Жертва забутого майстра

Додаток 2 Відомості про скульптора

Середина 1740-х — у містечку Бучач на українському Поділлі (на той час — Річ Посполита, Польща) при дворі Канівського старости Миколи Потоцького з’явився скульптор, що назвав себе Пінзелем.

Друга половина 1740-х — Пінзель виконує на замовлення Миколи Потоцького алегоричні кам’яні фігури, встановлені згодом на аттику Бучацької ратуші. У Бучацькій готичній фарі 1379 року, робить два вівтарі: Св. Тадея та Св. Миколая. Йосиф Потоцький замовляє для Монастириського парафіяльного костелу Великий вівтар з фігурами архангелів. Для церкви Св.Покрови в Бучачі виконує іконостас, амвон, вівтарі Св.Миколи та Вознесіння Богоматері з алегоричними фігурами Віри, Мужності, Товія та невизначеною жіночою фігурою.

1750 — в околиці Бучача встановлена велика кам’яна фігура Яна Непомука.

1751 — неподалік фігури Яна Непомука встановлена кам’яна фігура Богоматері.

З травня 1751 р.— священик вівтаря Св. Тадея Адальберт Собєцкі у костелі Бучача благословив шлюб між шляхетним Іоанном Георгієм Пінзелем, вівтарним скульптором, та Маріанною Єлизаветою Кейтовою, вдовицею (дівоче прізвище Маєвська).

4 червня 1752 р. — Адальберт Собєцкі охрестив іменем Бернарда сина «шляхетного Григорія (очевидно, записано помилково — Б.В.) Пілзе та Маріанни, законного подружжя».

Перша половина 1750-х. — Пінзель виконує в Городенківському костелі о. Місіонерів п’ять дерев’яних вівтарів. Зроблена також фігура «Св. Фелікс з Дитям» для монастиря сестер Милосердя в м. Маринопіль.

1757 р. — Пінзель отримує 990 золотих за виконання разом з Іоанном Георгієм Гертнером у Львівському костелі о.Тринітарів двох вівтарів Патріархів. Додатково для цих вівтарів робить невеликі фігури Яна Непомука та Св. Якима.

Друга половина 1750-х р. — Пінзель виконав фігуру «Розп’яття» для костелу Св. Мартина у Львові та «Розп’яття» для Лопатинського костелу.

1759 р. — помер львівський архітектор, партнер Пінзеля Бернард Меретин (Мердерер, Меретіні) з Лугано.

1759 р. — Пінзель проводить роботи у Львівській Архікатедрі св. Юра (архітектор Бернард Меретин). На фасаді в камені виконується кінна фігура Св. Юра та покровителів родини Шептицьких, що займались будівництвом храму, Св. Леона та Св. Атанасія. За роботи отримав 36884,13 зол.

1759 р. — роботи в костелі с. Годовиці: великий вівтар з «Розп’яттям», двома ангелами, Іоанном та Марією, композиціями «Авраам приносить в жертву Ісаака» та «Самсон, що роздирає пащу лева» в натуральну величину.

З червня 1759 р. — у подружжя Пінзелів охрещений другий син, названий Антоном.

1760 р. — Пінзелем проводяться роботи в Парафіяльному костелі в м. Монастириська. Тут створюються вівтарі «Богоматері» з фігурами Якима та Анни, Христа з фігурами пророків, вівтарики Св. Антонія Падуанського та Миколая (з XIX ст. не існують). До нашого часу залишилась фігурка Аарона (парний до неї «Мойсей» був ще в першій половині XX століття). Для містечка Буданова в майстерні створюється Великий вівтар з фігурами Св.Св.Ієроніма, Аугустина, Григорія, Амбросія. Для монастиря о. Васильян в с. Рукомиш біля Бучача створює кам’яну фігуру Св. Онуфрія.

1761 р. — Іоанн Георгій Пінзель, очевидно, в кінці року помирає. Ще у вересні він отримує кошти за вівтрики в Монастириськах.

24 жовтня 1762 р. — вдовиця Єлизавета Пінзльова виходить втрете заміж за Іоанн Беренсдорфа. Виявлені у середині 90-х рр. XX ст. на антикварному ринку в Мюнхені і закуплені для Баварського музею вісім боццетті Пінзеля можуть свідчити про те, що вона, виїхавши з чоловіком за кордон, вивезла разом із синами частково й майстерню Маестро.

Підготував Борис Возницький