Легенди Старокиївські

Примітки

1

За посвідченням Геродота, вживання конопель (новіша назва) для курення пішло від скитів, які давніш перебували на землях, що згодом їх посіли праотці нинішніх українців. Наліг курення коноплі (потім – індійської, так званої Cannabіs Satіva) поширився поміж азійськими народами. Нині вживають «гашишу» щонайменше 200 000 000 азіатів. В рушних добах ця наркотикоманія поширюється і в Європі.

2

Герхиз – стара назва р. Донця.

3

Паном звався у старих греків (аркадійських) бог природи та лісів.

4

Мана – чорноока, зрадлива, лиха сестра Перелесникова.

5

Евксін (Евксінт, Понт Евксінський, або Евксінське море) – старовинні назви Чорного моря.

6

Гіменей – бог шлюбу в старих греків.

7

Гамадріади – садові німфи, як мавки в нас.

8

Еклога – грецька назва оповідання з пастушого життя («пастораль»).

9

Теодосія, любо, ти живеш! (латин.)

10

Старий київський рід.

11

Року 957-го.

12

Magna aura – великазала.

13

Піренейська легенда.

14

На Дніпрі було давніш сила лебедів і пеліканів.

15

Нібито за давніх часів в деяких місцях на Дніпрі росли рожеві лотоси, подібні до індських.

16

Так розповідає Сіліус італікус, історик-поет з І ст. по Хр.

17

Цікаво, що Стефанос Візантійський говорить, ніби було два народи бебриксів. Одного помішує він у Піренеях, другого – коло Понта Евксінського.

18

Особливий ґатунок анемон. Тільки на Україні вони фіалові, в Італії – рожеві, в Галичині – білі.

19

Хаїре – «радуйся», старе грецьке привітання.

20

Назви цих зел – автентичні, так їх називають на Україні баби-воріжки.

21

Баб’ячий прокльон – bіscumalbum.

22

Цікаво, що ще нині в Сербії називають «ладоржицями» (очевидно: ладожрицями) закосичених зеленню дівчат, що зі співами ходять селами на Зелені свята, а потім збираються на забави: співи, танці.

23

Так називає Геродот привезену з Бористену на Делос діву, що зі своєю подругою Опідою стали потім славними в Греції пророкинями – пітіями.

24

У стародавніх греків мати Фойбоса звалася Лето, або Латона, що означає Темна Ніч.

25

Про острів Делос існувала у греків віра, що він «не тримається корінням землі».

26

Цю пісню чула авторка у Києві від лірника, якого було покликано до київського Інституту благородних дівиць разом з московським «сказателем» билин. А професор Вас. Ник. Малінін висвітлював різницю між «южноруським» і «собственно руським» світоглядом й «підходом» до теми.

27

Так зазначає Геродот.

28

Крім Арги й Опіди, Геродот ше називає другу пару посвятних дів – Лаодіке та Гіпероху, які також лишились на Делосі.

29

Мідь засвячена Ладі.

30

Delphіnіum.

31

Старовинна атгицька гра: треба плеснути водою з певної віддаленості на шалю терезів, щоб вона спустилась й стукнулась об камінь.

32

Блиск.

33

Сяйво.

34

Передранішній вітер.

35

Світанок, зоря.

36

Меч-кінчак – гострий з обох боків.

37

Перед світовою війною показували ще руїни цього заїзду, що ніби належав батькові св. Олени Рівноапостольної.

38

Гагія – свята.

39

Власне не до Царгорода, бо до нього переніс столицю Константан, син святої Олени, вона перевезла хрест до Рима.

40

У св. Амброзія.

41

292 Св. Олені могло тоді бути 34-35 літ.

42

Константан охрестився лише перед смертю.

43

Цієї думки тримається у своїх творах св. Тереза з Авіли.

44

Історично.

45

Адріан.

46

Історично: Константин Великий скасував смертну кару розпинанням.

47

Букцина – римська мідяна військова сурма.

48

Скальд – норманський співак.

49

Притик – стовп, до якого прив’язували корабель.

50

Боричі – славний київський боярський рід. Р. 954 це наймення згадується між послами князя Ігоря до Царгорода. По найменню цього роду звалося й урочище «Боричів тік» або «Боричів взвіз».

51

Р. 1150 відбувся в Києві на «Ярославовому дворі» перший на Русі-Україні турнір «з уграми».

52

Мимохід – кінь, вивчений виступати завжди враз обома правими та обома лівими ногами. На такому коні дуже зручно і спокійно їхати (що знаю з досвіду).

53

Так запевняє автор з XІІ століття.

54

Ільмар – ім’я майстра, якого підпис було можна прочитати на деяких полив’яних плитах при розколинах у Десятинній церкві.

55

Грушки «благодатні» дуже розповсюджені були в Україні, особливо на Полтавщині. Всередині були цілком темно-червоні, ніжні, солодко-кваскуваті і пахли вином.

56

Вудвуд – стара назва птаха удода, що в Україні вважали його за зловісного, лихого. У мусульман же він є «вісником архангела Джебраїла» (Гавриїла) й приносить щастя тому, хто його побачить.

57

Скальди – скандинавські співаки-кобзарі.

58

Тор – бог грому і блискавки.

59

Одрина – спальня, староукр. слово.

60

Валгала – норманський Рай.

61

У Києві, під Андріївською горою, є й донині вулиця, що зветься «Кожум’яки».

62

Образ Богоматері.

63

Барма– широкий комір на спосіб пелерини на княжому зодягу.

64

За княжих часів давали два наймення: «церковне» і «мирське».

65

Кияни ще перед світовою війною твердо вірили, що святий Володимир мав доньку Людмилу. Це наймення було дуже популярне у старому Києві.

66

Юга – сухий, гарячий вітер (старе слово).

67

Спуском звалися в Києві дуже стрімкі вулиці з гори додолу.

68

Легенди говорять, що св. ап. Андрій ГІервозванний постановив хрест, де нині Андріївська церква.

69

Дивись роман Н. Королевої «Предок» (Ред.).

70

Заборонено Литовським статутом.

71

Темні бобри звались «шляхтою», світлі ж, гніді, – «хлопами».

72

Валер’яна.

73

Сньонди (старе укр. слово) – щипці на очищення гноту свічки.

74

До світової війни ще існували у Києві, на Подолі, і Самсонова криниця, і вулиця Лакерди.

75

Автентичні слова Вольтера, якими він висміював Сен-Жермена.

76

Що робиться ювелірами нині.

77

Автентичні слова Сен-Жерменові.

78

Існує легенда, що Сен-Жермен завдячував своєму справді дуже довгому життю вживанню коріння женьшеню, якому ще й нині в Хінах (Китаї, – Ред.) приписують могутню силу продовжувати життя.