Примечания
1
Наші підрахунки зроблені за виданнями:
Рапов О.М. Княжеские владения на Руси в X – первой половине XIII в. – Москва, 1977. – С. 233–252;
Літопис Руський. За Іпатським списком переклав Леонід Махновець. – К., 1989. – С. 467–520; та ін.
2
Див., наприклад:
Сахаров А.Н. Дипломатия Святослава. – Москва, 1982;
Толочко П.П. Історичні портрети. Із історії давньоруської і європейської політики X – XII ст. – К., 1990;
Орлов С.А. Владимир Мономах. – Ленинград, 1946;
Котляр М.Ф. Данило Галицький. – К., 1969;
Котляр Н.Ф., Смолий В.А. История в жизнеописаниях. – К., 1990; та ін.
Жанр наукової біографії історичних постатей знайшов значного поширення у польській історіографії. Див, наприклад:
Zakrzewski S. Mieszko I jako budowniczy państwa polskiego. – Warszawa, 1921;
Його ж. Bolesław Chrobry Wielki. – Lwów, Warszawa, Kraków, 1925;
Grabski A.F. Bolesław Chrobry. – Warszawa, 1964;
Lewicki A. Mieszko II. – Kraków, 1876;
Maleczyński K. Bolesław III Krzywousty. – Wrocław, 1975;
Smolka S. Mieszko Stary i jego wiek. – Warszawa, 1881 (wyd. 3 – Warszawa, 1959); та ін.
3
В літературі точиться дискусія з приводу правочинності використання понять “Київська Русь”, “Давня Русь”, “Київська держава”, “Україна-Русь” стосовно до історії найдавнішого державного утворення у слов’ян Східної Європи. Не наша задача тут дискутувати з цього приводу. Відзначимо лише, що, на нашу думку, всі згадані створені вченими найменування мають право на існування. Див.:
Советская историография Киевской Руси. – Лениград, 1978 (автори – В.В.Мавродін, М.Б.Свердлов);
Толочко А.П. Князь в Древней Руси: власть, собственность, идеология. – К., 1992. – С. 185–187.
4
Полное собрание русских летописей. – Т. 1. Лаврентьевская и Суздальская летопись по Академическому списку. Издание второе. – Ленинград, 1926–1928 (далі – ПСРЛ);
ПСРЛ. – Т. 2. Ипатьевская летопись. Москва, 1908;
Новгородская первая летопись старшего и младшего извода. Под редакцией А.Н.Насонова. – Москва, 1950;
Летописец Переяславля-Суздальского. – М., 1851;
Густынская летопись // ПСРЛ. – Т. 2 Санкт-Петербург, 1843;
ПСРЛ. – Т. 25. Московский летописный свод конца XV века… – Ленинград, 1949;
Слово о полку Игореве. Под редакцией В.П.Адриановой-Перетц. – Москва, 1950;
Magistri Vincentii Chronicon Polonorum // Monumenta Poloniae Historica (далі – MPH). – T. 2. – Lwów, 1872 (польський переклад: Mistrza Wincentego Kronika Polska. – Warszawa, 1974);
“Великая хроника” о Польше, Руси и их соседях XI – XIII вв. Составители Л.М.Попова, Н.И.Щавелева. – Москва, 1987 (латиномовний оригінал: Kronika Boguchwala i Godislawa Paska, ed. A.Bielowski// MPH. – T. 2; польський переклад: Kronika Wielkopolska. – Warszawa, 1965);
Kalendarz krakowski // MPH. – T. 2;
Kronika Dzierwy // MPH. – T. 3.– Lwów, 1878;
Rocznik kapitulny krakowski // MPH. – T. 2;
Rocznik krakowski // MPH. – T. 2;
Rocznik krótki // MPH – T. 2;
Rocznik malopolski // MPH. – T. 3;
Rocznik Traski // MPH – T. 3;
Chronica Albrici monachi Trium fontium, a monacho Novi monasterii hoiensis interpolata. // Monumenta Germaniae Historica, Scriptores. – Hannoverae, 1874. – T. 23; та ін.
5
При написанні цього розділу автор прагнув утриматися по можливості від власних оцінок (їм буде досить місця у подальшому тексті книги), а навести ті різні характеристики життя та діяльності князя Романа Мстиславича, що зберіглися в історичній літературі.
6
Полное собрание русских летописей. – Т. 1. Лаврентьевская и Суздальская летопись по Академическому списку. Издание второе. – Ленинград, 1926–1928. – Стб. 687 (далі – ПСРЛ);
Шахматов А.А. Обозрение русских летописных сводов XIV–XVI вв. – Москва, Ленинград, 1938. – С. 70–71;
Пашуто В.Т. Очерки по истории Галицко-Волынской Руси. – Москва, 1950. – С. 18, 26;
Боровський Я.Є. “Похвальне слово” Мойсея, ігумена Видубицького монастиря // Літературна спадщина Київської Русі і українська література XIV–XVIII ст. – К., 1981. – С. 54–58;
Франчук В.Ю. Киевская летопись. – Киев, 1986. – С. 12–13,та ін.
7
Magistri Vincentii Chronicon Polonorum, ed. A.Bielowski // Monumenta Poloniae Historica (далі – MPH). – T. 2. – Lwów, 1872. – P. 193–449; польський переклад: Mistrza Wincentego Kronika Polska. – Warszawa, 1974 (видання підготували К.Абгарович та Б.Кюрбіс); російський переклад фрагментів хроніки, що стосуються Русі див.:
Щавелева Н.И. Польские латиноязычные средневековые источники. – Москва, 1990. – С. 76–140.
Докладно про давньоруські сюжети твору Вінцентія, ставлення краківського хроніста до Русі див.:
Grabski A.F. Polska w opiniach obcych X–XIII w. – Warszawa, 1964. – S. 61–65;
Щавелева Н.И. Тенденциозность средневековой историорафии (на примере хроники Винцента Кадлубка) // Методика изучения древнейших источников по истории народов СССР. – Москва, 1978. – С. 154–165;
Головко О.Б. Київська Русь на сторінках хроніки В. Кадлубека // Український історичний журнал. – 1993. – № 4–6. – С. 27–37.
8
“Великая хроника” о Польше, Руси и их соседях XI – XII вв. – Москва, 1987 (підготували Н.І.Щавелева). Латинський текст хроніки: Kronika Boguchwala i Godislawa Paska, ed. A.Bielowskі // MPH. – T. 2. – P. 454–598.
Останнє польське видання “Великопольської хроніки” див.: Kronika Wielkopolska. Wstęp i komentarze opracowala B. Kürbisówna. – Warszawa, 1965.
9
Тихомиров М.Н. Русский летописец в “Истории Польши” Яна Длугоша // Исторические связи России со славянскими странами и Византией. – Москва, 1969. – С. 228–237;
Лимонов Ю.А. Культурные связи России с европейскими странами в XV–XVII веках. – Ленинград, 1978. – С. 6–96.
10
Długosza Jana Roczniki czyli Kroniki slawnego królestwa Polskiego. – T. 5–6. – Warszawa,1973.– S. 162–164; ср. Котляр М.Ф. До питання про втечу візантійського імператора в Галич у 1204 р. // Український історичний журнал. – 1966. – № 3. – С. 117.
11
Stryjkowski M. Kronika polska, litewska, źmudzka i wszystskiej Rusi. – T. 1. – Warszawa, 1846.– S. 202, 209–214.
12
Historyi Adama Naruszewicza narodu Polskiego. – T. 4. – Warszawa, 1783. – S. 57-106.
13
Густынская летопись // ПСРЛ. – Т. 2.– Санкт-Петербург, 1843. – С. 312, 322, 326–329.
14
Сафонович Феодосій. Хроніка з літописців стародавніх. – К., 1992. – С. 127.
15
Тихомиров М.Н. Василий Никитич Татищев // Историк-марксист. – 1940. – № 6. – С. 5–54;
Кузьмин А.Г. Об источниковедческой основе “Истории Российской” В.Н.Татищева // Вопросы истории. – 1971. – № 9. – С. 214–218.
16
Татищев В.Н. История Российская. – Т. 3. – Москва, 1963.– С. 169–170.
17
Татищев В.Н. История Российская. – Т. 3. – Москва, 1963.– С. 174–175.
18
Карамзин Н.М. История государства Российского. – Т. II-III. – Москва, 1991.– С. 395, 412–413 та ін.
19
Полевой Н. История русского народа. – Москва, 1830. – С. 171–172, 186, 187.
20
Engel J. Geschichte von Halitsch und des Vlodimir. – Wien, 1792. – S. 504.
21
Погодин М.П. Сочинения. – Москва, 1871. – Т. 1. – С. 465–476.
22
Соловьев С.М. История России с древнейших времен. Тома 1–2 // Сочинения. – Кн. 1. – Москва, 1988.– С. 546–547, 562–563.
23
Ключевский В.О. Курс русской истории // Сочинения. – Т. 1. – Москва, 1987.– С. 340–341.
24
Пресняков А.Е. Лекции по русской истории. – Москва, 1939. – С. 30–32.
25
Зубрицкий Д. История древнего Галицко-Русского княжества. – Ч. 2. – Львов, 1852.– С. 122; Ч. 3. – Львов, 1855. – С. 14, 19, 25, 30.
26
Шараневич І. Історія Галицько-Волинської Русі з найдавніших времен до року 1453. – Львів, 1863, та ін.
27
Костомаров Н.И. Собрание сочинений. Исторические монографии и исследования. – Т. 1. – Санкт-Петербург, 1903.– С. 134; його ж. Русская история в жизнеописаниях ее новейших деятелей. – Санкт-Петербург, 1880. – С. 126.
28
Дашкевич Н.П. Княжение Даниила Галицкого по русским и иностранным известиям. – К., 1873. – С. 11.
29
Андрияшев А. Очерк истории Волынской земли до XIV столетия. – Киев, 1887. – С. 143–154.
30
Грушевский М. Очерк истории Киевской земли от смерти Ярослава до конца XIV столетия. – К., 1891. – С. 246.
31
Roeрell G. Geschichte Polens. – Bd. 1. – Hamburg, 1840.– S. 377–381.
32
Gorski K. Stosunki Kazimierza Sprawiedliwego z Rusią. – We Lwowie, 1875. – S. 25–31.
33
Smolka S. Mieszko Stary i jego wiek. Wyd.3. – Warszawa, 1959. – S. 353–407 (перше видання в Кракові в 1881 р.). Близькі до С.Смолькі погляди висловлює німецький вчений Г.Роде, який працював вже в середині наступного XX століття. Див.: Rhode G. Die Ostgrenze Polens. – Bd. 1. – Köln, Graz, 1955. – S. 99-103.
34
Droba L. Stosunki Leszka Bialego z Rusią i Węgrami. – W Krakowie, 1881. – S. 11.
35
Abraham W. Powstanie organizacii kościoła lacińskiego na Rusi. – T. 1. – Lwów, 1904.– S. 98–99.
36
Jablonowski A. Historja Rusi poludniowej do upadku Rzeczy Pospolitej Polskiej. – W Krakowie, 1912. – S. 46–51.
37
Грушевський М.С. Історія України-Руси. – Т. 2. – У Львові, 1905.– С. 222, 227–229, 405–406, 454, 560; Т. 3. – У Львові, 1905. –С. 3, 5–7, 9, 12, 14 та ін.
38
Томашівський С. Українська історія. Старинні часи і середні віки. – Львів, 1919. – С. 85–89.
39
Чубатий М. Західна Україна і Рим у XIII віці у своїх змаганнях до церковної унії // Записки Наукового товариства імені Тараса Шевченка. – Львів, 1917. – Т. 123/124. – С. 10.
40
Дорошенко Д. Нарис історії України. – Друге видання. – Т. 1. – Мюнхен, 1966.– С. 85.
41
Велика історія України. – Видав Іван Тиктор. – Т. 1. – Київ, 1993. – С. 179–210. Перше видання вийшло у Львові в 1935 р. (автор – М.Голубець).
42
Андрусяк М. Історія України. – Ч. 1. – Прага, 1941.– С. 110.
43
Кордуба М. Історія Холмщини й Підляшшя. – Краків, 1941. – С. 48–53.
44
Полонська-Василенко Н. Історія України. – Т. 1. – К., 1992.– С. 192–193.
45
Нариси з історії України. – Вип.1. Київська Русь і феодальні князівства. XII – XIII ст. – К., 1939. – С. 128–132 (автор – Л.Гуслистий).
46
Нарис історії України. – Уфа, 1942. – С. 41 (автор – К.Гуслистий).
47
Про це див.: Ісаєвич Я.Д. Проблема походжння українського народу: історіографічний і політичний аспект // Україна давня і нова. Народ, релігія, культура. – Львів, 1996. – С. 22–42.
48
Historia polityczna Polski. – Cz. 1. Wieki średnie // Encyklopedia Polska. – T. 5. – Kraków, 1920. – S. 129–132 (автор – С.Закжевський).
49
Grodecki R., Zachorowski S., Dąbrowski J. Dzieje Polski średniowiecznej. – T. 1. – Kraków, 1926.– S. 213 (автор – C.Захоровський).
50
Włodarski B. Polityka ruska Leszka Bialego. – Lwów, 1925; див. також посилання 34.
51
Wilkiewicz-Wawrzyńczykowa A. Ze studiów nad polityką polską na Rusi na przełomie XII–XIII w. // Atenium Wileńskie. – 1937. – R. XII. – S. 3-20.
52
Пашуто В.Т. Очерки по истории Галицко-Волынской Руси. – Москва, 1950. – С. 191–193;
Очерки истории СССР. Период феодализма IX – XV вв. в двух частях. Часть первая (IX – XIII вв.). – Москва, 1953.– С. 315, 316, 362, 373, 374 (автор – В.Т.Пашуто);
Пашуто В.Т. Внешняя политика древней Руси. – Москва, 1968. – С. 163, 165, 166, 181–183, 213.
53
Włodarski B. Polska i Ruś: 1194–1340. – Warszawa, 1966;
Włodarski B. Sąsiedstwo polsko-ruskie w czasach Kazimierza Sprawiedliwego. // Kwartalnik historyczny. – 1969. – № 1. – S. 5-18.
54
Крип’якевич І.П. Галицько-Волинське князівство. – К., 1984. – С. 83–84.
55
Котляр М.Ф. Чи міг Роман Мстиславич ходити на половців раніше 1187 р.? // Український історичний журнал. – 1965. – № 1. – С. 117–120;
Його ж. До питання про втечу візантійського імператора в Галич в 1204 р.// Український історичний журнал. – 1966. – № 3;
Його ж. Галицко-Волынская Русь и Византия в XII–XIII вв. (связи реальные и вымышленные) // Южная Русь и Византия. – К., 1991. – С. 20–33 (ср. Grala H. Tradycya dziejopisarska o pobycie wladcy Bizancium w Haliczu // Kwartalnik historyczny. – 1987. – № 3. – S. 660–662);
Котляр М.Ф. Данило Галицький. – К., 1979. – С. 5–27;
Його ж. Військова справа у Галицько-Волинській Русі XII – XIII століття // Жовтень. – 1984. – № 1. – С. 95–97;
Його ж. Формирование территории и возникновение городов Галицко-Волынской Руси IX – XIII вв. – К., 1985;
Його ж. Галицько-Волинська Русь. – Київ, 1998.
В.В.Грабовецький без достатньої для наукового дослідження аргументації прагне довести вірогідність факту втечі Олексія III Ангела до Галича, критикує позицію з цього питання М.Ф.Котляра. Див.: Грабовецький В.В. Галич у міжнародних відносинах XII – XIII століть // Галич і Галицька земля в українському державотворенні (до 1100-річчя Галича і 800-річчя Галицько-Волинського князівства). – Івано-Франківськ, 1999. – С. 78–90.
56
Котляр Н.Ф. Формирование территории и возникновение городов Галицко-Волынской Руси IX – XIII вв. – С. 121.
57
Рыбаков Б.А. Первые века русской истории. – Москва,1963. – С. 153;
Його ж. “Слово о полку Игореве” и его современники. – Москва, 1971. – С. 95–96; та ін.
58
Рапов О.М. Княжеские владения на Руси в X – первой половине XIII в. – Москва, 1977. – С. 175–176.
59
Толочко П.П. Киев и Киевская земля в период феодальной раздробленности XII – XIII вв. – К., 1970. – С. 183.
60
Толочко О.П., Толочко П.П. Київська Русь. – К., 1998. – С. 257–258.
61
Cabań W. Polityka pólnoczno-wschodnia Kazimierza Sprawiedliwego // Rocznik Bialostocki. – Warszawa, 1974. – T. 12. – S. 199–210;
Grala H. Drugie małźeństwo Romana Mścisławowicza // Slavia Orientalis. – Rocz. XXXI. – Warszawa, 1982. – ą 3–4. – S. 115–127;
Головко А.Б. Древняя Русь и Польша в политических взаимоотношениях X – первой трети XIII. – К., 1988; та ін.
62
Щавелева Н.И. Польские латиноязычные средневековые источники. – Москва, 1990.
63
Головко А.Б. Объединительные процессы на Руси в первой половине XIII века // Вопросы истории СССР. – Харьков, 1983. – Вып. 28. – С. 111–112;
Його ж. Давньорусько-польські відносини на початку XIII ст. (про обставини загибелі галицько-волинського князя Романа Мстиславича) // Міжнародні зв’язки України. Наукові пошуки і знахідки. – К., 1991. – С. 7–10;
Його ж. Польша в житті та політиці князя Романа Мстиславича // Польща – Україна: історична спадщина і суспільна свідомість. – Київ,1992. – С. 16–17;
Його ж. Південна Русь і половецький степ у політичній діяльності галицько-волинського князя Романа Мстиславича // Українська козацька держава: витоки та шляхи історичного розвитку. – Черкаси, 1992. – С. 15–17;
Пшик В. Трагедія під Завихостом 1205 року // Республіканець. – 1993. № 3. – С. 22–28.
Останнім часом з’явилося декілька відносно невеликих науково-популярних біографій князя Романа Мстиславича, проте вони майже нічого додаткового не внесли у розробку нашої теми. Див. наприклад:
Войтович Л. Зоря князя Романа // Літопис Червоної Калини. – Львів, 1991. – № 2. – С. 32–35;
Потурай О. Державник мимоволі // Історичний календар. 2000. Упорядники Анатолій Денисенко, Василь Туркевич. – К., 1999. – С. 284–286.
Дещо осторонь за жанром від цих праць стоїть брошура П.М. Кралюка “Роман Мстиславович, князь волинський і галицький”, в якій є посилання на джерела та літературу, робиться спроба показати результати власного наукового аналізу історичних реалій. Автор представляє свою працю як перше наукове, монографічне дослідження біографії князя Романа, проте за багатьма параметрами цю роботу важко віднести до цього жанру. В роботі не використано необхідне коло джерел, вони наводяться не за оригінальними виданнями. М.Кралюк не знає в достатній мірі наукову літературу з проблем історії Східної Європи другої половини XII – початку XIII ст., майже не робить якихось власних висновків, допускає помилки у викладі історичних фактів (див. Кралюк П. Роман Мстиславович, князь волинський і галицький. – Луцьк, 1999).
Необхідно зазначити, що в науково-популярній літературі і підручниках трапляються доволі серйозні огріхи і навіть при дуже короткому викладі біографії князя Романа. Так, наприклад, в популярній “Історії України” Ореста Субтельного невірно вказана дата початку князювання Романа на Волині, приєднання до його земель Києва, помилково серед володінь князя на початку XIII ст. названа Переяславська земля. Не дуже зрозумілою є і інформація про смерть Романа: “В 1205 р., йдучи польськими землями, Роман потрапив у засідку і загинув” (див.: Субтельний О. Історія України. – К.,1991. – С. 65).
64
Baumgarten N. Généalogies et mariages occidentaux des Rurikides Russes du X-e au XIII-e siecle. – Romae, 1927. – Table V. – P. 22–23.
65
Щавелева Н.И. Польки – жены русских князей (XI – середина XII в.) // Древнейшие государства на территории СССР. 1987 г. – Москва, 1989. – С. 56–57.
66
Молодший син Соломеї Казимир у зустрічі не брав участі, оскільки був ще малим.
67
Полное собрание русских летописей (далі – ПСРЛ). – Т. 2. Ипатьевская летопись. – Санкт-Петербург, 1908.– Стб. 308–313.
Аргументація датування: Головко А.Б. Древняя Русь и Польша в политических взаимоотношениях X – первой трети XIII вв. – К., 1988. – С. 74.
68
Оrtliebi Zwifaltensis Chronicon // Monumenta Poloniae Historica. – T. 2. – Lwów, 1872 (далі – MPH). – P. 4–5.
Про систему титулування на Русі, в католичній Європі та Візантії див. докладно: Головко О.Б. Титулатура носіїв державної влади на Русі в контексті середньовічних імперських доктрин // Феодалізм на Україні. – К., 1990. – С. 42–52, де зокрема відзначається, що застосування титулу “rex” (король) свідчило перш за все про суверенність влади його носія до імператорської влади.
69
Balzer O. Genealogia Piastów. – Kraków, 1895. – S. 182–183; та ін.
70
Włodarski B. Sojusz dwóch seniorów. Ze stosunków polsko-ruskich w XII wieku // Europa – Slowiańszczyzna – Polska. – Poznań, 1970. – S. 351. Польський історик не розділяє нащадків Мономаха і називає їх разом – Мономаховичі, проте з контексту його статті ясно, що в даному випадку він розуміє саме волинських Мстиславичів.
71
Щавелева Н.И. Польки – жены русских князей (XI – середина XII в.). – С. 57.
72
Головко А.Б. Древняя Русь и Польша в политических взаимоотношениях X – первой трети XIII вв. – С. 75.
73
Vincentii Chronicon. – L. 4, 23.
Хроніку Вінцентія Кадлубка наводимо за виданням: Magistri Vincentii Chronicon Polonorum, ed. A.Belowski// MPH. – T. 2. – P. 193–449.
74
“Великая хроника” о Польше, Руси и ее соседях XI – XII вв. Составители Л.М.Попова, Н.И.Щавелева. – Москва, 1987. – С. 123–124.
75
Толочко П.П. Древний Киев. – К., 1989. – С. 258–260.
76
ПСРЛ. – Т. 2. – Стб. 311–313.
77
Кучкин В.А. Формирование государственной территории северо-восточной Руси в X – XIII вв. – Москва, 1984. – С. 76–102;
Лимонов Ю.А. Владимиро-Суздальская Русь. – Ленинград, 1987. – С. 38–47.
78
Крип’якевич І.П. Галицько-Волинське князівство. – К., 1984. – С. 72–73.
79
Толочко П.П. Історичні портрети. – К., 1990. – С. 118–121.
80
Annales Magdeburgenses, ed. G.H.Pertz. // Monumenta Germaniae Historica, Scriptores. – T. 16. – Hannoverae, 1859. – P. 188;
ПСРЛ. – Т. 1. Лаврентьевская и Суздальская летопись по Академическому списку. Издание второе. – Ленинград, 1926–1928. – Стб. 322.
81
ПСРЛ. – Т. 1.– Стб. 336.
82
Датування див.: Фонт М. Геза II и Изяслав Киевский // Acta Universitatis Szegediensis de Attila Joszef nominatae. – Sectio linguistica. – T. 15. – Szeged, 1982.– C. 81.
Див. також: Фонт М. Политические отношения венгерского короля Гезы II с Русью // Hungaro-Slavica. – 1983. – C. 33–40.
83
Щавелева Н.И. Польки – жены русских князей. – С. 57.
84
ПСРЛ. – Т. 1. – Стб. 343.
85
Щавелева Н.И. Польки – жены русских князей. – С. 57.
86
Baumgarten N. Généalogies et mariages occidentaux des Rurikides Russes du X-e au XIII-e siecle. – Table V. – P. 22–23.
87
Слово о полку Игореве. Вступительная статья и подготовка древнерусского текста Д.Лихачева. – Москва, 1985. – С. 43.
88
Дмитриев Л.А. Комментарии // Слово о полку Игореве. – С. 214.
89
Рапов О.М. Княжеские владения на Руси в X – первой половине XIII в. – Москва, 1977. – С. 176–177.
90
ПСРЛ. – Т. 2. – Стб. 564, ср. Kürbis B. Komentarz // Mistrza Wincentego Kronika Polska. – Warszawa, 1974. –S. 203.
91
Дати встановлені за виданням: Бережков Н.Г. Хронология русского летописания. – Москва, 1963. – С. 245.
92
Новгородская первая летопись старшего и младшего извода. С предисловием и под редакцией А.Н.Насонова. – Москва, Ленинград, 1950 (далі – НПЛ). – С. 33.
93
ПСРЛ. – Т. 2. – Стб. 722.
94
Скрипник Л.Г., Дзятківська Н.П. Власні імена людей. – К., 1986. – С. 86.
95
Рапов О.М. Княжеские владения на Руси в X – первой половине XIII в. – С. 54, 140–141, 159, 190 та ін.
96
Головко А.Б. “Ромейская империя” в представлениях древнерусских мыслителей // Славяне и их соседи. Этнопсихологические стереотипы в средние века. – Москва, 1990. – С. 82–92.
97
У сполученні імен Роман і Борис (хресне ім’я Романа) проглядається вплив поширеного на півдні Русі вже у перші половині XII ст. борисоглібського культу. Це, на нашу думку, можна розглядати як додатковий аргумент на користь факту народження князя у Переяславлі, місті, неподолік від якого за агіографічною традицією загинув Борис Володимирович “Святий”.
98
ПСРЛ. – Т. 1. – Стб. 343.
99
ПСРЛ. – Т. 1. – Стб. 345.
100
ПСРЛ. – Т. 1. – Стб. 479;
Котляр Н.Ф. Отражение в “Слове о полку Игореве” государственной структуры Руси эпохи феодальной раздробленности // Древнейшие государства на территории СССР. 1985 г. – Москва, 1986. – С. 67.
101
ПСРЛ. – Т. 1. – Стб. 346.
102
ПСРЛ. – Т. 2. – Стб. 489.
103
ПСРЛ. – Т. 2. – Стб. 502.
Про Івана Ротиславича “Берладника” див.
Коновалова И.Г., Перхавко В.Б. Древняя Русь и Нижнее Подунавье. – Москва, 2000. – С. 71–74;
Головко О.Б. Слов’яни Північного Причорномор’я доби Київської Русі і проблема витоків українського козацтва // Український історичний журнал. – 1991. – № 11. – С. 24–35.
104
Наведено за вид.: MPH. – T. 2. – P. 22.
105
Kuczyński S.M. Studia z dziejów Europy Wschodniej X–XVII w. – Warszawa, 1964. – S. 27.
В монографії “Давня Русь і Польща в політичних взаємовідносинах X – XIII ст.” автор цих рядків ставив під сумнів можливість союзу Ізяслава Мстиславича з князівським домом Пястів в 50-60-х роках XII ст. (Головко А.Б. Древняя Русь и Польша в политических взаимоотношениях X – первой трети XIII вв. – С. 81), але зараз вважає, що перебіг тогочасних подій свідчить на користь союзу волинського та галицького князів з Польщею. Відзначимо, що в роботах В.Т.Пашута та Б.Влодарського взагалі применшується ступінь активності взаємин Русі та Польщі в 50-60-ті роки XII ст. Див.:
Пашуто В.Т. Внешняя политика Древней Руси. – Москва, 1968. – С. 158;
Włodarski B. Sojusz dwoch seniorów. Ze stosunków polsko-ruskich XII wieku // Europa – Slowiańszczyzna – Polska. – Poznań, 1970. – S. 362.
106
ПСРЛ. – Т. 2. – Стб. 519, 526.
107
ПСРЛ. – Т. 2. – Стб. 766.
108
Див.: Головко А.Б. Древняя Русь и Польша в политических взаимоотношениях X – первой трети XIII вв. – С. 81.
109
ПСРЛ. – Т. 2. – Стб. 533.
110
Греков Б.Д. Киевская Русь – М., 1953. – С. 512.
111
Vincentii Chronicon. – L. 4, 23.
112
Дядя Романа князь Генріх в 1154 р. із загоном рицарів невдовзі після завершення другого хрестового походу протягом року перебував на Близькому Сході, відвідав Ієрусалім. Відомо, що він, повертаючись додому, запросив до Польщі рицарський орден іоаннітів. Життю та діяльності Генріха Сандомирського присвятив свій роман “Червоні щити” відомий польський письменник Ярослав Івашкевич.
113
Томашівський С. Українська історія. Старинні і середні віки. – Львів, 1919. – С. 85.
114
Повесть временных лет. Под редакцей В.П.Адриановой-Перетц. – М., 1950. – Ч. 1. – С. 158.
115
ПСРЛ. – Т. 2. – Стб. 543.
116
НПЛ. – С. 220. Невідомо на якій підставі Ю.О.Лімонов вважає, що новгородці прийняли Романа під тиском Мстислава Ізяславича (Лимонов Ю.А. Владимиро-Суздальская Русь. – Ленинград, 1987. – C. 68).
117
Котляр М.Ф. Політичні взаємини Києва і Новгорода в XII ст. // Український історичний журнал. – 1986. – № 9. – С. 19–29.
118
Толочко П.П. Древняя Русь. Очерки социально-политической истории. – К., 1987. – С. 136–138.
119
Kijas A. Posadnik Jakun Miroslawowicz. Przyczynek do dziejów walki o wladze w Nowgorodzie Wielkim w XII wieku // Ars historica. Studia z dziejów powszechnych Polski. – Poznań, 1976. – S. 102.
120
НПЛ. – С. 220.
121
НПЛ. – С. 220.
122
НПЛ. – С. 221.
123
НПЛ. – С. 221.
124
ПСРЛ. – Т. 1. – Стб. 361.
125
НПЛ. – С. 220.
126
ПСРЛ. – Т. 1. – Стб. 361.
127
ПСРЛ. – Т. 1. – Стб. 361.
128
НПЛ. – С. 33.
129
ПСРЛ. – Т. 25. Московский летописный свод конца XV в. – Москва, Ленинград, 1949. – С. 82.
130
ПСРЛ. – Т. 2. – Стб. 561–562.
131
Кордуба М. Історія Холмщини та Підляшшя. – Краків, 1941. – С. 48.
132
Котляр М.Ф. Данило Галицький. – К., 1979. – С. 7–8.
133
Рыбаков Б.А. “Слово о полку Игореве” и его современники. – Москва, 1971. – С. 144.
134
Крип’якевич І.П. Галицько-Волинське князівство. – К., 1984. – С. 20.
135
Полное собрание русских летописей (далі – ПСРЛ). – Т. 2. Ипатьевская летопись. – Москва, 1908. – Стб. 559.
136
Котляр Н.Ф. Формирование территории и возникновение городов Галицко-Волынской Руси IX – XIII вв. – К., 1985. – С. 69.
137
Крип’якевич І.П. Історія України. – Львів, 1991. – С. 74;
Котляр М.Ф. Волинська земля: З історії складання державної території Київської Русі // Історія та історіографія. – К., 1985. – С. 30;
Головко А.Б. Древняя Русь и Польша в политических взаимоотношениях X – первой трети XIII вв. – К., 1988. – С. 82–83;
Кучінко М.М. Нариси стародавньої і середньовічної історії Волині (від палеоліту до середини XIV ст.) – Луцьк, 1994. – С. 172, та ін.
138
Седов В.В. Восточные славяне в VI – XIII вв. – Москва, 1982. – С. 92;
Кобычев В.П. В поисках прародины славян. – Москва, 1973. – С. 97.
139
Нерознак В.П. Названия древнерусских городов. – Москва, 1983. – С. 139.
140
Повесть временных лет. Под редакцией В.П.Адриановой-Перетц. – Москва, 1950 (далі – ПВЛ). – Ч. 1. – С. 152;
Котляр М.Ф. Волинська земля: З історії складання державної території Київської Русі. – С. 21;
Лихачев Д.С. Комментарии // ПВЛ. – Ч. 2. – С. 411.
141
ПВЛ. – Ч. 1. – С. 96;
Археология Прикарпатья, Волыни и Закарпатья. – К., 1990. – С. 133 (автор – В.М.Петегирич).
142
ПВЛ. – Ч. 1. – С. 101; пор. Рапов О.М. Княжеские владения на Руси в X – первой половине XIII вв. – Москва, 1977. – С. 37.
143
Князями-намісниками були сини Володимира Святославича, яким київський князь передав в управління землі колишніх племінних княжінь. Див.: Головко А.Б. Земли Западной Руси и объединительная политика Киевского государства в X – первой трети XII вв. // Киев и западные земли Руси в IX – XIII вв. – Минск, 1982. – С. 29.
144
“Руська земля” – територія великокнязівського домену, яка виникла на базі земель колишніх племінних княжінь полян і західних сіверян. В XI ст. на основі “Руської землі” сформувалися три князівства – Київське, Чернігівське та Переяславське. Статус “Руської землі” як центральної частини Русі, загальноруського князівського володіння Рюриковичів фактично звужується до території Київського князівства (Київської землі).
145
ПВЛ. – Ч. 1. – С. 108.
146
ПВЛ. – Ч. 1. – С. 105.
147
Котляр М.Ф. Волинська земля: З історії складання державної території Київської Русі. – С. 21.
148
Кучкин В.А. “Слово о полку Игореве” и междукняжеские отношения 60-х годов XI века // Вопросы истории. – 1985. – № 11. – С. 19–35.
149
ПВЛ. – Ч. 1. – С. 159;
Кучкин В.А. Формирование государственной территории Северо-Восточной Руси в X – XIII вв. – Москва, 1984. – С. 65.
150
Котляр М.Ф. Волинська земля: З історії складання державної території Київської Русі. – С. 22.
151
ПВЛ. – Ч. 1. – С. 135.
152
Котляр М.Ф. Волинська земля: З історії складання державної території Київської Русі. – С. 22–23.
153
Рапов О.М. Княжеские владения на Руси в X – первой половине XIII вв. – Москва, 1977. – С. 89–93;
Baumgarten N. Généalogies et mariages occidentaux des Rurikides Russes du X-e au XIII-e siecle. – Romae, 1927. – Table II;
Пор. Grala H. Drugie malzeństwo Romana Mscisławowicza // Slavia orientalis. – 1982. – № 3–4. – S. 117.
154
ПСРЛ. – Т. 2. – Стб. 363.
155
Новгородская первая летопись старшего и младшего извода. Под редакцией А.Н.Насонова. – Москва, 1950. – С. 214–215.
156
ПСРЛ. – Т. 2. – Стб. 369.
157
Янин В.Л. Новгородские посадники. – Москва, 1962. – С. 93.
158
ПСРЛ. – Т. 2. – Стб. 468.
159
ПСРЛ. – Т. 2. – Стб. 482, пор. стб. 491.
160
ПСРЛ. – Т. 2. – Стб. 545, 548.
161
ПСРЛ. – Т. 2. – Стб. 566.
162
ПСРЛ. – Т. 2. – С. 562
163
Татищев В.Н. История российская. – Москва, 1963. – Т. 3. – С. 127–128.
Пор. Włodarski B. Sąsiedstwo polsko-ruskie w czasach Kazimierza Sprawiedliwego // Kwartalnik historyczny. – 1969. – № 1. – S. 10–11;
Щавелева Н.И. Польские средневековые латиноязычные источники. – Москва, 1990. – С. 128–129.
164
Рапов О.М. Княжеские владения на Руси в X – первой половине XIII в. – С. 159.
165
ПСРЛ. – Т. 2. – Стб. 564.
166
Бережков Н.Г. Хронология русского летописания. – Москва, 1963. – С. 188.
167
ПСРЛ. – Т. 2. – Стб. 564.
168
ПСРЛ. – Т. 2. – Стб. 571.
169
Грушевський М.С. Історія України-Руси. – Т. 2. – У Львові, 1905.– С. 444;
Фроянов И.Я., Дворниченко А.Ю. Города-государства древней Руси. – Ленинград, 1988. – С. 126.
170
ПСРЛ. – Т. 2. – Стб. 584.
171
ПСРЛ. – Т. 2. – Стб. 584.
172
ПСРЛ. – Т. 2. – Стб. 564.
173
В літературі відсутня дефініція головного князя великого князівства-землі, хоча можна застосовувати термін “земельний князь” на противагу князям удільних князівств, з яких складалася переважна більшість земель-князівств.
174
ПСРЛ. – Т. 2. – Стб. 600.
175
ПСРЛ. – Т. 2. – Стб. 616.
176
ПСРЛ. – Т. 2. – Стб. 631.
177
Vincentii Сhronicon. – L. 4, 8.
Хроніку Вінцентія Кадлубка наводимо за виданням: Magistri Vincentii Chronicon Polonorum, ed. A.Belowski // Monumenta Poloniae Historica (далі – MPH). – T. 2. – Lwów, 1872.– P. 193–449.
178
Щавелева Н.И. Польские средневековые латиноязычные источники. – С. 124.
179
Grabski A.F. Polska w opiniach obcych X–XIII w. – Warszawa, 1964. – S. 65.
180
Vincentii Сhronicon. – L. 4, 14.
181
Balzer G. Genealogia Piastów. – Kraków, 1895. – S. 163;
Kürbis B. Komentarz // Mistrza Wincentego Kronika Polska. – Warszawa, 1974. – S. 203.
Див. також: Cabań W. Polityka pólnoczno-wschodnia Kazimierza Sprawiedliwego // Rocznik Bialostocki. – T. 12. – Warszawa, 1974.– S. 201.
О.Бельовський, К.Горський та С.Смолька вважали, що в Бересті до подій 1182 р. сидів Коломан Борисович, племінник Казимира II, а А.Вилкевич-Вавжиньчикова та Г.Роде це питання не розглядають, див.
Belowski A. Komentarz // Monumenta Poloniae Historica. –T. 2. – S. 407–408;
Gorski K. Stosunki Kazimierza Sprawiedliwego z Rusią. – We Lwowie, 1875. – S. 18;
Smolka S. Mieszko Stary i jego wiek. Wyd. 3. – Warszawa, 1959. – S. 332;
Wilkiewicz-Wawrzyńczykowa A. Ze studiów nad polityką polską na Rusi na przełomie XII–XIII w. // Atenium Wileńskie. – 1937. – R. XII. – № 3. – S. 3-20;
Rhode G. Die Ostgrenze Polens. – Bd. 1. – Köln, Graz, 1955.– S. 99.
Б.Влодарський спочатку вважав, що у Бересті до 1182 р. князював Василько Ярополкович, двоюрідний брат Романа (див. Włodarski B. Wołyń pod rządami Rurikowiczów i Boleslawa Jerzego Trojdenowicza // Rocznik Wolyński. – T. 3. – Równe, 1934.– S. 127), а згодом підтримав вище наведену думку О.Бальцера та Б.Кюрбіс про належність Бреста Святославу Мстиславичу (Włodarski B. Sąsiedstwo polsko-ruskie w czasach Kazimierza Sprawiedliwego/ // Kwartalnik historyczny. – 1969. – № 1. – S. 15.
182
“Великая хроника” о Польше, Руси и их соседях XI – XIII вв. Составители Л.М.Попова, Н.И.Щавелева. – Москва, 1987. – С. 122–123;
Długosza Jana Roczniki czyli Kroniki slawnego królestwa Polskiego. – T. 5–6. – Warszawa, 1973. – S. 33–40.
183
Historyi Adama Naruszewicza narodu Polskiego. – T. 4. – Warszawa, 1783. – S. 57.
184
Щавелева Н.И. Польские средневековые латиноязычные источники. – С. 128–130.
185
Rocznik kapitulny krakowski // MPH. – T. 2. – P. 799. Див. також:
Rocznik świętokrzyski // MPH. – T. 2. – P. 799;
Rocznik Traski // MPH. – T. 2. – P. 835.
186
Головко А.Б. Политические отношения Руси и Польши в X – первой трети XIII вв. – К., 1988. – С. 83.
187
Vincentii Chronicon. – L. 4, 14.
188
Vincentii Chronicon. – L. 4, 14.
189
О.Бальцер вважає, що видавець хроніки О.Беловський під впливом Великопольської хроніки на власний розсуд змінив завершальну частину означеної фрази, додавши слова “ratione obsequelae (розраховуючи на підлеглість)”. Див. Balzer G. Genealogia Piastów. – Kraków, 1895. – S. 178.
190
Smolka S. Mieszko Stary i jego wiek. Wyd. 3. – Warszawa, 1959. – S. 332;
Rhode G. Die Ostgrenze Polens. – Bd. 1. – S. 101.
191
ПСРЛ. – Т. 2. – Стб. 633.
192
ПСРЛ. – Т. 2. – Стб. 634.
193
Слово о полку Игореве. Под редакцией В.П.Адриановой-Перетц. – Москва, 1950. – С. 23.
194
Див., наприклад: Рыбаков Б.А. “Слово о полку Игореве” и его современники. – Москва, 1971. – С. 96–98.
Його ж. Петр Бориславич. Поиск автора “Слова о полку Игореве”. – Москва, 1991. – С. 130.
195
Котляр М. Ф. Чи міг Роман Мстиславич ходити на половців раніше 1187 р. // Український історичний журнал. – 1965. – № 1. – С. 117–120;
Його ж. Из исторического комментария к “Слову о полку Игореве” (Кто был Мстислав?) // Древнейшие государства на территории СССР. 1987 г. – Москва, 1989. – С. 43–50;
Його ж. Отражение в “Слове о полку Игореве” государственной структурі Руси эпохи феодальной раздробленности // Древнейшие государства на территории СССР. 1985 г. – Москва, 1986. – С. 64–71.
196
Толочко П.П. Історичні портрети. – К., 1990. – С. 257–264.
197
Слово о полку Игореве. – С. 22;
Котляр Н.Ф. Формирование территории и возникновение городов Галицко-Волынской Руси IX – XIII вв. – С. 115–117.
Вивчення згадки “Слова о полку Ігоревім” та інших джерел дало підставу М.Ф.Котляру зробити ряд цікавих спостережень про розвиток військової справи Романом Мстиславичем в цей час. Головною військовою силою тоді була кінна князівська дружина, на допомогу якій у випадок ворожого нападу збиралося народне ополчення. “Роман Мстиславич, – пише дослідник, – замінив повсюдне поширену на тогочасній Русі кольчугу панциром”. Див.: Котляр М.Ф. Військова справа у Галицько-Волинській Русі XII – XIII століття // Жовтень. – 1984. – № 1. – С. 96–97.
198
Б.Рибаков вважає, що підбір князів в “Золотому слові” Святослава Всеволодовича пов’яаний з активною їх участю у боротьбі з степовиками, перш за все в поході проти Кобяка 1184 р. Див.:
Рыбаков Б.А. Петр Бориславич. Поиск автора “Слова о полку Игореве”. – Москва, 1991. – С. 117–132.
Проте джерела не повідомляють про участь князя Романа в означеному поході. Але згадка про народи “половців” та “хінова” цілком може бути пов’язана з якимось більш ранніми взаєминами волинського князя з кочовиками. Зокрема, якіїсь половецькі загони допомогали белзькому князю Всеволоду під час його походу під Берестя (1182 р.) проти поляків, які потенційно були союзниками Романа Мстиславича. Думку про участь Романа Мстиславича в означеному поході висловлює і Л.В.Войтович, посилаючись при цьому на інформацію В.М.Татіщева, див.:
Войтович Л. Князівські династії Східної Європи (кінець IX – початок XVI ст.): склад, суспільна і політична роль. Історико-генеалогічне дослідження. – Львів, 2000. – С. 15;
Пор. Татищев В.Н. История российская. – Т. 3. – Москва, 1963.– С. 130–131.
199
Войтович Л. Князівські династії Східної Європи (кінець IX – початок XVI ст.): склад, суспільна і політична роль. Істориико-генеалогічне дослідження. – Львів, 2000. – С. 375.
200
ПСРЛ. – Т. 2. – Стб. 744.
201
ПСРЛ. – Т. 2. – Стб. 750.
202
ПСРЛ. – Т. 2. – Стб. 732.
203
Головко О.Б. Слов’яни Північного Причорномор’я доби Київської Русі і проблема витоків українського козацтва // Український історичний журнал. – 1991. – № 11. – С. 33–34.
204
Котляр Н.Ф. Формирование территории и возникновение городов Галицко-Волынской Руси IX – XIII вв. – С. 147.
205
Повесть временных лет. – Ч. 1. – Москва, 1950 (далі – ПВЛ). – С. 21, 58,84;
Исаевич Я.Д. “Грады Червенские” и Перемышльская земля в политических взаимоотношениях между восточными и западными славянами // Исследования по истории славянских и балканских народов. – М., 1972. – С. 117–122;
Його ж. Висляне и лендзяне в IX – X вв. // Формирование раннефеодальных славянских народностей. – М., 1981. – С. 156–170;
Його ж. До питання про західний кордон Київської Русі // Україна давня і нова. Народ, релігія, культура. – Львів, 1966. – С. 81–104; та ін.
Знахідки князівських знаків князя Святослава Ігоревича, батька Володимира I, в Пліснеську, поряд з деякими іншими спостереженнями, дають підставу вважати, що район Західного Бугу попав в сферу впливу Києва по меншій мірі в третій чверті X ст. Див.:
Моця А.П., Сыромятников А.К. Княжеские тамги Святослава Игоревича как источник изучения истории древнеруских городов // Древнерусский город. – Киев, 1982. – С. 84–85;
Головко О.Б. Русь у міжнародному житті Європи IX – X ст. – Київ, 1994. – С. 20–21.
206
ПВЛ. – Ч. 1. – С. 96, 101, докладно про ці події див.:
Головко А.Б. Древняя Русь и Польша в политических взаимоотношениях X – первой трети XIII вв. – К., 1988. – С. 6–40.
Польський дослідник Т.Васілевський та деякі інші автори припускають можливість того, що ці події відбулися на два роки раніше, а саме в 978 р. Див.:
Wasilewśki T. Przemyśl w X–XI wieku w świetle latopisów ruskich // Rocznik przemyski. – 1988. – T. 24/25. – S. 307–314.
207
Я.Д.Ісаєвич вважає, що територія Перемишльської землі після смерті Ярослава Володимировича (1054 р.) належала його синові волинському князю Ігорю Ярославичу (Исаевич Я.Д. “Грады Червенские” и Перемышльская земля в политических взаимоотношениях между восточными и западными славянами // Исследования по истории славянских и балканских народов. – М., 1972. – С. 124).
208
Грушевський М.С. Історія України-Руси. – Т. 2. – С. 46, 74–75.
209
ПВЛ. – Ч. 1. – С. 135.
210
Котляр Н.Ф. Формирование территории и возникновение городов Галицко-Волынской Руси IX – XIII вв. – К., 1985. – С. 38–39.
Пор. Parczewski M. Początki kształtowania się polsko-ruskiej rubieży etnicznej w Karpatach. – Kraków, 1991. – S. 45.
[] вважає, що до кінця XI ст. на Перемишль значний вплив мали угорці.
211
Головко А.Б. Древняя Русь и Польша в политических взаимоотношениях X – первой трети XIII вв. – К., 1988. – С. 67–69.
212
Полное собрание русских летописей (далі – ПСРЛ). – Т. 2. Ипатьевская летопись. – Москва, 1908. – Стб. 633–634.
213
ПСРЛ. – Т. 2. Ипатьевская летопись. – Стб. 634.
214
Vincentii Chronicon, ed. A.Belowski // Monumenta Poloniae Historica (далі – MPH). – T. 2. – Lwów, 1872 – P. 397 (L. 4, 8);
История Венгрии. – Т. 1. – Москва, 1971.– С. 143 (автор – В.П.Шушарін).
215
ПСРЛ. – Т. 2. – Стб. 657.
216
ПСРЛ. – Т. 2. – Стб. 660.
217
Baumgarten N. Généalogies et mariages occidentaux des Rurikides russus du X-e au XIII-e siecle. – Roma, 1927. – Table IX. – № 1–3.
218
ПСРЛ. – Т. 2. – Стб. 612.
219
ПСРЛ. – Т. 2. – Стб. 719.
220
ПСРЛ. – Т. 2. – Стб. 660.
221
Baumgarten N. Généalogies et mariages occidentaux des Rurikides russus du X-e au XIII-e siecle. – Table II. – № 20–21;
Котляр Н.Ф. Формирование территории и возникновение городов Галицко-Волынской Руси IX – XIII вв. – К., 1985. – С. 89.
222
ПСРЛ. – Т. 2. – Стб. 527.
223
ПСРЛ. – Т. 2. – Стб. 660.
224
ПСРЛ. – Т. 2. – Стб. 660.
225
Labuda G. Zaginiona kronika z pierwszej polowy XIII wieku w Rocznikach Królestwa Polskiego Jana Długosza. Próba rekonstrukcji. – Poznań, 1983. – S. 23;
Kürbis B. Komentarz// Mistrza Wincentego Kronika Polska. – Warszawa, 1974. – S. 203;
Щавелева Н.И. Польские латиноязычные средневековые источники. – Москва, 1990. – С. 133. Див. також:
Roeрell G. Geschichte Polens. – Hamburg, 1840. – Bd. 1. – S. 380.
226
Vincentii Chronicon. – L. 4, 15.
227
ПСРЛ. – Т. 2. – Стб. 660.
228
Рыбаков Б.А. Киевская Русь и русские княжества XII – XIII вв. – Москва, 1982. – С. 474.
229
Рыбаков Б.А. Киевская Русь и русские княжества XII – XIII вв. – С. 475, 492.
230
Толочко П.П. Киев и Киевская земля в эпоху феодальной раздробленности XII – XIII веков. – К., 1980. – С. 20–21;
Його ж. Древняя Русь.–К., 1987. – С. 242–244.
231
Черепнин Л.В. К вопросу о характере и форме Древнерусского государства X – начала XIII вв. // Исторические записки. – Т. 89. – Москва, 1975. – С. 365;
Його ж. Пути и формы политического развития русских земель XII – начала XIII вв. // Польша и Русь. – Москва, 1974. – С. 29;
Пашуто В.Т. Историческое значение периода феодальной раздробленности на Руси // Польша и Русь. – С. 11;
Котляр Н.Ф. Отражение в “Слове о полку Игореве” государственной структуры Руси эпохи феодальной раздробленности // Древнейшие государства на территории СССР. 1985 г. – Москва, 1986. – С. 64–71.
232
Толочко О.П. Польща і Русь: спроба створення моделі еволюції потестарних структур // Україна і Польща в період феодалізму. – К., 1991. – С. 18; див. також:
Його ж. Князь в Древней Руси: власть, собственность, идеология. – К., 1992. – С. 54–66.
233
ПВЛ. – Ч. 1. – С. 108.
234
ПСРЛ. – Т. 2. – Стб. 660.
235
Baumgarten N. Généalogies et mariages occidentaux des Rurikides russus du X-e au XIII-e siecle. – Table III. – P. 14. – № 20.
236
ПСРЛ. – Т. 2. – Стб. 660.
237
Можейко И.В. 1185 год (Восток – Запад). – Москва, 1989. – С. 357.
238
ПСРЛ. – Т. 2. – Стб. 660;
Vincentii Chronicon. – L 4, 15. Пор. Grabski A.F. Polska w opiniach obcych X–XIII w. – Warszawa, 1964. – S. 65.
239
ПСРЛ. – Т. 2. – Стб. 661.
240
ПСРЛ. – Т. 2. – Стб. 661.
241
ПСРЛ. – Т. 2. – Стб. 661–662.
242
ПСРЛ. – Т. 2. – Стб. 662.
243
Відзначаючи сильні позиції Рюрика в Південні Русі наприкінці XII століття, необхідно відзначити велику тенденційність у передачі подій цього часу Київським літописем кінця XII ст. Див.: Шахматов А.А. Обозрение русских летописных сводов XIV–XVI вв. – Москва, Ленинград, 1938. – С. 70–71.
244
Шахматов А.А. Обозрение русских летописных сводов XIV–XVI вв. – Москва, Ленинград, 1938. – С. 70–71.
245
ПСРЛ. – Т. 2. – Стб. 662.
246
ПСРЛ. – Т. 2. – Стб. 663.
247
Густынская летопись // ПСРЛ. – Санкт-Петербург, 1843. – Т. 2. – С. 322.
248
ПСРЛ. – Т. 2. – Стб. 663.
249
Baumgarten N. Généalogies et mariages occidentaux des Rurikides russus du X-e au XIII-e siecle. – Table III. – P. 14. (помилково надруковано 13).
250
ПСРЛ. – Т. 2. – Стб. 664.
251
Толочко П.П. Исторические портреты. – К., 1990. – С. 267–268;
Фроянов И.Я., Дворниченко А.Ю. Города-государства древней Руси. – Ленинград, 1988. – С. 144–145.
252
ПСРЛ. – Т. 2. – Стб. 666.
253
Добиаш-Рождественская О.А. Крестом и мечом. Приключения Ричарда I Львиное Сердце. – М., 1991. – С. 30.
254
Vincentii Chronicon. – L. 4, 15;
Gorski K. Stosunki Kazimierza Sprawiedliwego z Rusią. – Lwów, 1875. – S. 27;
Пашуто В.Т. Внешняя политика Древней Руси. – Москва, 1968. – С. 162.
255
Włodarski B. Sąsiedstwo polsko-ruskie w czasach Kazimierza Sprawiedliwego // Kwartalnik historyczny. – 1969. – Т. 1 – S. 9;
Його ж. Wolyń pod rządami Rurikowiczów i Boleslawa Jerzego Trojdenowicza // Rocznik Wolyński. – Równe,1934. – T. 3. – S. 3. – S. 128.
256
ПСРЛ. – Т. 2. – Стб. 667.
М.Ф.Котляр в роботі “Як і чому настала удільна роздробленість на Русі (XII – XIII ст.) – К., 1988” на стор. 90 пише, що з початку правління в 1176 р. протягом майже двадцяти років суздальський князь Всеволод Велике Гніздо не втручався в справи південної Русі, проте цей епізод допомоги Всеволода Володимиру вимушує з такою точкою зору не погодитись.
257
Vincentii Chronicon. – L. 4, 16.
258
Długosza Jana Roczniki czyli Kroniki slawnego Królestwa Polskiego. – T. 5–6. – Warszawa, 1973.– S. 128.
259
Długosza Jana Roczniki czyli Kroniki slawnego Królestwa Polskiego. – T. 5–6. – S. 189–190.
260
Vincentii Chronicon. – L. 4, 19.
Powerski J. Stosunki polsko-pruskie do 1230 r. ze szczególnym uwględnieniem roli Pomorza Gdańskiego. – Toruń, 1968. – S. 128. Автор цих рядків під впливом досліджень В.Т.Пашута помилково писав про те, що руси були союзниками поляків під час походу на ятвягів (Пашуто В.Т. Внешняя политика Древней Руси. С. 163; Головко А.Б. Политические отношения Руси и Польши в X – первой трети XIII вв. – С. 86).
261
Kamiński S. Wizna na tłe pogranicza polsko-rusko-jacwieskiego // Rocznik Białostocki. – T. 1. – Warszawa, 1961.– S. 9-61;
Зоценко В.М. Експорт зброї з Києва в Південно-Східну Прибалтику // Археологія. – К., 1983. – Вип. 44. – C. 47–61.
262
Baumgarten N. Généalogies et mariages occidentaux des Rurikides russus du X-e au XIII-e siecle. – Table IX. – № 6. – р. 39.
263
ПСРЛ. – Т. 2. – Стб. 672.
264
ПСРЛ. – Т. 2. – Стб. 678.
265
Wiliński K. Wałki polsko-ruskie w X–XIII w. – Lódz, 1984. – S. 155.
266
Татищев В.Н. История российская. – Т. 3. – Москва, 1963.– С. 153.
Про розвиток Полоцької землі в XII – на початку XIII ст. див.: Семянчук Г.М. Полацкая земля ў XII – першай палавіне XIII ст. (Змены ў адмыныстрацыйна-палітычнай і тэрытарыяльнай структурах) // Весці Академіі Навук. Беларусі. Серыя Грамадскіх Навук. – 1992. – № 3–4. – С. 41–48.
267
ПСРЛ. – Т. 2. – Стб. 680, 681.
268
ПСРЛ. – Т. 2. – Стб. 682.
269
Расовский Д. О роли черных клобуков в истории Древней Руси // Seminarium Kondakovianum. – T. 3. – Pragae, 1927. – C. 91-109;
Nadgrodzka-Majchrzyk T. Czarni kłobucy. – Warszawa, 1985;
Рычка В.М. Формирование территории Киевской земли (IX – первая треть XII вв.). – К., 1988. – С. 61–63.
270
ПСРЛ. – Т. 2. – С. 683.
271
Толочко П.П. Киев и Киевская земля в эпоху феодальной раздробленности XII – XIII вв. – К., 1980. – С. 182;
Котляр М.Ф. Як і чому настала удільна роздробленість на Русі. – С. 92.
272
ПСРЛ. – Т. 2. – Стб. 683.
273
ПСРЛ. – Т. 2. – Стб. 684.
274
ПСРЛ. – Т. 2. – Стб. 685–686.
275
ПСРЛ. – Т. 2. – Стб. 686.
276
Крип’якевич І.П. Галицко-Волинське князівство. – К., 1984. – С. 89.
277
ПСРЛ. – Т. I. Лаврентьевская и Суздальская летопись по Академическому списку. Издание второе. – Л., 1926–1928. – Стб. 412–413; пор.
Бережков Н.Г. Хронология русского летописания. – Москва, 1963. – С. 85.
278
Vincentii Chronicon. – L. 4, 23.
279
ПСРЛ. – Т. 2. – Стб. 686–687.
280
Vincentii Chronicon. – L. 4, 23.
281
Kürbis B. Komentarz. – S. 215.
282
Vincentii Chronicon. – L. 4, 23.
283
ПСРЛ. – Т. 2. – Стб. 687.
284
Головко А.Б. Древняя Русь и Польша в политических взаимоотношениях X – первой трети XIII вв. – С. 86–87.
285
Rocznik Traski // MPH. – T. 2. – P. 835;
Rocznik krakowski// Ibid. – P. 835;
Rocznik górnośłąski // Ibid. – T. 3. – 1878.– P. 715.
Див. також: Rocznik kapitulny krakowski // Ibid. – P. 800; et al.
В історичній літературі під впливом тих чи інших джерел робиться висновок щодо результату битви під Мозгавой на користь або Мешка старого, або Лешка з Романом. Проте необхідно зазначити, що чимало істориків дуже обережно ставляться до питання про суто ратні результати цієї битви. Зокрема, р.Рьопель, докладно описавши хід бою, нічого не пише про його результат, а знавець історії польсько-руських відносин Б.Влодарський вважає, що битва завершилася безрезультатно. Див.
Roeрell G. Geschichte Polens. – Hamburg, 1840. – Bd. 1. – S. 177–178;
Włodarski B. Wolyń pod rządami Rurikowiczów i Boleslawa Jerzego Trojdenowicza // Rocznik Wolyński.. – T. 3. – Równe, 1934.– S. 129;
Його ж. Polska i Rus: 1194–1340. – Warszawa, 1966. – S. 19.
286
Пашуто В.Т. Внешняя политика древней Руси. – Москва, 1968. – С. 164.
287
ПСРЛ. – Т. 2. – Стб. 688.
288
Зубрицкий Д. История древнего Галицко-Русского княжества. – Львов, 1852. – Ч. 2. – С. 9.
289
Погодин М.П. Сочинения. – Т. 1. – Москва, 1871.– С. 437;
Пашуто В.Т. Внешняя политика древней Руси. – С. 164.
290
ПСРЛ. – Т. 25. Московский летописный свод конца XV в. – Москва, Ленинград, 1949. – С. 97;
Толочко П.П. Дреневнерусский раннефеодальный город. – К., 1985. – С. 162–163.
291
Етимологічний словник літописних географічних назв Південной Русі. Під редакцією О.С.Стрижака. – К., 1985. – С. 162–163.
292
Котляр М.Ф. Данило Галицький. – К., 1979. – С. 51–71;
Baumgarten N. Généalogies et mariages occidentaux des Rurikides russus du X-e au XIII-e siecle. – Table IX. – P. 39.
293
ПСРЛ. – Т. 2. – Стб. 726.
294
ПСРЛ. – Т. 2. – Стб. 698.
295
ПСРЛ. – Т. 2. – Стб. 701.
296
Рапов О.М. Княжеские владдения на Руси в X – первой половине XIII в. – С. 191.
297
ПСРЛ. – Т. 2. – Стб. 720
298
ПСРЛ. – Т. 2. – Стб. 702.
299
ПСРЛ. – Т. 2. – Стб. 702.
300
ПСРЛ. – Т. 2. – Стб. 776.
301
Zajączkowski S. Najdawniejsze osadnictwo Polski na Podlasiu // Rocznik dziejów spolecznych i gospodarczich. – T. V. – Lwów, 1937. – S. 40–41;
Rhode G. Die Ostgrenze Polens. – Bd. 1. – Köln, Graz, 1955.– S. 101.
302
Codex Diplomaticus et Commemorationum Masoviae Generalis. – T. I. Ed. E.Kochanowski. – Varsaviae, 1919.– № 366. – P. 421.
Орден пруських рицарів Христових був створений в 1226–1228 рр. за ініціативою мазовецького князя Конрада та плоцького єпископа Гюнтера в значній мірі за рахунок загону рицарів-меченосців, що прибули сюди з Риги. За місцем проживання орден отримав назву Добжинського і в подальшому формувався з північногерманських рицарів. В 1235 р. за ініціативою легата папи римського Григорія IX Вільгельма Моденського відбулася унія доволі слабкого Добжинського ордену з Тевтонським орденом. Значна частина хрестоносців-добжинців на чолі з магістром Бруном це об’єднання не підтримала. Саме цей загін вирішив використати Конрад Мазовецький, який запропонував рицарям поселитися в руському місті Дорогичині. В основу статуту ордену добжинців, як, до речі і меченосців, було покладено статут ордену тамплієрів, або “бідних рицарів Христа і Соломонова храма”. Про конфлікт Данила з добжинцями див:
Ждан М. Романовичі і німецький хрестоносний Орден // Український історик. – 1973. – № 34 (39–40). – С. 54–68;
Szczawelewa N.I. Sprawa pruska w polityce Daniela Halickiego // Ekspansja niemieckich zakonów rycerskich w strefie Bałtyki od XIII do polowy XVI wieku. – Toruń, 1990. – S. 52–53;
Łowmiański H. Prusy-Litwa-Krzyzacy. – Warszawa, 1989. – S. 436; та ін.
303
Tyszkiewicz J. Cultural process connected with expansion of the Rus of Kiev towards Lithuania in the 9-th – 11-th centuries // Archeologia Polona. – Wroclaw, Kraków, Gdańsk, 1975. – P. 118–120.
Див. також: Сидоренко О.Ф. Українські землі у міжнародній торгівлі (IX – середина XVII ст.). – Київ, 1992. – С. 69–70.
304
Stryjkowski M. Kronika polska, litewska, źmudzka i wszystskiej Rusi. – Warszawa, 1846. – T. 1. – S. 202, 212.
305
ПСРЛ. – Т. 2. – Стб. 721.
306
Див.: Котляр М.Ф. Чи міг Роман Мстиславич ходити на половців раніше 1187 р. // Український історичний журнал. – 1965. – № 1. – С. 119–120.
307
ПСРЛ. – Т. 2. – Стб. 708.
308
Baumgarten N. Généalogies et mariages occidentaux des Rurikides russus du X-e au XIII-e siecle. – Table V. – P. 23. – Table XI. – P. 47;
Kaszdan A. Rus'-Byzantine Princely Marriages in the Eleventh and Twelfth Centuries // Harvard Ukrainian Studies. – 1988/1989. – Vol. XII/XIII. – S. 424;
Котляр М.Ф. До питання про візантійське походження матері Данила Галицького // Археологія. – 1991. – № 2. – С. 48–58.
Пор. Grala H. Drugie malzeństwo Romana Mscisławowicza // Slavia orientalis. – 1982. – № 3–4. – S. 117, де робиться спроба по-новому представити “візантійську” концепцію походження другої дружини Романа Мстиславича.
309
Густинская летопись // ПСРЛ. – Т. 2. – Санкт-Петербург, 1843.– С. 327;
Грушевський М.С. Історія України-Руси. – Т. 2. – С. 454;
Wilkiewicz-Wawrzyńczykowa A. Ze studiów nad polityką polską na Rusi na przełomie XII–XIII w. // Atenium Wileńskie. – 1937. – R. XII. – № 3. – S. 3-20.
У Длугоша смерть Володимира датується 1198 р. Див.: Długosza Jana Roczniki czyli Kroniki slawnego królestwa Polskiego. – T. 5–6. – Warszawa, 1973.– S. 213.
310
Vincentii Chronicon. – L. 4, 24.
311
Vincentii Chronicon. – L. 4, 24.
312
Kürbis B. Komentarz. – S. 224.
313
Гумилев Л.Н. Древняя Русь и Великая степь. – Москва, 1989. – С. 493.
314
Vincentii Chronicon. – L. 4, 24.
315
История Венгрии. – Т. 1. – Москва, 1970. – С. 133, 510 (автор – В.П.Шушарін).
316
Томашівський С. Українська історія. Старинні і середні віки. – Львів, 1919. – С. 88–89;
Пашуто В.Т. Внешняя политика древней Руси. – С. 183.
317
Włodarski B. Sąsiedstwo polsko-ruskie w czasach Kazimirza Sprawiedliwego // Kwartalnik historyczny. – 1969. – T. 1. – S. 17;
Його ж. Polska i Ruś: 1194–1340. – Warszawa, 1966. – S. 20, [].
318
Historia dyplomacji polskiej. – T. 1. – Warszawa, 1982.– S. 144–145 (автор – Г.Лябуда).
319
Смирнов М. Судьбы Червонной или Галицкой Руси до соединения ее с Польшей. – Санкт-Петербург, 1860. – С. 35–36;
Włodarski B. Polska i Ruś: 1194–1340. – Warszawa, 1966. – S. 21.
320
Vincentii Chronicon. – L. 4, 24.
321
Щавелева Н.И. Польские латиноязычные источники. – С. 140.
322
ПСРЛ. – Т. 2. – Стб. 763.
323
Щавелева Н.И. Польские латиноязычные источники. – С. 140.
324
Vincentii Chronicon. – L. 4, 24. І.Я.Фроянов та А.Ю.Дворниченко заперечують факт об’єднання Волині та Галичини наприкінці XII ст., проте така позиція не є переконливою, оскільки суперечить данним джерел, як давньоруських, так і польських (Фроянов И.Я., Дворниченко А.Ю. Города-государства Древней Руси. – Ленинград, 1988. – С. 147).
325
Полное собрание русских летописей (далі – ПСРЛ). – Т. 1. Лаврентьевская и Суздальская летопись по Академическому списку. Издание второе. – Ленинград, 1926–1928.– Т. 1. – Стб. 417.
326
Бережков Н.Г. Хронология русского летописания. – Москва, 1963. – С. 86.
327
Котляр М.Ф. Чи міг Роман Мстиславич ходити на половців раніше 1187 р.? // Український історичний журнал. – 1965. - № 1. – С. 119–120; дещо інакше це питання розглядає у великій статті про другий шлюб Романа польський історик Х.Граля, який вважає, що було тільки два походи Романа проти половців на початку XIII ст.(див.: Grala H. Drugie malzeństwo Romana Mścislawicza // Slavia orientalis. – 1982. – № 3–4. – S. 115–127).
328
Толочко П.П. Древняя Русь. – К., 1987. – С. 154–155.
329
Соловьев С.М. История России с древнейших времен. Тома 1–2. // С.М. Соловьев. Сочинения. – Кн. 1. – Москва, 1988. – С. 559.
330
Грушевський М.С. Історія України-Руси. – Т. 3. – У Львові, 1905.– С. 9;
Пашуто В.Т. Очерки по истории Галицко-Волынской Руси. – Москва, 1950. – С. 193;
Grala H. Drugie malzenstwo Romana Mścislawicza. – S. 115–127.
331
ПСРЛ. – Т. 1. – Стб. 417.
332
ПСРЛ. – Т. 1. – Стб. 418.
333
Не можемо погодитися з досить категоричним твердженням В.І.Стависького, який вважає, що будь-який сильний князь на Русі будь-що хотів сісти в Києві (див.: Стависький В. Князь Данило Романович на київському столі // Галицько-Волинська держава: передумови виникнення, історія, культура, традиції. – Львів, 1993.– С. 99–100).
334
Грушевський М.С. Очерк истории Киевской земли от смерти Ярослава до конца XIV столетия. – К., 1892. – С. 263.
335
Войтович Л. Князівські династії Східної Європи (кінець IX – початок XVI ст.): склад, суспільна і політична роль. Істориико-генеалогічне дослідження. – Львів, 2000. – С. 375.
336
Рыбаков Б.А. Киевская Русь и русские княжества XII – XIII вв. – Москва, 1982. – С. 515.
337
Котляр М.Ф. Формирование территории и возникновение городов Галицко-Волынской Руси IX–XIII вв. – К., 1985. – С. 98–117.
338
Толочко П.П. Древняя Русь. Очерки социально-политической истории. – Киев, 1987. – С. 107; про сильні впливи Русі в Нижньому Подунав’є див: Коновалова И.Г., Перхавко В.Б. Древняя Русь и Нижнее Подунавье. – Москва, 2000. – С. 162–174.
339
Шушарин В.П. Этническая история Восточного Прикарпатья в IX– XII вв. // Становление раннефеодальных славянских государств. – Киев, 1972. – С. 169–171;
Його ж. Свидетельства письменных памятников Королевстава Венгрии об этническом составе населения Воосточного Прикарпатья первой половины XIII века // История СССР. – 1978. – № 2. – С. 38–53;
Князький О.И. Половцы в Нижнем Подунавье // Вопросы истории. – 2000. – № 3. – С. 121–129.
340
Князький И. О. Славяне, волохи и кочевники Днестровско-Карпатских земель с середины XII до нашествия монголо-татар. Автореферат канд. диссертации. – Москва, 1990. – С. 8, 13–14.
Див. також: Головко О.Б. З історії політичного розвитку Галицької Русі в XII – першій половині XIII ст. // Тези доповідей VI Подільської історико-краєзнавчої конференції (Секція археології). – Кам’янець-Подільський, 1985. – С. 79;
Його ж. Слов’янське населення причорноморських степів XII – першої половини XIII ст. // Українське козацтво: витоки, еволюція, спадщина. – Київ, 1993. – Вип. 1. – С. 40–46.
Хронологія антиполовецьких походів Романа Мстиславича докладно досліджена М.Ф.Котлярем. Див.: Котляр М.Ф. Чи міг Роман Мстиславич ходити на половців раніше 1187 р.? //Український історичний журнал. – 1965. – № 1. – С. 119–120.
341
Головко О.Б. Слов’яни Північного Причорномор’я доби Київської Русі і проблеми витоків українського козацтва // Український історичний журнал. – 1991. – № 11. – С. 32–38.
342
Kucharski E., Lewicki M. Rzesza pieczyńska a stosunki polsko-ruskie w X a XII wieku // Księga referatów II Międzynarodowego Zjazdu Slawistów. Sekcja III–IV. – Warszawa, 1934. – S. 44–45;
Kuczyński S.M. Studia z dziejów Europy Wschodniej X–XVII w. – Warszawa, 1964. – S. 42–45; пор.
Dąbrowski K., Nadgrodzka-Majchrzyk T., Trzyarski E. Hunowie europejscy, protobułgarzy, chazarowie, pieczyngowie. – Warszawa, 1975. – S. 615–616;
Parczewski M. Początki kształtowania się polsko-ruskiej rubieźy etnicznej w Karpatach. – Kraków, 1991. – S. 42–43;
Ісаєвич Я. Д. До питання про західний кордон Київської Русі // Україна давня і нова. Народ, релігія, культура. – Львів, 1966. – С. 81–104, де заперечується можливість якогось реального впливу кочівників в районі Карпат та Перемишлю.
343
Galli Chronicon. – L. II, 19 (хроніку Галла Аноніма цитуємо за виданням: Chronica Polonorum // Monumenta Germaniae Historica, Scriptores (далі – MGH SS). – T. 9. – Hannoverae, 1851. – P. 418–478);
Повесть временных лет. – Ч. 1. – Москва, Ленинград, 1950.– С. 141;
Летописец Переяславля-Суздальского. – М., 1851. – С. 51;
Chronici Hungarici compositio saeculi XIV // Scriptores rerum Hungaricarum. – Vol. 1. – Budapestini, 1937.– P. 424–425;
Chronicon Monacense // Ibid. – Vol. 2. – Budapestini, 1938. – p. 80.
344
Лист Фрідріха I “Барбароси” до Вібальда наводимо за вид.: Monumenta Poloniae Historica (далі – MPH). – T. 2. – Lwów, 1872.– P. 22.
345
Vincentii Chronicon. – L. IV, 19, 24 (хроніку Вінцентія Кадлубка наводимо за виданням: Magistri Vincentii Chronicon Polonorum // MPH. – T. 2. – P. 193–449).
346
ПСРЛ. – Т. 1. – Стб. 418.
347
Новосельцев А.П. Термин “вежа” в древнерусских источниках // Древнейшие государства на территории СССР. 1987 г. – Москва, 1989. – С. 17–18.
348
Про локалізацію половецьких стойбищ див.: Плетнева С.А. Донские половцы // “Слово о полку Игореве” и его время. – Москва, 1985. – С. 278–279;
Її ж. Половцы. – Москва, 1990. – С. 150.
349
ПСРЛ. – Т. 1. – Стб. 418.
350
Феннел Д. Кризис средневековой Руси. 1200–1304. – Москва, 1989. – С. 64. Переклад видання: Fennel J. The Crisis of Medieval Russia. – London and New York, 1983.
351
ПСРЛ. – Т. 1. – Стб. 419.
352
Феннел Д. Кризис средневековой Руси. 1200–1304. – С. 64.
353
ПСРЛ. – Т. 1. – Стб. 420.
354
ПСРЛ. – Т. 1. – Стб. 420.
355
ПСРЛ. – Т. 1. – Стб. 420.
356
ПСРЛ. – Т. 1. – Стб. 421.
357
Андрияшев А. Очерк истории Волынской земли до конца XIV в. – К., 1887. – С. 150; також:
Зубрицкий Д. История древнего Галицко-Русского княжества. – Т. 3. – Львов, 1855.– С. 25;
Jablonowski A. Historja Rusi poludniowej do upadku Rzeczy Pospolitej Polskiej. – W Krakowie, 1912. – S. 49.
Близьку до цих авторів позицію займає і М.Ф.Котляр. Дослідник вважає, що Роман утримував Київ за собою, але сидів на троні у Галичі (Котляр Н.Ф. Формирование территории и возникновение годов Галицко-Волынской Руси IX–XIII вв. – К., 1985. – С. 119).
358
Грушевский М.С. Очерк истории Киевской земли от смерти Ярослава до конца XIV столетия. – К., 1891. – С. 267–268;
Його ж. Історія України-Руси. – Т. 2. – У Львові, 1905.– С. 8–9.
Важко погодитись з тезою про те, що Роман здійснив об’єднання Волині, Галичини та Київської землі. Див.:
История Украинской ССР. – Т. 1. – К., 1982.. – С. 383, 409 (автор – П.П.Толочко).
359
Ідея колективного патронату була вперше висловлена нами на початку 90-х років (Головко О.Б. Південна Русь і половецький степ у політичній діяльності галицько-волинського князя Романа Мстиславича // Українська козацька держава: витоки та шляхи історичного розвитку (матеріали других всеукраїнських читань). – Черкаси, 1992. – С. 16) і знайшла підтримку у М.М.Кучінка (Кучінко М.М. Нариси стародавньої і середньовічної історії Волині (від палеоліту до середини XIV ст.) – Луцьк. – С. 173–174).
360
ПСРЛ. – Т. 1. – Стб. 421.
361
Див.: Бибиков М.Б. Византийские источники по истории Руси, народов Северного Причерноморья и Северного Кавказа // Древнейшие государства на территории СССР. 1980 г. – Москва, 1981. – С. 71;
Його ж. Византийские источники // Древняя Русь в свете зарубежных источников. – Москва, 1999. – С. 139.
362
Горский А.А. Русские земли в XIII – XIV веках. Пути политического развития. – Москва, 1996. – С. 64–65; пор.
Ключевский В.О. Курс русской истории // Собрание сочинений. – Т. 1. – Москва, 1997.– С. 531.
363
Татищев В.Н. История российская. – Т. 3. – Москва, 1963. – С. 169–170.
364
Грушевский М.С. Очерк истории Киевской земли от смерти Ярослава до конца XIV столетия. – С. 267.
365
Рыбаков Б.А. Древняя Русь. Сказания, былины, летописи. – Москва, 1963. – С. 163.
366
Котляр М.Ф. Данило Галицький. – К.,1979. – С. 21–22;
Його ж. Формирование территории и возникновение годов Галицко-Волынской Руси IX–XIII вв. – С. 120–121;
Толочко П.П. Киев и Киевская земля в период феодальной раздробленности XII – XIII вв. – К., 1980. – С. 182–183; див. також:
Войтович Л.В. Генеалогія династії Рюриковичів. – К., 1990. – С. 114.
О.П.Толочко в спеціальній статті зробив спробу поставити під сумність вірогідність створення Романом Мстиславичем системи “доброго порядку” (див.: Толочко О.П. Конституційний проект Романа Мстиславича 1203 р.: спроба джерелознавчого дослідження // Український історичний журнал. – 1995. – № 6. – С. 22–36). Для цього автор дуже докладно вивчив історію появи в праці російського історика матеріалу стосовно даного сюжету, прийшов до висновку, що його поява була пов’язана з певними ідеологічними установками, які прагнув провести В.Н.Татіщев в своїй праці, використовуючи сюжет з давньоруської історії. Не вступаючи в дискусію з О.П.Толочком з приводу далеко незаперечної останньої тези, зазначимо, що навіть її визнання не є підставою для спростування факту можливості розробки проекту князем Романом. Б.І.Яценко вважає, що проект князя Романа Мстиславича було підготовлено після 1196 і до 1199 р., тобто до моменту завоювання князем Галича. Див.:
Яценко Б.І. Розвиток державного усторю України-Русі наприкінці XII ст. (Проект Романа Мстиславича і “Слово о полку Ігоревім”) // Український історичний журнал. – 1997. – № 3. – С. 113.
367
Ю.І.Терещенко робить цілком вірогідне припущення на великий вплив германського державного життя на даний проект Романа, але помиляється, коли вважає, що князі-курфюрсти обирали в Германії імператора. Князі обирали короля, а імператором він ставав пізніше після коронації в Римі. Добре відома класична система курфюршества виникла в більш пізній час. Див.:
Терещенко Ю.І. Україна і європейський світ. Нарис історії від утворення Старокиївської держави до кінця XVI ст. – Київ, 1996. – С. 163.
Н.М.Яковенко вважає, що Роман хотів встановити на Русі новий порядок організації князівського управління – систему майорату, тобто систему, яка передбачала наявність серед князів старшого князя (Яковенко Н. Нарис історіії України з найдавніших часів до кінця XVIII ст. – К., 1997. – С. 71).
368
Толочко А.П. Структура княжеской власти в середине IX – середине XIII в. – Автореферат канд. диссертации. – К., 1989. – С. 11–12.
369
Головко А.Б. “Ромейская империя” в представлениях древнерусских мыслителей // Славяне и их соседи. Этнопсихологические стереотипы в средние века. – Москва, 1990. – С. 87–89.
370
ПСРЛ. – Т. 2. Ипатьевская летопись. – М., 1908. – Стб. 741; пор.
Завадская С.В. К вопросу о “старейшинах” в древнерусских источниках XI – XIII вв. // Древнейшие государства на территориии СССР. 1987 г. – М., 1989. – С. 36–42.
371
Grodecki R., Zachorowski S., Dąbrowski J. Dzieje Polski średniowiecznej. – T. 1. – Kraków, 1926.– S. 213 (автор – С.Захоровський);
Włodarski B. Polityka ruska Leszka Bialego. – We Lwowie, 1925. – S. 19.
372
Гумилев А.Н. Древняя Русь и Великая степь. – Ленинград, 1989. – С. 492–493, 494.
373
Про місце прибалтійського регіону у взаєминах Русі і Польщі XII – XIII ст. див.: Головко О.Б. Балтійські племена в політичних взаємовідносинах Давньоруської і Польської держав (X – перша третина XIII ст.) // Україна і Польща в період феодалізму. – К., 1991. – С. 23–34.
374
Рыбаков Б.А. Древняя Русь и русские княжества XII – XIII вв. – Москва, 1982. – С. 493.
375
Engel J.Ch. Geschichte von Halitsch und Vlodimir. – Wien, 1792. – S. 512, та ін.
М.Кордуба запропонував “комбіновану” концепцію, згідно якої Роман під Завихостом уклав перемир’я з Лешком, після чого вирішив зайнятися полюванням, під час якого і загинув, зіткнувшись із загоном польського війська. Див.
Кордуба М. Історія Холмщини і Підляшшя. – Краків, 1941. – С. 53.
Історіографію питання проаналізував В.П.Пшик. Див.:
Пшик В. Трагедія під Завихостом 1205 року // Республіканець. – 1993. – № 3. – С. 22–27.
376
Abracham W. Powstanie organizacji kościoła lacińskiego na Rusi. – №?. – Lwów, 1904. – S. 98–99;
Томашівський С. Українська історія. Старинні і середні віки. – Львів, 1919. – С. 88;
Чубатий М. Західна Україна і Рим у XIII віці у своїх змаганях до церковної унії // Записки наукового товариства імені Шевченка. – Львів, 1917. – Т. 123/124 – С. 10.
У нашій праці (“Давньорусько-польські відносини на початку XIII ст. (Про обставини загибелі галицько-волинського князя Романа Мстиславича) // Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки. – К., 1991. – Вип. 1. – С. 5–8) неточно віддано пріоритет у створенні цієї історіографічної традиції М.Чубатому, хоча творцями її були перш за все А.Абрахам та С.Томашівський. М.Чубатий зробив спробу значно розширити аргументацію попередників, для чого прагув використати матеріали “Діянь єпископів хальберштатських” (Gesta episcopo- rum Halberstadensium // MGH SS. – Hannoverae, 1874. – T. 23. – P. 116) та ув’язати західну політику Романа з тогочасною діяльністю католицької церкви та папи Інокентія III. Необхідно зазначити, що в “Діяннях єпископів хальберштатських” не має свідоцтв, які коректно можна було б використати для доказу якихось контактів галицько-волинського князя з германськими володарями. В сучасній літературі точку зору про участь Романа в конфлікті Вельфів та Гогенштауфенів див.:
Пашуто В.Т. Очерки по истории Галицко-Волынской Руси. – Москва, 1950. – С. 193;
Rhode G. Die Ostgrenze Polens. – Bd. 1. – Kőln, Graz, 1955. – S. 102;
Щавелева Н.И. Древнерусские известия Великопольской хроники // Летописи и хроники. 1976 г. – Москва, 1976. – С. 61–62;
Котляр М.Ф. Данило Галицький. – К., 1979. – С. 24;
Свідерський Ю.Ю. Боротьба Південно-Західної Русі проти католицької експансії в X–XIII ст. – К., 1983. – С. 78;
Гумилев А.Н. Древняя Русь и Великая степь. – С. 493;
Назаренко А.В. Русско-немецкие связи домонгольского времени (IX – середина XIII вв.): состояние проблемы и перспективы дальнейших исследований // Славяно-германские исследования. – Т. 1–2. – Москва, 2000. – С. 25, та ін.
В останній з перерахованих праць її автор – О.В.Назаренко – вважає, що наявність факту згадки про Саксонію в хроніці Альбріка є достатньою підставою для того, щоб не сумніватися в можливій спрямованості походу Романа Мстиславича саме в Німеччину в 1205 р.
377
Котляр Н.Ф. Галицко-Волынская Русь и Византия в XII – XIII вв. // Южная Русь и Византия. – К., 1991. –С. 20–33.
378
Ім'я французького каноніка “Альбрік” (“Albricus)” в історичній літературі дуже часто подається як “Альберік”.
379
Chronica Albrici monachi Trium fontium, a monacho Novi monasterii hoiensis interpolata. Ed. Paulus Scheffer-Boichorst // Monumenta Germaniae Historica, Scriptores. – T. 23. – Hannoverae, 1874. – P. 885.
380
Chronica Albrici monachi Trium fontium, a monacho Novi monasterii hoiensis interpolata. – P. 921.
381
Labuda G. Zaginiona kronika z pierwszej polowy XIII wieku w Rocznikach Królestwa Polskiego Jana Dlugosza. Próba rekonstrukcyi. – Poznań, 1983. – S. 71, 82.
382
Kürbis B. Komentarz // Mistrza Wicentego Kronika Polska. – Kraków, 1974. – S. 225;
Щавелева Н.И. Польские средневековые латиноязычные источники. – Москва, 1990. – С. 139, 151.
383
Rocznik kapitulny krakowski // Monumenta Poloniae Historica (далі – MPH). – T. 2. – Lwów, 1872.– P. 800–801;
Bielowski A. Komentarz // MPH. – T. 2. – P. 800.
384
Kronika Dzierwy // MPH. – T. 3. – Lwów, 1878.– P. 46.
385
“Великая хроника” о Польше, Руси и ее соседях XI – XIII вв. – Москва, 1987. – С. 145 (підготували Л.М.Попова, Н.І.Щавелева).
386
Грушевський М.С. Історія України-Руси. – Т. 3. – У Львові, 1905. – С. 53;
Крип’якевич І.П. Галицько-Волинське князівство. – К., 1984. – С. 100.
387
Rocznik krótki // MPH – T. 2. – P. 800.
388
Rocznik krakowski // MPH – T. 2. – P. 836.
389
Rocznik Traski // MPH – T. 2. – P. 836.
390
Kalendarz krakowski // MPH. – T. 2. – P. 923; пор.
Rocznik malopolski // MPH. – T. 3. – Lwow, 1878.– P. 162.
391
Długosza Jana Roczniki czyli Kroniki slawnego Królestwa Polskiego. – T. 5–6. – Warszawa, 1973.– S. 241–243.
Автор статті про події під Завихостом В.П.Пшик вважає можливим використання для розгляду обставин похода Романа свідоцтв Яна Длугоша (див.: Пшик В. Трагедія під Завихостом 1205 року. – С. 22–28). Незаперечуючи такий напрям наукового пошуку, необхідно відзначити важливість відпрацювання механізму жорсткого критичного аналізу тексту пам’ятки. Більш незаперечливою є конструкція дослідника, побудована на співставленні політики Романа, Данила та Лева Даниловича по відношенню до Сандомирської та Люблинської землі протягом майже 100 років. Це спостереження дає додаткові аргументи на користь думки про прагнення Романа підкорити собі найближчі до Волині землі Малої Польщі. Особливої ваги така гіпотеза набуває, якщо прийняти на увагу погляд Г.Лябуди про належність Кракова Владиславу Ласконогому та про союзницькі відносини останнього в першій половині 1205 р. з Романом проти Лешка та Конрада Казимировичів, яким належали Сандомирщина та Люблинщина.
392
Semkowicz A. Krytyczny rozbiór dziejów polskich Jana Długosza. – Kraków, 1887. – S. 176.
393
Stryjkowski M. Kronika polska, litewska, źmudzka i wszystskiej Rusi. – T. 1. – Warszawa, 1846.– S. 211–214.
394
Грушевський М.С. Історія України-Руси. – Т. 3. – С. 507;
Wilkiewicz-Wawrzyńczykowa A. Ze studiów nad polityką polską na Rusi na przelomie XII–XIII w. // Ateneum Wileńskie. – T. 3. – Wilno, 1937.– S. 20.
395
ПСРЛ. – Т. 2. – Стб. 719.
396
Droba L. Stosunki Leszka Bialego z Rusią i Węgrami. – W Krakowie, 1881. – S. 16;
Włodarski B. Polityka ruska Leszka Bialego. – Lwów, 1925. – S. 27; та ін.
І.П.Крип’якевич вважав, що згаданим у літопису Владиславом був галицький боярин Владислав Кормильчич, відомий з джерел початку XIII ст. як ворог Данила Романовича, проте така версія здається штучною (Крип’якевич І.П. Галицько-Волинське князівство. – С. 86).
397
Historia dyplomacji polskiej. – T. 1. – Warszawa, 1982.– S. 144–145 (автор – Г.Лябуда).
398
Historia dyplomacji polskiej. – T. 1. – S. 151.
399
Engel J. Geschichte von Halitsch und des Vlodimir. – Wien, 1792. – S. 512; пор.
Droba L. Stosunki Leszka Bialego z Rusią i Węgrami. – W Krakowie, 1881. – S. 16.
400
Droba L. Stosunki Leszka Bialego z Rusia i Wegrami. – S. 15–16;
Wilkiewicz-Wawrzyńczykowa A. Ze studiów nad polityka polską na Rusi na przełomie XII–XIII w. – S. 20.
401
ПСРЛ. – Т. 1. – Стб. 425.
402
Włodarski B. Polska i Ruś: 1194–1340. – Warszawa, 1966. – S. 25.
403
Wilkiewicz-Wawrzyńczykowa A. Ze studiów nad polityką polską na Rusi na przelomie XII–XIII w. – S. 20–21.
404
ПСРЛ. – Т. 2. – Стб. 855.
405
ПСРЛ. – Т. 2. – Стб. 893.
406
ПСРЛ. – Т. 2. – Стб. 903.
407
Joannis de Czarnkow Chronicon Polonorum // MPH. – T. 2. – P. 674–675.
Про історичні обставини походу литовських князів Любарта та Кейстута в 1376 р. див.:
Греков И.Б. Восточная Европа и упадок Золотой Орды. – М., 1975. – С. 71.
408
Długosza Jana Roczniki czyli Kroniki slawnego Królestwa Polskiego. – Warszawa, 1973. – T. 5–6. – S. 241–243; пор.
Szambelan Z. Najazdy ruskie na ziemie Sandomierskie w XIII w. // Acta universitatis Lodziensis. – Lódz, 1989. – T. 36. – S. 13.
409
ПСРЛ. – Т. 2. – Стб. 731.
410
Włodarski B. Polska i Ruś: 1194–1340. – Warszawa, 1966. – S. 25.
411
Ця дата стала вихідною для ідентифікації Романа, короля Русі, з галицько-волинським володарем, оскільки саме 19 червня 1205 р. в день пам’яті св. Гервасія та Протасія загинув князь Роман. Див.:
Rocznik Traski // Monumenta Poloniae Historica (далі – MPH). – Lwуw, 1872. – T. 2. – P. 836;
Kalendarz krakowski // MPH. – T. 2. – P. 923;
Rocznik malopolski // MPH. – Lwуw, 1878. – T. 3. – P. 162; пор.
Назаренко А.В. Западноевропейские источники // Древняя Русь в свете зарубежных источников. – Москва, 1999. – С. 264.
412
Цит. за: Карамзин Н.М. История государства Российского. – Т. II-III. – Москва, 1991.– С. 560; пор.
Чубатий М. Західна Україна і Рим у XIII віці у своїх змаганях до церковної унії. – С. 9.
413
Пресняков А.Е. Лекции по русской истории. – М., 1939. – С. 30.
414
Чубатий М. Західна Україна і Рим у XIII віці у своїх змаганнях до церковної унії. – С. 9.
415
Головко А.Б. Xристианизация восточнославянского общества и внешняя политика древней Руси в IX – первой трети XIII века // Вопросы истории. – 1988. – № 9. – С. 59–67;
Його ж. Релігійний фактор у розвитку взаємовідносин Київської Русі з країнами Центральної і Західної Європи // Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки. – Київ, 1993. – Вип. 3. – С. 3–7; та ін.
416
Головко А.Б. Христианизация восточнославянского общества и внешняя политика древней Руси в IX – первой трети XIII века. – С. 67–71.
417
Татищев В.Н. История российская. – Т. 3. – М., 1963.– С. 173.
418
Чубатий М. Західна Україна і Рим у XIII віці у своїх змаганях до церковної унії. – С. 9–10.
419
Грушевський М.С. Історія України-Руси. – У Львові, 1905. – Т. 3. – С. 11–12.
420
Голубинский Е. История русской церкви. – Т. 1. – Ч. 1. – Москва, 1900. – С. 598.
421
Крип’якевич І.П. Історія України. – Львів, 1990. – С. 75;
Томашівський С. Українська історія. – Львів, 1919. – С. 88–89;
Аркас М. Історія України-Руси. – Санкт-Петербург, 1908. – С. 75.
422
Каталог пергаментних документів Центрального державного архіву УРСР у Львові. – К., 1972.
423
Лозинский С.Г. История папства. – Москва, 1986. – С. 120–133;
Заборов М.А. Крестоносцы на Востоке. – Москва, 1980. – С. 196–262.
424
Див. наприклад: Пашуто В.Т. Половецкое епископство // Ost und West in der Geschichte des Denkens und der kulturellen Beziechungen. – Berlin, 1966. – S. 33–40;
Łowmiański H. Początki i rola polityczna zakonów rycerskich nad Baltykiem w wieku XIII–XIV // Polska w okresie rozdrobnienia feudalnego. – Wroclaw, 1973. – S. 233–296;
Шаскольский И.П. Борьба Руси против крестоносной агрессии на берегах Балтики в XII – XIII вв. – Ленинград, 1988.
425
Лозинский С.Г. История папства. – Москва, 1986. – С. 126–129;
Эпоха крестовых походов. Под редакцией Э.Лависса и А.Рамбо. – Санкт-Петербург, 1999. – С. 443–447.
426
Historica Russiae Monumenta. – Petropoli, 1841. – № 3. – P. 3–4 (видавець – І.Тургенєв);
Fejer G. Codex diplomaticus Hungariae ecclesiasticus et civilis. – Budae, 1825. – P. 54.
427
Abraham W. Powstanie organizacji koscioła lacińskiego na Rusi. – T. 1. – Lwów, 1904. – S. 101.
428
Татищев В.Н. История российская. – Москва, 1963. – Т. 3. – С. 173;
Свідерський Ю.Ю. Боротьба Південно-Західної Русі проти католицької експансії в X – XIII ст. – К., 1983. – С. 78.
429
Długosza Jana Roczniki czyli Kroniki slawnego Królestwa Polskiego. – T. 5–6. – Warszawa, 1973.– S. 242;
Крип’якевич І.П. Галицько-Волинське князівство. – С. 87.
430
ПСРЛ. – Т. 2. – Стб. 425.
Польський дослідник Х.Граля пише, що Романа поховали в церкві Богородиці в Галичі (Grala H. Drugie małźeństwo Romana Mścisławowicza // Slavia Orientalis. – 1982. – T. 3–4. – S. 116). Нема сумніву, що автор мав на увазі Успенський собор в столиці Галичини, де 1187 р. було поховано Ярослава Володимировича “Осмомисла” (Раппопорт П.А. Русская архитектура X – XIII вв. – Ленинград, 1982. – С. 118).
431
Див.: Котляр М.Ф. Від Києва до Галича (Осередки державності у Південній Русі XII – XIII ст.) // Роль столиці у процесах державотворення. Історичний та сучасний аспект. – К., 1996. – С. 31–38, де автор висловлює доволі категоричне твердження, що до середини XIII ст. можна вести мову лише про існування Давньоруської держави. Розвиваючи свою позицію, в книзі “Галицько-Волинська Русь. – К., 1998. – С. 154–155”, історик висловлює далеко не безспірну тезу, що по відношенню до Галицько-Волинського князівства не можна застосувати поняття держава: “Справді, держава – це соціально-політична й суспільно-економічна структура з централізованою владою, спільними для своєї території та обов’язковими для всіх її частин системами адміністрації, судочинства й збирання данини (податків). Головне ж – у державі має бути об’єднана вся її територія. У випадку з Галицько-Волинським князівством усе було навпаки”. Автор цих рядків згоден з М.Ф.Котлярем про штучність тези про зміну в цей час держави Русі Галицько-Волинською державою. Перша в цей час продовжувала існувати як конфедерація численних князівств-земель. Але, на нашу думку, останні за свою суттю мали майже повний комплекс ознак держави часів удільної роздробленості.
432
Колесницкий Н.Ф. “Священная Римская империя”: притязания и действительность. – Москва, 1977.
433
Кордуба М. Історія Холмщини й Підляшшя. – Краків, 1941. – С. 51;
Брайчевський М.Ю. Походження Русі. – К., 1968. – С. 191–192.
434
Брайчевський М.Ю. Походження Русі. – С. 192.
435
Poppe A. O tytule wielkoksiązecym na Rusi // Przegląd historyczny. – 1984. – T. 75, zesz. 3. – S. 425;
Приселков М.Д. История русского летописания XI–XV вв. – Ленинград, 1940. – С. 81.
436
Chronica Albrici monachi Trium fontium, a monacho Novi monasterii hoiensis interpolata. – P. 885.
437
Vincentii Chronicon. – L. 4, 24.
438
Головко О.Б. Титулатура носіїв державної влади на Русі в контексті середньовічних імперських доктрин // Феодалізм на Україні. – К., 1990. – С. 42–52.
439
Про формування державної території Південно-Західної Русі див.:
Котляр Н.Ф. Формирование территории и возникновение годов Галицко-Волынской Руси IX–XIII вв. – К., 1985.
440
Греков И.Б. Восточная Европа и упадок Золотой Орды. – Москва, 1975.– С. 13–44;
Шабульдо Ф.М. Земли Юго-Западной Руси в составе Великого княжества Литовского. – Киев, 1987. – С. 5–73.
441
Котляр М.Ф. Данило Галицький. – К., 1979. – С. 27–28.
442
Див.: Головко А.Б. Объединительные процессы на Руси в первой половине XIII в. (на примере Волыни и Галичины) // Вопросы истории СССР. – Харьков, 1983. – Вып. 28. – С. 111–116.
443
Пашуто В.Т. Очерки по истории Галицко-Волынской Руси. – Москва, 1950. С. 142–143;
Полонська-Василенко Н. Княгиня Романовая Анна // Визвольний шлях. – 1954. – Кн. 3. – С. 58–59.
444
Костомаров Н.И. Собрание сочинений. Исторические монографии и исследования. – Т. 1. – Санкт-Петербург, 1903.– С. 148–150.
445
Греков И.Б. Восточная Европа и упадок Золотой Орды. – Москва, 1975. – С. 18–19.
446
Томашівський С. Українська історія. Старинні та середні віки. – Львів, 1919. – С. 89.
447
Ісаєвич Я. Галицько-Волинська держава. – Львів, 1999. – С. 5.
448
“Великая хроника” о Польше, Руси и ее соседях XI – XIII вв. – Москва, 1987. – С. 145 (підготувала Н.І.Щавелева).
449
Długosza Jana Roczniki czyli Kroniki slawnego królestwa Polskiego. – T. 5–6. – Warszawa, 1973.– S. 162–164.
450
Stryjkowski M. Kronika polska, litewska, źmudzka i wszystskiej Rusi. – T. 1. – Warszawa, 1846.– S. 214.
451
Грушевський М. Історія України-Руси. – Т. 3. – Львів, 1905.– С. 14.
452
Грушевський М. Історія України-Руси. – Т. 3. – С. 16.
453
Stryjkowski M. Kronika polska, litewska, źmudzka i wszystskiej Rusi. – T. 1. – Warszawa, 1846.– S. 216.
454
Полное собрание русских летописей (далі – ПСРЛ). – Т. 2. Ипатьевская летопись. – Москва, 1908.– Стб. 813.
455
Ефименко А.Я. История украинского народа. – К., 1990. – С. 76.
456
Рыбаков Б.А. Киевская Русь и русские княжества XII – XIII вв. – Москва, 1980. – С. 496.
457
Рыбаков Б.А. Древняя Русь. Сказания, былины, летописи. – Москва, 1963. – С. 152–153;
Його ж. “Слово о полку Игореве” и его современники. – Москва, 1971. – С. 95;
Котляр М.Ф. Данило Галицький. – К., 1979. – С. 26–27.
458
Жданов И. Русский былевой эпос. – Санкт-Петербург, 1895. – С. 453.
459
Див.: Грушевський М.С. Історія України-Руси. – Т. 3. – С. 506.
460
Рыбаков Б.А. Киевская Русь и русские княжества XII – XIII вв. – Москва, 1982. – С. 168.
461
Татищев В.Н. История Российская. – Т. 3. – Москва, 1963. – С. 174–175.
Цитату з хроніки Мартина Турського наводимо за вид.:
Можейко И.В. 1185 год (Восток – Запад). – Москва, 1989. – С. 499–500.
462
Головко А.Б. “Ромейская империя” в представлениях древнерусских мыслителей // Славяне и их соседи. Этнопсихологические стереотипы в средние века. – Москва, 1990. – С. 82–94.
463
ПСРЛ. – Т. 2. – Стб. 715–716.
464
Слово о полку Игореве. – Москва, 1985. – С. 42.
465
Датування в Галицько-Волинському літопису має умовний характер, оскільки хронологічна сітка пам’ятки не відбиває часових реалій подій (Грушевський М. Хронологія подій Галицько-Волинського літопису // Записки Наукового товариства імені Шевченка. – 1901. – Вип. 3. – С. 1–72), проте для нашого розгляду з’ясування цієї хронології не є принципово важливим.
466
ПСРЛ. – Т. 2. – Стб. 718.
467
ПСРЛ. – Т. 2. – Стб. 720.
468
ПСРЛ. – Т. 2. – Стб. 726.
469
ПСРЛ. – Т. 2. – Стб. 744.
470
ПСРЛ. – Т. 2. – Стб. 813.
471
ПСРЛ. – Т. 2. – Стб. 835–836.
472
Памятники литературы Древней Руси. XI – начала XII века. – Москва, 1978. – С. 298;
Зимин А.А. Память и похвала Иакова Мниха и житие князя Владимира по древнейшему списку // Краткие сообщения Института славяноведения. – Москва, 1963. – Вып. 37. – С. 73–75.
473
ПСРЛ. – Т. 2. – Стб. 836.
474
ПСРЛ. – Т. 2. – Стб. 862.
475
ПСРЛ. – Т. 2. – Стб. 869.
476
ПСРЛ. – Т. 2. – Стб. 895.
477
ПСРЛ. – Т. 2. – Стб. 903, 920.
478
ПСРЛ. – Т. 2. – Стб. 932.
479
ПСРЛ. – Т. 2. – Стб. 935.
480
ПСРЛ. – Т. 2. – Стб. 937.
481
ПСРЛ. – Т. 2. – Стб. 715.
482
Пор.: Історичні передумови воз’єднання українських земель. – К., 1989. – С. 35–36 (автор – Я.Д.Ісаєвич).
483
Повесть временных лет. Под. В.П.Адриановой-Перетц. – Ч. 1. – Москва, 1950. – С. 54.
484
Повесть временных лет. Под. В.П.Адриановой-Перетц. – Ч. 1. – С. 105.
485
Литаврин Г.Г. Идея верховной государственной власти в Византии и Древней Руси домонгольского периода // Славянские культуры и Балканы. – София, 1978. – С. 55.
486
Див., наприклад: Апракос Мстислава Великого. Под ред. Л.П.Жуковской. – М., 1983. – С. 34, 53, 257, пор. 77, 100, 164 та ін. Пор.
Львов А.С. Лексика “Повести временных лет”. – Москва, 1975. – С. 193–207.
487
Див.: Головко А.Б. Объединительные процессы на Руси в первой половине XIII в. (на примере Волыни и Галичины) // Вопросы истории СССР. – Харьков, 1983. – Вып. 28. – С. 111–116.
ТЕЛЕГРАМКанал с обзорами, анонсами новинок и книжными подборками
Книжный Вестник
Бот для удобного поиска книг (если не нашлось на сайте)
Поиск книг
Свежие любовные романы в удобных форматах
Любовные романы
О психологии, саморазвитии и личностном росте
Саморазвитие
Детективы и триллеры, все новинки
Детективы
Фантастика и фэнтези, все новинки
Фантастика
Отборные классические книги
Классика
ВКОНТАКТЕБиблиотека с любовными романами, которая наверняка придётся по вкусу женской части аудитории
Любовные романы
Библиотека с фантастикой и фэнтези, а также смежных жанров
Фантастика
Самые популярные книги в формате фб2
Топ фб2
книги