Два сини

VI

Виїжджали три тройки. Усе новобранці. За ними рід іде, проводжає. Сіла й я між своїми синами, їду. Шлях мигтить, гаї та поля на очі набігають… І так мені сталося, наче я дитина мала: не розумію нічого, не знаю, не пам'ятаю.

Тільки як гляну на дітей, то страшно стане.

Приїхали до прийому, повели їх, а ми стоїмо, ждемо. Мене мов сон хилить, та будять мене — хто плачем, хто риданням. Перших вивели моїх… Господи, боже мій!

Ти ж у нас великий, ти ж милостивий! Лучче б я у землю поховала їх обох!..