Черлене вино. Манускрипт з вулиці Руської

Примечания

1

Заїжджі двори для купців.

2

Сопілка солодко співає (латин.).

3

При народі (латин.).

4

Староста (пол).

5

Калан — удар нагайкою (тюрк.).

6

Солевар.

7

Міста і світу (латин.).

8

Блазень.

9

Das Hiihnchen — курчатко (нім.).

10

Розділяй і владарюй (латин.).

11

Шпалера, гобелен.

12

Друге «я» (латин.).

13

Гостині двори.

14

Вуличні співаки.

15

Гей, в таверну — та й забудем, // Що є землі десь і люди, // Де боїться смерті кожен, // Вакху ж годить, як лиш може! // (З латинської переклав А. Содомора.)

16

Мистецький архитвір (нім.).

17

125 кроків.

18

Цеховий знак.

19

Міські наглядачі порядку (латин.).

20

Митра (церковн.).

21

Прекрасно (пол.).

22

Авжеж (пол.).

23

Цеховий бенкет.

24

Один кінний воїн з кількома помічниками. Кожний власник землі відповідною кількістю сулиць сплачував старості податок за землю.

25

Рекрути.

26

Близько 17 га.

27

Муштра.

28

Арсенал.

29

Погордлива назва гуситів.

30

Присяга на вірність.

31

Келих вина (нім.).

32

Пане музиканте (нім.).

33

Хай живе король! (пол.)

34

Є попи і хлопи (пол).

35

Ще раз (нім).

36

Мій любий Боже! (нім.).

37

Податок з нежонатих.

38

Пан екзактор фараоном став не без причини: // З євреями править війни, кривдить їх щоднини (пол.).

39

Не гріш із трьох, але три з четвертого має, // Гріш до скарбу віддає, три собі ховає! // (Переклав з польської Р. Лубківський.)

40

Ти дивися на землю, бо ти з глини, а я буду на тебе, бо створена з твого ребра (пол.).

41

Ну, ходи, чей же ти не содоміт! (пол.).

42

Прокурор.

43

Начальники водогону.

44

Хай кожен пильнує своїх речей! (латин.)

45

В Олеську поразка (пол.).

46

Король Ягайло бив хрестоносців, і пан Крупа захотів таким самим бути (пол.).

47

Ну, скажи, скажи мені, юначе, що таке життя (пол.).

48

Молитва (пол.).

49

Алебастр.

50

Солхат — давня назва Старого Криму, першої столиці Кримського ханства.

51

Перепустка (татар.).

52

Акт віри (ісп.).

53

У містах, які мали складське право, купці змушені були продавати свій товар протягом визначеного магістратом часу.

54

Верхній одяг.

55

Будинок розпусти.

56

Плата за військову службу.

57

Вперед, убий його! (пол.)

58

Верховний трибунал іспанської інквізиції.

59

Новіціят — єзуїтська колегія; новіції — новачки, схоласти, старші учні.

60

Бий схизматів, бий! (пол.)

61

Ну, то що скаже нині пані Абрекова? (пол.)

62

3 початку (лат.).

63

Цей запис, пам'ятаю, був недатований, та, напевно, він належить до останніх років XVI ст. Друкарські верстати Івана Федорова львівські братчики викупили в лихваря 1585 року. (Прим, автора.)

64

Pater noster — отче наш (лат.).

65

Редактором.

66

Через те, що манускрипт втрачений і в хронологічному викладі подій іноді появляються прогалини, автор вряди–годи змушений вдаватися до літературних та історичних джерел. (Прим, автора.)

67

Аптекар.

68

Королівський сповідник.

69

«Про єдність Божої церкви» (пол.).

70

Служник католицького священика.

71

О божественне польське пиво! (італ.)

72

Жебрацьку (лат.).

73

Присмирення збунтованого люду.

74

Бунт.

75

Проказа в місті. Господь велить тобі закласти колонію прокажених (лат.).

76

Незалежність від місцевих владик, підпорядкування патріархові.

77

Робітник, який відтискає друкований текст.

78

Бунт у війську.

79

Mons calvus — Лиса гора (лат.).

80

Прокурор.

81

До речі (франц.).

82

Тепер, гарна Льонцю, стоїш під парканом, І кому не ліньки — буде твоїм паном (пол.).

83

Треба вважати, що автором манускрипту був таки Лисий Мацько. Стиль літопису зовсім відповідає характерові й обізнаності цього корчмаря, лихваря й продавця братських книг. (Прим, автора.)

84

Посвячення.

85

Духовний чин єзуїтського ордену.

86

Нижчі чини єзуїтського ордену.

87

Бий Наливайків, бий схизматів! (пол.)

88

Патріарший намісник.

89

Надалі будемо вважати, що автор манускрипту — Лисий Мацько. Чомусь з цього абзаца наш літописець почав писати по–польськи, тому переклад втрачає староукраїнський мовний колорит. Важко пояснити, чому автор манускрипта так часто переходив з однієї мови на іншу. Правда, в другій половині рукопису польської мови майже не зустрічаємо.

90

Папська оксамитова шапочка.

91

До цього місця в манускрипт здебільшого вносилися записи про доходи й видатки власника корчми і лише зрідка фіксувалися інформації про навколишні події, та й то такі, які стосувалися суто його власних інтересів. Вчинок сина наполохав Лисого Мацька, боляче його вразив, але, видно, примусив і задуматися над соціальними питаннями, по–своєму оцінити їх, бо далі автор манускрипту все більше вдається до роздумів. Мабуть, звідси треба починати шукати причини несподіваного вчинку самого Мацька, про що мова буде потім. Думається, що переміни в Мацьковій психології відбулися під впливом і Юрія Рогатинця, який після братського суду шукав контактів з найнижчими прошарками львівського міщанства. (Прим, автора.)

92

Чужа поміч часто приносить неміч, чужі поради — зради (пол.).

93

Терлецький намовили його потаємно підписати акт унії. 1595 року Рогоза на Брестський собор прибув. Він запевняв Рогатинця, що буде з православними, але не дотримав і, певно, не збирався дотримувати цієї обіцянки. (Прим, автора.)

94

Відомо, що Гедеон Балабан одним із перших висловився за унію. Напевно, під впливом Острозького, який пообіцяв йому титул екзарха, він перейшов на бік православних. Порозуміння між єпископом і братчиками під час Брестського собору було позірним і тимчасовим. Справжнє примирення відбулося аж у 1602 році. Балабан пообіцяв тоді не настановляти нікого з рідних на єпископство, а братчики визнали за ним титул екзарха. (Прим, автора.)

95

Проповідник.

96

Тебе, Бога, хвалимо (лат.).

97

Собор у Бресті відразу розколовся на православний та уніатський. Іпатій Потій наказав позамикати церкви, тоді православний собор зібрався в кам'яниці Острозького. Головою собору всупереч розпорядженню короля, який заборонив чужинцям брати участь, було обрано представника патріарха Єремії протосингела Никифора. Никифор тричі викликав на собор Рогозу, проте київський митрополит, впокорений Скаргою, Соліковським і Потієм, офіціально проголосив акт унії в церкві святого Миколая. Тоді Никифор позбавив Рогозу, Потія і Терлецького духовного сану. Незабаром на Никифора було сфабриковано звинувачення в шпигунстві на користь Туреччини. Никифора посадили в ратушеву вежу у Варшаві, ту саму, де тоді сидів, чекаючи страти, Наливайко. Помер у марієнбурзькій тюрмі. (Прим, автора.)

98

Таляр на той час дорівнював приблизно трьом золотим.

99

Друкарі–гравери.

100

Королівський поет (лат.).

101

«Брестський синод і його оборона» (пол.).

102

3 манускрипту.

103

Почет.

104

Лютне моя, змовкли струни твої із журбою, // Ті, що співали раніш про криваві спалахи бою, // Прославляли натхненно дні золоті супокою… // Все нині навспак, тепер вони у безгомінні: // Поділля у румовищах, земля України — // Материзна родючості, добробуту батьківщина — // Попелищами стала… // (Переклав з польської Р. Кудлик).

105

Нема у Львові Русі, Русь на півночі! (пол.)

106

Навернена з язичництва.

107

Бог з тобою! (лат.)

108

Відпускаю тобі гріхи (лат.).

109

Веселімся! (лат.)

110

Золота Роза (євр.).

111

Славний поет (лат.).

112

Нарешті Господь привів вас до нашого краю // Хвала вам, окрасо велика і Божий нащадку… // (Переклав з польської Р. Кудлик)

113

У манускрипті був такий цікавий запис: «Встид велій зело пойняв мою совість, кров моя — син первородний розворушив грішну й пожадливу душу батька, і я, зрозумівши вищий смисл живота людського, віддав на братство все, для чого жив і чим жив, і коштувала мені та пасія дві тисячі сто сімдесят шість золотих і чотирнадцять грошів». (Прим, автора.)

114

Міський суд, скликаний для невідкладних карних справ.

115

Поліція, шпики (лат.).

116

Проказа в місті! (лат.)

117

Приблизно таким, пам'ятаю, був останній запис у манускрипті. (Прим, автора.)

118

Виграємо чи програємо, хай нас знають (пол.).