Літа зрілості короля Генріха IV

Примітки

1

Левина И. Искусство Испании XVI–XVII веков. — М., 1966, с. 73.

2

Очевидно, під впливом німецької мови у нас склалася традиція називати французьких королів Генріх I, Генріх II і т. д. Але французькою це ім'я звучить Анрі (Henri), і Г. Манн, порушуючи відповідну німецьку традицію, пише Henri, a не Heinrich. У перекладі збережено цю особливість оригіналу. (Прим. перекладача)..

3

…він мав на увазі одного воєначальника, герцога Пармського… — Алессандро Фарнезе (1545–1592) був з 1578 року намісником іспанського короля Філіппа II в Нідерландах. Командував військами іспанської корони, які прорвали кільце армії Генріха IV, що обложила Париж.

4

Вільруа Ніколя де Невіль (1542–1617) — один а активних прихильників Ліги, після переходу Генріха IV в 1593 p. у католицтво став на його бік, отримав посаду статс-секретаря.

5

Веронезе Паоло (1528–1588) — один з найвідоміших живописців італійського Відродження.

6

Він брав участь у знаменитому морському бою при Лепанто… — бій між флотом Османської імперії та іспано-венеціанськими об'єднаними силами відбувся 7 жовтня 1571 p., турки зазнали поразки і втратили роль домінуючої морської держави в районі Середземного моря.

7

Барон Бірон Шарль де Гонто (1562–1602) — син маршала Бірона, брав участь у багатьох битвах на боці короля Генріха IV, отримав титул маршала Франції (1594), але зрадив свого покровителя і був страчений.

8

Омон Жан де, граф де Шатору (1522–1595) — з 1579 р. маршал Франції, бився на боці короля Генріха IV при Арку та Іврі.

9

Егмонт Філіпп (1558–1590) — син графа Егмонта, одного з ватажків Нідерландської революції, оспіваного Й.-В. Гете. Був генералом на службі в іспанського короля й загинув у битві при Іврі.

10

Герцог Брауншвейзький Юлій — протестант, загинув у битві при Іврі.

11

Графиня де ла Рош-Гюйон Антуанетта де Понс — після одруження Генріха IV з Марією Медічі стала статс-дамою королеви.

12

…як міг спостерегти архієпископ… — Кірога Гаспар де, архієпископ Толедський, канцлер іспанського короля Філіппа II.

13

Немур Шарль-Емманюель Савойський (1555–1631) — прибічник Ліги, родич Гізів. У 1589 р. був губернатором обложеного Парижа. Після приходу Генріха IV до влади перебував у еміграції.

14

Д'Омаль Шарль Лотарінзький (1555–1631) — один з проводирів Ліги. Не визнав Генріха IV і доживав віку в еміграції у Нідерландах.

15

Бернар Паліссі (1510–1590) — вчений і художник, прихильник гугенотів, за що 1588 року був ув'язнений в Бастілії, де й помер.

16

Бріссон Барнабе (1531–1591) — французький державний діяч, автор багатьох праць з питань права.

17

Кардинал Паризький — П'єр де Гонді (1533–1616), колишній єпископ Лангрський, умів пристосуватися до кожного з королів, що зміняли один одного на троні Франції.

18

Архієпископ Ліонський — П'єр д'Епінак (1540–1599), запеклий ворог гугенотів, прихильник Ліги, підтримував домагання Генріха Гіза. Згодом вигнав Генріх» IV.

19

…порівнював себе зі справжньою матір'ю на суді в царя Соломона… — Персонаж з біблійної легенди, до якої не раз вдавалися письменники (зокрема Б. Брехт — «Кавказьке крейдяне коло»). За цим переказом, дві жінки обстоювали материнське право на одне й те ж дитя. Мудрий цар Соломон розсудив їх так: нехай дитину розріжуть навпіл, і кожна візьме собі половину. Справжня мати з жахом зреклася своїх прав, аби дитя лишилося живе. Так з'ясувалася правда.

20

…я ж сам п'ять років просидів у іспанській неволі…- Франсуа де ла Ну, сподвижник Генріха Наваррського, потрапив у полон до іспанців у 1580 p., написав у полоні свій твір «Політичні та воєнні промови».

21

Бувай здоров і люби мене (латин.).

22

Шіко — гасконський дворянин Антуан д'Англерей, був придворним блазнем на прізвисько Шіко, при королях Генріху IIІ та Генріху IV.

23

Герцог Бельгард Роже де Сен-Ларі (1562–1646) — при всіх королях, які панували за його життя, — Генріхові III, Генріхові IV і Людовіку XIII, — посідав високі двірські й державні посади, за що сучасники прозвали його «Потік милостей».

24

…котрась з панн д'Естре… — Антуан д'Естре був губернатором різних французьких провінцій (Нуайону, Іль-де Франсу, Лa-Феру), займав також високі військові посади.

25

Де Шеверні, граф (1528–1599) — Його бурхлива політична кар'єра мала свої злети і падіння. Здобув прихильність Генріха IV завдяки своїй допомозі у переговорах 1590 року між королем та Лігою.

26

Де Лонгвіль Анрі (1568–1595) — губернатор Пікардії, супротивник Ліги.

27

Гефсіманський сад — за євангельською легендою, у цьому саду Христос перебував напередодні суду й розп'яття. Тут він молив бога, щоб той не дав йому випити чашу мук.

28

Як Абеляр і Елоїза… — Абеляр П'єр (1079–1142), видатний французький філософ, богослов і поет. В автобіографічному творі «Історія моїх поневірянь» описав своє трагічне кохання до дівчини Елоїзи, яке закінчилося тим, що обоє пішли в монастир.

29

Цамет Себастьян (1549–1614) — придворний швець Валуа, завдяки вдалим фінансовим операціям став одним з найбагатших людей свого часу, лихварем, давав під позички гроші Генріху IV та його коханкам, за що отримував від короля вигідні відкупи й посади.

30

Усі ми комедіанти (латин.).

31

Салічний закон — закон одного з давньогерманських племен, салічних франків, за яким лише чоловіки могли діставати у спадок землі й титули, з цими землями пов'язані.

32

Мадемуазель де Гіз — Луїза Гіз-Лотарінзька (1577–1631), дочка Генріха Гіза. Дружина принца де Конті.

33

Пастор ла Фей — ла Фей Антуан де (нар. в 1-й пол. XVI ст. — пом. у 1615 p.), протестантський священик, автор багатьох теологічних трактатів.

34

Молодий Жіврі…- барон де Жіврі Анн д'Англюр (1560–1594), один із шляхтичів-католиків, що підтримували Генріха IV у його боротьбі з Лігою, у 90-і роки потрапив до іспанського полону.

35

Де Варенн Гійом Фуке, маркіз де ла Варенн (1560–1616) — придворний Генріха IV, який, завдяки тому, що виконував найделікатніші доручення монарха й користувався його абсолютним довір'ям, зробив карколомну кар'єру від королівського кухаря до канцлера і маркіза.

36

Сілен — персонаж давньогрецької міфології, вихователь бога Діоніса. У скульптурі й живопису його зображували п'яненьким підстаркуватим товстуном.

37

Де Прален — Шарль де Шуазель, маркіз де Прален (1563–1626), відомий своїми воєнними подвигами під час владарювання Генріха III і Генріха IV. При Людовіку XIII став маршалом Франції і губернатором Сонтонжа.

38

Один з тих людей був лорд Барлі. — Барлі Вільям Сесіль (1520–1598), англійський державний діяч, перший статс-секретар королеви Єлизавети.

39

Тоді в королеви на думці був… — Ідеться про Роберта Деверу, графа Ессекса (1566–1601), з кінця 80-х років фаворита королеви Єлизавети, що мав великий вплив на державну політику. Його сваволя викликала гнів оточення королеви, нарешті і її самої. Звинувачений у заколоті й підбурюванні лондонців до повстання проти влади, був страчений.

40

Де Бовуар ла Нокль (нар. в серед. XVI ст. — пом. у 1601 р.) — французький полководець-гугенот. Виконував дипломатичні доручення Генріха IV, був послом Франції при дворі Єлизавети Англійської.

41

Впровадить розкол у Галлії (латин.).

42

Навіть як хисту нема, обурення вірші породить (латин.).

43

Від папи Климента я домігся… — Йдеться про папу римського Климента VIII (1536–1605). При ньому папська влада стала вивільнятися від впливу Іспанії, 1595 р. він зняв з Генріха IV церковне прокляття.

44

Дю Перрон Жак Даві (1556–1618) — кардинал. Добре володів пером, був видатним промовцем.

45

…це не апокаліпсичний звір… — фантастична жахлива постать страшного суду з «Послання Іоанна Богослова» — розділу Біблії, який ще називають Апокаліпсисом.

46

…що його звуть П'ер Бар'єр, а на прізвисько ла Бар. — Релігійний фанатик П'ер Бар'єр намагався вбити Генріха IV, був схоплений і страчений у 1593 р.

47

…на поклик герольдів не озвався герцог Аквітанський… — Територія середньовічного князівства Аквітанії лежить на півдні Франції, у XII–XIV ст. підлягала владі англійських королів, які вважалися герцогами Аквітанії. Після завершення Столітньої війни, з 1543 р. ці землі належать Франції.

48

Матіньйон Жак Гуайон (1525–1597) — видатний полководець свого часу, маршал Франції, одержав ряд перемог над іспанськими військами. Зразу ж після проголошення Генріха IV королем став на його бік.

49

Феріа Лоренцо Суарес де Фігероа (1559–1607) — герцог, посол Філіпа II у Франції, активно підгримував Лігу.

50

Нема нічого властивішого народові, ніж добрість (латин.).

51

Самсон і Даліла — герої біблійної легенди: могутній богатир і його зрадлива коханка. Дізнавшися, що сила Самсона в його густому волоссі, Даліла, поки він спав, обстригла його й видала ворогам філістимлянам. Зв'язаному богатиреві вороги викололи очі. Однак, коли у Самсона відросло волосся, він знову відчув велику силу й голіруч зруйнував храм філістимлян. Сотні їх загинули під руїнами.

52

Геліогабал — римський імператор, що правив з 218-го по 222 рік. Установив у Римі фінікійський культ бога Сонця. Незважаючи на молодий вік, вирізнявся дикою жорстокістю і розбещеністю.

53

Пеллеве Ніколя де (1518–1594) — французький кардинал, прихильник Гізів і ворог Генріха III.

54

Жан Шатель (1575–1594) — учень єзуїтів, робив спробу 27 грудня 1594 р. вбити Генріха IV. Молодого злочинця четвертували. Король вважав орден єзуїтів винним у замаху і видав указ про заборону перебування його членів у Франції.

55

…такий собі пан Монтіньї…- Монтіньї Франсуа де ла Гранж (1554–1617), маршал Франції, служив Генріху III і Генріху IV.

56

Меркер Філліпп-Емманюель Лотарінзький (1558–1602) — герцог, губернатор Бретані, воєначальник. Брав активну участь у боротьбі проти Генріха IV як одна з чільних постатей Ліги і союзник іспанського короля Філіппа II.

57

Він з радістю прийняв і молодого герцога Гіза… — Йдеться про Шарля Лотарінзького, герцога Гіза (1571–1640), сина глави Ліги Генріха Гіза.

58

…Філіпп, колишній повелитель світу, зазнав поразки від короля Анрі. — Мова йде про розгром Генріхом IV переважаючих іспанських сил при Фонтен-Франсез у франко-іспанській війні 1595 р.

59

Діані д'Естре… не дуже пощастило. — Чоловік Діани, сестри Габрієлі д'Естре, маршал Жан Монлюк де Баланьї, під час несподіваного нападу іспанців на місто Камбре потрапив у полон.

60

Кардинал Австрійський, ерцгерцог Альберт (1559–1621) — намісник Філіппа II в Нідерландах, командував іспанським військом на півночі Франції, весною 1596 р. захопив місто Кале.

61

Відкриваєш муки душі (латин.).

62

Принцеса Оранська, Луїза де Коліньї (1555–1620) — дочка вождя гугенотів адмірала де Коліньї. Її перший чоловік Шарль де Теліньї, як і батько, загинув у Варфоломіївську ніч. Другий чоловік Луїзи — Вільгельм Нассауський, принц Оранський.

63

…й пані де Сагон. — Діана де ла Марк, дочка маршала Франції, у третьому шлюбі стала графинею де Сагон. Придворна дама, фрейліна королеви Катерини Медічі.

64

…його приятель пан де Тремоїль… — Герцог Клод де ла Тремоїль (1566–1604), французький воєначальник, що, як і багато інших аристократів, боровся проти протестантів, проте перейшов на бік Генріха IV.

65

Що вона його кохала, як Пенелопа Одіссея… — В давньогрецькому епосі розповідається про велику вірність Пенелопи — дружини героя й мандрівника Одіссея, що двадцять років чекала на свого чоловіка, хоча її кохання домагалося багато женихів.

66

Старий хоче укласти мир. — Мирна угода між Генріхом IV і Філіппом II була підписана у Вервені 2 травня 1598 р. За угодою Іспанія відмовилась від усіх своїх завоювань у Франції, крім Камбре.

67

Це трактат про євхаристію. — Йдеться про працю Філіппа дю Плессі-Морнея «Трактат про євхаристію». Євхаристія — причащання; згідно з християнським віровченням, віруючі прилучаються до Христа, споживаючи хліб та вино, які не просто символізують його тіло і кров, а нібито перетворюються в них.

68

Великий герцог Тосканський — Фердінанд Медічі (1549–1609).

69

Я стою за Барневелта. — Ян ван Олденбарневелт (1547–1619) з 1586 р. був пенсіонарієм провінції Голландії, по суті, її правителем від 1586-го до 1619 р. Лідер правлячої купецької верхівки, зазнав поразки у тривалій боротьбі з намісником Нідерландів Моріцом Оранським і був страчений (1619).

70

Бассомп'єр Франсуа де (1579–1648) — французький маршал, фаворит Генріха IV.

71

Сансі Ніколя д'Арле (1546–1629) — французький політичний і військовий діяч, відомий частими змінами віровизнання. Сучасники іронічно ставились до його конформізму, д'Обіньє висміяв його у памфлеті «Сповідь де Сансі».

72

Царице небесна, радуйся (латин.).

73

Автором стансів, які співає Сабле, деякі сучасники вважали Генріха IV.

74

Принц Нассауський, Моріц Оранський (1567–1625) — син Вільгельма Оранського і Луїзи де Коліньї. Був намісником Нідерландів з 1584-го по 1625 p., відомий своїми воєнними перемогами.

75

Мав на думці… великого герцога Тосканського та його небогу. — Йдеться про небогу Фердінанда Медічі, дочку його брата Франческо Медічі, Марію Медічі (1573–1642), майбутню дружину Генріха IV, королеву Франції, матір Людовіка XIII.

76

Маркюс Лескарбо (нар. бл. 1580 — пом. бл. 1630) — адвокат, мандрівник і літератор. Після подорожі (1604) до Нової Франції (сучасна Канада) написав книгу «Історія Нової Франції).

77

Де Френ П'єр Форже (1544–1610) — після оголошення Анрі Наваррського королем Франції був державним секретарем. Один з творців Нантського едикту (1598), за яким католицизм лишався панівною релігією Франції, однак і гугеноти одержували свободу віровизнання і богослужіння у більшості місцевостей країни, а також певні політичні права.

78

Святий Губертус — вважався покровителем мисливців.

79

Лa Рів'єр Рош Ле Байїф (?-1605) — лікар Габрієлі д'Естре.

80

Новий канцлер був її ставлеником. — Йдеться про Ніколя де Сіллері (1544–1624), маршала Франції, з 1589 р. радника паризького парламенту.

81

Будівництво нового мосту… — Йдеться про один з найкрасивіших мостів через Сену — Пон-Неф, який будувався з 1578-го по 1606 р. Зберігся до наших днів.

82

Брат Габрієлі…- Франсуа Аннібал, маркіз Кеврськвй, герцог д'Естре (1573–1670), французький маршал. За своє довге життя був військовим і дипломатом, займав високі посади при синові, а також при онукові Генріха IV — Людовіках XIII і XIV.

83

Герцог Савойський Карл-Еммануїл Великий (1562–1603) — в 1588 р. виступив претендентом на французький престол, конкуруючи зі своїм родичем Генріхом Наваррським.

84

Герцог де Монбазон Еркюль де Роган (?- 1654) — під час походів Генріха IV його намісник у Парижі.

85

З огляду на неминучу смерть (латин.).

86

Бельєвр Помпон де (1529–1607) — французьким державний діяч, що розпочав свою кар'єру ще при Карлові IX.

87

Крекі де Бланшфор де Канапль (1567–1638) — французький полководець і дипломат, став начальником французької гвардії у 1605 р.

88

…у папському місті Авіньйоні…- В цьому місті від 1309-го до 1377 р. перебував папський престол. І тоді, коли папський престол знов повернувся до Рима, Авіньйон лишався володінням пап аж до Великої французької революції (1791).

89

Альдобрандіні П'єтро (1571–1621) — кардинал, посланник (легат) папи Климента VIII, його небіж.

90

…королева має молочну сестру. — Леонора Дорі, на прізвисько Галігай (1571–1617), була молочною сестрою Марії Медічі. Разом зі своїм чоловіком Кончіні супроводила Марію Медічі у Францію. Подружжя мало великий вплив на королеву і використовувало його у власних інтересах.

91

Якби ви були Карлом Великим, то я був би Роландом. — Роланд, що жив у VIII ст., франкський маркграф. Про його подвиги, участь у поході Карла Великого в Іспанію та загибель (778) розповідається в героїчному епосі народу Франції «Пісня про Роланда».

92

Може, Філіпп Третій і слабкий… — наступник Філіппа II на іспанському престолі, король Філіпп III з династії Габсбургів не дорівнював своєму попередникові державними талантами. За роки його правління (1598–1621) іспанський абсолютизм втрачає свої позиції.

93

…чим виразніше Яків Перший демонстрував свої слабкі риси. — Після смерті королеви Єлизавети, що не мала прямих нащадків, англійським королем став Яків I (1566–1625), правив від 1603-го до 1625 р. Перший король Англії з шотландської династії Стюартів (в Шотландії правив під іменем Якова VI).

94

Саль Франсуа де (1567–1622) — з 1602 р. женевський єпископ, автор низки теологічних праць, причислений до лику католицьких святих (Франціск Салезький).

95

…патера Котона… — Котон П'єр (1564–1626), французький єзуїт, був певний час духівником Генріха IV.

96

…учення славнозвісного Маріани… — Хуан де Маріана (1536–1624), іспанський єзуїт, у своїй праці «Про короля» доводив, що королівська влада має підлягати владі церкви, а якщо монарх виступає проти церкви, кожний підданець може його вбити, як тирана. Багато єзуїтських замахів на коронованих осіб, які виконували агенти-терористи, пов'язані з його ім'ям, зокрема вбивство у 1610 р. короля Генріха IV.

97

Рудольф II (1552–1612) — австрійський ерцгерцог з династії Габсбургів, учень єзуїтів, у 1576–1612 pp. імператор Священної Римської імперії. Проводив політику католицької реакції на австрійських, угорських, чеських та словацьких землях.

98

…з пропозиціями укласти союз. — Іспанія внаслідок неодноразових наполегливих дипломатичних заходів уклала в 1604 р. вигідний для себе мир з Англією.

99

Тим часом упало Остенде. — Йдеться про портове місто на березі Північного моря в провінції Франції, що входила до складу Нідерландів історичних. У 1583 р. в місті збудовані воєнні укріплення. Під час Нідерландської буржуазної революції Остенде уславилось тривалим мужнім опором іспанським військам. Місто здалося ворогу 20 вересня 1604 р. лише після трирічної облоги.

100

…його злочинний син д'Овернь… — Нешлюбний син Карла IX Овернь Шарль де Валуа (1573–1650). Брав участь у заколоті Бірона, за що був засуджений до ув'язнення.

101

…звістка про замах на короля Якова. — В 1605 р. католицькі заколотники намагалися висадити в повітря будівлю англійського парламенту в той час, коли там перебував король Яків. Для цієї мети у підвалі парламенту було повно бочок з порохом. Заколот, що увійшов в історію під назвою «пороховий», було розкрито напередодні — 5 листопада 1605 p., заколотників страчено.

102

Якби ж він народився в щасливіші часи (латин.).

103

Він читав Парацельса… — Справжнє ім'я Філіпп Ауреол Теофраст Бомбаст фон Гогенгейм (1493–1541), уславлений лікар і природознавець, розглядав хвороби як наслідок порушення хімічних процесів у організмі, що на той час було значним поступом природознавства.

104

Товмачем був адмірал де Вік… — Йдеться про Домініка де Віка, віконта д'Ерменонвіля (?-1610), сподвижника і друга Генріха IV.

105

Любек — німецький торговельний порт. Відігравав провідну роль у Ганзі — торговельно-політичному союзі північно-німецьких міст у XIV–XVII ст., що здійснював посередництво в торгівлі між західною, північною та східною Європою. Довгий час від нього залежала майже вся торгівля на півночі Європи, і тому Генріх IV, всебічно зміцнюючи зовнішню торгівлю Франції, уклав у 1607 р. торговельну угоду з Ганзою.

106

Часом він замикався з паном Гроцієм у своєму кабінеті…- Голландський учений і дипломат Гроцій — Гуно де Гроот (1583–1645) — був одним з основоположників буржуазної теорії «природного права», тобто принципів і прав, які органічно властиві природі людини і незалежні від суспільних умов.

107

І знайшов свого родича, молодого Конде. — Йдеться про Конде Генріха де Бурбона (1588–1646), одного з молодшої парості Бурбонів, сина Генріха Конде, що був соратником і другом Генріха IV.

108

Джигун (фр.).

109

«Амадіс Галльський» — середньовічний лицарський роман.

110

«Театр агрикультури» — книга, в якій Олів'є де Серра (1539–1619), політичний діяч і вчений-агроном, закликав власників земельних володінь використовувати в сільському господарстві передові методи свого часу.

111

Король захищав пана де Мона… — Мон П'єр дю Га (1560–1630) відіграв велику роль як засновник і адміністратор французьких колоній в Америці.

112

Самюель де Шамплен (1567–1635) — мореплавець, дослідник Канади, описав свої подорожі до Північної Америки. Разом з Моном заснував у 1608 р. місто Квебек.

113

Монморансі Шарлотта-Маргарита (1594–1650) — дочка конетабля Генріха де Монморансі. Генріх IV закохався у ще зовсім юну Шарлотту, одружив її зі своїм небожем принцом Конде. Молоді втекли від залицянь короля до Фландрії.

114

Щастя в нещасті (латин.).

115

Вуатюр Венсан (1598–1648) — поет, улюбленець аристократичних салонів, відзначався пишномовністю і вишуканістю стилю.

116

Д'Юрфе Оноре (1568–1625) — письменник, автор популярних у свій час романів-пасторалей.

117

Малерб Франсуа де (1555–1628) — поет, ранній класицист. Був придворним поетом Генріха IV.

118

Жаннен П'єр (1540–1623) — визначний французький державний діяч, суддя і дипломат, якого прозвали «президент Жаннен» за його політичну активність і енергію.

119

Дозвольте мені навести приклад сіракузького тирана Діонісія… — Діонісій І, Старший (нар. бл. 432 — пом. 367 р. до н. е.), тиран Сіракуз від 406 р. Проводив загарбницьку політику на півдні Італії, демагогічно загравав з плебсом.

120

Павло V (Камілло Боргезе, 1552–1621) — римський папа з 1605-го по 1621 р.

121

Сам імператор мав ворога в особі свого брата Матіаса. — Австрійський ерцгерцог з Габсбурзького дому Матіас (1557–1619), брат імператора Священної Римської імперії Рудольфа II. Провадив з братом війну за владу, примусив уступити йому в 1608 р. Австрію, Угорщину і Моравію, а в 1611 р. — Чехію, Сілезію і Лужицю. З 1612 р. германський імператор.

122

Равайяк Франсуа (1578–1610) — фанатик-католик, убивця Генріха IV. Був страчений 27 травня 1610 р.

123

Вітрі Ніколя де л'Опіталь (1581–1644) — маркіз, згодом герцог, при Людовіку XIII — маршал Франції.

124

Буа-Дофен Урбан де Лаваль, маркіз де Сабле (1557–1629) — за воєнні успіхи отримав при Генріху IV титул маршала.

125

Єдиний король (фр.).

126

Його вбито! (Іт.)..