Виходить із-за хати Савка, заспаний, за спину ховає батіг.
Тиміш (швидко одходить од вікна). О, вже й дядько Савка встали! Завтра ж неділя, чого це ви так рано схопилися?
Савка (протираючи очі). Ну, кажи, чого тобі треба тут?
Тиміш. Нудно, дядюшка, самому отут сидіти, то я собі й гомоню, щоб не задрімати.
Савка. І довго оце ти будеш тут сидіти?
Тиміш. Оце ви вийшли, спасибі вам, то я ще побуду.
Савка. І довго?
Тиміш. Дасте сірника, то й до ранку просиджу.
Савка (раптово кидається на нього з батогом). А цього ти не покуштуєш іще?
Тиміш (метко одхиляється). Е, ні, це ви дурно турбуєтесь! (Сміється.)
Савка (осміхнувшись). Меткий, вражий хлопець! (Міняючи голос.) Іди, Тимоше, сюди, я маю тебе щось питати.
Тиміш. Кажіть, я й звідціля почую.
Савка. Батько ходив до економії?
Тиміш. Ходили.
Савка. І що ж - узяв?
Тиміш. Три десятини.
Савка (підступаючи ближче). По тринадцять?
Тиміш. По одинадцять.
Савка (наближаючись знову). Бач, я ж казав, що немає чого хапатися.
Тиміш (одступає назад, сміється). Ой і хитрі ж ви, дядьку, тільки не на того напали: я й думку вашу знаю! (Іде з двору.)
Савка. Зажди, я ще скажу тобі щось!
Тиміш. Хай уже краще другим разом.
Савка. Ну, іди ж ото, вражий сину, та й не оглядайся!
Тиміш. Не журіться, я далеко не зайду.
Савка. Слухай, Тимоше, кажу тобі без жартів, дай нам спокій! Та того, що ти загадав, не буде. Правду кажу! А то щоб ми ще й не посварилися з тобою!
Тиміш. Буде чи не буде - побачимо далі. (Пішов.)