Полковник Петро Болбочан: трагедія українського державника

481

79. Чеботарів (Чоботарів) Микола Юхимович (18841972) — український військовий та громадсько-політичний діяч, полковник армії УНР. Народився на Полтавщині. З 1905 р. — член УСДРП. Під час Першої світової війни був мобілізований до російської армії. З травня 1917 р. — голова української фракції Ради робітничих, солдатських та селянських депутатів м. Харкова. За часів Української Держави перебував в ув’язненні. Звільнений разом з С. Петлюрою, в якого користувався надзвичайною довірою. На початку весни 1919 р. призначений начальником «Коша охорони Державного майна при Мінпроді», створеного для охорони транспортування цукру до Галичини. З квітня по липень 1919 р. — на посаді начальника контррозвідки Дієвої армії УНР. За наказом С. Петлюри 9 червня 1919 р. здійснив арешт П. Болбочана. У липні-серпні 1919 р. — комендант запілля Дієвої Армії, у серпні 1919 р. — квітні 1920 р. — директор політичного департаменту МВС в уряді І. Мазепи (з жовтня 1919 р. — департамент політичної інформації). 1.05.1920 р.-1.08.1928 р. — начальник охорони Головного отамана. В еміграції мешкав у Польщі, де очолював з кінця 1926 р. до січня 1928 р. розвідку й контррозвідку військового міністерства ДЦ УНР в екзилі. У 1944 р. виїхав до Німеччини, знаходився в таборі для переміщених осіб в Обередорфі. Згодом оселився в Ульмі, де й помер.