Михайло МЕДУНИЦЯ
«БАТЬКО НАРОДІВ»
ОЧИМА ЧАСУ
"Ви примусили ідучих з Вами з мукою і огидою переступати по калюжах крові вчорашніх товаришів".
Скажеш — не вернеш, напишеш — не зітреш, відрубаєш — не приточиш.
Як напише писака, то не злиже й собака.
I ФРАГМЕНТИ ОЧМАНІЛОГО СЛОВОБЛУДУ
У наш час об’єднані сили демократії і соціалізму, взяті в масштабі Європи і за межами Європи, незрівнянно могутніші, ніж антидемократичний табір імперіалізму, що протистоїть їм.
Капіталізм став гальмом прогресу людства, а продовження авантюристичної політики імперіалізму, яка привела вже до двох світових воєн, є головною небезпекою для миролюбних народів. Велика Жовтнева соціалістична революція відкрила очі народам на те, що вік капіталізму наближається до кінця і що відкриті надійні шляхи до загального миру і до великого прогресу народів. Судорожні зусилля імперіалістів, під ногами яких хитається грунт, не врятують капіталізм від загибелі, що наближається. Ми живемо у такий вік, коли всі шляхи ведуть до комунізму. (Бурхливі, тривалі оплески).
Великий Ленін заклав основи радянської держави і вивів нашу країну на шлях соціалізму, який покінчив із багатовіковою експлуатацією людини людиною. Шлях Леніна веде до свободи і щастя народів, до свободи і щастя людства.
Великий Сталін вів і веде наш народ славним шляхом комунізму. Ім’я Сталіна, оточене безмежною повагою і любов’ю народів, відбиває велич переможного Радянського Союзу і кличе до боротьби за щасливе майбутнє людства. (Бурхлива, довго не стихаюча овація).
У знаменний день 30-річчя Великого Жовтня радянські письменники, як і весь радянський народ, з гордістю оглядають пройдений шлях і впевнено, радісно дивляться в майбутнє, осяяне сонцем ідей Леніна — Сталіна.
Українські радянські письменники горді з того, що в цих величних підсумках труда і боротьби радянського народу є частка і їхньої патріотичної творчої праці.
Капіталізм конає в передсмертних корчах, всі дороги ведуть до комунізму — яким щастям свідомість цього сповнює серця кожного письменника — борця за комунізм!
Сталін, мудрий вождь народів, вождь Радянської держави, невгасиме, вічне сяйво Батьківщини, в світлі слави! Сталін, силу животворчу ти народові даєш, до нового щастя й слави Батьківщину ти ведеш. Скільки витязів, а Сталін поміж ними — як титан, сили, мудрості і світла неозорий океан.
Сталінська програма відбудування і післявоєнного розвитку сільського господарства буде здійснена. Запорукою цьому є величезне піднесення серед українських колгоспників, що знайшло своє відображення в листі великому Сталіну від передовиків сільського господарства Радянської України, надісланому Республіканською нарадою, яка відбулася недавно в Києві. Митці республіки займуть своє почесне місце в перших лавах борців за сталінський врожай 1948 року, своєю натхненною творчою працею в колгоспах і польових станах запалять героїчних колгоспників на нові успіхи в ім’я процвітання Країни Рад, добробуту всього народу, в ім’я перемоги комунізму.
Всі сили — на боротьбу за сталінський врожай!
"Короткий курс історії ВКП(б)", потребуючи розкриття законів виробництва і вивчення історії трудящих мас як основної виробничої сили суспільства, озброїв радянських істориків для боротьби з буржуазно-націоналістичною фальсифікацією історії. Відомо, що ідеологи українського буржуазного націоналізму Грушевський, Винниченко, Петлюра, Донцов та інші намагались фальсифікувати історію України з метою обгрунтування своїх буржуазно-націоналістичних позицій. Відмовляючись від класового під ходу до вивчення історії України, буржуазні націоналісти пропагували ідею "безбуржуазності" української нації. Вони ігнорували визвольну боротьбу народних мас України і зображували розвиток українського народу як єдиної нації, без внутрішніх класових суперечностей та боротьби. Ці трад иції школи Грушевського повністю не ліквідовані серед українських історикіа Навіть у працях останніх років, таких, як "Короткий курс історії України", перший том "Історії України" та інших, не показані закономірності історичного розвитку України; основні періоди її історії розрізняються не за способом виробництва, а за тими зовнішньо-політичними ситуаціями, що склад алися на Україні в той чи інший період Дуже слабо в цих працях розкриваються соціальні взаємовідносини та класова боротьба всередині українського народу.
Нині ведеться уперта робота по створенню марксистської історії як українського, так і білоруського народів. Раніше виданий перший випуск "Історії БРСР" не був позбавлений помилок націоналістичного характеру. Історики України підготували новий короткий нарис історії України, а історики Білорусії розробили "Тези про основні питання історії БРСР". Ці праці зараз обговорюються науковою громадськістю.
...Десять років, що минули з часу створення "Короткого курсу історії ВКП(б)", були роками напруженої боротьби за комунізм. Величезну, вирішальну роль в цій боротьбі мала та має ідейна озброєність будівників комунізму. "Короткий курс історії ВКП(б)" був і залишається могутіньою теоретичною зброєю наших кадрів, в тому числі й кадрів радянських істориків.
Всіма своїми історичними успіхами ми зобов’язані великій більшовицькій партії, нашому вождю і учителю товаришеві Сталіну. Ось чому народ назвав першу в світі Конституцію соціалістичного суспільства Сталінською Конституцією; наші доблесні радянські полки, що здобули всесвітньоісторичну перемогу у Великій Вітчизняній війні, увійдуть в історію з високим ім’ям сталінських полків; п’ятирічки будівництва соціалізму названі у нас сталінськими п’ятирічками. Ми горді з того, що живемо, працюємо і боремось в сталінську епоху.
Товариш Сталін радянських письменників назвав інженерами людських душ. Ось те мірило, з яким підходитимуть на з’їзді до кожного з нас. Чи знає інженер людських душ свій матеріал у всій його повноті? Чи відобразив він у своїй творчості героїв нашого часу? Чи окрилена його творчість ідеями комунізму? Як він розуміє традиції і новаторство? Чи не відстає він від життя? І т. д. і т. п. Основне — це те, щоб письменник завжди був обернений лицем своїм до народу, до свого читача.
Швидке, енергійне вантаження військових ешелонів. Напруженість, суворість у погляді кожного солдата і офіцера. І разом з тим — повне самовладання. Нема метушні, не чути зайвих слів. Кожен почуває себе солдатом, кожен внутрішньо мобілізувався.
Звична і зручна, хоч ще й не обношена, військова форма. Кашкети, пілотки... На мужніх плечах воїнів розгладжуються, рівняються складки злежалих на складах зелених гімнастьорок. Умілі солдатські руки стирають густе мастило з рушниць і пістолетів. Зброя — напоготові... Черговий наш ешелон зі станції Харків вирушає на захід, на фронт. Ми — діюча армія.
Так пригадуються мені останні дні червня 1941 року — перші дні Великої Вітчизняної війни.
І пригадується ще: тисячні натовпи біля репродукторів на перехрестях, на площах і вулицях великого міста.
"Товариші! Громадяни! Брати і сестри! Бійці нашої армії і флоту! До вас звертаюсь я, друзі мої!".
Голос вождя. Голос рідного Сталіна. Тисячі, мільйони в урочистій тиші слухають свого вождя і полководця. Шофери пригальмовують авто, не сигналять біля репродукторів... Говорить Сталін!
І в саме серце входять слова: "...підняти на боротьбу всіх трудящих, щоб своїми грудьми захищати свою свободу, свою честь, свою батьківщину..."
Вночі і вдень чергові, патрулі біля будинків і на вулицях великого міста. Перевірка перепусток. Цілковитий порядок. Пильність. Військова дисципліна в народі. Єдність, злютованість, залізна воля — перемогти.
Великий полководець і стратег товариш Сталін розгадав задум стратегічного плану німецького командування. Це хороше показано на податку фільму. В Кремлі, в кабінеті товариш Сталін зосереджено і вдумливо вдивляється в карту, оглядає поле битви, яка розгорнулася влітку 1942 року.
— Ясно, вони йдуть на Сталінград, — говорить товариш Сталін Василевському. — Вдруге нам доводиться відбивати натиск ворога на це місто.
— Надзвичайно важливий стратегічний пункт, — відповідає начальник Г енерального штабу Василевський.
— Віддати Сталінград, — продовжує товариш Сталін, — це значить, віддати противникові всі переваги, зберегти — значить зв’язати руки противникові, створити загрозу його комунікаціям.
Далі глядач бачить, як товариш Сталін, творець найпередовішої в світі радянської військової науки, сталінської стратегії і тактики, вказує на слабкі сторони німецького плану взяття Сталінграда.
— А фланги в них розтягнуті, товариш Василевський, — зауважує Сталін. — Цього не слід забувати.
Механізовані армії Готта і Паулюса лише націлилися, почали прориватися до вигину Дона після липневого прориву Південно-Західного фронту, а товариш Сталін вже віддає наказ про оборону Сталінграда, щоб виграти час і знекровити противника, про посилення фронту Клетська — Серафимович. Вже тоді Головнокомандуючий Радянської Армії обмірковував свій план контрнаступу і розгрому ворога.
Воля Верховного Головнокомандуючого передається військам. На Дону, який німецькі генерали збиралися форсувати з ходу, зав’язуються важкі кровопролитні бої. В час, коли наші армії, обороняючись, повільно відступають, Сталінград готується до оборони.
...Багатомільйонний радянський глядач безмірно вдячний видатним майстрам кіномистецтва — творцям цього величного фільму за їх прекрасний, натхненний труд, і особливо ця подяка артистові О. Дикому, який блискуче відтворив дорогий і рідний нам образ нашого великого Вождя.
...І кажуть, що Сталін ту люльку курив, як думав про план п’ятирічний, коли у натхненні він смуги лісів на карті накреслив величні. І нібито з люльки димок запашний пливе над Союзом безкрайнім, мов хмарка медова дощем з вишини спада на поля урожайні. І думає Сталін в московські/й Кремлі про нашу мету благородну, І створює радість людську на землі І стверджує щастя народне.
Коли зведені багатотисячні самодіяльні хори заспівують "Пісню про Сталіна", її стократ могутнішим хором підхоплюють усі присутні. І пісня про великого вождя в єдину чудесну симфонію зливає десятки тисяч голосів, настроює на єдиний лад биття сердець.
...Українські поети пишаються тим, що на цих народних святах співають все більше й більше створених ними пісень, що багато пісень, написаних на тексти П. Тичини, В. Сосюри, М. Рильського, М. Бажана, А. Малишка, І. Неходи, С. Воскрекасенка, П. Воронька, О. Ющенка, В. Бичка та багатьох інших поетів, які плідно працюють у цій галузі, стали справді народними Піснями.
Іван Франко добре знав одвічні мрії та прагнення українського народу до возз’єднання і сам боровся за те, щоб наблизити світлий довгожданий день цього возз’єднання. Він мріяв простой час, "коли органічно від кореня розвинуться і розцвітуть всі частини великого східнослов’янського племені".
Перекликаючись із думками Івана Франка, з далекого заслання лунав голос Павла Грабовського — поета-борця, який все життя віддав за те, "щоб Русь порізнена устала з-під віковічного ярма і квітом повним розцвітала у згоді з ближніми всіма".
Вікові сподівання українського народу збулися. Вони збулися завдяки партії більшовиків і мудрому керівництву товариша Й. В. Сталіна, який невтомно піклується про щастя народів нашої Батьківщини. Нове щасливе життя кипить тепер на безмежних просторах нашої Вітчизни.
...Всі відчули, що Сталін поруч, між солдатів своїх стоїть, він спрямовує вгору, вгору наш орлиний, сміливий політ.
Наша країна святкує тридцять другу річницю Жовтня.
"Жовтнева революція поставила... під запитання саме існування світового капіталізму в цілому, — писав товариш Сталін у статті "Міжнародний характер Жовтневої революції"... — Розхитуючи імперіалізм, Жовтнева революція створила разом з тим в особі першої пролетарської диктатури могутню і відкриту базу світового революційного руху, якої він ніколи не мав раніше і на яку він може тепер спертися... Це значить, насамперед, що Жовтнева революція завдала світовому капіталізмові смертельної рани, від якої він ніколи не оправиться більше".
Гордістю за нашу велику Батьківщину, що відкрила нову еру в історії людства, сповнюють нас ці слова великого Сталіна. Новий світ нестримно наступає, маючи собі за базу наймогутнішу державу світу — СРСР. А світовий імперіалізм задкує, втрачаючи позицію за позицією. Прийде час і від нього нічого не залишиться, крім жовтого, смердючого диму, який швидко розвіють вітри визволеної земної кулі.
Завтра знову зійде над нашою неозорою землею рожевий листопадовий ранок. І ніби в відповідь цій зорі в столиці нашої Батьківщини — Москві, і в Києві, і в Мінську, і в Ташкенті, і в тисячах міст і сіл яскраво засяять святкові прапори. З усім радянським народом люди України високо піднімуть наші зореносні знамена. І в залізному строю військ, що парадними колонами пройдуть повз святкові трибуни, в рядах демонстрантів крокуватиме Перемога. І в свята, і в будні завжди ми бачимо її в наших лавах, перемогу комунізму.
І за те, що вона завжди з нами, за те, що її світлі крила осіняють нас, всюди, в кожному діянні, на кожному кроці, найперше слово сердечної подяки звертаємо ми до нашої мудрої партії більшовиків, до нашого вождя і друга, полководця і учителя великого Сталіна:
Сталін — правда народу і совість народу ясна, Сталін — труд величавий, ідо сонцем освітлює ночі, Сталін — наша любов і цвітіння ясного весна, Сталін — серце народу і очі. Слава нашій Вітчизні священній на віки-віків, хай красується щастям могутня Радянська Держава! Слава стягам червоним і Партії більшовиків, слава Сталіну, добра, немеркнуча слава!
Румунський народ глибоко вивчає праці класиків марксизму. Твори Леніна і Сталіна розходяться по країні величезними тиражами.
Пробуджений свободою, принесеною сюди радянським воїном, румунський народ наполегливо будує нове життя, закладає основи соціалізму. Трудящим країни народної демократії в їх боротьбі за своє щасливе майбуття велику допомогу надає вірний друг і захисник народів— могутній Радянський Союз. Кожний румун знає, кому він зобов’язаний тим щастям, яке прийшло в його хату. Ім’я великого Сталіна— визволителя і вождя трудящих — найдорожче ім’я в Румунії.
...Барвисті квіти на "коверці", з колосся сплетена дуга... Ой, як же весело на серці, як ловко ниточка лягла! На свято килим буде в клубі, щоб оповиті кумачем, всміхались нам обличчя любі — товариш Сталін з Іллічем!
У Ленінграді, біля широкої і повноводої Неви, є Будинок-музей С. М. Кірова. На одній з вітрин цього музею лежить книга — Й. В. Сталін "Про Леніна і ленінізм". Це подарунок від нашого мудрого вождя і вчителя Сергію Мироновичу Кірову. На цій книзі товариш Сталін написав: "Другу моєму і брату любимому від автора. 23V-24".
Геніальний продовжувач справи Леніна вручив цей сердечний, дружній дар великому ленінцю, великому комуністу. Не можна без хвилювання читати цей короткий, але сповнений великого почуття любові і дружби напис!
Гримить наш похід трудовий потоком зоряно-червоним... Ми світ будуємо новий за світлим Сталінським Законом...
У тому й щастя наше, що світ новий створили ми в житті, що води із Атлантики й Ламаншу не захлюпнули нас напівпуті. Що ми жили у сталінську епоху, найбагатішу славою в віках. Що ми росли, не як трава із моху, а як орли у сонця на руках. Що з ранніх літ його обличчя строге по-батьківськи дивилося на нас. З його ім’ям ми вийшли на пороги, що Сталін нам указував дороги в комуністичний час.
Перед усіма народами нашої країни, перед трудящими всього світу стоїть його дорогий образ — образ Вождя, образ геніального мислителя і великого полководця, того, хто разом з Леніним стояв біля колиски нашої держави, хто після смерті Ілліча повів далі радянський народ шляхом всесвітньо-історичних перемог, шляхом побудови комунізму в Країні Рад.
Сталін — це той найдорожчий і найвеличніший образ, що символізує собою все наше нове життя — нашу могутню Вітчизну, нашу більшовицьку партію, наш героїчний народ, наші історичні завоювання.
Сталін — це той найдорожчий і найважливіший образ, до якого звернені погляди трудящих всього світу. В ньому вони бачать запоруку свого щастя, йому звіряють свої сокровенні надії, з його ім’ям на устах борються і перемагають.
Ім’я Сталіна стало прапором боротьби всіх простих людей світу, боротьби за мир і демократію, проти паліїв війни, за соціальну справедливість і визволення з пут капіталу, боротьби проти імперіалістів і колоніального рабства. Світлим сонцем називають Сталіна народи в піснях.
Восени цього року в Сталінґраді посаджено десять тисяч дерев. Щодня в місті імені Вождя стають до ладу два великих корпуси. На південь від Камишина впродовж Волги — на широкій і довгій трасі полезахисних лісових смуг — після дощів у землю впали важкі жолуді...
Товариш Сталін врятував долю червоного Царицина. Товариш Сталін перетворив його на індустріальну фортецю в роки перших п’ятирічок. Під проводом геніального полководця товариша Сталіна радянський народ відстояв це місто. Твердь і невтомна рука великого Сталіна і тепер проклала нові стріли на новій карті — напрям смуг лісонасаджень...
Я знаю, що у В’єтнамі, в Греції, в Китаї, на далеких островах люди праці з любов’ю вимовляють дороге ім’я: Сталін! Це ім’я стало надією на сонце й життя поневолених людей світу, вірою в перемогу у найзапеклішій боротьбі з поневолювачами.
...Коли серце людини переповнене великою любов’ю, найглибшими і найчистішими почуттями — вона готова на подвиг. Подвиг — в труді чи бою. Подвиг — на ланах колгоспних, на заводі чи в шахті.
Великі перемоги здобули і здобувають наші люди. Без справжньої любові здобути їх неможливо.
Любов до Вождя! її неможливо виміряти. Вона — безмежна. Вона сповнює всі серця синів і дочок багатонаціональної сталінської держави.
Трудовий порив — це натхнення. Трудовий порив в ім’я комунізму. Подвиг — в ім’я комунізму. "Ми ввійдемо в ясний комуни дім, бо з нами Сталін" — такі слова читаємо в створеній народом пісні.
В народній пісні, записаній у Тернопільській області, є такі слова: "Зробим сталінським колгосп, будемо заможні, до мети йдемо рішуче, — ми — непереможні!"
Ми непереможні, бо нас веде до комунізму Сталін!
— Довгих, щасливих років Вам, любимий Вождь! — чути з усіх сторін неосяжної нашої країни. Довгих років Вам жити й творити на благо братів-народів!
Ім’я Сталіна несемо ми, радянські люди, в своїх серцях, ім’я Сталіна несемо ми як прапор комунізму!
Сталін веде нас до комунізму.
Риси нової людини, людини комуністичного суспільства з найбільшою виразністю і яскравістю втілені в Сталіні.
У нього, у великого Сталіна, вчаться радянські громадяни і передові люди всього світу безстрашності в боротьбі, глибокій відданості справі комунізму.
Його, великого Сталіна, наслідують мільйони у своїй повсякденній роботі, в своїй, поведінці, у всьому своєму житті.
Він, великий Сталін, усім своїм життям показує приклад самовідданого служіння народу, приклад готовності "віддати справі робітничого класу, справі пролетарської революції і світового комунізму всі свої сили, всі свої здібності і, коли треба буде, всю свою кров, краплю за краплею".
Комуністи всіх країн вчаться у товариша Сталіна неперевершеної майстерності революційного перетворення світу, умінню передбачати хід подій, дбайливо підтримувати нове, що народжується, і безжально відсікати старе, реакційне, віджиле.
Сталінська скромність, простота, чуйність до людей, сталева воля, віра в народ, любов до народу і нещадність до ворогів народу стали взірцем для всіх чесних людей у їхній повсякденній боротьбі і труді.
Життя і діяльність нашого рідного Вождя — велика школа виховання людей у комуністичному дусі.
Вивчаючи біографію товариша Сталіна, радянські громадяни і всі передові люди світу здобувають пломінний гарт борців за щастя людства, набувають глибокого досвіду творців нового життя, проймаються незламною волею до перемоги.
...Коли в бою упав сурмач, і куля прапор збила, — Тен-комсомолець взяв кумач, що розгорнувсь, як крила, і рідний Сталіна портрет намалював на ньому. Підняв і з вигуком: — Вперед! — пішов од дому к дому... І всюди, де відважний Тен з тим прапором проходив, — росли загони партизан, готові до походів!
Доля наша повна щастя, вона радістю цвіте. Це ж наш мудрий, рідний Сталін дав життя нам золоте.
Що ми всі веселі і заможні стали, що життя прекрасне дарував нам Сталін.
Над нами сонячні вершини, навколо простір золотий. Веди ж до щастя Батьківщину, великий Сталін, дорогий.
Будем веселитися, радість виливать, мудрого, великого Сталіна вславлять.
...Уперед в сім’ї радянській Україна в ногу йде. Вождь великий, рідний Сталін всіх згуртовано веде.
Наші долі кришталеві, в дружній праці лине спів. Слава Сталіну — вождеві, що ростить богатирів.
Сонце тепле з Сходу гріє, а мій народ си радіє, — у відкрите нам віконце світить Сталінськеє сонце. Світ новий відкрив нам Сталін, — ми щасливі тепер стали!
Дівчина співає про зорі весни, про правду народу з рідної Москви, про Сталіна-батька з рідного Кремля. Навіки вже вільна гуцульська земля.
Криворівня підтягає спів наш величавий... Вся Гуцульщина співає — Сталінові слава!
Я стахановка в колгоспі, тим гордіти буду, на колгоспнім полі робим — подивитись любо.
Подивляйтесь, та вдивляйтесь, спільно в колективі будем жити ми багато, будемо щасливі!
Ім’я Сталіна осяває і надихає нас в кожній справі, і ми сьогодні, в день семидесятиріччя товариша Сталіна, від усього гарячого вірного серця хочемо сказати:
— Дорогий Йосипе Віссаріоновичу! Живіть довго, довгі, щасливі роки на радість чесним трудівникам нашої країни і всього світу.
"Нам завжди у битвах за долю народу був другом і братом російський народ, і Ленін осяяв нам путь на свободу, і Сталін веде нас до світлих висот".
Ці світлі висоти — комунізм. А "ми живемо в такий вік, коли всі шляхи ведуть до комунізму" (В. Молотов).
Ми йдемо до нього спаяні, загартовані, готові подолати всі труднощі і перешкоди. Ми славимо великого Сталіна.
Довгих років і повного здоров’я нашому найдорожчому, найріднішому Йосифу Віссаріоновичу Сталіну!
Ми йдемо з Вами, батьку, в прийдешній час шляхом героїчних походів. Ми тим і щасливі, що маємо Вас — великого батька народі?!
...Спасибі Вам, батьку! Спасибі й привіт за те, що крізь роки бурхливі у вік Комунізму ведете Ви світ, що з Вами — навік ми щасливі!
Да славен день, коли уперше далі твій зір уздрів, — і сонця пломено! О серце світу, Сталін, ми з тобою, як з нами ти, бо ти і ми — одно.
Ой шуми-заграй, верховинський край, та дзвеніте, трембіти, щоб той шум землі другу, Батьку в Кремлі та доніс буйний вітер.
Щоб йому до ніг та покласти міг всі ті шуми, мов море, з ними дяки глибінь за цих днів голубінь, за шляхи у віки неозорі.
В один із бурхливих квітневих днів 1917 року, коли я був у Петрограді як депутат з фронту від солдатів, мені випало велике щастя: я бачив Сталіна. Було це в редакції "Правды", яка містилася тоді в палаці Кшесинської.
У просторих покоях колишньої володарки палацу лежали гори книжок, листівок, відозв, призначених для поширення як у самому Петрограді, так і за його межами і особливо на фронтах.
Саме тоді, коли ми з працівником "Правды" Андрієм Соколовим в одній з таких, заповнених літературою, кімнат переглядали окремі революційні видання, повз нас швидко пройшло кілька чоловік. Серед них був і товариш Сталін. Я бачив його тільки коротку мить, але ніколи її не забуду.
Ще раз мені пощастило бачити великого Сталіна через 12 років. Узимку 1929 року він приймав групу українських письменників, і я мав щастя тоді бачити його протягом кількох годин, слухати його голос, дихати з ним одним повітрям у кімнаті.
Товариш Сталін розмовляв з нами, сидячи за своїм робочим столом, але, відповідаючи на деякі наші запитання, він виходив з-за столу. І немов зараз я бачу й з усією хвилюючою повнотою відчуваю той момент, коли Йосиф Віссаріонович стояв на віддалі якогось метра від мене і пояснював нам одне з найголовніших марксистсько-ленінських положень пролетарського інтернаціоналізму, обгрунтовував силу і значення братньої дружби народів. Глибока сталінська ідея про дружбу й братерство між націями міцно й назавжди запала в наші думи й серця. Мудрі й натхненні слова, які ми почули з уст найпершого ленінця і дорогого батька радянських народів, озброїли нас всеохоплюючим розумінням своїх завдань, освітили перед нами нашу мету, збагатили нас скарбами теоретичної мислі.
...Сповнений незмірної вдячності до творця цієї дружби, готовий до боротьби за нові перемоги, радянський народ проголошує: "Союзом незламним республіки вільні навік об’єднала Великая Русь. Хай квітне віками створений спільно єдиний, могутній Радянський Союз!"
Іван Де "Братня сталінська дружба".
В годину радості, як і в сумну хвилину, я думкою до тебе, батьку, лину.
Я знаю: бути миру на землі, коли великий Сталін у Кремлі.
Я — син українського народу, народу, який довічно буде дякувати великому Сталінові за свою щасливу долю, знайдену в братній сім’ї Союзу Радянських Соціалістичних Республік.
Життя нашого народу, наші досягнення і пишний розквіт під сонцем Сталінської Конституції, наш невпинний поступ до вершин людського щастя — до комунізму — нерозривно пов’язані з ім’ям Сталіна — нашого мудрого учителя. Ніколи не забудемо ми, як кликав Сталін — "Україна визволяється — поспішайте до неї на допомогу!"
...Тяжко було українському народові загоювати рани, заподіяні нашій країні німецькими фашистами, але нам допоміг великий Сталін, допомогли народи-брати, і ми з честю виконуємо поставлені перед нами завдання, і знову залунали на нашій квітучій Україні радісні пісні.
Безмежною любов’ю до великого Вождя сповнені серця всіх радянських людей. Ми бажаємо нашому дорогому, рідному Сталіну жити багато багато літ на радість, на щастя народів.
У ці дні з багатьох країн мчать святкові ешелони на Москву. Посланці народів везуть в зореносну столицю подарунки великому Сталіну до його семидесятиріччя. Скільки любові, скільки вдячності вкладено в ці подарунки, виготовлені до знаменної, величної дати самим натхненням мільйонів простих людей!
Нам довелось бачити, як готувались ці подарунки в Чехословаччині. Це був справді всенародний задум, всенародна ініціатива якнайсердечніше виявити своє ставлення до Вождя, свою безмежну любов до нього.
Над країною лунало:
— Пошлем товаришеві Сталіну Книгу Вдячності від чеського і словацького народів!..
Ми бачили, як писалась ця Книга. На мітингах, на велелюдних зборах тисячі людей в священному пориві скандували:
— Сталін! Сталін! Сталін!
Сьогодні все прогресивне людство гаряче вітає геніального Вождя, мудрого учителя і найбільшого друга трудящих — Йосифа Віссаріоновича Сталіна в день його семидесятиріччя.
Людство ще не знало такого — найграндіознішого за масштабами і найвизначнішого за своїми значеннями — одностайного вияву почуттів і волі народних мас, як той всесвітній рух трудящих, який розгорнувся нині в ознаменування семидесятиріччя товариша Сталіна. Вияв подяки, відданості і любові до товариша Сталіна перетворився в наймогутнішу всесвітню демонстрацію одностайності сотень мільйонів трударів, в найвеличніший огляд сил миру і демократії, в іспит зрілості волелюбного і революційного духу народів.
...Ім’я великого Сталіна стало нині прапором всього прогресивного людства.
Це той, хто весни трудівничі веде до непогасних літ, це той, чиє сімдесятріччя святкує нині цілий світ.
— Слава тобі, Сталін! — лине пісня всюди... — Добрий ранок, рідний, батьку дорогий!
І стає на подвиг Сталінська родина, йду я до комбайна, за кермо берусь. І стає на подвиг вільна Україна, Сонячна Росія і увесь Союз!
В ці дні всенародного торжества погляди всього радянського народу і всього прогресивного людства, як і завжди, з неосяжною любов’ю і трепетно-гарячими почуттями звернені до Кремля, до великої людини, семидесятиріччя якої відзначає світ. Серце Вождя і серце народу б’ється в одному ритмі, як одне велике гаряче серце.
"Коли серця мільйонів злить в одно — твоє це серце буде, рідний Сталін". Ці слова українського поета якнайглибше виражають думки й почуття всього народу.
— Доброго здоров’я і довгих, довгих років життя бажаємо Тобі, великий Вождь — світоч віків і народів, сонце правди, щастя і свободи!
Чи є на світі такі нагороди, які для Вас були б не малі?.. Найвища із них — це любов народу за щастя на нашій землі. Ведіть же Землю, боями зігріту, мов корабель серед бур і громів. Живіть на радість народів світу, полководець сердець і умів!
У серці вдячному палає до Сталіна любов безкрая. Не тільки в нас — в усьому світі, де стяг визвольний майорить, без краю в щирому привіті хвала, мов хвиля та, гримить — тому, хто світить серед бою, хто сонцем сяє всій землі, хто світлою встає метою у зореносному Кремлі. Де світоч правди людям сяє, там слава Сталіну лунає.
Для цілого світу — єдиний маяк: Росія і Сталін, — Вітчизна моя!
Війна завдала нам усім багато горя й страждань, але ми, матері, глибоко вірили, що виведемо в люди своїх синів, що доживемо до омріяних днів Перемоги.
Наші сподівання збулися. В перші ж дні після визволення від фашистського ворога сотні, тисячі матерів-вдів відчули батьківську допомогу і піклування руки нашого Батька. Перші доми будувалися для них, для їх дітей. Діти, що втратили батьків, не стали бездомними, не стали сиротами. Рідним домом став для них дитячий будинок, який вони тепло згадуватимуть все життя. Адже це не тільки дах над головою, чиста постіль і тепла страва. В дитячих будинках тисячі дітей відчули сердечне сталінське піклування, яке можна зрівняти тільки з дружньою сімейною атмосферою. І не тільки це. Мільйонам дітей нашої країни широко відкрився світлий шлях, шлях у майбуття, яким веде їх дорога рука Вождя.
Ось чому в цей урочистий сонячний день мені хочеться до великого вінка любові, що піднесуть його сьогодні мільйони трудящих любимому Вождю і вчителю, вплести і квітку подяки від тих матерів, чиїм дітям наш мудрий вчитель і друг заступив та заступає батька.
Післязавтра опівночі наступає Новий рік. Український радянський народ зустріне його своїм урочистим Державним гімном. Піднесена мелодія гімну полине із краю в край по всій нашій республіці, понад ріками й горами. Возз’єднаний і вільний сорокамільйонний український народ радісно співатиме про свою свободу, щастя і рівність, знайдені в єдиній і дружній радянській сім’ї, і особливу подяку від усього щирого серця свого проголосить він своєму випробуваному в дружбі й вірності старшому братові — великому російському народові, своїм великим вождям Леніну і Сталіну.
Партіє! Слава тобі в віках! Ти — джерело наших сил і звитяги. Гордо здіймаються в наших руках партії Леніна
— Сталіна стяги! Сталін, між друзів, — за столом. Вірним соратникам Сталіна— Слава! Виблискують голови їхні сріблом, вони гартували Брати лави. Це з ними вождь до звитяги ішов. Це з ними вони силу ворожу крушили. Молотов, Берія, Маленков, Мікоян, Каганович, Хрущов, Ворошилов! Соратники й друзі! І кожен з нас щасливим себе в цю мить відчуває. Бо ми народились в незрівнянний час! Бо Сталін веде нас! Бо Сталін — навчає!
З любов’ю працюватиме наш колектив цього року і над новими творами молодих радянських драматургів, чиї п’єси посядуть значне місце в репертуарі. В цих творах відображаються бурхливі процеси радянської дійсності, що вимагатиме від нас, акторів; ще більшого проникнення в глибину життя, ще більшої ідейної озброєності, ще більшої художньої майстерності. Тільки так можемо ми повністю виправдати високе звання творців радянського мистецтва, натхненного генієм Сталіна.
Група композиторів і поетів Києва колективно створила кантату на честь 70-річчя великого Сталіна, розраховану на виконання дитячою музичною самодіяльністю. Жанру кантати в дитячій українській хоровій літературі не створено, і це — перший твір великої музичної формії, написаний для виконання дитячою хоровою самодіяльністю.
У приміщенні Харківського державного музею образотворчого мистецтва відкрита X обласна художня виставка.
Юнацьким рокам Й. В. Сталіна присвятили своє полотно О, Саномян та Л. Ткаченко. Добре задумана ця картина. На фоні величної кавказької природи молоді художники прагнули показати натхненного юнака з проникливим поглядом, спрямованим уперед, з благородними думами про майбутнє. Саме таким молодим гірським орлом і уявляється нам наш великий вождь в роки свого юнацтва. Але, на жаль, одноманітність палітри і недовершеність центрального образу дещо знижує загалом піднесене звучання картини.
Невелика розміром, але виразна й глибока думкою картина А. Ткачової Й. В. Сталін на засланні". Лютує зимова сибірська стихія. Але людина — велична й могутня — сміливо і впевнено йде вперед, і ніщо не спинить її.
Хвилююче враження залишає картина молодого художника Д. Саркісяна "Зустріч Й. В. Сталіна з матір’ю". Соковитий, насичений радісними барвами кавказький пейзаж доповнює основну думку художника. Хотілося б, проте, більшої закінченості переднього плану картини.
Дружбі великих вождів Леніна і Сталіна присвячене полотно художника С. Солодовника "В. І. Ленін та Й. В. Сталін в Горках".
І. Городецька виставила картину "Й. В. Сталін на IV партійній конференції КП(б)У в Харкові у 1920 році". Відрадно, що ця багатюща тема раз у раз приваблює увагу наших художників. Але треба, щоб вони більше проймалися почуттям відповідальності за такі величні теми. Картина І. Городецької не скрізь довершена в рисунку і дещо перевантажена аксесуарами.
Мистецтво належить народові, — сказав колись Ленін.
"Де ви знайдете такий народ і таку країну, як у нас? — з гордістю говорив А. О. Жданов у 1946 році... — Кожний день підносить наш народ все вище і вище... Ми змінилися і виросли разом з тими величезними перетвореннями, які в корені змінили лице нашої країни".
Яке щастя жити в нашій країні, народ якої з високості своїх історичних досягнень уже бачить у світлому завтра обриси комунізму, до яких веде нас великий продовжувач справи Леніна, наш рідний, мудрий Сталін!
Життя розшумувалось молоде, пливуть човни до золотих причалин: нас Леніна дорогою веде Великий Сталін!
Синів труда єднає у одно, стира вали, ламає грати— то ленінське невгасне знамено над світом Сталіним підняте.
Сьогодні, як і завжди, ми кажемо: Ленін не вмер, він живе в геніальних діяннях Сталіна.
Ленін засвітив маяки соціалізму на селі. Вони освітили селянству шлях до суцільної колективізації.
А Сталін повів тим шляхом селянство, привів його в соціалізм і успішно веде до комунізму.
Велика радість бути сучасниками Сталіна, нашого першого всенародного кандидата, чиє ім’я є світлим символом миру, людського щастя, символом комунізму. Це ім’я надихає на боротьбу, подвиги, це ім’я вселяє віру і упевненість в наших дальших успіхах і перемогах.
З ім’ям Сталіна 12 березня радянські люди підуть до виборчих урн — голосувати за нашу славну могутню любиму Батьківщину, за мир у всьому світі, за комунізм.
Всі на вибори!
Рідний Сталін був всенародним кандидатом. Усі радянські люди 12 березня перебували думками з виборцями Сталінського округу Москви, які мали щастя голосувати за великого вождя комуністичної партії і радянського народу. В кожному місті, в кожному селі виборці йшли до урн, несучи в серцях палку любов до того, хто зробив могутньою і непереможною нашу Батьківщину, хто зробив вільним і щасливим наш народ.
"Хвала тобі, Батьку, лунає усюди, цвіте і палає у чесних серцях. Ідуть за тобою окрилені люди, зорею сіяє наш Сталінський шлях".
...Запорука щастя і дальшого процвітання нашої Батьківщини — у мудрому керівництві більшовицької парти, у тому, що нас веде до комунізму геніальний вождь, всенародний депутат, рідний, любий Сталін!
Своїми піснями радянські композитори вносять цінний вклад у справу захисту миру. І коли в день святкування Першого травня багатомільйонні маси трудящих усієї земної кулі продемонструють свою незламну волю до миру, з мільйонів вуст на весь світ залунає мелодія, яка стала всенародною піснею: "Пурпуровими вогнями нам новий сіяє час... Слово Сталіна між нами, воля Сталіна між нас!"
Бо де Сталін — там життя; де Сталін — там мир; де Сталін — там щастя; де Сталін — там перемога!
Першотравень. Ниви аж за обрій... Промовляють молодо світи: — Буде мир і спокій. Дуже добре! Щастя нам за Сталіним іти!
...Ленін. Сталін і всенародне цвітіння. Ленін. Сталін і натхненний труд на благо народу. Ленін. Сталін і мир... У свідомості мільйонів це злилося в єдине нерозривне ціле.
В ті дні по світу перемога грозою-райдугою йшла, і в пристань радості дорога радянських воїнів вела, і над незламною Москвою на всесвіт сяяли вогні, і зоряницею ясною палала правда в вишині, коли в Кремлівськім гордім залі звитяжців уряд наш вітав, за росіян великий Сталін свойого келиха підняв.
Наш зір, як меч, протяв грозові далі... Ми за дітей, за нашу плоть і кров. За них в Кремлі великий дбає Сталін — народів всіх надія і любов!
Під прапором ленінізму, під випробуваним керівництвом більшовицької партії і мудрим проводом геніального вождя і вчителя — великого Сталіна радянський народ твердою ходою піде до нових перемог комунізму!
Так, десятиріччя визволення трудящих Буковини — радісне свято всього радянського народу. В братній радянській сім’ї з кожним днем все пишніше й пишніше, як справжній квітник радості, розквітає буковинський край, збагачений плодами самовідданої радісної праці визволених людей, зігрітий яскравим сонцем радянського життя, життєдайним сонцем, що його засвітив великий Сталін.
Мчаться роки в поході, як розгнуздані коні, вже й на Віслі й на Ельбі стяги в’ються червоні. Вже піхота проходить по берлінськім граніті, і про доблесть солдатську лине слава у світі, у столиці — салюти в надвечір’я травневі, шле народ привітання своєму вождеві. Мир, і щастя, і радість — за труди і походи.
— Слава Сталіну, слава! — встали дружно народи.
Сили миру незліченні. Табір миру набагато сильніший за табір війни. Йоґо веде до світлого майбутнього кращий друг радянського мистецтва, генералісимус миру і життя — великий Сталін.
Сьогодні погляди мільйонів знову звернуті на Волгу. З почуттям патріотичної гордості кожен радянський громадянин сьогодні говорить про найвеличніші будови комунізму — Куйбишевську і Сталінградську гідроелектростанції.
Світ не знав досі будов, рівних волзьким велетням.
Вирішення таких складних завдань під силу лише людям сталінської епохи. Під керівництвом партії, великого Сталіна радянські люди в мирному натхненному труді не раз прославляли свою Вітчизну.
Волзські будови накреслив геній Сталіна. Це новий вияв сталінського піклування про розквіт Радянського Союзу, про щастя і добробут радянської людини.
Спасибі Вам, великий вождь, за Ваш високий, світлий труд. Ви скажете — і піде дощ. І плодоносним стане грунт. І сто споруд зросте за рік, і потече сто нових рік.
Наше місце — письменників і митців — там, на трасі каналу та на Каховському будівельному майдані. Письменники і митці повинні туди прийти разом з першими проектувальниками, геодезистами, землекопами...
Разом з будівниками величних споруд, разом з усім нашим народом, захопленим натхненною творчою працею, ми, письменники, завойовуватимемо комуністичне щастя, творитимемо сталінську славу нашої Вітчизни.
— В наступ на посуху! — чути слово, Сталіна ми чуєм клич новий. І вже бачим степ в рясній обнові: килиму зеленого сувій розгортається, цвіте навколо... Як не заспівати, не радіть — ми на ниві, на широкім полі стільки ще не бачили суцвіть! У степу зелені стіни гаю суховій зловісний не проб’є! Долю ми свою не викликаєм — щастя ми виборюєм своє! Всюди, всюди сталінського плану бачимо прозорість, глибину!... Гей, степи мої, степи кохані, зашуміть про силу весняну!
Від усього серця ми шлемо гарячу любов і подяку нашому вождю і учителю Йосифу Віссаріоновичу Сталіну за всі його великі піклування та батьківську любов до українського народу.
Всю землю, що зросив наш чесний піт, ми зросимо безсмертною водою, і Сталінською назове добою ці дні величні неозорий світ.
Охоплені патріотичним піднесенням, натхненні розмахом нашого соціалістичного будівництва, композитори України сповнені гарячого прагнення втілити в нових музичних творах образи величніших будов наших днів, оспівати славні героїчні діла нашого народу, який впевнено йде до комунізму по шляху, накресленому геніальним вождем трудящих — Сталіним.
Українські художники у своїх творах — живопису, скульптури, графіки відобразять велич сталінських будов. Наші портретисти відтворять образи героїчних будівельників Каховської гідроелектростанції і каналів, а майстри плакатного мистецтва дадуть бойові, мобілізуючі плакати.
І я бачу, друзі мої, наші широкі степи, помережені каналами, я бачу хвилі багатоколосової, лисенківської пшениці, а ген-ген серед озимини їде на коні колгоспник — господар степу — і над колоссям видно тільки його голову. Я бачу розкішні сади, вони пишаються своїми кронами, а віти аж гнуться під важкими плодами. Баштанами трудно пройти, так рясніють кавуни та дині. На пасовиськах не "худоба", ні (це слово повинно вмерти, якщо воно від слова "худе"), а стада і табуни ситих коней, корів, овець. Гаї зеленіють і з них доноситься пташиний гомін. А понад усе ллється пісня трудівника степу. Вона ллється в нього з глибини серця. Він співає славу мудрому великому Сталіну.
Овець мільйонні табуни заповнять сите пасовисько... Так буде завтра! День весни розквітне там, і день той — близько! І Волга, і Аму-Дар’я оживлять степові простори. Товариш Сталін! Славлю я Кремлівські життєдайні зорі. І вас, хто сонцем з висоти шляхи освітлює держави, хто наказав Дніпру текти до берегів багатства й слави!
"Як радісно сьогодні на Вкраїні! Моя земля, моя щаслива, ти на крилах пісні, складеної нині, подякою до Сталіна лети! Лунай хвалою зодчому навіки. На радість нам накреслив Сталін путь. В яких1 вогнях заграють наші ріки, і степові простори розцвітуть!.."
Як радісно сьогодні на Вкраїні! Від краю до краю лунає вість про будівництво Каховського гідровузла. Біля легендарного міста в 1956 році запрацюють всі турбіни... Синім морем розіллється велика водойма... Гребля, шлюзи, насосні станції, нове місто дніпровських енергетиків зростуть в районі Каховки. Два великих канали понесуть води Дніпра в засушливі степи північного Криму і півдня України. Ціла система відвідних зрошувальних каналів, водойм, лісонасаджень, Мелітопольська ГЕС... Це далеко неповний перелік грандіозних робіт, які мають бути здійснені за шість років.
Ці велетенські плани накреслили партія, Сталін в інтересах народу...
Волею Парти, волею Сталіна край мій, мов казка, в садах розцвіте. О, Україно моя дніпрельстаніна, щастя моє золоте!
Ще й досі чути мені голос Поля Робсона, який із рупора в фойє співає пісню нашу "Широка страна моя родная".
Нехай ще більше у прихильників миру всіх країн зміцнюється віра в Москву, в Радянський Союз, як оплот миру у всьому світі!
Слава першому прапороносцю миру, вождю усіх трудящих світу, улюбленому нашому і рідному Йосифу Віссаріоновичу Сталіну!
Твердою і впевненою ходою ми йдемо назустріч нашому майбутньому. І в усіх наших подвигах, в усіх наших славних ділах перемога завжди буде за нами, бо нас веде партія, нас веде Сталін.
Ми радіємо, коли народжується на світ іде одна дитина у наших матерів. Діти й матері оточені великим піклуванням нашої держави. Ми ростимо творців життя, садоводів і будівників, і матері в усьому світі хочуть бачити такими своїх синів і дочок. Весь наш народ стоїть на сторожі миру. Воля Сталіна надихає нас. Великий геній людства рідний Сталін підносить над світом священний прапор миру. І тому з такою надією і вірою дивляться в його мудрі очі матері всієї землі, притискуючи до грудей своїх малих дітей. Сталін — запорука миру і щастя!
Сонце! Воно сяє на кожнім колосі в полі, до нього тягнеться все живе в саду. Сонце — джерело розквіту, зростання.
"Тим-то все найдорожче ми завжди із ним рівняєм, тому-то усі ми сонцем Сталіна називаєм", — устами одного із співців говорить народ про рідного вождя.
"Ще так не світило нам сонце на землі, — мабуть, воно в Сталіна побуло в Кремлі", — скільки натхненних, задушевних пісень складено про великого Сталіна! Бо Сталін — наше сонце, Сталін — наше щастя.
Ім’я великого Сталіна вічно лунатиме в піснях радості і перемоги.
Твоє ім’я в серцях і над землею як музика звучить і квітне, як весна. Під сонцем Конституції твоєї цвіте щаслива рідна сторона.
Для Нас, українських письменників, згода товариша Сталіна балотуватись по нашому виборчому округу є великим святом. З великим хвилюванням відчуваємо ми той близький зв’язок, який з’єднує нас з нашим дорогим учителем і другом. Ніхто ж пильніше не стежить за розвитком і успіхами української літератури, як товариш Сталін. Щастя народу, розквіт його господарства й культури, зміцнення могутності нашої великої держави — все це нерозривно зв’язано з ім’ям рідного Сталіна. Наші історичні завоювання, наше чудове сьогодення і ще прекрасніше завтра, зорі комунізму, які в недалекому майбутньому засяють над нами, — все це високий труд Сталіна, втілення генія нашого великого вождя.
Слава рідному Сталіну!
Я знаю інше: всі народи, чи то великі, чи малі, стоять за щастя і свободу, стоять за дружбу з нами щиру, — бо Сталін — щастя проводир, бо знають: Сталін хоче миру! Бо знають: Сталін — значить мир!
Незабаром працівники мистецтв візьмуть участь в огляді творчого активу Будинків працівників мистецтв, присвяченому боротьбі за мир. Ми впевнені, що цей огляд буде яскравою демонстрацією ідеї миру, великим мистецьким досягненням. На нашу творчу працю в ім’я миру нас запалюють слова великого прапороносця миру товариша Сталіна: "Ми стоїмо за мир і відстоюємо справу миру".
Сталін— прапор усіх наших величних перемог. Перше найдорожче ім’я, яке кожний радянський патріот згадає, коли опускатиме бюлетень у виборчу урну, буде — Сталін!
Я прожив на світі немало років, сивина вже вкрила мою голову, мені довелося зустрічатися з багатьма людьми — і в нашій країні, і за кордоном. І скрізь я чув, як люди називають ім’я великого Сталіна з священним трепетом, з душевним хвилюванням, з гордістю і радістю, як найближче, найдорожче, найрідніше ім’я.
У цьому великому імені — наша сила, наша слава, наша надія.
Коли наш Сталін в древньому Кремлі працює над величними ділами, щоб в місті кожнім, в кожному селі жилося краще людям на землі, ми кажемо, що Ленін — разом з нами. Тому рости й міцніти нам повік під сонцем комунізму огнеликим, міняти русла повноводних рік, бо Сталіна непереможний вік — мрій Ленінових втілення велике.
"Пам’ятайте, любіть, вивчайте Ілліча, нашого учителя, нашого вождя.
Боріться і перемагайте ворогів, внутрішніх і зовнішніх, — по Іллічу.
Будуйте нове життя, новий побут, нову культуру, — по Іллічу".
Так вчить нас великий Сталін.
На одній з виборчих дільниць по вул. Леніна висить великий плакат, на якому пломеніють слова М. Бажана: "І ми поставим першим в бюлетені наймення, людством обране навік, — це — наша сила, вчитель наш і геній, отець народів, мудрий більшовик".
Кремлівські куранти проб’ють в той ранній ранок шість ударів. І мільйони радянських патріотів одностайно підуть до виборчих урн, щоб сказати рішуче, на повен голос:
— Ми голосуємо за мир, за процвітання нашої Вітчизни!
— Під мудрим проводом великого Сталіна ми йдемо до комунізму, будуємо і побудуємо йоґо!
В той історичний день вся наша країна перетвориться у великий Сталінський виборчий округ: за Сталіна, за його вірних синів і дочок, за комунізм голосуватиме весь наш народ!
Велике, неоціненне щастя бути сучасниками таких подій.
Як сонце, як прапор, несе над землею Вождеве ім’я український народ. — Хай славиться Сталін! — гримить Придніпров’я. — Вождеві хвала! — над Донбасом пливе. — На щастя! — На многі літа! — На здоров’я! — співає Полісся моє лісове. — Хай славиться Сталін! — шумлять наші ріки. — Хвала! — гомонить степова далечінь. — Спасибі, наш Вождь, наш учитель великий! — Спасибі! — у серці народнім звучить.
Шлях шахтарський — шлях славного часу, вік омріяний в шахту прийшов... У нашім сталінськім дружнім Донбасі ми вкладаємо в працю любов!
Йдемо полем підземним все далі, золотий для комбайна там шар... І веде нас на подвиги Сталін — наш великий почесний шахтар!
Між бурхливою річкою Черемошем і невисоким гірським пасмом, укритим дубовим і смерековим лісом, розкинулося село Кобаки, Кутського району, Станіславської області.
...Пройшли роки. І знайшли люди скарбницю щастя. Знайшли її в дружній сім’ї радянських народів, у творчій колгоспній праці.
"Ми ідемо на труд на колгоспні поля, — гей, освітять нам путь ясні зорі Кремля, — співають тепер щасливі селяни слова пісні, складеної Петром Дупаєм із Кобаків. А ще багато гарних пісень про нове, колгоспне життя ви почуєте від Дмитра Павловича Осічного.
...Вечорами, коли сині Карпати ховають за смерековими кучерями останні промені дня і місцева електростанція поливає село електричним сяйвом, — до хати старого поета заходять юнаки і дівчата. Вони цілими годинами сидять і слухають коломийки, а особливо оту Трембіту", що склав її недавно Дмитро Павлович. Тоді в хаті стає тихо-тихо... Схвильований голос старого поета прославляє творчу колгоспну працю, животворний радянський лад і великого зодчого людського щастя — Йосифа Віссаріоновича Сталіна: "— Гей, сповісти ти, трембіто, широкі простори, що розцвіли вже на волі наші рідні гори. Ой загрими ти, трембіто, понад далі — гори, що в нас воля радянськая — широка, як море. Сонце промені дарує Верховині-кралі, — за нас дбає, клопочеться рідний батько Сталін".
Усе прекрасне на нашій землі зв’язане з ім’ям вождя. Він — творець і натхненник нашої соціалістичної культури. Його геніальна думка — в усіх прозоро мудрих рішеннях партії про мистецтво і літературу. Він надихає учених і інженерів на подвиги, що звеличують нашу країну, і щорічно поповнюється зоресяйна плеяда Сталінських лауреатів, в якій немало вже кращих майстрів літератури, що з честю носять гордовите сталінське звання "інженерів людських душ".
Його ім’я вимовляє дитя, ступаючи в широкий світ, його ім’я дзвеніло на устах воїна, що не шкодував життя за Вітчизну, воно — в співах дівчат на колгоспних ланах і майстрів на риштованнях новобудов.
Із цим ім’ям ти, дорогий виборцю, йдеш до виборчих урн, і там, перед образом найвеличнішої людини нашого часу, скажеш серцем своїм те, в чому прекрасна суть сонячного радянського життя:
— Сталін!
До Сталіна-батька — любов наша щира, і пісня про нього над світом ширя. Ім’я його — творчості прапор і миру, імення його — Комунізму зоря!
І на чолі з російським братом старшим, в труді та битвах
— як сім’я одна, іде вперед він тріумфальним маршем — до комунізму сяє даль ясна. Прапороносець миру і свободи — Великий Сталін людство окриля, він сонцем сяє для усіх народів величного славетного Кремля.
Будуєм дім весни й добра ми, щоб люд земний не знав біди, щоб день шумів життя садами під сонцем Сталіна завжди.
Століттями мріяли люди про суспільство, де всі будуть рівні, де пануватиме радісний труд і справедливість. На наших очах ця віковічна мрія втілюється в життя, набирає конкретних форм, визначених геніальним вченням Маркса — Енгельса — Леніна — Сталіна. Комунізм із мрії стає дійсністю. Він стоїть при дверях, його вогні сяють нам на нашому зореносному шляху.
Йому — прийдешньому щастю народів — усі сили й натхнення, весь жар сердець, всю нездоланність поривів! Хай славиться в наших піснях комунізм, хай славиться народ, що першим у світі будує його, хай возвеличується геніальний зодчий комунізму — наше сонце й наша слава, розум, серце і совість нашої епохи — великий Сталін!
З дороги Миру ані кроку не ступимо ніколи вбік. Народу ці стрімкі потоки один в один, щоб Миру він велично сяяв над віками. І він засяє, бо завжди прапороносець Миру з нами. І ми йдемо весни шляхами. Веди, учителю! Веди!
О, зоре рідна, в барвах кумача, ніхто й ніде не зітре того цвіту, бо Сталін зніс тебе посеред світу, засвічену від серця Ілліча!
Людської долі, щастя людського! Він дав нам волю свою залізну, осяяв шлях нам до комунізму. До комунізму, до перемоги усім народам прослав дороги. Він сонцем правди над світом сяє, він мир леліє, добро плекає. Про труд, про згоду співаймо пісню батькові миру і комунізму!
..Рух прихильників миру запалить композиторів на створення нових високоідейних, високохудожніх творів, які оспівають нашу Батьківщину — оплот миру в усьому світі, — наш миролюбний народ, нашого мудрого вождя і учителя, великого прапороносця миру Йосифа Віссаріоновича Сталіна.
Чесні люди всіх кольорів шкіри, всіх країн і національностей не дозволять паліям війни нав’язати світові нову криваву війну. З кожним днем трудящі все міцніше й міцніше беруть у свої руки справу миру. Запорука успіху всесвітньої боротьби за мир в тому, що очолюють цю велику священну боротьбу наша Батьківщина, наш вождь, вчитель і батько, світлий геній людства Й. В. Сталін.
Велику роль у дальшому розвитку і вдосконаленні театрального мистецтва, у переборенні хиб, які гальмують його поступ уперед, має відігравати мистецька громадськість. Товариш Сталін вчить, що творчі дискусії, обмін думками, вільне обговорення пекучих проблем дають істотний поштовх піднесенню культури. Партія постійно підкреслює, що без розгортання справжньої, принципової критики і самокритики літературі і мистецтву може загрожувати застій.
...Недавно у творчості відомих митців Радянської України мали місце серйозні ідейно-творчі зриви. Порочною виявилась опера Г. Жуковського "Від щирого серця". Дуже значні хиби має опера К. Данькевича "Богдан Хмельницький", в лібретто якої допущено відступ від історичної правди, а музиці властиві істотні недоліки.
Українське театральне товариство нічим не допомогло митцям і мистецькій громадськості вчасно побачити хиби цих творів, не організувало широкого принципового обговорення їх. Воно трималось осторонь найпекучіших проблем, які хвилювали митців України.
Ще дивнішою є поведінка Українського театрального товариства після опублікування відомих статей "Правды" "Невдала опера" (про оперу "Від щирого серця"), "Проти ідеологічних перекручень у літературі", "Про оперу "Богдан Хмельницький". УТТ й досі не спромоглося провести обговорення цих статей серед працівників мистецтв. Воно не провело ніяких нових заходів у зв’язку з опублікуванням цих статей, не зробило з них належних висновків для своєї практичної діяльності.
...В умовах, які склалися, голова президії тов. І. Паторжинський не мав змоги щось практично зробити для поліпшення справ в УТТ. Не беруть серйозної участі в роботі президії інші її члени.
На одне з нечисленних засідань, — саме на те, де обговорювався звіт тов. Ватулі про науково-творчу роботу, — були запрошені працівники апарату УТТ. Вони дали в своїх виступах вбивчу оцінку тим "порядкам", які існують в УТТ, особливо різко критикували за бездіяльність тт. Ватулю і Персіон. "УТТ перетворили на якусь кормушку...", ‘Тут процвітає сімейсгвенність...", "У нас лише товчуть воду в ступі і розтринькують державні кошти...", "Ми існуємо лише для того, щоб умовляти рецензентів, розносити афіші та запрошення Цим і обмежується наша "творча робота"...", "Все проходить під лозунгом "Шумим, братцы, шумим!", "Театральна громадськість нас не поважає". Так оцінюють працівники УТТ власну "роботу", керівництво президії і стан справ у товаристві.
Апарат УТТ засмічений політичне сумнівними людьми...
Товариші!
Народи Радянського Союзу святкують сьогодні тридцять четверті роковини Великої Жовтневої революції, яка осяяна генієм Леніна і яка відкрила людству шлях до нового, соціалістичного світу. Кожний рік руху по цьому шляху приносить нашій Батьківщині нові успіхи.
Вся діяльність більшовицької парти і Радянського уряду..., як і всі роки після смерті великого Леніна, проходила під мудрим керівництвом нашого вождя товариша Сталіна. (Тривалі оплески). Товариш Сталін з геніальною прозорливістю орієнтує партію і народ в найскладніших явищах внутрішнього і міжнародного життя і намічає перспективи дальшого розвитку. Невичерпна енергія товариша Сталіна у повсякденному керівництві як великими, так і малими справами, його вміння визначати головні завдання Радянської держави і спрямовувати всі наші сили на їх розв’язання забезпечують народам Радянського Союзу великі перемоги в будівництві комунізму. (Оплески).
Є в українській народній творчості, присвяченій рідному Сталіну, чудовий хвилюючий мотив — виряджання посланця, який в поетичному образі солов’я чи орла летить у Москву з квіткою — символом палкої любові: "На вікні в Кремлі сідай, квітку Сталіну віддай. Передай ти оцей цвіт і скажи йому привіт: і від мене, й від усіх, ідо живем ми краще всіх".
...Сталіну рідному, непереможному прапорові нашого невпинного руху вперед, найвеличнішій в світі людині, яка несе народам мир і сонячну радість життя. Радянська Україна в єдинім пориві проголошує: "Слава Великому Сталіну, батькові рідному — слава! Дяка від всього народу, слава від роду до роду!
Нема слів, щоб передати ті радісні почуття, з якими зустрічаю я 1952 рік. В минулому році мені випала велика честь зробити перший крок у відтворенні образу товариша Й. В. Сталіна в п’єсі Вс. Вишневського "Незабутній 1919-й".
...За першооснову роботи над образом Й. В. Сталіна я взяв його промову на Другому Всесоюзному з’їзді Рад з приводу смерті В. І. Леніна — клятву незабутньому Іллічу — та промову на вечорі кремлівських курсантів від 28 січня 1924 року — "Про Леніна". В цих промовах, у думках Й. В. Сталіна про Леніна і закладено той естетичний ідеал людини, мислителя, діяча, генія революції, який я прагну відобразити. "Бути як Ленін", "Сталін — це Ленін сьогодні".
Найбільше мене хвилює завдання відтворити в різьбі образ великого генія людства Й. В. Сталіна. В моїх планах чимале місце належить темі миру, великих сталінських будов.
Зараз я працюю над композицією про мирну творчу працю радянських людей, про розквіт українського мистецтва, що його визначила велика Сталінська Конституція.
Я ще не знаю, як назву свій майбутній твір, але він буде оспівувати великий Сталінський Закон.
Конституція Української Радянської Соціалістичної Республіки, в основу якої покладена велика Сталінська Конституція, це яскраве відображення сьогоднішнього радісного, щасливого життя, що його здобув український народ у непорушному союзі з усіма радянськими народами і насамперед з своїм старшим братом — великим російським народом.
І славлячи Конституцію, ми славимо її творця — великого Сталіна: "Хвала Тобі, Батьку, від роду й до роду, у шумі заводів, у шелесті нив! Ти — віра і правда, Ти — серце народу. Спасибі за сонце, що Ти засвітив!"
Стахановський рух, підготовлений всім ходом розвитку соціалістичного господарства, був виведений на широкий шлях життя мудрим Сталіним. Командарм промисловості, Серго Орджонікідзе був вірним соратником і помічником великого Сталіна.
Вірний учень, друг і соратник великого Сталіна, послідовний ленінець, Серго Орджонікідзе — вияв волі і думки партії, її совісті, один з кращих, благородніших її синів.
А на вулиці вже чекає; традиційний весільний поїзд Дванадцять парокінних підвід відвозять молодих та їх друзів до рідного села. Ось вони підходять до червоної стрічки — це вхід до колгоспного клубу. Хор співає бадьору весільну пісню.
З хлібом і сіллю батьки зустрічають дітей та їх друзів, запрошують до залу. Тут за багато обставленими столами розмістилось понад двісті гостей. Після поздоровлень і вручення молодим подарунків проголошується перший тост за творця народного щастя — Йосифа Віссаріоновича Сталіна. Хор співас: "Ой, як гарно, радісно сонце сяє. Україна Сталіна прославляє".
Величні і крилаті, мов зорі на Кремлі, летять, летять слова ті у небі й на землі.
Від них світліють далі, радіють серце й зір, бо перше слово — Сталін, а друге слово — мир.
Київ — великий політичний і культурний центр, місто молодості, великий індустріальний центр. Київ — місто, що будується. Київ, як і вся наша неосяжна радянська Вітчизна, в дні Першомая рапортує більшовицькій партії, рідному Сталіну про те, що в передсвятковому соціалістичному змаганні радянські люди з честю виконали свої підвищені зобов’язання і успішно боротимуться далі за втілення в життя мудрих сталінських накреслень.
...Ніч. Уже давно на Спаській вежі пробило дванадцять, а столиця ще не спить. Залиті світлом площі й вулиці. Не меркнуть вінка у Кремлі. Можливо, ось за цим вікном стоїть товариш Сталін, дивиться замислено на площу, на Москву, і думає про всю Вітчизну, про її людей, про нові, ще світліші дні нашої землі.
З великим святом, наш любимий вождь!
Із Першотравнем, дорога Москва!
Радянська Україна разом з усіма народами-братами співає урочисту пісню любові і рідному Сталіну.
Наш Волго-Дон закінчено!
"Ця вість ані кордонів, ані меж не знає, іде у Польщу, як жаданий гість, іде, як гість до братнього Китаю. За мир і щастя б’ється наш народ, — хвала йому луна з усіх віддалин. До комунізму сонячних висот веде Вітчизну наш любимий Сталін. Хвала тому, хто наш відстояв труд, хто окрилив на подвиги великі. Хвала вождю склада радянський люд — хвала і слава Сталіну навіки!"
Ой, да зацвітуть сади зеленії, врожаї дадуть поля, і міста зростуть веселії, бо оновлена земля. Ой, да уперед до комунізму дружно наш народ іде. Слава Сталіну великому, він до щастя нас веде!
Світла, простора кімната. На чільному місці — піаніно, над ним на стіні— безліч фотознімків. Це образи, створені на оперній сцені господарем квартири — народним артистом СРСР, лауреатом Сталінської премії Михайлом Степановичем Гришком.
...Погляд Михайла Степановича ...зупиняється на портреті вождя.
— Мені хочеться віддячити нашій парти, рідному Сталіну за те піклування, «яке вони виявляють до нашого мистецтва та до нас, його працівників...
На піклування партії й народу ми, радянські митці, прагнемо відповісти новими високоідейними і високохудожніми творами, які б відображали ідеї Леніна — Сталіна, виховували б наш народ у комуністичному дусі.
...Оглядаючись на пройдений мною шлях в мистецтві, я ясно бачу, якою прямою і широкою дорогою ведуть нас Комуністична партія, товариш Сталін...
Ми, радянські люди, з досвіду знаємо, що все, будь-коли намічене нашою партією, здійснюється вчасно, а частіше й достроково. У більшовиків слово ніколи не розходиться з ділом. Відповідаючи на піклування нашої партії, уряду, товариша Сталіна, ми, працівники українського мистецтва, дамо нові твори, які яскраво втілять образи радянських людей, славних будівників комуністичного Завтра.
Все своє серце, всю свою працю вкладаю я зараз у пісні, серед яких — Гуцульська дума про Сталіна" та "Пісня про Сталіна".
‘То не сонце з-за вершини сяє в небі нам тепер, — гей, то Сталін на всю Верховину червон прапор розпростер..."
Це буде мій скромний доробок, мій творчий рапорт XIX з’їздові ВКП(б) і XVIІ з’їздові КП(б)У.
Коли я вдивляюсь у наше радянське життя, у творчість радянських митців і в суть власних пісень, то я відчуваю, ідо все це є однією великою піснею. Це — "про Сталіна пісня, який вдохновляє народ на великі діла, — про Сталіна пісня, що серце співає: хвала тобі, Батьку, хвала!"
Літератори Радянської України безмежно вдячні більшовицькій партії і особисто товаришеві Сталіну за повсякчасну допомогу і увагу. Виявом такої уваги була допомога у викритті та розгромі проявів українського буржуазного націоналізму та безрідного космополітизму, виявом такої допомоги були виступи партійної преси з питань української літератури. Особливе значення для докорінної перебудови і рішучого поліпшення роботи письменницької організації на Україні мала і має стаття "Правды" від 2 липня 1951 р. "Проти ідеологічних перекручень в літературі". Цей виступ центрального органу партії з високою більшовицькою прямотою і принциповістю викрив націоналістичну суть порочного вірша В. Сосюри "Любіть Україну", вказав на причини, які дали йому можливість з’явитися і довго розгулювати по друкованих виданнях; виступ "Правды" вказав також і на те, що в письменницькому середовищі критика і самокритика ще не перебувають на належній висоті, що взаємозахвалювання і приятелізм є серйозною перешкодою дальшого розвитку літератури.
Після статті "Правды" і листопадового Пленуму ЦК КП(б)У, який обговорив стан і завдання ідеологічної роботи в республіці, письменники Радянської України, усвідомивши глибину припущених окремими письменниками зривів і помилок, а також недоліків у роботі всієї організації, посилили свою творчу активність. Про це свідчить той факт, що багато письменників працюють над творами про життя робітничого класу, про каховське будівництво, про самовідданий труд механізаторів колгоспного виробництва.
...Ідеологічна робота серед письменників спрямована на піднесення їх політичного рівня, на підвищення їх пильності до всіх проявів буржуазної ідеології.
Там за даллю, де шляхи в тумані, де горить напалму хижий лет, п’ять жінок у місті у Пхеньяні вишивали Сталіна портрет.
...Як за обрієм сходять зірниці й загасає вечір’я бліде, по широкій дзвінкій бруковиці десь Варшавою Сталін іде.
Праця товариша Сталіна "Економічні проблеми соціалізму в СРСР" являє собою найвищий етап у розвитку марксистсько-ленінської політичної економії. Вихід у світ цього твору є величезною подією в ідейному житті партії і радянського народу. Він має справді історичне значення. Сталінський твір зробить величезний вплив на розвиток передової радянської науки, допоможе нашим кадрам глибше пізнати закони суспільного розвитку, відіграє велику роль в ідейному озброєнні зарубіжних комуністичних і робітничих партій.
Керівною, спрямовуючою і організуючою силою в нашій державі є оспівана в піснях нового дня Комуністична партія на чолі з мудрим вождем Й. В. Сталіним.
"Славим партію велику, славим Сталіна в Кремлі", — співає народ.
Нові успіхи, нові завоювання викликають натхненний спів народу: "Слава ж, партіє, тобі і Сталіну слава, що Радянська Україна щасливою стала!"
Ці пісні звучать стоголосою гамою почуттів, переживань, сподівань і прагнень багатогранної душі радянської людини, перетворюючись у велику всенародну хвалу партії й вождеві в ці історичні дні, коли в Москві відбувається XIX з’їзд ВКП(б).
Зараз ми працюємо над п’єсою грузинського драматурга Ш. Дадіані "3 іскри". Цей спектакль ми присвячуємо з’їздові нашої парти. Готуючи цю виставу, всі ми сповнені творчого горіння — адже цей твір відтворює одну з сторінок ранньої революційної діяльності товариша Сталіна. Ми докладемо всіх зусиль, щоб створити високохудожнє сценічне полотно.
У сцені зустрічі нового року в цій п’єсі товариш Сталін говорить: "Пройдуть роки, товариші, і ми доживемо до того дня, коли сонце засяє для нас назавжди. Тоді не буде експлуатації робітників, спільна праця переможе і настане щасливе, радісне життя".
Пророчі слова геніального вождя збулись. Ми живемо під сонцем Сталінської Конституції, де господарем країни є народ, керований Комуністичною партією і продовжувачем великих ідей В. І. Леніна — мудрим і любим вождем Йосифом Віссаріоновичем Сталіним".
Всьому світові ясно, що події будуть розвиватися так, як передбачив геніальний вождь трудящих всього світу великий прапороносець миру — товариш Й. В. Сталін. Історична промова вождя дає величезне натхнення всім борцям за мир, всім людям доброї волі в усьому світі на дальшу боротьбу за мир і демократію. Для радянських людей промова товариша Й. В. Сталіна є величезним і хвилюючим документом, який викликає захоплення і гордість, який озброює нас для праці, боротьби, творчості.
Письменники Радянської України з великою радістю сприйняли історичну промову вождя як новий дороговказ у житті і творчості, як невичерпне джерело натхнення для створення нових ідейно повноцінних і високохудожніх творів про славні успіхи нашої країни — першої "Ударної бригади" світового революційного і робітничого руху, про непохитну ленінсько-сталінську дружбу народів, про боротьбу за мир в усьому світі, про великого вождя і вчителя народів товариша Йосифа Віссаріоновича Сталіна
Кожному з нас надійним дороговказом у майбутнє служитимуть рішення XIX з’їзду партії, геніальні праці і промова на з’їзді вчителя і друга — великого Сталіна. Служити своєю творчістю партії й народу, служити так, щоб кожен наш твір ішов на озброєння в його боротьбі за побудову комунізму — таке завдання поставила перед нами партія Леніна — Сталіна. І ми віддамо всі сили на те, щоб бути гідними високого довір’я партії, на те, щоб виконати це завдання з честю.
Промова великого вождя і учителя запалює народи нашої Радянської Вітчизни на нові трудові звитяги в ім’я побудови комунізму.
У своїй геніальній праці "Економічні проблеми соціалізму в СРСР", як і в промові на з’їзді, товариш Сталін вказує народам нашої Вітчизни шлях до нових істрричних перемог, які ще більше зміцнять табір миролюбних народів у боротьбі за торжество миру.
Впевнено ідуть радянські народи до комунізму. До цієї світлої сонячної мети веде нас комуністична партія, наш геніальний вождь і мудрий вчитель, прапор правди і щастя народів — великий Сталін.
Це ж від наших чистих небокраїв в цілім світі почало світать. Це ж наш Сталін сонце підіймає, його більше нікому піднять!
Рішення з’їзду, історична промова великого Сталіна глибоко вдохновляють радянських людей і всіх трудящих світу, дають їм нові великі сили в боротьбі за найпередовіші ідеїлюдства. Всі наші думки й помисли з партією, з Сталіним — нашим мудрим вождем, геніальним вчителем і найдорожчим другом.
До непохитної Радянської країни людей всіх погляди прикуті з далини. Ми горді, що з Москви цей клич високий лине, що Сталіна це клич: Геть паліїв війни!
У книзі народної сили мудрі, ясні сторінки. Те, що народи створили, буде нетлінним віки. Ми несемо її гордо, книгу братерства і прав. Сталін її для народів серцем своїм осіяв!
Йосиф Віссаріонович Сталін дякував за довір’я, яке виявили йому виборці, висунувши першим кандидатом у депутати.
"З свого боку я хотів би запевнити вас, товариші, що ви можете сміливо покластись на товариша Сталіна", — сказав він під бурхливу, довготривалу овацію. Так, народ міг сміливо покластися на товариша Сталіна! Це довела не лише історія минулих перемог, здобутих під керівництвом великого вождя. Це довели й роки найтяжчих випробувань в історії нашої Батьківщини, коли Генералісимус Сталін привів нас до найбільшої в історії перемоги над фашизмом. Товариш Сталін привітав народ з наступаючим великим святом, з днем виборів до Верховної Ради Радянського Союзу, всенародним святом наших робітників, наших селян, нашої інтелігенції.
Глибока мудрість, сила й правда були в кожному слові товариша Сталіна.
Могутніх партія веде, і все живе вперед іде! Нас щастя комунізму жде, і ти — наш прапор, Сталін!
Трудящим всім на цілий світ, як сонце, сяєш з юних літ, і там, де ти, — немає бід, там тільки радість, Сталін!
І рік за роком промайнув, ти світлий шлях нам розгорнув, і видно ясну далину тобі, великий Сталін!
Ворожу силу ти розбив, ти перемогам нас навчив, і всім народам ключ вручив життя нового, Сталін!
На світ увесь відомий ти, діянь безсмертних майстер ти, ти знаєш думи бідноти, тебе співаю, Сталін!
Нас не страшать грозові бойовища — ясно горить нам маяк провідний! Будем здійматися вище і вище — ворог не спинить лихий! Йдуть мільйони сьогодні із нами, шлях наш — як сонячний міст. Сталін веде нас — у битвах незламний, перший між нас комуніст.
Радянський Союз впевнено йде до торжества комунізму. Дружба народів— наша постійно діюча сила. Щастям своїм ми зобов’язані дружбі радянських народів. То ж оберігаймо цю дружбу, як зіницю ока, — завжди і в усьому!
Слава мудрому вождю народів Й. В. Сталіну, — він виплекав цю дружбу на радість усіх трудящих світу!
За роки радянської влади казахський народ пройшов шлях від азіатського середньовіччя до переддня комунізму.
Думаючи про цей гігантський стрибок цілого народу від безпросвітньої тьми до яскравого сонця, ми кожного разу звертаємо свої погляди до великої Москви, де живе й працює наш любимий вождь і вчитель — рідний Сталін. З іменем парти Леніна — Сталіна, з іменем геніальних вождів Леніна і Сталіна пов’язаний увесь переможний шлях розвитку й розквіту, пройдений казахським народом.
Почуття єдиної родини, єдиного дому — це те, чим ми завдячуємо своїй великій Вітчизні, своєму старшому російському братові, це те, чим ми завдячуємо, насамперед, творцеві великої дружби народів — Сталіну, який — згадаймо знову цю славну дату! — 30 грудня 1922 року, виступаючи на Першому Всесоюзному з’їзді Рад, перетворив на золотий закон цю споконвічну мрію народів...
Всі страждання і радості народів землі вміщуються у великому серці Сталіна, і його серце б’ється в судьбі, в житті кожного народу.
Радісно жити у великій нашій Вітчизні, думати й працювати, знаючи, що він знає твоє життя і думи, і працю, і допомагає кожному з нас.
В людини є дихання — він наше дихання!
В людини є серце — він наше серце!
Нехай живе він, наш Сталін, вовіки!
Нехай його ім’я завжди окрилює нас у боротьбі за комунізм!
Із профілем Леніна прапор у Сталінських сяє руках. Під прапором цим променистим в Комуну торуємо шлях.
Сьогодні публікується хроніка ТАРС про арешт групи лікарів-шкідників. Ця терористична група, викрита деякий час тому органами державної безпеки, ставила своєю метою, шляхом шкідницького лікування, скоротити життя активним діячам Радянського Союзу.
...Товариш Сталін не раз попереджав про те, що наші успіхи мають і свою тіньову сторону, що вони породжують у багатьох наших працівників настрої благодушності і самозаспокоєння. Такого роду настрої далеко ще не переборені. Ротозіїв у нас ще не мало. Саме це ротозійство наших людей і становить живильний грунт для злочинного шкідництва.
...Вони не розуміють або не можуть зрозуміти, що наші успіхи ведуть не до згасання, а до загострення боротьби, що чим успішнішим буде наше просування вперед, тим гострішою буде боротьба ворогів народу, приречених на загибель, доведених до відчаю.
Так учить безсмертний Ленін, так учить товариш Сталін.
...Викриваючи опортуністичну теорію про "згасання" класової боротьби в міру наших успіхів, товариш Сталін попереджав:
"Це — не тільки гнила теорія, але й небезпечна теорія, бо вона присипляє наших людей, заводить їх у капкан, а класовому ворогові дає можливість оправитися для боротьби з Радянською владою".
...Органи державної безпеки не викрили вчасно шкідницької, терористичної організації серед лікарів. Тимчасом ці органи повинні були бути особливо пильними, коли під маскою лікарів діяли підлі вбивці і зрадники Батьківщини, які за завданням ворогів Радянського Союзу умертвили шляхом навмисно неправильного лікування великого російського письменника О. М. Горького, видатних діячів Радянської держави В. В. Куйбишева і В. Р. Менжинського.
...Радянський народ з гнівом і обуренням плямує злочинну банду вбивців і їх іноземних хазяїв. Мерзенних наймитів, які запродалися за долари і стерлінги, він роздавить, як огидну гадину. Щодо натхненників цих найманців-убивць, то вони можуть бути певні, що кара не мине їх і знайде дорогу до них, щоб сказати їм своє тверде слово.
...Сталін — світоч світу, батько всього людства. Дії кожного борця за мир і справедливість на землі, за щастя людства озорені світлом його ідей. Яскраве світло його ідей, його любов до людей порятують світ, допоможуть людям доброї волі добитися щастя на землі.
Велика турбота Сталіна про людей і його мудрі вказівки надихають народ, що прагне до щастя, на подолання всіх перепон на шляху до сонячної весни.
Серця всіх миролюбних людей наповнені любов’ю до священної землі світу— Радянського Союзу, до шляховідної зірки людства — Сталіна!
Хай живе Сталін!
За великим планом геніального вождя всіх трудящих товариша Сталіна радянські люди ведуть небачений в історії наступ на сили природи, перетворюють гігантські простори степових і лісостепових районів нашої Вітчизни.
...Товариш Сталін ще в 1924 році писав: "Ми вирішили... зробити все можливе для того, щоб застрахувати себе в майбутньому від випадковостей посухи". ...Радянський народ під випробуваним керівництвом своєї рідної Комуністичної партії, великої партії Леніна — Сталіна, з честю виконає завдання п’ятирічки щодо перетворення природи. Це стане важливою умовою створення в країні достатку сільськогосподарських продуктів.
Назавжди перестало битися серце Сталіна...
Неймовірно важка втрата, невимовне тяжке горе. Тільки з величезною безмежною екорботою січня 1924 року можна порівняти гіркоту і біль цих днів, глибину скорботи, яку переживають партія, народ, усе прогресивне людство.
...Хай вічним живим пам’ятником рідному Вождю буде невгасима всенародна любов до нього, наша беззавітна вірність великому прапорові партії Леніна — Сталіна!
Помер наш батько й Вождь — нема такого слова, немає сліз таких, щоб горе передать... Що у хвилину цю людська печальна мова? Немає Сталіна — несила це сказать... Народів віщий вождь, прапороносець миру, він — серце Партії, він батько трударів, що в комунізм нас вів, що надихав нам віру, — в труді безсмертному, як світоч, догорів.
Умер товариш Сталін...
Ранок сонячного морозного дня. Поспішають на роботу робітники, службовці. Змахує сльозу кожен відкрито, не ховаючись. Звисають біля входів державні прапори, обрамлені скорботним трауром.
Сталін умер.
Чотири дні лежав Вождь, вражений страшною недугою, і сотні мільйонів людей, затамувавши подих, чекали: опритомніє, розплющить очі, заговорить...
Ні, не опритомнів.
Легше за все — плакати. Але навіть плакати будемо, тісно зімкнувши осиротілі ряди.
Невблаганні, страшні слова — вмер Сталін... — пролунали над усією землею, задрижали в телеграфних дротах, жалобою переписали шпальти газет. Ті страшні слова зворушили весь світ.
...Але ніщо не зломить живого сталінського духу, не послабить залізної єдності мільйонних лав борців за справу побудови комуністичного суспільства.
Ім’я Сталіна безсмертне полум’яніє на наших славних прапорах, що майорять над нашою країною, надземною кулею. Ще вище піднесемо ці прапори у нашому непереможному поступі до комунізму.
У ці березневі дні 1953 року всі трудящі світу стають на почесну вахту жалоби. Помисли і серця трудящих всієї земної звернені до славної партії Леніна-Сталіна, яка веде народи нашої Вітчизни по шляху, вказаному Леніним і Сталіним.
Ще тісніше згуртуємо свої лави навколо партії Леніна-Сталіна, подвоїмо нашу енергію, станемо залізною стіною на захист наших великих завоювань, здобутих під керівництвом мудрого Вождя товариша Сталіна.
З нами Сталін!
З нами його безсмертна мужність, його всеперемагаюча мужність, ясна сила його генія. З нами велике вчення Маркса — Енгельса — Леніна — Сталіна.
Його ім’я горить на прапорах. Із нами він — з народом на будовах — безсмертний і живий поміж людьми, на всій землі, в усіх народних мовах не згасне ім’я Сталіна...
Застыла земля от жестокой вести, от беспредельной скорби й боли. Все мы, товарищи, с партией вместе верные сталинськой воле.
Хіба у це повірить можна, щоб Сталіна здолала смерть? Його діяння й слово кожне життям наповнені ущерть. Ні, Сталін з нами! Сонце чисте не затулити хмарам тьми. У цілім світі комуністи — це Сталін! Сталін — це всі ми!
Трудящі люди в невимовнім горі, на серця туга впала, як гора, але тверді ми будем і суворі, — Народний Вождь — ніколи не вмира! Бо партія і Сталін — невмирущі, бо партія і Сталін — це одно!
Друзі мої, друзі з усієї землі, знаю, народів серця нині в великій печалі. Спільні в нас горе важке і пекучі жалі, вмер наш керманич, великий, улюблений Сталін.
Тяжке горе спіткало нас, весь радянський народ, передових людей всього світу. Тяжке таке горе, що його не збагнеш, не вміщається в голові ця страшна думка.
Намагаєшся усвідомити те, що скоїлося. Тягар величезної втрати давить на мозок, на плечі. Розумієш — Сталін з нами, завжди, віками буде з народами, як вождь, учитель, батько — Людина. Але ж тяжко подумати, що він не скаже свого ясного слова, не посміхнеться теплішою від сонця батьківською усмішкою, як це міг робити тільки він один...
Робітники говорили про свою безмірну печаль і тугу за великим Сталіним, але в слова печалі, як квіти у вінок, вони вплітали гарячі слова про те, що житимуть і працюватимуть так, як вчив їх Сталін.
Велике, мужнє, молоде. Ідуть колони, і здається, що й він незримо з нами йде. Знамена, трауром повиті, з колон здіймаються в блакить... Ні, він невмер! Він буде жити, допоки людство буде жить!
Йосиф Віссаріонович Сталін, батько народу нашого, пішов від нас... Кому при цій звістці не здалося, що ясне березневе сонце потемніло в небі, що на груди навалилася важка кам’яна скеля! Нема слів у людській мові, щоб передати наше горе, нашу невимовну скорботу.
...Безсмертне ім’я Сталіна житиме у віках. З ним ми переможемо всіх і всіляких ворогів, з ним ми побудуємо комунізм.
Ні, не помер він, бо генії не вмирають. Вони живуть в ділах народів. І великий Сталін живе і вічно житиме в героїчних діяннях радянських людей.
Сталін з нами, ім’я його на наших бойових знаменах, в наших полум’яних серцях.
Сталін...
Скільки надії для поневоленого людства було і є в цьому слові!
Сталін...
Його ім’ям жили і житимуть матері, заколихуючи своїх дітей у В’єтнамі, в Кореї.
Сталін...
Запорука щастя, справедливості, миру, життя...
Наш український народ століттями й тисячоліттями згадуватиме з почуттям безмірної подяки й глибокої любові світле Сталінське серце...
Будьмо ж достойні величі сталінської епохи! ...Ніколи не вмре ім’я Сталіна в серцях чесних людей!
Скорбота й біль нам стиснули серця, — все людство трудове осиротіло. Клянемося довести до кінця його безсмертне і величне діло! Хода народу мужня і тверда, — ми всі дорогу маємо єдину: — Вперед, солдати армії труда, за Сталіна, за нашу Батьківщину!
Спинилося серце, велике полум’яне серце найдорожчої д ля нас людини — вірного соратника Леніна, геніального Вождя нашої Комуністичної партії, друга і вчителя всьогб прогресивного людства — серце рідного Йосифа Віссаріоновича Сталіна.
В цей скорботний час, в час невимовне тяжкої туги кожен радянський літератор ще ясніше усвідомлює значення невмирущих ідей ленінізму, значення геніальності вчення великого Сталіна, ще глибше відчуває потребу всебічного опанування науки Маркса — Енгельса — Леніна — Сталіна.
Так, Сталін помер.
Але Сталін живий! Він ніколи не буде мертвим. Він залишив нам безсмертну спадщину — своє вчення, яким визначено наше майбутнє. Він вказав нам шлях будівництва комунізму.
У найтяжчі хвилини ми завжди говорили собі: яке щастя, що у нас є Сталін! І зараз ми говоримо теж: у нас є Сталін, він завжди з нами, смерть не відняла його від нас, він завжди житиме в наших серцях і в нашій боротьбі за комуністичне майбутнє.
Сталін, як Ленін, — вічний і безсмертний.
Своєю останньою працею він з геніальною силою просунув далеко вперед всеперемагаюче марксистсько-ленінське вчення, визначив наш шлях, створив зриму картину щасливого майбутнього людства. Приступаючи завтра до будь-якої справи, ми не тільки будемо запитувати себе: а що сказав би про це товариш Сталін? — ми говоритимемо:
— Так наказав нам Сталін!
— Так вимагав Сталін!
— Так нас учить Сталін!
Сталін буде з нами в радості й в печалі, в нашій роботі, в нашій боротьбі, в нашій перемозі, тому що Сталін — це наше життя.
Товариш Сталін виховав залізну когорту незламних революціонерів ленінського типу, які пройшли велику школу боротьби з ворогом зовнішнім і внутрішнім, оволоділи великим вченням Леніна — Сталіна, несуть в собі велетенський досвід будівництва комунізму.
Ці люди ідуть на чолі партії і народу, забезпечуючи здійснення політики Комуністичної партії.
...Сталін помер. Хай живе, хай перемагає його безсмертна справа!
Велике горе спіткало народ. Безмежна наша скорбота. В сльозах Україна біля труни рідного батька і вчителя товариша Сталіна. В ці тяжкі дні ми пригадуємо все велике і добре, що зробив для українського народу любий Вождь трудящих усього світу...
...Коли вирішувалась доля України — жити їй чи загинути, — по снігових заметах степу донецького на чолі Червоної Армії йшов у сірій шинелі товариш Сталін. Тисячі людей слухали вогненне слово Вождя в окопах, в залитих водою шахтах, у зруйнованих цехах заводів, у спалених селах. І засвічувались перші червоні зірки над шахтами, осявалось небо відблисками гарячого металу. Під ударами Червоної Армії були зметені в Чорне море інтервенти та їх наймити — білогвардійці і націоналісти.
Під прапор геніального Леніна зібрав товариш Сталін український народ. Він вказав єдино правильний шлях, підніс народ на небувалу височінь, вселив у серця людей віру в свої сили, безстрашність і стійкість у боротьбі з внутрішніми і зовнішніми ворогами, розкрив грандіозну перспективу нового життя в комуністичному суспільстві.
...Великий біль у нашому серці.
Плаче мати-Україна. Але хай не радіють наші вороги. Ми ще тісніше згуртуємось навколо нашого Ленінсько-Сталінського Центрального Комітету, ми не пошкодуємо своїх сил, а якщо доведеться, віддамо своє життя, до останньої краплі крові, за велику справу Сталіна, за комунізм.
Важко, невимовно важко! Пішов від нас той, хто дав щасливе життя сотням мільйонів людей, — вождь, учитель, друг трудящих, великий корифей науки — рідний Йосйф Віссаріонович Сталін.
Всі розділи наук — суспільних і природничих — надихались і надихатимуться вченням, працями товариша Сталіна.
...Згуртуємось ж ще тісніше навколо сталінського Центрального Комітету Комуністичної партії і Радянського уряду. Віддамо всі свої сили і знання справі Леніна — Сталіна, справі побудови комунізму!
Батьку, прощай! Прощай, рідний і до останнього нашого подиху любимий батьку! Як багато чим ми тобі зобов’язані... Нас мільйони, і всі ми подумки прощаємося з тобою, поволі проходимо повз твою труну, прагнучи вкарбувати в пам’яті твої риси, низько вклоняємося і по синівськи цілуємо тебе, проводжаючи в останню путь...
Ти завжди будеш з нами і з тими, хто прийде в життя після нас. Ми чуємо твій голос і в ритмічному гулі турбін величезних гідроелектростанцій, і в шумі хвиль створених твоєю волею морів, і в розміреному кроці непереможної радянської піхоти, і в м’якому шелесті листя неосяжно розпростертих лісових смуг....
Ти назавжди і всюди з нами, рідний батьку. Прощай!
Минуть віки, і нові покоління з любов’ю повторюватимуть це безсмертне ім’я, і допоки житиме людський рід, воно буде освітлювати його шляхи своїм добрим і могутнім світлом!
...Справа Сталіна безсмертна.
Справа Сталіна переможе. Побудову комунізму буде переможно завершено. Весь народ каже: Клянемось тобі в цьому, рідний наш товариш Сталін!
Безсмертя Сталіна — це його велике значення, це безсмертя народу-творця, народу-будівничого, для якого нема ніяких нездоланних перепон в його боротьбі за комунізм, за людське щастя. Безсмертя Сталіна — у вихованих ним людях нового, ленінсько-сталінського типу, в людях сталевої волі, незламного характеру, чіткої цілеспрямованості, — в людях, для котрих нема нічого неможливого. Безсмертя Сталіна — в мудрості нашої великої партії, в монолітності її рядів.
И горько нам, и нет нигде предела, нет скорби человеческой конца, что умер он, — земля осиротела, народ лишился друга и отца.
Когда б могли вы встать, товариш, Сталий, за слезы вы не осудили б нас. Ведь мы от слез сердцами тверже стали. Мы й в беде не опустили глаз.
Загальновідомо, що товариш Сталін палко любив китайський народ і вважав, що сили китайської революції неймовірні. Щодо питань китайської революції він виявляв величезну мудрість...
Сьогодні ми втратили великого учителя і найщирішого друга — товариша Сталіна. Це велике горе. Неможливо висловити словами сум, викликаний цим горем.
Наше завдання полягає в тому, щоб сум перетворити в силу.
Сталінська мужність не полишає нас. Справа Леніна-Сталіна безсмертна! Геній Сталіна освітлює нам путь у віки. Випробувана когорта учнів та бойових соратників товариша Сталіна очолює керівництво партією і країною.
Як і в ленінські дні, народ товпився навколо свого батька, без сну, пліч-о-пліч, ніби нб вірячи в розлуку, яка вже прийшла. Разом з народом нашим його оплакуватимуть мільйони навіть тих, хто ніколи не бачив, як він усміхався нам з піднятою рукою на першотравневих парадах чи благословляв з мавзолею на правий бій у Вітчизняній війні, діти, жінки й матері, молодь землі, трудівники і далекі люди колоніальних країн, для котрих ім’я його — символ оновлення життя і всіх тих чистих радощів праці і миру, заради яких тільки й варто жити на землі.
Як не стискає нашу душу біль, мужність наша наснажується свідомістю того, що вірні сталінські соратники стають на командирську вахту, щоб вести до дальших перемог наш флагманський корабель.
Вороги Радянської держави розраховують, що тяжка втрата, якої ми зазнали, приведе до розброду і розгубленості в наших рядах.
Але марні їх розрахунки: їх чекає жорстоке розчарування.
Хто не сліпий, той бачить, що наша партія в тяжкі для неї дні ще тісніше змикає свої ряди, що вона єдина і непохитна.
...Вічна слава нашому любимому, дорогому вождю і вчителю — Великому Сталіну.
Ми стоїмо під переможним стягом, і непорушна єдність наших лав. Ми Сталінові даємо присягу іти вперед, як він заповідав!
Ні! Ні! Він не мертвий! Він живе між нами, жить йому і жити у віках волею, безсмертними ділами; сонцем невгасимим в небесах гріть йому серця і наші душі. Сталін з нами в битвах і в труді. Сталінською силою ми дужі, сталінською волею тверді!
Батьку рідний! Ти живеш в народі, в партії живеш Комуністичній, в кожному колгоспі і заводі, в будівничій праці титанічній, в подиху весни і в буйних сходах, у садах Полтавщини квітучих!
Помноживши свої сили і творчу енергію, радянський народ спорудить найвеличніший пам’ятник Вождю — завершить будівництво комунізму в нашій країні, почате за мудрими Сталінськими накресленнями.
Сталін живий, він завжди був і буде з нами.
Ми слухали радіопередачу з Москви про похорон нашого любимого Вождя, і серце стискалося від невимовного горя. Товариша Сталіна більше немає серед живих.
...Сталін помер, та живе й вічно житиме слава про нього в наших серцях і в серцях трудящих усього світу, житиме вічно, як вічно сіятимуть рубінові зорі, що їх він засвітив на високих баштах старовинного Кремля для сучасників своїх і для прийдешніх поколінь...
Комуністична партія закликає радянський народ віддати всі сили на здійснення заповітів великого Сталіна. Комуністична партія кличе всіх нас до пильності. Бути пильними скрізь і всюди, уміти розпізнавати підступні дії ворога, давати разючу відсіч.
Ми знаємо: створена великим Сталіним партія комуністів, яка привела наш народ до соціалізму, приведе нас до повного торжества нашої сонцесяйної мети — до комунізму.
В діяннях нашої партії вічно житиме безсмертне ім’я великого Сталіна. Воно з нами, воно освітлює наш, шлях вперед, до комунізму.
На підвищенні, серед живих квітів, на зелених вінках у червоній труні лежить Йосиф Віссаріонович. Такий близький усім нам, такий рідний... Ясне чоло у нього і той же теплий вираз обличчя, що й завжди ми його знали. Руки спокійно покладені вздовж мундира Генералісимуса. І тільки зімкнуті у нього уста і тільки склеплені у нього очі — навіки. Від цього ж чола Сталіна стільки випромінювалось геніальних думок, що наснажували і наснажують нас безсмертним його вченням, озброюють нас на боротьбу з ворогами, що підносять і стверджують у нас віру в здійснення одвічної мри людства — побудови комунізму!
...Приходили нові делегації, які клали свої вінки коло схилених долу прапорів. Од вінків запах ішов свіжий, літній, бадьорий. Всі кольори цвітіння природи були в тих вінках, в них бо вплетено і ніжні маргаритки, і незабутки, і лілеї, в них вплетено мужній вічнозелений лавр.
Безсмертний Сталін у народі! Безсмертне його вчення житиме у віках!
Було вже близько другої години ночі, коли ми, попрощавшись з товаришем Сталіним, виходили із залу.
Нехай не радіють вороги, нехай не розраховують, що хоч на секунду зупиниться будівництво комунізму. Ми дружно візьмемося за руки, ми тісно згуртуємося в монолітній єдності навколо нашої матері — партії Леніна — Сталіна, навколо нашого Радянського Уряду.
Пусть Советская крепнет держава! К коммунизму простерта рука! Слава Сталину! Вечная слава! Й бессмертье ему — на века!
За партией, единой ратью, навеки Сталину верны, вперед, товарищи й братья, вперед, Отечества сыны!
Сталін був сильний тим, що знав думи і почуття сотен мільйонів людей, виражав їх надії, їх волю до щастя, їх спрагу миру. В ці важкі дні, як завжди, граються малі діти, стоять муляри на риштуваннях, і там, де сонце сильніше пригріває, люди орють, сіють. Прості люди живі, і в них живе Сталін. Як нам не важко переживати таке горе, таку втрату, ми знаємо: народи виконають заповіт Сталіна, народи відстоять мир.
...Його заклик до розуму, честі й правди облетів усі куточки землі й скрізь знайшов відгук в живих людських серцях, ім’я його навіки піднято над історією народів, як світлий і гордий прапор.
І кожен, хто рядовим бійцем ішов за своїм великим полководцем вперед, до комунізму, знає, що прапор Сталіна у вірних руках великої партії та її бойового ЦК
...Сталін сказав великі слова про місце і значення радянської людини у світі:
"Найпослідущий радянський громадянин, вільний від ланцюгів капіталу, стоїть на голову вище будь-якого зарубіжного високопоставленого чинуши, що несе на плечах ярмо капіталістичного рабства...’’
Гуманізм Сталіна має всезагальне міжнародне значення. Сталін говорить про завдання звеличення робітничого класу, якому присвятив своє життя: "Завданням цим є не зміцнення якої-небудь "національної’ держави; а зміцнення держави соціалістичної, і значить — інтернаціональної, причім всяке зміцнення цієї держави сприяє зміцненню всього міжнародного робітничого класу".
...Велика і проста людина, незламну силу душі якої виражало його ім’я, добрий учитель людства та батько народів закінчив свій життєвий шлях, але справа його непереможна і безсмертна.
Багато, багато віків сяятиме священне ім’я Сталіна, освітлюючи шлях всьому людству!
Великая сила сплотила народ, советских республик союз нерушимьій. Партия наша — Отчизны оплот, в делах ее, подвигах жил й живет наш Сталий любимый.
А життя — це Сталін. Народні маси і Сталін — нероздільні. Дух його генія — в їхніх творчих прагненнях та битвах за майбутнє. Вождь наш живий, він — безсмертний.
...Наш Сталін серед нас. Вічна йому слава!
...Хай не розраховують вороги на розгубленість в наших рядах, — їй нема місця в Радянській країні.
Могутній народ — сучасник і сподвижник геніальних справ свого великого учителя, батька і друга — явить світу нові, безприкладні подвиги в боротьбі і в труді.
Тісніше ряди, дорогі товариші, дорогі друзі!
...Він пішов од нас, але ні, не зайшло над полями, заводськими димарями і новобудовами радянської землі сонце сталінського генія. Воно вічно сіятиме, освітлюючи нам шлях до майбутнього. Під цим немеркнучим сонцем буйно ростимуть і підніматимуться вгору на просторах милої Вітчизни заповідані нам великим вождем невмирущі сходи комунізму.
...Сталін — це життя. Сталін — це рух вперед. І допоки є земля, допоки є на ній люди, — не зникне пам’ять про великого борця за щастя народу.
Люди, братья! Сталий жив! Он — с нами. Он — во всем, чем Родина светла, партии дела — его дела. Пламя в сердце — Сталинское пламя. Жизнь его народной жизнью мерьте; Сталий вечно с нами. Он — сильнее смерти.
...Ми клянемось Вождю, що будемо високо тримати прапор, який він ніс. Ми клянемось Учителю, що будемо вірно оберігати його вчення. Клянемось Керівникові, що твердо і впевнено підемо по вказаному ним шляху.
І клянемось Людині, клянемось цим улюбленим, дорогим очам, що згасли, цій усмішці, якої вже не буде, цим застиглим і нерухомим рукам, що до останнього подиху зберігатимемо в серцях любов до нього, що виростимо у ній підростаюче покоління, наших дітей і внуків, котрим уже не бачити його живим. Щоб вона світлим, незгасним полум’ям зігрівала їхні серця. Любов глибока, вірна і вічна, любов до найдорожчої людини на землі, яка відійшла, але яка залишиться з нами назавжди.
Наш родимый, ты с нами. В каждом сердце живешь, дыша. Светоносное наше знамя, наша слава, наша душа.
Очі й серця сотень мільйонів передових людей світу прикуті в ці дні до священної труни, до повитого жалобою Колонного залу, до засмученої Москви. Несподівано перестало битися серце того, чиє життя не скінчиться ніколи, бо Сталін — це вічність, безсмертя.
Я на портрет його дивлюсь щоденно... Пишу, працюю за своїм столом, беру для себе силу і натхнення, вдивляючись в іскристі очі темні, у сивийу над лагідним чолом.
...В підкоренні Дніпра, в красі будови — скрізь, де народів трудиться сім’я, його ми бачимо обов’язково... Коли поет шукає в пісні слово, йому натхнення — Сталіна ім’я!
Велике горе у маленькім місті — на площах, вулицях лягає тінню в ці скорботні дні. В Ельбруса не запитують, чому він повитий в чорну, жалібну кайму, і вітра, що ридає поміж сосен, я не питаю в час оцей: — Чому? Я не питаю хлопчика малого, чому він проліски так рано рве, чому? Я не тамую болі свого серця, мовчу, бо зрозуміло все йому.
...Там, де підвівся пам’ятник Вождеві, вінки осяять сонце поспіша. Між них і проліски ясні, неначе ясна і чиста хлопчика душа.
...Втілення образу Й. В. Сталіна в драматургії— це перше, чого чекають від працівників літератури діячі радянського театру. Майстерність актора, покликаного збуджувати у глядача хвилю емоцій — це один із найкращих шляхів для увічнення дорогих і рідних рис Й. В. Сталіна в пам’яті людей.
День минає за днем, а все не хочеться вірити в те, що сталося.
Незмірно глибоке наше горе. Вмер великий Сталін, найрідніша людина для кожного з нас. На ленінському Мавзолеї поруч з ім’ям генія пролетарської революції і основоположника Радянської держави з’явилося друге ім’я — ім’я геніального соратника Леніна, найвидатнішого полководця усіх часів, великого зодчого комунізму.
...Образ великого Сталіна вічно житиме в серцях народів. Центральний Комітет нашої монолітної парти твердо й несхитно тримає прапор комунізму, прапор миру.
Його ім’я несуть у майбуття і ті, що є, і ті, що будуть потім. Шикуйсь, народе, і вперед іди! Хай сум нову енергію народить. Що сонце? Сонце сходить і заходить, а Сталіну дано сіять завжди.
Про Сталіна повсюди пісні складають люди, бо він живий навіки, про це клекочуть ріки, пісні дзвенять в оселях, орли кричать на скелях, про це шумить смерека, коли спадає спека.
...У кінці квітня нинішнього року спеціально обладнаний американський літак без розпізнавальних знаків був посланий на територію Української PCP, з літака були скинуті чотири озброєних до зубів бандити, які пройшли спеціальну виучку в американській шпигунсько-диверсійній "школі" поблизу Мюнхена.
З опублікованого з цього приводу повідомлення Міністерства внутрішніх справ Союзу PCP відомо, що американські лазутчики були спіймані, арештовані і за вироком Воєнної Колегії Верховного Суду СРСР розстріляні. Така доля чекає всіх шпигунів та диверсантів, котрих іноземні розвідувальні органи намагаються закидати в нашу країну!
...Всебічно підвищуючи політичну пильність, радянські люди будуть і надалі не вагаючись присікати будь-які підступи імперіалістичних розвідок, їх прагнення підірвати комуністичне будівництво в нашій країні, перешкодити справі збереження і зміцнення миру.
Сьогодні в "Правде" публікується повідомлення про Пленум Центрального Комітету Комуністичної партії Радянського Союзу. В цьому повідомленні говориться:
"Пленум ЦК КПРС, заслухавши і обговоривши доповідь Президії ЦК — тов. Маленкова Г. М. про злочинні антипартійні і антидержавні дії Л. П. Берія, які були спрямовані на підрив Радянської держави в інтересах іноземного капіталу і виявилися у віроломних спробах поставити Міністерство внутрішніх справ СРСР над Урядом і Комуністичною партією Радянського Союзу, прийняв рішення — вивести Л. П. Берія із складу ЦК КПРС і виключити його з рядів Комуністичної партії Радянського Союзу, як ворога Комуністичної партії і радянського народу".
...Викритий нині ворог народу Берія різними кар’єристськими махінаціями втерся в довір’я, пробрався до керівництва. Якщо раніш його злочинна антипартійна і антидержавна діяльність була глибоко прихованою і замаскованою, то останнім часом, знахабнівши і розперезавшись, Берія став розкривати своє справжнє обличчя — обличчя злобного ворога парти і радянського народу. Така активізація злочинної діяльності Берія пояснюється загальним посиленням підривної антирадянської діяльності ворожих нашій державі міжнародних реакційних сил. Активізується міжнародний імперіалізм — активізується і його агентура.
...Постанова Пленуму Центрального Комітету КПРС зустрічам одностайне і гаряче схвалення всієї партії, всієї країни.
...Комуністична партія виховує свої кадри в дусі високої принциповості, в дусі колективного керівництва, уміння підкоряти волю окремих керівників волі колективу. Й. В. Сталін указував, що уміння діяти колективно, готовність підкорити волю окремих товаришів волі колективу, саме це і називається у нас справжньою партійною мужністю. Без такої мужності, без уміння підкорити свою волю волі колективу, — без цих якостей — нема колективу, нема колективного керівництва.
...Кожен із нас повинен бачити у злочинній діяльності Берія урок, який не можемо забувати, який не маємо права забувати на майбутнє. Ми повинні завжди і в усьому, великому й малому, виходити з інтересів партії і держави. Безнастанно посилювати своє ідейне загартування, глибоко оволодівати всеперемагаючою наукою Маркса — Енгельса — Леніна — Сталіна, посилити зв’язок з народом, всемірно розгортати критику й самокритику в літературному середовищі.
Тавруючи ганьбою, тавруючи прокляттям ницу, глибоко шкідливу, ворожу діяльність мерзенного Берія, ми ще вище піднесемо революційну пильність!
Наше величне і яскраве, багате й квітуче соціалістичне життя хотів затьмарити найлютіший, підлий і підступний ворог радянського багатонаціонального, спаяного нерозривною братерською дружбою народу— мерзенний зрадник і запроданець Берія. Не вийшло! І ніколи не вийде!
Берія жорстоко прорахувався.
Крижаніє кров, коли довідуєшся про те, які жахливі плани на протязі багатьох літ виношували Берія та його спільники: запеклі брехуни, наклепники, честолюбці, шпигуни й агенти імперіалізму, шалені, люті вороги радянського народу, нашої партії і держави.
...І ми вимагаємо від Верховного суду найсуворішої кари найлютішим ворогам, зрадникам Вітчизни. Вони не мають права забруднювати своїм злочинним диханням наше вільне і чисте повітря!
...Вони сподівалися обдурити, сподівалися перемогти нас. Але в цій історичній боротьбі ворожим силам нема ні порятунку, ні пощади, ні виходу.
Нема страшнішого злочину, ніж зрада Вітчизни! Імена зрадників, затавровані гнівом і зневагою народу, мусять зникнути і зникнуть з ганьбою.
Звершилося радянське правосуддя. Зрадники Вітчизни, найлютіші вороги народу Берія та його банда знищені. Цього одностайно вимагали мільйони радянських людей.
...Радянські вчені разом з усім народом ще тісніше згуртуються навколо Комуністичної партії і Радянського уряду, підвищать свою пильність, помножать творчі зусилля в боротьбі за комунізм, за світле майбутнє людства.
Рік тому, 5 березня 1953 року, помер Йосиф Віссаріонович Сталін — вірний учень і соратник геніального Леніна, великий продовжувач його справи.
"...Пам’ятайте, любіть, вивчайте Ілліча, нашого вчителя, нашого вождя, — писав Й. В. Сталін.
Борітесь і перемагайте ворогів, внутрішніх і зовнішніх, — по Іллічу.
Будуйте нове життя, новий побут, нову культуру, — по Іллічу.
Ніколи не відмовляйтесь від малого в роботі, бо з малого будується велике, — в цьому один з важливих заповітів Ілліча".
...Виконуючи мудрі заповіти В. І. Леніна, Комуністична партія під керівництвом Центрального Комітету на чолі з Й. В. Сталіним послідовно проводила в життя політику індустріалізації і колективізації сільського господарства, здійснила культурну революцію і привела народи нашої Батьківщини до перемоги соціалізму.
Сьогодні виповнюється сімдесят п’ять років від дня народження вірного учня і соратника В. І. Леніна, великого продовжувача безсмертної ленінської справи — Йосифа Віссаріоновича Сталіна. Все його життя нерозривно пов’язане з героїчною історією Комуністичної партії Радянського Союзу, з боротьбою нашого народу за комунізм.
...Спокійно і впевнено дивиться наш народ в майбутнє; спокійно і впевнено продовжує свій переможний рух уперед — до торжества комунізму.
Державне видавництво політичної літератури випустило в світ окремою брошурою доповідь тов. М. С. Хрущова на Пленумі Центрального Комітету КПРС 25 січня 1955 року "Про збільшення виробництва продуктів тваринництва".
...Й. В. Сталін був вірним і гідним учнем геніального стратега революції Леніна, продовжувачем його безсмертної справи. Завжди і всюди Сталін залишався переконаним ленінцем, послідовним захисником ленінських ідей.
...Після кончини В. І. Леніна вороги партії і радянського народу— троцькістсько-зінов’євські зрадники, буржуазні націоналісти, а потім і праві капітулянти повели запеклу боротьбу проти партії, намагалися звернути партію з ленінського шляху, відновити в нашій країні капіталістичні порядки. Під керівництвом Центрального Комітету на чолі з Й. В. Сталіним партія розгромила зрадників і капітулянтів, відстояла в чистоті великий ленінський прапор.
...Велике вчення Маркса — Енгельса — Леніна — Сталіна наслідують, ним керуються у своїй практичній діяльності не тільки трудящі СРСР, а й багато народів світу.
Ленін і Сталін нам проклали путь — їх ідеї зорями цвітуть.
Леніна й Сталіна твори — це найясніші в світі зорі.
За Леніним, за Сталіним ішли, то й ворогів перемогли.
Сталін про жінок сказав, що велика вони сила, і в статут це записав.
Як по-сталінськи робить, у колгоспі добре жить.
Сталін учив народ не боятись перешкод.
Сталін сказав: війни не буде, якщо за мир усі трудящі люди.
ТЕЛЕГРАМКанал с обзорами, анонсами новинок и книжными подборками
Книжный Вестник
Бот для удобного поиска книг (если не нашлось на сайте)
Поиск книг
Свежие любовные романы в удобных форматах
Любовные романы
О психологии, саморазвитии и личностном росте
Саморазвитие
Детективы и триллеры, все новинки
Детективы
Фантастика и фэнтези, все новинки
Фантастика
Отборные классические книги
Классика
ВКОНТАКТЕБиблиотека с любовными романами, которая наверняка придётся по вкусу женской части аудитории
Любовные романы
Библиотека с фантастикой и фэнтези, а также смежных жанров
Фантастика
Самые популярные книги в формате фб2
Топ фб2
книги