Гаптує дівчина…

Гаптує дівчина й ридає —

Чи то ж шиття!

Червоним, чорним вишиває

Мені життя.

Танцюють згуки на дзвіниці,

І плаче дзвін.

Я йду. Мій шлях то із костриці,

То із жоржин.

Тумани линуть вгору, вгору,

А хмари — вниз.

Чому я не люблю простору,

Як я без сліз?

Я ввечері цілую рожу

І кличу сум.

Чому, чому я жить не можу

Та сам, без дум?

1914

Загрузка...