Чорторий

Кльов на уди, друже!

Кльов на уди!

Вислів гарний, мудрий і старий

із віків, коли прадавні люди

На Дніпрі уздріли Чорторий.

Скільки літ пробігло — прошуміло!

Скільки хвиль хлюпнуло в береги!

Але знов те сатанинське тіло

Каламутить воду навкруги.

О! Дивися: риє дно чортяка.

Обережно веслами греби!

Тут колись Микита Кожум’яка

Скинув чорта в річку із гарби.

Се мій берег. Далі міст і Київ.

Он луги, де я травою ріс.

Що ти, чорте? Гратися затіяв?

Я не сам. Зі мною Чемерис.

Він рибалка ще не знакомитий,

Але моцний (він — це, знацця, ти).

Що ж ми нині будемо ловити?

Чим ми чорта будем тягти?

Ні, чортяці кинемо макушки,

Щоб затихла ненажера ця,

не натрощить наші закидушки

і не з’їсть карасика-живця.

Ой! Покльовка! Нахиляйся нижче!

Повело углиб за перекат…

Дай підсаку! Ич яке сомище —

Мій вусатий прісноводний брат.

— Де ж ти бродиш? —

запитають вдома.

Прибіжать аж ген із Броварів…

Не бреши! Скажи, спіймав ти Сома,

Що по-людськи вперше говорив.

Гей, Чемерисе, є ще в тебе хіть.

Пошвидше гумор свій твори й —

відважно, без страхіть

Гайнем до вусаня

на

Чорторий!

Б’ю чолом!

Микола Сом,

Київ, Троєщина,

місяця листопада, року 2002-го.