Мой чужой мир

Начало

Саме того,літнього теплого ранку все пішло шкереберть.Нічого не віщувало біди-ранок був як ранок-я забила палець на нозі,подряпала руку і лише один раз пролила на себе каву,поки збиралась на роботу.Нічого дивного,незграбність-моє друге ім'я.Ще колись,у дитячих фантазіх,я мріяла,що стану супер шпигуном,спритною,швидкою і т.д.а виросло те,що виросло...

   Вискочила я хвилин за 5 до автобуса.Якщо врахувати,що дорога займала зазвичай хвилин 15,запізнювалась я категорично.Робота в мене була не з легких-слідчий по особливо важких справах,правда працювати там я мала лише другий день,та все ж...

   Університет я закінчила на відмінно,легко знаходячи вбивць,садистів та інших порушників закону,правда поки що тільки на папері.На ділі ж,у перший робочий день мені довірили варити каву,правда сьогодні обіцяли довірити покупку пиріжків.То було образливо,але я вирішила трохи потерпіти,розвідати ситуацію,придивитись до колег.

  Так от,коли я вскочила у переповнений автобус,і вже збиралась перевести дух,у глибині сумки залунали evanesens.Так,старо,не модно,але дивовижний голос солістки,музика з першого звуку запали в душу.Так що я віддана фанатка.Мене настирно шукав бос,очі б мої його не бачили.

    -ну,і де це нас носить?Пролунав у трубці хриплий голос мого безпосереднього керівника-старшого слідчого Горія.

  -яяя...ммм...автобус запізнився,уже їду.

   -в тебе 15 хвилин,в нас вбивство,у парку,наш випадок,слідча група чекає тільки тебе-гаркнула трубка голосом шефа і він поклав трубку.

Перша справа!Автобус,видно,від таких новин призупинився і став підбирати пасажирів на всіх зупинках,та я все ж встигла.

 Біля новенького комфортабельного авто,якими у відділку недавно замінили старенькі радянські "бобіки",мене і справді чекала вся група-криміналісти,судмедексперт Віруня,яка у свої тридцять з гаком виглядала моєю ровесницею,та невдоволений шеф.

 -Поїхали-буркнув він,і ми швиденько розсілись по місцях,та рушили.

Ми зупинились біля невеличкого парку на окраїні міста.Парк виявився цілком милим-акцратні вимощені доріжки,дбайливо підстрижені кущики,могутні дерева.Від парку віяло спокоєм,але щось тут,все ж таки трапилось.

   Тільки заглибившись у парк,я помітила натягнуту поміж дерев типову стрічку-поліцейські вже встигли огородити нею місце злочину.У центрі,прямо посередині цього обгородженого участка стояв трохи більший людського росту,забитий у землю хрест.На ньому була розп'ята не то дівчина,не то жінка,розібрати було складно.Все обличчя було залите почорнорнілою,присохшою кров'ю і тільки придивившись,я зрозуміла,звідки вона-очі,як і повіки були відсутні.На худенькому тілі було дбайливо одягнуте весільне,колись біле плаття,щедро змазане кров'ю.Живіт..На животі плаття було розірване,та шматками звисалопо різні боки закривавленого місива,яке колись було животом.

  Перед тим,як світ закружляв у хороводі та почорнів,я ще встигла розгледіти на її грудях лист звичайного білого паперу,з надрукованим на ньому одним словом-"Оплачено".