Троє на Місяці

XXVII. Тривожне чекання

Коли Граматик з двома брикетами пального повернувся до кабіни, Друг лежав на своїй поролоновій підстилці, підібгавши під себе всі шість ніг. Боків у нього не було. Вони, вкриті лискучою шерстю, стояли біля стіни. Усередині в Другові було видно акуратно розставлені електронні плати й павутиння проводків.

Над ним схилився Капітан з викруткою в руці й уважно слухав, що говорив Друг.

— Насамперед дістань постійну пам’ять, вона мені вже не буде потрібна… Почекай, дай мені все викласти, доки я ще можу аналізувати факти й робити висновки… Скороти оперативну пам’ять: витягни плати ОП-7, ОП-8 і ОП-9. Я вже проаналізував ситуацію й рішення записав на інші плати. На їхнє місце постав один брикет космічного пального і підімкни запал. Добудь синтезатор мови. На його місце постав другий брикет космічного пального. З хвоста зніми половину кремнієвих пластинок — вони вам пригодяться. Я добре заряджений, а для поповнення енергії решти пластинок вистачить.

Кілька секунд пес мовчав, а потім знову почувся його рівний, з металевим відтінком голос:

— Я готовий. Капітане, переобладнуй мене.

Граматик обережно поклав біля Капітана брикети й, переступаючи з ноги на ногу, ще раз спробував вмовити його змінити своє рішення.

— Капітане, — сказав він з сльозами в голосі, — ти лети, а я залишуся. Я не зумію так посадити корабель на Землю, як ти…

Капітан підвів голову від напіврозібраного Друга.

— Ми всі полетимо на Землю, — промовив він поволі. — Крім Друга. Щоправда, не всього, частину його ми заберемо з собою. Незнайко підказав вихід.

— Незнайко? — здивувався Граматик.

— Так, Незнайко, — підтвердив Капітан. — Виявляється, той ватажок космічних піратів Гарріс дуже скучив за собаками. От наш песик і зголосився піти до нього.

— Друже, — розчулився Граматик, — ти ж не тільки нас, ти стільки людей на Землі рятуєш. Гарний наш песику, коли ми повернемося на Землю, ми відтворимо тебе.

Незнайко, щоб приховати своє хвилювання, заходився наводити порядок у кабіні. Граматик взявся загортати деталі, які Капітан добував з Друга. Робив це акуратно, дбайливо. І клав їх обережно на Незнайкову постіль.

— Основне зараз — щоб Друг потрапив до Гарріса раніше, ніж той пошле своїх роботів проти нас, — міркував уголос Капітан. — Але мені здається, що Гаррісові тепер найважливіше якомога швидше підготувати променеву гармату до пуску. Незнайко каже, що роботи вже розбирають риштовання навколо неї. Отже, я думаю, у Гарріса зараз гаряча пора. Йому нелегко відірвати роботів від установки. А втім, усе може бути… Граматику, проконтролюй, чи я правильно підімкнув запал. Бо якщо десь трапиться помилка, то все пропало. І ми теж.

Капітан витер піт з лоба. Він упрів не стільки від поспіху, скільки від внутрішнього напруження, від зосередженості. Так не втомлювався навіть тоді, коли писав диктант чи розв’язував контрольну задачу. Але в школі помилка була б просто неприємна, а тут вона стала б фатальною.

Граматик прискіпливо простежив за проводками — раз, потім удруге. Усе, як завжди в Капітана, було зроблено бездоганно.

— Жаль, що Друг уже не може нам нічого підказати… — пошкодував Капітан. — Накладаю бокові плити. Я сам виведу Друга на місячну поверхню.

Він опустив забороло. Граматик допоміг йому одягти рукавиць.

— Ходімо, Друже, — сказав Капітан, відчиняючи двері в шлюзову камеру.

— Прощай, Друже! — вигукнув Граматик.

— Пробач, Друже, — тихо промовив Незнайко, — що я часом не хотів слухати твоїх повчань.

Капітан перший спустився в шлюзову камеру, за ним, не оглядаючись і не кажучи ні слова, подався пес.

Граматик і Незнайко, які залишилися в кабіні, припали обличчями до ілюмінаторів. Нарешті на вже добре втоптаній стежці з’явився спочатку Друг, за ним — Капітан. Пес біг рівно, не збочуючи ні вліво, ні вправо. Капітан пройшов ще кроків з двадцять і зупинився, помахав рукою вслід Другові.

Хвилин через десять Друг зник за камінням. Ще трохи постоявши, Капітан обернувся й пішов поволі назад до ракети. Підняв кілька камінців і сховав до кишені. Для природознавчого музею.

— Друг піде тою стежкою, якою тебе, Незнайку, ніс циліндроголовець, — розповів Капітан, коли повернувся назад на корабель. — Це займе близько години часу. Нам залишається тільки чекати.

На якийсь час запала мовчанка. Потім обізвався Граматик:

— А пам’ятаєш, Капітане, як ти зрадів, коли в Києві, в “Юному технікові”, знайшов потрібні мікросхеми? Купив їх і від радості забув, куди виходити з магазину. Побіг у протилежний кінець, а потім питав у людей: “Де тут вихід?” А ми чекаємо тебе під магазином, чекаємо. Дехто побіг до пам’ятника Лесі Українці фотографуватися… Нарешті ти з’явився, задоволений, сяючий.

— Як тільки поверпемося на Землю, відразу поїдемо до Києва, пакупуємо потрібних мікросхем і процесорів і будемо робити нову перцепційно-електронну систему, — мріяв Капітан, дивлячись в ілюмінатор. — Використаємо постійну пам’ять, яку Друг залишив, твій синтезатор мови, плати з оперативною пам’яттю. Креслення в мене є.

— Обов’язково зробимо нового Друга, — підтримав його Граматик. — І хай це буде так само пес… перцепційно-електронна система… Ми ж, пам’ятаєш, спочатку і не думали робити нашу машину у формі пса.

— Спочатку це мала бути просто собі прямокутна скринька — підтримав нитку спогадів Капітан. — Але ти запропонував, щоб зробити її у формі пса.

— Бо ж ми, коли ще тільки готували креслення й збирали деталі, щоб раз по раз не повторювати оту довжелезну назву — “перцепційно-електронна система”, стали називати машину абревіатурою ПЕС. ПЕС та й ПЕС. І вийшов пес. Назва вплинула на форму, форма — на здатності машини.

— Це була дуже вдало вибрана форма шестиногого пса, — ще й тепер не міг стримати захоплення Капітан. — Я приглядався, як він біжить: весь час втримує рівновагу, легко переступає через камінці, не застрягає в ямках. І от ця форма пригодилася ще раз: пес врятує пас саме тому, що він пес.

— І тому, — додав Граматик, — що Оксана запрограмувала його на доброту. Як на мене, то всі машини треба настроювати тільки на доброту, щоб ніхто за їхньою допомогою не міг зробити нічого поганого іншим людям.

— Пса можна було запрограмувати на доброту тільки тому, що ти дав йому мову: він сприймав, що йому говорили, і відповідав, коли його запитували. Отак Оксана і вчила його. Інакше навчити нічого, і доброти теж, не можна.

— Але ж і попоморочився я з тим синтезатором мови. Пам’ятаєш, Капітане?

— Чому не пам’ятаю… Одного разу, коли ми були в мене, ти кажеш: “Оце вже втрииадцяте буду читати фонетику, щоб розібратися, як твориться кожен звук мови”. Сидиш, читаєш та раптом як схопишся. “Зрозумів, зрозумів!” — кричиш і побіг додому.

На втомленому й посмутнілому обличчі Граматика з’явилася ледь помітна усмішка задоволення. Очі, на які вже налягав сон, проясніли. Усе-таки завжди, навіть у найсумнішій ситуації, приємно згадувати те, чого сам досягнув, хоч це, може, до тебе вже не раз відкривали чи робили інші люди.

— З голосними, бачиш, було простіше. Якщо передню частину язика дуже високо підняти, утворюється звук і, трохи нижче — и. ще нижче — е. Якщо задню частину язика підняти високо й видовжити губи, утворюється звук у, трохи нижче й менше видовжити губи — о, ще нижче і зовсім не видовжувати губ — а. Сплутуватися можуть тільки ті звуки, які творяться поряд: і та и, и та е, у та о, о та а. Інші не сплутуються.

— Ти ж найбільше клопоту мав з приголосними звуками, — нагадав Капітан.

— Так, — підтвердив Граматик, — поки не зрозумів, що в нашій мові приголосні групуються по чотири: чотири незапозичені губні звуки — м, в, б, п (п’ятий губний звук ф — запозичений); чотири зубні несвистячі звуки — н, л, д, т; чотири зубні свистячі звуки — дз, ц, з, с; чотири шиплячі — дж, ч, ж, ш; чотири задньоротові ґ, к, г, х. Не входять у четвірку тільки р та й. І кожна така четвірка має свої особливості. Наприклад, м’якими будь-де можуть бути лише чотири зубні несвистячі і чотири зубні свистячі. І тільки після букв, що позначають ці звуки, можна ставити м’який знак у кінці слова та перед наступним приголосним…

— Для запам’ятовування цих звуків і букв Друг сказав мені таке речення: “Де ти з’їси ці лини”, — пригадав Незнайко.

— Справді, в цьому реченні названо всі букви, які позначають зубні приголосні і після яких можна будь-де ставити м’який знак. А от після чотирьох шиплячих у кінці іменників ніколи не може стояти звук и, тільки і; і навпаки, після чотирьох задньоротових у кінці іменників може стояти лише и, а не і. Подовжуватися м’які звуки можуть тільки чотири зубні несвистячі, чотири зубні свистячі і чотири шиплячі. Апостроф у словах іншомовного походження може ставитися не лише після чотирьох незапозичених губних та п’ятого запозиченого губного ф, а й після чотирьох шиплячих та чотирьох задньоротових…

— Щось як у математиці, — аж здригнувся Незнайко.

— Авжеж, — підтримав його Капітан, — мова, так само має свої закони і така ж точна, як і математика. Щоправда, у ній, на жаль, бувають винятки. У математиці винятків нема.

— Винятки — це так, як запозичений губний звук ф, що йде вже п’ятим? — запитав Незнайко.

— Так, — підтвердив Граматик і повернувся до своєї попередньої думки: — А тоді, коли я зрозумів, що звуки мови творяться за певними закономірностями, мені вже легше було конструювати синтезатор мови.

— Це завжди так, — погодився з ним Капітан. — Що б не робив, спочатку треба збагнути його закони, зрозуміти принципи його дії — і тоді все легко піде.

— Хлопці, коли будете робити нового Друга, візьміть і мене до себе, — попросився Незнайко. — Я вивчу все, що треба. Буду читати те саме не тільки по тринадцять разів, як Граматик, а й… а й по шістнадцять.

— А не заснеш над книжкою? — покепкував із нього Капітан.

— Не знаю. Але зараз мені хочеться спати, — щиро признався Незнайко. — Я б уже й спав, тільки страшно, що прийдуть сюди людолови.

Капітан подивився на годинник.

— Уже більше години минуло, як пішов Друг, — повідомив він. — Щоправда, вибуху не чути було. Але заряд невеликий, то й струс місячної поверхні повинен бути незначний. Так мені здається. Принаймні піратів поки що не видно.

Капітан замовк, задивившись в ілюмінатор на всіяний камінням та розмальований тінями пустельний простір аж до обрію, де непорушно висіла Земля, мов декоративна таріль на чорній, поцяткованій блискітками запоні.

У кабіні запала тиша. Тільки чути було, як позіхає Незнайко та переступає з ноги на ногу Граматик. Та ще монотонно гув мотор терморегуляції. І раптом Капітан здригнувся: у кабіні пролунав…

Бліднучи, гурчить, доручімо, обміркуйте, увійшовши, розтрощіть, холодніючі, лежачі, відпочиваючи, оновлені, учімо, ловите, пожовклі, аналізуючи, йдучи, обсадимо, темніючи, цокочучі, сушить, глушіть, інкрустовані, агітуйте, електрифікувавши.

Ключ. Випиши дієслова підряд у чотири колонки: 1) у дійсному способі; 2) у наказовому способі; 3) у формі дієприкметника; 4) у формі дієприслівника. З перших букв прочитаєш чотири слова. Причому друге слово треба написати з великої букви.