Квіти в легендах і переказах

ББК 42.374 3-81

Художнє оформлення С. М. Буртового за мотивами малюнків К. Я. Цейтлер

Переклад з російської П. Ф. Кравчука за виданням: Н. Ф. Золотницкий.

Цветы в легендах и преданиях. С.-Петербург. Издание А. Ф. Девриена

© Переклад з російської. П. Ф. Кравчук, 1992 © Художнє оформлення. С. М. Буртовий, 1992 © Оригінал-макет. Фірма «Довіра», 1992

Квіти й торгівля квітами в Парижі

Хто не був раннього ранку на центральному ринку квітів у Парижі, той не може навіть уявити собі тієї метушні, тієї кипучої діяльності, котра панує там о цій порі.

Сотні фургонів, ущерть завантажених квітами, з'їжджаються з усіх околиць Парижа, сотні хур везуть квіти із залізничних вокзалів, ті, що надійшли сюди з Ніцци, Грасса, Ліона та інших південних міст.

Сотні, тисячі людей вивантажують, розставляють і продають квіти, інші сотні, тисячі — купують їх, сортують, розносять по вулицях Парижа.

Зняті з візків, вони красуються на збитих похапцем підставках, столиках або й долі, причому кожний із торговельників розташовує свій товар із властивим усім французам смаком — ефектно й чарівно. І виходить така гарна картина, що важко собі й уявити.

Принадність її посилюється ще й тим чудесним дивовижним запахом, що лине від усіх цих сотень тисяч рослин.

Годинник б'є третю ранку, і торгівля починається. Любителів, звісно, ще нема: надто рано, основні покупці зараз — так звані regrattiers — перекупники. Вони намагаються якомога дешевше скупити все найкраще і потім, тут-таки найнявши собі місцинку для торгівлі, очікуватимуть, коли квіти піднімуться в ціні, й тоді продадуть їх рознощикам-квітникарям.

О дев'ятій торг на центральному ринку (Halles centrales) вже закінчено, продавці і покупці зникають. Рознощики, навантаживши свої візки, розходяться вулицями Парижа, солідніші торговельники везуть куплений товар до своїх яток, а садівники й городники, со-

лодко дрімаючи під навісами халабуд на колесах, спроквола їдуть до дому.

Але на цьому закінчується лише перша частина торгівлі квітами Тепер придбаний товар доставляють перш за все на дев'ять ринків Усі вони дуже своєрідні. Це ряди парусинових яток або навісів відкритих з одного боку, а середина заставлена горщиками на полицях та букетами квітів, більшість яких обгорнуто білим або кольоровим папером у вигляді кошика.

Посеред цього товару сидить перекупка у теплій кофті, ноги її — на грілці. Вона голосно вихвалює свій товар, звертаючи увагу покупців на те, що її квіти напрочуд свіжі і значно кращі, аніж у найближчих сусідів.

Теплими, сонячними весняними днями, коли заможні парижани й багаті іноземці ще не роз'їхались, ці ринки бувають особливо привабливі. Квітів там завжди дуже багато і всі — прекрасні, й численні покупці сушать собі голову, що ж їм вибрати.

Але, окрім згаданих ринків, квіти розходяться по місту завдяки силі-силенній посередників, їх можна зустріти всюди, на усіх вулицях та бульварах.

Серед них, один із колоритних типів, котрі відходять у минуле — продавець квітів у корзиночках або в плетених кошиках, Він пропонує публіці жовті нарциси, пахучі фіалки і взагалі — найскромніші квіти, зірвані, може, де-небудь у лісі, на околицях Парижа. Він продає їх зовсім дешево й тому знаходить покупців навіть серед бідняків, котрі, дякуючи йому, мають змогу за кілька монет прикрасити свою скромну оселю.

Та найпопулярніший серед них — так званий «продавець чотирьох пір року» (marchand des quare saisons). Він торгує і квітами, й овочами, іноді якимось іншим товаром, але й до нього завжди додає квіти.

Товар його у невеличкому візку, котрого він штовхає перед собою. Основні покупці — ті, хто через зайнятість чи з інших причин не мають можливості вийти з дому.

Кількість таких торговельників у Парижі разом із тими, що на околицях, сягає шести тисяч.

Середня ланка між рознощиком, ринковим перекупником і дорогими магазинами — продавець квітів у кіосках, то — найскромніші серед торговців середньої руки. їхні ятки скрізь: на майданах, вулицях та бульварах, де тільки зустрічається публіка.

Часто вони поблизу церковних папертей, їхнє призначення — прикраса вівтарів.

Деякі церковні учти особливо поціновуються квітникарями — це дні найпопулярніших серед народу святих, а отже, безліч парижан названі на їх честь. А оскільки в Парижі заведено йти до іменинника, особливо іменинниці, з букетом або ж із горщичком квітів, то, щоб про них, таких дорогих серцю квітникаря, не забували, у кожному кіоску серед рослин можна побачити перелік святих із зазначеним днем відправи у церкві.

Та особливо пишний місяць, що потребує безлічі квітів, причому переважно білих,— травень, він у католиків зветься місяцем Пресвятої Діви Марії (mois de Marie), тоді в церквах щоденно служать обідню на честь Пресвятої Богородиці, вівтарі, а іноді й усю церкву прикрашають білими квітами. їх приносять благочестиві прихожани, багато хто добровільно виконує цю повинність упродовж цілого місяця.

Що стосується таких великих магазинів, як три наші головні центри квіткової торгівлі, то подібні, звісно, є і в Парижі, причому їх значно більше, але вони не користуються товаром із центрального ринку, а тримають лише рідкісні екзотичні рослини, розкішно вирощені у власних теплицях.

Їх у Парижі п'ятсот. При цьому напрочуд цікаво, що торгують тут тільки жінки.

І це зрозуміло: складання бутоньєрок, вінків, плато вимагає смаку, витонченості, а в цьому жінки, безперечно, незмірно переважають чоловіків.

Знамениті митці із влаштування квіткових стелажів — великосвітські дами. Вони щоранку, в супроводі цілого натовпу помічниць, які виконують усі їхні розпорядження, беруть участь у прикрашанні вікон і приміщення магазину, а також наглядають за виконанням дорогих, особливо витончених замовлень.

А тому вітрини паризьких квіткових магазинів — справжня насолода для ока. Особливо ж вони вражають уяву взимку, коли крізь гігантські дзеркальні вікна погляд задубілого від холоду глядача розрізняє перед собою всю розкіш тропіків чи спекотного півдня, примножену майстерним, сповненим аристократичного смаку добором рослин, квітів та аксесуарів. Оскільки не варто забувати тієї видатної ролі, яку може відіграти краса вази, оригінальний стиль корзини, колір стрічки й особливо — ефект зробленого з неї банта чи перев'язу, що, ясна річ, притаманне жіночому розумінню...

Питання: скільки ж витрачає Париж та його непосидюще чужоземне населення щоденно на квіти? На це точна статистика відповідає так.

У кращі роки до Парижа ввозять квітів на тридцять мільйонів франків. Із них половину відправляють у провінцію й за кордон, а другу половину розподіляють між жителями Парижа та його околиць. Але цей товар вдвічі зростає в ціні, оскільки потрапляє до рук торговців, левову частку, звісно, беруть собі багаті магазини.

Таким чином парижани щорічно витрачають на квіти щонайменше тридцять мільйонів.

Хто ж купує таку силу-силенну квітів?

Усі вони розводяться серед парижан.

Хоч би кого ви зустріли в Парижі: молоду дівчину чи літню жінку, чоловіка чи дитину — майже у всіх квіти — або в руках, або на грудях, в петельці вилоги.

Зайдіть до кімнати скромного працівника чи робітниці — побачите їх на вікні в горщичку або у склянці. Відвідавши заможний дім — уздрінете їх не тільки всюди в розкішних вазах, жардиньєрках, вони прикрашають також обідні столи, вітальні, будуари і навіть сходи.

Квіти зустрічають у Парижі новонародженого, проводжають і покійника. Ними прикрашаються, йдучи на бал, у театр, на перегони. Квітами вітають іменинника, наречену, їх дарують артистам. Одне слово, не буває в Парижі події, веселої а чи сумної, що обійшлася б без них.

Та особливо багато витрачається їх у дні урочистостей, приміром, на свята квітів у Булонському лісі, коли за опорядження якогось од-ного-єдиного екіпажу часто-густо платять п'ять-десять тисяч франків; у дні блискучих оперних вистав; в дні прийому чужоземних високоповажних гостей.

Так, наприклад, під час перебування покійного імператора Олександра III в Парижі на уквітчування міста та інтер'єрів будівель ратуші й палаців витратили щонайменше сто сорок — сто п'ятдесят тисяч франків. А скільки витрачено під час прийому Миколи II в 1896 році!

У Версалі, як розповідають, тоді одна дзеркальна зала «1а salle des glaces» була прикрашена тисячами букетів із жонкілів, зала Геркулеса являла собою величезну оранжерею, заповнену гвоздиками й примулами, а велику залу Людовика XV, віддану у розпорядження імператриці, всю уквітчали трояндами Marechal Niel та фіалками.

Та найбільше витратили парижани квітів на похорони президента Карно. Цього скорботного для всієї Франції дня за букети, вінки, прикрашання катафалка й могили Париж заплатив величезну суму — понад півмільйона франків!

Крім того, у Парижі зустрічається чимало ексцентричних багатих іноземців, котрі іноді платять шалені гроші за рідкісні квіти, аби лиш похизуватися новинкою.

Так, наприклад, відомий мільйонер Вандербільд, зазирнувши якось до квіткового магазину, дізнається, що у продажу — єдина свого роду хризантема, і платить за одну квітку тисячу п'ятсот франків.

Або інший приклад: влітає до магазину, мов буря, якийсь іноземець і, показуючи на годинника, заявляє: «Зараз п’ята година, а о сьомій, хоч би там що, мені потрібна корзина рідкісних орхідей, але запам'ятайте, рівно о сьомій. Скільки це коштуватиме?» — і платить за таке невідкладне замовлення десятки тисяч.

Та найщедріше за них у Парижі платять американці. Один американець, їдучи на батьківщину, зажадав, щоб йому на пароплав доставили сім ящиків різних квітів — за кількістю днів подорожі до Нью-Йорка, аби щодня каюта його була прибрана свіжими й новими, і, звісно, заплатив за цю фантазію шалені гроші.

Інший, прагнучи зробити приємність своїй нареченій, надіслав їй стільки квітів, що їх довелося везти у кількох фургонах.

Кожна квітка у Парижі, скажемо насамкінець, має своє значення, свою мову. Хризантема висловлює глибокий німий смуток; омела — ця рослина давньогалльських друїдів — вічне оновлення й тому її за-

вжди дарують на щастя: на Різдво та на Новий рік; конвалія слугує емблемою ніжності, безмовного освідчення сердець закоханих і тому дань її панування перше травня; фіалка — скромності й чарівниці; гвоздика — жагучих почуттів...

Ось така роль квітів у Парижі, у всій Франції, можна сказати, у всьому сучасному цивілізованому світі.

Але квіти завжди відігравали не меншу роль і в усіх народів, починаючи з найвіддаленіших часів, про які нам оповідає лише історія та історичні пам'ятники.

Ми зустрічаємося з ними і в давніх євреїв, персів, єгиптян, греків, римлян та арабів, згадка про них надходить до нас із середньовіччя, а також від язичників і перших християн.

Їм знаходилось місце і в війнах, і в бенкетах, і в урочистих поховальних процесіях, ними прикрашали вівтарі й місця жертвоприношень, вони були чарівними й цілющими ліками, охоронцями домашнього вогнища.

Скільки пов'язано з ними різних цікавих легенд, різних історичних оповідей та переказів, яке важливе значення вони мали в домашньому й громадському житті і окремих осіб, і цілих народів — навіть уявити собі важко.

І ось ці легенди, оповіді й перекази — то веселі, то сумні, то поетичні, то прозово-історичні — і є предметом подальших розділів.