Цікаві досліди

Мiсце встрєчi iзмєнiть нiззя, блядь!

Нєзнайка, супермен-вiкiнг.

Гурвiник, антисемiт.

Карандаш, художник-китчмен.

Самодєлкiн, матрос торгiвельного флота.

Пєтрушка, мовчазний карлiк у кепкє.

Буратiно, просто поц.

Мальвiна, дєвушка з голубою волоснею.

Сiнєглазка, алкоголiчєская подорва.

Красна Шапочка, красива, лiнива, егоїстична i дурна блядь.

Артемон, чорний собака.

Мнацаканов, привид у телевiзорi.

Дiя вiдбувається в майстернi Карандаша. В майстернi розвiшанi розкошнi вироби хазяїна, в числi яких: пофарбованi гiпсовi голови пiратiв, попiльницi в виглядi смертi та голi дiвчата в рамi рококо. Бiля вiкна сидить Пєтрушка, мовчазний карлiк у кепкє, i фарбує яєчко. На полу хропуть п'янi, бруднi i голi Самодєлкiн у рваному тєльнику i Карандаш, над ними верхи сидить пудель Артемон. За столом сидять два дебiла — Буратiно i Гурвiник, п'ють i пиздять. З вани долинають звуки води i веселий регiт Красної Шапочки.

Буратiно (страшним хрипким голосом).:i слухай, блядь, от, блядь, вiн смотрить, шо та хуйня летить, кругом неї фари, лампи, там, всякi. А сама червоняста лампа мигає. А летить воно йому на город. От воно стало бiля клунi i мига. Той мудак пиздує туда. Жiнка кричить. Вiн тiки так: спакойна, стара блядь; а з цiєї хуйнi така рука його — раз, а iди сюда, — запхали в НЛО i кудись полетiли до хрiна на роги.

Гурвiник. Оце i все?

Буратiно. Нє. Вони полiтали туда-сюда, ну там всьо такоє, прилетiли i викинули його к хуям, а чувак той пiсля цього все на хуй забув. Його питають: як тебе звуть, а вiн: «бе-е». Йому показують жiнку, а вiн: «бе-е».

Гурвiник. Та то всьо хуйня.

Буратiно. Та яка хуйня, в книзi написано!

Гурвiник. В мене кум, вiн в Iсайках директор банi, так його небiж раз приходить додому, а жiнки нема. Вiн до сусiдки. Сусiдки тоже нема. Вiн сховався за пiч, думає: як прийде, налякаю. Коли та блядь приходить, скида одеж, волоси так розпуска, якоюсь хуйньою намазалась i, раз, у трубу. Кумiв небiж тоже все поскидав i давай мазатися. Намазався i, тоже, у трубу. Прилiтає на якусь гору, ну там, де ото вони гуляють, стоїть таке крiсло, в йому сидить їхнiй цар i всьо такоє. А та блядь каже: а ти шо тут робиш? А ну пиздуй отсюда, дає йому полiно i каже: це твiй кiнь, i давай, пиздуй, щоб тебе не видiли, тiльки не пизди нiкому, бо помреш. Вiн прилетiв i зразу ж куму напиздiв, а той менi.

Буратiно. I шо, помер?

Гурвiник. Тут же. Як ховали, то весь синiй в гробу лежав.

У дверi гупають.

Буратiно (до Пєтрушки). Ти, педрiло, а ну-ка дай, вiдкрий.

Пєтрушка мовчки кида яйця i пиздує до дверей.

Гурвiник (роздивляється Пєтрушкiну працю). Блядь, якогось жида нарисував:

Входить Мальвiна, потряхуючи голубою волоснею.

Буратiно. А шо, Мальвiна, даси поїбатись?

Мальвiна(обiжається). Блядь, шо ето значить, шо у тєбя, жени для етого нєт?

Буратiно. Яка жена, ну скажи, ну при чому здєсь жена?

Мальвiна. Нє. Єслi хочете, хлопчики, тiльки в рот, ето — пожалуста, ето можна, а поєбаться — дома єбайтєсь.

Гурвiник. У, жадна сука.

Гурвiник i Буратiно киряють. З ванни доноситься щасливий i дурний регiт Красної Шапочки i звуки води.

Гурвiник(неприємно отигруючись). Я одну тьолку когда-то знав. Така красiва тьолка. Но в неї, панiмаєш, тiльки тiло красiвоє, i бiльше нiхуя нєту, мозги совсєм отсутствуют. Вона стрiчалась з парнем. Такой хороший парнiша. Вiн мiчтав, шо вiн колись пiде в армiю, а вона його буде ждать. I от приходять вони в бєсєдку, а вона йому i каже: «А тепер єбi мєня». А вiн їй: «как ето?» А вона говорит єму: «от сейчас я тобi покажу, как ето». I не он її, а вона його сама виїбла. Ну, значить, вiн їй целку зламав, йому понравилось. А вона лежить i каже: «а тепер пiшов на хуй». А вiн: «как ето?:» От, жалко пацана.

Буратiно. Разниє случаї єсть. Мєня тоже одна тьолка любила. Бувало, я прийду, сяду, а лягати зразу не можу, шоб не наблювать. I так i сижу всьо время. А вона, сука, подойдьот ззаду, руки на плечi положить i гладiт, i гладiт. А я їй: шо ти, стерво, мене гладиш, шо я тобi, кiт? I по їбальнику сразу — на! (Вздихає.) Любила меня.

Мальвiна. От не люблю я, кода мужики таке пиздять. I та любила, i та хуєла: Та подивiться на себе, кому ви нужнi?

Входить Нєзнайка, бєлокурий супермен-вiкiнг, одєтий в кожаноє пальто, надєтоє на кожаний пiджак. На руках у Нєзнайкi золотi гайки. З усiх карманiв стирчать пачки грошей.

Мальвiна(сама до себе). Ето пiздєц.

Слєдом за Нєзнайкой iде Сiнєглазка. Пiд очима в неї бланжi. Сама вона п'яна, раскована, смердюча i нiкому, крiм Незнайки не нужна.

Сiнєглазка. Здраствуйтє, рєбята, я вам поєбаться принєсла!

Нєзнайка (с прибалтiйським акцентом). Послушай, Сiнєглазка, я тєбя прошу:

Сiнєглазка. От'єбiсь! Надоєл! Дурак! (Iгрiво.) Рєбята:

Нєзнайка. Сiнєглазочка, что я таково сказал?

Мальвiна (до Нєзнайки). Простiтє, у вас такой прiятний акцент: Ви нє нємєц, случайно?

Нєзнайка. Нєт, я с Прiбалтiкi.

Мальвiна. Ах, как iнтєрєсно, скажiтє мiнє своє iм'я.

Нєзнайка. Нєзнаускас. Простiтє мєня, я сєйчас. (До Сiнєглазки.) Сiнєглазочка, можно тєбя на мiнутку, пройдьом до уборной, i назад.

Сiнєглазка i Нєзнайка iдуть в просторну уборну, звiдки в самом скором врємєнi доносяться противнi женськi п'янi матюки i звуки ляпасiв.

Мальвiна. Боже мой, я етого нє винєсу. Какой мен, какой мужчiна!

Буратiно. Мальвiна, вони в сральню пiшли, а ми давай в ванну пойдьом.

Гурвiник. Та куда ж ви пойдьотє, там Красна Шапочка iщо з утра сидiт.

Мальвiна. Отстаньтє от мєня, кобєлi протiвнi! Я етого не винєсу! Боже мой! (Починає ридать.)

З уборной чути крики Сiнєглазки: «Я їбала твої бабки, я їбала твою машину, жлоб, казьол!». Чути знову ляпаси i опять ридання. Женскiй плач звучiт в унiсон красиво i мощно. Його звуки будять Самодєлкiна, матроса торгiвельного флоту, i Карандаша, художника-китчмена.

Самодєлкiн (скида з себе Артемона). Ха-ха, дєвушкi ридають, матроси смiються. (До Карандаша.) Антонiо, падйом! Iлi в тєбя собаку кинуть?

Карандаш. Не трогай, вона заразная. I вобщє, какого хуя? Мнє завтра на базар. Шо за блядь? Шо за розклади? Я Буратiну сказав, шоб помив посуду. Блядь, де чистота, де iкебана? Щас всє пойдут нахуй.

Самодєлкiн. Ха-а. Не хуя не знаєте про матросiв, салабони. (Дико реве) Напрасна старушка ждьот сина домой! Антонiо, вставай, блядь, бо щас собаку кину в єбальник.

Карандаш. Шо за Антонiо? Меня Карандаш звуть.

Самодєлкiн. Ну, считай, шо ти довиябувався.

Самодєлкiн швиря собаку Артемона в рило карандашу. Артемон i Карандаш верещать. Саме в цю мить з уборної приходить Незнайка. Вiн тихо плаче. Вiн сидить, охопивши голову двома руками i плечi його трясуться. При цьому весьолiсть Самодєлкiна сягає вищого рiвня.

Самодєлкiн (дико реве). Iiiiiй скажуть она заридає:

Самодєлкiн реве i танцює чочотку. З уборної раком вилазить вiдпизжена Сiнєглазка.

Сiнєглазка (стоячи раком). А волни бєгут от вiнта за кормой!

Карандаш. А зараз всi на хуй пойдуть.

Гурвiник. Дайте менi жида дружбани, дайте жида, от моя просьба.

Сiнєглазка стоїть раком на пiвдорозi мiж уборною i общею залою. Вона блює i спiває. З вани чути веселi звуки, iздаваємиє Красною Шапочкою. Хлопцi гуляють. Не приймають участi в веселощах тiльки плачущий Нєзнайка, Мальвiна i Пєтрушка, мовчазний карлiк в кепкє. Мальвiна пiдходить до ридаючого Нєзнайки, кладе йому руки на плечi i пестить його.

Мальвiна. Давайтє уйдьом отсюда, я вас прошу, уйдьом i будєм щаслiви.

Нєзнайка, кайфуючи, що його пожалiли, з усiєю силою б'є головою в стiну i ридає ще громче.

Мальвiна. Ну-ну, нє надо, она вас нє стоiт. Нє надо, хорошiй мой. (Iгриво.) А то єслi ви нє пєрєстанєтє, то я тоже заплачу. Вєдь ви нє хотiтє етого?

Вiдповiддю їй служать удари голови об стiнку.

Сiнєглазка (iкаючи). Вже всю штукатурку оббив, пiдарас.

Карандаш. Буратiно, я сказав, пiди ото, що Сiнєглазка наблювала, пiдмети i пiдбери штукатурку! Це твої друззя, я їбу ваще, шо такоє?!

Гурвiник (знiма з стiни гiпсового пiрата). Жид? Шо мовчиш? Хрясь!

Пiрат-жид пада на пiдлогу i розбивається. Карандаш стовпiє.

Гурвiник (до Карандаша). Шо, жалко жида? Може ти тоже жид?

Карандаш (злякавшись). Нє, я — украiнєц.

Самодєлкiн (танцює чочотку). Такий, як я китаєць.

Входить Красна Шапочка одягнута в красiву резинову красну шапочку i бiльш нi в що. Вона красива, гола, мокра i лiнива.

Красна Шапочка. Я так устала, тут такой шум. Буратiно, дружочєк, я хочу посмотрєть тєлєвiзор.

Буратiно кидається угождать красавiце.

Мальвiна (сама до себе). Курва. Вона устала — целий дєнь в ваннє сiдєть, вона устала: а я не устала! Сука голая!

Красна Шапочка. Я нє голая, а обнажонная.

Буратiно включа тєлєвiзор. В тєлєвiзорi Мнацаканов.

Мнацаканов. А сєйчас прєдлагаю вам вiдєосюжет iз Калiфорнii. Два пасажирських експреса столкнулiсь меж собой. По прєдварiтєльному подщоту число жертв прєвишаєт:

Раптово Мнацаканов помiчає обнажонну Красну Шапочку, давиться i починає iкать.

Гурвiник (увєрєно). Жид. Шо смотрiшь?

Мнацаканов. Я, собствєно:

Красна Шапочка починає соблазнiтєльно чухать собi живiт i хiхiкать.

Синєглазка (до Мнацаканова, iгрiво). Мужчина, сколько вам лєт?

Нєзнайка (iстерично). Я больше не можу так жить! Кругом якась хуйня, скрiзь пiдараси. Мнє нiчого не надо! Пальто? в пизду! (Скида кожанне пальто.) Пiджак? на хуй пiджак! (Скида пiджак.) Берiть! Мєнє нє надо! (Дивиться на ноги.) Кольоса? на хуй! Берiть, все берiть! Їжте!

Нєзнайка знiма ботiнки i починає знiмать з рук золотi гайки. Гайки не дуже знiмаються з його пухлих пальцiв.

Нєзнайка. Гайки йобанi, блядь, не знiмаються.

Плачущий Нєзнайка зав'язує з гайками, зато йому вдається знять з себе часи Ролєкс i запиздячить ними в Сiнєглазку. Потiм Нєзнайка знима штани i швиря їх в Мнацаканова. Нєзнайка стоїть в обтягуючих бiлих трусах з льогкiм жовтим нiмбом бiля хуя i страшно кричить.

Нєзнайка. Всьо! Всьо!

Нєзнайка вийма iз пiджака i штанiв пачки грошiв i починає швиряти ними в друзiв. Одну пачку вiн швиря прямо в їбальник Мнацаканову. Мнацаканов iздає невловимий рух i з клацанням зубiв хижо ловить пачку в зуби. Очi Мнацаканова страшно блищать, з рота i носа виривається хиже гарчання.

Гурвiник. Ти диви, от жидяра! А ну вiддай!

Мальвiна (злякано). Вiн щаз нас усiх поїсть!

Баби злякано верещать i лiзуть пiд стiл. Стоїть страшений крик. Гурвiник пiдбирає з полу красивий важкий шуз Нєзнайки i пиздить ним у телевiзор. Роздається страшний вибух. Чорний дим повзе з разйобаной вещi на дiвчат i хлопцiв. Всi кричать, собака Артемон виє. Спокiйний тiльки Гурвiник, вiн витира руки об штани i наливає собi портвейн.

Гурвiник. У, жидовська морда. Хе!

Всi смiються. Починає грать красива токата. Самодєлкiн б'є пiд неї чочотку. Буратiно гладить Мальвiну, Мальвiна гладить Нєзнайку, Нєзнайко однiєю рукою гладить Сiнєглазку, а другою помагає їй блювать. Сiнєглазка блює, Карандаш малює, Красна Шапочка чуха собi живiт. Пєтрушка знаходить пiд столом яєчко, яке чудом не розбилося i заходиться його розрисовувать.

Буратiно (тупо). Ну так шо, завтра гуляєм?

Гурвiник. А как же! Мєсто встрєчi iзмєнiть нiззя, блядь!