Алюзія до образу, що у перших рядках другої книги Лукрецієвої поеми «Про природу речей»: «Солодко, бурю зустрінувши в затишку, на узбережжі, / Море здаля споглядать, де хтось інший потрапив у скруту…»; Сенека, для Серена, — це той, хто вже зумів позбутися небезпек житейського моря.