ОЗЕРО

Ряду позицій ЗСУ вже півроку докучав сепарський міномет, що уміло сховався за невеличкою лісосмугою. Варто було завести розстріляну вантажівку, яка хрипло кашляла чорним димом, але ще їздила, як одразу ж на звук прицільно летіли "стодвадцятки". Коли машина все ж перетворилась на металобрухт, сепари прийнялись за окопи та бліндажі, ледь не підірвавши бійцям склад боєприпасів. Почувши добрі відгуки про загін Степана, командир, хоч і не надто любив добровольців, все ж вирішив довірити знищення ненависного міномета йому.

Заїхавши в окопи, які розташовувались ледь не в чистому полі, Степан насамперед розставив спостережні пункти. Афіна з Малим пішли на правий фланг, сподіваючись побачити що-небудь крізь невеличку прогалину. Дмитрик захоплено спостерігав, як колишня дизайнерка старанно малювала орієнтири на місцевості в потріпаному нелегким життям камуфляжному блокноті, заміряючи пагорби олівцем і трохи задумливо мружачи очі.

— Завжди мріяла малювати пейзажі, сидячи десь на природі з мольбертом, — ніби прочитавши його думки, промовила Афіна.

— Для початку — і сидячи в окопі з блокнотом непогано, — посміхнувся Малий, обійнявши дівчину за плечі.

Раніше йому хотілось так багато їй сказати, а тепер він просто сидів поруч, мрійливо дивлячись на обриси ворожих бліндажів.

"Бах!" — почулося з-за лісу. Знов працював міномет. Афіна, не звертаючи уваги на зловісний свист, взяла гвинтівку і вилізла на бруствер, вдивляючись у сірий горизонт. "Бабах!" — ще один спалах розірвав небокрай одразу після вибуху. Розвідниця витягла з кишені свого малюнка і намалювала знак питання десь за лісом.

— А тепер — бігом в бліндаж! — крикнула Малому, і вони стрімголов побігли, ховаючись за тонкими деревами і ухиляючись від уламків, що свистіли зовсім близько.

На карті на місці знака запитання розкинулось невеличке озеро. Степан одразу здогадався, що воно цілком може бути висохлим, а це — чудове місце для міномета.

Наступного ранку Турист з Адольфом, який непогано знав саперну справу, наважились підійти ближче до водойми, а заодно — і прокласти стежку для всієї групи.

На календарі був кінець березня, але погода про це, схоже, не здогадувалась. Ішов мерзотний дрібний дощ при температурі близько нуля. Ранкову тишу іноді розривали поодинокі вибухи та погрозливий стрекіт кулеметів. Крижаний вітер голками пронизував тіло.

Двоє розвідників тихцем ішли понад посадкою, часто зупиняючись і прислухаючись до оманливої тиші. Дивом промайнули кількасот метрів лісу, коли перед їхніми очима з'явилась та сама висохла калабаня. Висока трава біля неї ніби зловісно шепотіла щось про те, що вдвох лізти далі не варто, тому Турист дістав із нагрудної кишені невеличкий предмет, загорнутий в чохол кольору сухої трави.

— Що це? — покосився на нього Адольф.

— Диктофон, — гордо відповів Турист, вмикаючи пристрій.

— І?

— З радіопередавачем, — ще більш задоволеним голосом додав хлопчина.

— Тобто ми...

— Можемо сидіти в бліндажі і слухати, про що тут спілкуються, — пояснив Максим і жбурнув диктофона у висохлу траву біля озера.

Довго слухати не довелось. Малий, який півтора роки служив мінометником, одразу ж впізнав характерні команди і терміни, а кілька аж надто гучних вибухів в ефірі підтвердили його здогадки.

Цілу ніч Степан сидів, схилившись над картою, і міркував, як би то непомітно підійти до озера цілою групою по чистому полю. Афіна тим часом з кимось переписувалась у фейсбуці. Степан трохи здивовано поглядав на дівчину — чого б оце не спати перед бойовим виходом, аж поки не здогадався, що замислила розвідниця. І дійсно, наступного ранку до позиції під'їхали дві вантажівки. Сепари навіть не стали стріляти, бо не могли докумекати — з якого переляку і, головне, навіщо до давно забутих людством позицій раптом прибула така делегація.

Поки москалі ламали голову, вусатий львів'янин, чий міномет розвідники давним-давно коректували по Донецьку, швидко розвернув свій розрахунок і, єхидно усміхнувшись, сам вкинув першу міну, хоча це геть не обов'язково робити командиру. Щось за лісом добряче гупнуло, аж велетенський стовп чорного диму на хвилину закрив сонячне сяйво.

Загрузка...