Полковник Петро Болбочан: трагедія українського державника

450

48. Мартос Борис Миколайович (1879–1977) — український громадсько-політичний і державний діяч, вчений-економіст. Родом з Полтавщини. Член РУП, згодом — активний діяч УСДРП. До 1917 р. — організатор кооперативних товариств, голова ради Дніпросоюзу. У 1917 р. — член Української Центральної і Малої рад, ЦК Селянської спілки. Перший генеральний секретар земельних справ, 8.09–26.12.1917 — заступник генерального секретаря земельних справ, один з авторів проекту земельного закону ЦР; в 1918 р. — голова управи Всеукраїнського кооперативного комітету; 26.12.1918 — 11.02.1919 р. — міністр фінансів в уряді В. Чехівського; 9.04–27.08.1919 р. — голова Ради народних міністрів і міністр фінансів УНР. З 1920 р. — в еміграції в Німеччині, потім в Чехо-Словаччині; один з організаторів і професор Української господарської академії в Подєбрадах, у 1936–1938 рр. — директор Українського технічно-господарського інституту; у 1945 р. переїхав до Мюнхена, де став засновником і ректором Української вищої школи економіки (1945–1949). Працював в Інституті вивчення СРСР. З 1958 р. жив у СІЛА.