Ловець орлів

1

Пуебло (ісп.) — село, селище.

2

Хоган — напівземлянкове житло навахів.

3

Кам’яні леви, що знаходилися на південний захід від пуебло Сан-Ільдефонсо, були витесані індіанцями пуебло Керес, зруйнованого задовго до того, як Коронадо відкрив цю країну в 1540 році. Неосвічені білі золотошукачі, які думали тільки про наживу, зірвали динамітом камінну плиту, де лежали леви, і вирили під нею тунель. Але й досі до цього місця сходяться паломники з усіх індіанських пуебло Нью-Мексіко й Арізони. (Прим. авт.)

4

Обсидіанова гора, або Савта-Клара, за тридцять миль від Санта-Фе — одна з чотирьох священних гір, яким поклоняються індіанці тева і керес. (Прим. авт.)

5

Тут оповідач уперше назвав своє ім’я — Вампін, що означав «Біля підніжжя» (біля підніжжя гори його було взято в полон). Тева, а також індіанці інших племен рідко вимовляють уголос свої імена. (Прим. авт.)

6

Чорне Плато, зусебіч оточене скелями, розкинулося за милю від пуебло Сан-Ільдефонсо. У тева є легенда, ніби колись тут у печері жив велетень із дружиною. Вони жерли малят, і їх убили Товас, боги війни. В XVII столітті тева відмовились коритися іспанцям і втекли на це плоскогір’я. Тут на них напав Дієго де Варгас зі своїми солдатами і в 1696 році зламав їхній опір. Але й досі індіанці Сан-Ільдефонсо ходять до святилища, спорудженого на Чорному Плато. (Прим. авт.)

7

Пуебло Тюоньї по-іспанському зветься Ель-Ріто-де-Лос-Фріхоле. Колись тут жило індіанське плем’я керес, але воно покинуло це село ще за кілька століть до того, як його відкрили білі. Адольф Бандельє перший дослідив цю місцевість, і в наш час там провадяться розкопки. Щороку сюди приїздять сотні туристів. (Прим. авт.)

8

Червоними Куртками індіанці називали англійців, а Довгими Ножами — американців.

9

Розтерте в порошок сушене м’ясо впереміш із жиром.

10

Буквально — «ворони».

11

І-кун-у-ка-тсі— «Всі друзі» —братство воїнів. У ньому налічувалося дванадцять загонів, або братств: Пташенята, Голуби, Москіти, Сміливці, Скажені Собаки, Носії-Ворони, Собаки, Хвости, Роги, Прудкі Лисиці, Ловці, Бізони. До загону Пташенят приймали хлопчиків, загін Сміливців складався з великих воїнів. У братстві Бізонів були самі старезні діди. (Прим. авт.)

12

Семеро — сузір’я Великої Ведмедиці.

13

Кам’яний Бізон — Оквіток-Стумик. Велика скеля, що нагадує лежачого бізона. Вона знаходиться на схід від Волохатої Шапки, східного пагорба в пасмі Малих Скелястих гір, біля вигину Молочної річки. Племена «чорноногих» шанували цю скелю і вірили, що молитви й жертвоприношення їй забезпечать перемогу на війні й успіх на полюванні. (Прим. авт.)

14

Скелясті гори. (Прим. авт.)

15

Гро-вантри — букв. «великі животи» (фр.).

16

Парфлеч — шкіряна торба квадратної форми, здебільшого розмальована й оздоблена вишивкою.

17

Кі-па і Сах-кві-ах-кі (Земляна Жінка) — індіанські імена капітана Джеймса Кіпа та його дружини, індіанки з племені майданів; їхній син, Джозеф Кіп, був моїм щирим другом. Капітан Кіп служив агентом Американської хутряної компанії.

Чорна Видра вперше зустрів його влітку 1833 року, коли Кіп закладав форт Макензі біля гирла річки Мараяс. Таким чином, виходить, що Чорна Видра народився 1819 року. Дружина капітана Кіпа була найвеликодушніша, найблагородніша жінка, яку я знав, і ставився до неї як до матері. Син їхній Джозеф, або Воронячий Сагайдак, як називали його «чорноногі», успадкував найкращі риси батьків. Помер він 12 грудня 1913 року, за кілька днів до того, як я написав ці рядки. Вся Монтана оплакувала його. Мало, дуже мало залишилося моїх друзів, з якими я ходив на бізонів. (Прим. авт.)

18

Річка Міссурі.

19

Справжня змія — ні-топ-і-пік-сек-сін — гримуча змія. (Прим. авт.)

20

Цей «білий шаман», без сумніву, Максиміліан, принц Від, який улітку 1833 року відвідав капітана Кіпа у форті на річці Мараяс. Великий природознавець 1 мандрівник, він написав цікаві спогади про подорож до верхів’я Міссурі. (Прим. авт.)

21

Сухий кийок, що правив за свердло, вставлявся в отвір, видовбаний у дерев’яному бруску. Другий кінець кийка прикріпляли до тятиви лука. Лук обертали, і від тертя кийка об поверхню отвору в бруску з’являлися іскри.

22

Цей чорний-білий чоловік — мовою «чорноногих» Сікс-ап-і-кван — безперечно був тим самим негром Джеймсом Бекунтом, або Бекуортом, який довго жив із кроу, починаючи з 1829 або 1830 року. Члени Американської хутряної компанії вважали його двоєдушною людиною: служачи в компанії, він водночас підбурював кроу до війни з білими. Форт, де його зустрів наш герой, мав назву Касс і був збудований Американською хутряною компанією у 1832 році на південному березі річки Йєллоустон, нижче гирла річки Гірський Баран. (Прим. авт.)

23

З Жінкою-Кроу я завів дружбу в дні мові молодості, що минула в країні бізонів. Як і місіс Кіп — Сах-кві-ах-кі, вона була для мене другою матір’ю. Обидві жінки мали благородну вдачу і ніжне серце. В юності Жінка-Кроу разом з моєю матір’ю стали бранками племені кроу, згодом вона вийшла заміж за одного з ватажків — Плямисту Антилопу. В битві кроу з «кривавими» її чоловік був убитий, а сама вона потрапила в полон до «кривавих». Один із воїнів цього племені одружився з нею. На старості вона жила багато років разом з місіс Кіп. Обох жінок єднала міцна дружба. Померла вона в 1906 році, коли приїхала в Дакоту провідати рідне плем’я. Обидві жінки були дуже енергійними. В 1882 році, коли для пікуні, або «південних «чорноногих», настала страшна «голодна зима», вони пожертвували всі свої заощадження — майже три тисячі доларів, — щоб полегшити становище безпомічного народу. Та понад п’ятсот чоловік померли голодною смертю, коли у Вашінгтоні нарешті визнали за потрібне звернути увагу на той факт, що плем’я вимирав. (Прим. авт.)

24

«Криваві» — інша назва племені кайна.

25

Фронтир — рухома межа між освоєною східною частиною США і диким Заходом.