Шлях Богомола. Імператор повені [Романи] - читать бесплатно онлайн полную версию книги автора Володимир Єшкілєв (ч. notes)

Примечания

1

У битві під Ловраном (799 рік) балканські хорвати розбили війська франків, які послав проти них імператор Карл Великий.

2

М і с р — древня назва Єгипту.

3

Е к д і к — посадова особа у візантійському церковному суді.

4

Послання Св. ап. Якова 2:13.

5

М і з і я — візантійська провінція, яка у IX столітті знаходилась на півдні сучасної Болгарії. Ф е м и — прикордонні області Візантійської імперії, керовані військово-феодальною адміністрацією.

6

Феодор неточно цитує Старий Заповіт (2 Сам. 22.30–31) — «Завдяки Тобі пробиваю я вал, завдяки своєму Богові перескакую мур. Шлях Господа непорочний…».

7

К и ш к о в а г н о я ч к а — одна з численних середньовічних назв апендициту.

8

Див. Об'явл. 20:6.

9

Мефодій Патарський. Про воскресіння, проти Орігена, 22.

10

Г у м о р и — згідно з уявленнями середньовічної медицини і згідно з ученням давньогрецького лікаря Галена у тілі людини перемішувалися у різних пропорціях чотири гумори: флегма, кров, чорна жовч і жовта жовч.

11

Т р а в а є п и с к о п а — буковиця.

12

В грецькій мові слово «евне» має багато значень: лігво, гніздо, шлюбне ложе, якір, могила.

13

В і з а н т і й с ь к и й к е н т и н а р ій — приблизно 32,7 кілограма. Дорівнював 100 літрам (імперським ваговим одиницям).

14

Ц а р с ь к а з е м л я — піденно-східна частина сучасного Керченського півострова.

15

Вогні авестійського бога Атри.

16

К ш а й я — у ведичній та авестійській традиціях означає одночасно «мирську насолоду» і «кармічно забруднене задоволення».

17

К о ш а ч и й к о р і н ь — valeriana officinalis.

18

К о р о м о л а (древньослов'янське) — крамола, заколот, змова.

19

Ч о р н і к л о б у к и — тюркське плем'я, що мешкало у степах на схід від Дністра. Д е р ж а в а А ш и н і в — імперія кочовиків, яка виникла у 552 році, розпросторилась на весь Великий Степ й остаточно розпалась у VIII столітті.

20

П а л и к о п а — слов'янське язичницьке свято, присвячене громовій аватарі Стрибога, пізніше ототожнене з днем Святого Пантелеймона (27 липня/9 серпня).

21

Фарнак обіймав трон Боспорського царства у 63—47 роках до нашої ери.

22

В авестійській мові «капаутака» — лазурит, а «сінкаштра» — сердолік.

23

Н а в ' я (Нав, Навій) — Нижній світ, де перебувають душі предків.

24

В даному випадку «Храм» означає символічний священний простір. Якщо непосвячені язичники (профани) приносили жертви на вівтарі (требищі) без творення Храму, то жерці завжди обумовлювали свої офіри будуванням особливого ритуального простору.

25

І с т р — історична назва Дунаю в нижній течії.

26

Р а г л (можливо, тотожний Симарглу) — божество, яке захищало від демонів, переможець хтонічних страховиськ.

27

Р е м е з — різновид синиці; вважався священним птахом, освячене гніздо якого оберігало оселі від пропасниці і правило за сховок для відьомських трав.

28

Е л е к т р у м — сплав золота і срібла.

29

Е д і л — тут: виборний розпорядник, чиновник міського самоврядування.

30

За сучасними уявленнями, причиною Великої зими стало падіння на Землю фрагментів комети у 7640 році до н. е. та спровокована ним вулканічна активність.

31

Тобто від Уральських гір до Гібралтару.

32

К р о м — індоєвропейське божество війни. У ведичній традиції — Крурама (Жорстокий). Назва його святилищ — кромлехи, кремлі.

33

Н е б е с н и й М и с л и в е ц ь — сузір’я Оріона.

34

Єремія 44:15—19.

35

Тобто кабалісти. У Кабалі «Йєсод» — містичне Сяйво, Дев’ята Сфіра, найближча до нашого світу Малхуду.

36

Велик ти, Господь, й дивні звершення Твої! (Грецьк.)

37

Верба була рослинним атрибутом слов'янської богині скорботи Желі.

38

В и р н и к и — збирачі дані.

39

Верховний небесний бог Хорс у давніх слов’ян виступав у різних подобах-аватарах (Дажбог, Стрибог, Сварог, Громовик і т. п.). Одною з таких аватар вважається Ярило (Яро, Юра) — божество життєдайного й грізного літнього Сонця.

40

З д и ж е н н я — язичницьке свято осіннього рівнодення (третя декада вересня).

41

Ж и в а — одне із балто-слов’янських аватарних імен Великої Богині. Березовий горб тепер називається Чортовою горою і знаходиться біля села Чесники в Рогатинському районі на Івано-Франківщині. На фундаменті капища Лобаса Пекича тепер церква Св. Миколая (Вознесіння) у Чесниках та старий християнський цвинтар.

42

Л я л я (іноді — ляляка) — туго оповита вишиваними рушниками «дитяча» подоба богині.

43

Л і т н і й С в а р о г (Високий Сварог, Ясна Сварга) — свято ковалів, що наставало на третій день по літньому сонцестоянню. У цей день ковалі розплачувались з жінками і дівчатами за кохання мечами для їхніх чоловіків і наречених.

44

Н и ж н і й (Малий) Я з и ж с ь к и й п е р е в а л — тепер Тухольські ворота поряд з м. Сколе у Львівській області.

45

Сини старших волхвів від присяжних наложниць висвячувались у жерці нарівні з синами від законних дружин.

46

В у ж (Уж) — річка в Закарпатті.

47

Рослина гадючник (Filipendula vulgaris) і корінь тирлича (джинджури, Gentiana lutea) — афродизіаки, складові традиційного карпатського любовного зілля.

48

Хитрець — майстер (давньослов’янське).

49

Священний знак богині Артеміди (грецьк.).

50

А р х о н т (грецьк.) — князь.

51

І г р о в е ц ь — гора (1804 метри) біля теперішньої Старої Гути в Івано-Франківській області. В язичницькі часи на її пласкій вершині спорудили кам’яне капище, де в Яриліву Седмицю (Юрів Тиждень) відбувались ритуальні ігрища, ініціації та посвяти.

52

В і д в а р с в. С і л л а б і я — відвар кадмію [Так в оригіналі; можл. йдеться про камідь. — Прим. верстальника.] липи (Tilia) на козячому молоці. Лисячий жир середньовічні ескулапи використовували при лікуванні загноєних ран і виразок.

53

П а р і к и — формально вільні візантійські селяни-орендарі, які складали с т а с і ю — громаду родичів як одиницю оподаткування. П а т р и ц і ї —традиційна узагальнююча назва для родових і служилих аристократів, землевласників та чиновників у Візантійській імперії.

54

О р о ф і л а к (грецьк.) — хранитель кордону. С т а с и с (грецьк.) — стан, статус, місце. М а г е в м а (грецьк.) — чародійство.

55

М а д і н а т а л - М а н с у р (Місто халіфа ал-Мансура) — історичне ядро Багдада, цитадель-резиденція на західному узбережжі Тигру, заснована у 762 році. До нашого часу не зберіглась.

56

Б а б - Х у р а с а н — Хурасанська брама, північно-східний виїзд з Мадінат ал-Мансур.

57

Х а м д у н а — донька легендарного абасидського халіфа Ґаруна ар-Рашида (правив у 786—809 рр.)

58

Р а х м а н н и й В е л и к д е н ь — одне з найбільших та найдавніших язичницьких свят, що сягає своїм корінням доби неоліту. Дата його блукаюча. Рахманний Великдень настає на ранок після ночі першого повного місяця за весняним рівноденням. Таким чином у ІХ столітті він припадав на третю декаду березня або на початок квітня.

59

Г і р с ь к е м а с л о — нафта.

60

Гори Тавру знаходяться на півдні Криму.

61

Опис ртуті запозичений з автентичних алхімічних джерел VIII століття.

62

Ш е п к і в о р о т а — тепер урочище «Пітушки» поблизу села Маняви на Прикарпатті. С у р - г і р к а — тепер Лейбова гора на захід від Горохолиного Лісу. Слово «Сур» у її назві може вказувати на прадавній індоєвропейський культ сонячного бога Сура (Савура, Сур’ї). «Суром» давні слов’яни також називали пиво.

63

М о л ь ф — закляття, ворожіння.

64

Т е о д о р о (Феодоро) — християнська держава на півдні середньовічного Криму.

65

С т р і т е н н я — зимове язичницьке свято (перепадало на один з днів першого тижня лютого).

66

Ґ о н т — гонко витесані дерев’яні дошечки, якими накривають дах, подібно до черепиці.

67

Р у с а л і ї — травневе язичницьке свято, яким починались дні, ритуально присвячені богині Живі.

68

Біля теперішнього районного центру Верховини (Івано-Франківська область).

69

Ч и н т а р — злий чаклун.

70

В і ж л у н и — провидці, які передбачають долю.

71

П о п і й в а н (Чорна гора, пізніша назва — Піп Іван) — одна з вершин Чорногірського хребта, священна гора гуцулів.

72

Перед першою жрецькою ініціацією майбутнім волхвам-могитичам голили ліву частину голови. Цей ритуал означав відречення від роду й перехід дід безпосередню владу Хорса.

73

Д р а г а н (західнослов'янське) — високий. Також «бажаний», «дорогий».

74

П е к у н — дух з почту Пека, шкідливий біс. На відміну від щезників, які вважались духами місця, пекуни не були прив’язані до певної місцевості.

75

Н е с а м о в и т е — невелике високогірне озеро на схилі Туркулу.

76

П и с а н и й к а м і н ь — велетенська, вкрита письменами брила, що лежить на полонині Копілаж на висоті 1221 м (тепер Верховинський район Івано-Франківської області).

77

«Анабазис» давньогрецького письменника Ксенофонта — популярна у Візантії розповідь про героїчний похід еллінського війська до глибин Азії.

78

С о к о л и н і в о р о т а — тепер дорога в гори північніше села Пістинь (Косівський район Івано-Франківської області).

79

Б а р т к а — невелика сокира з довгим держалном.

80

Явір-Ключ — тепер селище Дора поблизу Яремче.

81

Ч о р н и й Ч е р е м о ш — гірська річка у Верховині, впадає в Прут.

82

С а с а н и д и — династія перських володарів, що правила Персидською імперією з 224-го до 651 року.

83

Д р а к о н я ч и й к а м і н ь — брила у теперішньому присілку Завоєли (Космач), в долині річки Ставник.

84

М а т р и г а н — Atropa belladonna I...

85

К а л і ю г а — четверта й остання (залізна) епоха світового циклу. Вона проходить під знаком прогресуючого занепаду й закінчується тотальним руйнуванням світу.

86

1648.

87

У XVII столітті бра виглядало як коштовне настінне дзеркало з підсвічником. Останній іноді був елементом металевої рами бра.

88

К а б ц а н — гебрейський жебрак.

89

Від латинського signifikantia. Кінський Каштан використовує це слово у тому ж значенні, що й св. Гієронім у перекладі Еклезіаста, — «знаменне».

90

E x o d u s (лат.) — вихід. Це слово св. Гієронім застосовує у «Вульгаті» для перекладу назви другої книги Мойсеевого П’ятикнижжя.

91

Вважати пристойним (лат.). Цитуючи Сенеку, Анемподест невиправдано використовує невизначену форму латинського дієслова.

92

Узагальнююча назва дорогих тканин VII ст.

93

I n s u r g e n t i s (пізн. лат.) — повстанці.

94

Був приречений на загибель… (Лат.)

95

Хто оплакував брата, хто — родича, хто — батьків (лат.).

96

К у ч м а н с ь к и й ш л я х — одне з відгалужень Чорного шляху. Вів на Поділля від верхів'їв Інгулу, перетинав Південний Буг і йшов у західному напрямку на місто Бар. Біля Тернополя з'єднувався з Чорним шляхом.

97

Гра слів. Грецькою Евростій — здоровий, сильний, а Еврос — гнилий, пліснявий.

98

С а к о в и ч К а с і я н (бл. 1578—1647) — філософ, поет, викладач і ректор Київської братської школи.

99

Б а й р а м (турец.) — свято.

100

С е м а (перс.) — священний медитативний танець суфіїв.

101

«Аркадія» у переносному значенні — «щасливий край».

102

М а т н я — 1) пастка для річкової риби у вигляді сачка; 2) звисаюча частина заправлених у чоботи штанів (галіфе, шароварів).

103

I n e r n u s (лат.) — беззахисне.

104

P e r d e n s u s (лат.) — дуже щільні.

105

E x p l i c o (лат.) — темне, незрозуміле.

106

C a r m e n i n f a m e (лат.) — магічна формула.

107

«Кассандра, котрій тевкри не йняли віри…».

108

Ґ е м о н и (від латинського «gemo») — ревіти, верещати. Демонічні потвори зі страхітливим голосом.

109

М у ш к е т о н — мушкет з короткою люфою, предтеча сучасного пістолета.

110

P r a e p a r a t i o n i s (лат.) — приготування.

111

L a e t i c u l o s u s (лат.) — превеселі.

112

A m a t o r i (лат.) — приворотні збуджуючі зілля.

113

К у ф а (турец.) — міра рідини у 40 відер.

114

А д а м і ти — загальна назва для квазіхристиянських сект, що проповідують ритуальну розпусту.

115

Мається на увазі похід короля Штефана Баторія на Москву у у 1581–1582 роках, головною подією якого була п'ятимісячна облога Пскова.

116

A m e n t i a (лат.) — те саме, що й «амок», божевільна хтива пристрасть.

117

S a n c t i o f o e d e r i s (лат.) — договірна умова. Термін уперше використано у захисних промовах Цицерона.

118

P r o h i b i t i o (лат.) — заборона.

119

Близько півтора центнера.

120

Від імені грецького божка Пріапа, сина Вакха й Афродіти, якого зображали у вигляді величезного фалоса.

121

М а р т и х о р — у середньовічному бестіарії виглядав як велетенський хижий червоний лев з людським обличчям й шаблеподібними іклами.

122

«Ні рости, ні існувати по смерті не можуть» (лат.).

123

D e s e r t (франц.) — десерт, завершальна страва.

124

P e t i t b e u r r e (франц.) — сухе печиво.

125

P e r e l e g a n t e s (лат.) — вишукана.

126

С о л і т е р — діамант видатного розміру.

127

M a c e l l i n u s (лат.) — різник. Прізвисько, яке римляни дали імператорові Опілію Макринові за його кровожерливість.

128

О т т о м а н с ь к а П о р т а — у XVII ст. так офіційно називалась Турецька держава.

129

Лушпак має на увазі князя Єремію Вишневецького, воєводу Руського, воєначальника Речі Посполитої.

130

P a g a n i s (лат.) — селяни.

131

П е р е м і т к а (або ж «намітка») — головний убір: довге полотнище у формі рушника з тканим або вишитим орнаментом, яке носили поверх очіпка.

132

A g g r e s s o r (лат.) — розбійник.

133

V e l a r i u m (лат.) — тент.

134

P a n t o d a p e h i s t o r i a (лат.) — змішана історія.

135

В античну добу та у часи Середньовіччя гімнософістами називали індійських факірів (йогів) і всіх, хто практикував ритуали Ведійської релігії. Вважалося, що ведична мудрість (софія) формалізована лише у формі ритуальних пісень (гімнів).

136

S e m a t a l y g r a (грец.) — погибельні письмена, які давньогрецький герой Белерофонт, за проханням царя Пройта, приніс Іобатові. Сам герой уникнув смерті лише завдяки тому, що не прагнув прочитати текст послання.

137

D e s t i n a t a (лат.) — слово має подвійне значення: 1) намір, план; 2) наречена.

138

Паралізовувати, притлумлювати (лат.).

139

Шляхетний чоловіче! (лат).

140

Маються на увазі «Четьї Мінеї» — церковні місяцеслови, або ж «Житія святих».

141

Майстер-опудальник.

142

В а т у с т а Д і о н і з і й (1579—?) — відомий у 20—30-х роках XVII ст. географ-шарлатан. Заробляв на життя, гастролюючи Європою з лекціями про фантастичні африканські країни Урмію і Парезонію, де нібито побував і де бачив кіноскефалів, блемій, антропофагів та інших міфічних істот. Лекції Ватусти користувалися успіхом і супроводжувалися демонстраціями волохатої жінки і кісток «допотопних бегемотів».

143

Ф е с т е м а т и к а — псевдонаука, котру сповідував доктор Біцілліні, персонаж сатиричного роману «Пригоди чарівної Вальтрани в Імперії Брехунів та у Вкраденому Королівстві», авторство якого приписують Олександрові Глюммеру (1492—1561), письменникові, шахістові, метафізикові, торговцеві заспиртованими рептиліями, котрий у 1531—1533 pp. був резидентом Римської курії у Касабланці.

144

Павук гігантський (лат.).

145

Ц а п р а к (за іншою версією — Цамблак) Ян Модестіан (1588—1654) — автор еротичних п’єс, постановник перформенсів та інсценізацій, родом з Констанци. Переслідувався Зальцбурзьким архієпископом Бриттером фон Файндберґом, звинувачувався у педофілії, чаклунстві, публічних непристойностях, організації лотереї та сповідуванні заборонених інквізицією доктрин розенкрейцерів і «Веселої Науки». Одинадцять років провів у в’язницях за вироком Імперського Трибуналу. У 1623 році інсталював у родовому замкуРакоці еротичну п’єсу «Порнай», де вперше в історії європейського театру було публічно показано лесбійський акт Сафо та Мнасідіки. Сафо у цій виставі грала співачка і танцюристка Марія Ватаді, коханка (послідовно) князя Дьйордя Ракоці, імперського генералісимуса Валанштайна і конфідентки Людовіка Тринадцятого віконтеси Одилії делла Ґреві де Монфор, Мнасідіку — дочка єресіарха Шломо Мартінеса Роземілія Мартінес-Нагаєцька.

146

Т е р а т о л о г і я (грец.) — наука про чудовиськ.

147

Звичайна мантикора (лат.).

148

Р о т о н д а — центрична будівля або представницька зала, кругла в плані, часто завершена куполом.

149

М о н е т а р і й — шкіряний пояс з таємним пазом для монет.

150

А в р у с — інша назва золотого цехіна.

151

Б а р — до 1648 року це місто вважалося найбільш неприступною фортецею на сході Речі Посполитої. 21 липня 1648 року козацьке військо під проводом полковника Максима Кривоноса підійшло до Барської цитаделі, а 25 липня її було взято штурмом.

152

D e s p o l i a t o r i s (лат.) — дослівно: «ті, що роздягають догола», себто — розбійники.

153

Перед людьми (лат.).

154

Трактат італійського філософа Марсіліо Фічіно (1433—1499), присвячений натурфілософії та астрології.

155

Слово «характерник» у лексиконі українців XVII ст. означало приблизно те саме, що тепер «екстрасенс».

156

І н д и к т — проміжок часу у 15 років. У Візантійській імперії індиктами називалися проміжки між щоп’ятнадцятирічними переписами платників податків.

157

А с т р о л я б і я — астрономічний прилад, що широко застосовувався моряками до винайдення секстанта. Винайдена Гіппархом. У XVII ст. астролябією називали планісферичну конструкцію, яка моделювала небесну сферу.

158

Г е н і т у р а — так у XVII ст. називали персональний гороскоп. Виглядала як астрологічна карта з передбаченням майбутніх подій.

159

Додаток до рішень співзасновників громади (лат.), себто нормативна база певного самоуправління.

160

Карта зоряного неба на момент народження індивіда.

161

А н т и к в а (лат.) — найперший, застосований ще у давньоримській епіграфіці, латинський шрифт.

162

Ринва, стічний жолоб (лат.).

163

15 липня за новим стилем.

164

Урочисто, широко (італ.).

165

Високі (вище колін) військові чоботи XVII—XVIII ст.

166

Рушниці XVII ст. мали курковий механізм, подібний до механізму сучасних запальничок: зубчасте колесо вибивало іскру з притиснутого пружиною шматка піриту на пороховий лоток.

167

«Удвічі тому…» (лат.) — початок вдячної молитви.

168

Церковне покарання.

169

Ряса ще не робить ченцем (лат.).

170

Сільська парафія.

171

Всі помиляються, окрім Галена (латинський афоризм).

172

Найкращий медіум (посередник) (лат.).

173

3 корінням та гілками (лат.).

174

П е р н а ч (шестопер) — вид булави. На Україні в XVII—XVIII ст. головний атрибут полковницької влади.

175

Покон — звичай.

176

Мавераннахр — Східний Туркестан.

177

Угорськими золотими та португалами у XVI—XVII ст. називали коштовні золоті монети вартістю відповідно 5 та 10 дукатів, котрі використовувалися переважно у банківських операціях, а в Східній Європі — як нагороди. Іноді нашивалися на одяг замість медалей.

178

Приблуда використовує спотворене німецьке слово «die Puppe» — лялька.

179

У часи античності та Середньовіччя Ріфейськими горами книжники називали Уральський хребет.

180

Святий Олексій Людина Божа прославлений Церквою (30 березня — Теплого Олекси).

181

Тут місце — тут стрибок (лат.).

182

На підставі факту (лат.).

183

Заборонено! (Італ.)

184

Тому там немає мистецтва (пол.).

185

З е н о б і я (Бат-Зеббаї, Зеновія) — дружина римського намісника Сходу Одената, а після його загибелі — цариця Пальміри, володарка Сирії та Єгипту у 267—272 pp. і співправителька свого неповнолітнього сина Вабаллата. Відзначалася небуденною вродою, знанням філософії і політичною рішучістю. Покровителька славетного вченого Кассія Лонгина. У 271 році вступила у боротьбу з римським імператором Авреліаном за панування над східними провінціями Імперії. Після поразки була захоплена у полон і проведена у золотих ланцюгах вулицями Риму під час тріумфу Авреліана у 274 р.

186

Про мертвих — правду! (лат.).

187

Золоті орли на військових чоботах-калігах з часів імператора Септимія Севера були знаками найвищої влади у Римі, себто зримим упроявленням титулів Августа, Домінуса та Принцепса Римського Сенату.

188

М е з о к ф о р і с — грецька назва купецького кварталу Пальміри.

189

З а б д а й (або Забд) — один з найкращих полководців Одената і Зенобії.

190

«Дух Божественної сили» (лат.) — так Горацій у «Сатирах» називає поетичне натхнення.

191

Л а м а ш т у — аккадський демон дитячих хвороб (з кінця 2 тис. до н. е.). Зображався у вигляді жінки з лев’ячою головою, що годує грудьми свиню і собаку. Її атрибутами були гребінь, веретено і дзеркало. У часи Зенобії ототожнювалась з Ламією грецької міфології й не мала державного культу в східних провінціях Імперії.