Королева Марго

1

Екю — назва середньовічних золотих і срібних монет Франції.

2

Гай Юлій Цезар (100—44 рр. до н.е.) — давньоримський державний і політичний діяч, полководець, письменник. Римський консул, диктатор, великий понтифік. Один із найвидатніших полководців античності. Докорінно змінив політично-суспільний і культурний ландшафт стародавнього Середземномор’я і Західної Європи. Представник римського патриціанського роду Юліїв.

3

Александр Македонський (356—323 рр. до н.е.) — дев’ятнадцятий цар Македонії. Геніальний полководець (ще в античну епоху був визнаний одним із найбільших полководців в історії), видатний адміністратор і політик. Засновник великої держави, що охоплювала Македонію, Грецію, завойовану Перську імперію та Єгипет. Його походи позитивно вплинули на розвиток античної науки (особливо географії) і культури (еллінізм).

4

Битва при Іссі (кінець 333 року до н.е.) — відома битва між Александром Македонським і Дарієм III. Армія Александра Македонського (30—40 тис.) розбила армію перського царя Дарія III (120—130 тис.). Та перемога забезпечила завоювання Александром Македонським панування на Егейському морі й у західній половині Перського царства.

5

Битва при Фарсалі (9 серпня 48 до н.е.) — вирішальна битва між військами Гая Юлія Цезаря і Гнея Помпея, що боролися за владу у Римі. Блискуча перемога дала змогу Цезарю стати диктатором — спочатку на 10 років, а потім сенат присвоїв йому цей титул довічно.

6

Тобто до Афродіти (Венери), один з храмів якої розташовувався на острові Кітера (Цитера). Афродіта — у грецькій міфології богиня краси та любові. Одна із 12 верховних олімпійських богів, що мешкають на Олімпі. Цариця німф і грацій.

7

Жак де Санблансе (1457‒1527) — міністр фінансів при Людовіку XII і Франциску I; звинувачений у розтраті, мабуть, несправедливо, був повішений.

8

Цирцея — латинізований варіант імені Кірка — в давньогрецькій міфології чаклунка, дочка Геліоса й Перси (Персеїди), сестра Еета. Споріднена з Гекатою богиня місяця і, як Геката і Медея, представниця чародійства.

9

Сарбакан — духова трубка, виготовлена з двох половинок пальмового стовбура, скріплених спіральною обмоткою. В Європу ці зброю завезли сарацини у XIII столітті, стріляти з неї можна було маленькими стрілами або глиняними кульками. У Франції сарбакан був іграшкою аристократів.

10

Капуя — італійське місто, яке в давнину славилося багатством і розпещеністю жителів і в цьому сенсі стало ім’ям загальним.

11

Льє — стародавня французька міра довжини, використовувалась до введення метричної системи. У різні періоди існували різні відповідники цієї довжини: Старий Паризький льє = 10000 п’єдів = 3,248 км. Новий Паризький льє = 2000 туазів = 3,898 км. Льє поштовий = 2200 туазів = 4,288 км.

12

П’єр де Ронсар (1524‒1585) — французький поет XVI століття. Очолював поетичне об’єднання „Плеяда“, що стояло на засадах збагачення національної літератури надбанням і здобутками літератур Стародавньої Греції та Риму. На честь поета названа Ронсарова строфа — шестирядкова строфа, в якій рядки римуються за схемою: аабввб.

13

Гней Помпей (106‒48 рр. до н.е.) — видатний давньоримський державний діяч і полководець, консул Римської республіки, командувач лояльними сенату військами в громадянській війні 49-45 років до н.е.

14

Алебарда — різновид держакової холодної зброї поліфункціонального призначення. Складається з держака та прикріпленої до нього бойової частини, яка спочатку була комбінацією двох головних елементів: бойової сокири та списа, а також додаткових: чекана, бойового молота, гаків тощо. Основне призначення алебарди — завдавання січних, колючих, іноді пробивних (або розбивних) ударів. Від XIV до XVIII ст. алебарда була на озброєнні піхоти багатьох європейських країн.

15

Мушкетон — особливий рід короткоствольних рушниць для кавалерії або моряків, у яких дуло було ширше снаряда. Така будова ствола дозволяла заряджати зброю картеччю (або просто рубаним свинцем). Укорочений ствол робив мушкетон легше мушкета, але робив стрільбу менш точною. Були дуже поширені мушкетони з невеликим розтрубом (лійкою) на дулі. Призначення розтруба — полегшити процес засипання пороху і картечі в ствол.

16

Аркебуза — ручна вогнепальна зброя. За конструкцією — довга дульнозарядна рушниця. З’явилася в XV столітті. Широко використовувалась у Європі в XVI—XVII сторіччях. Перші аркебузи використовували для запалювання ґніт, що його згодом замінив ґнотовий, пізніше — колісцевий замок.

17

М’яке крісло (від франц. fauteuil).

18

Шаг — українська назва польсько-литовської срібної монети XVII-XVIII століть вартістю у три гроші (трояк), карбованої з 1528.

19

Arbre-sec – сухе дерево (франц.).

20

„До прекрасної зірки“ (франц.).

21

Пулярдка (від фр. poularde) — жирна, відгодована кладена (кастрована) курка. Пулярдки м’ясистіші і швидше варяться, ніж звичайні кури,.

22

Брутальна лайка. Приблизний переклад — „Випустити б кишки папі“.

23

Партазан (протазан) — різновид держакової зброї — спис з плоским і довгим металевим наконечником, спорядженим двома „рогами“. Прикрашався золотою, срібною чи шовковою китицею. Зброя ландскнехта в XVI і охоронців при монархах в XVII. Пізніше виконував функцію почесної зброї офіцерів.

24

Справжню богиню видно за її ходою (лат.).

25

Плутарх (46‒120/127 рр. н.е.) — давньогрецький письменник, історик і філософ-мораліст. Автор знаменитих „Порівняльних життєписів“ і низки філософських творів, написаних у руслі традиції платонізму. Творець жанру біографії. Вищою етичною цінністю для Плутарха є „благодушність“, щиросердечний спокій, досягти якого можна лише добрими справами, дружнім ставленням до людей („філантропія“), суворим виконанням обов’язків щодо оточуючих.

26

„Добре привчати душу до страждання, а шлунок до голоду“ (лат.). *

Тут і далі коментарі з зірочкою (*) — це оригінальні коментарі видання 1937 р. Усі інші коментарі додані редактором при створенні електронної версії даного видання.

27

Німець (італ.).

28

Феба — титаніда, дочка Урана й Геї. Згідно з версією римських поетів, Феба була сестрою Аполлона.

29

Нобль — англійська золота монета, вперше викарбувана 1344 року на пам’ять про перемогу в морській битві над французами біля Сльойса (1340). Нобль став дуже поширеною монетою в Європі.

30

Гедеон — біблійний персонаж, згадуваний у Старому Заповіті. Один із суддів ізраїльських, визволитель ізраїльтян від ярма мідіян.

31

Мушкет — ручна вогнепальна зброя з ґнотовим замком. У Європі мушкети з’явилися вперше в Іспанії на початку XVI століття: спочатку як важкий варіант аркебуза, здатний пробивати лати. У кінці 17 — на початку 18 ст. замінені кременевими рушницями.

32

Останній живий із трьох братів-близнюків Гораціїв — римських патриціїв, що боролися з трьома братами Куріаціями, і переміг їх.

33

Слова на вітер. Дослівно: слова летючі (лат.).

34

Ормузд — у давньоперській міфології — бог добра, який переміг Арімана — бога зла.

35

Ерос — давньогрецький бог кохання. Купідон — у римській міфології — божество кохання, що відповідає грецькому Еросу. Амур — таке ж божество кохання, що й Купідон. Традиційно вважався сином Венери без зазначення батька.

36

Бенвенуто Челліні (1500‒1571) — італійський скульптор, ювелір, живописець, воїн та музикант епохи Ренесансу. Звертався до медальєрного мистецтва. Людина неспокійної і буйної вдачі, у нього було авантюрне життя, відзначене контрастами, пристрастями, злочинами, через що він часто був змушений вирушати у вигнання або тікати.

37

Аякс Теламон — один із грецьких героїв Троянської війни.

38

Стентор — у давньогрецькій міфології — грецький воїн, учасник Троянської війни.Сила голосу Стентора дорівнювала силі голосів п’ятдесяти воїнів; загинув, змагаючись у силі голосу з Гермесом.

39

Ймовірно, автор має на увазі Кіра Молодшого, який повстав у 401 р. до н. е. проти свого брата, царя Артаксеркса II Мнемона.

40

Натяк на ім’я Ганнібал, знаменитого карфагенського полководця (247‒183 рр. до н.е.).

41

Ахілл, також Ахіллес — син царя мірмідонян Пелея та морської богині Фетіди, герой Троянської війни. Прагнучи загартувати сина, Фетіда купала його у водах Стіксу, тому Ахіллес мав єдине вразливе місце — п’яту, за яку його тримала, купаючи, мати. Загинув Ахіллес біля мурів Трої напередодні її падіння. Його вбив Паріс, стрілу якого Аполлон спрямував у вразливе місце героя — його п’яту, коли він, неозброєний, прийшов до Аполлонового храму справити шлюб з дочкою Пріама Поліксеною.

42

Мішель де Нострадам, відомий також як Нострадамус (1505‒1566) — французький астролог, відомий оракул, лікар і алхімік, знаний за свої пророцтва.

43

Роланд — герой французького епосу „Пісня про Роланда“ з циклу про Карла Великого, який мав уславлений ріг Оліфант.

44

Козімо Руджері (Руджієрі) (?‒1615) — флорентійський астролог і радник Катерини Медічі, якого вона привезла з собою до Франції. Завдяки її заступництву, Руджері мав великий вплив при французькому дворі; забобонна королева радилася з Руджері про все і для його астрологічних спостережень звеліла побудувати обсерваторію. В творах Александра Дюма Руджері послужив прототипом парфумера та астролога Рене.

45

Камедь („смола з дерева“) — густий сік, затверділі виділення, слизистих, вуглеводистих речовин (полісахариди), які виступають у деяких рослин на поверхню кори при її пошкодженні.

46

Тафта — різновид глянсової щільної тонкої тканини полотняного переплетення з туго скручених ниток шовку, бавовни тощо. Застосовується для пошиття ошатного та вечірнього одягу, декору і оббивки меблів. Завдяки своїй пластичності і жорсткості, тафта дає можливість створювати пишні силуети, об’ємні драпування.

47

Ангерран де Мариньї (1260‒1315) — суперінтендант фінансів, повішений в Монфоконі після несправедливого суду.

48

Франсіско-Хосе де Гоя (Гойя) (1746‒1828) — іспанський живописець і гравер.

49

Орест — герой давньогрецьких епічних переказів троянського циклу, син царя Агамемнона, героя Троянської війни, який убив свою матір Клітемнестру, щоб помститися за загибель батька, і вічно мучений совістю. Пілад — його вірний друг, який ніколи не залишав його. Переносно Орест і Пілад — нерозлучні друзі.

50

Герцог Немурський, Жак д’Арманьяк (1433‒1477) — паризький губернатор, що неодноразово повставав проти Людовіка XI і страчений за його наказом.

51

Артемісія II Карійська (?‒348 рік до н.е.) — дружина Галікарнаського царя Мавзола, яка, овдовівши, спорудила над прахом чоловіка храм-гробницю, яка вважалася одним із „семи чудес світу“. Назва гробниці — Мавзолей — стала називним ім’ям.

52

Во ім’я отця і сина і святого духа (лат.). *

53

Авгури — офіційні жерці, віщуни в Стародавньому Римі, які, спостерігаючи блискавки та інші явища природи, тлумачення снів, польоти й поведінку птахів, угадували волю богів і провіщали майбутнє.

54

Демосфен (384‒322 рр. до н.е.) — давньогрецький оратор, логограф, політичний діяч. Входить до канону 10 ораторів, визнаний найвидатнішим представником грецької риторики, блискучим стилістом і видатним політиком.

55

Марк Туллій Цицерон (106‒43 рр. до н.е.) — давньоримський політичний діяч республіканського періоду, видатний оратор, філософ і літератор. Один із зачинателів римської розповідної прози. Виходець із незнатної сім’ї, який завдяки своєму ораторському таланту зробив блискучу кар’єру. Цицерон залишив велику літературну спадщину, значна частина якої збереглася до наших днів. Його твори вже в античну епоху здобули репутацію еталонних з погляду стилю.

56

Вислів латиною, що означає „Все живе — смертне“.

57

Каструччіо Кастракані (1281‒1328) — італійський кондотьєр, правитель Лукки в титулі герцога, синьйор Каррари, Леричі, Пізи, Пістої, Понтремолі та Сарцани і гонфалоньєр Священної Римської імперії.

58

Венера — давньоримська богиня весни і садів. Її образ було запозичено з грецької богині краси і кохання Афродіти. Була покровителькою сили кохання, могла запалювати це почуття, наділяти красою і сама вважалася зразком жіночої вроди.

59

Адоніс — у давньогрецькій міфології був смертним коханцем богині Афродіти. Одного разу під час полювання Адоніса вбив кабан і він помер на руках у Афродіти, коли вона плакала. Його кров змішалася з її сльозами і стала квіткою анемоною.

60

Вакх (Бахус, Діоніс) — один із найпопулярніших богів Давньої Греції, бог рослинності, родючості, вологи, покровитель виноградарства й виноробства. У переносному розумінні Діоніс Бахус-Вакх — вино і пов’язані з ним веселощі.

61

Церера (Керера) — давньоримська богиня родючості та хліборобства.

62

Буало-Депрео, Нікола (1636‒1711) — французький поет, критик, теоретик класицизму.

63

Хто в мене коло ношів? (лат.). *

64

Два пажі й конюх (лат.). *

65

Добре, вони неуки. Скажи, Ла Моль, кого знайшов ти в своїй кімнаті? (лат.). *

66

Герцога Франсуа (лат.). *

67

Що він робив? (лат.). *

68

Не знаю (лат.). *

69

З ким? (лат.). *

70

З невідомим (лат.). *

71

Що це? (нім.).

72

Я не розумію (нім.).

73

Йди до біса (нім.).

74

Я сама; увійдіть, любий (лат.). *

75

Медор — персонаж поеми великого італійського поета епохи Відродження Лудовіко Аріосто (1474‒1533) „Несамовитий Роланд“, красивий, хоробрий і скромний юнак.

76

Маргарита — перлина (грец.).

77

„Вона носила великі фіжми, що мали навкруги кишеньки, в кожній з тих кишеньок містилася коробочка з серцем когось із покійних її коханців; бо вона дбала, щоб серця їх було бальзамовано, коли вони вмирали. Фіжми ці вішались щовечора на гачку й замикались на висячий замок за спинкою її ліжка“. (Тальман де Ріо, „Історія Маргарити де Валуа“). *

78

Гра слів: Гіацинт — одне з імен Ла Моля та ім’я грецького царевича, улюбленця Аполлона, юнака, що відрізнявся незвичайною красою. Коли він загинув, з його крові Аполлон створив квітку Гіацинт (грец. міф).

79

Уїстіті — примат із сімейства ігрункових, дуже маленька мавпа.

80

Альбрехт Дюрер (1471‒1528) — найславетніший німецький живописець та гравер із прижиттєвою світовою славою, видатний геометр та інженер-фортифікатор, родоначальник європейської акварелі, механік, архітектор та теоретик мистецтва. Визнаний найбільшим європейським майстром ксилографії, який підняв її на рівень справжнього мистецтва. Художник поєднав відкриття італійського Ренесансу з мистецькими традиціями північної Європи.

81

Меделян — вимерла порода собак. Належить до групи молосів та догів. Використовувалася при цькуванні та полюванні на ведмедя. Перші згадки відносяться до XV століття. Аж до ХІХ століття зберігалася чистокровність породи. Під час процвітання породи меделяни були одними з найбільших собак у світі.

82

Аграф — застібка у вигляді брошки для зачісок, суконь. Іноді виготовлявся із дорогоцінних металів — золота, срібла з рельєфним декором, карбуванням, емаллю.

83

Карл IX був одружений з Єлизаветою Австрійською, дочкою Максиміліана. *

84

Шукай і знайдеш (лат.). *

85

Гомер (VIII—VII ст. до н.е.) — легендарний давньогрецький поет, автор „Іліади“ та „Одіссеї“, двох славетних грецьких епічних поем, що започаткували європейську літературу.

86

Діомед — цар Аргосу; один з найхоробріших героїв Троянської війни.

87

Теокріт, також Феокріт (бл. 300 — бл. 260 рр. до н.е.) — давньогрецький поет, один з найвидатніших представників літератури раннього еллінізму. Заснував жанр ідилії, у якій предметом милування стає простота і природність невимогливого побуту. Ідилії Теокріта започаткували європейську традицію „буколічної“ літератури.

88

Карл плутає вислови з двох біблійних книг: „…після проходження корабля… неможливо знайти сліду… від птаха… не залишається ніякого знака її шляху…“ (Книга Премудрості Соломона, V, 10, 11) і „Три речі незбагненні для мене, і чотирьох я не розумію: шляхи орла на небі, шляхи змія на скелі, шляхи корабля серед моря та шляхи чоловіка до дівчини“ (Книга Приказок Соломонових, XXX, 18, 19).

89

„...тісна брама і вузький шлях, що ведуть в життя...“ — Євангеліє від Матвія, VII, 14.

90

Справді, коли б цей позашлюбний хлопчик, потім славетний герцог Ангулемський, що помер в 1650 році, був би шлюбним сином Карла IX, — він усунув би від королювання Генріха III, Генріха IV, Людовіка XIII і Людовіка IV. Що дав би він натомість? Розум не знаходить відповіді і губиться в мороці такого питання. *

91

Я чарую всіх (лат.). *

92

Франциск II (1544‒1560) — король Франції з династії Валуа (1559‒1560 роки) та король-консорт Шотландії (1558‒1560 роки). Одружений з Марією Стюарт, племінницею Гізів, повністю підпав під їхній вплив. Це була одна з серйозних причин, внаслідок яких у 1560 р. спалахнув гугенотський Амбуазький заколот.

93

Побічного сина батька Катерини, герцога Алессандро, було вбито його родичем Лоренціно, який очолив змову проти нього; вбивця, однак, змушений був тікати і згодом сам був убитий.

94

Гог і Магог — у біблійній есхатології два народи, нашестя яких потрясе світ незадовго до другого приходу Месії (Книга пророка Єзекіїля, гл. 38).

95

Біон і Мосх (II ст. до н.е.) — давньогрецькі (елліністичні) поети, майстри буколічної поезії.

96

Дафніс і Коридон – персонажі пасторальної поезії та драматургії XVII‒XVIII ст.

97

Ісократ (436‒338 до н.е.) — давньогрецький філософ, логограф і риторик. Був учнем Горгія і прямим спадкоємцем софістичної освітньої системи. Найвидатніший представник урочистої (епідиктичної) промови. Зараховується до канону 10 ораторів.

98

Промова королеви Маргарити до послів Сарматії (Польща).

99

Ліга — конфедерація католицької партії, заснована герцогом де Гізом в 1576 р., мабуть, для захисту католицької релігії від протестантів, але насправді з метою повалення престолу Генріха III і зведення на престол Гіза.

100

Іль-де-Франс або паризький регіон (з центром в Парижі) — ядро французької держави. Найнаселеніший історичний та адміністративний регіон на півночі центральної частини Франції. На основі місцевого наріччя склалась сучасна французька мова.

101

Ромул (771‒717 рр. до н.е.) — у римській міфології син Марса й весталки Реї Сільвії. Мав брата-близнюка Рема. За переказами, належав до роду царів Альба-Лонги. Легендарний засновник і перший цар Риму (753—717 до н.е.). Оскільки вони з братом народилися в результаті таємного і протизаконного зв’язку, то були кинуті на березі річки, де близнят вигодувала послана від Марса вовчиця.

102

Прізвища де Муї та Ла Моль французькою пишуться de Muy та La Mole.

103

Піфії — віщунки і жриці Аполлона в Дельфах. Вони сідали біля храму Аполлона на триноги, поставлені над розсілиною, звідки підіймалися одуряючі випари, і під їх дією вимовляли безладні слова, які й тлумачилися жерцями. Метафорично Піфія — людина, яка з таємничим виглядом робить нечіткі й двозначні висновки.

104

Евріал і Ніз — троянці, герої „Енеїди“ Вергілія, які прославилися непорушною дружбою і разом загинули в бою з рутулами (книга IX).

105

Дамон і Піфіас — двоє піфагорійців із Сіракуз, які стали символом чоловічої дружби і готовності пожертвувати життям один за одного.

106

Після тривалої та безуспішної облоги Трої греки залишили біля її стін дерев’яного коня і вдали, що відпливають. Троянці втягли коня в місто, а вночі з нього вийшли воїни, що там ховалися, перебили варту, впустили в місто своїх товаришів, які повернулися на кораблях, і таким чином захопили Трою („Одіссея“ Гомера та „Енеїда“ Вергілія).

107

Овідій, Публій Овідій Назон (43 р. до н.е. — 17 р. н.е) — останній з поетів „золотої доби“ римської літератури, твори якого мали суттєвий вплив на пізнішу європейську середньовічну літературу та по наш час.

108

В Євангелії від Матвія (II, 1 — 12) розповідається про те, як волхви, які побачили зірку, прийшли вклонитися немовляті Ісусові.

109

Ми з мужем моїм дуже раділи б присутності вашій в цій залі, коли б з нею не сполучався сум з приводу втрати не тільки брата, а й друга (лат.). *

110

Отже, нам прикро, що не можемо ми вирядитися з тобою. Але доля, що примушує тебе негайно покинути Лютецію (Париж), затримує нас у цьому місті. Отже, їдь, брате, їдь, друже, їдь без нас, за тобою слідом підуть надія й добрі бажання наші (лат.). *

Лютеція, іноді також Лютеція Паризіоріум – головне місто галльського племені паризіїв, майбутній Париж. Використовується як давня назва Парижа.

111

Розумію (лат.).

112

Тіціан Вечелліо (1488/1490‒1576) — італійський живописець епохи Високого та Пізнього Відродження, головний представник венеціанської школи. Мав великий вплив на творчість митців різних країн і епох.

113

Гіперборейці — в міфах Давньої Греції — казковий вічно юний народ, що жив у північній країні Гіпербореї. Тут: жителі північних країн.

114

Молодий граф Монтгомері ненавмисне завдав на турнірі смертельну рану Генріху II. На честь святкування шлюбу своєї дочки з королем Іспанії та сестри з герцогом Савойським, Генріх вирішив провести триденний лицарський турнір, у якому і сам брав участь. Наприкінці останнього дня турніру 30 червня 1559 року він зійшовся у двобої з молодим графом Монтгомері. Списи обох супротивників було зламано. Але уламки списа молодого графа завдали страшних травм королю. Декілька гострих скіпок пробилися через забрало шолома й уразили короля в чоло над правою бровою та в кут лівого ока. Найкращі лікарі того часу намагалися врятувати Генріха. 10 липня Генріх II Валуа помер.

115

Абатство Сен-Дені — бенедиктинське абатство в Сен-Дені, північному передмісті Парижа, головний монастир середньовічної Франції. Усипальниця французьких королів, де поховано багатьох королів Франції, а також членів їхніх родин, і яку часто називають „королівським некрополем Франції“.

116

Ймовірно, в уста Маргарити автор вкладає сенс фрази „Жереб кинуто“ — Alea iacta est, яку 10 січня 49 року до н. е. сказав Юлій Цезар під час переправи зі своєю армією через річку Рубікон.

117

Фарамонд — міфічний перший король франків. Згідно з „Книгою історії Франків“ 727 року, він був сином Маркоміра і батьком Хлодіона (реальні вожді франків). Тому довгий час його вважали першим королем франків з династії Меровінгів, хоча Фарамонд був скоріше особистістю легендарною, ніж реальною.

118

Максимільян де Бетюн Сюллі (1559‒1641) — французький державний діяч, міністр, радник та друг Генріха IV.

119

Порція — дружина Марка-Юлія Брута, який очолив змову проти Юлія Цезаря; після самогубства чоловіка наклала на себе руки, з’ївши гаряче вугілля (42 р. до н.е.).

120

Декамерон — збірка зі ста новел італійського письменника Джованні Боккаччо. За сюжетом десятеро молодих флорентійців (семеро жінок, троє чоловіків) залишають охоплене чумою місто, оселяються на заміській віллі і протягом десяти днів розповідають цікаві і повчальні історії (всього їх сто), які широко відтворюють розмаїте повсякденне життя.

121

Сальватор Роза (1615‒1673) — італійський живописець, гравер та поет. Представник неаполітанської школи, Роза виходив за межі сучасних йому норм (і в мистецтві, і в житті), за духом наближаючись до романтизму. У 40-ві роки XVII ст. його малярський доробок — численні пейзажі з видами диких, часом фантастичних місцевостей, іноді населені грабіжниками або солдатами; ці твори вирізняє вільна експресивна манера письма, похмурий колорит, різкі контрасти світла й тіні.

122

Іов (Святий Іов, Іов Багатостраждальний) — старозавітній праведник, історія якого описується в Книзі Іова в Біблії.

123

Квінт Горацій Флакк (65‒8 рр. до н.е.) — поет „золотого віку“ римської літератури. Вступив до армії Брута, який бився за республіку. Після поразки Брута при Філіппах Горацій, який командував легіоном, врятувався втечею.

124

Епамінонд (бл. 418‒362 рр. до н.е.) — фіванський воєначальник і політик в період війн у Греції за гегемонію Фів, який двічі переміг спартанців.

125

...під покровом букових дерев (лат.).

126

Головна вежа замку, що стоїть окремо, служила останнім притулком його захисників.

127

La mort – смерть, la folie – божевілля (франц.).

128

Текстуально. *

129

Марія Магдалина — послідовниця Ісуса Христа, християнська свята, мироносиця, яка, згідно з Євангелієм, слідувала за Христом, була присутня при його Розп’ятті й була першою з людей, що удостоїлася явлення Воскреслого Ісуса.

130

Климент VII (1478‒1534) — Папа Римський, останній Папа епохи Відродження. Рідний дядько Катерини Медічі.

131

Лонгшез — те ж саме, що й шезлонг (фр. chaise longue — довгий стілець). Але у самій Франції так називають кушетки.

132

Мова йде про Франсуазу де Монморансі-Фоссе (1566‒1641) — французьку аристократку, фаворитку короля Генріха Наваррського в 1580‒1582, прозвану „Прекрасною Фоссезою“ (La Belle Fosseuse). Дослівно la Fosseuse - могила (франц.).