москалі-русскіє обізвались слов'янами, а для прикриття рассєянія на
слов'янські землі.
Хто найбільше пролив української крові? Москалі-русскіє!
Хто винищував поляків де тільки можна було? Москалі-русскіє!
Хто розтоптав гідність чехів на очах сучасного світу? Москалі-русскіє!
Хто довів білорусів до краю національної загибелі? Москалі-русскіє!
А вони, кацапи-москалі - вєлікороси-русскіє – язичники горланять, що вони чи не
найбільші патріоти слов'янства.
З чого би це? Думайте люди!
Абсурд восьмий. Просто анекдот:"Москва-Рассєя - антитерорист." От чудо!
В історії Москви-Рассєї важко знайти хоча б один рік, коли б вона не вела
загарбницькі війни. З самого народження Москва-Рассєя завжди була і залишається
державою-розбійником і державою терористом. Москва була і залишається центром
тероризму, де розробляються "проекти", звідкіля організовуються і координуються
терористичні операції чи "революції" по всій планеті. В 19 ст. в Рассєї була створена
спеціальна державна організація з "ісконно-русскою" назвою СРУН, одним з завдань
якої були диверсії проти національно-визвольної боротьби поневолених народів і
вбивство їх лідерів. Визнаною столицею всесвітнього тероризму Москва стала за часів
Кровавої Орди. Офіційним "дахом" цій діяльності русскіх комуністів служив
Комінтерн, генштаб якого був у Москві, а польові штаби були розкинуті по всьому
світу. Мільйони людей десятиліттями боролись проти своїх країн, не знаючи, що
насправді роблять це по плану москалів і в їх інтересах. А "всесвітній комунізм" та інші
його сателіти, то лише прикриття кацапизму в той період. Після розпуску Комінтерну в
1949 р. ця терористична мережа увійшла в систему під узагальненою назвою КГБ. В неї
увійшла також стара білогвардійська мережа, що разом з "комуністичною", перебудувались на різні релігійні, профсоюзні, культурологічні, бізнесові, політичні, гуманітарні та інші міжнародні організації, а також на капіталістичні фірми русскіх
комуністів. На території совдепії, а також в країнах сателітах, були створені сотні
спеціальних центрів підготовки і супроводу терористів, кілерів та пропагандистів. З
якою гордістю "викладачі" таких шпигунських шкіл-баз хвалились коли, наприклад, бувший "курсант", потім приїздив в совдепію, як міністр якоїсь африканської, латиноамериканської чи арабської країни: "ЕТ наш кадр"... І зараз на території України
ще діють русскіє школи-бази терористів в монастирях і церквах московського
патріархату, і бізнесових структурах язичників. Не кажучи вже про бандитські
формування русскіх колоністів, які відкрито діють під ковдрою політичних чи
релігійних організацій.
Кого тільки і де не вбивали посланці чи найманці Москви?! В цьому
нескінченному списку представники різних рас і націй, керівники країн і політичних
організацій, діячі науки, культури тощо. Навіть Папу Римського москаті спробували
вбити! Чому?: " да он поляк...".
Століттями українська нація знекровлювалась і обезглавлювалась московськими
"відстрілами". Згадати лише такі наші імена, як С.Петлюра, Е.Коновалець, С.Бандера, М. Грушевський, В.Івасюк, В.Чорновіл та десятки тисяч видатних українців. До якої
сфери "діяльності" віднести вбивство цвіту української культури "в честь 20-річчя
більшовицької революції?" Організовуючи вбивства українських патріотів, Москва-
Рассєя використовує кадри п'ятої колони та перевертнів "на гачку" . Вбивці-терористи
від природи, москалі-русскіє, завжди грали невинні ролі, а зараз і "антитерористів"!
Їм не дивно, така їх технологія: "вбивати і брехати". Але є і такі, що забувають, що Москва-Рассєя це держава-вбивця, держава - терорист. І зміни її політичних
транспорантів - це тільки реорганізація її терористичних мереж. І не більше. Можливо, ви, шановні, звернули увагу на безпрецидентну в історії шпигунства і диверсій подію, коли після розвалу совдепії, керівництво "мережі КГБ" у відкритому ефірі звернулось
до своєї агентури з заявою, зміст якої треба розшифрувати так: "..комуністична
совдепія здохла, і чорт з нею; залишайтесь на місцях, нішо не змінилось, будемо діяти
як і раніше " Ні, кацаписти, багато змінилось, і не на вашу користь, хоча ви і влізли в
клуб "антитерористів".
Абсурд дев'ятий. Вирвавшись на свободу, всі держави звільняються від старих
колоніальних чиновників та їх прислужників, особливо в керівництві державою і, найперше, в силових структурах.
Всі ці роки, в Україні все робилось навпаки: державний апарат , армія, суди, міліція та інші переставали бути українськими, чи такими організовувались із самого
початку.
Доходило до того, що під патронажем перевертнів-бовдурів Москва-Рассєя
створювала свої антиукраїнські диверсійні і пропагандистські підрозділи
безпосередньо всередині українських державних установ.
Ось чому так часто гинуть українські патріотичні діячі, а злочинців не знаходять.
Ось чому Москва-Рассєя може вільно "розігрувати" різні дестабілізуючі комбінації. Ось
чому перевертні за хабарі і по "понятію" здають Москві-Рассєї стратегічні економічно і
оборонно визначальні підприємства і об'єкти. Ось чому церковні об'єкти віддані у
власність злочинному московському патріархату. Скільки таких абсурдів кацаписти і їх
вихованці натворили в Україні!? Ми чомусь забули, що коли на нас ідуть вороги,йдуть
вбивати нас як людей і як народ, то захищатись треба, а не просити і молитись. І
захищатись рішуче і адекватною зброєю. Така філософія і природа будь -якого фронту, а українсько-російського тим більше! Поки що так не робили і маємо страшну руїну в
економіці, культурі, науці і в усьому іншому.
Наскільки ефективною була і ще є така абсурдно-злочинна "діяльність"
кацапистів, коли їм немає рішучої відсічі на державному рівні, продемонструю
прикладами власних дій в конкретній науково-технічній сфері, а саме при спробі опору
руйнації кацапистами вітчизняної електроніки. Підкреслю два визначальні фактори: бездіяльність державного керівництва і відсутність організованої відсічі дійству
кацапизму.
Отже. Совдепія зрештою здохла, але "красниє" продовжують нищення
української промисловості, розпочате ще за часів совкової "перестройки". В кінці
1992р. ми з начальником відділу ЦКБ "Арсенал" М.Гусенком направили в уже немов
би наш уряд пропозиції з метою припинити дикий розвал електронної галузі. Цей
розвал "красниє" прикривали всякими гучними і абсурдними : "концепціями"
"програмами" та іншим. Єдиною метою цих "бумаг" було викачування і розкрадання
бюджетних грошей. Цим і були зайняті клерки-висуванці "красних директорів". Вони
тупо виконували план умертвління нашої електроніки.
Далі 1993р. Наближались "чорні вибори". Щоб якось звернути увагу людей на
дійсну природу наших бід, я підготував дуже м'яку газетну статтю під назвою "Після
Кровавої Орди" . В редакції "Голос України" "товариші" після тривалих
роздумівзаявили: " ви не депутат, тому таку велику статтю не можемо взяти". Правда
весною 1994 р. "витримки" з цієї статті під нейтральною назвою надрукувала газета
"Вечірній Київ". В 1999 р. поважна "Столиця" сама спочатку побажала надрукувати, а
потім сама і не наважилась. Ця "журналістська" епопея продемонструвала, наскільки
боязливими ми залишились у вже своїй, незалежній державі. В 1996 р., виконуючи
роботи по одній із небагатьох українських космічних програм, ми зіткнулись з
прихованою ( для некомпетентних антиукраїнською дією, яка була елементом політики
"прив'язки до Рассєї". Дійство п'ятиколонників заключалось в тому, щоб комплектувати
наші розробки спец.електроніки елементною базою тільки через московський центр.
Справа не тільки в тому, що маніпулюючи вивіскою "елементи спец. призначення" ці
"рєбята" в 15-20 разів збільшували їх вартість в порівнянні з їх закупівлею в західних
постачальників. Не менше шкоди завдавала через московщина підсувом бракованих
елементів та зривом термінів поставок. І, головне, жодної відповідальності і гарантій. А
це ж космічна електроніка. Таке антиукраїнське рішення було направлене на прив'язку
до Москви нашої оборонної і космічної електроніки. Цього не можна допустити. Ми
запропонували простий, надійний український варіант. На нарадах по цій проблемі
спеціалістів КБ "Південне" , з-д Арсенал, НДІ "Квант" та інші, всі "за".
А от в "робочому порядку" на урядовому рівні був затверджений той
антиукраїнський варіант. На зустрічі по цьому питанню у зам.міністра оборони
України, я пожартував: " складається враження, що і у Вас тут верховодять не
захисники, а вороги України."... На що почули гірке визнання:
"....Пройдіться по кабінетах Управління і ви побачите самі: третина кадрів - це
дійсно вороги, хто їх сюди набрав не знаю; третина-це непридатні і не компетентні, їх
набрали перші. І тільки з рештою намагаємося щось робити "
І це в керівництві міністерства оборони України!? І дивуємося, що не прийняли у
сприятливий час воєнний виклик Москви, що віддали їй флот і ядерну зброю, що літаки
падають на людей, а ракети збивають не нами заплановані цілі. І багато-багато чого
іншого!
Далі 1997 р. Щоб врятувати хоч залишки нашої київської електроніки, ми, група
вчених Кібернетичного Центру НАН України, запропонували створення київського
технопарку електронного приладобудування (ТЕП) на базі зруйнованого
технологічного комплесу, так званого НЕВ мікроелектроніки. Десятки доповідей , кіпи
всяких паперів тощо. Всі "ЗА". І знову така ж картина. В "робочому порядку"
антиукраїнські і кримінальні ділки з високими "регаліями" заблокували цей проект.
Скажу лише, що цю і всі попередні роботи, ми виконували не тільки з власної
ініціативи, але й на власну заробітну плату. А от бувші "генерали соц.змагань" просто
сиділи в директорських кріслах , отримували державну зарплату і "надбавки" від
орендаторів та інше.
Ця епопея ТЕП тягнулась більше двох років і закінчилась нашою невдачею. Як це
відбувалось, можна уявити з приведених далі уривків з моїх доповідей на "куди вищих"
інстанціях.21 березня 1997р.
Засідання Міжвідомчої Ради при Кабінеті Міністрів України. Шановний міністр, народні депутати, члени координаційної Ради. Вам роздані інформаційні матеріали про
науково- технічні і організаційні засади, на яких і для чого пропонується Київський
Технопарк електронного приладобудуванння. Насамперед скажу, ми не просимо
бюджетних коштів для реалізації цього проекту.Тому в своєму виступі хочу звернути
Вашу увагу на декількох найвизначніших фактах, що зумовили кризу нашої
електронної промисловості і вимусили нас шукати нетрадиційні (для нас) шляхи
виходу з неї.
На радість ближнім і далеким "друзям" зусиллями наших "красних директорів"
українська електронна індустрія практично зруйнована. Сьогодні ми маємо величезну
електронну руїну. Судіть самі. В Україні нараховується півтори тисячі електронних
підприємств і організацій різних масштабів і тематики (НДІ, КБ, заводи, лабораторії).
Ця індустрія охоплювала надзвичайно широкий спектр технологій і товарів: від
матеріалів і обладнання до складних обчислювальних і радіотехнічних комплексів.
Тут би патріотам совдепії кричати "Ура!" Якби не страшна зворотня сторона цієї
"медалі". А вона така. Абсурдно було займатись "майже всім" навіть такій великій
"республіці". Але так командувала Москва-хазяйка. Далі. Не секрет, що понад 75%
української електронної індустрії прямо чи посередньо було прив'язано до військових
потреб совдепії. Цивільна електроніка планувалась як "дозагрузка", і нею займались
другорядні підприємства чи колективи.
Ще страшніше те, що ця електронна індустрія базувалась на запланованому (на
10-15 років, а злі язики жартували, що "назавжди") технологічному відставанню
совдепії.
Тому досить було припинитись необмеженому озброєнню совдепії і відкритись
кордонам для імпорту, як стрімко падали наші електронні підприємства, а з ними і їх
партнери "до і після". Це призвело до наростаючої кризи. А перетворити кризу в руїну
допомогли "красниє директори", які скористались не тільки партійними
"перепустками" до розкрадання державного майна, але і особливістю електронних
виробництв. А вона полягає в тому, що технологічне обладнання і продукція швидко
старіють морально. Тому необхідно швидко і максимально їх використовувати і
постійно обновлювати. Тому досить було цим "генералам соц. змагань" два-три роки
"чекати вказівок", а не працювати, як такі виробництва банкрутіли, продукція
устарівала, обладнання теж. В цьому компоненті "імітація діяльності при
бездіяльності" совдепівські директори майстри високого класу.
Тому і маємо таку розруху. На неї вплинула і "далекоглядність" московського
командування. Ось яскравий доказ.
У грудні 1988 р. і січні 1989 р. експертна група (з Києва зі мною були
Корсунський В.М. і Снігур О.О.) під егідою "Народного контролю СССР", і таке було, виконувала "аналіз науково-технічного рівня запланованої на 1990-1995р.р. і аж до
2000 р. продукції машинобудівних галузей" совдепії , крім військової і космічної
техніки. В спецчастині НК нашою бригадою були оброблені десятки томів "планів
розвитку". Так от, менше 5% запланованої продукції було оцінено як задовільна, а 95%
була оцінена як відстала, тупікова, неперспективна і т.д. Ось що планувалось совдепії її
керівництвом - безпросвітне відставанння. Правда, на заключному засіданні нас
заспокоїли: "не переживайте, у нас одне пишемо, а робимо інше". Ми і не переживали!
Так що нехай патріоти совдепії краще мовчать!
Пропонуючи ТЕП, ми сподіваємось консолідувати на індустріальній проектно-
технологічній базі ще жевріючі колективи, що мають свої перлини, але ютяться по
закапелках. А в цей час величезні виробничі потужності "красниє" руйнують, здають
під склади, торговельні та інші бізнесові справи.
Міжвідомча Рада прийняла рішення: Підтримати ініціативу вчених НАНУ." Далі.
Витяг з доповіді на засіданні Бюро Відділення Інформатики Національної Академії
Наук України" 5 листопада 1997р.
Такому високому зібранню немає потреби доводити значення електроніки. Ви
також знаєте про електронну руїну, і про те, яку роль в її створенні відіграють
антиукраїнські і кримінальні елементи як за межами, так і в академічному середовищі.
Тому хочу звернути Вашу увагу лише на один, чисто академічний фактор, що особливо
сприяв занепаду академічних організацій технічної спрямованості, в тому числі і
електроніки. Скільки емоцій про недостатнє бюджетне фінансування академічної
науки, необхідність фундаментальної науки і тому подібне. Це так. Але чомусь, шановні, нечутно, чи то бояться, чи соромляться визнати незаперечний факт, що
абсолютна більшість робіт всіх академічних інститутів технічної направленості - це не
фундаментальні, а прикладні роботи, які раніше обслуговували відповідні галузі, підприємства чи конкретні проекти. Така ситуація склалась історично. І біда не в
прикладному характері робіт, а в їх низькому технологічному і виробничому
забезпеченні.Ви добре знаєте, що в совдепії академічна наука в "республіках"
забезпечувалась по подвійно залишковому принципу.
Раніше академічна, в більшості своїй "макетно-ескізна" продукція чи наукові
звіти доповнювала чи прикрашала роботи галузевих НДІ, КБ і заводів. І коли падали
промислові виробництва, то автоматично відпадали потреби в академічному
доповненні і партнерстві. Ось тут то і виявилось: хто є хто. Замість того, щоб очолити, як подобає вченим, реорганізацію промисловості і взаємодії наукових і промислових
колективів, як гриби після дощу, організовувались всякі "академії" з досить сумнівними
цілями.
Продовжуються ті ж "концепції", "високі технології" "системи" та інші красиві
слова, слова без справ.
А навіть ті, надзвичайно скромні технологічні бази руйнувались До "основанія".
Запропонований нами ТЕП це спроба створити на руїні і надати в розпорядження
київських вчених , індустріальну проектно-виробничу базу. Я не впевнений, що нам
вдасться реалізувати цей проект, бо голосуючи "за" у нас навчились в "робочому
порядку" робити "проти". Тоді, 5 листопада 1997р. всі були "ЗА".
ПІСЛЯ КРОВАВОЇ ОРДИ, АЛЕ ЩЕ З КАЦАПИЗМОМ
Витяг з доповіді на засіданні "Постійної Комісії" з питань промисловості, транспорту, зв'язку, енергозабезпечення, підтримки економічних реформ та
підприємництва" при Київській Міській Раді. (січень 1998р.) Надіюсь, Ви знаєте, що найбільший вклад в нинішнє київське безробіття внесли
"лежачі чи стоячі" підприємства електронного чи майже електронного профілю, такі
як : КРЗ, Арсенал, Квант, Електронмаш, Квазар, КНДІ та інші. Цю київську електронну
руїну антиукраїнським і кримінальним силам було неважко створити не тільки через
технологічну відсталість, але і через абсурдний натуралізм імперських міністерств і
несамостійність нашого тодішнього "партхоз" керівництва.
В результаті масовий дубляж виробництв і технологій низького технічного рівня і
високого рівня ресурсних затрат і екологічного ризику. Приведу лише два приклади
цієї совдепівської планової системи в київській електроніці. Так в Києві різні імперські
міністерства створили понад 40 виробництв так званих "печатних плат". Але жодного
сучасного рівня, хоча б 4-го класу якості. Така ж картина "масового дубляжа на
низькому технічному рівні" і з так званими мікрозбиральними і гібридними
технологіями, що призначались в основному для пристроїв спецпризначення.
Про трагедію виробництв напівпровідникових інтегральних мікросхем "без
карвалолу" і говорити важко. З середини 80-х років загрузка виробництв "спецухи"
швидко зменшувалась і падала до нуля. І тут необхідно було переорієнтуватись. Але.
По всіх" вертикалях" з Москви йшли команди своїм директорам типу: "не рипайтесь, скоро знову підуть військові замовлення"....
Не пішли. Розвалилась і совдепія. А наші "красниє директори" продовжували
"ждать" і розкрадати все, до чого добирались, в тому числі бюджетні кошти, які
виділялись для "збереження і відтворення" виробництв!? Виділяли клерки-ставленики
"красних", оформляли-"красниє", а потім ділились "по-братськи " краденим. Хтось би
провірив, скільки сотень мільйонів викрали "красниє" в держави шляхом "проектів-
пустишок", перепродажу старих звітів тощо. А інститути, КБ, заводи перетворювались
в руїни. Проект ТЕП - це спроба дійства для припинення тихого умертвління нашої
електроніки.
Ця комісія Київської Ради підтримала пропозицію ТЕП.
Але керівні, в той час в Україні антиукраїнські сили взяли верх.
Ці та інші проблеми української електроніки озвучені в серії статей, в газеті
"Столиця" за 1999 р.
Підсумовуючи, сказане вище, треба констатувати, що в умовах бездіяльності
державної влади, антиукраїнські сили будуть і можуть блокувати і зводити нанівець
наші зусилля навіть в неполітичних сферах. їм все рівно, лише б робити зло Україні.
Тому, шановні, хоча Кровава Орда, як така і здохла, але від носіїв кацапизму нам
ще треба очищати нашу землю і нашу дійсність. І найперше державне керівництво.
ІV.Треба і як боротися з кацапизмом.
Сьогодні, як і раніше, носіями кацапизму є московська імперія, що зветься
"Російська Федерація - Росія", а також п'яті колони в бувших совдепівських
республіках, а нині в незалежних державах. Московська Кровава Орда лише формально
канула в минуле. Вона хоча і "обрізана", але не щезла і відбулася її мутація в
московську Орду Язичників, не менш злочинну і небезпечну. За традиціями
московських державностей наступна державність злочинніша своєї попередниці-
матері. Так перша або просто Московська Орда була більш злочиннішою, ніж її мати -
Золота Орда. Московська Рассєяна Орда (Рассєя) перевершила свою попередницю, знищивши мільйони людей, десятки країн і народностей. Третя московська Кровава
Орда (совдепія) перевершила в злочинах всіх своїх попередниць разом взятих. То чому
надіятись, що четверта московська орда - Орда Язичників не захоче перевершити в
злочинності своїх попередниць? Звісно, якщо їй це буде дозволено. Злочинність в
московських державностях нагромаджується - акумулюється, як в людей алкоголь, наркота, матерщина тощо. Тому практичне питання: чи існують підстави, окрім
ідеологічних, для реальної загрози нам і світу з боку московської Орди Язичників?
Дійсно, розвал совдепії призвів до великих втрат Московщини і кацапизму. Зник
московський ареал - кухонний стіл кацапизму в образі так званого соцтабору. З-під
"русского лаптя" звільнились країни Балкан та Центральної Європи. Москва втратила
опорні пункти в Азії (В'єтнам, Кампучія, Афганістан, Іран та ін.); в Африці (Ефіопія, Ангола); в Америці (Нікарагуа, Чілі, Куба). З кендюха Рассєї вирвались, хоча і в значно
перевареному стані, бувші республіки - колонії. А це майже половина населення і
науково - виробничого потенціалу, третина території та інше.
Ожили чи починають оживати народи, забуті "богом і світом", Поволжя, Сибіру, Кавказу, що залишились поки що в московському кендюсі. Поступово набирає силу їх
національно - визвольна боротьба і опір кацапизму. А це робить незаперечною
перспективу чергового, а може і остаточного розпаду московської імперії. А значить і
краху московської Орди Язичників. Крім того, нова московська орда не отримала
якоїсь перспективної "всесвітньої" ідеї для прикриття рассєянія, а значить і для свого
життя. Тому вона об'єктивно приречена: стара, комуністична збанкрутіла, а нової не
придумали чи не "привезли". І накінець, Орда Язичників понесла і значні кадрові
втрати ідейних патріотів, за рахунок прозріння значної кількості "бувших" та недобору
новобранців. Це так би мовити обнадійливі позитиви. Але! Але, враховуючи
відпрацьованість ідеологічних принципів кацапизму, зараження ними "русскіх мас", а
також століттями апробовані універсальні методи їх реалізації, було б небезпечно
нехтувати можливостями для злодіянь, що є в розпорядженні цієї московської Орди
Язичників. Москва залишила ще у своєму розпорядженні величезну територію і
природні ресурси поневолених ще народів, хоча сама Московщина - природньо і
ресурсно бідна країна.
Далі. Якщо звільненим республікам - незалежним країнам, в тому числі і Україні, необхідно "з нуля" створювати своє державне управління, то Орда Язичників
успадкувала гігантську державну машину Кровавої Орди в повній бойовій готовності, і
таку ж агресивну і патріотичну, хоча і "обрізану". Московія, будучи метрополією в
совдепії, успадкувала головні промислові виробництва, науково - дослідні центри, найважливіші військові об'єкти та інше. Фантастична по чисельності армія галімотів і
пропагандистська індустрія Кровавої Орди за своїми можливостями не мала аналогів, навіть близьких, у світовій історії і могла: все обгадити чи оббілити, поставити з ніг на
голову, чорне видати за біле і т.д." І головне, ця пропагандистська армія в повному
озброєнні і з першого дня в стані Орди Язичників. Так само, багатомільйонна
репресивна система, одних тільки кагебістів біля мільйона, а позаштатних ще 5-6 млн., з гігантською технічною базою, мережею баз і центрів тероризму по всьому світу, теж
залишилась "вірною" в стані Орди Язичників. Більш того, в новій московській орді, ця
репресивна система стала її офіційним ядром. Треба особливо враховувати, що ця
репресивно - терористична махіна, враховуючи її "шлюбні і позашлюбні" зв'язки із
практично всіма всесвітніми терористичними і політичними організаціями, здійснювала і здійснює зараз масштабні злочини локального чи всесвітнього значення:
".. .ми можем унічножіть каво - угодно, гдє угодно, і от імені каво угодно..."
І це не тільки бахвальство "ядрьоної п'яні"
Далі. Як відомо, вся суспільна діяльність (економіка, фінанси, виробництво тощо) в совдепії була організована по "вертикальному" принципу з керівними вершинами
кожної в Москві. Тисячі цих "комуністичних" міністерств, главків, організацій тощо, в
період "перестройки" реорганізувались в приватно - державні капіталізовані і
злодійські структури з комадними вершинами в Москві. Це павутиння дикого
капіталізму, хоча і пірвалося місцями, стало матеріальною базою Орди Язичників, спричинило і організувало нинішнє економічне лихо і нечуваний в історії вибух
злочинності, до якої партія Леніна готувала весь народ.
І накінець, Москва обікрала і пограбувала бувші республіки, як то кажуть, "на
прощання - на коня". Вона забрала і привласнила все майно імперії, як в середині так і
за кордоном, валютні і золоті фонди, грошові заощадження, патенти та інші
інтелектуальні та матеріальні цінності. А це сотні мільярдів доларів.
Навіть з цього короткого переліку можливих "за" і "проти" очевидно, наскільки
московська Орда Язичників ще небезпечна не тільки для ближніх, але і далеких народів
і країн. Тим не менше і ця московська орда згине разом з "обрізаною" імперією, бо це
об'єктивна історична необхідність.
Питання і проблема в іншому: чи знову ця московська орда протягне свій повний
термін і розкрутить всю свою злочинну програму? Треба надіятись і працювати, щоб
цього не сталось.
А тепер поглянемо трохи пильніше на цю Орду Язичників з "новими" русскіми.
Назва "язичники" взята з їх самоназви, в яку галімоти хотіли, зрозуміло, вкласти своє
тлумачення. Як відомо, Москва, не закінчивши процеси "незалежності" бувших
республік, розпочала широкомасштабну війну за їх повернення у свій кендюх. Тим
більше, що зусиллями місцевих "комуністів" підірвана не тільки їх економіка, але і віра
у Свободу і Незалежність. Але, як ми вже говорили, в нової московської орди не було, та й зараз немає, нової "всесвітньої" ідеї для "воссоєдінєнія". А відкрито завойовувати
"під русскім флагом" нові незалежні, хоча і не окріплі держави, Москва просто
побоялась. На жаль для нас. Це був би кінець рассєйської держави.
Це вони розуміли, навіть краще за наших полохливих політиків, що вийшли з
совдепівської кухні. Тому Москва змушена була піти іншим і неменш підлим шляхом
підриву незалежних держав з використанням п'ятих колон, створених там попередніми
московськими ордами.
А щоб мобілізувати ці п'яті колони і взяти їх під своє відкрите керівництво, Москва - Рассєя обізвала цих людей "русскоязичним населенням". А себе, Москву -
Рассєю, призначила "родіной" русскоязичників і їх захисником. Правда, це вже не
"родіна мірового пролетаріата", як раніше було в часи Кровавої Орди. Але все таки
щось не обмежене кордонами Московщини. А при нагоді можна організувати не тільки
нестабільності, але і прямі агресії під прапором "захисту прав русскоязичного
насєлєнія". Що ж це за нова "раса" на землі під назвою "русскоязичники"?
По колоніальних технологіях, які кацаписти успадкували ще від своєї матері -
Золотої Орди на "намічених" територіях спочатку створюються етнічні опорні пункти.
Так на території угро – фінської Кавуйї створювались кацапські "маліни", розширюючи
які, знищували угро - фінське населення, а потім і цілі регіони угро-фінських народів.
Друга технологічна лінія, що доповнює першу, це денаціоналізація і кацапизація
"нових" територій. Особливо кацаписти переміщують людей і насаджують мовну
денаціоналізацію. Ще зовсім недавно "добровільно": сибірами, голодоморами тощо, республіки переводились на "русскій" язик - язик комунізму.
"Хочеш жити при комунізмі?" Ставай русскоязичником. "Не хочеш комунізму?"
В Сибір на перевиховання! А там скрізь вже не "добровільно", а "для міжнаціонального
спілкування" мав право тільки "русскій язик".
Це була не забава галімотів, то була державна політика Кровавої Орди, яку
Москва насаджувала безжалісно.
В цьому плані треба пам'ятати, що так званими "русскоязичниками" робились не
тільки русскіє колоністи і "ідейні" перевертні, але і жертви кацапизму.
Хоча ці дві групи людей і знаходяться під однією формальною вивіскою, але це
різні люди. І до них потрібні підходи і відносини різні.
Не дивлячись на писану і кричащу "попсу", в Москві – Рассєї відбулася лише
чергова мутація верхівки. І тільки. Нічого принципово нового, хоча б в честь
капіталізації комуністичної Московщини, там не відбулося. В совдепії, по суті, був
державний капіталізм, а зараз там і те, і інше замішано на криміналітеті.
Завжди в московських державностях організована злочинність і дежавна влада
були сплетені в "єдине і неподільне". Це така ж агресивна імперія, хоча і "обрізана" із
злочинною правлячою ідеологією кацапизмом, навіть не прикритою. Там така ж
ординська структура державності: на репресивний стержень - ядро нанизані чи з нього
виростають державні, бізнесові, громадські та інші структури і організації. Як і в
попередніх, московських ордах, в Орді Язичників, все, що дозволяється - випускається
державою є продуктом ядрьоних структур. Так, це ще живе в пам'яті, коли в совдепії
русскіє "антикомуністичні", "антисовєцькі чи "демократичні" герої творились по плану
чи самими ядрьоними "комуністичними" державними структурами. Абсурд, немов
би!?. Антикомуністичне творять самі комуністи?
Ні, одні і другі - учасники спільних спектаклів по одураченню світу. Безліч фактів
творення таких "радянських" чи "антирадянських" русскіх героїв. Взяти хоча б такі
відомі явища як "стахановщина" чи "солженіцинщина" і т. д. Скільки такої "лапші"
навішала світу Москва!
А зараз, в новій московській Орді Язичників "капіталістичні герої - мільярдери" -
злодії з'являються і зникають, як правило, за рішенням ядрьоних.
Нинішня Москва - Рассєя, як і її попередниця, це суміш, сплав, венігрет і т.д.
законних і злочинних елементів, "порядних" і бандитських угрупувань.
На вершині нинішньої московської імперії, як і раніше, сидить з практично
необмеженою владою, "туалетний мочила" в ролі хана – царя - генсека. Ось так коротко
виглядає нинішня московська державність в особі Орди Язичників. І ще одне
застереження. Коли ми ведемо мову про московську Орду Язичників чи Рассєю, то не
треба вплутувати сюди десятки мільйонів людей ще поневолених народів Поволжя, Сибіру, Кавказу та інших. Не їх вина, що вони і досі в тюрмі - Рассєї. Це їх і всіх нас
біда. До представників цих народів, людей по неволі в таборі "русскоязичників", треба
ставитись як до побратимів по нещастю. І відділяти їх від "ісконних", "етнічних" і тому
подібних русскіх та перевертнів. Що творить і планує зараз Москва і її Орда
Язичників? Теж дуже коротко, бо кожен день приносить безліч свідчень їх злочинності.
На її "внутрішньому фронті". Така картина: поневолені народи обороняються, русскіє
наступають. Москва вишукує все нові і виймає старі "проекти" і засоби для
переварення народів, що знаходяться в тюрмі - Рассєї, в "єдиний" русскій народ.
Найперше, кацапизм переміщує народності, переводить їх на "русскій язик",
"перелицьовує в єдиний" для всіх алфавіт тощо. Якщо з "суб'єктами федерації" ще
граються в "права", то про несуб'єктів і нічого розмовляти: ці народи Москва добиває
прискорено і без прикрас. Не змінились по суті і основні методи винищення народів
"федерації". А це як і в попередніх московських ордах. Пряме фізичне вбивство
"нацменів" і їх національних лідерів. Ліквідація національно визначених територій
шляхом їх роз'єднання чи об'єднання в штучні "зручні для управління", і, зрозуміло, руссифіковані навіть формально. Нищення національної духовності народів, витіснення
з реального життя їх мови і традицій, впровадження на їх місце, "общєпршятих сєйчас", тобто кацапотворних. Москва - Рассєя природньо бідна країна, але грабує і привласнює
величезні ресурси поневолених народів, і за ці кошти нищить пограбовані народи. Тому
при такому розвитку подій, ці, ще поневолені Москвою народи, приречені на
національну загибель. Для них спасіння одне - вирватись з тенет Москви - Рассєї, створити свої держави і стати суб'єктами міжнародного права. Тому ці народи мають
право боротися за своє визволення будь - якими доступними їм засобами. Будь -
якими!!! Їх вбивають і руссифікують на їх етнічній землі. Вбивають як людей і як
етнос. І цю їх боротьбу проти Москви - Рассєї світ повинен сприймати як національно -
визвольну боротьбу, як боротьбу за право на життя. На жаль Москві - Рассєї вдається за
допомогою провокацій і брехні навішувати на національно - визвольну боротьбу
народів ярлики бандитизму, тероризму тощо. Так колись московські царі представляли
світу наше легендарне козацтво і нескорених гайдамаків, а їх послідовники, московські
"комуністи", на всіх, хто боровся проти них, наприклад, ОУН – УПА. На зовнішніх
фронтах. І тут Москва - Рассєя і кацапизм такі ж агресивні і ворожі до всіх, бо кордонів
для рассєянія не існує, а існують лише ближні і дальні цілі. Ще недавно ближніми
цілями для рассєянія були країни Центральної і Західної Європи, Близького Сходу та
інші. Країни так званого соцтабору були, образно кажучи, вже на кухонному столі
Москви - Рассєї. Після розвалу совдепії істотно змінилася ситуація і з цілями.
Першочерговими чи ближніми цілями стали країни, що вирвались на волю з
московського кендюха. Але хай не думають, що кацапизм відмовився від "всесвітньої
рассєюшки". Так само не треба сприймати легковірно і поверхнево клоунади "нових
русскіх", що призивають "мити русскіє сапаги в Індійському океані...". Подібними
клоунадами кацапизм зондує реакцію світу і піднімає "русскій дух" у мігрантів -
русскіх. Але не треба і переоцінювати їх. Якщо б кацапизм міг, то вони вже давно
місили би лаптями країни і народи не тільки на берегах Індійського океану. Слава богу, вони не спроможні. Не мають на це сили. Зараз головним серед першочергових
напрямків наступу для кацапизму є Україна, проти якої розгорнута тотальна війна на
знищення. Така глибинна ненависть русскіх і Москви — Рассєї до українців і України
викликана дією двох факторів. Перший фактор об'єктивний, це дія ідеологічного
принципу життєдайності рассєянія. Україна безпосередньо межує з Московщиною; сама не хоче "воссоєдінятися" та й не дає проходу Москві - Рассєї далі на Захід. А без
рассєянія Орда Язичників загине, як розвалювались попередні московські орди. Другий
фактор суб'єктивний, полягає в тому, що власне Україна і українці є основними
зацікавленими суддями і опонентами основної, ще нині робочої, біографічної версії
Москви - Рассєї. Дійсно, всі основні складові цієї "фількіної грамоти" в тій чи іншій
мірі апелюють до древнєукраїнської державності Київської Русі. В далеких від Москви-
Рассєї країнах , наприклад, в Англії чи Франції людям байдуже, хто такі русскіє, чи
"откуда єсть пашла" Москва-Рассєя. В цьому немає нічого особливого: у них і своїх
проблем вистачає. А то десь далеко, та й за іншими країнами. Ті люди не задумуються
особливо над тим, чому москалі стали русскімі, а потім "совєтським народом", а потім
"рассєянами" і т. д. Захотіли стати "слов'янами" чи "римлянами" тим народам байдуже.
Хай москалі обзиваються "чукчами" чи "фараонами" лише б не чіпали їх. Вони ще
далеко і черга до них ще не дійшла. Тут і вся відповідь. Але Україна для Москви -
Рассєї зараз найближча ціль, і український фронт найголовніший. Тут ситуація дуже
подібна до воєнних ситуацій: "десь гримить канонада, десь бомблять міста, десь люди
гинуть, а тут у них тиша...". Так можуть думати і діяти люди далеко від фронту. А нас
зараз і бомблять, і розстрілюють, підривають і травлять. У нас передова фронту проти
московських орд вже багато століть. Тому нас пече, а не просто цікавить, хто на нас
пре. І ми вже знаємо, що це не приступ зграї більшовиків чи туалетних мочил. Це
кацапизм в дії!
IV. Як захищатись і як боротись з кацапизмом?
Це питання завжди стояло і стоїть зараз перед нами. Спершу треба усвідомити, що успіхи кацапизму часто були не стільки його заслугою. Нерідко цьому сприяла
неефективність методів і засобів, якими захищались жертви кацапизму. А це
найчастіше було наслідком того, що люди не знають чи забувають про першоджерела
злочинності Москви - Рассєї. Розглянемо декілька найважливіших принципів боротьби
з кацапизмом.
Принцип перший. Найперше, що необхідно знати і чим керуватись, це те, що
ворожість і злочинність, а значить і такі дійства Москви - Рассєї є не політичною
кон'юнктурою русского керівництва, не тимчасовим збоченням русского суспільства, а
є їх етнічною мораллю, їх етнічною ідеологією. Політична збоченість може
змінюватися (царизм, більшовизм тощо) за формою і методами, а етнічна ідеологія
(кацапизм) не міняється в суті своїй. Москва - Рассєя народилась, як злочинне
ординське середовище, таким вона завжди була; другою не буває і бути не бажає. Тому
дуже небезпечно, за що поплатилися життям мільйони людей і цілі народи, думати і
надіятись: ось з іншими русскіми буде краще, чи вони не такі злочинні тощо. Ні, заражені кацапизмом, всі вони злочинні і небезпечні.
Принцип другий. Народна мудрість каже: "тримайтесь далі від біди". Кацапизм -
це страшна біда. Тому завжди необхідно триматися від Москви - Рассєї на безпечній
віддалі у всьому. Недопустимо, смертельно небезпечно підпускати Москву - Рассєю до
себе, до національно - визначальних інтересів. В ніякі "союзи" з Москвою - Рассєєю не
можна вступати. Русская порядність, якщо така взагалі існує, закінчується там, де
починаються ваші національні інтереси. Як набат, як призив до нащадків лунають в
болотах і лісах Сибіру і Півночі крики мільйонів закатованих українців:
"Геть від Москви!"
Розумні політики знали, чого можна чекати від Москви - Рассєї і не попадались на
їх "дружбу". Нерозумні чи довірливі люди конали в московських концтаборах.
Дистанціювання від Москви - Рассєї це - найперша умова самозбереження на всіх
рівнях, особистому і національному. Коли людину втягують в русскую "дружбу", то
кацапизм негайно включає його в процес мутації в перевертня. З поглибленням такої
"дружби" мутації, ростуть і вимоги кацапистів до "друга", аж до повної його
денаціоналізації і "переходом" в русскіє. Як показує досвід, коли людина спохватилась, чинить опір мутації в русскіє, то вона стає об'єктом духовного чи фізичного терору з
боку кацапистів. Така, наприклад, доля більшості всіх наших керівних прислужників
Москви - Рассєї. Вони або самі кидали "московську службу", якщо їм щастило, або їх
знищували політично чи фізично. Така доля більшості українських гетьманів, що
дружили з Москвою. Така доля і українських "комуністичних" служак Москви.
Яскравим прикладом такого фіналу "дружби - служби" з русскіми, є доля, наприклад, латишських "червоних стрільців" або наших "махновців". їх Москва ефективно
використала "класовою пропагандою", а потім відстрілювала, як зайців, з участю інших
обдурених. Зближення з Москвою - Рассєєю на державному рівні, якщо не прийняти
відповідних захисних заходів, рівнозначно поступовій втраті незалежності і своєї
державності. Особливо це небезпечно для країн, які кацапизм розглядає і планує, як
ближні цілі для рассєянія. Принцип третій. Жодним клятвам, договорам, заявам, обіцянкам Москви - Рассєї довіряти не можна, якими б красивими гаслами, паперами
чи "спектаклями" вони не прикрашались і не "гарантувались". Чим більші злочини
задумала чи вже проводить Москва - Рассєя, тим красивішою і величнішою брехнею
вони прикриваються. Підступність і брехня винесені кацапами з монголо-татарської
орди, пізніше розмножені і вдосконалені, завжди були і залишаються складовими їх
державної і суспільної моралі. Знають, що брешуть, але плачуть що ні, і навіть вірять в
свою брехню. Вбивають десятки мільйонів людей, а брешуть, що то не вони чи взагалі, що такого не було. Надягли на Україну кайдани рабства, а французьким придворним
показують фальшиві пересувні "села - щити", так звані потьомкінські села. Вбивали
голодоморами мільйони українців, а в найстрашніші дні Голодомору 33, возили
"французьких буржуїв" і "доводили", що немає Голодомору 33 з допомогою
"спектаклів" на київських "вулицях достатку" з веселими і ситими жидокацапами.
Розстріляли тисячі польських полонених, про що знав весь світ (весь світ), а доостанку
брехали, що то німці. Закатували сотні тисяч українців, а на лісних могилах в Биків ні
написали, що то справа рук "німецьких фашистів". Така "дощечка" до недавно ще
стояла на місці церкви в Києво - Печерській Лаврі, зруйнованої московськими
більшовиками при їх втечі з Києва в 1941 р. Безліч таких "пам'яток" русскої
злочинності обставленої цинічною і наглою брехнею. Вбивали і брехали! Брехали і
вбивали! В час, коли десятки мільйонів людей конали в ГУЛАГАХ, а інші десятки
мільйонів "перемелювались" в совків, Москва - Рассєя світу сама співала і змушувала
жертв:
"Я другой такой страни не знаю,
где так вольно дишіт чєловєк..."
Щоб трохи розслабитись, наведу один з прикладів, з океану русскої злочинності -
брехливості на азійському театрі Рассєяної Орди. Так, на початку минулого століття, скориставшись труднощами тодішнього китайського імператорського двору, Москва –
Рассєя нав'язала Китаю".. .договір про дружбу..." Не висохло ще чорнило на тому
"папері", як та ж Москва – Рассєя напала на Китай, захопила і пограбувала тодішню
столицю. А коли русскіє тікали з Китаю, то захопили разом з іншими трофеями і
привезли в Штєрбург... Щоб ви думали? Серед трофеїв був і китайський екземпляр того
"...договору про дружбу..."!!!
Так і хочеться сказати: "ай да Москва, ай да Рассєя, ти і бандит, ти
і шуллєр"! Ще раз, це лише каплі з океану русскої підступності - зради - брехні.
Тому, якщо не хочете потрапити в пастку чи халепу, не довіряйте Москві —
Рассєї ні в чому. І всім порада: "Не шукайте благородних кісток в московському гов...".
Принцип четвертий. В боротьбі з кацапизмом справедливі всі доступні засоби і
методи незалежно від їх гуманітарності.
Кацапизм в своїй злочинності не цурався найстрашніших найзлочинніших
способів і засобів. Москва - Рассєя використовувала і використовує весь мислимий чи
уявний арсенал жорстокості, підступності, цинізму та іншої диявольщини. Серед
русскіх "діянь": найжостокіші тортури дітей і жінок, тут і закопування тисяч живих
людей в "русскіє могили", тут і затоплення заповнених невільниками барж, тут і
розстріл в'язнів для підкормки "товарних" звірів в тайзі; це і ешелони товарняків з
замороженими людьми; тут і вбивства голодоморами мільйонів людей, тут і
депортація, і вивіз на смерть мільйонів людей, і цілих народів для звільнення їх землі
під русскіх; та багато - багато інших витворів "русскіх умєльцєв".
А які багатоходові комбінації розігрують кацаписти зараз в наші дні, щоб
знекровити і обезглавити та очорнити народи - жертви.
Тому будь- які дії, адекватні злочинам кацапизму, проти носіїв цього злочинного
кацапизму, це дань справедливості, це єдиний практичний аргумент захисту від
кацапизму. Москва - Рассєя і кацаписти реагують тільки на болісні для них
аргументи!!!
Принцип п'ятий. Немов би і несумісний з попередніми. Але. Боротися і боротися
безжалісно треба проти носія злочинної ідеології московської Орди Язичників і
конкретних виконавців, (організації, групи особистості) її злочинних дійств. Завжди
треба старатися відділяти їх від російського (русского) народу як такого. Це
надзвичайно важка і ризикована задача, враховуючи масове зараження русскіх
кацапизмом.
В цьому плані треба пам'ятати такі два факти. В стані "русскіх" є дуже багато
людей "поневолі" русскіх, яких обставини чи насильно записали, чи виховали такими.
Наприклад, серед нинішніх "русскіх" є 20 - 25 мільйонів українців, що знають про своє
українське походження. Далі. В усіх московських державностях - ордах, як і в нинішній
Москві - Рассєї, на вершині Орди Язичників і всього російського суспільства сидить
"злочинний Інтернаціонал". Це не випадковість, це така природа їх ординських
державностей, це продовження традицій кацапських "малін". Видертись на вершину -
престол в ординському суспільстві можуть різні інтернаціональні банди, одягнені в
кацапейки при умові, звичайно, московського патріотизму, і сповідаючи кацапизм в
нинішній уніформі. В такому ординському суспільстві інколи досить одного гучного
патріотичного (кацапизму) вигуку і автор цього гасла на вершині орди.
"Мочіть їх в... сортірах"
І герой - крикун цього призиву стає хан - цар - генсек нової московської Орди
Язичників.
1 все - таки, на скільки це можливо відділяйте від цього народу і "Альош -
подлєцов", і "туалетних мочил", і "граждан міра". Це необхідно робити не стільки
заради їх блага, а для божого благословіння, нашої і вашої боротьби із злочинним
кацапизмом.
Розглянуті принципи боротьби з кацапизмом це лише коротка формула ідеології
такої боротьби.
А тепер розглянемо найбільш актуальні політичні дії, які необхідно нам, українцям, реалізувати для захисту України від кацапизму в особі нинішньої
московської Орди Язичників.
Найперша дія. Не допускати ворогів України до державного керівництва, а там, де
вони вже сидять, очищатись від них.
Це природня, справедлива, проста і зрозуміла нам і світу вимога: "в Україні влада
повинна бути українською, а не антиукраїнською". Пам'ятаймо ще одну відому істину:
"ворог, злодій і дурень – смертельно небезпечні в керівництві державою".
Недарма наші вороги найперше намагалися та й зараз намагаються обезглавити
Україну. Вони вбивали і вбивають вольових і розумних, тих, хто не піддається на
всілякі комбінації кацапизму. І навпаки, вони проштовхують непідготовлених або ними
підготовлених і замазаних людей, чи навіть "кадрів на гачку". Недавня Помаранчева
Революція продемонструвала, що ми, українська нація, відчули смертельну небезпеку
запланованого і підготованого нам кацапизмом антиукраїнського "президентства", а
також продемонстрували здатність української нації дати відсіч Москві - Рассєї у
відкритому бою. На перших президентських виборах всі антиукраїнські сили на чолі з
Москвою - Рассєєю підтримували і проштовхували Кравчука Л. як менш
патріотичного, ніж Чорновіл В. На других виборах вся антиукраїнська братія вже
проштовхувала Кучму Л., як менш патріотичного, ніж Кравчук Л.
На виборах 2004 року Москва - Рассєя брутально всією Ордою Язичників
проштовхувала вже не тільки не патріота України, але підготовленого нею "кадра на
гачку".
В Помаранчевій битві за Україну відсутність українського патріотичного
керівництва українською державою, висвітилась як смертельна небезпека для
української держави і української нації.
На щастя Київ зіграв свою роль столиці української держави і української нації.
Київ очолив і об'єднав українські сили і ми відбили атаку Москви - Рассєї, яка не тільки
слала накази і поради "своїм" до кровопролиття, але і направляла військові "зонди
спецназів" української рішучості. Слава богу, у нас її вистачило. І треба бути готовими
до нових атак Москви - Рассєї. Новий виток такої атаки кацапизм завжди починає з
державного керівництва.
Тому, найперше, треба берегти лідерів української держави від безпосереднього
фізичного і морального терору.
Пам'ятайте, лідери держави, кожен ваш патріотичний крок народжує патріотів
української держави. Але також знайте, що кожна ваша непатріотична дія - теж
народжує і байдужих, і перевертнів.
Така поки що наша дійсність. і
Особливо небезпечними є технології розтлівання кадрового ї оточення лідерів
держави. Це треба всім пам'ятати, як і те, що бруд зі забрудненого оточення рано чи
пізно бруднить всіх, навіть благородних і І чистих. Ворог добре озброєний брудом і
засобами забруднення, тим І більше в постсовковому кадровому полі. А тоді вже
кацапизму та й і іншим "друзям" легше реалізовувати свої комбінації.
Тому в керівництво Української держави повинні висуватись патріотичні і чисті
люди, які повинні недопускати в керівництво державою ворогів, злодіїв і дурнів. Жодна
країна світу, жоден народ, жодна міжнародна інституція не надає своїм недругам влади
над собою. Це смертельно небезпечно. І ми не гірші, і маємо на це право, право моралі, право закону і право – наказ наших предків.
Друга дія. Коротко так: приймати виклики Москви - Рассєї, а не , ухилятись від
них. Факти очевидні всім: кацапизм веде тотальну війну ] проти України. І веде її в
невигідному для нас руслі, провокуючи у нас всілякі негаразди. Така тактика
кацапизму при використанні п'ятої колони ще більше знесилює Україну, поширює
розбрат і зневір'я. Боягузство керівництва не сприяє єднанню, а створює грунт для
перевертнів - зрадників. І навпаки, смілива відсіч ворогам завжди єднала українців, народжувала патріотів. Героїзм козаків, гайдамаків, бандерівців та інших поколінь
відважних захисників України був і є джерелом гордості і прикладом для
самопожертвування в ім'я Свободи України.
Недаремно окупанти завжди приховували, перекручували і бруднили героїзм
українських патріотів.
Жодного разу Москва - Рассєя не перемагала Україну у відкритому бою, а лише
при підступній тактиці протиставлення українців чи при використанні
"інтернаціональних" факторів і союзників.
Так було за часів всіх московських орд, коли Україна знекровлювалася і
роздиралась то в "союзі" з Польщею, то з Антантою, І то з Німеччиною; то в ідейному
"єднанні" з православ'ям, юдеїзмом, комунізмом, фашизмом та іншими всесвітніми
силами. А обезглавивши і знекровивши Україну з допомогою міжнародного комунізму, Москва - рассєя в такий спосіб підготовила і успішно провела масове вбивство
українців під час операції Голодомор - 33.
Страшно подумати, мільйони українців були вбиті "мирно", вбиті без адекватної
збройної боротьби. В це страшно і не хочеться вірити, але це правда. Московський
більшовизм зміг так масштабно "мирно" вбивати мільйони українців тільки тому, що
перед цим йому вдалося обезглавити українську націю "класовим" терором протягом
20 - х і початку 30 -х років.
Тому у скрутний час не було організуючої сили, щоб мобілізувати і очолити
український народ на боротьбу проти московської Кровавої Орди. Після Другої
Світової війни кацапизм, незважаючи на надзвичайно вигідну міжнародну ситуацію, не
зміг провести операцію "Україна без українців" шляхом депортації українців в Сибір, Середню Азію, Північ та інші зони.
Москва - Рассєя не змогла, бо Україну захистила героїчна боротьба ОУН - УПА, яка десятиліття вела боротьбу з московським більшовизмом, боротьбу приречену, але
героїчну. Москва – Рассєя просто побоялась продовжувати проект "Жукова - Беріг", бо
боротьба ОУН - УПА могла перерости на загальнонаціональне повстання українців на
всіх теренах совдепії.
В 1991 р. Москва - Рассєя дуже хотіла, але побоялась піти відкритою війною
проти України. Як жаль, що тоді русскіє здрейфовали. Це була б не тільки українсько -
російська війна. І на нашу користь. І ми мали б зараз іншу політичну географію.
Під час Помаранчевої Революції Москва - Рассєя відкрито і нахабно не тільки
втручалася у внутрішні наші справи, але і вимагала, штовхала антиукраїнську п'яту
колону на братовбивство, щоб ослабити нас. Це їм тоді не вдалося. Але ми знаємо, що
таке кацапизм
Тому не треба чекати, коли кацапизм створить в Україні вигідну ситуацію для
агресії і реваншу, а давати відсіч. На русский терор треба відповідати українським
терором.
На будь - які їх агресивні дії відповідати адекватними ударами. Пам'ятаймо, тільки так їх, кацапів - москалів - вєлікоросів - русскіх - язичників, можна змусити бути
"мирними" і поважати інші народи.
Для таких випробувань Україна завжди повинна бути готова і на Державному
рівні і на громадянському.
На державному рівні необхідно створити мобільну групу військ, яка могла б
негайно вступити в бій з агресором.
Тут головне почати бій - відсіч. А там і бог допоможе і народ підніметься.
На громадських засадах українцям необхідно створювати територіальні
формування, які б знешкоджували банд – формування кацапистів, якщо влада їх буде
"терпіти".
Пам'ятайте, кацапизм веде проти нас, на нашій українській землі, тотальну війну і
робити вигляд, що нічого не відбувається, чи то якась мішура, не припустимо - це
смертельно небезпечно і для української держави і для української нації.
Третя дія. Ліквідувати п'яту колону в Україні.
Коли в тіло людини потрапляє чужородне тіло (куля, осколок тощо), то воно
створює гнійне довкілля, яке отруює і знесилює організм. Вихід для оздоровлення
єдиний - видалити з організму це чужородне небезпечне тіло. Тільки тоді можна загоїти
рани. Це прадавня і всім відома істина!
П'ята колона в Україні створювалась окупантами спеціально, щоб ослабити
український народ, знекровлювати його з середини і готувати сприятливу ситуацію для
агресії.
П'ята колона кацапизму - це його агентура і знаряддя вбивства українського
народу і української держави.
І не тільки пасивне знаряддя вбивства. Це і безпосередні вбивці -і виконавці
злочинів, спланованих Москвою - Рассєєю.
Не можна продовжувати, вже в нашій українській державі, рабську! поведінку: нас б'ють, чи готуються вбивати, а ми їх любимо і терпимо.
Безпосередньо п'ятою колоною окупанти вбивали, вивозили, виганяли, витісняли
українців з наших земель, щоб зробити "Україну без! українців".
Так століттями, окупанти забороняли українську мову, витісняли*' нашу мову з
нашого життя, нав'язуючи нам свій "язик". І це на нашій українській землі. Зараз, щоб
"закріпити" завоювання в мовній царині, кацаписти безперестанку і в усі рупори
кричать і вимагають так званого, "двоязичія" в Україні. Не треба дивуватись, що
знаходяться політичні бовдури, які виховані кацапизмом і підігрують їм.
Кацаписька вимога "двоязичія - це витвір бандитської логіки. Спочатку бандит з
допомогою зброї наніс людині важкі рани. І щоб і поглумитися над жертвою і не дати
пораненій людині вижити, бандит-кацапизм пропонує: давай змагатися, хто переможе
той і продовжить жити".
Але щоб в рівних умовах змагатися з озброєним бандитом, поранений повинен
спочатку хоча б спинити кровотечію і загоїти рани. А тоді вже говорити про змагання.
Які цинічні і жорстокі клоунади розігрують вчорашні більшовицькі кати, чи їх
послідовники і рупори, спекулюючи такими святими поняттями як права людини.
Ще недавно, за часів їх совдепії, кацаписти взагаті не визнавали прав людини і
народів. А тих, хто вимагав їх на своїй землі, та й навіть права розмовляти своєю
українською мовою, кацаписти нищили.
Ворожість п'ятиколонників така ж на всьому горизонті життя українського
народу: в економіці, в науці, в культурі, політиці та інше. І поки антиукраїнська п'ята
колона не буде подавлена, відродження України, покращення добробуту всіх її
громадян будуть дуже і дуже повільними і проблематичними. Тому ніяких особливих
пільг, особливих прав п'ятиколонникам. Хочуть жити в Україні, будьте добрі.
Підкоряйтесь законам України і підпорядковуйте свої бажання інтересам українського
народу, на землі якого хочете жити і живете зараз. Це стосується всіх поселенців. Тих, хто не хоче визнавати права українського народу бути господарем на своїй землі, необхідно відправляти на їхню етнічну батьківщину. Мільйони українців хочуть, але не
можуть повернутися в Україну, бо тут їх місце займають кацаписти, що "хочуть Рассєї, але не хочуть в Рассєю". Одним і другим потрібна допомога.
Для цього необхідно створити спеціальну державну Службу Репатріації, яка б
вела реєстр українців за кордоном, особливо на території Рассєї та інших
постсовдепівських країн і бажаючих повернутись в Україну.
Ця ж Служба Репатріації повинна вести реєстр також всіх п'ятиколонників, під
якими б прапорами вони не виступали (русскоязичники, слов'яністи, комуністи, сов'єтисти тощо) проти України.
Цих людей, і їх сім'ї треба обмінювати на українців, що хочуть повернутися в
Україну, але не мають "куди" і часто "за що". А русских, Що "хочуть Рассєї" повертати
в Рассєю.
І не в телятниках, в яких кацаписти вивозили українців. Ні, в купейних вагонах, які їдуть в Рассєю.
Не голодних і не з "русифікованою бурдою", як вони вивозили вбивали українців!
Ні, а з найкращими пайками їжі на дорогу в Рассєю.
Не в болота чи сніги, куди скидали ще живих українців! Ні, а обжиті квартири чи
домівки в Рассєї!
Репатріація - це повернення на батьківщину, а не етнічна чистка: українців в
Україну; русских - в Рассєю.
Репатріація - це справедлива і гуманна справа, яку необхідно робити негайно і
рішуче.
Репатріація — надважлива і невідкладна справа державного керівництва.
Оборотнів - перевертнів українського походження, а таких немало виховала
окупація, ми повинні виховувати самі в себе, в Україні, щоб не бруднити ними інші
народи і країни. Власне бруднити, бо люди, які зрадили свій український народ, здатні
зрадити інший народ, який їх прийме!!!
Четверта дія. Добитися проведення Міжнародного Суду - Трибуналу над
московським більшовизмом.
Над фізично розгромленим німецьким нацизмом країни - переможці провели
Міжнародний Трибунал, відомий як Нюрнбергський судовий процес. Цим були не
тільки покарані тоді ще живі нацисти. Головне його значення - це засудження нацизму
як ідеологічного і політичного явища. І цим було закінчено його ідейний розгром.
І в Західній Європі настала принципово нова атмосфера для співжиття і співпраці
народів.
А нам дістався страшний парадокс історії: московський більшовизм, рекордсмен
злочинності, що був і побратимом – союзником нацистів і їх вчителем, був серед
переможців над німецьким нацизмом.
Злочини кацапизму в образі московського більшовизму, в багато разів
перевершили злочини німецьких нацистів і по масштабах, і по технічному діапазону, і
географії злочинів.
І за це, він, московський більшовизм, не засуджений і не покараний, а ходить в
"героях". Тому і досі з Москви – Рассєї розповсюджуються небезпеки і не тільки нам
українцям, але і світу вцілому.
Який Трибунал потрібний і можливо реально організувати?
Найсправедливішим і найзаслуженішим був би Міжнародний
Трибунал над кацапизмом і його історичним породженням московським
більшовизмом.
Це буде найвидатнішою подією Справедливості, яка також очистила б і сучасну
світову дійсність, і сприяла б виходу із злочинного ординства самої Москви - Рассєї.
Але Москва - Рассєя не Німеччина, вона і зараз ще "пойот і пляшет" в
диявольських спектаклях кацапизму. Тому нічого розраховувати на співпрацю з
російськими постсовками, а тим більше з їхньою державою.
Навпаки, розраховувати треба на їх запеклий опір і підрив всіляких
спроб провести Трибунал.
До честі Прибалтійських держав, вони зуміли організувати в себе такий
Міжнародний суд над "комунізмом". - закордонним паспортом московського
більшовизму.
Це надзвичайна подія - подвиг вільних країн і сміливих людей.
Це поки що обмежена подія, яка не набула ще потрібної юридичної і політичної
сили через те, що найбільші країни - жертви московського більшовизму, серед них і
Україна не представлені державними інститутами.
Тому уряд України повинен виступити ініціатором і одним з організаторів
Міжнародного Трибуналу. Його справедливо було б провести в одному з центрів —
зачинателів московського більшовизму: в Ленінграді або Москві. Але це нереально, так
як там царює той же кацапизм.
Часто можна почути від кацапистів щось на зразок "...навіщо ворушити старе..., як
судити пристарілих немічних... і таке інше". Так то так. Але, вони ж то катували і
вбивали і старих, і жінок, і дітей, і цілі народи. І навіть не покаялись за це!
Кацапизм хитро затягує "розсекречення" злочинів "сталіністів, комуністів, ленінців тощо". Затягував раніше, щоб "зійшло" з цього світу те покоління
безпосередніх виконавців тих злочинів. З такою ж хитрістю і цинізмом вони, русскіє і
К°, зараз переводять "стрілки" на "вождів", "партію" "жидів" і покидьків - перевертнів з
нацменів. І все таки.
Основна мета Трибуналу не стільки судити "пристарілих більшовиків", а
розкрити в Судах масштаби і коріння злочинів московського більшовизму і засудити їх, як злочинні організації, а їх організаторів як міжнародних злочинців. 1 оформити ці
рішення в рамках правової міжнародної системи. Ось це головне.
Це дасть змогу карати нинішніх продовжувачів і послідовників
московського більшовизму і забороняти діяльність підривних
організацій кацапистів на основі таких рішень Міжнародного Трибуналу.
Ще і ще раз. Організація такого Міжнародного Трибуналу повинна бути справою
нашого українського уряду, разом з урядами інших країн.
Поки це стане дійсністю, необхідно організувати потужне видання газет чи
журналів, а також теле-, радіопрограм з назвою "Трибунал", в яких висвітлювались би
пов'язані з цим проблеми і події, а також інформація про конкретних злочинців -
більшовиків.
Це послужить консолідуючим органом і для урядів і для громадськості.
П'ята дія. Добиватися юридично оформленого, прийнятого світовими
інститутами, визнання Голодомору 33, як акту геноциду і етноциду проти українського
народу. Ця робота вже почата і керівництвом України і громадськістю, але не доведена
до результату і торпедується силами зовні і навіть всередині України.
Дії Москви - Рассєї передбачені і зрозумілі, і ніякі " прохання" не переконають
кацапизм визнати своє злодіяння.
Опір жидівства - єврейства, відкритий чи прихований, визнанню Голодомору 33, як геноциду і етноциду необхідно подолати шляхом національного порозуміння: ми
підтримували їх в бажанні своєї держави і засудженні геноциду проти них з боку
німецьких нацистів та інше. Ми розуміємо, чому вони, жиди - євреї, так себе вели в
складі московської Кровавої Орди.
Вони розуміють, що вже немає секретів відносно ролі їх, жидів - євреїв, в
плануванні і виконанні Голодомору 33, як і в інших більшовицьких злочинах. Про це
вже знають всі. Ми готові простити їм, якщо вони підтримають вимогу українців
визнати Голодомор 33, як акт геноциду і етноциду проти української нації. Але якщо
вони і далі будуть підтримувати кацапизм і не тільки в блокуванні правди про
Голодомор 33, та й в інших антиукраїнських дійствах, то Україна, для початку, повинна
припинити проведення на нашій території всіляких політико - релігійних
"міжнародних" заходів жидів - євреїв.
А якщо і це не допоможе, то припинити взагалі їх "концентрацію"
в Україні.
На жаль, нафто - газові козирі Москви - Рассєї поки що "переконують" багатьох
європейських країн утримуватись від визнання Голодомору 33. Але це поки що. Всьому
був початок і буде кінець.
Але і ми, українці, недостатньо наполегливо і масштабно показуємо світу
причини цієї української трагедії. В цьому викритті треба задіяти не тільки писані, але і
головне кіно - і телевізійні засоби. При цьому, треба ясно і без всіляких незручностей
чи недипломатичностей показувати головних керманичів цього злочину: московський
більшовицький уряд, його емісарів, русскіх та жидівських колоністів і їх офіційні та
неофіційні (тоді) організації в Україні. Сучасному світу не дуже болять українські рани, навіть такої глибини як Голодомор 33. Але їм буде цікаво і корисно знати, як русскіє і
їх "партнери" планують і виконують масові вбиства народів. І на цьому треба
розкручувати інформатику про Голодомор 33. Може, подумає такий "буржуй", і їм
колись знадобляться ці знання для власного спасіння!
Шоста дія. Викривати злочинність кацапизму як ідеології і злочинність москалів
-велікоросів - русскіх - язичників, як етносу проти українського народу та й інших
народів. Це також надзвичайно важлива справа, бо власне на цій "дорозі" можна знайти
правду про причини тих трагедій, технології їх творінь, і побачити, як не треба чи треба
захищатись від кацапизму.
В цьому плані треба організувати створення "Реєстру злочинів" кацапистів, а
також і "Енциклопедії злочинності" кацапизму.
В "Реєстрі злочинів"повинні документуватися всі конкретні злочини московських
орд з максимально можливими даними про виконавців, свідків, жертв, наслідків та інші
дані. Зрозуміло, "Реєстр злочинів" - це нескінченна робота в часі і просторі.
При організації захисту від кацапизму "Енциклопедія злочинності"може служити
своєрідним довідником, так як в ній описуються різні види, типи, способи, методи
тощо реалізації злочинів кацапизмом.
Головне, як можна глибше в історичному плані відділити етнічну сутність і
причинність тих злочинів кацапизму від випадкових чи маскуючих факторів.
Сьома дія. Очиститись від історичних фальсифікацій Москви - Рассєї. Всіма і
ними ж, визнано, що російська діюча нині історія – це фальсифікат. Наш інтерес тут не
в боротьбі за їх очищення. Нехай видають себе ким хочуть.
Проблема тут в іншому. На основі своєї історичної фальшивки Москва — Рассєя
натворила і нав'язала свої "похідні" фальшивки для "молодших братів", які тільки і
думали, якби "влитись, воз'єднатись, приєднатись і т.д." до неї. А раби - холуї
кацапизму їх розносили і впроваджували в життя. Століттями кацапизм вогнем і мечем
випалював і вирізав із життя нашу історію і нав'язував свої варіанти, вигідні "старшому
брату", і на яких складались навчальні програми, організовувались урочистості, створювалась ефірна і писана інформація, організовувалась культурна діяльність тощо.
Кого виховує така "історія"?. Патріотів України чи кандидатів у перевертні?!
Тому необхідно очищатись від нав'язаної Москвою – Рассєєю історичної фальші.
Враховуючи тотальний характер; масштаби виробництва і розповсюдження історичних
фальшивок, таке очищення потребує надзвичайних зусиль і безкомпромісності. В
цьому процесі повинні використовуватись найрізноманітніші методи і сучасні засоби.
Наприклад, корисною справою, гідною проблеми могло б бути створення кіно- чи
телесеріалу "Кацапи", який би висвітив звідкіля вийшов, як ішов і куди прийшов етнос
кацапів - москалів — велікоросів - русскіх - язичників.
Цей серіал повинен покрити їх історію:
в часі:
від початку другого тисячоліття і до початку третього;
в просторі: від далекосхідного селища на Амурі і до Балтики в Європі.
В процесі формування:
від маленького азійського племені і до величезної світової імперії.
В усіх таких інформативних площинах - горизонтах необхідно показати
визначальну дію базових ідеологічних принципів, розвиток мутантських і причинність
супутних принципів кацапизму.
На таких інформативних "шкалах" доцільно вибирати найбільш відомі, яскраві і
характерні факти із діяльності окремих "героїв" і московських орд. І на цій основі
будувати цікаві сюжети. Реалізуючи серіал "Кацапи", важливо не відхилятись далеко
від їх історичної магістралі - "шляху кацапів". І кацапські "маліни", і московські
"смути", і царські "округленія граніц", і більшовицький "Інтернаціонал" та інше - це
лише відрізки єдиного "шляху кацапів".
Багато корисного можна розкрити і показати в серіалі "Фарисеї Московського
патріархату". На своєму "шляху кацапів" ці московські попи, то з хрестом, то з "серпом
і молотом", то з молитвенником, то з уставом ВКП(б) - КПСС та іншим
обмундируванням і інструментарієм обробляють "паству", продуктують фальшивки, служать державам - ордам тощо.
Не менш корисним був би екранізований широкомасштабний показ правди про
співпрацю московських більшовиків і німецьких нацистів в підготовці і розпалюванні
Другої Світової війни, їх ідейне єднання і взаємодопомога, а також про причини їх
"розводу".
При очищенні від історичної фальші зараз необхідно бути насторожі, щоб не
потрапити в нові історичні пастки, які розробляються і розставляються галімотами. І
ось чому! Розуміючи, що на старих історичних фальшивках не те що рассєїватися, але і
втриматись стає все важче, ідеологи кацапизму шукають нові можливості в різних
напрямках.
Перший, і поки що основний, це традиційний православно-слов'янський варіант.
В ньому Москва - Рассєя об'являє себе наступником давньоукраїнської держави
Київської Русі, а перейменовані москалі об'єднують всіх і вся в "єдиний великий
русский народ" і таке інше творіння галімотів.
Другий шлях - це спроби створити якийсь більш широкий "гібрид", а не тільки
православно - слов'янський, на основі створеного попередніми ордами, ареалу
московщини і різношерстних нацменшин, що помирають і зникають як такі з карти
народів світу. Це так би мовити проект "багатогранного етносу", щось на подобі
"совєтського народу".
Третій шлях - це створення антиісторичної історії, суть якої довести, що вся
світова історія не дійсна. А раз так, то Москва – Рассєя не єдиний брехун, тому мають
право на історичну брехню і вони - кацаписти.
Є одна категорія противників очищення від історичної фальші. Їх вимоги:
"... не треба переписувати історію, нехай буде такою, яка була і т.д..."
Щось подібне до вимог не викидати з українських міст і сіл "пам'ятники" нашим
катам: "...не треба їх чіпати - це історія...".
Ні, кацаписти всіх мастей і поколінь, переписували історію і не раз саме ви.
Це ж ви, ще у 18 -му ст. переписались з москалів в русскіє і всю вашу біографію -
історію переробили "до основанія".
Це ж ви в совдепії міняли і свою історію, і історії поневолених народів по
бажанню чи з примхи ваших вождів. Так що мовчіть галімоти всіх професій! Ми
хочемо очистити свою, українську біографію від вашого бруду, від ваших "фількіних
грамот".
Розглянуте вище не претендує на вичерпну відповідь. Це лише деякі віхи ідеології
боротьби з кацапизмом, а також найбільш актуальні на сьогодні політичні дії з нашої, української, сторони. Зрозуміло, що боротьбу з кацапизмом необхідно вести і на
економічному, і військовому, і гуманітарному та інших фронтах, тому що кацапизм
веде проти нас тотальну війну, війну на знищення української нації і української
державності.
Післямова
Викладене в "Кацапизмі" це перш за все погляд з українських позицій на одну з
наизлочинніших ідеологічних систем, якою є кацапизм.
Враховуючи геополітичні масштаби "діяльності" Москви - Рассєї, українські
уроки кацапизму і знання його основ, адресуються як призив і застереження всім
країнам і народам.
Кацапизм творив і творить стільки злочинів і таїть стільки небезпек, що важливо і
актуально, щоб про нього знали всі і якнайбільше.
Тому з "Кацапизмом" раджу дружити, а з кацапизмом боротися. В плані
останнього запрошую прийняти участь, як найперше, в таких проектах:
"Реєстр злочинів кацапистів";
"Енциклопедія злочинності кацапизму";
кіно-, телесеріали "Кацапи" і "Фарисеї московського патріархату" та інших.
Вважаю, що надзвичайно актуальними і корисними будуть навчальні програми
про кацапизм.
В практичному плані, для координації міжнародних зусиль, для захисту жертв і
нових об'єктів від кацапизму, необхідне створення Антикацаписького Інтернаціоналу.
Кацапизм - це ідеологічна система етносу москалів - русскіх, яка формувалась і
вдосконалювалась століттями, і правила шостою частиною планети.
Тому буде несправедливо звужувати кацапизм до політичних течій чи локальних
міжетнічних конфліктів, проявів "релігійної чи класової" ворожнечі. Також
несправедливо сприймати і трактувати кацапизм, як щось етнічно образливе чи
полеміку на історичну тему.
Ні, кацапизм - це науковий термін і назва ідеологічної системи. Це своєрідний
дороговказ, який дає змогу дійти до першоджерела - витоку етнозачатних іделогічних
принципів москалів - русскіх.
Наведу декілька ілюстрацій того, як бачились мною прояви кацапизму на
території та з позицій тих народів, де доводилось мені жити і працювати до
"Кацапизму"?
Мордовія (Саранськ). В кінці 50-х років минулого століття життя тих табельних
народів (ерзань і мокшинь) нагадувало приречених на етнічну смерть людей, подібно
до того, як показувалось чи описувалось життя американських індіанців в резерваціях
після їх поразки у війні з"бліднолицими". Різниця в тому бачилась, що і мокшинь і
ерзань прискорено розчинялись в "совєцькому народі". А власне на їхній землі кацапи
створювали "маліни", а після зароджувалась Московщина. В їх народній пам'яті
збереглось багато переказів про злочини москалів - русскіх на їхній землі.
Ярославль початку 60 - років. Серед І.Т.Р.нашого "ящика", крім роботи, домінували дві проблеми: де дістати продукти (за ними їздили по черзі в Москву за 300
км); і куди податися (найпопулярнішими були Україна і Прибалтика).
Корінні русскіє Ярославщини не були чи не сприймались такими агресивними і
ворожими до всіх, як в Москві, чи русскіє в республіках — колоніях, в тому числі і в
Україні. Це підтвердилось пізніше. Серед москалів - русскіх є дві різновидності.
Перша - це москвичі і русскіє в колоніях; друга - це русскіє, що живуть в
"русскіх" місцевостях. Проблеми в тому, що перша є основним носієм кацапизму і
складає більшість чисельності етносу. Ще кидалось у вічі в Ярославлі те, що там
совдепія була значно "полегшеного" зразка у всьому.
Взяти хоча б таку просту річ. В Україні, Прибалтиці і других "республіках"
будинки навіть "райкомів партії" охоронялись "органами" як військові об'єкти. А в
Ярославлі навіть в будинку "Обкому партії "дядя Тьоркін" за 1 руб. пускав "до утра"
будь - яку парочку в кабінети партклерків з диваном". А за 2 руб. навіть в кабінети з
шкіряними диванами.
На заводському стадіоні дозволялось кричати: "бєй французов". І ніхто не
пришивав "анти...".
Подібні явища в "республіках" не проходили.
В Латвії (Рига) ситуація була принципово іншою. Там ще відчувалась вища
побутова і етнічна культура, ніж у "русскіх". І всі, крім професійних кацапистів, старались говорити з "нєрусскім" акцентом, щоб їх не приймали за окупантів.
Серед моїх колег по роботі були і діти тих "латишських стрільців", яких
московські більшовики спочатку використали як найбільш надійну "убойну силу", а
потім як зайців перестріляли.
Правда, перед цим їх оженили на "русскіх", щоб використати їх дітей в
майбутньому для руссифікації Латвії. Після окупації Москва завезла цих дітей в
Латвію. Але всі ті, кого я з них зустрічав, стали патріотами Латвії, а не перевертнями. В
цьому був не тільки "генний" фактор. В Латвії Москва - Рассєя ще не встигла понищити
національну інтелігенцію.
В Ризі більш чутливіше сприймались прояви кацапизму і на віддалі. Це стосується
навіть таких "далеких" речей, як видача видатного розвідника Зорге чи московські
авантюри на Кубі тощо.
Не впевнений, що в Саранську чи Ярославлі так би сприйнялось прилюдне
"чолобітіє" перед всесоюзним збіговиськом галімотів одного з кровожерливих
"комуністів":
"... я хоч єврей за походженням, але я русскій за світоглядом...". Тоді вже десь
відклалось: "що є русскій світогляд?"
Ось так в моїй пам'яті з'явився і такий поширений термін як "жидокацапи".
Жидокацапи - це перевертні - свідомі кацаписти, але з формальними приписами
до інших націй.
Тому жидокацапами є кацаписти не тільки єврейського походження. І не стільки.
Навіть на прикладі Риги відчув ефективність "русскої зброї"': матерщини, тотального злодійства і п'янства.
Коли в 1987 р, востаннє був у Ризі, то з гіркотою відмітив, що і там вже стояли
черги за "водкой" і русскій язик - мат - перемат.
І все таки, тоді вже на вулицях Риги зустрічались люди з латишськими
прапорцями на плечах чи на головних уборах. Ставало веселіше: Латвія живе, Латвія
бореться.
І пригадались 20 - річні плачі вищих чинів Прибалтійського військового округу
(штаб ПВО був у Ризі, і мені доводилось бувати в їх середовищі):
"... ця лиса ер -а (Хрущов) думає, що латиші дурні і повірять, що все Стачін робив.
Не треба нічого розкривати, бо якщо так піде, то нас витурять звідсічя... ".
Мужні латиші, як і всі прибалти, таки витурили Москву - Рассєю. Я радий за них, честь і слава їм!
В Києві я зустрів принципово гіршу ситуацію, більш глибоку руїну, про що в
"Кацапизмі" відмічається.
Тут хочу згадати про одне Київське явище, яке запам'яталось під назвою
"Трагедія Шульженків".
Так сталося, що протягом короткого часу до мене звернулись троє чоловіків з
прізвищем Шульженко, таким українським.
Двоє з них були кияни і з ними велись переговори про роботу в Кібернетиці.
Третій Шульженко тоді жив в Москві і приїхав у Київ, щоб отримати від мене
рецензію на його дисертаційну роботу в галузі мікроелектроніки.
І от всі троє за походженням українці, а в їх паспортах записано "русскіє".
Чому так? їх відповіді - це ілюстрація технологічних схем руссифікації, що
практикувались кацапизмом.
Перший Шульженко (прекрасно говорив українською):
"...я приїхав з Кубані, а там тільки такі видають... "
Другий Шульженко (батьки українці - військові, служили в Грузії):
"...я не грузин. Для гарнізонних паспортистів - всі були русскімі".
Третій Шульженко: "...мої батьки з яїцьких козаків, ось московська прописка..."
Ця "Трагедія Шульженків" - це типова українська трагедія – це наша Біда, породжена злочинним кацапизмом.
Злочинність Москви - Рассєї нескінченна у всіх вимірах: просторі, часі, методах
тощо.
Про злочини москалів - русскіх і їх посібників могли б розповісти:
- і ще ненароджені немовлята, що задихались в утробі матерів, яких русскіє
комуністи спалювали живими;
- і цвіт нації, який русскіє комуністи розстрілювали в "честь" своїх свят;
- і цілі села чи регіони, які русскіє всіх мастей вивозили чи обезлюднювали
голодоморами, щоб звільнити для себе нашу землю; і так до нескінченості.
Тому і в цьому виданні "Кацапизму" немає ненависті. Це лише коротка розмова
про добро і зло. І не наша вина, що останнє, таке конкретне і велике. Тому йому і
приділено більше уваги, як найбільшій небезпеці.
На закінчення хочу подякувати всім моїм однодумцям, які були разом і в
небезпечній совдепівській темряві і на обнадійливих київських майданах.
Спасибі тобі, брате (Кардащук Микола) за те, що ти став колись на місце батька, який не повернувся з війни; ти був братом і другом в нашій боротьбі. Тобі присвячую
це видання "Кацапизму". Тому прости, якщо щось не так.