Повторне зникнення Ципи

Розділ IX

— Капітан Горбатюк? Привіт! Це я.

— Здоров, капітан Попенко. Що це в тебе такий голос? Втратив почуття гумору?

— Боюсь, що й ти це почуття втратиш, коли я тобі скажу, що на пароплаві Григораш.

— Який Григораш?

— Забув? І Коломійця Олександра Івановича забув? І наше в нього стажування?

— А-а… Та ти що?! Отой злодюга нахабний? Невже вийшов? Він же тоді на всю котушку одержав.

— Мені дуже не подобається його присутність на пароплаві. Це значно ускладнює ситуацію. Я вже шкодую, що взяв пацанів. Головне, мені здається, він мене впізнав.

— Та-ак. Справді… не дуже… Можна, правда, зсадити, але це одразу викличе підозру… Стривай! Скільки ви ще стоятимете?

— Та до вечора. Зараз екскурсія по місту.

— Подзвони мені через півтори, ні, краще через дві години. Я постараюсь навести довідки.

— Гаразд.

Попенко відправив Григорія Тарасовича з хлопцями на екскурсію, а сам поїхав в обласне управління внутрішніх справ. Там працював їхній однокурсник, Василь Гончаренко.

Однокурсник так бурхливо зрадів, побачивши Анатолія Петровича, що той аж злякався, чи не зіпсує ця експресія всю справу.

— Васю! Вибачай, я не в гості, я у справі, буквально на півгодини. Тільки, будь ласка, нічого не розпитуй, все одно не скажу. У мене одне прохання. Допоможи переглянути списки пасажирів теплохода «Квітка-Основ'яненко». Тільки делікатно, не викликаючи особливих підозр і якомога конфіденційніше, щоб, крім директора круїзу, не знав ніхто… Навіть капітан.

— Ого! Навіть капітан?

— Навіть. Ти можеш це зробити?

— Постараюсь. Я сам це зроблю. Не будемо нікому передоручати.

— Я не хотів би, щоб нас бачили разом.

— Авжеж. Я поїду, а ти мене тут почекаєш. Яке прізвище тебе цікавить?

— Григораш.

— Ім'я, по батькові?

— Я не пам'ятаю. Але це не має значення. Не думаю, що на теплоході багато Григорашів. Мене цікавить, в якій він каюті і хто разом з ним.

— Ясно. Сиди, читай он свіжі газети і чекай.

Гончаренко повернувся через сорок хвилин.

— Григораша у списках пасажирів немає.

— Як? Ти певен?

— Я сам особисто двічі перечитав списки. Ти є. Григораша нема.

— Гм. Значить, під іншим прізвищем. А може, одружився і взяв прізвище дружини. Це гірше.

— Пробач. Я не розпитую. Але… Може, потрібна допомога. Судячи з твоїх слів, це рецидивіст. В таких випадках страховка не завадить.

— Ні. Нічого не треба. Це неофіційна приватна справа. А що ти сказав директору круїзу?

— Особливо не фантазував. Сказав, що ми шукаємо одну людину. Конфіденційно. І просив капітанові нічого не говорити, щоб марно не турбувати. Він, по-моєму, все зрозумів. Симпатичний дядько.

— Мені теж здалося. Дякую тобі, Васю.

Вони ще трохи поговорили про колишніх однокурсників — хто, де, як, про останні службові новини. І попрощалися.

А через кілька хвилин Анатолій Петрович уже телефонував Горбатюку.

— Ну як?

— Після тієї справи Григораш мав ще дві судимості. Півроку як знову на свободі. Де зараз — невідомо…

— Він правду тоді казав — більше, як три роки, він не сидить. Як це йому вдається?

— На жаль, наша правова система ще небездоганна, особливо щодо рецидивістів. А в них колосальні зв'язки.

— До речі, в списках пасажирів його нема.

— О-о! Це вже не жарти. Коли вони беруть фальшиву ксиву — справа серйозна. Будь обережний, Толю.

— Мені Вася Гончаренко пропонував допомогу. Я відмовився.

— Я вже шкодую, що втравив тебе у цю справу. Чесно. Слухай… — Горбатюк на хвилину замовк. — Завтра субота… Може, я…

— Не вигадуй! — перебив його Попенко. — Поки що все — суцільні домисли і гра уяви. От ми були певні, що на кораблі буде Ципа. А його нема. Я обнишпорив весь пароплав. Хлопці, теж. Прокол.

— Може… Ну добре, побачимо… Я нічого певного сказати не можу, бо справа, яку зараз веду, ще не закінчена, робота є робота, і, ти ж знаєш… Пильнуй тільки, Толю. Будь розсудливим.

— Я-то розсудливий. Це ти у гарячому купаний…

— Ну, добре, не будемо… Дзвони. Тримай мене в курсі весь час…

Через півгодини капітан Попенко, стоячи в глибині кают-компанії, щоб не привертати до себе уваги, уважно спостерігав через вікно за пасажирами, що після екскурсії піднімалися по трапу на борт «Квітки-Основ'яненка».

Григораша серед них не було.