Чужа

ШУСТРИЙ

Дивись, як у них. Ввічливо. Наші чорти перевернули б усе або доїбались би до чого-небудь.

ЧУЖА

(простягає руку за паспортом)

Дай-но мій.

Шустрий простягає паспорт, помітно, що у Чужої тремтять руки.

ШУСТРИЙ

Що з тобою?

ЧУЖА

Та так, нічого. Ти взагалі розумієш, що було?

ШУСТРИЙ

Що було? Зараз?

ЧУЖА

Ми перший кордон по фуфловому паспорту перейшли. Волину перевезли.

ШУСТРИЙ

Бля, я й не подумав, якось не роздуплився, що це кордон.

ЧУЖА

Гарний ти пацан, женю, фартовий. Я теж прушна. Ми з тобою ще всіх рачки поставимо, і тут і там.

Малюк переїздить кордон на мікроавтобусі. Прикордонники перевіряють документи, дивляться на мокрий паспорт, просять пред’явити права. Права теж мокрі.

МАЛЮК

(показує чорні від багна руки, потім на колесо)

Міняв колесо — випали документи у грязюку.

ПРИКОРДОННИК

(повертає документи)

Можете їхати.

Малюк сідає у автобус, переїздить до другого поста, словацького.

Там дивляться паспорт мигцем і швидко відпускають.

Малюк їде в автобусі, розмовляє сам з собою.

МАЛЮК

Це все тому, що у них до влади патлаті прийшли. Актори, бля, письменники. Поки навчаться, поки гайки затиснуть, — можна у них працювати. Наші цю їбучу країну за два дні захопили, у шістдесят восьмому. (Вмикає магнітофон.)

Мотель «у Зозулі». Це не мотель, а скоріше кемпінг — десяток збірних будиночків, машини стоять біля будинків, стоянки й охорони немає.

Малюк під’їжджає до контори, заходить туди і через кілька хвилин виходить з ключами.

Потім під’їжджає на машині до будиночка, паркується і заходить усередину.

Всередині — досить просторо, дві кімнати, душ, кухня. Зачинивши двері, Малюк оглядає кімнати, потім іде в душ.

Шустрий і Чужа продовжують розмову.

ШУСТРИЙ

Так просто вони лаве і волини не віддадуть.

ЧУЖА

Ствол побачать — віддадуть. Думаєш, Малюк такий безбашений?

ШУСТРИЙ

Я знаю, що він забив у гівно чотирьох звірів у кабаку, а звірі були саме як звірі, з гір спустилися, чисті горили.

ЧУЖА

Ти мене послухай. Йому тридцять з ліхуєм. Якщо б без башні був узагалі, не дожив би до тридцяти. Герої завжди зустрічають інших героїв.

ШУСТРИЙ

І то правда. Ну, побазаримо, а якщо попруть — прострелю ноги.

ЧУЖА

Все буде нормально, мені знову масть пішла — головне, не впустити. Будемо багаті, Шустрий. Віриш, ні?

ШУСТРИЙ

Іди краще до мене, поки не приїхали (обіймає Чужу).

Вокзал у Братиславі. Чужа і Шустрий виходять з потягу і йдуть до стоянки таксі.

Гиря йде за ними, потім наздоганяє.

ГИРЯ

Ну, як доїхали?

ШУСТРИЙ

Васю, ти чого до нас підійшов? Малюк сказав, їхати окремо.

ГИРЯ

Скучив за російською мовою. Я як німий їхав у потязі. Та ми вже в іншій країні, досить очкувати.

ШУСТРИЙ

(підвищеним тоном)

Хто очкує? Ти фільтруй базар.

ЧУЖА

Пацани, попалитесь і мене попалите. Поїхали звідси.

Підходять до таксистів, торгуються, нарешті, сідають в машину і від’їздять.

У таксі.

ГИРЯ

Чесно сказати — я їхав, то охуїв. Не розумію жодного слова, ні жерти не купив, ні води. у них ресторану в поїзді немає взагалі. Там у купе сиділи якісь штрихи, по-нашому не рубають, щось запитували, я вдавав, що німець.

ШУСТРИЙ

В натурі? (Дивиться на Гирю, потім на Чужу.) Що ти їм там казав? Дас із фантастиш?

Чужа і Шустрий сміються.

ГИРЯ

(Шустрому)

Бля, так за Батьківщиною сумую, що навіть тебе переношу спокійно. Не кажучи про неї. (Киває в бік Чужої.) Ти їй там влупив, у купе?

ШУСТРИЙ

А тобі що? Для кого цікавишся?

ГИРЯ

Ніхуйово ти влаштовуєшся, Шустрий. Халяви навколо тебе косяком. А сам же ні вкрасти, ні постерегти до пуття не можеш.

ЧУЖА

Ну, пацани, так, як ви, — це вміти треба, всю дорогу один з одного кров пити. (Гирі.) Та не бери близько до серця, ну не вийде у тебе мені присунути, подрочиш по мнєнію, у готелі. (Шустрий сміється.) Ти просто прикола не вивозиш.

Будиночок, на великому ліжку спить Малюк, лунає дзвінок, Малюк відкриває очі, за секунду підстрибує, у руці пістолет, швидко підходить до вікна і виглядає з-за стіни.

Упевнившись, що все нормально, йде відчиняти.

До кімнати заходять Гиря, Шустрий і Чужа. Вітаються, причому з Гирею і Шустрим Малюк обіймається.

МАЛЮК

Ну, привіт. Падайте поки, хто куди бачить. Помиємось, похаваємо — і треба їхати вже.

ШУСТРИЙ

Я на парашу, ледве дотерпів.

ГИРЯ

Але ні слова не сказав. Ти поляк, Шустрий? Всрамся не піддамся.

Шустрий заходить у туалет. Зачиняє двері, після чого дістає з кишені глушник і пригвинчує його до пістолета. Спускає воду — у цю мить пересмикує затвор, досилаючи набій у ствол. Спускає курок, притримуючи його пальцем, і, не ставлячи вальтер на запобіжник, стромляє його стволом у рукав плаща, ніби під пахву. Відчиняє двері і виходить з туалету. Він почав розуміти, що зараз відбудеться, і поводить себе дещо скуто, загальмовано.

Біля туалету стоїть Чужа

ЧУЖА

Пусти, я теж хочу. (Пошепки, потискаючи Шустрому руку.) Не бзди нічого, зараз робити будемо.

Малюк, Гиря і Шустрий у кімнаті, заходить Чужа. Вона вмилась, зняла окуляри.

ЧУЖА

Очі чешуться під цими лінзами, потрібно зняти.

МАЛЮК

В угорщині знімеш, до вечора будемо там.

ЧУЖА

Тут у мене інший план, Андрюхо.

МАЛЮК

Що у тебе інше? Який, на хуй, план?

ЧУЖА

Андрюхо, така справа, — не хочемо ми з вами їхати.

МАЛЮК

«Ми»? Хто «ми»? (Дивиться на Шустрого.) Ти що, Вася?

Шустрий підхоплюється і відстрибує до дверей, заразом дістаючи пістолет.

ШУСТРИЙ

Тихо! Сидіти, як сиділи!

ГИРЯ

Заховай волину, придурок!

ШУСТРИЙ

Забийся, бик! Хто смикнеться — стріляю. Швидко підняли руки!

МАЛЮК

(піднімає руки, але не над головою, а просто простягає їх вперед, показуючи, що у них немає нічого)

Шустрий, подумай головою, що ти робиш! Тебе ця пацючиха прогрузила, так? Ти зовсім дурник, вона ж кінчена, попадеш з нею під кригу!!!

ШУСТРИЙ

Це моя справа, я сам обираю.

МАЛЮК

(заспокійливим тоном, розмовляє наче з дитиною)

Братило, ти ж її не знаєш. Це нерпа, її в клітці тримати потрібно, подалі від людей. Вона розповіла, як тут опинилась?

ШУСТРИЙ

Сказала. Її Рашпіль підставив, з чурками.

МАЛЮК

А те, що один чурбан крякнув, а другий назавжди калікою залишився — сказала? (До Чужої.) Ти їм що підлила замість клофеліну? Все місто трусили через тебе.

ЧУЖА

Андрюхо, не пизди багато та зайвого.

МАЛЮК

(до Шустрого)

Женю, ти хоч знаєш, за що її так прозвали? Ти фільми дивишся по відику?

У розмову втручається Гиря.

ГИРЯ

Вася, не жартуй так, поклади волину, і забудемо. Це вчора ти з нею нажерся, то пора й витверезитись.

ЧУЖА

Малюк, давай по суті. Ми заберемо вашу зброю і звалимо. Ну, скажеш Рашпілю, що не вдалось, що мене мусора прийняли: паспорт фуфлижний викупили. Він тебе за це не вб’є.

МАЛЮК

(ненависно)

Слухай ти, гівномутко, ти коли-небудь вгамуєшся?

ЧУЖА

Давай гарапника. (Гирі — гостро, покриком.) Руки!!!

Гиря, який сидів на ліжку, падає на спину і дістає з-за пояса «чизетту», Шустрий стріляє двічі, Гиря стогне. Малюк перекатується на ліжку, в руці у нього пістолет, Шустрий стріляє до тих пір, поки не закінчуються набої.

Куля потрапила Малюку в обличчя, він одразу перестає рухатись.

Чужа підбігає до Гирі, вихоплює у нього пістолет.

ЧУЖА

(до Шустрого)

Дай волину!

Шустрий, який увійшов у стан заціпеніння, ступору, віддає їй пістолет і сідає на стілець. Він голосно дихає, відсапується, зблід.

Чужа дістає з Гиріного пістолета обойму, виклацує набої і заряджає в обойму від вальтера. Вона діє впевнено, руки не тремтять.

Перезарядивши пістолет, простягає його Шустрому.

ЧУЖА

На, добий дурня.

Блідий Шустрий знаком показує, що не може. Його починає нудити.

Чужа підходить до Гирі і стріляє йому в голову. Потім обходить ліжко і стріляє в Малюка.

Швидко обшукавши трупи, забирає гроші і документи, бере пістолет Малюка.

ЧУЖА

Женю, іди вмийся. Все нормально, ми скоро звалимо звідси.

Шустрий іде до ванної. Чужа дивиться услід Шустрому, в руці у неї пістолет, вона здіймає пістолет на рівень пояса, потім опускає.

Шустрий і Чужа у мікроавтобусі. Шустрий за кермом.

ЧУЖА

Женю, все у порядку. Не ти їх — то вони б нас.

ШУСТРИЙ

Все так вийшло… несподівано… я не збирався їх глушити.

ЧУЖА

Цей ідіот, Гиря, все через нього.

ШУСТРИЙ

(задумливо)

Ні. Малюк так просто не віддав би волину. І він на тебе дуже злий був. Не відпустив би тебе.

ЧУЖА

Що зроблено — те зроблено. Та вони самі ж… Ти кого завалив, женю? Вагітну жінку? Чи дівчинку маленьку? На Малюкові скільки всього було? Не знаю, скільки він перебив у Чехії, але вдома тільки про п’ятьох баранів я знаю, уявляєш скільки ще? Так що радій, що не він тебе.

ШУСТРИЙ

Гиря теж красунчик. Одного разу стеріг баригу, у підвал ми його посадили, за борги. То приїздимо, а барига лежить і не дихає. Гиря нажерся, почав з’ясовувати, де той гроші заховав. Він їх усіх підвішував на мотузку, за наручники — і пиздив по годині, у рукавичках снарядних… Знаєш, що це таке?

ЧУЖА

(дивиться на Шустрого, потім сміється)

Женю, я жіночим боксом п’ять років займалась, в інтернаті секція була…

ШУСТРИЙ

В натурі? Варто буде якось поспарингувати кілька раундів.

ЧУЖА

Та хоч би й зараз, давай до лісу повернемо…

Сміються.

Ніч. Чужа і Шустрий в машині. Машина стоїть на майданчику відпочинку далекобійників.

ЧУЖА

Приїде фура, каміон — нам потрібен «Супутник». Я їх знаю, це Глухого фірма.

ШУСТРИЙ

На хуя вони нам потрібні?

ЧУЖА

Вони возять нелегалів у Європу. В’єтнамців, афганців, пакистанців. усю нечисть.

ШУСТРИЙ

Як «возять»? Я думав, чорножопі пішки переходять кордон.

ЧУЖА

Там, у фурі, схованки. Підлога подвійна, сантиметрів сорок. Можна лягти. Тих набивається по тридцять чоловік. Ми з тобою вліземо.

ШУСТРИЙ

А вони повезуть?

ЧУЖА

Домовимось. Грошей дамо — повезуть. Чи їм не похуй, звідти везти чи навпаки. Все одно мусора знають — лаве отримують з кожної фури. Глухий зі звірями вирішував, вони там усім рулять.

ШУСТРИЙ

З тими, що на переході? Нахабні підораси.

ЧУЖА

Нахабні. Недовго їм залишилось банкувати, побачиш. Хуйнуть їх з переходу, надто вже солодке місце.

ШУСТРИЙ

Нам би ось так. Захопити перехід — і отримувати з усіх. Якщо що — кулю в око.

ЧУЖА

(ласкаво)

Досить гнати, Аль Капон… Якщо контрабандою схованку не завантажили, повезуть.

ШУСТРИЙ

Машину тут покинемо чи поїдемо, а біля кордону — до них?

ЧУЖА

Не тут. Проїдемо кілометрів п’ять, щоб мусора не зрозуміли, куди ми поділись. На стоянці залишити — допруть, будуть фури шмонати.

ШУСТРИЙ

Он «Супутник» заїжджає.

Два далекобійники, Чужа і Шустрий біля каміона, розмовляють. Водії роблять заперечливі жести.

Шустрий показує водію пачку доларів.

Ті радяться між собою, потім погоджуються. Шустрий і Чужа сідають у машину, їдуть, за хвилину фура рушає за ними.

Шустрий і Чужа лежать у схованці. Місця практично немає, дошки прямо перед обличчями.

ШУСТРИЙ

Блядь, як у домовині.

ЧУЖА

Ти бував?

ШУСТРИЙ

Так. Ми пожартували раз. Приїхали до похоронника, за грошима. А у нього прямо у бюро виставка домовин. Ну, залізли туди, поки Малюк з ним базарив. Тут прийшли якісь лохи, вінки купувати чи хуй його знає, що там у них. Ну, ми й повискакували з домовин, у лошиці однієї серце схопило… Але попустило, не померла, навіть «швидку» не викликали.

ЧУЖА

Ну і як у домовині?

ШУСТРИЙ

Як тут.

Кабіна каміона.

ПЕРШИЙ ВОДІЙ

Ти бачив, які пасажири?

ДРУГИЙ ВОДІЙ

Дивні. Пацан і дівка, а якісь непрості.

ПЕРШИЙ ВОДІЙ

Так везеш — і не знаєш кого. Та що за це може бути. Може, вони з ЦРУ?

ДРУГИЙ ВОДІЙ

Та яке там ЦРУ. ЦРУ все в уряді зараз. Ні хуя за них не буде. Бачив, скільки у них грошей?

ПЕРШИЙ ВОДІЙ

Тисяч десять. А може, й побільше, мабуть, тьолка заробила.

ДРУГИЙ ВОДІЙ

Пиздою заробила. А це підорченя допомагало, вставляв, якщо не попадали.

Сміються.

ПЕРШИЙ ВОДІЙ

От у мене сусідка, блядь, я її іноді пойобую… То їздила до Німеччини, у Гамбург, в публічний дім.

ДРУГИЙ ВОДІЙ

Ну й чого привезла?

ПЕРШИЙ

Наколку привезла — з пизди змія виповзає.

ДРУГИЙ

Не дохуя.

ПЕРШИЙ

Вона у пані працювала. Пані Мішель. Фотографії показувала. У мене очі повилазили.

ДРУГИЙ ВОДІЙ

Що там таке було?

ПЕРШИЙ

Як у порнусі — батоги, всяке приладдя — диба, гирі якісь… Свєтка в ошийнику, у наморднику, вся в синцях від батога.

ДРУГИЙ

Оце так… І вийде ж, сука, за когось заміж, буде з себе целку корчити.

ПЕРШИЙ

Прикинь, фотки чоловік знайде.

Чужа і Шустрий.

ЧУЖА

Не сумуй, женю. Хочеш, я тобі вірші почитаю?

ШУСТРИЙ

Давай, якщо прикольні.

ЧУЖА

ШУСТРИЙ

Прикол. Ти сама написала?

ЧУЖА

Так, ще в інтернаті. Я бухала, потім гвинтом двигалась, потім з’їбалась з інтернату. Я, до речі, відмінницею була.

ШУСТРИЙ

Давай ще вірші.

ЧУЖА

це я давно написала, не розуміла тоді, що потрібно не про два життя мріяти, а одним скористатися.

ШУСТРИЙ

Ні хуя собі, Анжела, ти поетеса, я таких віршів не чув ніколи. Різких таких.

ЧУЖА

Я їх не пишу. Мені диктують.

ШУСТРИЙ

Хто?

ЧУЖА

Та хуй його знає. Голос якийсь. Рідко зараз вірші диктує. (Зненацька ледь підводиться, дивиться на Шустрого.) Він і без віршів приходить. Зараз переважно без віршів. Підказує інколи.

ШУСТРИЙ

Ну і чого він тобі підказав?

ЧУЖА

Що ти дарма усе лаве засвітив. Приготуй волину.

Кабіна каміона.

ПЕРШИЙ ВОДІЙ

Слухай, Миколо, а може, перевеземо цих та у лісі й розвантажимо за гроші?

ДРУГИЙ ВОДІЙ

Сопляку дати по їбалу — він з переляку всреться.

ПЕРШИЙ ВОДІЙ

До ментів вони не підуть, раді будуть, що ми їх не здали…

ДРУГИЙ ВОДІЙ

Давай! Що ж це за хуйня якась — ішачиш, зі шкіри рвешся, під строком ходиш, а якийсь сопляк з курвою в кишені квартиру носить…

ПЕРШИЙ ВОДІЙ

Давай зробимо, гроші самі до рук йдуть.

КПП на кордоні. Багато поліції, біля будки пропускного пункту на дошці оголошень висять фотороботи Малюка, Шустрого, Гирі і Чужої.

Поліцаї і прикордонники з автоматами, у касках та бронежилетах.

Фура «Супутник» проходить контроль.

Звір, котрий шепотів молитву, коли пацани викинули у багно вінок дорогою до Чехії, дивиться на фуру, потім пересмикує плечима, немов потрапив у порив крижаного вітру.

Ліс, водії виходять з кабіни, у одного в руках монтировка, у другого ніж.

Перший водій відчиняє кузов, возиться всередині. Голос другого водія: «Вилазь, приїхали, потяг далі не йде».

З кузова висаджуються Чужа, Перший водій і Шустрий. Шустрий розминає плечі. Присідає.

ЧУЖА

Де це ми? Не схоже на місто. у нас гір немає.

ПЕРШИЙ ВОДІЙ

(до Шустрого)

Годі зарядкою займатись. Давай гроші.

ШУСТРИЙ

На хуя вони тобі, чорту? Корову купиш?

ДРУГИЙ ВОДІЙ

(замахується монтировкою)

Ану не пизди ні хуя, синок!

ЧУЖА

Гей ви, бляді!

Перший водій повертається, бачить Чужу з «чизеттою» у руках.

ПЕРШИЙ ВОДІЙ

Не зрозумів?!

Чужа стріляє, одночасно з нею стріляє Шустрий. Кабіна каміона, Шустрий за кермом.

ЧУЖА

Цих теж дарма?

ШУСТРИЙ

Ні, недарма. Ні хуя собі бики борзіють — братву штопорити.

ЧУЖА

Блядь, все життя так. життя — боротьба. Або ти, або тебе.

ШУСТРИЙ

Самі нарвались, чорти кляті.

ЧУЖА

Цю машину кинути потрібно. Поїдемо на потязі додому.

ШУСТРИЙ

Он щось світиться, місто якесь.

ЧУЖА

Там і зійдемо. А машину місцеві спиздять — тут народ толковий, не встигнемо залишити, як піде. Добре, що чортів там прикопали, а то б отримав хтось фуру з начинкою.

ШУСТРИЙ

Блядь, ну ти й гониш. «З начинкою»…

ЧУЖА

Ну так. Типа фарширована.

Сміються.

Нарада у поліції.

ГЕНЕРАЛ

Отже, доктор Новотний, які новини по справі росіян?

НОВОТНИЙ

Словаки повідомили — двох росіян знайшли вбитими у мотелі біля Братислави. Це наші — ватажок і ще один бандит.

ГЕНЕРАЛ

Чудово, а решта де? Там жінка ще була, не помиляюсь?

НОВОТНИЙ

Поки ніде не засвітились.

ГЕНЕРАЛ

Думаю, що й не засвітяться. Вони вже у себе.

НОВОТНИЙ

Цілком можливо. Накажете змінити режим розшуку?

ГЕНЕРАЛ

Так. Не варто тратити на розшук надто багато сил. Чим добрі росіяни — вони самі вирішують ті проблеми, що повинна вирішувати поліція. Ви мене зрозуміли, докторе Новотний?

НОВОТНИЙ

Так точно.

ГЕНЕРАЛ

Хоча висновки буде зроблено, і на самому верху. Зникнення небезпечного злочинця, вбивці, з заручницею, зі зброєю…

НОВОТНИЙ

Ми тут з’ясували дещо — вона не заручниця, а скоріше спільниця. Ця банда приїхала сюди евакуювати її, а не викрасти, як ми припускали на початку. Ми повідомили українців і росіян.

ГЕНЕРАЛ

Не важливо. Заручниця, спільниця, свідок — це все одного поля ягоди. А росіяни й українці навряд чи допоможуть — у них самих там мало не громадянська війна, повний розвал. Словаки перешлють нам трупи для впізнання?

НОВОТНИЙ

Так, гільзи й кулі теж.

ГЕНЕРАЛ

Ну, маю надію, вони співпадуть з нашими…

НОВОТНИЙ

Впевнений, що співпадуть.

ГЕНЕРАЛ

Коли я був старшим інспектором, ми сперечались на пиво. Щоправда, не з генералами. Не затримую вас більше.

Новотний вклоняється і йде геть.

Рашпіль їде в машині, це іномарка, «Мерседес-124», за кермом водій, на передньому сидінні охоронець. Охоронець і водій схожі, крупні молодики, коротко стрижені. усі в чорних пальтах. Проміж передніми сидіннями розташований телефонний апарат. Це велика «Нокія» або «Моторолла», напівстаціонар, зі слухавкою на витому шнурі.

Дзвінок. Охоронець знімає слухавку, слухає, що йому кажуть, потім передає слухавку назад, Рашпілю.

ОХОРОНЕЦЬ

Васю, це тебе.

РАШПІЛЬ

Зрозуміло, що мене. Хто?

ОХОРОНЕЦЬ

Хуй знає, не сказав.

РАШПІЛЬ

Блядь, тупий… (Бере слухавку.) Говори… Так, зрозумів… Зрозумів… А ця мандавошка де? Блядь, а хто знає? Ти що, з газет мені будеш переказувати? Блядь, Карась, ти в натурі вже ні хуя не можеш… Суко, то дізнайся, дізнайся, що там… Гаразд. Розхід поки.

Рашпіль передає слухавку охоронцю, мовчить кілька секунд. Потім згадує щось і продовжує нотацію. (Охоронцю.) Ти, Васильку, мене хуй знає з ким не з’єднуй, я тобі не телефон довіри!!! Запитувати потрібно, хто телефонує, може, він на хуй не потрібний, а ти, не розглянувшись, слухавку тикаєш…

ОХОРОНЕЦЬ

Чуєш, Рашпіль, я ж не секретар. Дзвонить і дзвонить…

РАШПІЛЬ

Блядь, ти що, не зрозумів?

ОХОРОНЕЦЬ

Та гаразд, зрозумів. Не сипи так.

РАШПІЛЬ

Гаразд, блядь, один хуй з тебе секретар не вийде. Іншим разом фільтруй. (Рашпіль засмучений, пригнічено дивиться у вікно, несподівано звертається до водія.) Давай повертай. Поїхали на дачу.

Водій змінює смугу руху, потім раптово перерізує осьову і їде у протилежному напрямку.

ОХОРОНЕЦЬ

(дивиться у дзеркало, розташоване на козирку від сонця)

Он, мусора за нами рвонули, тільки мигалку не увімкнули.

РАШПІЛЬ

Яка машина?

ОХОРОНЕЦЬ

Біла «шістка». Вона від ранку їздить, вона і ще «дев’ятка» чорна.

РАШПІЛЬ

Виїдемо на трасу — відірвемось. Зателефонуй до Федора і Китайця, нехай за дві години будуть на дачі.

Дача Рашпіля. Насправді це не дача, а великий сільський будинок із силікатної цегли, двоповерховий. На подвір’ї горить мангал, смажаться шашлики, біля мангалу гріються пацани, у двох в руках дробовики. У будинку за столом сидять Рашпіль, Федір і Китаєць.

Федір схожий на Малюка, кремезний чолов’яга, з поламаними вухами, судячи з комплекції — борець. Китаєць — дрібний, рухливий, майструє з пляшки води бульбулятор, простромлює фольгу булавкою.

РАШПІЛЬ

Тут така справа, пацани. (До Китайця.) Та відклади ти трубу, спочатку справа, блядь!

Китаєць одразу ж перестає метушитися.

РАШПІЛЬ

Тут мені дзвонили. Звідти. Коротше, нема більше нашого Малюка.

Федір присвистує, Китаєць мовчить, не змінюючи виразу обличчя.

РАШПІЛЬ

Так, ось так. Малюк на що бувалий був, а, очевидно, на хуй сів. Майте на увазі, так з кожним може статися.

ФЕДІР

А хто, що — невідомо?

РАШПІЛЬ

Невідомо. Його і там ще одного пацана, я його не пам’ятаю. Чи Груша, чи якось так.

КИТАЄЦЬ

Гиря.

РАШПІЛЬ

Точно. Гиря. Та хуй з ним. Коли їбанули — значить, так і треба. Фраєрюги… Їздили вони за однією тварюкою. Чужа, чули?

ФЕДІР

Чули. Навіть кілька разів вона мені підвернула. Давно, правда, не бачив її від весни.

КИТАЄЦЬ

Це Бабая сестра. Мутна, така вже, точно що тварюка. Але здібна, багатоверстатниця — де наїбати не вийшло, вона спиздить, а то й по розбою, чув, кілька разів виступала. А як зовсім голяки — так і відсмокче за лаве, не погребує. Двигалась гвинтом, як собака.

РАШПІЛЬ

Вона там потрапила в маргарин, я відправив Малюка, виручити, а він, замість того щоб з нею повернутись, там під роздачу попав. Коротше — один у чехів, у мусорів, поранений, Малюк і цей Гиря під кригу потрапили. А от де Чужа і ще один Малюка пацан — незрозуміло.

КИТАЄЦЬ

У мусорів.

ФЕДІР

Або з’їбались під шумок.

РАШПІЛЬ

Гадати не будемо. От що потрібно зробити. Чужу шукати безглуздо — у неї ні кола ні двора, була бабка, та крякнула. А от пацаня, що пропав, — домашній, мама-тато є. Так що треба посадити когось під будинком у цих мами-тати. Діти люблять маму, гроші там зберігають, ще що. Не знаю, що там вийшло, — але могла вона намовити фраєрка замочити Малюка і другого. Малюк до своїх мав довіру, а дарма. Це у нього від армії, від війни — свої, чужі…

КИТАЄЦЬ

Мої доглянуть за будинком. Адресу давай.

РАШПІЛЬ

Адресу потім, я поки не знаю, пацани дізнаються — подзвонять. Федір, — тепер ти. Збери бригадку, три-чотири пацани. Щоб завжди вкупі були, на хаті десь. Із залізом. Як тільки подзвонять, щоб одразу їхали й робили. По можливості — живими, а ні — то й хуй з ними, нехай роблять глушняк. Зрозуміло?

ФЕДІР

Зрозуміло. Сьогодні вже будуть готові.

РАШПІЛЬ

Може, Чужа і фраєр у мусорів, не знає ніхто, але чуйка у мене така, що з’являться вони тут, і скоро. (До Китайця.) Ти зробив трубу? Панькався, панькався, а ще не готово! Васильку, шустрішим потрібно бути!

Китаєць сміється, після чого швидко майструє бульбулятор. Рашпіль дістає камінь креку, розпалюють, курять.

РАШПІЛЬ

(зміненим голосом)

Федьку, тобі не пропоную, ти спортсмен, раптом сподобається. Ви, спортсмени, швидко помираєте від цієї хуйні, швидко… усі швидко… Тільки спортсмени швидше… Стометрівку, блядь…

Купе потягу, порожнє. У купе Чужа і Шустрий. На столику пляшка коньяку, закуска, вода… Шустрий і Чужа підпиті.

ЧУЖА

(продовжує фразу)

…І буде скоро тут повний пиздець, ні хуя нормального не залишиться.

ШУСТРИЙ

Та й не було ніколи ні хуя. Я давно хотів за кордон з’їбатися, не знав як.

ЧУЖА

За кордон без лаванди нєхуй і пхатися. Їм своїх лохів подіти нікуди. А у нас є цінності. От послухай… Мені один жид розповів, башня у нього варить — будь здоров.

ШУСТРИЙ

Він хто?

ЧУЖА

Бізнесмен, м’ячик.

ШУСТРИЙ

Та що барига може розуміти…

ЧУЖА

Женю, вони краще від нас розуміють. Він казав — у нас дві речі можна продавати. Землю й тьолок. Землю ще німці вивозили, і тьолок теж, на роботу, а німці розуміють, що скільки коштує.

ШУСТРИЙ

А сам він що возив?

ЧУЖА

Землю. Глину в Чехію, сральники і раковини робити. Ешелонами, блядь.

ШУСТРИЙ

Уматовий штрих. Він зараз де?

ЧУЖА

Звалив до Америки. Шкода, хороший був мужик. Лаве мені давав часто, коли я двигалась… Їбати й не просив, розумів мене.

ШУСТРИЙ

От його б потрусити. Ешелонами, на хуй…

ЧУЖА

Не вийде. Та гаразд, не суть. От дивись — гарні тьолки — куди їдуть?

ШУСТРИЙ

За кордон.

ЧУЖА

Вірно. Чув, напевне, — «відтік мізків»?

ШУСТРИЙ

Якщо з «чизетти» кілька разів у башню — не відтік, а виліт буде.

ЧУЖА

Та не жартуй, послухай. Так ось — розумні звідси зйобуються, красиві — теж. Що залишиться? Хуйня залишиться. От за двадцять-тридцять років народ страшний буде, та й лоховський, до упору. Чорти одні залишаться, і мусора над ними.

ШУСТРИЙ

Мусора теж чорти. Чорти над чортами і чортами поганяють.

ЧУЖА

Здається мені, женю, тобі годі вже пиячити. Третя пляшка за півдня.

ШУСТРИЙ

Та хуйня, все нормально. Це я щоб не спати.

ЧУЖА

Спати потрібно. Лягай, мабуть.

ШУСТРИЙ

Боюсь.

ЧУЖА

Чого? Що не прокинешся?

ШУСТРИЙ

Приходять вони. Малюк, далекобійники. Гиря ще не приходив. Зате Яків Топорчек снився.

ЧУЖА

А це хто ще?

ШУСТРИЙ

Хуй знає. Страшний такий. На павіана схожий, морда чорна, з підпалинами коричневими. Як у собаки.

ЧУЖА

З мордою — це знаєш хто? Князь світу. Він рідко приходить. Знайомився, напевне. А решта — пройде. Пройде. Спочатку завжди приходять, як живі, а потім жовтими робляться. І видно крізь них. Як через каламутну воду.

ШУСТРИЙ

Ти звідки знаєш?

ЧУЖА

Малюк розповідав. Давай лягай, нам виходити скоро.

ШУСТРИЙ

Вже приїхали?

ЧУЖА

Ні, не приїхали. Приїдемо. Спи.

ШУСТРИЙ

Ляж зі мною.

ЧУЖА

За мамкою скучив, женько? (Лягає з Шустрим, засинають.)

Чужа і Шустрий у купе. Вони одягнені, сидять «у готовності».

ЧУЖА

Під’їздимо. Тепер так, женю, нам треба швидко все зробити — їбанути жида з общаком, потім звалимо з міста, будемо паспорти робити, потім візи. Це мінімум три місяці. Потрібно машину дістати зараз, не пижджену. Є у тебе знайомі з машиною? Тільки щоб у Рашпіля не працювали?

ШУСТРИЙ

Був один пацан, подзвонити йому треба. Він на машину собі заробив і звалив з бригади. Потім приходив, просився, Малюк сказав, щоб духу його не було, а то машину заберемо. Гроші закінчились, а жити ж потрібно. Грачував, здається, таксистом став.

ЧУЖА

Подзвониш йому з вокзалу. Там з бабками домовимось, знімемо хату. Заночуємо, а потім поїдемо, я одне місце знаю, дебаркадер, минулу зиму там жила.

ШУСТРИЙ

Я телефон не пам’ятаю. Треба додому заїхати, там старий записник, я у тьолки жив, речі всі в батьків.

ЧУЖА

Ти що, зовсім кушовий? Яке «додому», які «батьки»? Ти помер, розумієш, помер у Чехії! Немає тебе більше, немає й батьків!

ШУСТРИЙ

Чуєш, Анжела, а чого ти наїздиш? Кушовий, блядь. Ти мені хто?

ЧУЖА

Блядь, женю, не буксуй! Ти ж Шустрий, міркувати потрібно швидко. Чекають нас там, у батьків.

ШУСТРИЙ

Хто? Мусора?

ЧУЖА

Хто завгодно! Думаю, не мусора, а волойоби рашпілівські. Але й мусора можуть будь-якої хвилини.

ШУСТРИЙ

То що робити?

ЧУЖА

Їбашити Рашпіля за общак і валити. А телефон по довідці узнаєш. Ти прізвище знаєш цього таксиста?

ШУСТРИЙ

Знаю. Ми боксом разом займались.

ЧУЖА

От і заїбись.

(Поїзд зупиняється, Шустрий і Чужа беруть валізи і йдуть до виходу, більше не розмовляючи.)

У машині Чужа, Шустрий і Таксист. Поганяло, придумане Чужою, — пристало, принаймні, Чужа і Шустрий називають невдалого бандита Таксистом. Вулиця забудована багатоповерховими будинками, одразу за рядом висотних будинків — приватний сектор, добротні цегляні будинки, типової забудови, такі будували після війни, з крутим скатом даху і круглим слуховим вікном, «фінські будинки». Високі паркани, собаки на подвір’ях — тут живуть не «нові росіяни», а старі, але такі, що за будь-якої влади будуть тут жити, — місцеве населення, міщани.

ЧУЖА

Таксист, повернеш — протягни вулицею, там буде прохід між будинками. Провулок. Нам туди потрібно, причому так, щоб не викупили.

ТАКСИСТ

Не викуплять. Я на «Ниву» багажник учора прикрутив, номери у мене не міські. По дорученню машина.

ШУСТРИЙ

Таксист, ти балакав з Пузирем?

ТАКСИСТ

З приводу?

ШУСТРИЙ

Не хоче він попрацювати?

ТАКСИСТ

Чесно сказати — забув. Заморочили мені голову вдома, забув.

ЧУЖА

Хуйово. Що ж ти такий ніякий?

ТАКСИСТ

Шустрий, а хулі твоя тьолка вийобується? Мало того, що з нами поперлася, ще й масть тут намагається тримати.

ШУСТРИЙ

Та не гони… Вірно вона тобі сказала. Просили ж тебе побазарити з Пузирем.

ТАКСИСТ

Ну, забув, то хулі з того? Сьогодні перетру з ним.

ЧУЖА

Дивіться! Он, бачите, «Опель» жовтий? Вбите корито. Це наш клієнт виїздить.

ТАКСИСТ

Блядь, звідки лаве, якщо на такому корчі їздить? Ні хуя не плутаєте?

ЧУЖА

Не плутаємо. Валимо звідси. Клієнт удома живе, нікуди не поїхав. Тепер мене підвезіть у центр, а самі назад сюди повернетесь, години до сьомої. Подивитесь, коли він заїде додому.

ШУСТРИЙ

О сьомій темно, можемо і проморгати.

ЧУЖА

Не продрочіть. Він мало того що жид, та ще й чорт — антена вночі неоном блимає, фіолетовий колір…

Сміх.

Бар у підвальному приміщенні, темно і незатишно. У дальньому кутку столик, за ним сидять Чужа і охоронець Рашпіля.

ОХОРОНЕЦЬ

Я не зрозумів: ти всерйоз пропонуєш діда виконати?

ЧУЖА

Не жартую. Старий підор вже заїбав усіх. Обкуриться, навирішує питань, а потім пацани один одного хуярять.

ОХОРОНЕЦЬ

Є таке діло. Ну а потім що?

ЧУЖА

Я тобі не виконати пропоную. Ти маякни, куди й коли. Дід іноді їздить у якихось справах, нікому не каже.

ОХОРОНЕЦЬ

Ну і?..

ЧУЖА

Ти у нього який охоронець?

ОХОРОНЕЦЬ

В смислі?

ЧУЖА

Миколо, не тупи. За рахунком?

ОХОРОНЕЦЬ

Ну, я двох знав.

ЧУЖА

А я трьох. І де вони всі?

ОХОРОНЕЦЬ

Хто де.

ЧУЖА

Ні хуя. Усі в могилі. Ти теж хочеш?

ОХОРОНЕЦЬ

Так це ж не Рашпіль їх валив. Співпало так.

ЧУЖА

Співпало! Дохуя збігів. Та ладно. Отримаєш двадцять штук.

ОХОРОНЕЦЬ

А у тебе є таке лаве? Розводиш, як завжди. Тільки я не лох.

ЧУЖА

Побачиш. Післязавтра мають приїхати люди. Все у них. Це ж не я його хочу зробити. Людям заважає.

ОХОРОНЕЦЬ

Що за люди?

ЧУЖА

Нормальні люди. Звірі, правда, але хуй з ними.

ОХОРОНЕЦЬ

Давай так: буде у тебе лаве — побачимось, дотремо. А поки, ти не ображайся, але базару з тобою по суті нема.

ЧУЖА

На ображених воду возять. До речі, Миколо, а знаєш, що на тих, хто образив, возять?

ОХОРОНЕЦЬ

Хуй його знає. Це прикол? Камінці, мабуть.

ЧУЖА

Прикол. Вогонь на них возять. Гаразд: через кілька днів з’явлюсь, будуть звірі з лаве…

ОХОРОНЕЦЬ

Якщо все, як ти кажеш, — я б його і виконати міг. За десятку зверху.

ЧУЖА

Та є кому виконати. Ти потім краще у дерибані господарства візьми участь. Можливо, і я як-небудь притулюсь. Все, успіхів!

ОХОРОНЕЦЬ

Фарту і масті… Що там Бабай?

ЧУЖА

Та хуй знає — сидить. А так — не дізнавалась ще, немає часу.

Чужа встає і йде, охоронець залишається сидіти у цілковитій темряві.

Вулиця, приватні будинки. Вечір. Перегородивши дорогу, стоїть «Нива», на домкраті. Таксист возиться біля неї, робить вигляд, що замінює колесо.

Світло фар, на жовтому «Опелі» під’їздить жид.

ЖИД

(не виходячи з машини, кричить у вікно)

Гей, Вася, ти кращого місця не знайшов?

ТАКСИСТ

Та блядь, гайки прикипіли, не можу відкрутити.

ЖИД

Ти дурень, бля, підняв на домкрат, а потім відкручуєш… Зовсім лох?

ТАКСИСТ

Та заткни пельку, дядю! Не вистачало ще, щоб кожна пизда пащу роззявляла.

Жид розчиняє дверцята і вистрибує, в руці у нього гумовий кийок.

ЖИД

Що ти сказав, чорт?! Кому ти сказав?! Ти мені це сказав?!

З-за «Ниви» вибігає Шустрий і ще одна людина, Пузир. Шустрий швидко, одним стрибком, скорочує відстань і б’є жида в підборіддя.

Жид падає обличчям уперед, це чистий нокаут.

Таксист знімає «Ниву» з домкрата, відчиняє дверцята, видно Чужу, яка сидить на місці водія. В руці у неї вальтер з глушником.

ЧУЖА

Вантажте його в «Опель», і пішли.

Шустрий з Пузирем заштовхують жида, що не прийшов до тями, на заднє сидіння, Шустрий сідає за кермо «Опеля».

Підвал будинку, заставлений ящиками із запчастинами до іномарок, товаром. Шустрий, Пузир і Таксист.

Пузир і Таксист перебирають ящики, напівголосно перемовляються, декотрі запчастини кладуть у валізу.

Вони не втручаються до розмови Шустрого і жида. Зв’язаний і побитий жид сидить на підлозі біля стіни.

ШУСТРИЙ

Де лаве?

ЖИД

Ви все забрали, нема ні хуя.

ШУСТРИЙ

Не пизди, тварино. Це буттер, те що ми взяли. У тебе ще є.

ЖИД

Немає ні хуя. Слухай, ну взяли гроші — йдіть. Я не буду кидати заяву. Йдіть, у мене все у товарі, беріть, що потрібно, — і залишіть мене у спокої. Ви не розумієте, пацани, я ж не без господаря… Сам сімку ішачив, мене люди знають…

ШУСТРИЙ

Ні, це ти не розумієш. Ми тебе замочимо у цьому підвалі. І цих (мотає головою догори), твоїх.

ЖИД

Та люди ви чи ні? Нема у мене нічого, все у товарі.

ШУСТРИЙ

Тепер слухай, сука. Рашпіль… Общак… Де?

ЖИД

Не розумію, про що ти.

ШУСТРИЙ

(Пузирю і Таксисту)

Ану поможіть. Та годі пакуватись, ви! Тут лох не розуміє.

Пузир і Таксист залишають валізу і підходять до Жида.

ШУСТРИЙ

(помахуючи кийком)

Давай його їблом у підлогу. І черевики зніміть. Прикол є — скільки разів витримаєш, якщо по п’ятках, га, лошиця?

Дебаркадер. Шустрий, Чужа і Таксист виходять з машини і переходять трапом на облавок.

Приміщення всередині дебаркадера, двоспальне ліжко, умеблювання не розкішне, але несподіване для стоячої на приколі баржі.

Очевидно, це якась кімната відпочинку для начальства, все оформлено у совковому стилі, шпоновані панелі на стінах, дешевий посуд, під кришталь, фотографії рибалок з уловом на стінах.

Шустрий відкриває валізу і вивалює гроші на стіл. Ваговита купа доларів, якщо рахувати кожну пачку за десять тисяч, — то тисяч триста-п’ятсот.

ШУСТРИЙ

Ніхуйово попрацювали.

ЧУЖА

Так. Тепер борги віддати — і валимо.

ТАКСИСТ

Які борги? Не зрозумів ні хуя, кому я винен?

ЧУЖА

Поки нікому. Будеш пиздіти — будеш винен.

ТАКСИСТ

Блядь, курко, ти фільтруй базар! Пиздять менти, радіо і ти.

Чужа, не кажучи жодного слова, різко б’є Таксиста прямим ударом у підборіддя, він падає, але не вперед, а назад, нокдаун, намагається підстрибнути.

Шустрий не втручається у те, що відбувається, тільки дивиться.

Таксист, що підстрибнув з підлоги, бачить «чизетту», спрямовану йому в живіт.

ЧУЖА

Ти, бик… Тебе взяли у ділюгу, ти таксист. Вірно Малюк тебе хуйнув, одразу побачив скнару. Пузир розумніший. Ще слово пизднеш, — увалю. Зрозумів, хуй?!

Таксист дивиться на Шустрого, той мовчить.

ТАКСИСТ

Блядь, ну й постанова у вас у бригаді. У звірів і то простіше.

ЧУЖА

Ти зрозумів чи ні?

ТАКСИСТ

Зрозумів.

ЧУЖА

Тепер, щоб краще зрозумів, — отримаєш десятку. І Пузир десятку. Ніяких часток, що ви там собі нашифрували. Сьогодні ночуєш тут, з нами.

ШУСТРИЙ

Васю, вона має рацію. Якби не вона, ми б цього лаве не підняли. А хочеш з нами до кінця йти — тоді інша справа. Отримаєш більше, а так, з ділюги — по десятці на рило. Ми з нею теж по десятці візьмемо.

ТАКСИСТ

А решту куди?

ШУСТРИЙ

Брата її потрібно викупити. Під розстрілом він.

ТАКСИСТ

Бля, ну на хуя було такий цирк влаштовувати. Я ж при поняттях, сказали б — і все. На святе я завжди віддам останнє, Шустрий, ти ж мене знаєш…

ЧУЖА

Ну, тепер і ти мене знаєш. Гаразд, не мни жало, всяке буває поміж своїми. Зроби, Васю, заточку простішу, все нормально.

Чужа, Шустрий і Таксист у машині.

ЧУЖА

Шустрий, хочеш на батьків своїх подивитись?

ШУСТРИЙ

Ну?

ЧУЖА

(до Таксиста)

Давай до Шустрого, тільки далеко на подвір’я не заїзди, подивимось спочатку.

Двір, типові багатоповерхівки, околиця міста, гетто.

ЧУЖА

Шустрий, он бачиш, стоїть «дев’ятка» біля дитячого садка? Давно стоїть, сніг сліди замів, а у машині люди. Бачиш — якийсь лох палить. От тобі й батьки. Піди додому, чайку попий…

ШУСТРИЙ

Гаразд, якщо валимо з міста — треба останні вітання передати. Дай волину!

Чужа простягає Шустрому вальтер і глушник. Шустрий швидко приєднує глушник і виходить з машини.

Чужа і охоронець Рашпіля сидять у барі.

ОХОРОНЕЦЬ

Ну що? Знайшла лаве?

ЧУЖА

Знайшла.

ОХОРОНЕЦЬ

Якраз вчасно. По-моєму, Рашпілю пизда і так прийде.

ЧУЖА

Що, з крека на геру пересів?

ОХОРОНЕЦЬ

Та не жартуй. Учора якісь безпредєльні морди в’їбали жида, вимели грошей. Рашпіль як дізнався — на гівно зійшов. жиду сам їбало набив, той і так ледве живий.

ЧУЖА

Та хуй з ним, з баригою. Через це пизда, чи що?

ОХОРОНЕЦЬ

Ти не в’їздиш. Там лаве було Рашпіля. Хтось зі своїх набій дав.

ЧУЖА

Хуйня, звичайно, але приємно.

ОХОРОНЕЦЬ

І двох підстрелили, Китайця пацанів.

ЧУЖА

Ну й що з того?

ОХОРОНЕЦЬ

Вони там штриха одного стерегли, а тут ззаду по машині почав хтось хуярити. Поранив обох, у реанімації лежать. Один ходити не буде — в хребет попали. Ззаду зайшов якийсь, і волина з глушником — ніхто й не рюхнувся.

ЧУЖА

Зрозуміло. А що за штрих?

ОХОРОНЕЦЬ

Я справ не знаю, але Рашпіль взагалі став чорний, ні з ким не базарить.

ЧУЖА

Ну, справа така. Дивись, знаєш дохуя, — як би він тебе перед війною не злив.

ОХОРОНЕЦЬ

Чесно сказати, тільки через це я з тобою і базарю. Я подумав, подумав, в натурі, усі переді мною якось дивно загнулись. Вірменин взагалі не пив горілку, а отруївся паленою. Ну на хуй йому паленка, міг коньяку накотити — на собі не економив. Ну й решта теж дивно.

ЧУЖА

(сухо, бажаючи закінчити цю розмову)

Ось лаве (показує дві пачки).

ОХОРОНЕЦЬ

Завтра сходняк буде. Лише старші, бригадири. у магазині, в «Русалці». Там два виходи, один у прохідняк. Рашпіль завжди туди виходить, решта — через торгову залу. Машина у дворі стоятиме, у сусідньому. Гриня чекає завжди в машині. Ми до машини вдвох іти будемо.

ЧУЖА

Гаразд. Як почнеться — зразу падай на землю, стріляти не будуть. Маю на увазі — по тобі.

ОХОРОНЕЦЬ

Хуя. Нехай стріляють, я в бронику. Падати не буду, це лишаковий рух. Я у відповідь стрільну кілька разів, якщо по мені не будуть стріляти, я цілитись не буду, а якщо попадуть, — нехай нарікають на себе, буду прицільно.

ЧУЖА

Домовились. усе буде нормально, ти живий потрібен. Як усе закінчиться, тебе приймуть мусора, май на увазі. То ти одну десятку їм віддаси, через п’ятнадцять діб вийдеш. Потім — вийду на зв’язок. А десятку тобі повернуть, що мусорам піде.

ОХОРОНЕЦЬ

«Повернуть»… Може, додадуть?

ЧУЖА

(сміється)

Ну так… Прокурор додасть. Не знала, що ти гуморист.

ОХОРОНЕЦЬ

Давай лаве.

ЧУЖА

Тримай, братило.

ОХОРОНЕЦЬ

Не боїшся, що я профуфлив?

ЧУЖА

Ні.

ОХОРОНЕЦЬ

Тоді все.

ЧУЖА

Успіхів, броненосцю.

Чужа і Шустрий, на дебаркадері, у ліжку. Коньяк, їжа з валютного магазину.

Шустрий наливає собі коньяк у тоненьку склянку.

ЧУЖА

Все, женька. Можемо валити звідси.

ШУСТРИЙ

Поїдемо. Ти з мусорами домовилась за Артура?

ЧУЖА

Вважай, домовилась. Ну, вони й зарядили…

ШУСТРИЙ

Скільки?

ЧУЖА

Мільйон.

ШУСТРИЙ

(сміється)

Таких грошей не буває. У Рашпіля і то лише триста тисяч було.

ЧУЖА

Бувають такі гроші, і такі ціни бувають. у прокурорів бувають, у мусорів. У жирних клопів бувають. Рашпіль — дрібнота.

ШУСТРИЙ

То що робитимемо?

ЧУЖА

Є спосіб. Рашпілю я на хуя потрібною була?

ШУСТРИЙ

Бабая пресонути. Щоб мовчав.

ЧУЖА

Вірно. А на хуя мовчати?

ШУСТРИЙ

У якому сенсі? По поняттях. Не можна людей втусовувати.

ЧУЖА

Звичайно. А якщо Рашпіля не буде?

ШУСТРИЙ

Як «не буде»?

ЧУЖА

Як всіх. Тобто можна у зізнанку іти. Отримати десятку. Ну, доплатити потрібно буде у суді. Не мільйон, сто тисяч.

ШУСТРИЙ

Ого! А як зробимо?

ЧУЖА

Та просто. Завтра увечері буде він в одному дворі йти. З охоронцем. Охоронець лох, стріляти не вміє.

ШУСТРИЙ

Прямо-таки. Все у тебе просто, всі лохи.

ЧУЖА

Ти зі мною зв’язався — жалкуєш? Став багатим. Зробимо — розділимо порівну двісті штук. Звалимо за кордон, поживемо там, як люди.

ШУСТРИЙ

Сняться мені, Анжело… З тієї пори — сняться пацани. Малюк сниться.

ЧУЖА

Якби ти не такий шустрий був, ти б йому снився. Та й я. Тільки не удвох, а у компанії, кордебалетом витанцьовували б.

ШУСТРИЙ

Чим?

ЧУЖА

Та у стриптизі. Коли багато тьолок танцюють, кордебалет називається. І крізь усіх декорації видно.

ШУСТРИЙ

Знаєш, ти була права. Вони вже прозорі, ну майже. І не страшні.

ЧУЖА

За місяць пропадуть зовсім, рідко приходитимуть. Раз на рік, мабуть.

ШУСТРИЙ

(випиває коньяк залпом)

Ну давай. Зробимо справи.

ЧУЖА

Більше не пий.

ШУСТРИЙ

Я «чизетту» візьму. Раптом вони у брониках.

ЧУЖА

А «чизетта» пробиває?

ШУСТРИЙ

Пробиває. У неї ствол довший, вальтер обісреться по бронику, а з неї — запросто.

ЧУЖА

Тоді двох роби одразу, — щоб не ризикувати. Раптом про охоронця напизділи — і він снайпер.

ШУСТРИЙ

Давай… Ти за кермом будеш? Не вірю я Таксисту. На гопстоп — це одне, а тут — інше.

ЧУЖА

Таксист буде. Йому й знати не потрібно, куди їдемо. До справи, а після його самого під кригу пустимо.

ШУСТРИЙ

Давай так.

Підвал, склад магазину. Низька стеля, лампочки без абажурів, цегляні стіни.

На ящиках сидять люди, десять-дванадцять чоловік. Усі похмурі, зосереджені, різного віку. Є спортсмени, вони молодші, карні злочинці — як правило, старші.

Заходить Рашпіль з охоронцем.

РАШПІЛЬ

Привіт, братва!

Присутні вітаються, декотрих Рашпіль обіймає, це, як правило, карні злочинці.

Не будемо у цьому казематі довго засиджуватись, пару слів — і розбиваємо понт. Коротше, братва, — у нас проблема. Покрутили мусора ласти одному пацаняті. Здуру поїхав на стрілку з їбучими якимись гадами, там слово за слово — почалась стрілянина. Пацан і стрільнути не встиг — все другий зробив, пухом йому земля. Мусора стрільця їбанули під час прийому, а на пацана вішають трьох баранів. І хитро вішають: здасть мене — піде співучасником.

Вигуки несхвалення.

Коротше — послав я Малюка і з ним трьох у Чехію. У пацана сестра, сука найрідкісніша, рідкісної масті тварюка, мутна, галіма устриця. Чужа — поганяло, чули? Так ось, хотів я, щоб вона брата свого схилила до вірного розуміння життя. Отримав би строк, зараз розстріл під мораторієм, не розмінюють. Заміну дали б, п’ятнашку — та й усіх справ. Не знаю, що там Малюк накосорізив із нею, він недоумок був.

ХТОСЬ ІЗ НАТОВПУ

Був?

РАШПІЛЬ

Так, був. Замочив там купу народу, один пацан потрапив у торбу до мусорів, а за підсумком — Малюка і ще одного знайшли прижмуреними в готелі якомусь. Ми, бля, Малюк, ще два пацана, ризикуючи життям, цю мерзоту витягли з гівна. Вона від жадібності вирішила проституцією зайнятися, потрапила там до циган, їбли її пси ланцюгові, порно знімали! Ми, блядь, витягли, зняли з собачого хуя — вона, пацючиха, віддячила!

ХТОСЬ ІЗ НАТОВПУ

Ні хуя собі. А я думаю, куди Малюк подівся, думав, він знову з якоюсь тьолкою завис, у нього буває.

РАШПІЛЬ

Коротше, братва! Тьолка ця розвела одного обсосика, що при Малюкові крутився. Шустрий — поганяло. І от разом з ним захуярила Малюка і другого пацана. І ні щоб з’їбатися, — додому приїхала. Охуїла пика. Захотів я їм кілька питань поставити, попросив Китайця посадити людей під будинком у обсосика — підтягти на базарчик. Китаєць, кого ти туди послав?

КИТАЄЦЬ

Нормальні пацани, Туз і Синій. Давно з нами.

РАШПІЛЬ

В рот би не з’їбались такі норми, Китаєць! Лохи їбучі! Туз, блядь. Туз, на хуй, і Синій! Туз — це дірка у дупі, Китаєць!!! Сіли, музичку увімкнули, пихнули. А хулі, нікому ні хуя не потрібно, усім все похуй. Не знаю, як обсос викупив, але викупив він твоїх, блядь, нормальних! Зайшов ззаду і прямо крізь скло розстріляв обох. Не знаю, виживуть чи ні. Краще б крякнули, щоб наука була всім.

Але це не все. Поки не знаю, з ким ця мерзенна тварюка зв’язалась, в самої духу б не вистачило. Можливо, зі звірями, а можливо, і з мусорами. Тільки бомбонули вони общачок наш.

Вигуки несхвалення.

Так, братва… На святе простягнули свої брудні лапи. Лапи, до ліктя у крові наших пацанів, наших братів! На святе. Все, що ми від себе відривали, від своїх близьких, — вигребли. Людину, у якої общак був, катували півночі, дружину з дітьми поклали, зв’язали, налякали усіх до смерті. Він теж, блядь, хуйло, здав схованку, але приповз, визнав. Я, блядь, подивився на його ноги, по нозі хуярили — сука, до кістки м’ясо розтрощили. Так не виконаєш, він ні до чого тут. Ну не витримав, хуєсосина, здав. Буде віддавати, та тільки немає у нього такого лаве. Коротше, брати! Грів нашим, що сидять по таборах, ці крихти, цигарки, чай — все пішло. Лаве — грязюка, ми знайдемо, чим допомогти босоті. Але — покарати потрібно. Так що — піднімайте всіх своїх, хай запитують у своїх пацанів, глядять. Суку цю, Шустрого цього, якщо вийде, — вихопити, ні, — на місці зробити. А Чужу вихопити по-любому! Дадуть відповідь за все, за Малюка, за Туза, блядь, їбучого, за спільне. Поки що — ніякого руху, ніяких справ. Мусора тільки й чекають, як би нам лапи сплести, мережу накинути! Але хуя, братва! І не таких ми рачки ставили, у цьому місті нас усі знають, ми примусили себе поважати — і надалі будемо примушувати. От і все. Коротше — всі шукають хто та що. Я поїду перетру з Хмурим, з Рахманом — вони теж дороги не дадуть цій сучці. Шукайте і знайдете, як написано у мудрій книзі. Все, розбиваємо понт, пацани, на мене вже очікують.

Рашпіль прощається з кожним і виходить через запасний вихід, охоронець іде за ним.

Прохідний двір, старі будинки, дореволюційної будови. у ніші в стіні стоїть Шустрий. Він нервується, дещо метушиться, встромляє руки до кишень, поправляє одяг. Він одягнений у камуфльовану уніформу, під нею — звичайний одяг, на голові чорна в’язана шапочка. Так ходили охоронці магазинів, ринків і тому подібна публіка. У слабко освітленому проході з’являються дві фігури, це Рашпіль і охоронець.

У охоронця одна рука зайнята телефоном, котрий він несе, як ядерний чемодан.

РАШПІЛЬ

Іди сюди, що ти там плетешся?

Охоронець, не відповідаючи, іде трішки швидше. З ніші дуже швидко виходить, але не вистрибує, а скоріше вислизає Шустрий з пістолетом у руці. Не кажучи жодного слова, він стріляє в Рашпіля кілька разів, потім переміщується приставним кроком до лежачого на землі Рашпіля, цілиться в охоронця, той кидає телефон і пригинається до землі, відразу зробившись удвічі меншим, але не намагається дістати зброю. Шустрий стріляє в охоронця і влучає, той валиться на землю, навзнак, кулі трішки відкидають його. Шустрий повертається до Рашпіля і стріляє йому в голову, після чого підстрибує до охоронця.

Зблідлий, поранений у груди й плече (пальто намокло від крові), охоронець прямо через пальто, з кишені, стріляє в Шустрого, той падає.

Дорога, засаджена тополями, осінній краєвид, пізня осінь.

Ліски, лісочки, поля, переліски, пагорби, іноді піщані крутояри. Злиденні, сумні, вогкі місця. Поблизу дороги видно два старі, сіро-зелені від часу доти, амбразури спрямовані від дороги на узлісся. Дорога виходить до містечка, невеликого й незатишного, дороги у ямах і баюрах. Це навіть не провінція, провінція передбачає якусь метрополію, яка може закликати до порядку, це місто, у котрому час зупинився, що зветься «Богом забуте місце».

На околиці містечка озеро, над ним, на кручі — біла будівля монастиря з дзвіницею, він відбивається в озері, в чорній воді. Під’їхавши ближче, можна побачити, що монастир не простий.

Він оточений сірим бетонним парканом, з колючим дротом зверху, вікна у монастирі закриті глухими віконницями захисного кольору, з патьоками іржі від них на білих стінах монастиря, а на дзвіниці встановлені прожектори і гучномовці. Хреста на дзвіниці немає, немає і прапора.

Нутрощі табору, загальна похмурість природи триває — пошарпані стіни, пофарбовані у зелений колір, надлишок решіток з арматури, наглядачі, переважно вусаті червонопикі п’яниці, у захисній уніформі. Незважаючи на уніформу й переважання кольору хакі — думка про армію не приходить у голову, у картинці немає нічого молодого, напористого: похмурі, похмільні, немолоді п’яниці неквапно переходять крізь ґратчасті двері, розмовляють один з одним, без емоцій, невесело. Час зупинився і тут.

Камера мандрує табором, залітає у цех. Верстати стоять у клітках з арматури, одягнуті у смугасті роби в’язні працюють на верстатах.

Кімната побачень, до літнього зека приїхала дружина й донька, зека приводять у кімнату, після чого зачиняють усіх трьох у ній, знадвору. В кутку — оцинкована баддя з дерев’яною кришкою, це параша.

Перевірка. П’ять-шість наглядачів, озброєних кийками, почергово відчиняють двері камер у монастирі, стелі склепінчасті, низькі. В камерах — зеки, переважно — старі, у смугастих фуфайках і шапках, серед старих Шустрий, він схуд і змінився. В очах з’явилось безумство, він їх витріщає, пильно вдивляючись у будь-який новий предмет або людину, от і зараз він так само вдивляється у наглядачів.

НАГЛЯДАЧ

Смирнов!

(викрикує прізвище)

ДІДУСЬ

Іван Федорович.

НАГЛЯДАЧ

Стаття?

ДІДУСЬ

Сто сорок четверта.

НАГЛЯДАЧ

Строк?

ДІДУСЬ

П’ять років. Кінець строку — п’ятого травня двотисячного року.

НАГЛЯДАЧ

Мещеряк!

ШУСТРИЙ

Євген Вікторович!

НАГЛЯДАЧ

Стаття?

ШУСТРИЙ

Дев’яносто третя, двісті двадцять друга.

НАГЛЯДАЧ

Строк?

ШУСТРИЙ

Вища міра, із заміною на двадцять років особливого. Кінець строку — двадцять третього лютого дві тисячі тринадцятого року.

Інша камера, населення таке ж — головним чином старі, серед них кілька молодих. Серед зеків — Бабай, брат Чужої.

НАГЛЯДАЧ

Савінков!

БАБАЙ

Артур Сергійович!

НАГЛЯДАЧ

Стаття?

БАБАЙ

Дев’яносто третя, двісті двадцять друга.

НАГЛЯДАЧ

Строк?

БАБАЙ

Вища міра, із заміною на п’ятнадцять років особливого. Кінець строку — другого лютого дві тисячі восьмого року.

Сопля, що подорослішав і відсидів п’ять років, виходить з літака у кайданках, два агенти у цивільному передають його росіянам. Сопля з цікавістю і приголомшенням роздивляється навколишніх і безглуздо посміхається, чуючи навкруги рідну мову.

МУСОР У ЦИВІЛЬНОМУ

Ну що, земляк, сподобалось у чехів?

СОПЛЯ

Так собі. Хліба не було, то ми масло прямо на ковбасу мастили.

Мусора і Сопля сміються.

Сопля виходить з великої будівлі з вартовим біля входу. Він одягнений у ті ж речі, що й тоді, в Чехії. З цікавістю роздивляється перехожих. І бачить, що одягнений не гірше, а часом і краще, аніж вони. Іде вулицею, роздивляється рекламу, іномарки, що йдуть суцільною лавою по вулиці, дівчат, вітрини.

Квартира Соплі, з перехрещеними рапірами на стіні, так само бідно. Батьки постарілі, батько вже п’яний, він почав святкувати, не чекаючи сина, мати плаче.

Крихітний ресторан, для простої публіки, біля входу кілька гральних автоматів.

Грає радіо, синтетичні скатертини — ресторан явно занедбаний.

За столом сидить Сопля з господарем ресторану, вони приблизно одного віку, на столі пляшка коньяку, закуски, салати — стіл святковий, накритий на чотирьох.

СОПЛЯ

А потім що було?

ГОСПОДАР РЕСТОРАНУ

А що «потім»… Малюка і Гирю в цинках привезли, поховали ми їх в Озерному, поблизу, біля входу. Там же поряд і Рашпіль.

СОПЛЯ

А зараз хто замість Рашпіля?

ГОСПОДАР РЕСТОРАНУ

Та ніхто. Почали бригадири між собою ділитись. Постріляли ще пацанів. Хто куди перебіг, в інші бригади.

СОПЛЯ

А Малюка господарство? Техстанція, шиномонтажі, заправка?

ГОСПОДАР РЕСТОРАНУ

Все пройобом пішло. Шиномонтажі — зачинились, техстанцію лох продав іншим, ті вже зі своєю кришею прийшли. За заправку не знаю.

СОПЛЯ

Зрозуміло. А ти розбагатів, я бачу.

ГОСПОДАР РЕСТОРАНУ

Ось, на цей гадючник лише й вистачило, я купив і звалив з руху. Тут таке почалось — мочити почали без розбору, ні понять, нічого — безпредєл повний.

СОПЛЯ

Зрозуміло.

ГОСПОДАР РЕСТОРАНУ

Як там сидіти?

СОПЛЯ

Хуйово без гріву. Мені ніхто копійки на рахунок не загнав. А там постанова інша, у Чехії. Там поняття інші, у них вважається найкрутішим — козел. Бригадир, староста, завгосп, майстер. Усі нормальні на посаді, а мене не підтягували — росіянин, та й убогий. І заробити неможливо — так і сидів, галімий шо бубон. Курити кинув.

ГОСПОДАР РЕСТОРАНУ

То ти до Чужої під’їдь. Вона стоїть ніхуйово, два нічні клуби, ресторани, навіть завод якийсь купила. Ринок на Чапаєва — теж її.

СОПЛЯ

Ого! Як же це вона зуміла?

ГОСПОДАР РЕСТОРАНУ

Я з нею не бачусь — хто я і хто вона. А кажуть таке: це вона з Шустрим Малюка й Гирю захуярила. Общак відмела у Рашпіля. Потім Шустрий Рашпіля зробив, а сам сів на двадцятку. От вона й притулилась: дещо їй пішло, не сама, звичайно, — кажуть, вона там бригадирів настроїла, комсомольців проти каторжан. Різня була.

СОПЛЯ

Чому ж її не заковбасили?

ГОСПОДАР РЕСТОРАНУ

Та вона такого жаху потім на охочих за Рашпіля відомстити нагнала… З якимись генералами зв’язалась, з депутатами, і відвалила від блатних.

СОПЛЯ

Не буде вона зі мною базарити. Я так думаю. Але спробувати можна.

ГОСПОДАР РЕСТОРАНУ

Я тут тобі зібрав грошей, не дохуя, звичайно, але на перший час… Штука. Зрозумій: мене всі доять — і мусора, і чинуші…

СОПЛЯ

Та що ти, насправді. Гроші даєш, та ще й виправдовуєшся. Точно як барига.

ГОСПОДАР РЕСТОРАНУ

Та я і є барига. Зараз лише бариги й живуть.

СОПЛЯ

Слухай, штука штукою, а можеш мені волину зробити?

ГОСПОДАР РЕСТОРАНУ

Можу. У мене є. Наган підійде?

СОПЛЯ

Підійде.

Камера. До Шустрого підходить зек.

ЗЕК

Чуєш, стрілець! Грів твій, здається, скінчився.

ШУСТРИЙ

В якому сенсі?

ЗЕК

Ну шо — ти «Мальборо» не куриш уже?

ШУСТРИЙ

А тобі чого? Твоя справа?

ЗЕК

Та не кипи! Видно, пройшла любов у твоєї.

ШУСТРИЙ

Відвали ти… Тобі таке кохання й уві сні не присниться.

Дворики для прогулянок, затягнуті сітками. Зверху ходить наглядач.

ШУСТРИЙ

(кричить)

Бабай!

ГОЛОС БАБАЯ

Так-так-так!

ШУСТРИЙ

Давно посилка від Анжели заходила?!

БАБАЙ

Давно! І посилки немає, і на табір нічого не заходило у цьому місяці!

ШУСТРИЙ

Може, сталось що?!

БАБАЙ

Може! Слід дізнатися! Спробуй через своїх родаків!

ШУСТРИЙ

Вона до мене тиждень тому на свіданку мала приїхати! Напишу родакам! Бабай!

БАБАЙ

Так!

ШУСТРИЙ

Поганяло у неї звідки таке?

БАБАЙ

З фільму! Дивився про космос?! Там дракон був, з кислотою замість крові! Яйця в людей відкладав!

ШУСТРИЙ

Дивився!

БАБАЙ

Ну, тоді розхід!

ШУСТРИЙ

Розхід!

Кінець