Дика енергія. Лана

ЕПІЛОГ

У моєму серці стільки енергії, що вистачає на всіх. Щоразу опівночі я розливаюсь дротами, по частинці приходжу в кожен дім, щоб зігріти й підбадьорити. Щоб дати жагу до життя — ще на одну добу.

Там, у місті, живуть синтетики. Добре живуть — без страху і без штрафів. Із впевненістю в завтрашньому дні. Забувши про власний ритм, повністю злившись зі своїми роз’ємами. Часом їм навіть здається, що енергія в мережі — їхня.

Щоразу опівночі я щаслива. Адже Завод переродився, канатна дорога зупинилась назавжди, і тепер тільки мене, моєї жаги до життя вистачає на всіх. Чим більше я віддаю, тим сильнішою стаю, тим легше в мене на душі.

Я працюю Серцем Заводу.

Але знаю, що головна битва ще попереду.