Полковник Петро Болбочан: трагедія українського державника

406

3. Палій-Неїло Борис (1876–1956) — український військовий діяч, генерал-хорунжий Армії УНР. Родом з Полтавщини. Отримав освіту в Полтавському кадетському корпусі, Московській військовій школі, Миколаївській військовій академії. Учасник Першої світової війни. У 1917 р. — член УЦР і УГВК; комендант українських військових частин на Полтавщині та начальник Полтавського міського гарнізону. Навесні 1918 р. став організатором гарматних частин в українських корпусах. За доби Української Держави — помічник командувача військ у Києві. Восени 1918 р. підтримав Директорію, організатор військового параду 22.1.1919 р. у Києві на честь Злуки ЗУНР і УНР. У 1919–1920 рр. перебував на командних посадах в Армії УНР. З липня 1920 р. — генерал для особливих доручень при Головному отамані С. Петлюрі. В еміграції жив у Перемишлі, де заснував і очолив філію Українського Центрального Комітету, опікувався колишніми вояками Армії УНР. У повоєнний час жив у CULA, де й помер.