами. Я написав: її «краще побачити та торкнутися». Ви відповіли, що то було б нетактовне залицяння, якби це сказав не я. Еммі, я таке ставлення забороняю. Я вимагаю, щоб надалі нетактовні залицяння зараховувалися мені так само, як нетактовні залицяння будь-якого іншого. Дозвольте мені бути нетактовним, як є. Отож, моєї піжами таки варто торкнутися, бо вона просто фантастична на дотик. Дайте адресу, і я надішлю Вам піжаму на перевірку на дотик. (Досі нетактовно?)

Добраніч!

Два дні потому

Тема: Дисципліна

Оце так, Еммі, Ви навдивовижу дисциплінована! До зустрічі в кафе «Г’юбер» післязавтра.

Ваш Лео.

Три дні потому

Без теми

Привіт, Лео. Ви були в кафе?

П’ять хвилин потому

AW:

Авжеж!

П’ятдесят секунд потому

RE:

От дідько! Цього я й боялася.

Тридцять секунд потому

AW:

Чого Ви боялися, Еммі?

Дві хвилини потому

RE:

Усі чоловіки, які можливо могли б виявитися Лео Ляйке, поза будь-якою критикою. Суто зовні, я маю на увазі. Перепрошую, це, може, прозвучить грубо, але кажу, як є. Якщо серйозно, Лео, Ви справді були в кафе «Г’юбер» між 15 та 17 годинами? Тобто не ховалися від мене в туалеті, не замаскувалися в будівлі навпроти, а насправді сиділи чи стояли, сиділи навпочіпки чи стояли навколішки в барі чи в залі?

Хвилину потому

AW:

Так, Еммі, я справді був там. То які чоловіки, на Вашу думку, могли б виявитися Лео Ляйке, якщо можу запи­тати?

Дванадцять хвилин потому

RE:

Любий Лео, мені страшно навіть докладно про це оповідати.

Скажіть мені лише одне: Ви часом не були отим — гм, як би це сказати, — приземкуватим коротуном зі жмутом дротів замість волосся, у колись білій футболці та з начебто лижним фіолетовим пуловером, зав’язаним на стегнах, який сидів у кутку й пив щось червоне, кампарі чи щось таке? Якщо то були Ви... Про смаки не сперечаються, звісно. Певна, на світі багато жінок, які вважатимуть такого типа шалено цікавим та неймовірно привабливим. І я не хвилююся, а певна, що в нього з’явиться якась жінка. Проте мушу зізнатися: на жаль, Ви мені не дуже б сподобались.

Вісімнадцять хвилин потому

AW:

Люба Еммі, поважаю Вашу чесність, що роззброїла та викрила себе, але політика «не ображати» Вам геть не властива. Цілком очевидно, що зовнішність для Вас має першочергову важливість. Ви так розхвилювалися, наче Ваше любовне життя наступного десятиліття залежить від того, яке враження на Вас справить зовнішність друга за листуванням. Утім, дозвольте Вас заспокоїти: те чубате чудовисько за шинквасом, що розглядало свіже м’ясце, аж ніяк не ідентифікується моєю персоною. Продовжте свій опис: ким ще я бути не міг? І ще одне запитання: якщо я виявлюсь одним із тих, чия зовнішність «поза будь-якою критикою», чи означатиме це, що наше листування скінчиться?

Тринадцять хвилин потому

RE:

Любий Лео, звісно ж ні, листування ми продовжимо, як і раніше. Ви ж мене знаєте: я часто перебільшую. Я чимось захоплююсь і не бажаю, щоб мені заважали. Вчора я в кафе не побачила жодного чоловіка, який здався б мені хоч трохи настільки захопливим, як мені пишете Ви, Лео. І саме цього я боялася: на Вашу сором’язливу, уважну, точну, часом несподівано відверту, по-ведмедячи чарівну, інколи навіть чуттєву, принаймні страшенно делікатну манеру, з якою Ви мені пишете, не схоже жодне з тих нудних облич, що були в кафе «Г’юбер» надвечір.

П’ять хвилин потому

AW:

Жодне? А може, Ви мене просто пропустили?

Вісім хвилин потому

RE:

Любий Лео, Ваші слова піднімають настрій, хоча я не вірю, що могла пропустити того, кого пропустити не мала. Насправді милими мені здалися два фріки з пірсингом, які сиділи за третім столиком ліворуч. Та на вигляд їм було не більше двадцяти. Один досить цікавий чоловік, — єдиний серед усіх, мабуть, вартий уваги, — стояв праворуч біля шинквасу за руку з довгоногою білявою моделлю, схожою чи то на жінку-вамп, чи то на янгола. Окрім неї він нікого й бачити не бажав. Потім симпатичний, хоч і з тупим виразом обличчя, чемпіон Європи з греблі. Ні, Лео, то були не Ви!

Хто іще був? Погоничі газонокосарок у малих садках, власники акцій пивоварень — збирачі пивних кришок, носильники аташе-кейсів, вбрані у святенницькі піджаки, постійні клієнти будмаркетів зі скоцюрбленими, наче гайкові ключі, пальцями. Учні школи дельтапланеризму з по-дитячому замріяними поглядами, себто вічні хлопчиська. Одначе ніде жодного харизматичного чоловіка. Отож, поставлю Вам страшне запитання: хто з них мій лінгвопсихолог? Хто мій Лео Ляйке? Невже я втратила його того доленосного недільного вечора в кафе «Г’юбер»?

Півтори години потому

AW:

Не хочу здатися пихатим, люба Еммі, але я знав, що Ви мене не впізнаєте!

Сорок секунд потому

RE:

ЛЕО, ЯКИЙ З ТИХ ЧОЛОВІКІВ — ВИ? СКАЖІТЬ НА­РЕШТІ!

Хвилину потому

AW:

Люба Еммі, поговоримо про це завтра, бо в мене зараз зустріч. Не забудьте подякувати Господу за те, що вже знайшли свого чоловіка на все життя. Понад те, дозвольте сором’язливу ремарку: ми не говорили про Вас, а Ви й не похопилися? Яка з жінок була Еммі Ротнер? Утім, про це зранку.

Усього найкращого.

Ваш Лео.

Двадцять секунд потому

RE:

Що? Ви мене отак залишите? Ні, Лео, Ви такого не зробите! Негайно пишіть мені! Чуєте? Ну будь ласка!

Півтори години потому

RE:

Ні, не з’явиться. Мабуть, він усе ж оте чубате чудо­висько…

Розділ третій

Наступного дня

Тема: Страшний сон

Я здогадалася, Лео Ляйке!

Щойно прокинулася мокра від поту. Я нарешті збагнула! Ви все підлаштували. Ви були цілковито певні від самого початку, що я Вас не впізнаю. Тож, звісно, ВИ БУЛИ ОФІЦІАНТОМ! Ви подружилися з господарем, і він дозволив Вам дві години пограти в офіціанта. Адже так? Знаю навіть, яким саме офіціантом Ви були. По суті, підходить лише один, позаяк інші надто старі, — Ви худий молодик в окулярах з роговою оправою!

П’ятнадцять хвилин потому

AW:

То що, Ви розчаровані? (Доброго ранку й Вам.)

Вісім хвилин потому

RE:

Розчарована? Мене це протверезило! Я ображена, розгнівана, обдурена! Я відчуваю себе ошуканою. Ви з самого початку спланували цю дурну гру. Це ж Ви запропонували зустрітися саме у кафе «Г’юбер». Гадаю, увесь персонал тиждень з мене сміявся. Це підло, це, зрештою, жорстоко. Це не Лео Ляйке, якого я знаю. Це не Лео Ляйке, з яким я познайомилась. Це не Лео Ляйке, з яким я хотіла би познайомитись. І, нарешті, це не Лео Ляйке, якого я хочу пізнати хоч на крихту докладніше. Своїми діями Ви вщерть зруйнували все, що будувалося місяцями.

Щасти!

Дев’ять хвилин потому

AW:

То я Вам хоч сподобався зовні?

Дві хвилини потому

RE:

Бажаєте почути щиру відповідь? Можу на прощання сказати.

Сорок п’ять секунд потому

AW:

Було б непогано. Скажіть, якщо Ваша ласка.

Тридцять секунд потому

RE:

Не вважаю Вас гарним. Не вважаю Вас потворним. Вважаю Вас геть не вартим уваги. Прісним. Нецікавим. Просто фффуууууу!

Три хвилини потому

AW:

Серйозно? Це дуже грубо. Можу лише порадіти, що не бував у шкурі цього чоловіка. І що ніколи не вдягав його робочий одяг. Себто я — не він, ніколи не був і ніколи не буду. Та й взагалі, я не був офіціантом. Не працював із доставкою, не допомагав на кухні. Я не був також полісменом в однострої чи прибиральницею в туалеті. Я був самим собою — Лео Ляйке, відвідувачем ресторану «Г’юбер» у неділю між 15 та 17 годинами. Прикро, що Ви так погано спали, моя люба «Лице понад усе» Ротнер. Прикро, що бачили страшний сон.

Дві хвилини потому

RE:

Дякую, Лео!!! Піду хильну віскі.

П’ятнадцять хвилин потому

AW:

Я ось що пропоную: щоб Ви трохи заспокоїлися, давайте ліпше про Вас поговоримо. Передусім знайте, що зовнішність жінки для мене і близько не настільки важлива, як для Вас зовнішність чоловіка. Відповідно спокійно можу констатувати, що у вищеназваний час у кафе «Г’юбер» було багато надзвичайно цікавих жінок, які варті були імені Еммі Ротнер.

(Мушу відволіктися, бо у нас тут конференція. Я ж паралельно працюю, але скоро не зможу розмовляти з Вами і працювати одночасно.)

Я з’явлюся години за дві, і тоді продовжимо розмову, якщо Ваша ласка. До речі, Ви б уже пляшку віскі відставляли подалі…

Десять хвилин потому

RE:

1) Я не можу повірити, що чоловік, чиї листи зробилися мені настільки близькими, який здатен застати Еммі за її найінтимнішим заняттям (за розпиванням віскі), і не розумію, як чоловік, який отак пише, може одночасно бути тим, хто виглядає, як один із чоловіків, що їх я на власні очі бачила в кафе «Г’юбер»! Отож, я питаю Вас ще раз, любий Лео: чи могло так статися, що я Вас пропустила? Скажіть «так», благаю! Я не хочу, щоб Ви виявилися одним з чоловіків, яких я описувала вчора. Інакше мені було б за Вас прикро!

2) Можливо, у кафе і не було настільки багато «надзвичайно цікавих жінок». Можливо, майстер Ляйке надзвичайно цікавиться жінками (у надзвичайній кількості).

3) Попри це, я охоче помінялася б з Вами. Ви можете обирати серед «надзвичайно цікавих» жінок відповідно до свого бажання, настрою та фантазії, тоді як я мушу задовольнятися тим Лео Ляйке, якого я у кращому разі пропустила, що також не можна вважати позитивом.

4) Ви, вочевидь, гадки не маєте, хто я.

Що ж, Лео, можете продовжити!

Дві години потому

AW:

Дякую, Еммі, Ви нарешті розписали все по пунктах, це так схоже на Еммі Ротнер. Можна мені одразу перейти до пункту 4?

Ви помиляєтеся, коли стверджуєте, що я й гадки не маю, хто Ви. З іншого боку, мушу додати, що не знаю цього точно. Обирати я можу з трьох варіантів. Я переконаний, що Ви одна з цих трьох жінок. Якщо дозволите, для нумерації типології я використовуватиму букви замість цифр, щоб це не скидалося на нагородження переможців, з присудженням призових місць.

Отже, мої кандидатки на звання пані Ротнер:

А) Еммі темноволоса. Стояла біля шинквасу, четверта ліворуч. Зріст близько 165 см, тендітна, коротке темне волосся. До сорока років. Непосидюча, нервова, хутка моторика, в руках повертала стакан віскі (!!), голова здійнята, погляд спрямований згори вниз. (Зарозумілістю перекривала певну непевність.) Штани та куртка — модні. Потішна торбинка з повстини. Зелені туфлі, які виглядали так, наче їх обрали зі ста пар на вибір як переможців недільного вечора. (Розмір приблизно 37!!!) Розглядала чоловіків так, як жінки розглядають чоловіків, коли останнім про це знати не можна. Риси обличчя: тонкі, чіткі. Обличчя — гарне. Тип — вільна, хутка, темпераментна. Справжня Еммі Ротнер.

В) Еммі-білявка. Тричі змінювала місце розташування, попервах сиділа спереду праворуч, потім іззаду, тоді посередині й наприкінці біля шинквасу. Незалежна, рухи повільніші, аніж у Еммі темноволосої. Біляве пряме волосся під стиль 80-х років. Вік — близько 35 років. Пила спершу каву, потім червоне вино. Палила. (Видно, що насолоджувалася процесом.) Зріст: добрих 175 см. Струнка, довгонога. На ногах червоні кросівки. (Розмір приблизно 37!!!) Полинялі джинси, вузька чорна футболка (великі груди, якщо дозволите подібне спостереження). Розглядала чоловіків побіжно. Риси обличчя — розслаблені. Обличчя — вродливе. Тип — жіночний, впевнений, cool[2].

C) Еммі несподівана. Постійно пересувалася залою, багато разів стояла недовго біля шинквасу. Вкрай сором’язлива. Екзотичний колір шкіри, великі мигдалевидні очі, погляд затуманений, вочевидь відлюдькувата. Волосся до плечей, спереду каскад, брюнетка. Вік — до 35 років. Напої — кава, мінеральна вода. Зріст — 170 см. Струнка, класні чорно-жовті штани (точно не з дешевих), темні чобітки. На пальці вугласта обручка. (Розмір взуття — приблизно 37!!!) Озиралася навколо, наче вишукуючи когось, при цьому виглядала замріяно, меланхолійно, сумно. Риси обличчя — м’які. Обличчя — гарне. Тип — жіночний, чуттєвий, сором’язливий, боязкий. І може, саме тому — Еммі Ротнер.

Отож, люба Еммі, цих трьох я можу Вам запропонувати. І на завершення дам відповідь на Ваше запитання 1) про те, чи не могли Ви мене пропустити: так, звісно, Ви могли мене пропустити. Одначе Ви мене не пропустили.

Ваш Лео.

П’ять годин потому

AW:

Люба Еммі, сьогодні від Вас більше листів не буде? Вас засмутили межі Вашої власної фантазії? Чи Вам уже, може, однаково, чи я ночами просиджую в оксамитових барах? (І з ким?)

Добраніч.

Лео.

Наступного дня

Тема: Загадковий

Привіт, Лео. Ви мене виснажуєте. Вже ні про що інше думати не можу! Ви цих жінок дуже добре описали, усіх трьох! Я ошелешена, Ви знову мене здивували. Ет, краще б я Вас ніколи не бачила!!! Уявімо, Лео, що я і є одна з тих трьох жінок, але яким чином Ви спромоглися їх так докладно розгледіти і при цьому залишитися непоміченим? У Вас відеокамера була? Інакше кажучи: якби я була насправді однією з трьох, то мала б і Вас запам’ятати. Якщо я Вас запам’ятала, то підтверджується моя підозра — і Ви один з тих, ким просто не може бути Лео Ляйке, бо ж вони, перепрошую, виглядали насправді прісно.

По-друге (сьогодні без цифр, самі лише слова. Ви з цифрами постаралися, хіба ще бракує точно вказаної ваги), то чому оці три?

По-третє, яка з трьох Вам найбільше до вподоби?

По-четверте, скажіть, хто Ви. Будь ласка! Хоч якусь підказку дайте.

Чекаю відповіді з нетерпінням.

Ваша Еммі.

Півтори години потому

AW:

Чому ці три? Еммі, мені вже давно зрозуміло: Ви одна з так званих «достобіса гарних жінок», бо, чорт забирай, Ви знаєте, що дуже гарні. Ви постійно даєте зрозуміти, що знаєте, якою гарною є жінкою. Про все це Ви пишете поміж рядків, а інколи й буквально в них. З такими речами жодна жінка не блефуватиме, якщо на сто відсотків не певна, що справляє враження на чоловіків. Вас навіть ображає, якщо Вам, як «цікавій жінці», не одразу надають перевагу перед іншими присутніми жінками. Дозвольте нагадати пункт 2) з Вашого вчорашнього листа. Ви написали: «Можливо, у кафе й не було настільки багато «надзвичайно цікавих жінок». Можливо, майстер Ляйке надзвичайно цікавиться жінками (у надзвичайній кількості)». А отже, Ви вважаєте себе найцікавішою з усіх і вважаєте нахабством, якщо Вас не одразу сприймають саме такою. Тому мені було досить легко: я мусив виглядати лише гарних жінок, які, по-перше, кидали на оточуючих оцінювальний погляд (який добре чи погано маскували), а по-друге, мали 37-й розмір взуття. Під опис підходять саме ці три жінки.

До Вашого «по-третє»: для мене не існує питання, яка з трьох мені найбільше до вподоби. Усі три по-своєму привабливі, проте усі три для мене щасливі у шлюбі, мають двох дітей і якщо не шість бурундуків, то хоч кота Вурліцера. Усі три живуть для мене в іншому світі, в який я можу зазирнути виключно віртуально, а в реальний світ я доступу не мав і не маю. Я вже неодноразово казав, що свою Еммі Ротнер охоче малюю у своїй голові (або ж на моніторі), замість того щоб бігати за нею або тужити в реальності. Однак маю визнати, що найаутентичнішою мені видається Еммі Ротнер А), бо вона найближче підходить під опис тієї Еммі Ротнер, яка мені пише.

До Вашого «по-четверте»: якщо Ви стверджуєте, що насправді є однією з трьох названих мною кандидаток, тоді я дам Вам невелику підказку, ким міг бути я.

Усього найкращого.

Ваш Лео.

Двадцять хвилин потому

RE:

Гаразд, Лео. Проте спершу Ваша підказка, і вже тоді я скажу, помилились Ви чи ні!

Три хвилини потому

AW:

Маєте брата чи сестру?

Хвилина потому

RE:

Так, маю старшу сестру, живе в Швейцарії. А що? Це така підказка?

Сорок секунд потому

AW:

Саме так, Еммі.

Двадцять секунд потому

RE:

Щось вона мені нічого не підказує!

Хвилина потому

AW:

У мене є старший брат і молодша сестра.

Тридцять секунд потому

RE:

Лео, це дуже цікаво, справді. Проте давайте про це поговоримо іншим разом. Зараз я посилено думаю про брата старшого брата й молодшої сестри.

П’ятдесят хвилин потому

RE:

Агов, Лео, де Ви? Вирішили познущатися трохи?

Вісім хвилин потому

AW:

Свою сестру Адріену бачу дуже часто. У нас із нею близькі стосунки, і ми одне одному розповідаємо все. Отож, люба Еммі, я навіть розповів більше, аніж мав. Решту мусите самі докупи зв’язати. А тепер Ви мені скажіть: Ви одна з моїх трьох «Еммі»?

Сорок секунд потому

RE:

Лео, все це вкрай таємниче. А можна мені ЧІТКИЙ натяк? Тоді і я Вам дам відповідь.

Тридцять секунд потому

AW:

Запитайте, якщо Ваша ласка, як виглядає моя сестра.

Тридцять п’ять секунд потому

RE:

Як виглядає Ваша сестра?

Двадцять п’ять секунд потому

AW:

Вона висока блондинка.

Тридцять секунд потому

RE:

Що ж, чудово. Я здаюся!

Любий Лео — лінгвопсихолог, уважний спостерігач: Я І СПРАВДІ ОДНА З ЦИХ ТРЬОХ ЖІНОК. Утім, згідно з Вашим описом, три жінки з однаковим розміром взуття відрізняються одна від одної надзвичайно. Мене дивує, що вони всі видалися Вам цікавими та привабливими. З іншого боку, Ви ж таки чоловік.

Бажаю Вам приємного вечора. Тепер мушу зробити невелику паузу в Лео-листуванні та зайнятися іншими важливими справами.

Бувайте.

Еммі.

Годину потому

AW:

Зараз Ви достоту Еммі номер один.

П’ять годин потому

AW:

Моя сестра — модель. Добраніч!

Наступного дня

Тема: !!!!

НІ!

Сорок п’ять хвилин потому

AW:

Так.

Сорок секунд потому

RE:

Довгонога блондинка, жінка-вамп-модель?

Двадцять п’ять секунд потому

AW:

І є моя сестра!

Три хвилини потому

RE:

А Ви той тип, що тримав її за руку й залюблено дивився на неї.

Три хвилини потому

AW:

Таке собі маскування. Вона тим часом спостерігала за жінками й докладно описувала мені усіх можливих Еммі.

Сорок секунд потому

RE:

От лихо! Я вже й не пригадую, як Ви виглядали! Я на Вас лише мигцем глянула.

П’ятнадцять хвилин потому

AW:

Що ж, я принаймні врятував для Вас честь чоловіків у кафе «Г’юбер» того вечора. Як Ви висловилися? «Один досить цікавий чоловік, — єдиний серед усіх, мабуть, вартий уваги, — стояв праворуч біля шинквасу за руку з довгоногою білявою моделлю, схожою чи то на жінку-вамп, чи то на янгола». Я це роздрукую і вставлю в рамку!

Десять хвилин потому

RE:

Ви вже не вигадуйте про себе казна-що, мій любий. Насправді я бачила лише цю вродливу холодну білявку. І подумала: чоловік поруч з також жінкою повинен бути дуже цікавим. Про Вас мені відомо лише, що Ви відносно високий, відносно стрункий, відносно молодий і відносно добре зодягнений. Ще у Вас відносно достатньо волосся й зубів, наскільки я пам’ятаю. Найважливішу інформацію я зчитала з виразу обличчя Вашої начебто коханої, а насправді сестри. Вона дивилася на Вас так, як дивляться на того, кого справді люблять і цінують. Хоча, можливо, то було просто майстерно розіграно, щоб обманути Еммі Ротнер. До речі, дуже розумно, що Ви прийшли до кафе з сестрою. А ще мені приємно, що Ви з нею розмовляєте про мене. Гадаю, Ви таки нічого, Лео Ляйке! (А ще я вельми щаслива, що Ви не оте чубате чудовисько або хтось інший з кімнати жахів під назвою «Г’юбер».)

Тридцять хвилин потому

AW:

А я й гадки не маю, як Ви виглядаєте, моя люба. Я весь час стояв спиною до можливих кандидаток, яких знаходила Адріена. Вона описувала жінок зі свого, жіночого погляду, тому й з’явилися модні деталі, і саме тому я й не маю жодного особистого враження.

Годину потому

RE:

Маю до Вас ще одне запитання, перед тим як закінчимо нашу гру так само доладно, як і розпочали: яка «Еммі» найбільше сподобалася Вашій сестрі, себто яку вона вважає мною?

Десять хвилин потому

AW:

Про одну вона висловила таку думку: «Це могла би бути вона!» Про іншу сказала: «Мабуть, це і є вона!» А щодо третьої стверджувала: «У цю ти закохався б!»

Тридцять секунд потому

RE:

В ЯКУ Б ВИ ЗАКОХАЛИСЯ???

Сорок секунд потому

AW:

Люба Еммі, зі стовідсотковою певністю можу сказати, що цього я Вам НІКОЛИ не відкрию. Навіть не намагайтеся вичавити з мене зізнання. Приємного вечора. Дякую за захопливу «гру». Мені дуже сподобалося, Еммі!

Ваш Лео.

Двадцять п’ять секунд потому

RE:

У білявку з великими грудьми. Адже так?

П’ятдесят секунд потому

AW:

Навіть не намагайтеся, люба Еммі!

Хвилину потому

RE:

Ухиляння від відповіді також є відповіддю. Так і запишемо: білявка з великими грудьми!

Наступного вечора

Тема: Поганий день

Любий Лео, у Вас сьогодні був гарний день? У мене був поганий.

Приємного вечора, і добраніч.

Еммі.

PS: До речі, Лео, про яку Еммі Ви зараз думаєте, якщо про неї думаєте? Сподіваюся також, що Ви взагалі ще про Еммі думаєте!

Три з половиною години потому

AW:

Коли я думаю про Еммі, то думаю про четверту — власну Еммі, а не про тих, що їх описала моя сестра. І так — я досі часто думаю про Еммі. Чому у Вас сьогодні поганий день? Що такого поганого трапилося?

Добраніч і доброго ранку.

Ваш Лео.

Наступного дня

Тема: Хороший день!

Доброго ранку! Бачите, любий Лео, саме так починається хороший день! Я заходжу у свою поштову скриньку й бачу там повідомлення від Лео Ляйке. От учора був поганий день. Від Лео не було листа. Взагалі нічого не було. Він жодного слова мені не написав, анічогісінько. Яким же має бути день?

Лео, я Вам ось що скажу: гадаю, ми мусимо припинити листування. Я роблюся залежною від Лео Ляйке. Я не можу чекати цілий день листа від чоловіка, який повертається до мене спиною, коли зустрічає, який не хоче познайомитися зі мною, а бажає лише отримувати від мене листи, який використовує мої написані слова, щоби творити собі уявну жінку, бо реальні зустрічі з реальними жінками завдають йому лише страждань. Я так більше не можу. Це кепсько. Лео, Ви мене розумієте?

Дві години потому

AW:

Так, я розумію. Відтак маю чотири питання, оформлених за схемою Еммі Ротнер:

1) Ви хочете познайомитися зі мною особисто?

2) Навіщо?

3) Що з цього вийде?

4) Чи мусить про це знати Ваш чоловік?

Тридцять хвилин потому

RE:

До 1) Чи хочу я познайомитися з Вами особисто? Звісно, я хочу познайомитися з Вам особисто. Краще особисто, ніж неособисто. Хіба ні?

До 2) Навіщо? Це я знатиму лише тоді, коли ми познайомимося.

До 3) Що з цього вийде? Що вийде, те й вийде. Якщо нічого не має вийти, то нічого й не вийде. Отож, вийде те, що має вийти.

До 4) Чи мусить про це знати мій чоловік? Про це я знатиму лише тоді, коли знатиму, що з цього усього вийде.

П’ять хвилин потому

AW:

Обманюватимете свого чоловіка?

Хвилину потому

RE:

Хто Вам таке сказав?

Сорок секунд потому

AW:

Це я зрозумів з Вашого листа.

Тридцять п’ять секунд потому

RE:

Дивіться, не зрозумійте забагато.

Дві хвилини потому

AW:

Чого Вам у Вашому чоловікові бракує?

П’ятнадцять секунд потому

RE:

Нічого, геть нічого не бракує. А чому Ви вважаєте, що мені чогось бракує?

П’ятдесят секунд потому

AW:

Зрозумів з Ваших листів.

Тридцять секунд потому

RE:

І що ж саме Ви зрозуміли? (Ви вже нервуєте мене зі своєю лінгвопсихологією і розумінням.)

Десять хвилин потому

AW:

Я зрозумів це з того, що Ви даєте мені зрозуміти, що чогось від мене хочете. А чого саме Ви від мене хочете, зможете сказати лише тоді, коли познайомитеся зі мною. А те, що Ви чогось хочете, — це безперечно. Перефразую свої слова: Ви чогось шукаєте. Назвімо це пригодою, хай так. Хто шукає пригоди, наразі її в житті не має. Адже так?

Півтори години потому

RE:

Так, шукаю. Мені негайно потрібен священик, який пояснить, що означає оце «обманювати свого чоловіка». Або принаймні як собі це священик уявляє, він, священик, який ніколи не обманював, бо в нього не просто немає тієї жінки, з якою він міг би обманювати свою дружину, а й взагалі немає жінки, яку він міг би обманювати, не рахуючи Богоматері. Ви ж не персонаж роману «Ті, що співають у терні»! Я не шукаю «пригоди» з Вами. Просто хочу побачити, хто Ви. Я хочу зазирнути у вічі своєму повірнику. Якщо для Вас це означає «обманювати», тоді так, я — потенційна брехуха.

Двадцять хвилин потому

AW:

Та про всяк випадок Ви чоловікові нічого не розповідали б.

П’ятнадцять хвилин потому

RE:

Лео, мені не до вподоби, коли Ви вдаєтесь до моралізування! У Вас так, у мене — по-іншому. Бути щасливою у шлюбі аж ніяк не означає щодня звітувати чоловіку про кожну зустріч. Якби я так робила, то Бернард давно б знудився зі мною.

Дві хвилини потому

AW:

Отож, Ви своєму Бернарду не розповідали би про нашу зустріч лише тому, що не хочете, аби він знудився?

Три хвилини потому

RE:

От Ви й написали: «своєму Бернарду»! Що ж, мій чоловік також має ім’я. Проте це аж ніяк не означає, що він мені належить, що він 24 години припнутий ланцюгом біля мене, а я, ні на мить не припиняючи пестощів, безперервно повторюю: «Мій Бернарде!» Лео, гадаю, Ви анічогісінько не знаєте про шлюб.

П’ять хвилин потому

AW:

Еммі, я про шлюб досі жодного слова не сказав. До слова, Ви так і не відповіли на моє останнє запитання. Утім, як Ви оце нещодавно самі казали? Ухиляння від відповіді також є відповіддю.

Десять хвилин потому

RE:

Любий Лео, давайте закриємо цю тему. Ви мені досі винні відповідь на вирішально важливе питання: Лео, Ви хочете зі мною зустрітись? Якщо так, давайте зустрінемося! Якщо ні, то розкажіть мені, що має бути далі, якщо далі взагалі щось має між нами відбуватись.

Двадцять хвилин потому

AW:

Чому ми не можемо переписуватися, як і раніше?

Дві хвилини потому

RE:

Нічого не розумію: він не має бажання зі мною знайомитися! Лео, Ви невиправний. А якщо я білявка з великими грудьми?

Тридцять секунд потому

AW:

А мені що з того?

Двадцять секунд потому

RE:

Будете розглядати.

Тридцять п’ять секунд потому

AW:

Вам це сподобається?

Двадцять п’ять секунд потому

RЕ:

Мені ні, але Вам — так! Це подобається всім чоловіками, а надто тим, хто цього не визнає.

П’ятдесят секунд потому

AW:

Такі розмови мені вже до душі.

Тридцять секунд потому

RE:

О, то Ви скутий вербальний еротоман.

Три хвилини потому

AW:

Чудове останнє слово, Еммі. Зараз, на жаль, мушу бігти. Бажаю Вам приємного вечора.

Чотири хвилини потому

RE:

Лео, ми сьогодні одне одному написали 28 листів. І що з того? А нічого. Який Ваш девіз? Необов’язковість. Ваше заключне слово? Ви бажаєте мені «приємного вечора». Тепер ми повернулися на рівень «Щасливого нового року». Загалом, надіславши одне одному сотню листів та майстерно провівши не-дай-Боже-познайомитись-особисто зустріч, ми не наблизилися одне до одного й на міліметр. Наше «близьке незнайомство» підтримує лише колосальна кількість часу, що його ми витратили і витрачаємо по сьогодні. Лео. Лео. Лео. Прикро. Прикро. Прикро.

Хвилина потому

AW:

Коли я Вам упродовж дня не надсилаю жодного листа, Ви нарікаєте. Коли я Вам упродовж п’яти годин надсилаю чотирнадцять листів, Ви все одно нарікаєте. Підозрюю, я все роблю не так, люба Еммі.

Двадцять секунд потому

RE:

Електронною поштою — так!

Приємного вечора, пане Ляйке.

Чотири дні потому

Без теми

Агов!

Щиро Ваша Еммі.

Наступного дня

Без теми

Лео, якщо це у Вас така нова тактика, то мушу сказати, що вона просто огидна! Не прикидайтесь. Я Вам більше не писатиму. Прощавайте.

П’ять днів потому

Без теми

Лео, у Вас електрика є?

Я починаю за Вас хвилюватися. Напишіть хоч «фффуууу бееее».

Три хвилини потому

AW:

Гаразд, Еммі, давайте зустрінемося. Ще маєте бажання? Коли? Сьогодні? Завтра? Післязавтра?

П’ятнадцять хвилин потому

RE:

О, подивіться, згуба об’явилася! І тепер йому вже терміново треба зі мною зустрітися. Що ж, може, я й маю ще бажання. Та спершу поясніть мені, якщо Ваша ласка, де Ви пропадали півтора тижні. І поясніть гарненько!!!

Десять хвилин потому

AW:

Померла моя мама. Гарненьке пояснення?

Двадцять секунд потому

RE:

Ой. Серйозно? Що сталося?

Три хвилини потому

AW:

Вона була дуже нещасна. У лікарні нам сказали, що мала ще й «злоякісну пухлину». На щастя, все сталося досить швидко й мама не довго страждала.

Хвилину потому

RE:

Коли вона помирала, Ви були поруч?

Три хвилини потому

AW:

Майже. Ми з сестрою чекали у приймальні. Бо лікарі вважали, що момент для відвідин не надто слушний. І тепер я себе питаю, коли ж він мав бути «слушним».

П’ять хвилин потому

RE:

Ви були дуже близькі? (Пробачте, Лео, але в таких ситуаціях ставлять завжди однакові запитання.)

Чотири хвилини потому

AW:

Ще тиждень тому я сказав би: ні, ми геть не були близькі. Проте сьогодні я питаю сам себе: що саме, як не «відчуття близькості» і не журба, гризе мою душу. Еммі, пробачте, я не хочу надокучати Вам своїми сімейними проблемами.

Шість хвилин потому

RE:

Ви мені не надокучаєте, Лео. Хочете, можемо зустрітись і про це поговорити? У цій ситуації я якраз підходяща людина — далека від Вашого реального життя і водночас близька. Забудьмо формальності й зустрінемося просто як добрі, старі, вірні, справжні друзі.

Десять хвилин потому

AW:

Так, гаразд, дякую Вам, Еммі! Зустрінемося сьогодні ввечері? Та попереджаю: я саме досяг найвищої точки «відсутності почуття гумору».

Три хвилини потому

RE:

Любий, любий мій Лео, сьогодні ввечері не можу. Та завтра ввечері — неодмінно! Може, о 19 годині? У кафе десь у центрі?

Вісім хвилин потому

AW:

Завтра поховання, але о 19 все, мабуть, завершиться. Я напишу Вам до 17.00 листа й домовимося, де саме ми зустрінемося. Згода?

Десять хвилин потому

RE:

Так, Лео, давайте так і зробимо. Хотіла б я Вам щось втішне сказати, але це звучатиме на кшталт «Веселого Різдва». Отож, я ліпше не буду. Одначе знайте, що я Вас підтримую. Можу собі лише уявити, через що Вам зараз доводиться проходити. Я навіть не ризикую Вам зараз побажати «солодких снів», бо Вам зараз ой як не солодко. Та завтра ввечері можете на мене покластися.

До зустрічі.

Еммі.

PS: Попри гнітючі обставини нашої зустрічі, я їй рада!

П’ять хвилин потому

AW:

Я також!

Лео.

Наступного дня

Тема: Скасування зустрічі

Люба Еммі, мусимо скасувати нашу сьогоднішню зустріч. Я Вам завтра поясню чому. Не гнівайтеся, прошу. І дякую, що вчора підтримали мене, — я це дуже ціную!

Усього найкращого.

Лео.

Дві години потому

RE:

Гаразд.

Еммі.

Наступного дня

Тема: Марлен

Люба Еммі, вчорашній вечір я провів із Марлен, моєю колишньою подругою. Вона також була на похованні. Вони з мамою одна одну дуже любили. Мені було важливо з нею про все поговорити. Марлен — ключ, і вона може відчинити ворота нашої довгої сімейної історії. Вона завжди мала підхід до моєї мами, якого мені бракувало. Марлен була вчора дуже засмучена, тож мусив її втішати. Мені ця роль припала до душі. Ненавиджу, коли мене жаліють. Краще вже я когось жалітиму. (Часом і самого себе, але тут краще змовчу.) Сподіваюся, Ви не гніваєтеся, що я скасував нашу зустріч. Я подумав: «Лео, навіщо тобі втягувати в це жінку, яка не має жодного стосунку до твоєї сімейної історії?» Та й узагалі, я не хотів, щоб Ви мене таким бачили. Хочу, щоб ми зустрілися, коли я буду в кращому настрої. Еммі, сподіваюсь, Ви мене розумієте. Ще раз дякую, що підтримали мене у скрутну хвилину. Це доказ довіри.

Усього найкращого.

Лео.

Три години потому

RE:

Все гаразд.

Еммі.

П’ять хвилин потому

AW:

От якраз Ваше «все гаразд» означає, що не все гаразд! Що таке, Еммі? Скасування зустрічі боляче вдарило по Вашому самолюбству? Ви гадаєте, що я Вас використав (хоча й не потребував)?

Дві з половиною години потому

RE:

Лео, авжеж ні. Я зараз просто дуже зайнята, а тому обмежена в часі.

Вісім хвилин потому

AW:

Я Вам не вірю. Еммі, я ж Вас знаю. Хоч як дивно, мене починає мучити сумління від самої думки про те, що Ви могли на мене образитись, навіть попри те, що самі прекрасно знаєте, що не маєте на це права.

Чотири хвилини потому

RE:

Лео, не тягніть кота за хвіст, а ліпше скажіть, чи успішно Ви втішили Марлен? Між Вами знову щось є?

Вісім хвилин потому

AW:

Он воно що! Та звісно! Лео Ляйке щойно після поховання матері посмів зустрітися із колишньою подругою. Еммі Ротнер, яка зазвичай не страшиться виставляти Лео Ляйке моралістом, відчула раптом моральний занепад. Я Вам ще дещо скажу, люба Еммі. Знаєте, вже через шість годин після поховання матері я був на волосину від того, щоб переспати зі своєю колишньою подругою. Сподіваюся, що Ви шоковані!

Приємного вечора.

Три хвилини потому

RE:

Поясніть мені, як можна бути «на волосину» від того, щоб із кимось переспати. А надто — чому Ви все ж цього не зробили. Особисто я переконана: так роблять лише чоловіки. Думаю, Ви вважали, що зможете свою колишню подругу «в ліжку втішити». Проте вона Вас розкусила і прошепотіла на вушко: «Ні, Лео, це насправді погана ідея. Це знову зруйнує довіру, яку ми сьогодні ввечері відновили». А Ви подумали: «Шкода, ой як шкода, а ми ж були на волосину від…»

П’ятнадцять хвилин потому

AW:

Знаєте, Еммі, я просто приголомшений, з якою впертістю Ви бажаєте добитися від мене пояснень щодо моїх особистих справ, які Вас геть не стосуються. І з якою влучністю Ви виказуєте нетактовність у найбільш непідходящий для цього час, якою Ви намагаєтеся обмежити інших людей тим, що Вам самій перше на думку спадає: секс, секс, секс. Я себе тепер питаю, чому Вам саме про це постійно йдеться.

Вісім хвилин потому

RE:

Любий Лео, з усією повагою до Вашої жалоби: хто оце щойно хвалився, що був «на волосину» від того, щоб переспати з колишньою подругою. Ви чи я? Лео, на превеликий жаль, я прекрасно уявляю собі ці сцени бути-на-волосину-від-сексу. У мене самої таке було, а ще маю багато подруг, які досі таке періодично переживають — а потім неабияк шкодують. Якщо у Вас із Марлен усе було по-іншому, то пробачте за мій коментар. До слова, чоловік із властивою Вам чутливістю має знати, що жінка із властивою мені чутливістю відчуває себе ображеною, коли в останню хвилину зустріч із нею скасовують, зустрічаючись натомість із колишньою подругою. Так, Лео, я відчуваю, що Ви мною знехтували. Я не будь-хто з вулиці, навіть для Вас.

З глибокою повагою Еммі.

Наступного дня

Тема: Еммі

Ні, Еммі, Ви не будь-хто з вулиці. Якщо хтось мені не байдужий, то це Ви. Ви — наче мій другий голос, що супроводжує мене щодня. З мого внутрішнього монологу Ви зробили діалог. Ви збагачуєте мій внутрішній світ. Ви сумніваєтеся, наполягаєте, пародіюєте, суперечите мені. Я Вам дуже вдячний за кмітливість, шарм, енергійність, навіть за Вашу нетактовність.

Утім, Еммі, я не дозволяю Вам бути моїм сумлінням! А надто щодо Вашої улюбленої теми: Вам мусить бути байдуже, коли і з ким, як часто і як саме я займаюся сексом. Адже я не цікавлюся, як у Вас із Вашим Бернардом у ліжку. Відверто кажучи, це мене взагалі не обходить. Це не означає, утім, що коли я про Вас думаю, у моїй уяві не зринають еротичні картинки з Вами. Проте я про них Вам не розповідаю. Вони цілковито належать мені, так буде й надалі. Ми не повинні починати втручатися у приватне життя одне одного. Це ні до чого доброго не призведе.

Еммі, оті кілька, здавалося б, незначних слів про смерть моєї матері виявилися для мене цілющими. Знову з’явився другий голос, який ставить мені «мої» ж недібрані запитання, дає мені «мої» відповіді, постійно ламає мою самотність і просочується крізь неї. У мене з’явилося негайне бажання підпустити Вас ближче, бути ближчим Вам. Якби Ви в той вечір мали час, так і сталося б, і сьогодні між нами все було б інакше. Таємниць не було би, загадки зникли б. Я одразу по зустрічі повішав би Вам гніт своїх родинних проблем, і ми обоє впали на коліна під цією важкістю. Ніякого дива, жодних ілюзій. Ми б говорили, говорили, говорили, поки нарешті не «вилили душу». І що тоді? Протверезіння. Як можна впоратись із безпосередністю зустрічі, якщо досі не мав такого досвіду? Як би ми одне на одного дивилися? Що б ми одне в одному побачили? Що б ми одне одному сьогодні писали? Чи взагалі писали б?

Еммі, я боюся втратити свій другий голос, я боюся втратити голос на ім’я Еммі. Я хочу його зберегти. Я хочу бути з ним обережним. Цей голос став мені необхідним.

Ваш Лео.

Три години потому

RE:

Повернімося до моєї улюбленої теми: прикро, але МЕНІ НЕ БАЙДУЖЕ, КОЛИ І З КИМ, ЯК ЧАСТО І ЯК САМЕ ВИ ЗАЙМАЄТЕСЯ СЕКСОМ! Коли мене вже обрали «другим голосом» когось, то маю право висловлюватися, якщо про це зайде мова, судити про те, коли і з ким, як часто і як саме займається сексом цей хтось. (Причому мушу визнати, що момент «як саме» до цього часу турбував мене набагато менше, любий Лео. Але нічого, ми це надолужимо.) Тепер залишаю Вас на одинці із Вашим «першим голосом». Продовження вже завтра.

Цілую. Еммі.

Півтори години потому

AW:

Дозволите мені трохи побути цинічним, моя мила Еммі? Уявімо, я виявився б «чубатим чудовиськом» з кафе «Г’юбер»: Вам також не було би байдуже, коли і з ким, як часто і як саме я займаюсь сексом? Іншими словами: Вам не байдуже, коли і… тощо, лише тому, що Ви у своїх листах звертаєтеся до певного ідеалу чоловіка, і Вам не може бути байдуже, попри подружнє щастя з Бернардом, коли і з ким… тощо? У цьому разі це лише підтвердить мою теорію, що ми навзаєм є голосом нашої фантазії. Чи не прекрасно це? Чи не варто тоді залишити все як є?

Наступного дня

Тема: Перша відповідь

Любий Лео, знаєте що я в Вас ненавиджу? Оці Ваші формулювання, коли йдеться про мого чоловіка. «Попри подружнє щастя з Бернардом» — це що за нісенітниця? «Подружнє щастя» звучить (і Ви це навмисне робите!) як «здійснення подружнього обов’язку взаємного втамування статевого інстинкту». Або ж «узаконене працівниками РАЦСу проведення регулярних статевих зносин з обміном біологічними рідинами». Любий Лео, Ви здіймаєте на кпини мій шлюб! Це неприпустимо. Припиніть негайно!

Сорок п’ять хвилин потому

AW:

Еммі, Ви безупинно говорите про секс. Це вже якась патологія!

Годину потому

RE:

Любий мій друже, я ще й не починала говорити про секс. Про це якраз Ви вчора заговорили. Ось, наприклад, про «еротичні картинки», коли Вам знадобилося два заперечення, щоби сказати мені, що це не означає, що у Вас не виникають еротичні фантазії, коли Ви про мене думаєте. Отакий він Лео! Інший би сказав: «Еммі, у мене інколи бувають еротичні думки про Вас!» А Лео Ляйке каже: «Це не означає, утім, що коли я про Вас думаю, у моїй уяві не зринають еротичні картинки з Вами». А тоді Ви дивуєтеся, що я не відходжу від цієї теми? Не у мене патологія, а у Вас дивна поведінка, любий Лео! Тож не розумію Ваших пасторсько-врочистих розумувань про секс. Цитата: «Проте я про них Вам не розповідаю». Він не хоче мені розповідати? Що ж то можуть бути за такі фантазії, про які не можна розповідати, питає себе Еммі. Нехай би пояснив мені.

Двадцять хвилин потому

RE:

От іще дещо, майстре Лео. Вчора Ви написали: «Ми не повинні починати втручатися у приватне життя одне одного», а я Вам от що скажу: те, що ми тут робимо, все, про що розмовляємо, є приватним життям і нічим іншим, від найпершого листа до цього моменту. Ми нічого не пишемо про роботу, не розповідаємо про зацікавлення, не називаємо хобі, тобто вдаємо, наче немає культури, мовчимо щодо політики, ми навіть обходимося без прогнозів погоди. Все, що ми тут робимо і що змушує нас забувати про інші справи, — це втручаємося у приватне життя одне одного, Ви в моє, а я — у Ваше. Хіба можна втручатися у приватне життя ще більше? Ви мусите визнати, що «близькі до мого приватного життя», хоча в дещо іншому значенні, що не цілком відповідає моїй начебто улюбленій темі. Я б навіть сказала: це виходить за межі моєї улюбленої теми.

Півтори години потому

AW:

Люба Еммі, а знаєте, за що я Вас ненавиджу? Оці Ваші постійні «пане Лео», «майстре Лео», «професоре Лео», «пане лінгвопсихологу», «пане моралісте». Зробіть мені ласку й називайте мене просто «Лео». Ваші саркастичні звернення і без того хороші, уїдливі й точні.

Дякую за Ваше розуміння!

Лео.

Десять хвилин потому

RE:

Ааааа! Ви мені сьогодні геть не подобаєтеся!

Хвилина потому

AW:

Я собі теж не подобаюся сьогодні.

Тридцять секунд потому

RE:

Визнаю, це дуже ґречно з Вашого боку!

Двадцять секунд потому

AW:

Дякую.

П’ятнадцять секунд потому

RE:

Будь ласка.

Півтори години потому

AW:

Вже спите?

Три хвилини потому

RE:

Я рідко лягаю раніше Вас.

Добраніч!

Тридцять секунд потому

AW:

Добраніч.

Сорок секунд потому

RE:

Багато думаєте про маму? Я б Вам допомогла трохи забути.

Тридцять секунд потому

AW:

Ви вже це зробили, люба Еммі.

Добраніч.

Розділ четвертий

Три дні потому

Тема: Кінець паузи

Люба Еммі, ми з Вами зробили триденну паузу в спілкуванні. Я вважаю, що вже можна її завершувати. Бажаю Вам приємного робочого дня. Багато думаю про Вас зранку, в обід і ввечері, навіть уночі, а ще в перервах між та після й навіть під час.

Усього найкращого.

Лео.

Десять хвилин потому

RE:

П… (пр… проф… профе…) Любий Лео. Це не я зробила паузу, а Ви! Я лише зосереджено спостерігала за Вашою паузою у спілкуванні. Я чекала, що Ви, зрештою, покладете край цій паузі у спілкуванні зі мною, причому чекала з великим нетерпінням. Але ж не даремно чекала. Ви знову з’явилися й думаєте про мене. Чудово! Як Вам ведеться? Чи маєте сьогодні пізно ввечері чи рано вночі час і бажання випити зі мною келишок вина? Окремо, звісно. Ви й Еммі з Ваших фантазій. Я й мій віртуальний Лео. А ще писатимемо одне одному. Що Ви на це?

Вісім хвилин потому

AW:

Так, Еммі, давайте так зробимо. А Вашого Б.. (Бе… Бер… Берн…), Вашого чоловіка вдома не буде?

Три хвилини потому

RE:

Такі питання — насолода для Вас, адже так? Щоразу складається враження, що Ви прагнете мене хоч трохи покарати, бо я щаслива у шлюбі. Ні, насправді Бернард вдома. Він сидить у своєму кабінеті й готується до наступного дня, або сидить на своєму дивані й читає, або лежить у своєму ліжку й спить. Опівночі радше третій варіант. Ви задоволенні відповіддю?

Шість хвилин потому

AW:

Так, дякую, задоволений! Еммі, Ви, коли про свого чоловіка говорите, то скидається на те, наче хочете мені показати, наскільки відокремлено та незалежно можна жити, коли або якраз тому, що людина щаслива у шлюбі. Ви пишете не в «кабінеті», а в «СВОЄМУ кабінеті». Він сидить не на «нашому дивані», а на «СВОЄМУ дивані». І так, спить не в «нашому ліжку», а у «СВОЄМУ ліжку».

Чотири хвилини потому

RE:

Любий Лео, Ви не повірите, але в кожного з нас насправді є власна кімната, власний диван і власне ліжко. До речі, кожен має і своє власне життя. Ви шоковані?

Двадцять п’ять секунд потому

AW:

Навіщо Ви тоді живете разом?

18 хвилин потому

RE:

Лео, який же Ви милий! Ще й наївний, наче Вам усього двадцять років. Ми не клеїмо на дверях кабінетів таблички «Вхід заборонено», не блокуємо прохід до диванів повідомленням «Чужим вхід заборонено», на ліжках відсутні попереджувальні знаки «Обережно, кусається!» Тобто кожен має власне царство, але кожному дозволено заходити на територію іншого, або як ми нещодавно сформулювали: «втручатися в особисте життя іншого». То що скажете? Ще щось нове дізналися?

Тридцять секунд потому

AW:

Скільки років дітям?

Тридцять п’ять хвилин потому

RE:

Фіоні — шістнадцять, Йонасу — одинадцять. «Мій Бернард» трохи од мене старший. Годі, любий Лео, хвилинка родини завершилася! Дітей я ліпше не обговорювала б з Вами.

Кілька місяців тому Ви мені писали, що спілкування зі мною є для Вас таким собі «зціленням від Марлен». (Щоправда, я не знаю, чи це досі так, принагідно можете розповісти!) Коли я Вам пишу або отримую листи від Вас, для мене це щось на кшталт «перерви від родини». Так, це крихітний острівець за межами мого повсякденного світу, острівець, на якому я залюбки з Вами залишаюся наодинці, якщо можна.

П’ять хвилин потому

AW:

Можна, Еммі! Іноді мене опановує цікавість, як Вам ведеться за межами нашого з Вами туманного крихітного острівця, як виглядає Ваше буття на континенті, у надійному порту шлюбу. (Даруйте, просто пасує до слова.) Проте тепер я знову острів. Отож коли питимемо вино? Опівночі буде надто пізно?

Дві хвилини потому

RE:

Ні, якраз чудово! З нетерпінням чекаю нашої зустрічі.

Двадцять секунд потому

AW:

Я також. До зв’язку.

Північ

Без теми

Люба Еммі, це Лео, який бажає казкової півночі для нас, однієї на двох. Еммі, Ви дозволите себе обійняти? Дозволите себе поцілувати? Я цілую Вас. А тепер давайте вип’ємо. Що Ви п’єте? Я п’ю «Совіньйон Візинтіні Коллі Орієнталі дель Фріулі[3]» 2003 року. А що п’єте ви? Напишіть мені, Еммі, швидше напишіть. Що п’є Еммі? Я п’ю біле вино.

Хвилину потому

RE:

Лео, це вже не перший Ваш келих?!

Вісім хвилин потому

AW:

Мені пише Еммі. Еммі. Еммі. Еммі. Я трохи сп’янів, але не сильно. Я пив цілий вечір і чекав, коли настане північ і до мене в гості завітає Еммі. Так, Ваша правда. Це вже не перша пляшка. Я стужився за своєю Еммі. Хочете до мене приїхати? Ми вимкнемо світло. Бачити одне одного немає необхідності. Я хочу відчувати Вас, Еммі. Я заплющу очі. З Марлен усе це не має сенсу. Ми випиваємо одне одного вщерть. Ми не любимо одне одного. Вона думає, що любимо, але це неправда. Наші стосунки — залежність, володіння. Марлен не бажає мене відпускати, а я, я не можу її втримати. Я трохи п’яний. Але не сильно. Еммі, Ви приїдете до мене? Ми цілуватимемо одне одного? Моя сестра каже, що Ви дивовижна, Еммі. Ви вже цілувалися із незнайомцем? Я зараз вип’ю ще ковток білого вина з провінції Фріулі. Я вип’ю за нас. Уже трохи сп’янів. Але не сильно. А тепер Ваша черга, Еммі, напишіть мені. Писати, як цілуватися, але без губ. Писати означає цілуватися розумом. Еммі, Еммі, Еммі.

Чотири хвилини потому

RE:

Що ж, я дещо інакше уявляла собі наше перше опівнічне побачення. Лео, п’яний як чіп!!! А втім, він однаково чарівний, цей Лео. А знаєте що? Я обмежуся кількома словами, бо ж гадаю, Ви й без того букви плутаєте. Та якщо маєте бажання, якщо ще у змозі, розкажіть мені більше про свій «дім». Тільки не пишіть такого, про що можете пошкодувати завтра рано-вранці, прокинувшись після цього марення. А я вип’ю келих червоного вина «Рона» 1997 року. Я п’ю за Ваше здоров’я! А Вам порадила б перейти на мінеральну воду. Або ж зробіть собі міцної кави!

П’ятдесят хвилин потому

AW:

А Ви сувора, Еммі. Не будьте такою суворою. Я кави не хочу. Я хочу Еммі. Приїжджайте до мене. Ми вип’ємо ще по келишку вина. Ми можемо одягти пов’язки на очі, достоту як у фільмі. Тільки я не пригадую назву фільму, треба подумати. Я охоче цілував би Вас, і мені однаково, як Ви виглядаєте. Я закохався у Ваші слова. Відтак можете писати, що забажаєте. Можете навіть писати суворо. Я все люблю. Насправді Ви геть не суворі. Ви себе до цього змушуєте, Ви хочете видаватися сильнішою, ніж є насправді. Марлен і краплі алкоголю в рот не бере. Марлен — жінка вельми розважлива, але чудова, так каже кожен, хто її знає. Вона була з якимось пілотом з Іспанії. Тепер між ними більше нічого немає. Вона каже, що для неї існує лише один чоловік — я. І знаєте, це брехня. Мене для неї більше не існує. Коли люди розлучаються, то завше дуже боляче. Не хочу більше розлучатися з Марлен. Моя мама її дуже любила. Проте вона померла, вона була дуже нещасна. Все було не так, як я думав. У мені щось також померло, і я відчув це лише тоді, коли воно померло. Мама не надто дбала про мене, здебільшого про мою молодшу сестру. Батько перебрався до Канади й забрав із собою мого старшого брата. А я десь посередині. Мене пропустили. Дитиною я був спокійний. Можу показати Вам фото. Хочете? На карнавалі я завжди був Бастером Кітоном[4]. Мені до вподоби сумно-веселі герої німих фільмів, які вміють робити гримаси. Приїздіть до мене — вип’ємо ще вина за нас і подивимося фотографії з карнавалу. Як прикро, що Ви заміжня. Хоча ні, добре, що Ви заміжня. Ви обманюєте свого чоловіка? Не робіть цього, Еммі. Так боляче, коли тобі брешуть. Я вже трохи напідпитку, але розум ще маю ясний. Марлен одного разу мене обманула. Тобто мені відомо про цей один раз. На Марлен подивишся й одразу знаєш, що вона обманула. Я відсилаю Вам лист. Я цілую Вас. І ще поцілунок. Ще поцілунок. Ще, ще і ще. Мені байдуже, як Ви виглядаєте. Я сумую за близькістю. Я не хочу думати про маму. Я не хочу думати про Марлен. Я хочу цілувати Еммі. Я трохи сп’янів, пробачте. Я відсилаю Вам лист. А тоді піду спати. Цілую Вас. Прикро, що Ви заміжня. Мені здається, що ми підійшли б одне одному. Еммі. Еммі. Еммі. Мені подобається писати: «Еммі». Один раз лівим середнім пальцем, двічі лівим вказівним, один раз лівим безіменним. ЕММІ. Я міг би Ваше ім’я написати тисячу разів. Писати Еммі — цілувати Еммі. Ходімо спати, Еммі.

Ранок наступного дня

Тема: Привіт

Привіт, Лео, Ви вже знову з нами, на Землі?

Щиро Ваша Еммі.

Дві з половиною години потому

RE:

Досі міркуєте, як пояснити собі, а головно МЕНІ Ваші нічні листи?

Нічого не варто пояснювати, Лео. Все, що Ви мені написали, отак ненавмисне, ненароком, — чудове, просто чарівне. Вам варто частіше напиватися, бо тоді Ви відкриваєте свою емоційну натуру, показуєте, якою щирою та відвертою, сердечною, пристрасною та палкою людиною Ви є. Отака неконтрольованість Вам на користь! А ще мені дуже приємно, що Ви так часто бажали мене поцілувати! Відповідайте мені, не баріться!! Мені дуже цікаво, що Ви скажете. Тверезий Ви щосили намагаєтеся не бути тим Лео, який показує своє справжнє єство під дією алкоголю. Сподіваюся, Лео не нудило.

Три години потому

RE:

Лео, агов!!! Не чесно отак зникати! Тут пахне чоловіком, який зранку відмовляється від слів, що їх палко шепотів жінці на вухо вночі в любовному запалі. А ще пахне звичайним, посереднім, нудним пустим чоловіком. Лео тут точно не пахне. То пишіть мені вже нарешті!!!

П’ять годин потому

AW:

Люба Еммі, на годиннику 22 година. Приїдете до мене? Я заплачу за таксі. (Я живу на околиці.)

Лео.

Майже дві години потому

RE:

Отакої! Любий Лео, зараз на годиннику 23.43. Мрієте чи вже спите? Якщо не спите, то маю кілька запитань:

1) Чи справді хочете, щоб я до Вас приїхала?

2) Чи Ви досі хочете, щоб я до Вас приїхала?

3) Ви знову «трохи сп’янілий»?

4) Як Ви уявляєте, що ми будемо робити, коли я до Вас приїду?

П’ять хвилин потому

AW:

Люба Еммі!

1) Так.

2) Так.

3) Ні.

4) Що вийде.

Три хвилини потому

RE:

Любий Лео,

1) Авжеж.

2) Авжеж.

3) Гаразд.

4) Що вийде? Зазвичай виходить те, що люди хочуть, щоб вийшло. А Ви що хочете, щоб вийшло?

П’ятдесят секунд потому

AW:

Еммі, я насправді не знаю. Та гадаю, ми дізнаємося, коли побачимося.

Дві хвилини потому

RE:

А якщо нічого не вийде? Тоді ми обоє стоятимемо, як пришелепуваті, стинатимемо плечима й казатимемо: «Прикро, але нічого не виходить». А тоді що? Що ми будемо робити?

Хвилину потому

AW:

Так, ми ризикуємо. Приїздіть, Еммі! Наважуйтеся! Ми обоє мусимо на це наважитись! Мусимо одне на одного покластися!

Двадцять п’ять хвилин потому

RE:

Любий Лео, Ваша незвична поспішність дратує мене. У мене з цього приводу виникла думка. Гадаю, Ви прекрасно знаєте, що з цього має вийти. Думаю, Ви досі не відійшли від минулої ночі й ще надзвичайно «збуджені». Ви бажаєте близькості. Ви хочете забути Марлен, себто змусити себе її забути. Ви прочитали достатньо книжок на цю тему, подивилися достатньо фільмів, як от «Останнє танго» з Марлоном Брандо абощо. Лео, мені ці сцени також відомі: ВІН бачить ЇЇ вперше, може, навіть у напівтемряві, щоб усе не надто гарне видавалося також гарним. Слова більше не потрібні, одяг також. Наче спраглі, вони падають в обійми одне одного, даючи волю шаленій пристрасті, і кохаються в усіх можливих і неможливих місцях. Наступна сцена: він лежить на спині, на вустах застигла непристойна посмішка, очі ласо дивляться вгору, наче й зі стелею милуватися ладен. Вона вмостилась у нього на плечі — задоволена, як та олениця після проходу стада самців у гоні. Хтось із них, можливо, випускає сигаретний дим носом. Затим поволі кадр затемнюється. Що відбувається потім? Мене це неабияк цікавить. Що потім???

Лео, так не піде. Невже Ви будете поводитись, як звичайний чоловік? Звісно, пристрасті розпалювалися б. Оця Ваша хмільна пропозиція зав’язати очі. Ми не повинні одне одного побачити. Ви із заплющеними очима відчиняєте мені двері. Ми із заплющеними очима падаємо в обійми одне одного. Із заплющеними очима кохаємося. Із заплющеними очима прощаємося. А назавтра Ви пишете мені лицемірні листи про те, що не можна обманювати, а я зухвало Вам відповідаю, як завжди. Якщо секс нам сподобається обом, то ми знову це робитимемо, відірвавшись від нашого реального життя, незалежно від нашого з Вами діалогу. Ось він — секс у своєму найвищому прояві й без будь-яких зобов’язань. Нам нічого втрачати, нічим ризикувати. Ви отримали свою «близькість», а я — пригоду поза межами шлюбу. І справді, заманлива пропозиція. Та, любий Лео, мушу сказати, що це суто чоловіча фантазія. Ліпше з цією думкою попрощатися. Або сформулюю інакше: я в цьому участі не братиму! (Кажу це делікатно, ніжно, м’яко... Чесно!)

П’ятнадцять хвилин потому

AW:

А якби я Вам просто показав кілька своїх дитячих світлин? А якби ми з Вами просто випили віскі чи горілки-­зауер[5] — за наше здоров’я та рішення нарешті побачитися? А якщо я просто охоче почув би Ваш голос? Або відчув ледь вловимий аромат Вашого волосся чи шкіри?

Дев’ять хвилин потому

RE:

Лео, Лео, мені часом здається, що Ви — жінка, а я — чоловік. Закладаюся, що це лише гра, причому гра на найвищому рівні. Я думаю, як чоловік, щоб Вас зрозуміти, намагаюся заглибитись у чоловічий світ, завантажую зі свого власного досвіду чоловічий світогляд і належну лексику — і все заради того, щоб Ви мені потім казали, що я лише про секс думаю. Лео, я розпізнала оці Ваші чоловічі класичні мотиви негайних опівнічних запрошень, а Ви все перекручуєте і стверджуєте, що це насправді мої ідеї. Невинне янголятко Лео, сором’язливий романтик! То визнайте, що Ваше віртуальне запрошення о 22 годині нічого спільного не мало з бажанням показати мені свої дитячі світлини. (У Вас, може, ще й марки цікаві є? О, тоді я, звісно ж, одразу примчала б…)

Три хвилини потому

AW:

Люба Еммі, ніколи не кажіть «оці Ваші чоловічі», коли мова йде про МЕНЕ. Я надто індивідуальний, щоб мене округляти й ототожнювали з усіма іншими. Не судіть про мене за іншими чоловікам. Мене це ображає неабияк!

Вісімнадцять хвилин потому

RE:

Гаразд, перепрошую! І цим Ви знову зшахраювали щодо «Вашого» мотиву, чому Ви так несподівано захотіли мене побачити просто посеред ночі. Лео, тут немає нічого сороміцького, якраз навпаки — мені дуже лестить. Тож моя повага до Вас не зменшується ані на міліметр, коли Ви в посталкогольному пориві пристрасті й любові бажаєте виконати номер із зав’язаними очима з цілковито незнайомою, але наче більш-менш симпатичною Еммі. Ой, до слова: вже о пів на другу ночі, і я б уже спати лягала. Ще раз дякую Вам за таку прекрасну захопливу пропозицію. Це було дуже сміливо. Люблю, коли Ви дієте спонтанно. Люблю, коли Ви, сп’янілий, осипаєте мене поцілунками.

Добраніч, Лео. Цілую.

П’ять хвилин потому

AW:

Я ніколи й ні з ким не мав наміру «виконати номер».

Добраніч.

Дванадцять хвилин потому

RE:

Лео, у мене до Вас ще два запитання. Однаково вже сьогодні не засну. Отож, по-перше, якби я і справді до Вас приїхала, Ви ж не думаєте, що дозволила би Вам заплатити за таксі?

По-друге, якби я і справді до Вас приїхала, яка б із трьох Еммі це мала би бути? Перша Еммі? Білявка Еммі з великими грудьми? Чи Еммі сором’язлива? І ще Ви повинні усвідомити: Еммі з Ваших фантазій навіки померла б у мить нашої зустрічі.

День потому

Тема: Проблеми з програмним забезпеченням?

Лео, Ваша черга!

Три дні потому

Тема: Перерва

Люба Еммі, пишу Вам, щоб сказати, що річ не в тім, що більше не маю бажання з Вами спілкуватися. Коли я зрозумію, ЩО Вам писати, то одразу це зроблю. Я саме збираю докупи шизофренічні деталі, на які мене розщепило останніми днями. Щойно я все з’єднаю, то дам знати.

Еммі, у моїй голові Ви — наче привид. Мені Вас бракує. Я сумую за Вами. Щодня по кілька разів перечитую Ваші листи.

Ваш Лео.

Чотири дні потому

Тема: Зрада

Привіт, пане Ляйке, Вас совість не замучила? Ні в чому не бажаєте зізнатися? («Зізнатися» починається із літери «з», як і «зрада»). Може, я не знаю чогось, про що знати мусила б? Кажу про всяк випадок: гадаю, мені вже й так усе відомо. Я зробила жахливе відкриття у своїй електронній скриньці. Здогадуєтеся, про що мені йдеться? Якщо здогадуєтеся, то можете залюбки полегшити свою совість!!!

З повагою Еммі Ротнер.

Три з половиною години тому

AW:

Еммі, що сталося? Що означає це таємниче повідомлення? Ви замислили якусь змову? Як би там не було, я й гадки не маю, про що Ви. Що за жахливе відкриття Ви зробили у своїй скриньці? Висловлюйтеся зрозуміліше, якщо Ваша ласка! Не звертайтеся до мене так люто й офіційно лише через один здогад!

Усього найкращого.

Лео.

Тридцять хвилин потому

RE:

Вельмишановний пане лінгвопсихологу, якщо колись виявиться, що мій здогад обґрунтований, то я ненавидітиму Вас до кінця свого життя!!! Краще вже розповідайте все, як є.

Двадцять п’ять хвилин потому

AW:

Не знаю, що виявилося причиною такого настрою, але Ваші слова мене настрашили. Я не бажаю бути жертвою Вашої неприкритої профілактичної ненависті, що ґрунтується на Ваших незрозумілих здогадах і плутаних вигадках у підірваному недовірою мозку. Розповідайте як є або бувайте здорові! Ми мене реально дістали!

Лео.

Наступного дня

Тема: Зрада ІІ

У неділю я зустрілася зі своєю подругою й розповіла їй про Вас, Лео. «А ким працює?» — запитала вона. «Він лінгвопсихолог і працює в університеті», — відповіла я. «Лінгвопсихолог?» — Соня була ошелешена. «А що саме він робить?» — все допитувалася вона. Я: «Точно не знаю, позаяк про роботу ми не розмовляємо, лише про нас». А тоді мені спало на думку: «З самого початку він щось розповідав про дослідження мови електронних послань, яким він якраз займався. Однак, про це ми більше не згадували». По цих словах обличчя моєї подруги спохмурніло, і вона сказала отак: «Еммі, будь обережна! Можливо, він просто тебе вивчає». Я була шокована. Вдома я одразу перечитала нашу давнішню переписку. У Вашому листі від 20 лютого я знайшла ось такі слова: «Наразі ми працюємо над одним дослідженням про вплив електронних листів на мовну поведінку і — що ще цікавіше — про ті ж таки електронні листи як засіб передачі емоцій. Саме тому я й торкнувся цієї теми, але можу Вам пообіцяти більше такого не робити».

А тепер, любий мій Лео, Ви розумієте, чому я отак почуваюся? ЛЕО, ТО ВИ ПРОСТО МЕНЕ ВИВЧАЄТЕ? ВИПРОБОВУЄТЕ МЕНЕ ЯК ЗАСІБ ПЕРЕДАЧІ ЕМОЦІЙ? Я ДЛЯ ВАС ЛИШЕ ПРЕДМЕТ БЕЗДУШНОЇ ДОКТОРСЬКОЇ ДИСЕРТАЦІЇ ЧИ ЩЕ ЯКОГОСЬ ДОСЛІДЖЕННЯ?

Сорок хвилин потому

AW:

Ви краще запитайте, що думає з цього приводу Ваш Бернард. З мене вже досить. Під гнітом Ваших емоцій зламається будь-який засіб передачі.

Лео.

5 хвилин потому

RE:

Те, що Ви переходите в контрнаступ, аж ніяк не означає, що мої хвилювання щодо Вашого використання моєї особи для лінгвопсихологічного дослідження розчиняться в повітрі. Я прошу Вас дати мені чітку відповідь.

Лео, відповідайте.

Три дні потому

Тема: Лео!

Любий Лео, у мене були жахливі три дні. Страх, а радше напад паніки, що увесь цей час Ви мене використовували для свого дослідження, змагався з протилежним побоюванням, а саме: можливо, я несправедливо з Вами повелася. Можливо, своїми поспішними висновками і звинуваченнями я зруйнувала щось між нами. Навіть не знаю, що гірше: чи те, що Ви мене обманювали, чи те, що своїм нападом сліпої недовіри я вирвала із землі обережно посаджену та турботливо доглянуту рослинку довіри між нами.

Любий Лео, поставте себе на моє місце. Мушу Вам зізнатися, що давно вже ні з ким не обмінювалася почуттями так інтенсивно, як з Вами. Я й сама дивуюся, що це взагалі виявилося можливим. У своїх листах до Вас я можу почуватися справжньою Еммі, як ніколи раніше. У «реальному житті» слід, якщо не хочеш себе втратити, йти на постійні компроміси зі своїми емоціями: ТУТ не можна надто бурхливо реагувати! ЦЕ я мушу прийняти! На ЦЕ взагалі уваги не звертати! Постійно потрібно пристосовувати свої почуття до оточення, берегти тих, кого любиш, щодня одягати сотні масок, балансувати, зважувати, щоб не зруйнувати загальну структуру світобудови, частиною якої ти є.

З Вами, любий Лео, я не боюся бути собою: справжньою і щирою. Я не міркую, що з Вами можна, а що ні. Я просто пишу все, як є. І мені від цього так неймовірно добре!!! І це Ваше досягнення, любий Лео, тому Ви мені так необхідні, адже Ви приймаєте мене такою, якою я є. Інколи Ви мене загальмовуєте, часом деякі речі ігноруєте, щось взагалі розумієте хибно. Проте Ваша витримка та бажання залишатися зі мною, показують, що мені можна бути такою, якою я насправді є. Дозволите саму себе прорекламувати? Я набагато м’якша, ніж може здатися з моїх листів. А це означає: якщо комусь подобається Еммі, яка себе не стримує, яка взагалі не турбується про те, щоб поводитись добре й не виказувати особливо своїх негативних рис... Так, Лео, я ревнива, недовірлива, дещо невротична, не маю високої думки про людей протилежної статі, про своєї, між іншим, також. Щось я розгубила свої думки… Отож якщо комусь подобається Еммі, яка не намагається бути хорошою, яка, навпаки, виявляє свої слабкості, які зазвичай пригнічує, то йому ще більше сподобається Еммі справжня, бо вона знає, що свою істинну натуру, цю суміш настроїв, композицію протиріч, незнайомим слід демонструвати вкрай обережно.

Та річ не лише в мені. Лео, я багато про Вас думаю. Ви займаєте кілька квадратних міліметрів мого головного мозку (мозочку чи гіпофізу, не знаю, яка частина мозку думає про таких людей, як Ви) й отаборилися там. Я не знаю, чи Ви насправді такий, яким здаєтесь, коли пишете мені. Та якщо Ви хоч трохи такий, то Ви вже дуже особливий. Рядки з Ваших листів виявляють такого чоловіка, якого я одразу уявляю. Ви писали про Еммі з Ваших фантазій. Я, мабуть, менш готова вдовольнятися Лео зі своїх фантазій і уявляти того, хто мені так подобається. Він мусить бути з плоті й крові. І ще він повинен витримати реальну зустріч зі мною. Утім, так далеко ми ще не зайшли. Я відчуваю, що листи нас зближують. Поки ми нарешті не стоятимемо одне навпроти одного. Чи сидітимемо. Чи стоятимемо навколішки. Справді, однаково.

Лео, ось візьмімо лист, що я Вам зараз пишу: коли я лише уявляю, що Ви мої листи перебираєте слово за словом, щоб отримати з них наукові знання, щоб цитувати приклади, як і чим людина може виражати свої емоції або, ще гірше, чим можна розбудити емоції в інших людях, як слід писати, щоб інший був емоційно нестабільним, то мені робиться настільки моторошно, що від болю я могла б закричати!!! Лео, скажіть, будь ласка, що наш діалог нічого спільного з Вашими дослідженнями не має. І пробачте, що я так подумала. Така я вже людина: завжди чекаю найгіршого, щоб виробити в собі імунітет, помічний у момент, коли з’ясується, що усе це правда.

Це найдовший з усіх написаних Вам листів, Лео. Не ігноруйте його, дуже Вас прошу. Повертайтеся до мене. Не розбирайте свій табір, що так міцно стоїть під корою мого головного мозку. Ви мені потрібні! Я… цілую Вас! Ваша Еммі.

PS: Розумію — вже пізно, але я певна, що Ви ще не спите. І переконана, що ще зазирнете до своєї поштової скриньки. Можете зараз не відповідати багато. Утім, можливо, напишете мені хоч слово, аби я знала, що Ви моє повідомлення отримали? Одне слово, єдине. Домовились? Або можна два, три слова, якщо так Вам легше. Будь ласка. Будь ласка. Будь ласка. Будь ласка. Будь ласка.

Дві секунди потому

AW:

ОТРИМУВАЧ ЦЬОГО ЛИСТА ЗАРАЗ У ВІД’ЇЗДІ Й БУДЕ ДОСТУПНИЙ ДЛЯ ЛИСТІВ ЛИШЕ З 18-ГО ТРАВНЯ. В ТЕРМІНОВИХ ВИПАДКАХ ЙОГО ПОПЕРЕДЯТЬ НА КАФЕДРІ ПСИХОЛОГІЇ УНІВЕРСИТЕТУ. АДРЕСА ДЛЯ ЛИСТІВ: psy-uni@gr.vln.com.

Хвилину потому

RE:

А це вже неймовірне нахабство!

Розділ п’ятий

Вісім днів потому

Тема: Знову з Вами

Привіт, Еммі, я повернувся. Я був у Амстердамі. З Марлен. Ми вирішили дати нашим стосункам ще шанс. Та нічого з того не вийшло. Вже за два дні я із запаленням легенів лежав у ліжку. Мені було соромно за себе, а Марлен п’ять днів трясла термометр і посміхалася мені люб’язно-гірко, достоту як медсестра на тридцятому році роботи, що ненавидить свої обов’язки, але не звинувачує в цьому пацієнтів. Амстердам виявився цілковитою протилежністю тому, що я собі уявляв: ніякий то не новий початок, а звичайний собі старий кінець — щось рутинне, зібране за багато років. Цього разу ми розійшлися надзвичайно шанобливо. Вона сказала, що якщо мені щось знадобиться, то вона завжди до моїх послуг. Вона мала на увазі — будь-що з аптеки. А я сказав: «Якщо ти колись вигадаєш, що не можеш без мене жити, і я теж буду певен, що не можу без тебе жити, тоді полетимо на кілька днів до Амстердаму — і переконаємося в протилежному».

До речі, я розповів Марлен про нас. Вона відреагувала так, наче це ще гірше моєї пневмонії. Я сказав: «Є одна жінка, з Інтернету, яка мені подобається». Вона: «Скільки їй років? Як вона виглядає?» Я: «Гадки не маю. Їй від тридцяти до сорока років. Білявка, брюнетка або руденька. А ще вона щаслива у шлюбі». Вона: «Ти хворий!»

«Ця жінка, — кажу я їй, — дає мені можливість думати про когось, окрім тебе, Марлен, і відчувати щось схоже. Вона мене хвилює, збуджує, часом мені кортить послати її подалі, але знаю, як сильно я жадатиму повернути її назад. Бо вона потрібна мені тут, поруч. Вона уміє слухати. Вона розумна. Вона кмітлива. А найважливіше, що вона поруч».

«Якщо тобі подобається їй писати, то пиши, — сказала Марлен. — І не забувай про пігулки!» — додала вона.

Еммі, я безпорадний. Як мені залишити цю жінку? Вона наче холодильна шафа, але мені стає гаряче, коли її торкаюся. Коли гуляю з нею Амстердамом, підхоплюю запалення легенів, але коли вона вночі кладе мені руку на чоло — я палаю.

Так, Еммі, розпочнімо частину другу, й от що я Вам скажу: я повернувся назад. Я не мав наміру добровільну розбирати табір у Вашому головному мозку. Я хотів би, щоб ми й надалі одне одному писали. А ще я хотів би, щоб ми познайомилися особисто. Ми так і не скористалися відповідними логічними моментами для цього. Ми відкинули найпростіші правила гри одне з одним. Ми — старі, вірні друзі, взаємна підтримка щодня, а інколи ми поводимося, достоту як закохана пара. І серед усього цього розмаїття нам із Вами бракує звичайнісінького початку — зустрічі. Проте ми надолужимо, авжеж! Та як нам це організувати, щоб жоден нічого важливого не втратив, я поки не знаю. А Ви?

Частина третя: Еммі, я навмисне розпочав лист розповіддю про Марлен. Я почав з себе, бо мені хочеться, щоб ми більше розповідали про своє життя. Я не хочу поводитись так, наче на світі не існує нікого, крім нас. Я хочу знати, як Вам ведеться у шлюбі, як Ви даєте раду з дітьми і таке інше. Було б добре, якби Ви ділилися зі мною своїм турботами. Мені було б втішно знати, що не один я їх маю. Мені приємно Вам допомагати. Для мене честь, якщо Ви цілковито мені довірятимете.

І, нарешті, Еммі, частина четверта: не ненавидьте мене більше профілактично! Я цього не зношу. Я покинув дослідження про вплив електронних листів на нашу мовну поведінку і її значення як засобу перенесення почуттів ще на початку березня. Офіційна версія відмови: часу катма. Насправді ж ця тема набула для мене надто «особистого» звучання, тож я не хотів більше займатися нею з наукового погляду. Еммі, ми усе з’ясували?

Приємного дня.

Лео.

PS: З одного боку, моє повідомлення про «відсутність до 18 травня» було справедливим покаранням за Вашу недовіру. З іншого боку, мені було прикро. Ви написали мені таке неймовірно гарне, відверте, щире та докладне послання. Дякую Вам за кожне слово!

Сорок п’ять хвилин потому

RE:

Ви відмовилися від дослідження через нас?

Як чудово, Лео, за це Вас люблю! (На щастя, Ви і не підозрюєте, як я це щойно сказала.) Зараз мушу бігти — веду Йонаса до стоматолога. На жаль, він не буде під загальним наркозом. Це до Вашого питання, як я даю раду з дітьми.

До зв’язку.

Еммі.

Шість годин потому

RE:

Лео, я сиджу у своїй кімнаті, Бернард ще працює, Фіона ночує в подруги, Йонас спить (без двох зубів), Вурліцер їсть собачий корм. (Це дешевше. А самому Вурліцеру однаково, аби багато було.) Бурундуків у нас, як Ви розумієте, немає, інакше, підозрюю, кіт ними гарненько поласував би. Меблі поглядають на мене з докором. Вони відчувають зраду. Вони погрожують: «Агов, тільки спробуй повідомити про нашу вартість, колір, дизайн!» Піаніно каже: «Агов, тільки спробуй розповісти йому, що Бернард був твоїм вчителем музики! І як Ви вперше поцілувалися, як сиділи на мені, як любилися». Книжкові полички питають: «Що він за один, цей Лео? Що він тут забув? Чому ти години витрачаєш на нього? Чому не повертаєшся до нас? Чому така задумлива?» CD-програвач обурюється: «Ще дійде до того, що ти Рахманінова не слухатимеш — ти ж знаєш, що Вас із Бернардом не в останню чергу поєднала музика, — а забажаєш слухати те, що цей Лео полюбляє. Може, він Sugababes[6] слухає!» Лише стелаж з вином заперечує: «А я нічого проти того Лео не маю. Ми втрьох одне одному пасуємо». Ліжко ж мовить загрозливо: «Еммі, дивись мені, не мрій про інші місця. Дивись, щоб тебе не впіймали тут із цим Лео! Попереджаю тебе!»

Я так не можу, Лео. Я не можу ділитися з Вами цим світом. Ви не можете бути його частиною. Цей світ надто компактний, він — справжня фортеця. Її не підкорити, вона не стерпить чужинців, вона надто закрита. Лео, ми обоє повинні залишатися «за межами» цього світу. Це наш єдиний шанс, інакше я Вас втрачу. Ви хочете знати, як мені ведеться у шлюбі? Чудово! Лео, чесно! І Бернарду також чудово ведеться. Він обожнює мене. Я поважаю та ціную його. Ми дуже шанобливо ставимося одне до одного. Він мене ніколи не обманув би. Я не змогла б лишити його. Ми не бажаємо одне одного образити. Ми розраховуємо одне на одного. Маємо музику, театр. А ще у нас багато спільних друзів. Шістнадцятирічна Фіона мені — як молодша сестра. А для малого Йонаса я — наче мама. Коли його мама померла, йому було лише три рочки.

Лео, не змушуйте мене гортати сімейний альбом. Зробімо так, якщо Ваша ласка: я розповідатиму про «дім», коли мені цього справді захочеться, коли виникне така потреба, коли знадобиться думка дуже-дуже близького друга. Проте Ви можете залюбки повідомляти мені докладно про перипетії свого особистого життя (Тільки нічого еротичного. Цього я не дозволяю!)

Так, тепер я нарешті піду до ліжка — і нарешті спатиму міцно. Лео, як чудово, що Ви повернулися! Лео, Ви мені потрібні! Я мушу мати можливість жити й відчувати за межами свого світу. Лео, Ви — мій зовнішній світ! Про Марлен поговоримо зранку, позаяк для цього мені знадобиться свіжа голова.

Добраніч, Лео! Цілую Вас на ніч.

Наступного дня

Тема: Марлен

Доброго ранку, Лео. Якщо не виходить ні бути разом, ні окремо, тоді є лише одна можливість — заміна! Лео, Вам потрібна інша жінка. Ви просто мусите знову закохатися. Тільки тоді Ви зрозумієте, чого Вам увесь час бракувало. Близькість — це не порушення дистанції, а її ліквідація. Напруження — це не нестача досконалості, а безперервне прагнення до неї. Лео, нічого не залишається крім як знайти Вам жінку!

Звісно, вкрай наївно казати: забудьте Марлен! Та Ви повинні це зробити, насправді це зробити. Ось що я пропоную: замість Марлен думайте постійно навмисно про мене! Можете уявляти зі мною все те, що робили би з Марлен. (Меблі знову пильно на мене дивляться.) Думати про мене — то просто перехідна стадія, допоки ми не знайдемо Вам жінку. Яку Ви хотіли б? Як вона має виглядати? Лео, скажіть уже! Може, у мене вже є кандидатура для Вас.

Якщо серйозно, то жінка, яка каже: «Якщо тобі подобається їй писати, то пиши», — вона й на кілометр не наблизилася до мого власного уявлення про кохання. Марлен не кохає Лео. Кожен у цій незакоханій парі черпає свою пристрасть з палкого бажання кохання іншого. Доладніше мені цього не сказати. А тепер мушу ставати до праці.

До зв’язку.

Еммі. Ваша віртуальна альтернатива.

Чотири години потому

AW:

Люба Еммі із зовнішнього світу, читати Ваші листи — справжня насолода. Я Вам вельми за них вдячний. Можете підбадьорити свої меблі: захоплююся їхньою позицією та ціную командний дух. Я не збираюся бути чужинцем в оселі Еммі Ротнер, відтак окупую Еммі лише перед монітором комп’ютера! Передавайте щире вітання винному стелажу: може, ми якось влаштуємо опівнічну зустріч утрьох. (Обіцяю так більше не напиватися.)

Особливо прекрасними видаються Ваші думки про те, щоби знайти мені пару. Які жінки мені до вподоби? Жінки, які виглядають так, як пишете мені Ви, Еммі. А ще жінки, з якими я маю шанс перейти в їхній внутрішній світ із зовнішнього. Себто не конче «щасливі у шлюбі» жінки, які сидять у родинній фортеці й охороняються меблями. І доки мені не трапиться така на шляху, я залюбки пристаю на Вашу пропозицію навмисне думати про Вас, щоб не думати про Марлен. Не обіцяю, що швидко про неї забуду, та переконаний, що завдяки Вашим листам неодмінно досягну мети.

Зичу Вам приємного вечора. Сьогодні зустрічаюся зі своєю сестрою Адріеною. Вона порадіє, що я знову вкотре розійшовся з Марлен. А ще зрадіє, що я досі з Вами спілкуюся. Про Вас їй відомо лише кілька рядків з Ваших листів, дещо з моїх слів і три кандидатки на роль Еммі. Утім, Ви їй подобаєтеся, байдуже хто з них насправді є Вами. Вона бачить все так, як її брат.

Наступного дня

Тема: Мія!

Привіт, Лео, ця ідея осяяла мене вночі. Я знаю точно — Мія! Лео та Мія — звучить пречудово! Послухайте, Лео: Мії 34 роки, гарна як картинка, викладачка фізкультури, довгі ноги, доладна фігура, жодного зайвого кілограма, смаглява шкіра, чорне волосся. Один недолік, щоправда, є — вона вегетаріанка, але казати їй, що це тофу, то вона і м’ясо їстиме. Вона дуже начитана, розумна, енергійна, життєрадісна, жвава. Тобто справжня чоловіча мрія. А ще вона самотня. Познайомити вас?

Півтори години потому

AW:

Еммі, Еммі, Еммі! Відомо мені про цих Ваших довгоногих Мій. Фактично щотижня моя молодша сестра знайомить мене з такою. У модних журналах таких кістлявих довгоногих модельок на взірець Мії — хоч греблю гати, причому кожна наступна вродливіша за попередню. І вони всі самотні. А знаєте чому, моя люба Еммі? Бо їм це до вподоби! І вони хочуть такими залишатись.

Я не хочу притлумлювати Вашу ейфорію, люба Еммі із зовнішнього світу, але зараз мені не надто кортить знайомитися з Мією моїх мрій. Я й так задоволений своїм життям. Та все ж вдячний Вам за турботу!

До речі, Вам вітання від моєї сестри. Тільки вона мене застерігає від помилки — зустрічі з Вами. Вона каже, цитую: «Зустріч покладе край вашим стосункам. А вони тобі йдуть лише на користь!»

Приємного дня.

Лео.

Дві години потому

RE:

Що ж, Лео, наша зустріч може й зачекати, до цієї думки я вже звикла. З Вами я перетворююсь на терплячу людину! Особливо мене тішить, що про нас думає Ваша сестра. Хоча чому вона настільки певна, що зустріч покладе край нашим стосункам? І хто, на її думку, покладе край стосункам — Ви чи я?

І ще дещо: у вчорашньому листі Ви згадали про те, що я «щаслива у шлюбі». Чому ці слова Ви взяли в лапки? Виглядає так, наче іронія, наче насмішка. Ви мене розумієте?

Одначе повернімося до Мії, бо Ви мене неправильно зрозуміли. Її краса не банальна, вона не кістлява моделька з модного журналу. Мія справді чудова жінка. І вона не добровільно залишається самотньою. Ось Вам типовий випадок хибного розвитку стосунків замолоду. Знайомишся в дев’ятнадцять років з чоловіком і зачарована ним: зовні — достоту Адоніс, вмістилище тестостерону, яскравий зразок секс-машини. А от всередині — порожній, особливо череп. Минає два роки безплідних очікувань та надій, поки він, зрештою, не відкриває рота. Зачарованість зникла. А тобі 21. І ти знайомишся ще з одним чудовим представником чоловічої статі. І думаєш: цього разу вже точно щось всередині буде. Знову ні. Наступна спроба. Тоді жінку чекає класична жіноча доля: вона вважає, що їй потрібен той самий тип чоловіка, щоб виправити «помилку першого разу». І так кожна наступна помилка ще дужче прив’язує її до цього типу.

Зовні чоловіки Мії були схожими, але жоден з них не ліквідував недолік свого попередника. Якраз навпаки: кожен наступний яскраво підтверджував, що він такий самий пустоголовий, як і попередній. Минуло два роки, вона втомилася і не починає нових стосунків. Вона не робить жодного кроку назустріч. Нещодавно вона мені сказала: «Якщо знаєш якогось приємного чоловіка, то можеш нас познайомити. Але я сама нічого не робитиму. Все має йти самоплином. Якщо самоплином не йде, то нічого взагалі не вийде» Ось така Мія. Лео, обіцяю, Ви будете в захваті.

Півтори години потому

AW:

Люба Еммі, спочатку відповідаю на Ваші перші запитання:

1) Моя сестра не уточнила, хто з нас двох після реальної зустрічі покладе край нашим з Вами «стосункам» (дозволите стосунки взяти в лапки?). Вона радше мала на увазі несумісність діалогу в листах з розмовою віч-на-віч, що і призведе до завершення нашого спілкування.

2) До яких дрібниць Ви доскіпуєтесь! Вираз «щаслива у шлюбі» я в лапки взяв не навмисне. Можливо, програма робить це автоматично. А якщо серйозно, то цей вираз належить Вам, а я його лише цитую, позаяк «щаслива в шлюбі» є дещо суб’єктивним баченням ситуації. Сумніваюся, що під виразом «щаслива у шлюбі» я розумію те саме, що Ви або Ваш чоловік. Зрештою, це геть не важливо. Я в жодному разі не мав на увазі нічого комічного, і надалі я не використовуватиму лапок. Згода?

А тепер повернімося до Вашої подруги Мії. Коли Ви знову з нею зустрінетеся, то можете їй розповісти, що знаєте одного чоловіка, якому потрібна (потрібна була) одна-єдина жінка, щоб «помилку першого разу» НІЯК не виправити. Чоловік, який також втомився й не починає нових стосунків. Чоловік, який не робитиме кроків на зустріч жінці, який нічого не хоче робити, який вважає, що все має йти самоплином, а якщо самоплином не йде, то нічого взагалі не вийде. Так і скажіть їй: ось такий він, цей Лео! Лише не кажіть: «Ти будеш від нього в захваті». Щоб бути в захваті одне від одного, ми мусимо принаймні раз одне одному поглянути у вічі. Утім, гадаю, що для Мії та Лео це означало б таки «щось робити».

(Окрім того, мене дещо засмучує, наскільки швидко Ви мене передаєте першій-ліпшій подрузі. Еммі, мені бракує Ваших ревнощів!)

Сорок хвилин потому

RE:

От уже ті ревнощі, Лео! Я все одно не можу «володіти» Вами більше, ніж тут — в межах поштової скриньки. Окрім того, коли Ви «належите» моїй кращій подрузі, то трохи належите й мені. (Невже Ви і справді вірите, що я шукаю Вам пару без корисливих мотивів?) Між іншим, я частенько оповідала Мії про Вас. Хочете знати, що вона про Вас думає? (Ви, певне, скажете: «Ні, ні, не хочу я цього знати», — але я однаково Вам розповім.) Вона сказала: «Знаєш, Еммі, з таким чоловіком я охоче познайомилася б — з таким, який хоче від мене листа, а не сексу. Всі чоловіки хочуть сексу. А мене цікавить той, якому цікавіше зі мною в листуванні, аніж у ліжку!»

П’ять хвилин потому

AW:

Еммі, у Вас тільки й мови, що про секс!

Три хвилини потому

RE:

Дякую, я помітила. Просто зазирнула до чоловічого ­світу.

Вісім хвилин потому

AW:

Скидається на те, що Ви залюбки туди зазираєте, аби мати можливість писати про секс.

Шість хвилин потому

RE:

Любий Лео, не будьте таким лицемірним! Ви що, забули про свій просякнутий вином лист про гру із заплющеними очима та напад хіті наступного дня? Ви не проповідник, який вище над інстинктами та лібідо, на якого Ви часом так охоче перетворюєтеся! То що, організувати зустріч Вам та Мії?

Три хвилини потому

AW:

Ви ж не серйозно з цією пропозицією!

Хвилину потому

RE:

Цілком серйозно! Я переконана, що ні Вам, ні Мії не доведеться «щось робити», щоб одне одного відразу вподобати. Довіртеся моєму знанню людей.

Сім хвилин потому

AW:

Дякую, але я відмовляюся. Вважаю дещо абсурдним замість Еммі знайомитися з її подругою.

Добраніч!

(Все ще) ВАШ Лео.

Вісім хвилин потому

RE:

Так зі мною Ви ж знайомитися не бажаєте!

І Вам добраніч.

(Також все ще і досі) ВАША Еммі.

П’ятдесят секунд потому

RE:

А ще геть забула: щодо Ваших просторікувань на тему «щаслива у шлюбі» в лапках я ще з Вами поговорю!! Вважайте це погрозою.

Солодких снів, любий мій.

Еммі.

Наступного вечора

RE:

Невже сьогодні не буде листа від Лео? Гнівається, чи що? Через Мію?

Добраніч.

Еммі.

Наступного ранку

AW:

Доброго ранку, Еммі. Я все обдумав і погоджуюсь на Вашу пропозицію. Якщо Ви все влаштуєте і Ваша подруга справді не проти, то я з нею зустрінуся!

Усього найкращого.

Лео.

П’ятнадцять хвилин потому

RE:

Лееееееееооооо? Ви так жартуєте?

Тридцять хвилин потому

AW:

Аж ніяк! Я кажу це цілком серйозно. Охоче зустрінуся з Мією за філіжанкою кави. Візьміть на себе організаційні питання, Еммі, будьте ласкаві. У суботу чи неділю по обіді мені чудово підходить. Зустрітися можна в кав’ярні в центрі міста в кафе «Г’юбер», «Європа» чи «Париж», байдуже.

Сорок хвилин потому

RE:

Лео, Ви мене лякаєте. Звідки така раптова зміна настрою? Це не жарт? Все ж запитати Мію, так? У такому разі дороги назад не буде! Мія не з тих жінок, якими можна крутити як циган сонцем.

Три години потому

AW:

А я не той чоловік, який крутить жінкою, якої навіть не знає. Я просто передумав: якщо жінку так хвалять, то чому з нею не зустрітися? Година бесіди ні до чого не зобов’язує, зате може виявитися цікавою. Тож що більше я про це думаю, то привабливішою мені видається Ваша пропозиція.

Приємного вечора.

Лео.

Десять хвилин потому

RE:

Лео, маю з цього приводу думку! Я зателефоную Мії, а тоді дам Вам знати.

Півтори хвилини потому

AW:

Яку це Ви маєте думку?

Двадцять хвилин потому

RE:

Любий Лео, маю підозру: Ви певні, що я відступлю перед задуманим. А все тому, що Ви вважаєте, що я ніколи не мала наміру знайомити Вас із привабливою подругою. Думаєте, що ідея зі знайомством слугує лише для того, щоб зацікавити Вас собою. Адже так? Любий Лео, Ви помиляєтеся! Зараз зателефоную Мії, якщо вона погодиться, то мусите з нею насправді зустрітися, інакше я буду дуже невдоволена! А поки всього найкращого.

Еммі.

Вісімнадцять хвилин потому

AW:

Мія не погодиться на це. Бо Мія не зрозуміє, навіщо їй зустрічатися із незнайомим чоловіком, який є другом її подруги, та ще й другом, який ніколи не зустрічався з подругою. Мія запитає себе, і не дарма, чому, власне, вона має зустрічатися з цим чоловіком. Мія відчуватиме себе піддослідним кроликом.

Добраніч. Мої вітання винному стелажу! Коли закриємо справу «Мія», то можна буде випити за наше здоров’я. Як Вам така пропозиція, Еммі?

Наступного дня

RE:

Привіт, Лео. Як Вам ведеться? Сьогодні страшенна спека. Я вже й не знаю, що з себе знімати. Ви коли-небудь одягаєте шорти чи сандалі? А чому надаєте перевагу — звичайним футболкам, чи футболкам-поло, чи напрасованим сорочкам? Скільки верхніх ґудзиків не застібаєте? Що носите — джинси, брюки чи (затамувала подих) бермуди? Наскільки яскравим має бути сонце, щоб Ви одягли сонцезахисні окуляри? На передпліччі у Вас волосся росте? А на грудях?

Годі, припиняю.

Ось що я Вам, власне, хотіла сказати: я зателефонувала Мії. Вона охоче зустрінеться з Вами за кавою впродовж дня. «Чому б ні?» — сказала вона. Утім, Ви теж мусите їй зателефонувати. (Чого Ви, звісно ж, не зробите.) Насправді Мія вважає, що Ви з нею знайомитися не бажаєте, і що все це ініціатива подруги Еммі, яка прагне знайти їй пару. До того ж вона хоче знати, як Ви виглядаєте. Я сказала: «Та не страшко наче. Хоча я бачила лише його сестру…» Трохи складно. Мабуть, нічого з цього не вийде! Бажаю пережити сьогоднішній спекотний день!

Ваша Еммі.

Дві з половиною години потому

AW:

Люба Еммі, щодо Ваших запитань: у мене все гаразд, дякую. Спека страшенна, це точно! Коли Ви пишете: «Я вже й не знаю, що з себе знімати», отже, Ви хочете, щоб я уявив, як виглядає Еммі, яка вже не знає, що з себе зняти. Еммі, Ви перемогли — я уявляю цю картину!

Шорти я вдягаю лише на пляж. (Тут у нас якраз пляжу немає, чи не так?) Сандалі — ніколи, але якщо Ви бажаєте, то можу і придбати — спеціально на нашу першу зустріч. Футболку чи сорочку? І те і інше, причому часто одне на інше. Скільки розстібнутих ґудзиків? Залежно від погоди. Зараз усі ґудзики розстібнуті, на мене однаково ніхто не дивиться. Штани? Радше джинси, не брюки. Бермуди? Лише на нашу першу зустріч, якщо вона відбудеться влітку (тільки якого року?). Сонцезахисні окуляри? Якщо є сонце. Волосся? Голова, підборіддя, скроні, руки, ноги, груди… Загалом трохи є.

А ще — дайте мені номер телефону Мії, будь ласка!

Приємних спекотних Вам годин.

Ваш Лео.

Сорок п’ять секунд потому

RE:

Що? Ви справді хочете зателефонувати Мії? Знову вважаєте, що я блефую? Ось Вам номер: 0773-86-36-271. Мія Лехбергер. Задоволені?

Півтори години потому

AW:

Дякую, Еммі. Хто б повірив, що день наприкінці травня може бути таким потогінним… Я зараз вилітаю на дводенний конгрес до Будапешта. Щойно повернуся — дам знати.

Бажаю Вам гарно провести час, Еммі.

Усього найкращого.

Лео.

Два дні потому

Без теми

Привіт, Лео. Ви вже повернулися? Вгадайте-но, з ким я сьогодні зранку розмовляла по телефону. І ще вгадайте, що вона мені повідомила. «Твій друг за листуванням телефонував мені. Я була настільки ошелешена, що хотіла покласти слухавку. Але він був такий милий! Він такий ввічливий, люб’язний, дещо сором’язливий, приємний… блаблабла… І голос такий приємний! І вимова така гарна!» Лео, Лео, Ви, вочевидь, намагалися будь-що сподобатись. Мушу визнати: я насправді не вірила в те, що Ви все ж зателефонуєте Мії. Бажаю Вам приємно провести час завтра!

До речі, Мія питала, чи не хочу я також прийти на зустріч. Я відповіла: «ВІН точно проти. Я для нього радше вигаданий персонаж, жінка з трьома обличчями, жодного з яких він не бачив, а тому не бажає обмежуватись якимось одним». Адже так, Лео?

Усього найкращого.

Еммі.

Три години потому

AW:

Привіт, Еммі. Я щойно повернувся, але поки ще в стресі. Ваша подруга Мія по телефону видалася мені дуже приємною.

До зв’язку. (Особисто приходити Вам не обов’язково. Адже Мія все розповість Вам про нашу зустріч, я певен.)

Дванадцять хвилин потому

RE:

Лео. Останнім часом Ви здаєтеся мені хитрим. Я вже й не знаю, як до цього ставитись. Що ж, успіху!

Побачимося! (В іншому житті.)

Розділ шостий

Три дні потому

Без теми

Привіт, Лео. Як життя?

Усього найкращого.

Еммі.

П’ятнадцять хвилин потому

AW:

Привіт, Еммі. У мене все гаразд, дякую. Ви як?

Лео.

Вісім хвилин потому

RE:

Теж непогано, дякую. Але ж спека яка неймовірна. Хіба це нормально? Зараз лише кінець травня. Не пригадую, щоб колись наприкінці травня було 35°C. Не було такого, ні! Що у Вас ще цікавого? Все гаразд?

Двадцять хвилин потому

AW:

Так, дякую, Еммі, все чудово. Ваша правда: така температура раніше була наприкінці липня, може, на початку серпня, та й то два дні на рік. Гаразд, може чотири чи п’ять днів. Але ж не в травні, хай йому грець! Я Вам так скажу: через глобальне потепління це скоро буде найгарячішою темою. То не пусті балачки науковців. Думаю, доведеться нам звикнути до ще спекотнішої літньої температури.

Три хвилини потому

RE:

Так, Лео, різниця температур все екстремальніша. Як Ви проводите ці спекотні дні й вечори?

Чотирнадцять хвилин потому

AW:

Та й бурі стануть сильнішими й інтенсивнішими. Селеві потоки, грязьові лавини, повені. А тоді знову посухи. Знаєте, що це означає? Неможливо визначити економічні й екологічні наслідки глобальної зміни клімату.

П’ять хвилин потому

RE:

Гавайські ананаси в Альпах. Зобов’язання їздити з ланцюгами проти ковзання в Апулії. Рисові поля на Фарерських островах. Продаж антифризу для автівок у Дамаску. Колонії верблюдів у Мурманську. Яхт-клуби в Сахарі.

Вісімнадцять хвилин потому

RE:

У шотландській верховині скоро будуть без вогню смажити яєчню, за умови, якщо кури на відкритій місцевості не перетворяться на кури-гриль і самі взимку не почнуть нести у кращому разі вже твердо зварені яйця.

Дві хвилини потому

RE:

Годі вже, Лео. Гаразд, запитаю прямо: «Як все пройшло?» Тільки не питайте, дуже Вас прошу, про що йдеться. Залишіть зайві літери і слова собі, згода?

Тринадцять хвилин потому

AW:

То Ви про недільну зустріч із Мією? Дуже добре! Просто чудово! Дякую, що запитали.

Хвилину потому

RE:

Що значить «недільна зустріч»? Була, може, ще й «зустріч у понеділок»?

Вісім хвилин потому

AW:

Так, Еммі, ми вчора ввечері знову зустрічалися — вечеряли в італійському ресторані. Знаєте «Ла Спеція» на Кеніенштрассе? Там у них ще пречудовий внутрішній дворик — у таку спеку просто ідеальний. А надто грала спокійна, приємна музика і подавали чудесні вина з П’ємонту. Щиро рекомендую Вам цей ресторан.

П’ятдесят секунд потому

RE:

То що — між Вами спалахнула іскра?

Вісімнадцять хвилин потому

AW:

Іскра? Знову ці технічні вирази! Знаєте, Ви краще спитали би Мію самі. Вона ж одна з Ваших найкращих подруг. Хоча сама вона каже, що таки Ваша найкраща подруга. Еммі, я вже хочу йти спати. Завтра спишемося, гаразд? Сподіваюся, у Вашій спальні не пекельна спека.

Три хвилини потому

RE:

Лео, ще ж не пізно. Маєте якісь плани? Зустрічаєтеся з Мією? Якщо побачите її сьогодні, то передайте, будь ласка, нехай мені зателефонує. Я ніяк до неї не можу додзвонитися. Бажаю Вам приємної спекотної ночі й гарно розважитись.

Еммі.

І ще порада: Ви неодмінно маєте поспілкуватися на тему глобального потепління. Ладна закластися, Мія слухатиме Вас годинами, так захопливо Ви розповідаєте.

Дві хвилини потому

AW:

Мію я побачу лише завтра. Сьогодні я надто знесилений і хочу лягти спати.

Добраніч. Вимикаю комп’ютер.

Лео.

Тридцять секунд потому

RE:

Добраніч.

Три дні потому

Без теми

Еммі, визираєте зараз із вікна? Моторошно, еге ж? Для мене буря з градом — наче провісниця кінця світу. У небі висить химерна жовта пелена, потім з’являється темно-сіра запона, а тоді з гуркотом в одну мить на землю ринуть біленькі камінці. Як називається отой фільм, де падає дощ з жаб, ропух чи курей? Пригадуєте, може?

Усього найкращого.

Лео.

Півтори години потому

RE:

«Колгосп тварин». «Король-жабеня». «Смажені курчата з Кентуккі».

Лео, ці Ваші листи про тварин і природу після триденного мовчання зводять мене з розуму! Пишіть про таке комусь іншому, зробіть ласку. Не для того я півроку була Вам вірною в листуванні, просиджувала щодня годинами біля комп’ютера, щоб Ви мені оце зараз розповідали про зливи та химерну жовту пелену в небі. Маєте щось розповісти — розповідайте. Хочете про щось запитати — запитуйте. А витрачати час на розмови про погоду я бажання не маю. Вам Мія так памороки забила, що Ви окрім граду нічогісінько не бачите?

І ще кілька запитань, коли вже зайшла мова. Ви їй сказали нічого не розповідати про Ваші зустрічі? Що за пубертатні замовчування, що за дурні таємниці? Що за дитячі ігри? У мене зникає всяке бажання спілкуватися з Вами. Лео, я кажу це цілком серйозно й відверто.

Приємного дня.

Еммі.

Дві години потому

AW:

Люба Еммі, я знаю Мію всього лише тиждень. Ми зустрічалися чотири рази. Ми сподобались одне одному й чудово одне одного розуміємо в багатьох питаннях. Проте зараз надто рано оцінювати, як розвиватимуться наші з нею стосунки. І так само рано витягати все це «назовні». Розумієте, про що я? Ми з Мією маємо спершу з’ясувати власні почуття, а саме: що виникло як наслідок ситуації, в якій ми познайомилися? Що є актуальним лише на цей момент, а що може мати майбутнє? На ці запитання кожен може відповісти лише для себе сам. Тому я прошу Вас, Еммі, бути терплячою. Згодом я Вам усе розповідатиму. А що стосується Мії, то, гадаю, вона думає приблизно так само, позаяк Ви її найкраща подруга. Дайте нам трохи більше часу. Сподіваюся, Ви розумієте мене.

Усього найкращого.

Лео.

Десять хвилин потому

RE:

Любий Лео, Ви мене (зараз) не бачите і не чуєте, а тому повідомляю, що наступні слова я вимовляю абсолютно спокійно та стримано, повільно, обережно, нікого не шкребу, ні на кого не верещу, не поводжуся агресивно — ні-ні, у свої слова я вкладаю лише миролюбство та увагу: Лео, ще ніколи в житті я не читала такого паскудного листа, як оце від Вас щойно отримала.

Бувайте здорові!

П’ятнадцять хвилин потому

AW:

Мені дуже прикро, Еммі. У такому разі, мабуть, краще зробити паузу в листуванні. Коли знову матимете бажання поспілкуватися з рупором Вашого «зовнішнього світу», сміливо пишіть мені.

Усього найкращого.

Лео.

П’ять днів потому

Тема: Туга за (…)

Привіт, Лео! Як у Вас справи з «розвитком стосунків»? Ви з Мією хоч трохи розібралися у своїх почуттях? Вже знаєте, що «є актуальним лише на цей момент», а що «може мати майбутнє»? Чи зміг «кожен» відповісти на питання «лише для себе сам»?

Я тужу за старим Лео, який висловлював свої думки й почуття. Я так за ним тужу!!!

Приємного дня?

PS: Гадаю, що Ви вже все знаєте. Після того як я помітила, що Мія сама вже не знає, що мені слід казати, то попросила її розмови про Лео Ляйке вважати табу між нами.

Три години потому

AW:

Люба Еммі, у своєму останньому листі Ви соромливо змовчали про один важливий момент. Якщо моя інформація вірна, то саме Ви кілька днів тому заявили своїй подрузі таке: «Або ти розповідаєш мені про себе й Лео все, або нічого. У другому випадку я роблю висновок, що ми даємо нашій багаторічній дружбі тайм-аут на кілька місяців».

Еммі, що з Вами таке? Я Вас аж ніяк не розумію. Саме ВИ звели мене з Мією. ВАМ конче знадобилося нас познайомити. ВИ побачили в нас ідеальну пару. То чому ж Ви тепер така цинічна, така розгнівана? Ви були так упевнені в додатку до свого внутрішнього життя, своєї власності поза межами родини на ймення Лео? А тепер Ви гніваєтеся, бо вважаєте, що віддали своє віртуальне майно найкращій подрузі?

Еммі, кілька місяців поспіль Ви були мені найближчою людиною. Я тішився (і досі тішуся), що наші спроби зустрітися «фізично» не вдалися. Мені однаково, як Ви виглядаєте, допоки я можу бачити Вас такою, якою бачити хочу. Я вдячний, що не мушу дізнаватися, що насправді Ви геть не схожі на «мою героїню Еммі з мого віртуального роману в листах». І там Ви досконала, найвродливіша в усьому світі жінка, з якою не зрівняється жодна інша.

Утім, Еммі, саме через це для нас більше не існує злету. Решта відбувається за межами наших моніторів. Мія — найкращий цьому доказ. Я хочу бути щирим: спершу мене образило те, що Ви хотіли мене з нею звести. Моя перша з нею зустріч була радше актом спротиву Вам, Еммі. Проте я хутко зрозумів, у чому відмінність між Вами та нею. Еммі, Ви навіть не наважуєтеся описати мені своє піаніно, позаяк йому в моєму світі нічого робити. А Мія сидить на відстані півметра від мене за столиком і намотує на виделку спагеті з песто[7]. Коли вона повертає голову, я відчуваю порух повітря, що від цього виникає. Я можу її бачити, чути, відчувати на дотик і запах. Мія — реальність. Еммі — фантазія. Причому обидві мають свої переваги й недоліки.

Бажаю Вам приємного вечора.

Ваш Лео.

Тридцять хвилин потому

RE:

Моє піаніно чорного кольору, прямокутне, виготовлене майже повністю з дерева. Зверху виступає горизонтальна частина. Якщо підняти чорну заокруглену спереду кришку, побачиш клавіші, білі й чорні. Власне, я мала б знати напам’ять, скільки яких клавіш, але, на жаль, мушу спершу порахувати. Можна я пізніше повідомлю Вам кількість, Лео? Принаймні білі клавіші ширші, і їх більше. Коли я натискаю на клавішу, чути звук. Точно не знаю, звідки саме він долинає. Неможливо одночасно грати і спостерігати. Ще важливішим є тон. Коли я обираю клавішу ліворуч, тон радше буде низьким. Що ближча клавіша до правої частини, то вищий звук. Якщо натиснути багато разів на різні чорні клавіші, то звучить проста китайська мелодія, на кшталт далекосхідної дитячої пісеньки. Якщо хочете, щоб я розповіла більше про білі клавіші, дайте знати, Лео. Тепер начебто розповіла Вам найважливіше про своє піаніно. Так, я наважилася описати своє піаніно!

Віддана Вам Еммі.

П’ять хвилин потому

AW:

Це просто чудово, Еммі. Тепер, гадаю, можу уявити собі Ваше піаніно. Так, ось воно — просто перед моїми очима. А ось і Ви, Еммі, сидите та рахуєте клавіші. Дякую за це видовище!

Добраніч.

Годину потому

RE:

Привіт, Лео, це знову я. Мені не спиться. Насправді, навіть не знаю, що Вам сказати. Мені сумно. Я була переконана, що Мія зблизить нас. Та очевидно вона, навпаки, віддаляє нас одне від одного. Я навіть не можу за це на неї гніватися, позаяк уся ця затія — моя ідея. Буду з Вами відвертою: я лише хотіла, щоб Ви познайомилися, і аж ніяк не бажала, щоб «сходилися». Для мене Ви не були (і не є!) ніякою «ідеальною парою». Я була впевнена у Вас, Лео. Я вважала, що добре Вас знаю. Я й гадки не мала, що Ви в неї закохаєтеся. Безсумнівно, Мія приваблива, але вона майже цілковита протилежність мені. Вона спортивна, сильна, м’язиста, жиляста. У неї кожна родимка натренована. У неї, мабуть, волосся під пахвами з м’язової маси. Через грудну клітину не видно навіть грудей. Її шкіра, що виблискує на сонці, — цілий завод з переробки кокосової олії. Мія уособлює фітнес. Мабуть, навіть секс для неї — парне тренування м’язів тазу з положення лежачи та з перервами у вигляді відпочинку після оргазму. Вона створена для серфінгу, лікувального голодування, марафону в Нью-Йорку. Та вона не створена для Лео, так я думала, принаймні. Вас, Лео, я вважала іншим. Жадати Мію — означає нехтувати мною. Чи можете Ви усвідомити, як це мене пригнічує?

Десять хвилин потому

AW:

Хто каже, що я жадаю Мію? Хто каже, що вона жадає мене?

Дві хвилини потому

RE:

Отакої! Ви! Ви це кажете! Ще й як кажете! І як жахливо це звучить! Жахливіше, ніж у Вашому бридкому, відразливому ми-маємо-спочатку-з’ясувати-власні-почуття листі, це взагалі звучати не може. Ви кажете: «Ми чудово одне одного розуміємо в багатьох питаннях». Фффуууууу — такого я від Вас аж ніяк не чекала, Лео!

П’ять хвилин потому

AW:

Але ж це чистісінька правда! Ми чудово одне одного розуміємо в багатьох питаннях. Тут немає жодного слова брехні. Ми чудово розуміємо одне одного, до прикладу, у спільних поглядах, спостереженнях та оцінці Вашої персони, моя дорога Еммі Ротнер!

Три хвилини потому

RE:

Ще скажіть, що Ви з нею не спали.

Чотири хвилини потому

AW:

Еммі, Ви знову намагаєтеся дивитися на речі очима чоловіків, адже так? Не відходьте від теми розмови. Спав я з Мією чи ні — це неістотно.

П’ятдесят п’ять секунд потому

RE:

Неістотно? Тільки не для мене! Хто спить з Мією, ніколи не спатиме зі мною, навіть у думках. Я цілком серйозно.

Дві хвилини потому

AW:

Не обмежуйте наші стосунки лише тим, що ми час від часу спали одне з одним, подумки.

П’ятдесят секунд потому

RE:

Ви час від часу спали зі мною подумки? Вперше про це чую. Хоча звучить непогано!

Одна хвилина потому

AW:

До речі про «спати». Цього разу фізично: добраніч, Еммі. Зараз друга година ночі.

Тридцять секунд потому

RE:

Так, чудово. Як у старі добрі часи! Добраніч. Еммі.

Наступного ранку

Тема: Про секс анічичирк

Доброго ранку, Лео. Що ж то за спільні погляди на мою персону Ви з Мією поділяєте? Що про мене розповідала Мія? То Ви вже знаєте, якою саме з трьох Еммі з 37 розміром взуття є я? Чи я принаймні та Еммі, щодо якої Ваша сестра стверджувала: «У цю ти закохався б»?

Півтори години потому

AW:

Еммі, Ви не повірите, але ми розглядали не Вашу зовнішність, а внутрішні якості. Я з самого початку дав зрозуміти Мії, що не хочу знати, як Ви виглядаєте. На що вона відповіла: «І дарма!» (Вона справді хороша подруга.) Мія, звісно, від початку знала, що Ви не хотіли б, щоб ми з нею зійшлися. Наші ролі були нам цілком очевидні. Ми посиділи одне навпроти одного хвилин десять і склали союз у справі Еммі Ротнер.

Двадцять хвилин потому

RE:

А тоді — на зло мені — Ви одне в одного закохалися.

Хвилину потому

AW:

Чому Ви так вирішили?

Вісім хвилин потому

RE:

З Ваших слів: «Мія сидить на відстані півметра від мене за столиком і намотує на виделку спагеті з песто». Як мило. «Коли вона повертає голову, я відчуваю порух повітря, що від цього виникає». Ну капець. «Я можу її бачити, чути, відчувати на дотик і запах». О, це щось! «Мія — реальність». Як вишукано. Знаєте, Лео, якби це була Марлен, я б пробачила. Вона була задовго до нас і має право на Вас. Але порух повітря, коли Мія повертає голову — це вже занадто. Я теж хочу повернути голову, щоб Ви, майстре Лео, відчули порух повітря! (Гаразд, слова про «майстра Лео» забираю назад.) Що такого особливого в поруху повітря від оберту голови Мії, чого немає в моєму? Повірте мені, Лео, я можу творити прекрасні порухи повітря, коли повертаю голову.

Двадцять хвилин потому

AW:

Ми розмовляли також про Ваш шлюб.

Три хвилини потому

RE:

Отакої! Ви знову до своєї улюбленої теми? І що ж каже Мія? Вона Вам повідомила, що не терпить Бернарда?

П’ятнадцять хвилин потому

AW:

Ні, такого вона не казала. Про нього вона казала лише хороше. Вона каже, що Ваш шлюб — справжній зразок для наслідування. А ще каже, що це навіть химерно, але у Вас вдома все чудово. Мія стверджує, що відколи Еммі та Бернард поєдналися у шлюбі, Еммі більше не має слабких сторін. Вона навчилася себе подавати. Коли вони з Бернардом і двома дітьми кудись приходять, всі одразу зауважують, яка ідеальна в них родина. Усі сміються, усі привітні, усі щасливі. Вам та Вашому чоловіку не потрібні навіть слова, між Вами цілковита гармонія. Навіть діти сидять поруч і обіймаються. Абсолютна ідилія. Друзі, у яких погостювали Ротнери, одразу квапляться до сімейного консультанта, каже Мія. Щоб з’ясувати, що саме роблять неправильно. Адже відчуваєш себе цілковитим невдахою на їхньому тлі. Бо ж твій партнер і не так тебе підтримує, і зовні не так виглядає. (Або й те, й інше.) Або ж твої діти справжнісінькі розбишаки. Або ж усе це вкупі. А в когось взагалі нічого немає. От як у Мії, каже Мія. Хоча лише в порівнянні з Еммі власне життя їй видається жахливим.

Вісімнадцять хвилин потому

RE:

Так, я знаю, що про мене, мій шлюб і моє родинне життя думає Мія. Вона не любить Бернарда, бо відчуває, наче він щось у неї забрав — мене, її найкращу подругу. Авжеж, грець її бери, вона шкодує, що мені більше не ведеться так кепсько, як їй. Принаймні не настільки погано, щоб я їй плакалася. Наша дружба зробилася однобокою: раніше у нас були спільні теми, спільні турботи, спільні вороги — наприклад, чоловіки та їхні вади. О, тут було про що розмовляти! Та відколи в моєму житті з’явився Бернард, все змінилося кардинально. Я не можу сказати про нього нічого поганого, якби навіть і дуже хотіла. Немає сенсу перейматися якимись дрібницями лише з почуття солідарності. Ми просто зараз перебуваємо в абсолютно відмінних життєвих ситуаціях. Ось у чому полягає проблема між мною та Мією.

П’ять хвилин потому

AW:

Мія каже, що є лиш одна-єдина річ, яка аж ніяк не пасує до досконалої родинної ідилії Ротнерів. Вона принаймні не може собі це пояснити. Навіть попри те, що вона багато разів з Вами про це розмовляла.

П’ятдесят секунд потому

RE:

Про що саме?

Сорок секунд потому

AW:

Про мене.

Тридцять секунд потому

RE:

Про Вас?

П’ятнадцять хвилин потому

AW:

Так, Еммі, про мене, про нас. Мія не розуміє, чому Ви мені пишете, як пишете, що пишете і як часто Ви це робите. Вона не розуміє, чому для Вас настільки важливий контакт зі мною. Вона каже: «Еммі не бракує нічого, ну просто нічогісінько. Коли у неї неприємності, то вона знає, що в будь-який час може звернутися з цим до мене чи до іншої подруги. Коли забажає самоствердитись, то має просто пройтись раз пішохідною зоною. Коли хоче пофліртувати, то може під час прогулянки роздавати чоловікам номерки і по черзі їх викликати. Для усього цього їй не потрібен постійний друг за листування, який забирає так багато часу й сил!» Так, Мія не розуміє, навіщо Ви зі мною спілкуєтеся, навіщо я Вам взагалі здався.

Дві хвилини потому

RE:

Лео, Ви цього теж не знаєте?

Девять хвилин потому

AW:

Чому ж. Навпаки, гадаю, що дуже добре знаю. Я намагався пояснити Мії, що я для Еммі щось на кшталт «філії», своєрідне відволікання від родинної рутини. А ще я той, хто її цінує та любить, не вимагаючи присутності. Вона має лише писати, ото й усе. Цих пояснень Мії не достатньо. «Еммі не потребує жодного відволікання. Заради відволікання вона не витрачала б так багато часу. Якщо Еммі витрачає час і зусилля, то вона чогось хоче. А якщо Еммі чогось хоче, то хоче не просто багато. Якщо Еммі чогось хоче, то вона хоче все».

Три хвилини потому

RE:

Можливо, Мія не так уже й добре мене знає, Лео. Яке «все» я можу від Вас хотіти? Я ніколи не їла з Вами спагеті з песто. Я жодного разу не повертала голову, щоб Ви відчули порух повітря, любий Лео. Тут моя подруга Мія, звісно, мене випереджає. І я не бажаю знати, наскільки ближче Ви з нею підійшли до «всього», ніж зі мною.

Хвилину потому

AW:

Тішуся, що як виняток цього Ви знати не бажаєте.

П’ятдесят секунд потому

RE:

То наскільки ближче Ви з нею підійшли до «всього»?

Дві хвилини потому

AW:

Це залежить від того, що означає «все».

П’ятдесят п’ять секунд потому

RE:

Ось бачите, Лео, оце та Ваша славетна відповідь, що виправдовує «зусилля», витрачені на листування з Вами. Так можете й передати моїй подрузі Мії. Коли Ви знову зустрічаєтеся? Сьогодні?

Три хвилини потому

AW:

Ні, сьогодні мене колеги запросили на вечерю. Тож я мушу вже потроху збиратися.

Бажаю Вам приємного вечора, Еммі.

Сорок п’ять секунд потому

RE:

І що, Мію з собою не берете? Отже, вона не так уже й близько до «всього» з Вами.

Хвилину потому

AW:

Ні, Еммі, не так близько, якщо Вас це заспокоїть.

Сорок секунд потому

RE:

Авжеж заспокоїть.

П’ятдесят секунд потому

AW:

Еммі, Еммі, Еммі...

Наступного дня

Тема: Мія

Лео, я завтра зустрічаюся з Мією!

Еммі.

Десять хвилин потому

AW:

Привіт, Еммі.

Радий за Вас, радий за Мію.

Лео.

П’ятдесят секунд потому

RE:

Більше нічого на думку не спадає?

Двадцять хвилин потому

AW:

Еммі, що Ви собі там понавигадували? Думаєте, я вже маю панікувати? Еммі, сьогодні не батьківський день у школі, я не прогулював уроки, Мія — не моя вчителька, а Ви — не моя мама. Отож боятися мені нічого.

Три хвилини потому

RE:

Лео, якщо Ви з Мією — Ви знаєте, про що йдеться, — то краще б я дізналася про це сьогодні від Вас, аніж завтра від Мії. То що, розповісте?

Чотири хвилини потому

AW:

Чи сплю я з Мією? А може, Мія взагалі не хоче, щоб Ви знали, якщо це насправді так.

Півтори хвилини потому

RE:

Якраз ВИ не хочете, щоб я знала. Але, Лео, я це знаю! Так, як Ви оце пишете, пише лише чоловік, який з Мією спить.

Тринадцять хвилин потому

AW:

І для Вас це буде справжньою катастрофою? У такому разі весь Ваш «зовнішній світ» порине в неспокій? Чи це просто давня гра з дитинства: я не можу цього мати, то нехай і моя найкраща подруга цього не має?

Чотири хвилини потому

RE:

Ви до цієї теми ще не дозріли, тож давайте її облишимо.

Зичу Вам приємного дня. До зв’язку.

Еммі.

Десять хвилин потому

AW:

Ви теж бували й у ліпшому гуморі. Так, до зв’язку.

Наступного дня

Тема: Мія

Привіт, Лео. Я зустрічалася з Мією!

Тридцять хвилин потому

AW:

Так, Еммі, я знаю. Ви вже анонсували зустріч.

Дві хвилини потому

RE:

Хіба Вам не кортить дізнатися, як усе пройшло?

Чотири хвилини потому

AW:

Хороше запитання. Та я можу обирати з-поміж двох варіантів. Або 1) Мія мені все розповість, або 2) Ви, Еммі, все мені зараз викладете.

Мій вибір — 2).

Хвилину потому

RE:

А от і ні, любий Лео. Запитайте Мію, як усе пройшло. Приємного завершення дня!

Сім годин потому

AW:

Добраніч, Еммі. Сьогодні Ви на себе не схожі.

Наступного дня

Тема: Еммі?

Люба моя подруго за листуванням, я Вас образив? Чому? Мія розповіла Вам щось таке, чого Ви не хотіли чути?

Дві з половиною години потому

RE:

Лео, Ви чудово знаєте, що мені розповіла Мія. Ви також знаєте, чого мені Мія НЕ розповіла: «Так, він дуже милий. Так, ми добре одне одного розуміємо. Так, частіше тепер бачимося. Так, часом і досить пізно (усміхається, хихоче). Так, він справді нічогенький (усміхається). Так, з таким чоловіком (зітхає) можна (робить замріяний вираз обличчя)… Але ж Еммі, хіба не байдуже, чи ми займалися сексом! Яка різниця… О Еммі, чому у тебе все завжди зводиться до сексу?» Ну і так далі.

Чоловіче добрий, це не Мія. Бо ж та Мія, яку я добре знаю, годинами говорить про секс! Вона описує кожен м’яз, для чого і коли він використовується, прямо чи опосередковано — хай навіть лише як глядач чи слухач. Окремий оргазм, що триває п’ять секунд, Мія може розкласти на сім кроків з медичної точки зору та ще й додати до цього таблички з урахуванням витрачених калорій. Оце Мія! А знаєте, хто не Мія? «О Еммі, чому у тебе все завжди зводиться до сексу?» Це ніяка не Мія, а Лео Ляйке на сто відсотків. Лео, що Ви з нею зробили? Навіщо? Розгнівати мене?

Тринадцять хвилин потому

AW:

Мія Вас не питала, чому Ви так затято допитуєтеся, чи займався я з нею сексом? Чи вона Вам не казала, що не питає, наскільки часто Ви зі своїм Бернардом займаєтеся сексом? (Гаразд, «своїм» перед «Бернардом» забираю.) Мія питала Вас, чого ж Ви власне хочете від Лео? Питала? І що Ви їй відповіли?

П’ятдесят секунд потому

RE:

Я хочу від нього листів! (Але не таких.)

Півтори хвилини потому

AW:

Іноді листи не обирають.

Три хвилини потому

RE:

А я не хочу обирати. Я хочу, щоб вони просто були гарними. Лео, раніше Ви писали мені такі гарні листи. А відколи Ви почали займатися сексом з Мією, Ви більше нічого мені відверто не кажете. Так, знаю, я сама винна, не варто було зводити вас. Я помилилася.

Вісім хвилин потому

AW:

Люба Еммі, обіцяю Вам, що отримуватимете від мене й надалі гарні листи, з Мією чи без. Утім, не сьогодні. Йду до театру. (Ні, не з Мією, а із сестрою та кількома друзями.)

Приємного вечора.

Лео.

Вітання від мене піаніно.

П’ять годин потому

RE:

Лео, Ви вже повернулися з театру. Я не можу заснути. Я Вам уже розповідала про північний вітер? Не зношу, коли дме північний вітер, а у мене відчинене вікно. Як гарно було б, якби Ви написали мені кілька слів. Просто напишіть: «То зачиніть вікно». А я зауважила б: «Не можу спати, коли вікно зачинене».

Пять хвилин потому

AW:

Ви спите головою до вікна?

П’ятдесят секунд потому

RE:

ЛЕО!!! Звідки Вам це відомо? Так, я сплю головою до вікна.

Сорок п’ять секунд потому

AW:

А якщо повернетеся на 180 градусів і спатимете ногами до вікна?

П’ятдесят секунд потому

RE:

Ні, так не можу, інакше мені бракуватиме маленького нічного столика з лампою для читання.

Хвилину потому

AW:

Читайте, а потому перевертайтеся і спіть ногами до вікна.

Сорок секунд потому

RE:

Якщо я перевертатимусь, то знову прокинуся і муситиму читати, щоб заснути. Але ж мені бракуватиме тумбочки з лампою для читання.

Тридцять секунд потому

AW:

То поставте її з іншого краю ліжка!

Тридцять п’ять секунд потому

RE:

Не вийде — провід закороткий.

Сорок секунд потому

AW:

Прикро. Але маю подовжувач.

Двадцять п’ять секунд потому

RE:

Надішліть, будь ласка, електронною поштою!

Сорок п’ять секунд потому

AW:

Гаразд, надсилаю у прикріпленому файлі.

П’ятдесят секунд потому

RE:

Дякую, отримала. Подовжувач просто супер! Зараз увімкну.

Сорок секунд потому

AW:

Дивіться тільки не зашпортайтесь уночі.

Тридцять п’ять секунд потому

RE:

Не хвилюйтеся, я спатиму міцно завдяки Вам і Вашому подовжувачу!

Хвилину потому

AW:

А тепер північний вітер нехай дме собі.

Сорок п’ять секунд потому

RE:

Лео, Ви мені дуже подобаєтеся. Ви чудово захищаєте мене від північного вітру!

Тридцять секунд потому

AW:

Ви мені також дуже подобаєтеся, люба Еммі. Добраніч.

Двадцять п’ять секунд потому

RE:

Добраніч. Солодких Вам снів.

Наступного дня

Без теми

Добривечір, Еммі. Ви сьогодні чекали, що я першим напишу. Авжеж?

П’ять хвилин потому

RE:

Лео, я майже завжди чекаю, що Ви напишете першим, але майже завжди марно. Ось цього разу витерпіла. Як Вам ведеться?

Три хвилини потому

AW:

Дякую, у мене все гаразд. Щойно розмовляв з Мією, і ми вирішили Вам усе розповісти. Якщо Ви ще бажаєте знати, звісно.

Вісім хвилин потому

RE:

Про це я дізнаюся лише тоді, коли все знатиму. Адже Ви так анонсуєте розмову, що я вже сумніваюся, чи насправді бажаю про все довідатись. Якщо це буде історія кохання з вагітністю, подорожжю до Венеції та бучним весіллям, то краще пожалійте мене. Я вже сьогодні посварилася з клієнтом. До того ж у мене починається місячне.

Чотири хвилини потому

AW:

Ні, це аж ніяк не історія кохання. І ніколи нею не була. Мене відверто дивує, що Ви в цьому сумнівалися. До того Ви були впевнені в успіху Вашого задуму. Авжеж, «Ваш задум» — саме в цьому проблема. То що, розповідати все докладно?

Шість хвилин потому

RE:

Лео, це не чесно! Ні в чому я не була впевнена. І взагалі, не було ніякого «задуму». Я наперед взагалі не міркувала, що може статися, коли Ви познайомитеся з моєю подругою. Мені було просто вкрай цікаво, що скаже вона і що скажете Ви. Лише коли Ви сказали (точніше НЕ сказали!), я відчула, наскільки мені не подобається те, що Ви сказали (точніше НЕ сказали!), — Ви та Мія.

Можете спокійно розповідати далі, тепер вже байдуже. Найважливіше Ви вже написали (це не історія кохання). Гірше не буде.

Півтори години потому

AW:

З Мією ми вперше зустрілися в неділю в кафе і, звісно ж, одразу збагнули, чому ми зустрілися — не через нас, а через Вас. Ми не мали жодного шансу зблизитися, закохатися одне в одного. Ми були протилежністю призначених одне одному людей. Ми від початку почувалися Вашими маріонетками, шаховими фігурами, якими Ви, люба Еммі, охоче маніпулювали. Тільки ми не розуміли сенсу «гри». Ми й до сьогодні його не розуміємо. Знаєте, Еммі, Ваша подруга Вас дуже поважає, вона захоплюється Вами і навіть заздрить Вам. Це мало ще збільшити мій інтерес до Вас? Якщо так, то навіщо? Я мав дізнатися, наскільки досконалою є ідилія Вашого родинного життя? Навіщо? Яким чином це стосувалося нашого з Вами листування? Це заважає дути у Ваше вікно північному вітру, який не дає заснути?

Мія… Вона взагалі не могла розібратися з Вами і Вашими бажаннями. Вона відчула лише одне з самого початку: я для неї табу. На шиї я носив табличку з написом: «Належить Еммі! Торкатись заборонено!» Роль Мії зводилася до того, щоби про мене розвідати. Вона мала докладно Вам про мене розповідати, показати мій інший, фізичний, невідомий Вам бік, щоб Ви отримали цілісну картинку.

Утім, Еммі, ми з Мією не були готові виконувати задумані ролі. Тож ми вирішили зіпсувати Вашу химерну гру. Так, ми були свавільні: ми не закохалися одне в одного, але переспали. Нам було добре, нам обом сподобалось, і ніхто ні про що не шкодує. Між нами не виникло пристрасті, не спалахнуло палкого бажання, серце не завмирало від кохання, але нас цілком задовольнило зробити це Вам на зло. Що може бути простіше! Ми неабияк на Вас розгнівалися! Отож ми зіграли у власну гру у Вашій грі, Еммі. Одного разу це спрацювало, другого — ні. Можна тривалий час спати з кимось, але не можна цього робити проти когось третього. І ми з Мією зрозуміли, що між нами нічого не виникне. Ми й надалі охоче бачилися, нам приємно було спілкуватися і так — ми подобалися (і досі подобаємося) одне одному. А ще нам було приємно тримати Вас, Еммі, на віддалі. То було наше маленьке покарання за Вашу зарозумілість.

Ось така історія. Мені дуже цікаво, чи Ви її зрозумієте і як перетравите, моя люба подруго за листуванням. Вже запізно. Місяць у повні, бачу. Північний вітер стих. Можете спати головою до вікна.

Добраніч!

Два дні потому

Без теми

Люба Еммі, я почуваюся жалюгідно, коли змушений два дні висіти у повітрі, як я зараз вишу, бо Ви мене підвісили. Настійно Вас прошу відповісти мені. Ви цілком можете грубо опустити мене на землю, але не залишайте отак висіти в повітрі.

З повагою

Ваш Лео.

Наступного дня

Тема: Спроба перетравити

Привіт, Лео. На волейболі Йонас вивихнув собі руку, а тому ми дві ночі провели в лікарні. Такий ось передсмак родинної ідилії.

А тепер повернімося до перетравлення. Я неодноразово намагалася перетравити Ваш лист, але мене все нудило й нудило від нього. Тепер це просто каша без особливого смаку. Ви питали, чи хотіла я, щоб Ви дізналися від Мії, як я досягаю досконалої родинної ідилії? Любий Лео, Ви з Мією дуже сильно помилилися. Моє родинне життя щасливе, але аж ніяк не досконале. Саме по собі «родинне життя» нічого спільного з досконалістю не має, а лише з витримкою, терпінням, толерантністю і вивихнутими ручками діток. З Вашого дозволу, я, як виняток, зверну увагу на свій багатолітній досвід, якого, на жаль, не маєте ні Ви, ні Мія. «Родинна ідилія» — це оксюморон, себто два поняття, що виключають одне одного: або родина, або ідилія.

Що ж, а тепер кілька слів стосовно Вашої «гри у грі». Ви стрибнули в ліжко до Мії, бо обоє на мене гнівалися? Дитячий садок, їй-бо! Давно я з таким не стикалася. Лео, Лео!

Розділ сьомий

Два дні потому

Тема: Прибирання

Привіт, Еммі! Як Вам ведеться? У мене справи так собі. Я ще й не надто пишаюся собою. Мені не можна було знайомитися з Мією. Я мусив би знати, що це в якийсь химерний спосіб ще міцніше прив’яже мене до Вас. Я дорікнув Вам, що це й було Вашою метою. А тепер я забираю половину цих слів назад. Гадаю, то було нашою обопільною метою. Тільки ми до сьогодні не наважувалися в цьому зізнатися. Мія була людиною, яка нас пов’язувала. Ви приставили її до мене, а я за це Вам помстився, використавши її. Не було це нечесним і щодо неї. Підвищений інтерес Мії до мене відповідає її підвищеному інтересу до Вас. Еммі, гадаю, Ви маєте зробити кілька кроків назустріч своїй подрузі. А мені варто було б зробити кілька кроків назад. Я мушу трохи прибрати зайвину зі свого життя.

Бажаю Вам приємного дня.

Лео.

Годину потому

RE:

І що ж зайве Ви збираєтеся прибирати? Мене?

Вісім хвилин потому

AW:

Я завжди вважав, що з листів само собою достатньо прибрано усе зайве. Проте тепер думаю, що мені слід якось поволі пригальмувати.

Чотири хвилини потому

RE:

Лео, нерішучий Ви наш, знову за своє: «думаю», «мені слід», «якось поволі», «пригальмувати». Ви отримуєте задоволення від того, що змушуєте мене брати участь у своїх нерішуче заявлених спробах зробити кроки назад? Лео, будь ласка, гальмуйте, але робіть це як належить!!! І не мучте мене оцими своїми «думаю», «мені слід», «якось поволі», «пригальмувати»… Це мене вже якось поволі починає дратувати!

Три хвилини потому

AW:

Гаразд, я гальмую.

Сорок секунд потому

RE:

Нарешті.

Тридцять п’ять секунд потому

AW:

Вже загальмував.

Двадцять п’ять секунд потому

RE:

Тепер що?

Дві хвилини потому

AW:

Поки не знаю. Чекаю зупинки.

Двадцять п’ять секунд потому

RE:

Зупинилися. Добраніч!

Два дні потому

Без теми

Привіт, Еммі. То що робити? Більше спілкуватися не будемо?

Сім хвилин потому

RE:

Ні, вочевидь.

Наступного дня

Без теми

Навіть добре якийсь час листів не отримувати.

Дві з половиною години потому

AW:

Так. До цього можна і звикнути.

Чотири години потому

RE:

Тільки тепер ми розуміємо, наскільки втомливе це листування.

П’ять з половиною годин

AW:

Авжеж. Стрес. Один стрес.

Наступного дня

Без теми

Як там Мія?

Дві години потому

AW:

Гадки не маю. Ми більше не бачимося.

Вісім годин потому

RE:

Навіть так! Прикро.

Три хвилини потому

AW:

Отож. Прикро.

Наступного дня

Без теми

Лео, з Вами так цікаво.

Дев’ять годин потому

AW:

Дякую. Навзаєм.

Наступного дня

Без теми

Що з Марлен? Знову почали з початку?

Три години потому

AW:

Ні. Поки ні, але я над цим працюю. Як поживає Ваша родина? Як коліно Йонаса?

Дві години потому

RE:

Рука.

П’ять хвилин потому

AW:

Авжеж, рука. Перепрошую. Як рука Йонаса?

Три з половиною години

RE:

Не видно. Вона ж загіпсована.

Півгодини потому

AW:

Авжеж, справді.

Два дні потому

Без теми

Як сумно, Еммі, — нам немає що одне одному сказати.

Десять хвилин потому

RE:

Може, і раніше не було що сказати.

Вісім хвилин потому

AW:

Саме тому ми так багато розмовляли одне з одним.

Двадцять хвилин потому

RE:

Ми розмовляли мовчки. Пусті балачки.

П’ять хвилин потому

AW:

Якщо Ви так кажете, то, мабуть, так і було.

Дванадцять хвилин потому

RE:

Як чудово, що Ви пригальмували.

Три хвилини потому

AW:

Але ж зупинку анонсували Ви, Еммі!

Вісім хвилин потому

RE:

А Ви щодня її оголошуєте.

П’ять годин потому

AW:

Може, взагалі припинимо?

Три хвилини потому

RE:

Ми вже це зробили.

П’ятдесят секунд потому

AW:

А Ви вмієте зіпсувати настрій.

Дві хвилини потому

RE:

У Вас навчилася, Лео. Добраніч.

Три хвилини потому

AW:

Добраніч.

Дві хвилини потому

RE:

Добраніч.

Хвилину потому

AW:

Добраніч.

П’ятдесят секунд потому

RE:

Добраніч.

Сорок секунд потому

AW:

Добраніч.

Двадцять секунд потому

RE:

Добраніч.

Дві хвилини потому

AW:

Третя ночі. Дме північний вітер? Добраніч.

П’ятнадцять хвилин потому

RE:

Третя година 17 хвилин. Вітер західний, тож він мене не турбує. Добраніч.

Наступного дня

Тема: Доброго ранку

Доброго ранку, Лео.

Три хвилини потому

AW:

Доброго ранку, Еммі.

Двадцять хвилин потому

RE:

Сьогодні ввечері лечу до Португалії у відпустку з дітьми. Лео, Ви ще будете зі мною, коли я повернуся? Я маю знати. Кажучи «зі мною», я маю на увазі… Що ж я маю на увазі? Я маю на увазі: просто зі мною. Ви прекрасно розумієте, що я маю на увазі. Я боюся, що втрачу Вас. Нехай пригальмували. Нехай зупинилися. Нехай будуть німі, порожні слова. Але німі, порожні слова з Вами, а не без Вас!

Вісімнадцять хвилин потому

AW:

Так, Еммі, хоч я не чекатиму Вас, але буду з Вами, коли повернетеся. Я буду з Вами, навіть під час зупинки. Подивимося, що з нами зробить ця двотижнева «пауза». Може, піде нам на користь. Мені здається, що ми останніми днями й так добре писали одне одному.

Щиро Ваш Лео.

Дві години потому

RE:

І ще одне, поки я не полетіла. Лео, скажіть мені щиро: Ви втратили до мене інтерес?

П’ять хвилин потому

AW:

Щиро?

Вісім хвилин потому

RE:

Так, дуже щиро. Щиро та якомога швидше, дуже прошу! Мені треба везти Йонаса знімати гіпс.

П’ятдесят секунд потому

AW:

Коли я бачу, що отримав від Вас лист, моє серце тьохкає. Сьогодні, як і вчора, як і сім місяців тому.

Сорок секунд потому

RE:

Попри ці німі, порожні слова? Це чудово!!! Відпустку врятовано!

Бувайте!

Сорок п’ять секунд потому

AW:

Бувайте!

Вісім днів потому

Без теми

Привіт, Лео, я зараз у інтернет-кафе в Порто. Пишу, щоб Ваше серце не зупинилося без голосного тьохкання. У нас все гаразд: у малюка пронос, відколи ми приїхали, старша закохалася у португальця — викладача серфінгу. Залишилося лише шість днів! З нетерпінням чекаю нашого спілкування!

PS: Не починайте з початку із Марлен!

Шість днів потому

Тема: Привіт!

Любий Лео, я повернулася. Як Вам велося під час «паузи»? Що новенького? Мені Вас бракувало! Ви мені не писали. Чому? Боюся Вашого першого листа. А ще дужче боюся, що Ви змусите мене на нього довго чекати.

Що робитимемо далі?

П’ятнадцять хвилин потому

AW:

Еммі, немає потреби боятися мого першого листа. Ось він, і, до речі, цілком безневинний.

1) Новенького нічого.

2) Пауза була довга.

3) Я Вам не писав, бо тривала пауза.

4) Мені Вас також бракувало! (Гадаю, більше, аніж Вам — мене. Ви принаймні мусили охороняти шістнадцятирічну доньку від серфінгіста. Чим звершилася історія?)

5) Що робитимемо далі? Тут у нас три варіанти: А) продовжувати, як і раніше; Б) припинити все; В) зустрітися.

Дві хвилини потому

RE:

До п. 4) Фіона емігрує до Португалії та вийде заміж за серфінгіста. Вона прилетіла з нами додому зібрати свої речі. Вона так думає.

До п. 5) Я за зустріч!

Три хвилини потому

AW:

Еммі, Ви мені інтенсивно снилися усю ніч.

Дві хвилини потому

RE:

Серйозно? Зі мною таке теж було. Тобто Ви мені інтенсивно снилися. А що означає «інтенсивно»? Сам сон був інтенсивним чи хоч трохи еротичним?

Тридцять п’ять секунд потому

AW:

Так, надзвичайно еротичним!

Сорок п’ять секунд потому

RE:

Чесно? Не схоже на Вас.

Хвилину потому

AW:

Я здивувався не менше.

Тридцять секунд потому

RE:

І? Докладніше, будь ласка! Що ми робили? Як я виглядала? Яке у мене було обличчя?

Хвилину потому

AW:

Обличчя я не розгледів.

Півтори хвилини потому

RE:

Отакої! Підозрюю, я була білявою Еммі з великими грудьми з кафе «Г’юбер».

П’ятдесят секунд потому

AW:

Що Ви до тих великих грудей вчепилися? У Вас проблеми, чи що?

Дві хвилини потому

RE:

Я просто дивуюся, Лео. Ви не бажаєте знати, чи маю я великі груди. Зате хочете знати, чи немає у мене із цим проблеми. Це настільки нетипово для чоловіка, що можна запідозрити, що у Вас самого величезна проблема — синдром великих грудей.

Три хвилини потому

AW:

Еммі, сміливо можете вважати мене асексуальним, але великі, малі, повні, худі, широкі, пласкі, круглі, овальні, гранчасті або вугласті — себто будь-які груди не цікавлять мене, якщо я не бачив обличчя жінки. Принаймні я не схильний окремо від усього іншого, що складає цілісний образ жінки, перейматися оцінкою розміру жіночих грудей.

Хвилину потому

RE:

Лео, Ви суперечите собі! Три листи тому Ви розповіли мені про надзвичайно еротичний сон, у якому Ви бачили мене повністю, окрім обличчя. Скажіть ще, що мої груди Ви так і не розгледіли.

П’ятдесят п’ять секунд потому

AW:

У своєму сні я не бачив ані Вашого обличчя, ані Ваших грудей, ані взагалі жодної частини Вашого тіла. Я лише відчував.

Півтори хвилини потому

RE:

Якщо Ви не бачили мого тіла, звідки тоді знаєте, що жінкою, яку Ви наосліп пожадливо мацали, була я?

Хвилину потому

AW:

Бо є лише одна жінка, яка висловлюється, як Ви, — це Ви!

Дві з половиною хвилини потому

RE:

Ви хочете сказати, що ми розмовляли, поки Ви мене обмацували наосліп?

П’ятдесят секунд потому

AW:

Я не обмацував Вас наосліп, а відчував, і це цілком різні речі. І ми (серед іншого) розмовляли.

Тридцять п’ять секунд потому

RE:

Надзвичайно еротично!

Півтори хвилини потому

AW:

Нічого Ви не розумієте, Еммі. Такі моменти Ви, вочевидь, мислите, як «Ваші» чоловіки.

Дві хвилини потому

RE:

Ось «мої» чоловіки, а ось — the one and only[8] благородний Лео, якого не цікавлять груди. На цій значній відмінності давайте завершимо на сьогодні. Мушу бігти, бо маю справи. Завтра спишемося.

До зв’язку.

Еммі.

Наступного дня

Тема: Зустріч

То що, Лео, зустрінемося? У мене якраз з’явилося дуже багато вільного часу. Бернард подався з дітьми в турпохід на тиждень. Я тут сама.

П’ять з половиною годин потому

RE:

Агов, Лео! Вас що — зненацька заціпило?

П’ять хвилин потому

AW:

Ні, Еммі, я міркую.

Десять хвилин потому

RE:

О, тоді нічого хорошого з цього не буде. Здогадуюся, про що саме Ви міркуєте. Лео, давайте зустрінемося! Давайте не втрачати можливо останнього слушного моменту. Чим Ви ризикуєте? Що Вам втрачати?

Дві хвилини потому

AW:

1) Вас.

2) Мене.

3) Нас.

Сімнадцять хвилин потому

RE:

Лео, у Вас панічний страх перед фізичним контактом. Ми побачимося, ми сподобаємося одне одному і розмовлятимемо одне з одним так, як завжди розмовляли, тільки цього разу «в реалі». Ми відчуємо, наче давно одне одного знаємо. Вже за годину ми й не уявлятимемо, як було до того, як ми одне одного побачили. Ми сидітимемо за маленьким столиком у італійському ресторанчику. Я на Ваших очах їстиму спагеті з песто (А можна мені ліпше з вонголе[9]?) А ще я повертатиму голову і створюватиму порух повітря, який Ви відчуватимете, любий Лео. Нарешті це буде справжній, фізичний, реальний, антивіртуальний порух повітря!!!

Півтори години потому

AW:

Еммі, Ви не Мія. На Мію у мене не було жодних сподівань, як і в неї на мене. Я і Мія розпочали зі знайомства, як це часто буває, коли двоє людей зустрічаються. У нас із Вами, Еммі, все по-іншому, адже ми стартували від лінії фінішу, тож у нас є лише один напрямок руху — назад. Ми прямуємо до великого розчарування. Ми не можемо жити так, як пишемо. Ми не можемо замінити ті образи, що ми одне одному створили. Буде справжнім розчаруванням, якщо Ви не схожі на Еммі, яку я знаю. А воно так і буде! Ви будете пригнічені, якщо я виявлюся не схожим на Лео, якого Ви знаєте. А воно так і буде!

Після нашої першої (і єдиної) зустрічі ми відчуватимемо протверезіння, інертність, як після ситного обіду, що виявився не до смаку, хоча ми його пожадливо чекали й місяцями готували. А тоді? Що тоді? Нічого. Кінець. З’їли. Робити вигляд, що нічого не було? Еммі, тоді у нас перед очима буде розкрите, звільнене від чарів, розчароване, розламане відображення одне одного. Ми більше не знатимемо, що писати. Ми більше не знатимемо, навіщо писати. І колись, згодом зустрівшись ненароком у кав’ярні чи метро, ми намагатимемося одне одного не впізнати, недогледіти, одне від одного хутко відвернутися. Нам буде соромно від того, що сталося з нашим «ми», що від нього залишилося. А нічого не залишилося. Просто двоє чужих людей зі спільним минулим, якому вони дозволили себе обманювати.

Три хвилини потому

RE:

Так, а щодня вимирають сотні видів тварин.

Хвилину потому

AW:

Це Ви до чого?

П’ятдесят п’ять секунд потому

RE:

Лео, а Ви все бідкаєтеся, бідкаєтеся, бідкаєтеся, бідкаєтеся, бідкаєтеся. У Вас один песимізм, песимізм, песимізм, песимізм.

Двадцять п’ять секунд потому

AW:

Песимізм.

Сорок секунд потому

RE:

???

Півтори хвилини потому

AW:

Песимізм. (Один Ви забули, отож або п’ять разів «бідкаєтеся» і п’ять разів «песимізм». Або чотири рази «бідкаєтеся» і чотири рази «песимізм», і тоді одне «бідкаєтеся» зайве.)

Дві хвилини потому

RE:

А Ви спостережливий! Типовий Лео, дещо патологічно скутий, але турботливо-уважний і коректний. А ще мені хотілося б побачити Ваші очі, справжні Ваші очі!

Добраніч. Нехай Вам наснюсь я! І Ви тоді вже роздивіться мене!

Три хвилини потому

AW:

Добраніч, Еммі. Прикро, але я такий, який є, такий, який є, такий, який є.

Два дні потому

Тема: Зустріч

Приємного вечора, Еммі. Ви (досі) на мене ображаєтеся? Чи ми можемо випити сьогодні вночі по кілька келишків вина? Чекаю відповіді.

Ваш Лео.

Півтори години потому

RE:

Привіт, Лео, сьогодні ввечері зустрічаюся з Мією «в реалі». Ми вирішили розпочати «як у старі часи» й завершити в останньому відчиненому барі. А це означає, що додому можу повернутися аж о п’ятій ранку.

16 хвилин потому

AW:

Зрозуміло. Звісно, слід скористатися моментом, коли родини вдома немає. Передавайте вітання Мії від мене. І приємного Вам вечора.

Вісім хвилин потому

RE:

Оце один з небагатьох листів, коли я взагалі краще не знала б, як Ви виглядаєте, коли щось таке пишете. (До речі, у Вас якесь химерне уявлення про родину або принаймні про мою родину. Щоб повернутися додому о п’ятій ранку, мені не потрібно чекати поки нікого вдома не буде. Я можу це робити тоді, коли бажаю.)

Три хвилини потому

AW:

І зі мною Ви також можете зустрітися, коли забажаєте? Однаково чи Бернард на тиждень пішов з дітьми у гори, а чи сидить удома у своїй кімнаті (і будь-якої миті може завітати до Вашої кімнати)?

Двадцять хвилин потому

RE:

ЛЕО, НАРЕШТІ ВИ ЦЕ СКАЗАЛИ!!! Ви могли б і не виголошувати позавчора слізну тираду про хвилюючу першу зустріч, що назавжди й на друзки розіб’є наші відображення. Проблема геть не в цьому. Насправді ім’я Вашої проблеми — Бернард. Ви надто себе любите, щоб бути другим після нього. Ви не хочете зі мною зустрічатися, оскільки навіть теоретично не зможете мене «отримати», і байдуже, чи Ви мене насправді хочете, а чи ні. У наших листах я належу лише Вам, і лише там Ви чудово можете зі мною впоратись, за власним бажанням переключаючись з близькості на дистанцію. Адже так?

Сорок п’ять хвилин потому

AW:

Еммі, Ви не відповіли на моє запитання. Чи зустрічалися б Ви зі мною (і чи хотіли би цього), якби Ваш чоловік сидів у сусідній кімнаті вдома? І ще одне: що б Ви йому сказали? Щось таке, може: «Так, милий, сьогодні ввечері я зустрічаюся з чоловіком, з яким уже рік листуюся, часто кілька разів на день, від «Доброго ранку» до «Добраніч». Часто він перший, кому я щось кажу. Часто останній, з ким я ділюся думками, перш ніж лягаю спати. І вночі, коли не можу заснути, коли дме північний вітер, я йду не до тебе, милий. Ні, тоді я пишу листа цьому чоловіку. А він відписує мені. Той тип — чудовий засіб від північного вітру. Про що пишемо? Та нічого особистого, лише про нас, як могли би скластися наші стосунки, якби не було тебе, мій милий, тебе і дітей. Отож, сьогодні ввечері я з ним зустрічаюся…»

П’ять хвилин потому

RE:

Своєму чоловікові я наколи не кажу «милий».

П’ятдесят секунд потому

AW:

Ой, я перепрошую, Еммі, Ви, звісно, кажете «Бернарде». Поважніше звучить.

Чотири хвилини потому

RE:

Лео, не гнівайтеся, але Ви маєте жалюгідне уявлення про хороший шлюб. Знаєте, що я скажу Бернарду, коли захочу ввечері зустрітися з Вами? Так от, я скажу: «Бернарде, я сьогодні йду на зустріч. Зустрічаюся з другом. Можливо, повернуся пізно». Знаєте, що на це відповість Бернард? «Розважайся!» А знаєте, чому він так скаже?

Хвилину потому

AW:

Бо йому байдуже?

Сорок секунд потому

RE:

Бо він мені довіряє!

Хвилину потому

AW:

Довіряє?

П’ятдесят секунд потому

RE:

Так, він знає, що я не зроблю нічого такого, що поставить під сумнів наше з ним спільне життя або може поставити під сумнів наше спільне життя.

Дев’ять хвилин потому

AW:

Аякже, Ви ж вирушаєте лише в «зовнішній світ», до якого зазвичай у Вас не доходять руки. А внутрішній світ залишається непорушним. Еммі, уявімо, що Ви закохалися у мене, а я — у Вас, уявімо, що у нас роман, інтрижка, любовний зв’язок… назвіть як хочете, Еммі, то Ви й тоді не робитимете нічого, що поставить під сумнів Ваше з Бернардом спільне життя або може поставити під сумнів Ваше спільне життя?

Дванадцять хвилин потому

RE:

Лео, Ваші уявлення хибні: я не закохаюся у Вас!!! Не буде ніякого роману, інтрижки, любовного зв’язку, чи як Ви це називаєте! Це просто зустріч. Схожа на ту, коли зустрічаєшся зі старим добрим другом, якого давно не бачив. З тією лише невеликою різницею, що його не просто давно не бачив, а взагалі ніколи не бачив. Замість «Лео, ти досі добре виглядаєш!» — я скажу: «Лео, то он як Ви виглядаєте!» Отак буде!

Вісім хвилин потому

AW:

Ви хочете сказати, що Вас цілком задовольнило б, якщо лише Я закохався б у ВАС, однобічно, так би мовити. Тоді я б до скону писав Вам палкі листи, повні жаги, захоплення та любовної туги. І на додачу до цього ще вірші й пісні, мюзикли й опери. Тоді Ви могли би сказати собі, чи Бернарду, чи обом: «Бачиш, добре, що я тоді все ж із ним зустрілася».

Сорок секунд потому

RE:

Що ж із Вами зробила Марлен!

Чотири з половиною хвилини

AW:

Еммі, не зістрибуйте з теми. Марлен тут геть ні до чого. Це все відбувається лише між нами двома, або радше між нами трьома. Ваш чоловік також замішаний, хоч як настійно Ви намагаєтеся це заперечити. І я аж ніяк не вірю Вам, коли кажете, що це простий збіг — захотіти зустрітися зі мною, коли Ваш чоловік десь далеко в горах із дітьми.

Дві хвилини потому

RE:

Ні, це не збіг. Просто цього тижня я маю більше часу. Тобто часу, який охоче проведу з людьми, які мені подобаються. Часу для друзів або тих, кого колись зможу другом назвати. До речі, час — восьма година. Мушу бігти, Мія вже точно на мене чекає. Приємного вечора, Лео.

П’ять годин потому

RE: Лео?

Привіт, Лео, вже спите? Вип’єте зі мною келих вина? Лео, Лео, Лео… Мені зараз ой як паскудно.

Еммі.

Тринадцять хвилин потому

AW:

Ні, я ще не сплю. Себто знову не сплю. Я активував собі сигнал «Еммі» — увімкнув на повну гучність звук отримання нового листа й поставив ноутбук біля голови. Він мене оце щойно розбудив.

Еммі, я знав, що Ви мені ще сьогодні напишете. А котра зараз година? О, лише початок першої. Щось Ви з Мією не протрималися довго! (Вина пити не буду, бо вже почистив зуби. А вино і зубна паста — це як суп з локшиною та кава.)

Дві хвилини потому

RE:

Лео, я така рада, що Ви з’явилися!!! А звідки це Ви знали, що я ще напишу?

Сім хвилин потому

AW:

1) Бо Ви охоче проводите час з людьми, що Вам подобаються. Час з «друзями, або тими, кого колись зможете другом назвати».

2) Бо Ви одна вдома.

3) Бо Вам самотньо.

4) Бо дме північний вітер.

Дві хвилини потому

RE:

Лео, дякую, що не гніваєтеся на мене. Я Вам вчора написала огидного листа. Ви для мене не просто звичайний друг. Ви означаєте для мене набагато, набагато більше. Ви є в моєму житті, Ви… Ви людина, яка відповідає на мої непоставлені запитання. Так, я почуваюся самотньо, а тому Вам пишу!

Сорок секунд потому

AW:

Як зустріч із Мією?

Дві з половиною хвилини потому

RE:

Жахливо! Їй не до вподоби, як я розповідаю про Бернарда. Їй не до вподоби, як я розповідаю про свій шлюб. Їй не до вподоби, як я розповідаю про свою родину. Їй не до вподоби, як я розповідаю про листи. Їй не до вподоби, як я розповідаю про свого… як я розповідаю про Лео. Їй не до вподоби, як я взагалі розповідаю. Їй не до вподоби, що я про щось розповідаю. Їй все не до вподоби. Я їй не до вподоби.

Хвилину потому

AW:

То навіщо Ви про такі речі розмовляєте? Адже Ви хотіли з нею просто пройтися по барах, як у старі часи.

Три хвилини потому

RE:

Старі добрі часи не повернути. Тому вони й називаються старими. Нові часи не можуть бути такими, як старі. Якщо Ви намагаєтеся їх таким зробити, то вони вигля­дають старими й обшарпаними достоту як ті, хто за ними тужить. Не варто горювати за старими часами. Бо хто за ними горює, той сам — старий і нудний. Хочете дещо розповім? Нічого я так не хотіла, як додому — до Лео.

П’ятдесят секунд потому

AW:

Чудово, що я для Вас — дім!

Дві хвилини потому

RE:

Лео, скажіть чесно, що думаєте про мене і Бернарда після всього, що почули від мене та Мії? Тільки чесно! Будь ласка!

Чотири хвилини потому

AW:

Еммі, хіба таке обговорюють о пів на першу ночі? Та й узагалі, хіба Ви не хотіли своє «внутрішнє життя» тримати якомога далі від мене? Утім, якщо вже хочете, то ось моя думка: як на мене, у Вас хороший шлюб.

Сорок п’ять секунд потому

RE:

«Хороший шлюб» — це негативна оцінка? Це щось погане? Чому люди кажуть, що «хороший шлюб» — це поганий шлюб?

Шість хвилин потому

AW:

Еммі, це не негативна оцінка. Коли щось хороше, то воно не може бути поганим, чи як Ви вважаєте? Поганим воно стає тоді, коли припиняє бути хорошим. Тоді варто себе запитати: чому більше не працює добре? Або: чи може воно ще краще працювати? Утім, щиро кажучи, я не та людина, з якою варто обговорювати Бернарда та Ваш шлюб. Гадаю, що й із Мією цього робити не варто. А от сам Бернард якраз правильна людина, мабуть.

Тринадцять хвилин потому

AW:

Агов, Еммі, Ви заснули?

Тридцять п’ять секунд потому

RE:

Лео, я хочу почути Ваш голос.

Двадцять п’ять секунд потому

AW:

Не зрозумів…

Сорок секунд потому

RE:

Я хочу почути Ваш голос!

Три хвилини потому

AW:

Ви серйозно? Як Ви собі це уявляєте? Зробити запис і відправити його Вам? Що б Ви хотіли від мене почути? Досить записати щось на кшталт «двадцять один, двадцять два, двадцять три»? Чи мені, може, заспівати? (Якщо вловлю, буває, якусь мелодію, то потім не можу здихатися, а згодом і звучить непогано.) Ви могли би на піаніно акомпанувати…

П’ятдесят п’ять секунд потому

RE:

Зараз хочу! ЛЕО, Я ХОЧУ НЕГАЙНО ПОЧУТИ ВАШ ГОЛОС. Виконайте моє бажання. Подзвоніть мені. 83-17-433. Наговоріть щось на автовідповідач. Будь ласка, будь ласка, будь ласка! Просто кілька слів.

Хвилину потому

AW:

А я охоче почув би, як Ви вимовляєте речення, які в листах пишете великими літерами. Ви тоді кричите? Пронизливо? Вищите, може?

Дві хвилини потому

RE:

Гаразд, Лео, ось що я пропоную: Ви мені зараз дзвоните і начитуєте лист. Наприклад: «Ви серйозно? Як Ви собі це уявляєте? Зробити запис і відправити його Вам? Що б Ви хотіли від мене почути?» А тоді я Вам дзвоню і кажу: «Зараз хочу! ЛЕО, Я ХОЧУ НЕГАЙНО ПОЧУТИ ВАШ ГОЛОС! Виконайте моє бажання».

Три хвилини потому

AW:

Так, згода, але давайте перенесемо цю затію на пізніший час. У мене сьогодні голос не дуже, до того ж я втомлений як пес. Давайте проведемо сеанс начитування голосу на автовідповідач сьогодні ввечері о 21 годині та з келишком вина. Ви не проти?

Хвилину потому

RE:

Не проти. Відпочивайте, Лео. Дякую, що Ви зі мною. Дякую, що поговорили зі мною. Дякую, що Ви є в моєму житті. Дякую!

Сорок п’ять секунд потому

AW:

А тепер викидаю ноутбук зі свого ліжка! Добраніч.

Наступного вечора

Тема: Наші голоси

Привіт, Еммі. Зробімо, як домовилися?

Три хвилини потому

RE:

Так, звісно, вже схвильована.

Дві хвилини потому

AW:

А якщо Вам не сподобається мій голос? Ви сумніватиметеся, а тоді подумаєте: «Оце той тип, який весь цей час зі мною розмовляв?» (Будьмо! Я п’ю французьке вино.)

Півтори хвилини потому

RE:

А якщо навпаки? Якщо Вам не сподобається мій голос? Якщо мій голос — наче шкряботіння нігтем? Якщо Ви після цього взагалі зі мною не захочете розмовляти? (Будьмо! Я п’ю віскі, якщо Ви не проти. Для вина я надто знервована.)

Дві хвилини потому

AW:

Візьмімо два щойно надісланих листа, домовилися?

Три хвилини потому

RE:

Але то складні листи, позаяк майже цілком складаються з питань. Запитання складно вимовляти, коли говориш із кимось вперше. А надто для жінок. Вимовляючи запитання, жінкам дуже складно вправлятися з голосом, оскільки наприкінці речення голос повинен підвищуватися, тож вони змушені брати ще вищий діапазон. Якщо жінка до того ще й нервується, то вона звучить голосно, як квочка. Розумієте? Оте кудкудакання звучить по-дурному.

Хвилину потому

AW:

ЕММІ, ПОЧИНАЄМО! Я перший говоритиму. За п’ять хвилин говоритимете Ви. Коли завершимо, то спишемося. І лише ПІСЛЯ ЦЬОГО слухатимемо запис. Зрозуміло?

Тридцять секунд потому

RE:

Чекайте!!! Номер телефону свій дасте?

Тридцять п’ять секунд потому

AW:

Перепрошую, Еммі. 45-20-737. Отож, починаю.

Дев’ять хвилин потому

AW:

Все, я завершив. Тепер Ви!

Сім хвилин потому

RE:

Готово! Хто перший слухає?

П’ятдесят секунд потому

AW:

Одночасно.

Сорок секунд потому

RE:

Згода. А тоді спишемося.

Чотирнадцять хвилин потому

RE:

Лео, чому Ви мені не пишете? Якщо Вам не подобається мій голос, то можете сміливо сказати мені це у вічі (в листі, звісно). Я вважаю, що у виборі листа до прочитання мене як жінку відверто обділено. А сторонній звук у моєму голосі, наче шкрябання, це не моя вина, то все віскі. Якщо Ви зараз не відпишетеся, то я вип’ю одразу всю пляшку! І за моє лікування від алкогольної інтоксикації платитимете Ви!

Дві хвилини потому

AW:

Еммі, я раптом не знаю, що казати. Тобто я просто ошелешений. Я Вас собі інакше уявляв. Скажіть, а Ви завжди так розмовляєте? Чи Ви якимось чином змінили голос?

Сорок п’ять секунд потому

RE:

І як я розмовляю?

Хвилину тому

AW:

Божевільно еротично! Наче ведуча передачі про секс.

Сім хвилин потому

RE:

Звучить незле, з цим можна жити! А Ви теж нічого. Ви розмовляєте набагато сміливіше, ніж пишете. І голос у Вас хрипкий. Найбільше мені подобається, як Ви кажете: «Оце той тип, який весь цей час зі мною розмовляв?», а надто слова «тип» і «розмовляв». Ваша «и» просто дивовижна: чітка і виразна одночасно. Наче шепіт, наче видих, наче Ви крізь зуби випустили дим. Прикро, що такий звук не часто зустрінеш, еге ж? Ви мусите якомога більше слів з таким «и» використовувати! А в слові «розмовляв» перший склад «роз» Ви вимовляєте просто таки розбещено, достоту сексуально, звучить наче виклик… байдуже до чого, просто як виклик. Ці звуки можна використати у назві нових пігулок для підвищення потенції: «Роз» замість «Віагри» за звуковим зразком від Лео Ляйке. Було б чудово!

Чотири хвилини потому

AW:

Мене ошелешила Ваша вимова «шкряботіння». Такого граційного, м’якого, приглушеного, чистого «шкряботіння» я ніколи не чув. Ніякого вереску, булькання чи каркання. Просто гарне, елегантне, приємне «шкряботіння». А Ваше «віскі» звучить дуже благородно. «Ві» — вишукано, «скі» — наче ключ до Вашої … гм… спальні. (Я вже майже допив пляшку вина.)

Хвилину потому

RE:

Лео, пийте, не зупиняйтеся! Я люблю, коли Ви трохи на підпитку. Це, ще й у поєднанні з Вашим голосом, звучить певною мірою, як…

Двадцять хвилин потому

RE:

Лео, Ви де поділися?

Десять хвилин потому

AW:

Хвилинку, відкоркую пляшку червоного вина. Еммі, французьке вино дуже хороше! А ми так навдивовижу рідко його п’ємо. Занадто рідко й занадто мало. Пили б ми частіше й більше французького вина, то були б щасливіші і спали б ліпше. Еммі, у Вас дуже еротичний голос. Мені подобається Ваш голос. Голос Марлен також еротичний, але не схожий на Ваш. Марлен прохолодніша, ніж Ви. Голос Марлен глибокий, але холодний. Голос Еммі глибокий і теплий. І вона каже: «Віскі». Віскі. Віскі. Давайте вип’ємо ще за наше здоров’я! Я п’ю французьке вино. Еммі, я знову перечитаю Ваші листи. І вони зазвучать зовсім інакше. Я читав Ваші листи цілковито хибним голосом. Я читав їх голосом Марлен. Еммі була для мене Марлен, але Марлен на самому початку, коли все ще було попереду. Тоді було лише кохання й більш нічого. Все видавалося можливим. Еммі, Ви там як?

П’ять хвилин потому

RE:

Лео, ну що ж Ви так! Хіба можна так хутко пити? Хіба не можна трохи довше протриматись? На випадок, якщо Ви впадете там біля комп’ютера: добраніч, мій любий. З Вами чудово, але іноді — саме тоді, коли починається найцікавіше, — це однозначно триває надто мало. Що ж, принаймні у мене є автовідповідач. Перед сном я ще кілька разів охоче послухаю Лео «Оце той тип, який весь цей час зі мною розмовляв?» Ляйке. Це чудовий засіб від північного вітру.

Дванадцять хвилин потому

AW:

Ні, Еммі, не лягаймо ще спати! Я не сплю. Еммі, приїздіть до мене! Вип’ємо з Вами ще по келиху вина. І Ви шепотітимете мені на вухо: «Віскі, віскі, віскі…» Я обіцяю: я просто покладу руку Вам на плече. Лише одні обійми. Лише один поцілунок. Кілька поцілунків, і більше нічого. Кілька невинних поцілунків. Еммі, я хочу знати, як Ви пахнете. Тепер Ваш голос звучить у моїх вухах, і я хочу відчути Ваш запах. Справді, Еммі, приїжджайте до мене. Я плачу за таксі. Ні. На це Ви не погодитеся. Нехай, байдуже, хтось за таксі заплатить. Гохляйтнерштрассе, 17–15. Приїжджайте до мене! Чи, може, я приїхав би до Вас? Я можу! Щоб лише один раз відчути Ваш запах. Лише один раз поцілувати. Ми не будемо кохатися. Ви заміжня, на жаль! Ми не кохатимемося, я обіцяю. Бернарде, чуєте, я обіцяю! Еммі, я хочу лише відчути запах Вашої шкіри. Я не хочу знати, як Ви виглядаєте. Ми не вмикатимемо світло. Ми будемо в темряві. Лише кілька поцілунків, Еммі. Хіба це щось лихе? Хіба це обман? Що таке обман? Лист? Чи голос? Запах? Поцілунок? Я хочу бути поруч з Вами зараз. Я хочу обіймати Вас. Хочу провести з Еммі лише одну ніч. Я заплющу очі. Мені не треба знати, як вона виглядає. Я лише відчуватиму її запах, цілуватиму, відчуватиму її поруч. Я сміюся від радості. Хіба це обман, Еммі?

П’ять хвилин потому

RE:

«Оце той тип, який весь цей час зі мною розмовляв?» Добраніч, Лео. З Вами так гарно. Так дивовижно гарно. Невимовно гарно!!! Я можу до цього звикнути. Я до цього звикла.

Розділ восьмий

Наступного ранку

Без теми

Доброго ранку, Лео. У мене погані новини: мушу їхати до Південного Тіролю. Бернард потрапив до лікарні. У нього тепловий удар чи щось таке, так принаймні кажуть лікарі. Я мушу поїхати туди й забрати дітей. У мене голова тріщить. (Забагато віскі!) Дякую Вам за чудову ніч. А ще я не знаю, що таке обман. Я знаю лише, що Ви мені потрібні, Лео. Дуже потрібні. А я потрібна своїй родині. Тож мушу їхати. Завтра напишу Вам. Сподіваюся, Ви нормально почуваєтеся після випитого учора французького вина…

Наступного дня

Тема: Все гаразд

Лео, чому не пишете? Я просто хотіла сказати, що вже повернулася. Бернард також тут. У нього був судинний колапс, але зараз усе гаразд, і він уже на ногах. Лео, напишіть мені, будь ласка!!!

Дві години потому

Тема: Панові Ляйке

Шановний пане Ляйке, мені коштувало великих зусиль, щоб Вам написати. Мушу визнати, мені зараз соромно за це і з кожним рядком незручність, що я відчуваю, лише зростатиме. Моє ім’я Бернард Ротнер, гадаю представлятися мені немає потреби. Пане Ляйке, маю до Вас велике прохання. Знаю, Ви будете ошелешені, можливо навіть шоковані, коли я розкрию Вам його суть. Спершу я спробую викласти Вам свої мотиви. Я не великий майстер красного письменства, на превеликий жаль. Проте я намагатимусь у незвичній для мене формі висловити все те, що займає мене довгі місяці й через що поступово зіпсувалося моє життя, а ще життя моєї родини та дружини. Про це я можу судити після років гармонійного існування нашого союзу.

А ось і моє прохання: пане Ляйке, зустріньтеся з моєю дружиною! Будь ласка, зустріньтеся з нею нарешті та покладіть край цьому ґвалту! Ми всі дорослі люди, я не можу Вам наказувати. Я лише можу просити Вас, благати: зустріньтеся з нею! Я страждаю через власну слабкість і безсилля. Ви можете собі уявити, наскільки принизливо для мене писати ці слова. А Ви, пане Ляйке, зараз на коні. Вам немає чим дорікнути. Так, навіть мені немає Вам чим дорікнути, абсолютно немає, на превеликий жаль. Привиду не дорікнеш. Вас не можна торкнутися, пане Ляйке, Вас не можна відчути, Ви нереальний, Ви — усього лише фантазія моєї дружини, ілюзія нескінченного щастя, відірвана від життя солодка знемога, утопія кохання, створена з літер. Я безсилий проти Вас, і можу лише чекати і сподіватися, що доля змилується та зробить із Вас нарешті чоловіка із плоті та крові, з вадами й чеснотами, із слабкими місцями. Лише коли моя дружина зможе побачити Вас, як бачить мене — вразливе, недосконале творіння, людину з недоліками, коли Ви зустрінетеся з нею віч-на-віч, зникне Ваша перевага. Лиш тоді у мене з’явиться реальний шанс боротися за Емму.

«Лео, не змушуйте мене гортати сімейний альбом», — так якось написала Вам моя дружина. Попри її бажання, я мушу це зробити. Коли ми познайомилися, Еммі було 23 роки, я був її викладачем музики в музичній академії, на чотирнадцять років старший од неї, одружений, батько двох чудових діток. Автомобільна катастрофа перетворила мою родину на купу уламків, молодший хлопчик отримав значну психологічну травму, старша дівчинка — серйозні фізичні пошкодження, у мене тривалі проблеми зі здоров’ям через травми, а мати дітей, моя дружина Йоанна, загинула. Якби не піаніно, я б зламався. Але музика — то саме життя, і поки вона звучить, ніщо не вмирає навіки. Коли музикант грає, то живе спогадами так, наче ці події відбуваються із ним зараз. Саме це підняло мій дух. А ще були мої учні та учениці — я відволікся, займався ними, мав стимул і сенс жити. Потім у моєму житті з’явилася Емма. Ця жвава, енергійна, смілива, вродлива, молода жінка почала розбирати завали родинних уламків, не обіцяючи й не чекаючи нічого. Такі незвичайні люди з’являються у цьому світі, щоби боротися з тугою. Таких людей насправді мало. Я не знаю, чим я заслужив таку милість, але вона миттєво опинилася поруч. Дітям вона одразу сподобалась, а я закохався в неї, як юнак.

А вона? Ви, пане Ляйке, звісно ж, запитаєте себе: а Емма? Чи покохала вона так само, ця 23-річна студентка, майже сорокарічного героя сумного образу, якого тоді тримали лише клавіші й тони? На це питання я не можу відповісти ні Вам, ні собі. Чи було це лише зачудуванням моєю музикою (тоді я мав успіх, був відомим піаністом)? Чи було це жалем, співчуттям, бажанням допомогти, даром бути поруч у найважчу хвилину? Наскільки сильно я нагадував їй батька, якого вона втратила дуже рано? Наскільки вона полюбила гарненьку Фіону та малого Йонаса? Чи то була лише моя власна ейфорія, що знайшла віддзеркалення в її серці? Наскільки вона покохала в мені моє шалене до неї кохання, а не мене самого? Наскільки їй була приємна певність, що я не зраджу її з іншою жінкою, насолода моєю відданістю, сумнівів в якій не мала?

Повірте мені, пане Ляйке, я ніколи не наважився б наблизитися до неї, якби не відчув, що вона теж має до мене сильні почуття. Поза сумнівом, вона хотіла бути зі мною та дітьми, хотіла стати і стала важливою, потрібною частиною, серцем нашого світу. Два роки потому ми побралися. Відтоді минуло вісім років. (Пробачте, я зіпсував Вашу гру в хованки, відкрив одну з тисячі таємниць — «Еммі», яку Ви знаєте, 34 роки.) Щодня я знову й знову дивувався, коли бачив цю життєрадісну молоду красу поруч. Не минало і дня, щоб я не чекав із острахом, що це станеться, що з’явиться молодший — один з її численних прихильників. А тоді Емма мені скаже: «Бернарде, я закохалася в іншого. Що тепер буде з нами?» Такого не сталося, зате відбулося дещо набагато гірше. З’явилися Ви, пане Ляйке, тихий «зовнішній світ». Ілюзія кохання, почуття, що невпинно наростають, туга, невгамовна пристрасть, і все це спрямовується на єдину начебто реальну мету, найвищу мету — зустріч зустрічей, що постійно відкладається і ніколи не відбудеться, оскільки вона підірве розміреність земного щастя, довершене задоволення без кінцевої точки, без терміну давності, яке можна прожити лише у власній голові. Перед цим я безсилий.

Пане Ляйке, відтоді, як Ви з’явилися, Емму не впізнати. Вона зробилася неуважна, віддалилася від мене. Годинами сидить у своїй кімнаті й дивиться на комп’ютер, космос власних мрій. Вона живе у своєму «зовнішньому світі», вона живе там з Вами. Коли вона посміхається, то я знаю, що ця посмішка звернена не до мене. Їй складно приховати свою відсутність від дітей. Я помітив, як вона мучиться, коли змушена хоч трохи довше посидіти біля мене. Ви уявляєте, як це боляче? Я намагався пережити цей період толерантно, терпляче. Емма не повинна була почуватися зі мною, наче замкнена у клітці. Між нами ніколи не було ревнощів. Аж ось раптом я усвідомив, що не знаю, що робити. Видавалося, що немає нічого й нікого, жодного реального чоловіка, жодної проблеми, жодного чужорідного тіла, аж поки я не знайшов причину такої поведінки Емми. Мені хотілося провалитися крізь землю від сорому, що я дійшов до того, що копирсався в речах у кімнаті Емми. В одній з потаємних шухляд я знайшов теку, досить товсту, вщерть заповнену якимись паперами: її електронне листування з якимось Лео Ляйке, дбайливо роздрукована сторінка за сторінкою, повідомлення за повідомленням. Коли я копіював ці листи, у мене тремтіли руки, а потім вони з тиждень лежали, і я нічого не читав. У нас була жахлива відпустка в Португалії. Син захворів, донька закохалася в якогось серфінгіста. Ми з дружиною мовчали два тижні, але кожен намагався показати іншому, що все гаразд, що все, як завжди, як має бути, як ми звикли. Після цього я не міг терпіти більше. Я взяв теку з собою в гори й у нападі самокатування прочитав усе листування за одну ніч. Від дня смерті моєї дружини я не переживав більших душевних страждань, можете бути певні. Дочитавши оту писанину, я більше не зміг піднятися з ліжка. Донька викликала швидку, і мене забрали до лікарні, звідки мене позавчора забрала дружина. Тепер Ви знаєте всю історію — від початку до кінця.

Пане Ляйке, зустріньтеся з Еммою, прошу! Тепер я підходжу впритул до жахливої кульмінації свого самоприниження: так, зустріньтеся з нею, проведіть з нею ніч, покохайтеся! Я знаю, що Ви цього хочете. Я Вам дозволяю. Я даю Вам дозвільний лист, позбавляю докорів сумління і не вважатиму це обманом. Я відчуваю, що Емма шукає не лише душевної, а й тілесної близькості з Вами, вона хоче «знати», вона потребує і жадає Вас. На жаль, я не можу їй дати бажане — нових відчуттів, різноманітності, що їх вона шукає. Так багато чоловіків закохувались і впадали за Еммою, але я ніколи не помічав, щоб вона до когось із них мала сексуальне бажання. А потім я прочитав листи, що вона адресує Вам, і раптом усвідомив, наскільки сильним може бути її бажання, коли його збуджує «правильний» чоловік. Ви, пане Ляйке, — її обранець. І я побажав би: покохайтеся з нею. ОДИН РАЗ (тут я обираю великі літери, як це робить моя дружина), ОДИН РАЗ. ОДИН-ЄДИНИЙ РАЗ! Нехай це стане метою Вашої пристрасті, створеної з електронних листів. Нехай це буде кінцем. Покладіть край Вашому листуванню, дістаньтеся кульмінації. Неземний, недосяжний Лео Ляйке, віддайте мені мою дружину! Відпустіть її. Поверніть її назад на землю. Дозвольте нашій родині існувати далі. Не робіть це лише як люб’язність мені, не робіть цього заради дітей. Зробіть це заради самої Емми й лише для неї. Дуже Вас прошу!

На цьому я завершую свій болісний для нас обох крик про допомогу, моє страшне прохання про помилування. І ще одне останнє прохання, пане Ляйке. Не відкривайте мою таємницю. Залишіть мене за межами Вашої історії. Я не виправдав довіри Емми, я її обманув, я прочитав її приватне, інтимне листування. І я вже за це заплатив. Я не зможу дивитися їй у вічі, якщо вона дізнається про моє шпигунство. Вона не зможе дивитися мені у вічі, якщо дізнається, що я читав Ваше листування. Вона зненавидить себе і мене. Пане Ляйке, позбавте нас цього. Змовчіть про цей лист. Дуже Вас прошу!

А тепер я відсилаю найжахливіший лист з усіх, що мені доводилося писати.

З повагою Бернард Ротнер.

Чотири години потому

AW:

Шановний пане Ротнер, я отримав Вашого листа. Я й не знаю, що сказати. Я навіть не знаю, чи я маю щось сказати. Ви мене ошелешили. Ви принизили не лише себе, а й присоромили нас усіх трьох. Я мушу все обміркувати. Я на деякий час пригальмую. Обіцяти Вам не можу нічого, абсолютно нічого.

З повагою Лео Ляйке.

Наступного дня

Тема: Лео???

Лео, де Ви? Я постійно слухаю Ваш голос. І все одні й ті ж слова: «Оце той тип, який весь цей час зі мною розмовляв?» Тепер я точно знаю, як він розмовляє, отой тип. Проте вже кілька днів він зі мною не розмовляє. Лео, Ви тієї ночі надто багато французького вина випили? Пригадуєте, як запрошували мене на Гохляйтнерштрассе, 17–15? «Лише відчути запах», писали Ви. Ви й не здогадуєтеся, наскільки близькою я була до того, щоб приїхати. Мої думки з Вами цілодобово. Чому Ви не пишете? Мені починати хвилюватися?

Наступного дня

Тема: Лео??????

Лео, що сталося? Напишіть мені, прошу!

Ваша Еммі.

Півтори години потому

Тема: Панові Ротнеру

Шановний пане Ротнер, хочу запропонувати Вам угоду. Ви маєте мені дещо пообіцяти, а я, своєю чергою, також дотримаюся обіцянки. Отож я обіцяю Вам, що жодним словом не обмовлюся Вашій дружині про Ваш лист і обшук у кімнаті. А Ви маєте пообіцяти, що більше НІКОЛИ НЕ ПРОЧИТАЄТЕ ЖОДНОГО ЛИСТА з нашого з нею листування. Я вірю, що Ви, давши обіцянку, її дотримаєтеся. І Ви можете так само довіритися мені, що я не збрешу і слова дотримаю. Якщо згодні, то напишіть: так. В іншому разі я наллю цього гіркого вина, яке насправді мусили випити Ви і яке Ви так люб’язно передали мені, Вашій дружині.

З повагою Лео Ляйке.

Дві години потому

RE:

Так, пане Ляйке, я Вам обіцяю. Я не читатиму жодного листа електронною поштою, що не адресується безпосередньо мені. Я й так забагато прочитав забороненого. Дозволите ще запитання: Ви зустрінетеся з моєю дружиною?

Десять хвилин потому

AW:

Пане Ротнер, цього я Вам сказати не можу. А якби міг, то не робив би цього. На мою думку, Ваш лист до мене — величезна помилка, симптом серйозних, ймовірно багатолітніх проблем у вашому шлюбі. Ви звернулися не за адресою. Усе, що Ви розповіли мені, Ви мали розповісти своїй дружині набагато раніше, на самому початку. Я настійно Вам раджу: зробіть це! Не втрачайте можливість врятувати ваш шлюб!

Окрім того, я прошу Вас більше не писати мені. Гадаю, Ви сказали вже все, що вважали необхідним. І навіть цього забагато.

З повагою Лео Ляйке.

П’ятнадцять хвилин потому

AW:

Привіт, Еммі. Я щойно повернувся з відрядження в Кельні. Перепрошую, але там було стільки важливих справ, що я не мав вільної хвилинки Вам написати. Сподіваюся, у Вашій родині всі живі-здорові. Зараз хочу скористатися гарною погодою і поїхати на кілька днів трохи відпочити десь на півдні, де мене ніхто не дістане. Зараз мені потрібне саме це, позаяк відчуваю цілковите виснаження. Коли повернуся, то напишу Вам.

Бажаю Вам приємних літніх днів і менше вивихнутих ручок Ваших дітей.

Щиро Ваш Лео.

П’ять хвилин потому

RE:

Я її звати?

Десять хвилин потому

AW:

Кого?

Чотири хвилини потому

RE:

Лео! Не ставте під сумнів мій розум та Лео-проникливість. Коли Ви тут розпатякуєте про важливі справи у відрядженні та бажання скористатися гарною погодою, розповідаєте про виснаження, оголошуєте про свою недосяжність, а мені погрожуєте побажаннями приємних літніх днів, то на думку мені спадає лише одне: У ВАС ІНША! Як її звати? Хоч не Марлен?

Вісім хвилин потому

AW:

Ні, Еммі. Ви помиляєтеся. Немає Марлен, і взагалі нікого немає. Мені потрібно трохи пригальмувати, трохи відпочити. Минулі тижні й місяці були виснажливими. Мені потрібен відпочинок.

Хвилину потому

RE:

Відпочинок від мене?

П’ять хвилин потому

AW:

Відпочинок від мене! Я напишу за кілька днів. Обіцяю!

Три дні потому

Тема: Мені бракує Лео!

Привіт, Лео. Це я. Знаю, що Ви не вдома, Ви відпочиваєте від себе. Як це робиться? Мені цього теж хотілося б. Мені зараз терміново потрібен відпочинок від самої себе. Проте замість цього я займаюся собою та знущаюся над собою. Лео, я маю Вам дещо розповісти. Насправді я не маю цього робити і взагалі недобре, що я це роблю, але не робити також не можу. Лео, я раптом відчула себе вкрай нещасною. А знаєте чому? (Ви радше не хочете цього знати, але нічого не вдієте, на жаль.) Я нещасна без Вас. Щоб бути щасливою мені потрібні листи від Лео. Для повного щастя мені бракує листів від Лео. На моє нещастя, щоб бути щасливою я маю отримувати листи від Лео. Відтоді як я почула Ваш голос, мені бракує Вас утричі більше.

Вчорашній вечір та кілька годин вночі я провела з Мією. То була перша приємна зустріч із нею за багато років. Знаєте, чому? (Знаю, це паскудство, але мусите вислухати.) Зустріч була приємною, бо я була нещасною. Мія каже, що я такою була завжди, але призналася у цьому собі та їй лише зараз. За це вона мені вдячна. Сумно, адже так?

Мія вважає, що я певним чином, письмово тобто, закохалася у Вас. Вона каже, що я не можу без Вас жити або принаймні бути щасливою. Вона каже, що може це навіть зрозуміти. Хіба це не жахливо? Лео, але ж я кохаю свого чоловіка. Щиро кохаю. Я сама обрала його, його самого та його дітей, його та наших дітей. Я хотіла саме цю родину й аніяку іншу — до сьогодні. Були деякі трагічні обставини, про які я Вам іншого разу розповім. (Ви помітили, я цілком добровільно розповідаю про свою родину?) Бернард ніколи мене не розчаровував і не розчарує. Ніколи, ніколи, ніколи! Він дає мені цілковиту свободу, виконує будь-які забаганки. Він дуже освічений, некорисливий, спокійний і приємний чоловік. Звісно, з часом нас обох поглинула рутина. Життя плине, бракує сюрпризів і несподіванок. Ми знаємо одне одного як свої п’ять пальців, між нами немає таємниць. «Можливо, тобі якраз і бракує таємниці. Можливо, ти закохалася в цю нову таємницю», — сказала Мія. «Що ж мені робити? — питаю я. — Я не можу зробити з Бернарда нову для себе таємницю». Лео, що скажете? Можу я зробити з Бернарда нову таємницю? Можна з восьми років шлюбу зробити нову таємницю?

Лео, Лео, Лео. Мені раптом зробилося так важко, так тоскно. Мені нічого не хочеться, мені бракує радості. Мені бракує одного-єдиного — мого Лео. Я не знаю, що тепер буде. Я не хочу знати, що тепер буде. Мені однаково. Головне, щоб Ви знову мені писали. Завершуйте хутчіш відпочинок від самого себе, повертайтеся до мене. Я хочу знову пити з Вами вино. Я хочу, щоб Ви знову бажали мене цілувати. (Німецькою так можна сказати?) Мені не потрібні справжні поцілунки. Мені потрібен той, хто в деяких ситуаціях неодмінно захоче мене цілувати. Захоче настільки, що йому не залишатиметься нічого іншого, як мені про це написати. Мені потрібен Лео. Я видаюся собі такою самотньою із пляшкою віскі. Я вже так багато того віскі випила. Ви помітили, адже так? Яким було би з Вами моє життя, моє буття? Скільки часу Вам хотілося б мене неодмінно цілувати? Тижні, місяці, роки, до скону? Я знаю, що не маю так думати. Я щаслива у шлюбі. Проте відчуваю себе такою нещасною. Це протиріччя, здається мені. Протиріччя — це Ви, Лео. Дякую, що вислухали. Я вип’ю ще трохи віскі.

Добраніч, Лео. Мені Вас так бракує. Я цілувала б Вас наосліп. Так, я цілувала б Вас наосліп. Просто зараз.

Два дні потому

Тема: Жодного слова

На вулиці тридцять градусів і жодного слова від того, хто відпочиває від себе. Я знаю, що мій позавчорашній лист був на межі Вашого больового порогу. Я Вас замучила? Лео, повірте, то був віскі! Віскі та я. І те, що сховане в моїй душі. Віскі витягло це назовні. Тужу за Вами.

Еммі.

Наступного дня

Без теми

Дме північний вітер, я кручуся-верчуся в ліжку. Лише одна-єдина буква від Вас, і я одразу заснула б.

Добраніч, мій любий відпочивальнику від самого себе.

Два дні потому

Тема: Мій останній лист

Це мій останній лист без відповіді! Лео, те, що Ви робите, дуже жорстоко! Припиніть, будь ласка. Мені дуже-дуже боляче. Робіть що завгодно, але не мовчіть.

Наступного дня

Тема: Відповідь

Люба Еммі, щоб ухвалити рішення, що змінить моє життя, мені знадобилося усього якихось кілька годин. А щоб Вам про нього повідомити — дев’ять днів. Еммі, за кілька тижнів я переїжджаю до Бостона, принаймні на два роки. Я керуватиму там проектною групою в університеті. Робота дуже достойна: з погляду як наукового розвитку, так і фінансового зиску. Моя нинішня життєва ситуація дозволяє мені бути таким спонтанним. Тут залишаться не так уже й багато речей. Так уже склалося в нашій родині, що ми з часом змінюємо континент. Мені бракуватиме кількох вірних друзів, моєї молодшої сестри Адріени. А ще мені бракуватиме Вас, Еммі. Так, Вас мені бракуватиме найдужче.

Я ухвалив іще одне рішення. Воно настільки складне, що в мене тремтять пальці, коли усвідомлюю, що маю його Вам повідомити просто зараз: я припиняю наше віртуальне спілкування. Еммі, я повинен забути Вас. Ви не можете бути моєю першою й останньою думкою щодня до кінця мого життя. Це ненормально. Ви «у шлюбі», у Вас є родина. Ви маєте завдання, власні виклики й обов’язки. Ви належите тому світу, в якому щасливі, що не раз дали мені чітко зрозуміти. (Складна суміш туги та віскі може перетворитися на картину нещастя, як у Вашому останньому листі, але вона зникне, щойно Ви прокинетеся вранці.) Я певен, що Ваш чоловік кохає Вас, як може кохати чоловік свою дружину після багатьох років спільного життя. Те, чого Вам бракує, — це маленька пригода поза шлюбом, трохи косметики на рутину, що втратила смак. На цьому ґрунтувалися наші стосунки, усе наше листування. Гадаю, воно створило більше сум’яття, ніж це Вам зараз потрібно.

А тепер про мене: Еммі, мені 36 років (що ж, тепер Ви дізналися про це). Я не маю наміру йти по життю з жінкою, яка може бути зі мною лише в електронній скриньці. Бостон подарує мені можливість почати все з початку. Я знову зможу познайомитися з жінкою старим дідівським способом: спершу я її побачу, потім почую її голос, тоді відчую її запах, а потім, можливо, поцілую. А потім колись, можливо, напишу їй листа. Зворотний шлях, що ми його з Вами пройшли, був і є надзвичайно хвилюючим, але він веде в нікуди. Я мушу знищити блокаду у своїй голові. Довгі місяці в кожній вродливій жінці, що зустрічалася мені на шляху, я бачив Еммі. Одначе жодна з них не могла з Вами зрівнятися, не могла з Вами конкурувати, справжню я тримав подалі від людського ока, вона була ізольована, прихована, існувала лише для мене — у моєму комп’ютері. Там вона забирала мене з роботи. Там чекала на мене після або замість сніданку. Там вона бажала мені солодких снів після довгого спільного вечора. Часто зоставалася до ранку зі мною у моїй кімнаті, у моєму ліжку, таємно ховалася під ковдрою зі мною. Проте завжди вона залишалася для мене недосяжною, неприступною. Ваш образ такий ніжний, такий крихкий, що не витримав би мого реального погляду й одразу розірвався б і розбився. Ця штучно створена Еммі видавалася такою філігранною, що розсипалася б, якби я її хоч раз торкнувся насправді. Вона була не більш як повітря між клавішами, якими я її щодня писав. Раз подути — і вона зникла. Так, Еммі, я так і зроблю: я закрию поштову скриньку, подую на клавіатуру, опущу екран ноутбука. Я прощаюся з Вами.

Ваш Лео.

Наступного дня

Тема: Це прощання?

Це був Ваш останній лист? Не вірю!

Привіт, Лео! Я не чекаю гумористичних виступів, коли Ви збираєтеся з думками. Та що означає цей гіркий і трагічний фарс? Що за прощання? Яким я маю уявити Ваше обличчя, коли Ви так мелодраматично дуєте на клавіатуру? Гаразд, останнім часом я себе не надто стримувала. Я почала надто багато розповідати. Мій характер, зазвичай легкий і невимушений, був часом, наче мішок з цементом. Так, я носила з собою цю величезну пачку наших електронних листів. Я трохи закохалася в містера Аноніма, все вірно. Ми не могли позбавитися від думок одне про одне, але ми одне одному нічого не винні. Навіщо через це творити нову історію Тристана та Ізольди.

Переїжджаєте до Бостона, то прошу. Припиняєте наше віртуальне спілкування, то прошу. Але ж не робіть ОТАК!!! Це і письмово, і емоційно нижче Вашого рівня, нижче моєї гідності, мій любий друже. Дуне він на клавіші. Лео, агов! Це що за несмак? Тепер я повинна замислитись: «Оце той тип, який весь цей час зі мною розмовляв?»

Будь ласка, скажіть, що це не останній Ваш лист до мене. Я хочу на прощання чогось позитивного, чогось дивовижного й чарівного, повноцінного завершення. Ну скажіть, до прикладу: «На завершення я пропоную, щоб ми зустрілися!» Це принаймні було б кумедним кінцем. (Тепер піду ревіти, якщо Ваша ласка.)

П’ять годин потому

AW:

Люба Еммі, на завершення я пропоную, щоб ми зустрілися!

П’ять хвилин потому

RE:

Ви ж це не серйозно.

Хвилину потому

AW:

Серйозно. Над цим я не жартував би, Еммі.

Дві хвилини потому

RE:

Як це розуміти, Лео? Що за зміни настрою? Я підкинула Вам дотепну фразу? Мої слова зробили з мелодраматиста реаліста-сатирика?

Три хвилини потому

AW:

Ні, Еммі, це ніяка не зміна настрою, а ретельно обдумане рішення. Просто Ви мене випередили. Отож, повторюю: Еммі, я хочу завершити наше листування зустріччю. Це буде єдина зустріч перед тим, як я переїду до Бостона.

П’ятдесят секунд потому

RE:

Єдина зустріч? І чого Ви від неї чекаєте?

Три хвилини потому

AW:

Усвідомлення. Полегшення. Розслаблення. Ясності. Дружби. Розв’язування тут описаної, але невимовно складної головоломки особистості. Звільнення від блокади. Приємного відчуття. Найкращого засобу проти північного вітру. Достойного завершення хвилюючої та цікавої фази життя. Простої відповіді на тисячу складних, досі відкритих запитань. Або як Ви вже самі сказали: «Це принаймні було б кумедним кінцем».

П’ять хвилин потому

RE:

Може статися, що кумедного нічого не буде.

Сорок п’ять секунд потому

AW:

Це залежить від нас обох.

Дві хвилини потому

RE:

Від нас обох? Лео, Ви поки що сам-один. Я поки не сказала «так» цій last minute[10] зустрічі й, щиро кажучи, поки від цього рішення далека. Хотілося б більше дізнатися про цю зустріч під кодовою назвою The-first-date-must-be-the-last-date[11]. Де Ви хочете зі мною зустрітися?

П’ятдесят п’ять секунд потому

AW:

Де забажаєте, Еммі.

Сорок п’ять секунд потому

RE:

І що робитимемо?

Сорок секунд потому

AW:

Що забажаємо.

Тридцять п’ять секунд потому

RE:

А чого ми забажаємо?

Тридцять секунд потому

AW:

Побачимо.

Три хвилини потому

RE:

Гадаю, я краще отримуватиму листи з Бостона. Тоді не треба дивитися, чого кожен з нас бажає. Принаймні я знаю, чого бажаю, — листів з Бостона.

Хвилину потому

AW:

Еммі, я не писатиму з Бостона листів. Я хочу все припинити, чесно. Я переконаний, що так краще буде нам обом.

П’ятдесят секунд потому

RE:

І скільки Ви плануєте мені ще писати?

Дві хвилини потому

AW:

До нашої з Вами зустрічі. Якщо Ви, звісно, не скажете, що точно не хочете зі мною зустрітись. Тоді це буде таким собі останнім словом.

Хвилину потому

RE:

Ви мене шантажуєте, майстре Лео! До того ж Ви формулюєте думки досить грубо, прочитайте останній лист. Не думаю, що хочу зустрічатися з типом, який так розмовляє.

Добраніч.

Наступного ранку

Без теми

Доброго ранку, Лео. Я точно НЕ ЗУСТРІНУСЯ з Вами в кафе «Г’юбер»!

Годину потому

AW:

Не конче зустрічатися там. Але чому ні?

Хвилину потому

RE:

Бо там зустрічаються колеги або випадкові знайомі.

Дві хвилини потому

AW:

Випадковішого знайомства, ніж наше, годі й уявити.

П’ятдесят секунд потому

RE:

Оце позиція, з якою Ви наше спілкування вели й хочете завершити? Тоді давайте відмовимося від нашої випадково-туманної зустрічі.

Наступного дня

Без теми

Лео, що з Вами? Чому Ваші листи зробилися такими грубими й деструктивними? Чому Ви так критикуєте «нашу історію»? Ви навмисне намагаєтеся бути байдужим і злим? Хочете, щоб наше розставання було ще приємнішим?

Дві з половиною години потому

AW:

Мені шкода, Еммі, я саме відчайдушно намагаюся викинути з голови «нашу історію». Я Вам пояснив, чому для мене це так важливо. Знаю, що мої листи після «Бостону» звучать черствими. Я не хочу так писати, але змушую себе. У свої листи я більше не хочу вкладати почуття до «нашої історії». Я не хочу будувати те, чому дозволяю розвалитися. Проте я насправді хочу з Вами зустрітися. Я певен, що це виявиться корисним для нас обох.

Дві хвилини потому

RE:

А якщо нам після цієї зустрічі захочеться зустрітися ще?

Чотири хвилини потому

AW:

Для себе я таку можливість виключаю. Тобто я її вже виключив. Я хочу зустрітися з Вами один-єдиний раз, щоб достойно завершити «нашу історію» перед тим, як вирушу до Америки.

П’ятнадцять хвилин потому

RE:

Що Ви маєте на увазі під «достойно завершити»? Себто що Ви хочете, щоб я думала про Вас після зустрічі:

1) Приємний, але й на крихту не такий цікавий, як в листах. Тепер я можу його з чистим сумлінням і приємним відчуттям назавжди викреслити зі свого життя.

2) І ось із цим занудою я цілий рік спілкувалася?

3) Ідеальний чоловік для інтрижки. Прикро, що він тепер з іншою крутитиме по той бік океану.

4) Оце так чоловік! А в ліжку який палкий! Тож місяці листування пройшли не дарма. Тепер можна зосередитися на приготуванні підвечірку для малого Йонаса.

5) О Боже! Так ось який він! Заради нього я могла б покинути Бернарда і родину. На жаль, він покидає мене та їде в Америку, у край, звідки листів не пишуть. Та я натхненно чекатиму на нього! Щодня ми з дітьми запалюватимемо на його честь свічку й молитимемося за нього, аж допоки він не повернеться у всій своїй красі та величі…

Три хвилини потому

AW:

Еммі, мені бракуватиме Вашого сарказму!

Дві хвилини потому

RE:

Лео, можете трохи взяти з собою до Бостона. У мене його ще достатньо. Отже, ким з перелічених чоловіків Ви будете під час нашого офіційного розставання?

П’ять хвилин потому

AW:

Ніким із них я не буду. Я буду тим, ким є. І Ви побачите мене таким, яким я є. Або принаймні таким, яким, на Вашу думку, я є. Або таким, яким Ви хотіли б мене уявляти.

Хвилину потому

RE:

Я захочу зустрітися з Вами ще?

Сорок п’ять секунд потому

AW:

Ні.

Тридцять п’ять секунд потому

RE:

Чому?

П’ятдесят секунд потому

AW:

Бо не матимете такої можливості.

Хвилину потому

RE:

Можливість є завжди.

Сорок п’ять секунд потому

AW:

Ні. Така можливість виключена.

П’ятдесят п’ять секунд потому

RE:

А опісля іноді бачиш можливість, яка вважалася неможливою. І часто та можливість не найгірша.

Дві хвилини потому

AW:

Мені прикро, Еммі, але можливості, що Ви захочете ще зі мною зустрітися, не буде ніколи. Ви побачите.

Хвилину потому

RE:

А чому я, власне, маю хотіти це бачити? Якщо я знаю, що після нашої першої зустрічі, я більше не захочу Вас бачити, то навіщо мені з Вами взагалі зустрічатися?

Дві хвилини потому

Тема: Панові Ляйке

Шановний пане Ляйке, нам зараз невимовно важко. Якщо це не припиниться, наш шлюб розпадеться. Не можу уявити, що Ви цього хочете. Зустріньтеся з моєю дружиною та припиніть їй писати, дуже Вас прошу. (Присягаюся, я й гадки не маю, що Ви одне одному пишете, і знати не хочу. Я лише хочу, щоб це нарешті припинилося.)

З повагою Бернард Ротнер.

Три хвилини потому

AW:

Еммі, Ви маєте самі знати, навіщо зі мною зустрічатися (якщо Ви цього ще хочете). Я сказати можу єдине: я хочу з Вами зустрітися! І я вже докладно пояснив, чому я цього хочу. Приємного вечора.

Щиро Ваш Лео.

Хвилину потому

RE:

Лео «Крижане серце» Ляйке. «Оце той тип, який весь цей час зі мною розмовляв?» Як сумно…

Розділ дев’ятий

Три дні потому

Тема: Запитання

Привіт, Лео, бачу, що самі Ви мені більше не пишете. А відповідати будете? А як довго? Коли летите до Бостона?

Щиро Ваша Еммі.

Дев’ять годин потому

AW:

Доброго вечора, Еммі. У мене тут купа проблем і невирішених завдань. Саме займаюся приготуваннями для переїзду до Америки. Відлітаю 16 липня, отож від завтра два тижні. Знову повторюся: було б чудово, якби ми зустрілися до того часу. Якщо Ви не впевнені, що хочете, то зробіть це заради мене. Мені цього б дуже хотілося! Мені було б дуже приємно, якби Ви погодилися. Знаю, що сам почуватимусь ліпше потому. І певен, що й Вам після зустрічі буде краще.

Дванадцять хвилин потому

RE:

Лео, невже Ви не розумієте? Після зустрічі через те, що вона остання, мені може бути краще, лише якщо виявиться, що Ви не той, ким здавалися мені впродовж року нашого листування (якщо не брати до уваги Ваших останніх жорстоких листів). Якщо Ви виявитеся «іншим», то зустріч спричинить велике розчарування, і мені буде краще лише тому, що вона остання. Якщо Ви певні, що після зустрічі мені буде краще, то я розумію це так: мене чекає розчарування. А тому я запитую Вас удруге: навіщо мені йти на зустріч, яка мене розчарує?

Вісім хвилин потому

AW:

Гадаю, зустріч не мусить спричинювати розчарування, щоб Ви після неї відчули себе краще, ніж, наприклад, сьогодні.

Хвилину потому

RE:

Сьогодні? Звідки Вам знати, як я сьогодні почуваюся?

П’ятдесят секунд потому

AW:

Ви сьогодні кепсько почуваєтеся, Еммі.

Тридцять секунд потому

RE:

А Ви?

Тридцять п’ять секунд потому

AW:

Також не добре.

Двадцять п’ять секунд потому

RE:

Чому?

Сорок п’ять секунд потому

AW:

З тієї ж причини, що й Ви.

П’ятдесят секунд потому

RE:

Лео, Ви ж самі винні. Ніхто Вас не примушує зникати з мого життя.

Сорок секунд потому

AW:

Примушує!

Сорок секунд потому

RE:

Хто?

Вісім хвилин потому

RE:

Хто?

Наступного дня

Тема: Я

Я примушую себе. Я і здоровий глузд.

Півтори години потому

RE:

А хто хоче зі мною зустрітися? Ви і Ваш здоровий глузд? Чи Ви і Ваша дурість? Чи лише дурість? Чи (найгірший варіант) цілковита дурість?

Двадцять хвилин потому

AW:

Я, здоровий глузд, почуття, руки, ноги, очі, ніс, вуха, вуста, себто усе. Усе хоче зустрітися з Вами, Еммі.

Три хвилини потому

RE:

Вуста?

П’ятнадцять хвилин потому

AW:

Звісно. Для розмови.

П’ятдесят секунд потому

RE:

Хіба так.

Два дні потому

Тема: Я згодна

Привіт, Лео. Гаразд, я згодна ризикнути. Давайте зустрінемося. Тепер вже однаково. Коли Ви цього тижня ­маєте час?

Півтори години потому

AW:

Я підлаштуюся під Вас. Середа, четвер, п’ятниця?

Хвилину потому

RE:

Завтра.

Три хвилини потому

AW:

Завтра? Гаразд. Коли саме?

Хвилину потому

RE:

Увечері. Де?

Десять хвилин потому

AW:

У кав’ярні на Ваш вибір. У ресторані на Ваш вибір. У музеї на Ваш вибір. На прогулянці за маршрутом на Ваш вибір. На лаві в парку на Ваш вибір. Себто будь-де на Ваш вибір.

П’ятдесят секунд потому

RE:

У Вас вдома.

Вісім хвилин потому

AW:

Чому?

Сорок секунд потому

RE:

А чому ні?

Хвилину потому

AW:

Що маєте намір робити?

П’ятдесят п’ять секунд потому

RE:

Що ВИ маєте намір робити? Це ж ВИ хотіли прощальну зустріч, дозвольте нагадати.

Тридцять п’ять хвилин потому

AW:

Я взагалі нічого не планую. Я просто хочу побачити жінку, яка багато місяців була зі мною, яка вплинула на моє життя. Я хочу знову почути її приємний голос, почути більше, аніж «віскі». Я хочу поглянути на її вуста, коли вона каже: «Що ВИ маєте намір робити, Лео? Це ж ВИ хотіли прощальну зустріч, дозвольте нагадати». Як рухаються кутики її вуст, як виблискують очі, як здіймаються її брови, коли вона таке каже? Яка міміка супроводжує її іронічні висловлювання? Які відбитки залишив на її щоках північний вітер? Мені цікавлять ще сотні таких дрібниць, Еммі.

П’ять хвилин потому

RE:

Ваш інтерес, Лео, дещо спізнився. Одного вечора замало на дослідження мого обличчя. Скільки годин Ви запланували на цей захід? Чи довго мені залишатися?

Три хвилини потому

AW:

Стільки, скільки ми обоє захочемо.

Хвилину потому

RE:

А якщо ми по-різному захочемо?

Чотири хвилини потому

AW:

Тоді вирішуватиме той, хто захоче залишатись недовго.

П’ятдесят секунд потому

RE:

Маєте на увазі, як ВИ вирішите.

Сорок секунд потому

AW:

Я цього не казав.

Двадцять хвилин потому

RE:

Дивовижно, скільки усього не сказано, хоча ми багато розмовляємо. Наприклад, як ми привітаємося? Потиснемо руки? Поплескаємо одне одного по плечу? Простягнути Вам витягнуті пальці для поцілунку? Поцілуєте мене у щоку? Чи мовчки витріщатимемося одне на одне, як інопланетяни?

Три хвилини потому

AW:

Запропоную Вам келих вина, і ми цокнемося. Вип’ємо за нас.

Дві хвилини потому

RE:

А віскі у Вас є? Тільки не в жахливій пляшці з вкритим водоростями дном, де залишилося три міліметри жовто-коричневої рідини. У такому разі все вирішу Я, і зустріч триватиме недовго.

Хвилину потому

AW:

Віскі на нашу зустріч не вплине.

Тридцять п’ять секунд потому

RE:

А що вплине?

Дві хвилини потому

AW:

Нічого. Це буде чудова, приємна, здорова і весела зустріч. Ось побачите, Еммі.

Три години потому

RE:

Лео, маєте трохи часу? Знаю, що вже пізно. Але візьміть келих вина, Вам тоді краще ведеться. Мені саме спало на думку, що маю до Вас кілька запитань. Наприклад, щодо моєї улюбленої теми:

1) Чи вважаєте Ви можливим, що в цей «прощальний вечір» захочете кохатися зі мною?

2) Чи вважаєте Ви можливим, що я захочу з Вами кохатися?

3) Якщо обидві відповіді позитивні (і якщо ми це насправді зробимо), то чи вважаєте, що нам обом після цього буде краще? Я зараз згадую Вашу квазіобіцянку: «Я впевнений, що після зустрічі Вам буде краще».

4) Яким чином це стосується Вашого прогнозу, що після зустрічі я не захочу Вас знову бачити?

Десять хвилин потому

AW:

1) Те, що я можу захотіти кохатися з Вами, я вважаю можливим, але не обов’язково маю Вам це показувати.

2) Те, що Ви захочете зі мною кохатися, я вважаю можливим, але не надто ймовірним.

3) Що нам обом після зустрічі буде краще? Так, саме так я вважаю.

4) Ви не захочете більше зі мною зустрічатися, бо у Вас є родина, тож після зустрічі Ви точно знатимете, де Ваше місце.

Сім хвилин потому

RE:

1) Ви гадаєте, що я не помічу, коли Ви захочете зі мною кохатися?

2) Чи я захочу кохатися з Вами? Ваші слова «не надто ймовірно» не такі далекі від істини. (Це, щоб Ви собі там не мріяли марно.)

3) Чи нам обом після зустрічі буде краще? Мені до вподоби, коли Ви говорите, як типовий чоловік. Тоді Ви постаєте таким земним.

4) Чи я знатиму, де моє місце? Вважаєте, Ви можете оцінити це краще од мене?

І останнє запитання перед сном: Лео, Ви ще трохи в мене закохані?

Хвилину потому

AW:

Трохи?

Дві хвилини потому

RE:

Добраніч. Я у Вас закохана. Дуже. Наша зустріч страшить мене. Я не можу й не хочу собі уявляти, що потім Вас втрачу.

Закохана Еммі.

Три хвилини потому

AW:

Не можна думати про втрату. Бо втрачаєш, щойно про це подумавши.

Добраніч, моя кохана.

Наступного ранку

Без теми

Доброго ранку, Лео. Я зовсім не спала. То що, приходити мені сьогодні до Вас увечері?

П’ять хвилин потому

AW:

Доброго ранку, Еммі. Не спали? Я теж. Так, приходьте до мене. О 19 годині Вам буде зручно? Тоді можна буде трохи посидіти на терасі.

Дві години потому

RE:

Лео, Лео, Лео, уявімо, що вечір виявиться прекраснішим, ніж Ви очікували. І Ви закохаєтеся в жінку, яку побачите перед собою: у міміку, що супроводжує її іронічні висловлювання, у звучання її мови, порухи її рук, очі, волосся (груди до переліку не долучаю), мочку її правого вуха — байдуже у що. Уявімо, Ви відчуєте, що нас об’єднує щось набагато більше, ніж інтернет-сервер, що зустріч не випадкова і ми призначенні одне одному. Лео, хіба не може бути, що Ви захочете знову мене бачити? Хіба не може бути, що Ви захочете мені писати навіть з Бостона? Хіба не може бути, що Ви захочете бути зі мною? Хіба не може бути, що Ви захочете залишитися зі мною? Хіба не може бути, що Ви зі мною захочете жити?

Десять хвилин потому

AW:

ЕММІ, ВИ НЕ ВІЛЬНІ ДЛЯ ЖИТТЯ ЗІ МНОЮ.

Тридцять п’ять хвилин потому

RE:

Уявімо, що я вільна для життя з Вами.

Сорок п’ять хвилин потому

RE:

Лееооо, скажіть вже щось!

Три хвилини потому

AW:

Люба Еммі, таке уявляти — оце справді зайве. Я не можу уявити, що Ви вільні, з однієї простої причини: Ви не є і не будете вільні. Якщо Ви цього вечора можете «звільнитися» від родини, аби побути зі мною, то це чудово і добре для мене (і сподіваюся, для Вас також). Проте це аж ніяк не означає, що Ви вільні для мене. Зазвичай я маю гарну уяву. Та конкретно таку ситуацію, хоч як чудово вона виглядає, я не можу уявити.

Дозвольте мені також запитати Вас. Знаю, Ви подібних питань не зносите, але це видається мені відносно співвідносним до теми нашої розмови (відносно важливим). Отож: що скажете своєму чоловікові про те, куди сьогодні йдете?

Дев’ять хвилин потому

RE:

А Ви все заспокоїтись не можете!!! Я скажу йому: «Я зустрічаюся з другом». Він запитає: «Я його знаю?» Я відповім: «Навряд. Я про нього не розповідала». Тоді я додам: «Нам є про що поговорити. Буду пізно». Він скаже: «Розважайся».

Двадцять хвилин потому

AW:

А якщо Ви повернетеся додому зранку? Що він тоді скаже?

Три хвилини потому

RE:

Ви вважаєте можливим, що я повернуся додому зранку? Ви не припиняєте мене дивувати…

Вісім хвилин потому

AW:

Як казала Еммі Ротнер? «А опісля іноді бачиш можливість, яка вважалася неможливою». Отже, можливість є завжди. Поступово і я починаю в це вірити.

Чотири хвилини потому

RE:

Отакої! Мені до вподоби, коли Ви отак говорите. (А може, тому, що це мої слова.) До речі, залишилося лише чотири години. Хочете, щоб я розповіла, якій з трьох Еммі Ви відчините двері?

Три хвилини потому

AW:

Ні, Еммі, не розповідайте нічого! Навпаки, я маю пропозицію. Смійтеся скільки заманеться, але я цілком серйозно. Я залишу двері відчиненими. Ви зайдете з вітальні у перші двері ліворуч. Буде темно. Я обійму Вас, так і не побачивши. Я поцілую Вас наосліп. Один поцілунок. Лише один!

П’ятдесят секунд потому

AW:

І можна йти?

Три хвилини потому

AW:

Ні! Один поцілунок — потім піднімаємо жалюзі і бачимо того, кого поцілували. Я даю Вам у руку келих вина, цокаємося і п’ємо за нас. А далі буде видно.

Хвилину потому

RE:

Мені склянку віскі! А в іншому я згодна на Вашу програму. По суті, це та ж гра із зав’язаними очима, тільки без зав’язування очей, тож трохи романтичніше. Зробімо так! Невже ми і справді це зробимо? Божевілля якесь, адже так?

Сорок секунд потому

AW:

Так, ми справді це зробимо!

Чотири хвилини потому

RE:

Лео, але ж це дуже ризиковано. Я й гадки не маю, чи мені сподобається, як Ви цілуєтеся. А як Ви цілуєтеся? Радше настійно чи м’яко, радше сухо чи волого? А Ваші зуби — гострі чи ні? А язик? Пасивний чи агресивний? Він радше схожий на твердий пластик чи на пористу резину? Коли цілуєтеся, то очі заплющені чи розплющені? (Гаразд, згодна, у разі поцілунку наосліп — байдуже.) Що робитимуть Ваші руки? Пригорнете мене? Як сильно? Ви цілуватимете мене безгучно чи голосно дихатимете і цмокатимете? Лео, скажіть мені: як Ви цілуєтеся?

Три хвилини потому

AW:

Я цілуюся так, як пишу.

П’ятдесят секунд потому

RE:

Ну Ви і чванько! Хоча звучить непогано. Але ж, Лео, Ви пишете по-різному!

Сорок п’ять секунд потому

AW:

То й цілуюся по-різному.

Чотири хвилини потому

RE:

Якщо пообіцяєте, що так цілуватиметеся, як писали вчора і сьогодні, то я ризикну!

Тридцять п’ять секунд потому

AW:

Ризикніть!

Дванадцять хвилин потому

RE:

А якщо нам після поцілунку захочеться більшого?

Сорок секунд потому

AW:

Отже, захочеться більшого.

П’ятдесят секунд потому

RE:

То робитимемо більше?

Тридцять п’ять секунд потому

AW:

Гадаю, тоді й дізнаємося.

Дві хвилини потому

RE:

Сподіваюся, знатиме не лише один із нас.

Чотири хвилини потому

AW:

Якщо один знатиме, то знатиме й інший. Еммі, до речі, залишилося лише дві години. Маємо припиняти листування та готуватися до великого «стрибка». Я страшенно схвильований.

Вісім хвилин потому

RE:

Що мені одягти?

Хвилину потому

AW:

Еммі, я покладаюся на Ваш смак.

П’ятдесят п’ять секунд потому

RE:

А що каже Ваша фантазія, Лео?

Дві хвилини потому

AW:

Моїй фантазії не бажано надавати право голосу. Утім, Ви щось таки одягніть, Еммі.

Три з половиною хвилини потому

RE:

Може мені одягти щось таке, що збільшить імовірність того, що після поцілунку ми не одразу піднімемо жалюзі, бо в обох будуть зайняті руки?

Сорок секунд потому

AW:

Сподіваюся, моя відповідь не здасться Вам надто короткою, але ТАК!

Півтори хвилини потому

RE:

Відповідь «ТАК!» не може бути надто короткою, коли вимагається відповідь «ТАК!». Тож я піду обирати собі доречне вбрання. Якщо мені серце не вистрибне з грудей, то за півтори години побачимося у Вас, Лео.

Три з половиною хвилини потому

AW:

Натиснете кнопку 15 на домофоні. У ліфті натиснете 142 — й одразу на мансардний поверх. Там лише одні двері. Вони не зачинені. З вітальні проходьте в кімнату ліворуч, просто на звуки музики. Я так радію нашій з Вами зустрічі, Еммі!

П’ятдесят секунд потому

RE:

А я — з Вами, Лео. А я — з ТОБОЮ, Лео. Я — Еммі. Я не цілую незнайомців у напівтемряві, з якими я не на «ти». Лео, тепер ти теж можеш мені казати «ти». До речі, мені 34 роки, себто я на два роки молодша од тебе.

Дві хвилини потому

AW:

Еммі, мушу з тобою ще раз поговорити про «Бостон». У тебе склалася хибна картинка Бостона й усього, що з ним пов’язано. З Бостоном все не так, як видається. Повинен тобі пояснити. Так багато пояснити! Так багато зрозуміти! Розумієш?

Півтори хвилини потому

RE:

Стривай, Лео! Не поспішай. Всьому свій час. Зачекає твій Бостон. Зачекає пояснення. Розуміння зачекає. Спершу поцілуємо одне одного.

До зустрічі, коханий!

Сорок п’ять секунд потому

AW:

До зустрічі, кохана!

Розділ десятий

Наступного вечора

Тема: Північний вітер

Любий Лео, я знаю, що пробачити мене неможливо. Твоє мовчання це доводить. Ти не питаєш. Ти ні про що не питаєш. Це — мораль, якої ти мене вчиш. Немає нападу шаленої злоби, немає намагання врятувати нас, немає відчаю. Ти нічого не робиш. Нічого. Ти мовчиш. Ти не питаєш чому. Чиниш так, наче все знав. Ти мене караєш. Твоє розчарування може бути лише половиною мого, бо до мого власного розчарування додається ще уявлення про твоє.

Лео, я розповім тобі, чому в останню мить — це не голослівні слова, а справді в останню мить — я відмовилася йти до тебе. І винною в цьому була літера, одна-єдина хибна літера, що стояла саме там, де їй бути не належить. Лео, ти питав мене колись: «Що ти казатимеш Бернарду?» Пригадуєш мою відповідь? «Я скажу: „Я зустрічаюся з другом“». Так я і сказала. «Він запитає: „Я його знаю?“» Так він і запитав. «Я відповім: „Навряд. Я тобі про нього не розповідала“». Саме так я йому відповіла. «Тоді я додам: „Нам є про що поговорити. Повернуся пізно“». Так, саме так я і промовила. «А він скаже: „Розважайся“». Так, Лео, він так і сказав, але додав ще одне слово. Він сказав: «Розважайся, ЕММІ». То було вже звичне: «Розважайся», а тоді він зробив паузу і з’явилося слово «ЕММІ». Ледь чутний звук, наче порух вітру. Я завмерла. Він називає мене Емма, завжди лише Емма. Еммі він роками мене не називав. Я вже й не пригадую, коли востаннє він так до мене звертався.

Лео, буква «і» замість букви «а». Одна неправильна буква викликала в мене шок. Я не хотіла, щоб він це казав. ВІН не мав права її вимовляти. Вона прозвучала так викривально, так нищівно. Він наче здогадався, що зі мною коїться, наче зміг побачити мене наскрізь. Він наче хотів сказати: «Я знаю, що ти хочеш бути Еммі й будеш, зрештою, знову Еммі. Тож будь Еммі й розважайся». А я мала відповісти йому щось жахливе, мусила йому сказати: «Бернарде, я не просто хочу бути Еммі, я Є Еммі. Але я не твоя Еммі. Я Еммі іншого чоловіка. Він ніколи мене не бачив, але відкрив мене справжню. Він пізнав мене. Він витягнув мене з мого схрону. Я його Еммі. Я — Еммі для Лео. Не віриш? Я можу тобі це довести. У мене тут все записано».

Чи мучило мене сумління? Ні, Лео, мене не мучило сумління перед Бернардом. Я боялася себе.

Я пішла до своєї кімнати й хотіла надіслати тобі листа. Та не змогла. Ось це жалюгідне речення: «Мій любий Лео, я сьогодні не зможу до тебе прийти, тут дещо сталося». Я дивилася на це речення якусь мить, а тоді видалила. Я не могла тобі відмовити. То була б відмова самій собі.

Лео, щось відбулося. Моє почуття покинуло межі монітора комп’ютера. Впевнена, я кохаю тебе. І Бернард це відчув. Мені холодно. Дме північний вітер.

Що ми робитимемо далі?

Десять секунд потому

AW:

УВАГА. ЗМІНЕНА ЕЛЕКТРОННА АДРЕСА. АДРЕСАТ БІЛЬШЕ НЕ МОЖЕ ОТРИМУВАТИ ВАШИХ ЛИСТІВ ЗА ЦІЄЮ АДРЕСОЮ. НОВІ ВХІДНІ ПОВІДОМЛЕННЯ БУДЕ АВТОМАТИЧНО ВИДАЛЕНО. ЗА ДОВІДКАМИ ЗВЕРТАЙТЕСЯ ДО СИСТЕМНОГО АДМІНІСТРАТОРА.