Безлюдні острови 6-7 - читать бесплатно онлайн полную версию книги автора Вальдемар Лисяк (ч. notes)

Примечания

1

Попередніми були: Адам, Ной. Авраам, Мойсей, Ісус, Мухаммед і Абдалла.

2

Готелі, посольства, будинки культури, розміщення адміністрації і т.д.

3

Лупанар – публічний дім в Стародавньому Римі.

4

(лат.) Полювати, митися в лазні, грати в кості і сміятися – в цьому життя.

5

(лат.) Ось печатка (знак моєї влади)

6

(лат.) Другий після нікого!

7

(лат.) Поступаюся гіднішому! Хай живе вождь Марк Емілій!

8

Milites (лат.) - військові, солдати.

9

Cadit quaestio (лат.) – виникає питання.

10

Pareatis. Dixi (лат.) – Будьте слухняними. Я сказав.

11

Sequentes (лат.) – наступний.

12

Odernit, dum metuant! (лат.) – Нехай ненавидять доки бояться.

13

cives romani (лат.) – римські громадяни.

14

Бронза (бронзове серце).

15

Simia purpurata (лат.) – мавпа в пурпурі.

16

Mirabile! - Початок вислову "Mirabile dictu", "Mirabile visu" або подібного, що означає здивування чимось незвичайним, неймовірним.

17

Sic fata tulere (лат.) – так побажала доля.

18

Кахіна – чарівниця (ясновидиця); сахіра – пророчиця.

19

Фінікійська богиня кохання, захисниця воїнів. У деяких областях Сходу з культом Аштарет (Астарти) бу ла пов'язана храмова проституція. Греки ототожнювали Аштарет і свою богиню кохання, Афродіту.

20

"Деба" мовою сахарських кочівників — гієна (частини її тіла мають магічну силу збуджувати кохання) і водночас божевільне кохання.

21

Satis (лат.) – досить.

22

Salve (лат.) – Вітаю!

23

Раніше була популярна польська версія: Осьяк - Примітка Автора

24

Між іншим, журнал віденських вчених, "Intelligenzblatt", в чотирьох номерах з 1813 року рішуче захищає цю тезу.

25

Примітка Автора: Точніше, зовнішню могилу (що знаходилася на зовнішній стінці церкви), на якій у цю стіну вбудована римська плита із зображенням коня, до якої примикає кладовище (це стіна з боку озера), бо вона по той бік стіни, всередині церкви, є так звана внутрішня могила: розміщена в арковій ніші на рівні підлоги, перекриття при вході до могили є плита з написом: "Boleslaus Rex Poloniae". Цей напис вирізьблено під час реставрації 1762 р. за ініціативи князя Юзефа Олександра Яблоновського.

26

(нім.) В цкркві знаходиться могила польського короля Болеслава.

27

Противник Войцеховського, професор Станіслав Смолька, який умовляв: "Давайте відмовимося!" (від пошуків правди), мимовільно наніс удар "учням" Кадлубека, аргументуючи таким чином: "Історичний єпископ Станіслав назавжди залишиться незнаною постаттю". = Примітка Автора

28

Гнєзнєнську митрополію після вигнання з нього Богумила зайняв німецький архієпископ Генрик. Деякі історики (проф. Войцеховський в "Начерках...", проф. Дзвонковський в енциклопедії "Ultima Thule" та ін.) вважають, що він раніше відігравав роль сполучної ланки між імператором і польськими змовниками і був організатором бунту проти Сміливого – Примітка Автора.

29

Чи не мав рацію проф. Брукнер, закликаючи: "Якщо польський єпископат у XII столітті не протестував проти звинувачення Галла, то нам (...) не залишається нічого іншого, як зупинитися на тому ж, якщо ми не хочемо пожертвувати реальністю заради фантазії". – Примітка Автора

30

Найдотепніше про питання суперзнання Церкви (Церква знає набагато більше, ніж говорять усі відомі факти, але... навіть не намагається документувати свої х "істин") сказав Єнджей Морачевський в "Оповіданні згідно старовинних книжок, якою була була Польща в минулому..." (Познань 1850). Доходячи до кінця конфлікту між єпископом і королем, він, замість опису, видав таке речення:"Я не буду описувати цього вам, бо то на кожну річницю святого Станіслава ксьондз говорить тобі з амвону, і ви, мабуть, знаєте про це більше, ніж я". Чудова іронія, навіть якщо і ненавмисна. – Примітка Автора

31

Справжні поляки завжди надзвичайно зневажали цей орден. Датський критик Георг Брандес, автор однієї з найкращих книжок (якщо не найкращої), які іноземці написали про Польщу ("Польща", Львів 1898), згадував після свого перебування на Віслі 1885 року: "В Варшаві мені розповідали, що якийсь бідний учитель був удостоєний ордена св. Станіслава, який завжди ховав в шухляду і використовував лише для того, щоб лякати дітей, коли ті сильно пустували. Коли його молодший хлопчик кричав, батько пригрозив: "Якщо ти знову закричиш, я тобі за обідом повішу орден св. Станіслава".. Це спрацьовувало!". – Примітка Автора

32

Насправді, в останньому випадку йдеться про цілком забутого економіста ХІХ ст. Але ж кожен мешканець Варшави ідентифікує назву цієї вулиці виключно з єпископом, якого багато видань, зокрема енциклопедії, називають Станіславом Щепановським. – Примітка Автора