Як ізраїльський тероризм і американська зрада спричинилися до атак 11 вересня

Ізраїль: масовий убивця в ролі глави держави

Прем'єр-міністр Ізраїлю, Аріель Шарон, є одним із найбільш забруднених у крові терористів у світі. Він несе відповідальність за холоднокровне вирізання принаймні 1500 чоловіків, жінок і дітей у Бейрутських таборах біженців Шатіла і Сабра. Навіть офіційні Ізраїльські комісії дійшли висновку, що Шарон є особисто відповідальним за Ліванську різанину [4].

У 1982 році, будучи міністром оборони Ізраїлю, Шарон скеровував вторгнення Ізраїлю до Лівану, що супроводжувалося килимовими бомбардуваннями, спустошенням міста Бейрута (у Лівані загинуло тоді в п'ять разів більше жінок і дітей, ніж у вересні в атаці на Нью-Йорк). Цей теракт було здійснено євреями, з використанням реактивних винищувачів і бомб, що їх постачали їм Сполучені Штати.

Після ізраїльського військового спустошення й окупації, Шарон насильницькі витиснув палестинських борців опору з Лівану. Багато палестинських жінок, дітей і старих залишилися на окупованих територіях у таборах біженців біля Бейрута. Сполучені Штати привселюдно гарантували їхню безпеку й обіцяли, що вони незабаром возз'єднаються з їхніми близькими. Обмірковуючи їх убивство в цей момент, Шарон планував кривавий акт терору не тільки проти біженців; він знав так само, що це буде й акт зради, спрямований проти Сполучених Штатів, акт, що підніме хвилю ненависті до Америки.

Уночі 16 вересня 1982 року Шарон послав команди фалангістів-убивць у два палестинських табори біженців, Сабра і Шатіла. Ізраїльські танки й війська, тісно оточили табори, щоб жоден з палестинців не зміг звідти вирватися. Команди убивць, озброєні автоматами з примкнутими багнетами, кийками, розстрілювали, заколювали багнетами і добивали палестинське цивільне населення всю ту ніч, наступного дня і наступної ночі; і весь цей час ізраїльтяни, що оточували табори, з веселими усмішками слухали звуки автоматних черг і крики, що долітали з оточення. Потім Шарон послав бульдозери, щоби приховати якнайбільше своїх злодіянь. Принаймні 1500 палестинських чоловіків, жінок і дітей було безжально убито. Можливо, як установило офіційне ліванське розслідування, ця кількість є не меншою за 2500. Навіть після Шаронівських бульдозеристів безліч палестинців залишилися не похованими; працівники Червоного Хреста знайшли цілі родини; сотні літніх людей і малих дітей з перерізаними горлянками або розпатраних. Багатьох жінок і дівчат перш ніж зарізати було зґвалтовано.

Аріель Шарон розшукується Гаазьким Міжнародним Трибуналом, — тим же самим органом, що відзначився швидким затриманням колишнього Президента Югославії Слободана Мілошевича за звинуваченнями у злочинах проти людяності в Косово. Шарон не їздить до Бельгії через побоювання бути затриманим Міжнародним Судом за різанину [5].

Хоча Шарон розшукується за вчинені ним убивства в Шатілі і Сабрі, його могли би заарештувати за кожну з дюжини інших кривавих операцій, проведених ним упродовж його «бездоганної» кар'єри, за злочини проти людяності, слід яких тягнеться за ним, починаючи від 1953 року. Ізраїльська газета, Ha'aretz, в одній зі своїх публікацій [6] згадує, наприклад, провідну роль Шарона в різанині в селі Киб'я в 1953-му:

«Солдати майора Аріеля Шарона знищили у репресивному рейді 70 палестинців, більшість з яких були жінки і діти» [6].

Америка, яка вимагала від Гаазького Трибуналу затримати і судити Мілошевича, прикидається, буцім не знала про масові убивства Шарона. Замість того, щоби вимагати вручити йому ордер на арешт за масові убивства і надягти на нього наручники, яких він заслуговує, Президент Буш вітає A. Шарона рукостисканнями й обіймами! Можна уявити, як світ хихоче з недовірою, коли Буш радиться із Шароном щодо «боротьби з тероризмом».

Отже, якщо Президент Буш справді серйозно налаштований стосовно покарання націй, які підтримують або надають притулок терористам, він має почати з Ізраїлю, нації, що обрала одного із найвідчайдушніших світових терористів і масового убивцю главою своєї держави. А чи карає керований Ізраїлем Сенат Америки сам Ізраїль за переховування терористів? Ні, замість цього він забезпечує єврейських терористів мільярдами доларів американських платників податків і сучасною зброєю, яку вони і використовують для убивства!

Аріель Шарон

Убивство Ізраїлем палестинських біженців після того, як Сполучені Штати привселюдно гарантували їм їхню безпеку, було не тільки злочином проти людяності, а також і одним з актів зради Америки. Шарон й інші учасники різанини були прекрасно інформовані про широко проголошену Америкою обіцянку безпеки біженців. Масові винищення мирних жителів, учинені в Бейруті, Сабрі і Шатілі, стали головною причиною убивчого Ліванського бомбового удару, коли було знищено 241 американський морський піхотинець у Бейруті менш ніж через рік. Це яскраво демонструє, як американська підтримка ізраїльського тероризму призводить до жахливих наслідків для самих Сполучених Штатів. Газета «Лос-Анджелес Таймс», в обговоренні викривальної книги колишнього агента ізраїльського Моссаду (секретної служби Ізраїлю), наводить факти, що Моссад мав у своєму розпорядженні розвідувальні дані про майбутнє бомбардування казарм морської піхоти в Лівані в 1983-му, але не визнав за необхідне попередити про це Америку [7].