Вогненний водоспад

Сафронов Юрий Павлович

Вогненний водоспад

Шклод швидко пройшов до свого кабiнету, кинув теку з документами в сейф i плюхнув у м'який фотель. Так псувати йому настрiй мiг тiльки шеф. Чортiв неотеса! Шклод нагнувся до письмового столу i ввiмкнув селектор. Зробив паузу на кiлька секунд (пiдлеглi не повиннi знати, що вiн нервує) i спокiйним голосом сказав у мiкрофон:

- Майоре Юск, зайдiть-но до мене!

Шклод вимкнув селектор i криво всмiхнувся. Так уже влаштовано керiвний апарат. Iмпульс, який вiн отримав вiд шефа, пройде через усiх пiдлеглих, перелетить через моря в Росiю i, в мiру вiддалення вiд шафового кабiнету, поступово згасаючи, примусить безпосереднiх виконавцiв операцiї працювати трiшечки швидше.

Почувся тихий звук зумера. Шклод натиснув пiд кришкою столу кнопку. Спрацював електромагнiтний замок, i дверi в кабiнет розчинилися.

- Дозвольте, шеф?

- Заходьте, Юск. Сiдайте. Курiть.

З хвилину Шклод мовчав. Потiм, не пiдвищуючи тону, - кричати на пiдлеглих було не в його правилах,- сказав:

- Вам набридло служити в нас, Юск? Ви збираєтесь пiти?

- Що ви, шеф! Я i в гадцi такого не мав! Я хочу й далi працювати з вами.

- Не помiчаю цього, Юск. Не помiчаю, коли судити не з ваших слiв, а зi справ ваших пiдлеглих. Чому досi ми нiчого не знаємо про гiгантську ракету росiян?

- Вчора одержано новi вiдомостi. Ракета не призначена для вiйськових цiлей. її виготовили на замовлення одного науково-дослiдного iнституту Академiї наук.

- Що за дослiдження?

- Поки що не зовсiм ясно. Вiдомо тiльки, що випробування готує лабораторiя професора Васильєва, який понад тридцять рокiв працює над проблемою одержання електроенергiї.

- До чого ж тут ракета? Судячи з її величезних розмiрiв, її призначено принаймнi для польоту на Марс. Можливо, росiяни збираються привезти звiдти уран для атомних електростанцiй?

- Секрет щонайшвидше в тридцятиметровiй головнiй частинi ракети.

- Тридцять метрiв? Ви не помилилися, Юск? Адже це висота десятиповерхового будинку!

- Ми спецiально уточнювали. Тридцять метрiв дiаметром. На жаль, поки що нам бiльше нiчого не вiдомо.

Полковник Шклод замислився. Коли росiяни збираються запустити ракету? З якою метою? А що як вони запустять її не сьогоднi-завтра? Тодi науковий експеримент росiян, як видно з усього, дуже важливий, лишається невiдомим розвiдуправлiнню.

- Якщо вам дороге мiсце, Юск, то через мiсяць, це найпiзнiше, на моєму столi мають лежати вичерпнi вiдомостi про роботи професора Васильєва. Це зараз завдання номер один. Ясно?

**

*

Химерний силует чiтко вирiзьблювався на тлi свiтлого неба: шiсть величезних ракет, з'єднаних мiцним металевим каркасом. Конструкцiя нагадувала стародавнiй шестикутний замок, тiльки замiсть веж з кутiв фортецi височiли велетенськi ракети. На майданчику ще кипiла робота.

Чотири похилi iратчастi колони з ажурним сполученням утворювали сорокаметрову вежу, на верхньому майданчику якої i монтувалась головна частина цiєї складеної ракети.

До вежi вела залiзнична колiя. П'ятдесятитоннi крани пiдхоплювали контейнери з платформ i переставляли їх у кузови ваговозiв. Тi перевозили контейнери на вiдкритi бетоннi майданчики.

Серед лабiринта порожнiх контейнерiв i пiдготовлених для транспортування на вежу вузлiв упевнено, мов тайговий мисливець давно вiдомими стежками, пробирався лiтнiй невисокий чоловiк. Ось вiн зупинився бiля розвантажувального майданчика. Подивився, як пiдйомний кран зняв з кузова ваговоза великий контейнер i робiтники вiдкинули дерев'янi стiнки. Всерединi контейнера виявилась складена з довгих пластин золота сiтка з дрiбними, мов бджолинi соти, чарунками. Вiдполiрованi чарунки слiпуче заблищали на сонцi; мимоволi всi на хвильку замружили очi.

- Олександре Миколайовичу! - почувся голос iз-за ящикiв. - Можна вас на хвилинку...

Головний конструктор обернувся на голос:

- Що там у вас, Семенов?

- Та сiтки не стикуються. Подивiться самi.

Обминувши купу порожнiх контейнерiв, Васильєв спинився перед гiгантським реактивним двигуном. Всерединi повiтрозабирача двигуна на повен зрiст стояв високий слюсар-монтажник Семенов. Його голос з переливами звучав iз цiєї труби:

- Макаров, дай-но свого халата Олександровi Миколайовичу.

Васильєв одягнув бiлий халат i вилiз на помiст.

- Ось помилуйтеся, - казав Семенов, пропускаючи конструктора наперед. Це вже другий випадок.

Обидва сховалися всерединi двигуна.

За кiлька хвилин висунулась голова Семенова.

Поки Макаров з двома iншими робiтниками пiдносив нову золоту сiтку, Олександр Миколайович i Семенов виймали з двигуна браковану. Коли вона з'явилась на майданчику i засяяла на сонцi, важко було повiрити, що деталь, так ювелiрно оброблена, може бути непридатною. Сiтку пiдхопили з усiх бокiв i бережно опустили на чистий брезент. Через пiвгодини нова вже стояла на мiсцi.

- Це вiсiмнадцятий двигун? - спитав Олександр Миколайович, скидаючи халата. - Завтра здамо дев'ятнадцятий. А ту сiтку - на другу перевiрку в лабораторiю. Ми повиннi домогтися повної точностi пiдгонки.

Васильєв вiддав халата Макарову, попрощався i рушив у бiк головної вежi.

**

*

Консультант головного розвiдувального управлiння професор Варн спiзнився лише на двi хвилини. Майор Юск послужливо пiдсунув йому м'який фотель, сам полковник Шклод передав професоровi коробку з чудовими сигарами. Вiн знав, чим догодити своєму консультантовi...

Поки професор вiдрiзував кiнчик сигари, майор Юск перевiрив наладку магнiтофона, схованого в письмовому столi полковника.

Варн краєчком ока стежив за майором Юском. Професор не був пiшаком, який не брав участi в цiй грi, але вдавав, нiби нiчого не запiдозрює.

На душi йому було навiть весело: хай мудрують, як хочуть, хай записують на магнiтофон його мову, знiмають його на кiноплiвку - консультант скаже тiльки те, за що може поручитись головою. Нiяких здогадiв i гiпотез! Тепер це його правило!

Одного разу вiн висловив смiливу гiпотезу. Розвiдуправлiння побудувало на нiй увесь план операцiї, а гiпотеза виявилась хибною. Операцiя провалилась... Його довго тягали по рiзних управлiннях, наводили дослiвно фрази, якi вiн виголосив пiд час злощасної консультацiї, намагалися звалити на нього всю провину... Йому пощастило викрутитись. Та вiн зрозумiв, що кожне його слово i навiть жести фiксуються на плiвку. Тепер вiн тримався сторожко...

Розмову почав полковник Шклод.

- Ми отримали цiкавi матерiали, професоре, i викликали вас для того, щоб ви допомогли нам уточнити їхнє справжнє призначення.

Варн кивнув:

- Я готовий.

- Покажiть документи, Юск.

Майор розкрив теку i дiстав з неї кiлька аркушiв, вiддрукованих на машинцi.

- Ось прочитайте.

З пiвгодини Варн уважно переглядав документи. Потiм вiдклав їх убiк, неквапливо струсив попiл з сигари i сказав:

- Не густо. Тут багато не скажеш. Пропущено дуже важливу ланку. Без неї важко встановити сам принцип винаходу...

- Але ж щось ви можете висловити?

- В записцi сказано, що йдеться про новий потужний електричний генератор.

- Ви в це не вiрите? У вас виникають сумнiви? - насторожився полковник Шклод.

- В кожному разi, з тих креслень, якi додано, я не взявся б цього твердити. Передi мною лише зовнiшнi контури якогось пристрою. Сказати, що це принципово новий електричний генератор, я не можу.

- Гаразд. Припустимо все-таки, що це електричний генератор, - обiрвав його полковник Шклод, якого почала дратувати лисяча обережнiсть професора. Зробимо таке припущення. Що ви тодi можете сказати про нього? Бодай iз зовнiшнього вигляду.

- А що вас цiкавить передусiм? - знову уникнув прямої вiдповiдi Варн.

- Звiсно, потужнiсть!

Варн знову взяв зi столу матерiали, довго розглядав їх, щось мурмочучи собi пiд нiс та роблячи обчислення на аркушi паперу.

- Потужнiсть можна оцiнити лише приблизно, - сказав урештi Варн. Багато параметрiв невiдомо. Та якщо це генератор контр-роторного типу i зроблений за останнiм словом технiки, з урахуванням усiх новинок, - а до росiян треба пiдходити саме з такою мiркою, - то вiн може виробляти понад мiльярд кiловат-годин на рiк. Це величезна цифра. Десять-одинадцять таких генераторiв еквiвалентнi гiгантськiй гiдростанцiї на Волзi.

Варновi слова вразили полковника. Вiн перезирнувся з Юском.

- А як по-вашому, професоре, - знову спитав Шклод, - навiщо росiяни збираються закинути цей генератор у космос?

- Закинути куди? - перепитав Варн. Йому здалося, що вiн не розчув.

- У космос, у космос. Я не обмовився В нас є вiдомостi, що росiяни зробили для цього спецiальну надпотужну ракету. Навiщо їм у космосi такий гiгантський генератор?

Професор Варн тiльки знизав плечима.

- Чому ви вирiшили, що вiн працюватиме в космосi? Менi здається, в описi чiтко сказано, - вiн взяв зi столу пояснювальну записку: - "... зустрiчне обертання статора забезпечується прямоточними реактивними двигунами..." Зважте, прямоточними. Такi двигуни можуть працювати лише в повiтряному середовищi, а не в порожнечi космiчного простору.

Шклод замислився:

- Ви маєте рацiю. Невже росiяни збираються вiдправити цей генератор на iншу планету, де є атмосфера? На Марс, примiром, або на Венеру... Згоден, у нас занадто мало даних, щоб вiдповiсти на це питання. Якi вiдомостi, ви вважаєте, необхiдно одержати, щоб розгадати таємницю генератора Васильєва?

Професор Варн вiдчув, що настала найвирiшальнiша мить у розмовi. Саме тепер консультант повинен дати чiтку вiдповiдь. Варн задумався, клацнув запальничкою, припалив згаслу сигару i повiльно заговорив, нi на хвильку не забуваючи про схований у столi магнiтофон.

- У матерiалах, якi менi було показано, бракує вiдповiдi на найiстотнiше питання: яку енергiю використовують росiяни для обертання свого генератора? Кажучи iнакше, на якому паливi працюють реактивнi двигуни генератора. Якщо вiдповiдь буде одержано, то вирiшити решту питань одразу стане легше. Гадати й висувати гiпотези марна рiч...

Очевидно, коли вiн пiде, полковник викличе iншого консультанта i поставить йому тi ж запитання. Вiн, Варн, сказав усе, що мiг сказати за таких умов. Нехай iншi говорять бiльше, коли хочуть...

Варн вийшов на вулицю, не перестаючи думати про генератор.

Професор Васильєв... Це прiзвище вiн зустрiчав у лiтературi. Навiщо це росiяни надумали закидати на Марс такий генератор, яких ще не випробовували на Землi? Дивна конструкцiя з реактивними двигунами... Незрозумiло. Та разом з тим вони створили її, отже, в нiй є якийсь глузд. Росiяни надто сильнi в технiцi, щоб помилятись... А можливо, вони зовсiм i не думають закидати генератора на Марс?

I раптом у Варна блиснула думка, що примусила його звернути в найближчий скверик i сiсти на лавку. Серце його шалено калатало. Думки стали короткi й хаотичнi, але в них ясно звучало слово - iоносфера... I раптово все стало на свої мiсця. I величезний розмiр генератора, i прямоточнi реактивнi двигуни, i гостро вiдточенi штирi на кiнцях його осi - все це було просто i генiально втiлено в цiлу конструкцiю.

Варн не мiг заспокоїтись. Можливо, це не так? Може, вiн помиляється? Якби в тих йолопiв з розвiдуправлiння був розрiз бодай одного прямоточного реактивного двигуна генератора, все стало б на свої мiсця. Росiяни справдi талановитий народ, вони роблять просто чудеса...

Варн притулився потилицею до холоднуватої спинки лавки. Що ж робити? Вернутись до розвiдуправлiння i сказати, що вiн зрозумiв принцип винаходу професора Васильєва? Викласти їм чергову гiпотезу? Нi в якому разi! З нього досить однiєї помилки. Хай докопуються до iстини самi!

Професор Варн витер пiт з чола i озирнувся по боках. Потiм пiдвiвся з лавки, поправив окуляри i рiшуче попростував до бiржi, щоб продати всi свої акцiї вугiльних i нафтових компанiй та купити якнайбiльше акцiй електрокомпанiй.

**

*

За мiсяць у шкiрянiй тецi Шклода назбиралось декiлька розшифрованих радiограм. З них можна було бiльш-менш точно уявити мiсце й час випробовувань генератора, проте в Шклода не було головного - програми випробовувань. Очевидно, росiяни спецiально вибрали цей малонаселений i важкодоступний для стороннiх осiб район. Треба було па щось зважуватись...

Звук зумера вивiв Шклода iз задуми. Принесли свiжу пошту. Поспiхом переглянувши документи, Шклод вибрав з них маленьку шифрограму: "Самохiднi баржi вийшли на мiсце сьогоднi. Вантажний пароплав "Єрмак" з Васильєвим i його спiвробiтниками вiдпливає завтра"... Далi зволiкати було не можна.

**

*

Командир пiдводного човна "Трепанг" вiдiрвався вiд окуляра перископа i викликав у рубку майора Юска. На рейдi самохiднi баржi й пароплав. Ми в районi операцiї.

Двигуни виключено. Човен лiг у дрейф. Юск припав до окуляра перископа, призначеного спостерiгати за горизонтом. Частина перископа, що висувалася з води, була замаскована всерединi надувного чучела баклана. Зрiдка гумовий баклан змахував крильми i закидав назад голову, нiби ковтав рибу.

[Image14.tif]

Навколо не видно жодного вiйськового судна. Район випробовувань не охоронявся. Його лише оконтурили буями з сигнальними прапорцями. їм здорово щастило...

Чотири доби на самохiдних баржах йшла безперервна робота. Люди, мов мурахи, сновигали по них цiлiсiнький день. З баржi в воду спускали великi склянi кулi, з'єднанi металевими тросами. На кожнiй було закрiплено величезну металеву антену з вiничком дротiв на кiнцi. Кулi, плюхнувшись з баржi в воду, одразу ж спливали, велично погойдуючись на хвилях. їх розмiщували в суворому порядку на однаковiй вiдстанi одну вiд одної. Здавалося, запас скляних куль на баржах безмежний. За кiлька дiб на морi вирiс цiлий лiс антен з вiничками на кiнцях...

На березi коло самої води виднiлась невисока будiвля. До неї сходились високовольтнi кабелi вiд скляних куль, що плавали в морi. Вiд будiвлi в глиб острова тяглася на щоглах-опорах коротка лiнiя електропередачi. Вона закiнчувалась бiля дивної споруди заввишки як п'ятиповерховий будинок. У Юска склалося враження, що цей дiм спецiально збудований для проведення експерименту.

Увечерi на п'ятий день одна самохiдна баржа знялася з мiсця i мало не впритул пiдiйшла до пiдводного човна. Коли б не електроннi прилади нiчного бачення, з'єднанi з перископом, у темрявi, що настала, неможливо було б розгледiти жодного предмета. Але на екранах високочутливих приладiв баржу було видно дуже добре. Вона знаходилась так близько, що за невеликого збiльшення можна було розрiзнити навiть вирази облич людей, якi перебували на борту. Юск не повiрив власним очам, коли побачив на баржi силует великої зенiтної ракети i обриси пускового при строю. Вiн зробив декiлька знiмкiв з екрана електронного приладу нiчного бачення.

- Гляньте-но сюди, майоре! - покликав Юска командир пiдводного човна; вiн стояв бiля окуляра зенiтного перископа, що призначався до огляду верхньої пiвсфери. - Бiля обрiю нова зiрка!

Над островом слiпучо-бiлим свiтлом горiла яскрава цятка. Вона блищала сильнiше за Венеру. Загадкова зiрка швидко перемiщувалась. Юск зрозумiв, що це генератор професора Васильєва. Вже тут, на пiдводному човнi, вiн одержав шифровану радiограму, в якiй повiдомлялося, що запуск гiгантської ракети вiдбувся успiшно.

- Супутник? - запитав командир.

- Юск скривився. Вiн не любив цiкавих.

- Нi! Не ставте зайвих запитань! Скоро почнуть...

Через чверть години генератор завмер прямо над районом випробовувань, точно в зенiтi. На палубi баржi, вирiзьблюючись на тлi нiчного неба, мов гiгантський гостро заструганий олiвець, стояла готова до запуску ракета.

- Нiчого не розумiю, - шепотiв Юск, не вiдводячи очей вiд перископа, навiщо їм потрiбна ракета? Невже вони хочуть збити свiй власний генератор?

Зненацька на баржi шугнуло сильне полум'я. Воно вирвалося з-пiд ракети велетенським язиком, вiдбившись мiльйонами вiдблискiв на хвилях. Ракета на мить завмерла над баржею, потiм швидко помчала вгору

Юск метнувся вiд командирського перископа до зенiтного. За ракетою в чорному небi лишався жовтаво-червоний слiд, наче вона тягла за собою товстий, розпечений до червоного дрiт.

- Що це? - не мiг збагнути Юск. - Новий трасер? Система керування за свiтловим слiдом? I скiльки ж вiн горiтиме?..

Ракета, мов маленька зiрочка-супутник, швидко наближалась до сяючої зорi - генератора. Минула хвилина. Юску вона здалася годиною.

Вогняний слiд у небi не згасав. Вiн коливався, скручувався у спiраль, вигинався вiд поривiв вiтру велетенськими зигзагами, але не тьмянiв i не рвався на шмаття, наче був зроблений iз свiтного гумового джгута, що здатен був не пiддатись будь-якому вiтру.

- Сяйво! Вони iонiзували повiтря! Чуєте, командире, - це iонiзований джгут...

Юск нi на секунду не вiдводив погляду вiд окуляра. Один кiнець вогняного слiду вився навколо металевих антен, встановлених на скляних кулях, а другий, високо в небi, встромився просто в сяючу зорю генератора. I раптом...

Море освiтилось слiпучо-яскравим свiтлом. З несподiванки Юск вiдсахнувся вiд перископа. Розжарений слiд тепер здавався яскравою блискавкою, на яку було боляче дивитися. Але ця блискавка не зникала, майнувши по небу. Немов гiгантська голуба змiя, звиваючись i виграючи кiльцями, спускалася вона з темряви.

Очевидно, над водою прокотився грiм Можливо, вiд сяючого джгута гуркiт линув безперервно - у пiдводному човнi Юск нiчого не чув. Майор гарячково крутив ручку перископа, розглядаючи електричний джгут вiд генератора, що плив у небi, до самої поверхнi моря.

Електричний водоспад, який ринув з неба, розщеплювався бiля самої води на сотнi блакитних змiйок. Кожна з них впивалася в один з вiничкiв-антен на скляних кулях-поплавцях. Металевi антени, здавалося, викликали лють в електричних змiйок. Вони впивались в антени, звиваючись, намагалися вкусити, зруйнувати непiддатливi металевi вiстря. Часом змiйки перестрибували з одного вiстря на iнше.

Юск був так зачарований видовиськом, що нехотя обернувся на командирiв голос:

- Гляньте, майоре, на островi море свiтла ..

Юск пiдiйшов до його перископа. Острiв годi було впiзнати. На ньому спалахнули десятки потужних прожекторiв, якi освiтили вершину високого вулкана. Гора, наче вiд чарiв, вистрибнула з пiтьми. Над островом здiйнялися зграї наляканих птахiв. Потрапляючи в промiнь свiтла, птахи спалахували яскравими цятками i очманiло мчали далi.

Силует дивної споруди на островi, до якої вела електролiнiя, зовсiм змiнився. Тепер будiвля свiтилася зсередини. До червоного розжарились десяткiв зо два гiгантських вугiльних електродiв, кожен завбiльшки як триповерховий будинок. Ось мiж ними спалахнула яскрава дуга, потiм друга, третя... Посипались iскри. Там, на березi, вченi вимiрювали потужнiсть генератора, що його створили самi...

Енергiї було так багато, що навiть подумки Юск не знаходив вiдповiдного порiвняння.

Вiн тiльки тепер до кiнця збагнув, що комунiсти стали володарями казкового багатства. Те, що створила ранiше людська фантазiя, годi було порiвняти з цим невичерпним скарбом ..

Раптом сильний удар струсонув човен. Юска жбурнуло на пiдлогу. Корпус човна тремтiв, мов у лихоманцi. Брязкiт, скрегiт, булькання... Юск зiскочив, кинувся до перископа. Подивився в окуляр - i закричав на все горло.

На обидва перископи пiдводного човна перестрибнули двi голубi блискавки вiд сяючого електричного джгута, що падав з неба. Через перископи йшов струм небаченої сили, який розтоплював усе на своєму шляху. З труби перископа крапля по краплi потiк метал. Розтоплений метал змiшувався з водою, що прорвалася в човен. Повалила густа пара.

Юск кинувся до командира i, намагаючись перекричати гуркiт, шум i брязкiт, заволав:

- Вiдпливати! Вiдпливати!

...Але човен уже не мiг зануритись. З пропаленою наскрiзь бойовою рубкою, iз згорiлими перископами, з оплавленим мостиком, вiн мiг iти лише над водою.

**

*

- Затримали човен у наших територiальних водах, - казав далi пiсля паузи слiдчий, звертаючись до професора Васильєва. - Тепер ви, Олександре Миколайовичу, знаєте, хто i як полював на генератора. Хотiлося б, щоб i ви менi дещо пояснили. Звiдки, наприклад, береться енергiя для обертання генератора?

- Вiд Сонця,- вiдповiв професор.- Я з задоволенням поясню детальнiше.

Слiдчий кивнув.

- Молекули кисню й азоту, якi входять до складу повiтря, можна розщепити на окремi атоми, - почав професор. - Для цього треба затратити певну енергiю, мовби розрубати молекули сокирою, коли хочете. I така сокира є в природi. Це Сонце, точнiше - його випромiнювання, i космiчна радiацiя. На великих висотах вони весь час розбивають молекули кисню й азоту на атоми. Над нашими головами в iоносферi, на висотi ста кiлометрiв, хлюпоче цiлий океан законсервованої сонячної енергiї. Досить знову сполучити атоми газiв у молекули, i вивiльнена енергiя рине нестримним потоком.

- I вам вдалося сполучити їх?

- Так, для цього досить внести в iоносферу звичайне золото, i атоми кисню й азоту будуть сполучатися в молекули. Золота при цьому не витрачається нi грама. Воно служить в реакцiї лише каталiзатором.

- У вашому генераторi енергiя, що видiляється, витрачається на обертання?

- Так. Генератор працює в iоносферi на висотi понад сто кiлометрiв. По краю його диска розташованi прямоточнi реактивнi двигуни. Всерединi двигунiв встановлено позолоченi гратки. В момент вiдокремлення вiд ракети-носiя генератор розкручується навколо осi. У двигуни потрапляють атомарнi кисень i азот. Пiд дiєю золота вони сполучаються в молекули. Видiляється енергiя, яка нагрiває повiтря, i воно з величезною швидкiстю викидається через вихiдне сопло реактивного двигуна. Генератор обертається все швидше.

В двигуни надходить бiльше й бiльше "пального". Оберти скоро досягають розрахункових. Двигуни встановленi пiд кутом i не тiльки обертають, але й пiдтримують генератор у повiтрi, змушуючи його висiти високо над землею. Обертовий рух перетворюється на електроенергiю у звичайний спосiб. Заволодiвши цим скарбом в iоносферi, ми одержали невичерпне джерело електричної енергiї...

- "Невичерпне" треба розумiти, звичайно, в переносному розумiннi?

- Вiн не виснажиться доти, доки свiтить Сонце й iснує земна атмосфера, - всмiхнувся Васильєв, - значить, практично вiн невичерпний. Над Землею в iоносферi можуть знаходитись тисячi таких генераторiв. Завдяки своїм реактивним двигунам вони перемiщуватимуться в повiтрi за командою з Землi. Наприклад, усi морськi й океанськi судна можуть бути переведенi на електроенергiю. Уявiть собi корабель, що перетинає океан. Електродвигуни необмеженої потужностi обертають його гвинти... Корабель може бути будь-якої тоннажностi. Енергiї iоносферного генератора, який пливе слiдом за ним високо в небi, вистачить на все. Такi генератори незамiннi для будiвництв чи експедицiй, - з захопленням вiв далi Васильєв. - Коли в пустелi або в Антарктидi розпочнеться будiвництво нового мiста, не треба буде, як ранiше, турбуватись про енергетичну базу. Радiокоманда - i в район будiвництва за кiлька годин прилетить стiльки генераторiв, скiльки треба. Привабливо?

- Вельми. В мене ще одне запитання. Навiщо запускали з баржi зенiтну ракету?

- У нiй було встановлено спецiальний пристрiй для iонiзацiї повiтря, для того щоб передати енергiю вiд генератора на Землю. Поки що цей пристрiй є секретом нашої лабораторiї. Очевидно, на нього в основному й полював майор Юск... Втiм, пiсля їхнього допиту вам буде виднiше, чого прибули до нас цi "вiзитери".