Попередніми були: Адам, Ной. Авраам, Мойсей, Ісус, Мухаммед і Абдалла.
Готелі, посольства, будинки культури, розміщення адміністрації і т.д.
Лупанар – публічний дім в Стародавньому Римі.
(лат.) Полювати, митися в лазні, грати в кості і сміятися – в цьому життя.
(лат.) Ось печатка (знак моєї влади)
(лат.) Другий після нікого!
(лат.) Поступаюся гіднішому! Хай живе вождь Марк Емілій!
Milites (лат.) - військові, солдати.
Cadit quaestio (лат.) – виникає питання.
Pareatis. Dixi (лат.) – Будьте слухняними. Я сказав.
Sequentes (лат.) – наступний.
Odernit, dum metuant! (лат.) – Нехай ненавидять доки бояться.
cives romani (лат.) – римські громадяни.
Бронза (бронзове серце).
Simia purpurata (лат.) – мавпа в пурпурі.
Mirabile! - Початок вислову "Mirabile dictu", "Mirabile visu" або подібного, що означає здивування чимось незвичайним, неймовірним.
Sic fata tulere (лат.) – так побажала доля.
Кахіна – чарівниця (ясновидиця); сахіра – пророчиця.
Фінікійська богиня кохання, захисниця воїнів. У деяких областях Сходу з культом Аштарет (Астарти) бу ла пов'язана храмова проституція. Греки ототожнювали Аштарет і свою богиню кохання, Афродіту.
"Деба" мовою сахарських кочівників — гієна (частини її тіла мають магічну силу збуджувати кохання) і водночас божевільне кохання.
Satis (лат.) – досить.
Salve (лат.) – Вітаю!
Раніше була популярна польська версія: Осьяк - Примітка Автора
Між іншим, журнал віденських вчених, "Intelligenzblatt", в чотирьох номерах з 1813 року рішуче захищає цю тезу.
Примітка Автора: Точніше, зовнішню могилу (що знаходилася на зовнішній стінці церкви), на якій у цю стіну вбудована римська плита із зображенням коня, до якої примикає кладовище (це стіна з боку озера), бо вона по той бік стіни, всередині церкви, є так звана внутрішня могила: розміщена в арковій ніші на рівні підлоги, перекриття при вході до могили є плита з написом: "Boleslaus Rex Poloniae". Цей напис вирізьблено під час реставрації 1762 р. за ініціативи князя Юзефа Олександра Яблоновського.
(нім.) В цкркві знаходиться могила польського короля Болеслава.
Противник Войцеховського, професор Станіслав Смолька, який умовляв: "Давайте відмовимося!" (від пошуків правди), мимовільно наніс удар "учням" Кадлубека, аргументуючи таким чином: "Історичний єпископ Станіслав назавжди залишиться незнаною постаттю". = Примітка Автора
Гнєзнєнську митрополію після вигнання з нього Богумила зайняв німецький архієпископ Генрик. Деякі історики (проф. Войцеховський в "Начерках...", проф. Дзвонковський в енциклопедії "Ultima Thule" та ін.) вважають, що він раніше відігравав роль сполучної ланки між імператором і польськими змовниками і був організатором бунту проти Сміливого – Примітка Автора.
Чи не мав рацію проф. Брукнер, закликаючи: "Якщо польський єпископат у XII столітті не протестував проти звинувачення Галла, то нам (...) не залишається нічого іншого, як зупинитися на тому ж, якщо ми не хочемо пожертвувати реальністю заради фантазії". – Примітка Автора
Найдотепніше про питання суперзнання Церкви (Церква знає набагато більше, ніж говорять усі відомі факти, але... навіть не намагається документувати свої х "істин") сказав Єнджей Морачевський в "Оповіданні згідно старовинних книжок, якою була була Польща в минулому..." (Познань 1850). Доходячи до кінця конфлікту між єпископом і королем, він, замість опису, видав таке речення:"Я не буду описувати цього вам, бо то на кожну річницю святого Станіслава ксьондз говорить тобі з амвону, і ви, мабуть, знаєте про це більше, ніж я". Чудова іронія, навіть якщо і ненавмисна. – Примітка Автора
Справжні поляки завжди надзвичайно зневажали цей орден. Датський критик Георг Брандес, автор однієї з найкращих книжок (якщо не найкращої), які іноземці написали про Польщу ("Польща", Львів 1898), згадував після свого перебування на Віслі 1885 року: "В Варшаві мені розповідали, що якийсь бідний учитель був удостоєний ордена св. Станіслава, який завжди ховав в шухляду і використовував лише для того, щоб лякати дітей, коли ті сильно пустували. Коли його молодший хлопчик кричав, батько пригрозив: "Якщо ти знову закричиш, я тобі за обідом повішу орден св. Станіслава".. Це спрацьовувало!". – Примітка Автора
Насправді, в останньому випадку йдеться про цілком забутого економіста ХІХ ст. Але ж кожен мешканець Варшави ідентифікує назву цієї вулиці виключно з єпископом, якого багато видань, зокрема енциклопедії, називають Станіславом Щепановським. – Примітка Автора
Вірш Вальдемара Лисяка