Ромени, Ромени! Миколі Лавріку



Рŏмени, Ромени!

Рŏмени мої!

В яворі у мене

Спогади свої!

Сорому і світлу

Відкриваю дах.

Ані мрій, ні вітру,

Ані сивих птах!

Я не знаю в чому

Тут моя журба -

Від роменських чобіт,

До киян стовпа?

Хай нестерпний захід

Поринає в схід,

Ми живем, як птахи.

Нижче - білий світ!

За пустельним оком

Іншого нема -

Тільки повним кроком!

Мрії - недарма!

Рŏмени ,Ромени…

В пагорбах, горбах…

Спогади про мене

В мріях і журбах!

Осінь 2009р


Загрузка...