Король Літр

Ітак, замовкли струни сладкозвучні,

З пизди стирчать всі грифи балалайок,

А в жопі жевріють жоржини та жар-птиці…

Я роздав на хуй все. Все, шо роками пиздив

І пер, згинаючись, до себе у комору,

А потім, запираючись в сортирі,

І там, згасаючи від смутку та зневіри,

Я нігтем вицарапував на стінці скажені цифри…

Рахував і плакав, пердів беззахисно,

В тупім оскаженінні зубами скреготав,

І дикий сморід, цей дух пвна на вільних білих крилах,

Вповзав мені у серце, як гадюка,

І люто в душу срав… Людськая заздрість,

Та посмішки, та плітки за спиною,

Шо хуя вже не тільки шо встромить,

А й навіть винуть стало неможливо.

Бо я, статечний дід і патріарх,

Засновник роду, міста і країни —

Герой національний! Як відомо,

Герої не їбуться і не сруть!

Не кажучи про те вже, шо ніхто з них

Вдитинстві не дрочив, о. якмені

Це все настоїбенило, піздєц!

Їбавя всі ці гімни і кантати,

Всю малахв'ю бенкетів і прийомів,

Коли замість того, щоб когось вжарить,

Повинен довго й нудно ти пиздіти

І слухати пиздьож такий же самий.

Я все роздав: всім жебракам, ханигам,

Всім підарасам, йобнутим шакалам:

Нехай вони внесуть корисний внесок

В суспільне будівництво, хай їбошать,

А я це все їбу!

Як ти живеш, моя вонюча квітка?

Дивись, татуню, я знайшла гандона.

Він зовсім цілий, зроблений в Ганконзі.

З його сріблястих пелюстків, як перли,

Стікають сльози росяні, яскраві…

Не перли то, то малахв'я вонюча!

Це концентрація тих виблядків поганих,

Шо повзають, як блядські мандавошки,

По аглицькій землі!

Татуню милий!

Якій же ж ти розумний та приємний!

Ібись конем всі хахалі противні!

Ці коні зяйцями, ці хижі до мінєту губаті кажани!

Коли я з вами, тоді про них я зовсім забуваю…

Я теж, дочурка, більше полюбляю

Тебе ібать, ніж тих блядєй заразних, —

Твоїх сестер, немолодих і глупих,

До того ж і негарних лізбіянок!

І шо він в ній найшов? Я в сто раз лучша!

Тебе зачав я в п'яному угарі:

Кричав кажан і бився вітер в стелю,

Матуся плакала і реготав пугач.

Тож не пизди!

Ну, а мене?

Тебе так само:

На стайні раком серед кіньських храпів.

Копита страшно били по підлозі

І комашня летіла на вогонь,

І сумно-сумно каркала ворона…

Ну, а мене?

Еге-е!.. Тебе зачав я разом із товаришем,

Його я драв пізніше.

О молодість! О юність парубоцька!

Сідайте же скоріш, мої дівчата,

І поможіть мені відкоркувати пляшки!

Бо завтра на світанку я повинен

Зайняти чергу в пункті стеклотари.

Інакше замість каші гарбузовой

Сосати хуй ми будемо напевно!

У вухах ще звінить від ахінеї,

Якуя майже три години слухав.

Як на базарі сери розпизділись!

Сер Арчібальд поцупив за чуприну мілорда Річарда,

А потім захуярив каламарем по пиці.

Сер Норфольк відпиздив сера Джона.

Ця хуйня зоветься демократієй,

Віднині ми разом всі вирішуєм питання,

Бо старий поц, скажений Літр, п'яниця,

Надумав замінити діктатуру на демократію.

А сам полишив владу

І роздав все майно ханигам різним,

їх серами зробивши, тягар тяжкий

З своїх плечей на їхні положив.

Тепер сидить він в подраних кальсонах,

Збира пляшки порожні і гандони,

Киря шмурдяк, денатурат вонючій

І все, шо десь ворушиться, – їбе.

Колись і я так жив: їбав бездумно

Я кіз і ховрахів і, розважаясь,

Блядям у сраки йоршика встромляв.

Я просто неба жив, як соловейко,

І політуру пив, і самогон,

Тепер возвисився, – вчорашні уркагани,

Ханиги, волоцюги, підараси

Сидять в палаті серів і балдєють:

Свобода, блядь, свобода, блядь, свобода!

Здоров, співець народної освіти!

Які діла на ниві благородной?

На ниві, вдобреній добрячим екскрементам,

Проізрастає квіточка блакитна —

Улюблена забавка гомосеків.

скотоложество застєнчіво цвіте.

Цікаво знать прийоми ізощрьонні,

Які іспользує студєнство прогресивне,

Шоб возродіть статеве кватроченто!

Цікаві опити проводять студіози:

Ібуть кнура, як ворога народу,

У сраку цілим факультетом філософським.

Ще Гегель нам казав, шо дух ширяє

В златих чертогах мудрості безсмертной.

Тим часом верткий хуй в свинячій сраці

Ширя своей вонючою дорогой,

хто зна, чий же шлях веде до правди?

Великий Сак'я Муні благородний,

Гігант камінний, долбойобовидний,

Про дао слово нам спиздів священне.

Я пам'ятаю вчителя-китайця,

Старого імпотента, він коана

Нам загадав: «Де правда?» – запитав він.

І пиздив учнів дрином по залупам,

Шоб думали хутчіше, реготався

І слиною харкався, як скажений.

Тоді один із нас сказав: «В народі!»

Учитель наказав йому лягати, широко відкрити пащу.

Потім, ставши в позу ритуальну,

Просто в рота сенсей посцяв янтарною мочею.

Священні бризги капнули на струни рудого сямісена.

(Ми робили із шкір котів ті блядські контрабаси,

А струни – з їхніх тельбухів.)

Учитель удруге грізно нас запитує…

«У серці!» – хтось здуру пизданув. Тоді хутчіше,

Ніж кролик вздрочить, наш дідусь сивенький

Прийомами кунхву виймає серце в поца із грудей

І, показавши, шо правди там немає,

Засміявся щасливим сміхом доброї дитини

І пожбурив у форточку добичу.

А шо таке кунхву?

Борьба садистів.

Тож втретє наш учитель викликає.

– Де правда, йобані кретини, імбецили,

Олігофрени і мікроцефали,

Ібать у жопу вас каленим хуєм?

Тут наче шось мене вперед штовхнуло:

– У жопі! – заволав я відчайдушно.

Дивлюсь – дідусь всміхнувся лагідненько:

– Не можете, шакали, без підказки!

Не згледівся, як дідуганів фалос

Вже танцював мазурку старовинну

В моєму анусі…

Коли це сталось?

Бувя в китайському полоні. Альбіон Туманний

Колись з Китаєм воював завзято.

В полоні опинившись, став я дзена штудіювать старанно:

– Сак'я Муні! Мудило скам'яніле, поможи нам

Дать ладу Англії, туманній батьківщині!

Спасібо, любий Кєнте. дружедобрий!

Не надірвав ти часом собі пупа?

Нє. Дякую, припєздяний дідуню.

Все харашо.

Дивись. мій сину любий.

Сто алкоголіків стоять єдиним фронтом!

В очах – звитяжні кольори червоні

Блищать, як блискавиці, руки сині

Танцюють, як китайські баядери

У бардаках Шанхая!

Люди славні. Багато ветеранів сивочубих.

І їх падруг, кремезних і негордих. —

Вони слухняно, з дотепом кмітливим

В момент ісполнять всі бажання ваші.

А! Хай в пизду ідуть! Ще не хватало

Мені лічить під старість мандавошки!

У мене доньки є для тих ексцесів.

Ще – старий цап, товариш бородатий.

Ми разом з ним гуляєм по алеям

Французьких парків, дивимся на місяць,

Співаємо пісень, і соловейка

Ми слухаєм, аж потім їбемось.

Ха-ха-ха-ха! Невдовзі та година,

Коли нарід тупим сосновим колом

Ібать вас буде в жопи буржуазні!

Оце і є свобода довгожданна?

Припиздєна богиня мармурова,

З відбитими руками, безголова крилата блядь,

Летюча гордість наша?!

Ні, юний друже, то звичайне падло,

Яке наділо грязне простирадло.

На йому целку хтось їбав, а може —

Зарізали когось, а потім – дельтаплана

Із його змайстрував народний вмілець.

Тремтіть, падлюкі, від пророчеств страшних!

Вам всім піздєц! Хоч їжте ананаси,

Хоч рябчиків хуярьте!

Пустіть! Я контужен на хуй! Я воював!

Пока ти, сука, в тилу баб портив, я в танке горел!

Я – льотчік!

Піздєц! Ха-ха-ха-ха! Фойєр! Фойєр!

Ага-а!.. Люфтваффе, блядь?!?

Усі перевороти, юний друже,

Одне начало мають і кінець:

Спочатку розбивається склотара,

А потім підкрадається пиздець…

Ви чули новину, мілорд?

Аякже! Сьогодні – коронація!

Нетлінну божественну фуражку

Святого завойовника Вільгєльма

Натягнуть на поважного урода,

Шо врятував британське можновладдя.

Не віжу на галавє фуражку!

Шо не ясно, блядь?!?

Уже несем, несем!

Святися, царю, твойо чело лілейноє!

Ми зараз помажемо тебе денатуратом на царство!

Хе! Сери йобані! Болтаються в строю,

Як клізми в жопі, служби

Ще ніхуя не пойняли, нема

Ніякого порядка в блядських інтелектуалів!

їм тільки би пиздіти та читати,

Та жерти вустриці, собак та кіз ібати,

Дивитися на місяць очманіло, сидіти вдзені,

Віршики писати про те, як плохо жить

І як колись він виїбав когось, а зараз плаче,

Усе завішано портретами мудил!

Це шо за підараси, вас питаю?!?

Мілорд! Це гуманісти.

Всіх – к хуям! Повісити оту картину гарну,

Де гуманісти втрьох сидять на конях,

Красиві й сильні лорди бородаті,

І пильно стежать за пархатими жидами!

Отак по наглим пикам треба пиздить!

Це суче сім'я Альбіон Туманний

Ганьбою вкрило аж по самі яйця!

А це шо за гандон?!

То – Літр Четвертий,

Шо заснував парламент двопалатний,

Дав конституцію англійському народу

І на спір виїбав скаженого собаку,

Такого страшного, шо люті каскадери,

На нього дивлячись, наклали повні штані!

Обичай національний наш англійській,

Шоб на парі хуйню робити всяку,

Він повернув собі на користь мудро

І виїграв таким чином королевство об'єднане британське!

Я віднині наказую декретом справедливим:

Заборонити все статеве блядство!

Всім козойобам, підарасам, лізбіянкам,

А также фєтішистам й нєкрофілам,

І з ними – всім, хто любить блядувати,

Засунуть в жопу лома з нержавейки

Цей мій декрет – краеугольна цегла

Політики внутрішній. Дрочити

Три рази на день – долг патріотичний

Перед вітчизною всіх чесних громадян!

Цнотливо мастурбацієй займаясь,

Почистимо ми наш народ їбучий

Від скверни блядства смрадного! Ура!

Іграй, мій Кєнте, ці мотиви предків!

Шоу борні з суворою природой

Викраювали час для ораторій

І плакали в своїх вонючих норах

Від естетичного екстаза.

Дінозаври, жорстокі павіани, крокодили,

Послухавши ті лагідні балади,

Робилися, як ніжні пмназістки.

І замість м'яса – білі хризантеми

Жували, обливаючись сльозами…

Чого ти ходиш тут, розпусний старець,

І заважаєш нам робить священнодейство?!?

Дрочи! Інакше ми з тебе здеремо

Твою мохнату шкіру зашкарублу

І будемо вмакати м'ясом свіжим в вапно безжалісне!

Колись. усраку п'яний,

Я виїбав стару дебільну хуну,

Мандрівницю безумну. Я сіфона

Від неї підхопив і лікувався

У Баден-Бадені на водах мінеральних,

її синка віддав в дебільну школу

К дегенератам на харчі казенні

І в циркове училище по блату

Пристроїв, шоб на блазня він учився.

І той потворний мій сперматозоїд,

Розрісшийся в горбатого урода,

Зробив-таки кар'єру нєхуйову!

Діти-діти! Ці квіти лісові благоуханні,

Шо щастя нам дають, я їх їбати

Завжди любив! Бо приносити радість

В цій формі безкорисній —

Це кредо моє творче.

Любий сину! Іди сюда, урод талановитий!

Я темпераментно їбати тебе буду,

Шоб ріс ти здоровенький і неглупий!

От бач, як розважається, проклятий!

А ми чекати маємо на кашу,

Голубки три голодні сизокрилі!

Ти, йобнутий папаша! Скіки ждати

Тебе ми будем, поки ти склопосуд здавати будеш?

Любі мої дітки! Ви почекайте трохи, поки брата

Я вашого їбати буду сумно,

Пригадуючи юність романтичну!

Рятуйте, сери добрі! Підараса

Із мене хоче Літр зробить їбучий!

Ага-a! Спіймався. хтивий павіане!

Ми кару лютую придумаєм тобі

За всі твої паскудства!

Блядовитих дівчат твоїх розріжем на шматочки

І будем годувать – шоб ти сказився, —

Тебе частинами їх курв'ячого тіла!

Нема нічого спільного між нами.

Я бачу в перший раз цього маньяка.

Я теж його не знаю, мій королю!

Але Корделія частенько з ним їблася!

Їблася, так і шо? Ібеться гніда,

Їбеться вош і бабка Степаніда!

Я помилялася в світогляді своєму.

На мене вплинула розпуста буржуазна.

Але тепер, осяяная сяйвом ідейного прозріння,

Я дрочити сумлінно буду Англії на користь.

Я на пизду краплину валєр'янкі кокетливо наллю,

А потім кицю пущу лизать полезное лекарство.

І ми! І ми!

Хвала жіноцтву!

Ха-ха-ха-ха! Гадали, шо я мертвий,

Трясу мудями в пеклі потойбічнім?!

А ви – горілочку п'єте і баклажаном солодким снідаєте.

Дурні поцоваті! Я вічно будужить,

Бо не буває таке, шоб Привида хто-небудь запиздячив!

Це вам усім піздєц настане скоро!

Ха-ха-ха-ха! Ги-ги! Ням-ням-ням-ням!

Я цапа вашого пиздячив по дорозі,

Я мордував і в ніс його, і в рота!

Тортури охуєннії придумав для вас я,

А на йому тренувавсь!

Оце герой, товариш бородатий!

Я пропоную його на посаду мілорда-канцлєра!

Замовкни, пиздоболе, це – провокація!

Твій цап – шпигун німецький!

Він показав дорогу супостату до штабу нашого.

Йому й тобі – піздєц!

Я пропоную в гандона їх засунуть, мій королю!

У мене є гандон із Сінгапура,

Чи, може, із Ганконга, еластичний!

У нього і бугай залізти зможе.

Ми зверху їх зав'яжемо, а самі —

Дивитись будем на тортури страшні

Через резину світлу і прозору!

Накрилася пиздою та епоха,

Шовзад тягнула нас.

Я присягаюсь

Віддать життя своє на користь людству!

Я буду грамоті учить, а не паскудству!

Я в авіацію піду. І буду пиздить

На дельтаплані бистрому шпіонів!

Піздєц, ха-ха-ха-ха!