1

Руською землею в ті часи називалися землі на захід від лінії Одеса—Харків, а ще раніше – лише Київська земля.

2

Половці кочували на схід від цієї лінії.

3

Половцями наші предки називали кипчаків, тюркомовні племена, що кочували в полі (степу) між Волгою та Дунаєм. Пізніше мешканців степу стали називати степовиками, степняками.

4

Тамга – тавро, клеймо, родовий знак.

5

Кошма – повсть, товста ковдра з повсті.

6

Огнищанин – управитель князівських маєтків.

7

Треба – жертвоприношення.

8

Курт – вовк, вовками також називалися охоронці хана.

9

Гридниця – велике приміщення в князівському палаці або прибудоване до нього для гриднів, тобто молодих князівських дружинників, та прийому гостей.

10

Історичний факт.

11

Тисяцький – начальник «тисячі», боярин, якому належала влада в місті.

12

Тіун – управитель в маєтку князя або боярина.

13

Поприще – давня міра довжини. Також денний піший або кінний перехід.

14

Смерд – селянин.

15

Ногата— дрібна грошова одиниця в Київській Русі.

16

ґонт – тонкі дощечки.

17

Вуй – дядько, брат матері.

18

Блават – волошка, а також шовкова тканина блакитного кольору.

19

Кощій – раб, смерд, кочовик; походить від половецького «коччі», «кощі» – кочовик.

20

Корзно – верхній одяг, схожий на плащ.

21

Боян – це міф, помилка перших перекладів «Слова». Насправді був Ян, Ян Вишатич. Див. примітки в кінці книжки.

22

Сестринець – син сестри, племінник.

23

Тул – сагайдак, тобто шкіряна сумка для стріл.

24

Кмети – тут: кінні воїни.

25

Котора – сварка, чвара, міжусобиця.

26

Дуумвірат – спільне правління двох осіб.

27

Торки – тюркське плем’я, що було на службі у руських князів.

28

Вежа – половецька юрта на возі, кибитка.

29

По фронту.

30

Кіш – військовий табір, обоз, місце розташування кочовиків.

31

Покладник – постельничий.

32

Снем – з’їзд князів.

33

Закуп – той, хто взяв у феодала позику («купу») і за це виконує феодальні повинності.

34

Поруб – тюрма, збудована («зрубана»), як правило, з дерева і найчастіше – в підземеллі.

Загрузка...