Любовні елегії. Мистецтво кохання

Коментарі

1

Елегію також переклав Г. Кочур.

2

1-4. Віршем поважним… — тобто гекзаметром (шестимірником), що чергується тут із коротшим на одну стопу пентаметром (п’ятимірником); це — елегійний дистих (двовірш), популярний також за нових часів віршовий розмір: його застосовували і в оригінальній творчості; серед українських поетів, зокрема, — І. Франко, М. Зеров, Б.-І. Антонич.

3

9-10. Церера — богиня полів і хліборобства. Діва з сагайдаком — Діана (у греків — Артеміда), богиня ловів.

4

12-15. Аонійська ліра — від Аонії, області Греції, де селилися Музи. Там же — гора Гелікон; Темпе — мальовнича долина в Фессалії.

5

29. Мирт — присвячена Венері рослина; серед птахів їй присвячені голубки, горобці, лебеді.

6

24. Вітчим — Марс, який був коханцем Венери.24. Вітчим — Марс, який був коханцем Венери.

7

39. Матір — Венера.

8

51. Свого родича… — мова про Цезаря, Октавіана Августа, що виводив свій рід (Юліїв дім) від Енея та його матері Венери.

9

4. Кітерея — Венера; від Кітери, острова, що при вході в Лаконську затоку, де була давня святиня Венери.

10

8. Од вершника… — йдеться про т. зв. вершницький, середній із трьох станів римського суспільства.

11

11. Виноградарів батько — Вакх; далі — також Ліей, Лібер (той, що розв’язує тугу чи звільняє від неї).

12

21-24. Іо — дочка річкового бога Інаха, жриця Юнони, коханка Юпітера. Ревнива Юнона обернула Іо в корову і звеліла багатоокому велетові Аргосу стерегти її; після того, як Аргоса вбив Гермес, Юнона наслала на Іо невідчепного ґедзя. Далі йдеться про Леду, дружину спартанського володаря Тіндарея (в неї закохався Юпітер, звабивши її в образі лебедя), та про Європу, що її викрав Юпітер, перемінившись у бика.

13

7. Двовидих мужів… — йдеться про кентаврів.

14

8. Атрака дочка — Гіпподамія, дружина Пірітоя, володаря лапітів, міфічного гірського племені у Фессалії; через неї під час весілля зчинилася бійка між лапітами і кентаврами.

15

Елегію також переклав М. Зеров.

16

11. Семіраміда — ассирійська цариця; їй приписували заснування Вавилона.

17

12. Лаїда — знаменита грецька гетера VII ст. до н. е., яку часто згадували античні поети, зокрема, автори епіграм.

18

53. Борей — північний вітер. Орітія — дочка Ерехтея, міфічного царя Афін. Про її викрадення Бореєм — у «Метаморфозах» (VI, 683 і наст.).

19

65. Світлоносець — Люцифер, рання зоря.

20

7-8. Аянт (Аякс) — двоюрідний брат Ахілла; у нападі божевілля перебив стадо, мавши його за ворожих ахейців.

21

9. Орест — син мікенського володаря Агамемнона і Клітемнестри. Його за вбивство матері довший час переслідували Еринії, підземні богині.

22

14-15. Схенея дочка — Аталанта, славетна мисливиця. Критянка — Аріадна, що допомогла Тесеєві вбити потворного Мінотавра і випровадила його за допомогою рятівної нитки з Лабіринта, але, Тесей, повертаючись до Афін, покинув її. Нот — південний дощовий вітер.

23

17. Кассандра — наділена даром пророцтва дочка троянського володаря Пріама. Після падіння Трої вона сховалася за вівтарем Афіни (Мінерви), але її спіймав і збезчестив Аякс Локрійський.

24

31. Тідід — Діомед, що в одному з боїв під Троєю поранив Венеру.

25

36. Батько… богів — Юпітер.

26

52. Камінь пароських верхів… — мармур із Пароса, острова в Егейському морі, вирізнявся особливою білизною.

27

2. Діпсадою звуть… — ім’я походить від грецького слова dipsa — спрага.

28

4. Матір Мемнона — ранкова зоря (Аврора, Еос).

29

5. Заклинання еейські — від назви острова Ея, де жила чаклунка Кірка (Цірцея), що обертала людей на тварин.

30

39. Тацій — Тит Тацій, легендарний володар італійського племені сабінів, сучасник Ромула; сабінянки славилися простотою звичаїв.

31

42. Місто сина… — Рим, що його заклали нащадки Енея, сина Венери.

32

59. Бог співців — Феб-Аполлон.

33

64. Крейдою знак… — йдеться про рабів, яким позначали ноги гіпсом.

34

100. На дорозі Святій… — тобто на головній вулиці Рима.

35

Елегію також переклав Г. Кочур.

36

2. Аттік — приятель, що йому Овідій адресує цей твір.

37

23. Рес — фракійський володар, союзник троянців. Діомед з Одіссеєм (Уліссом) під час нічної вилазки вбили Реса й викрали його коней.

38

38. Пріама дочка — Кассандра, в яку закохався Агамемнон (Атрід).

39

39. Марс упіймавсь… — про це див. «Одіссею» (VIII, 266 наст.).

40

1. Пливла від Еврота… — мова про Єлену, що її викрав у Менелая Паріс. Еврот — річка у Спарті.

41

5. Амімона — одна з дочок Даная; закохавшись, Нептун (Посейдон) тризубцем пробив для неї джерело в посушливій Арголіді.

42

49. Жриця — Тарпея, весталка, яка за наручні прикраси відкрила сабінянам ворота в римську фортецю. Самі ж сабінські вояки закидали зрадницю щитами, бо й щити — своєрідна прикраса у вояцьких руках.

43

52. Син — Алкмеон, учасник походу проти Фів. Убив свою матір Еріфілу, щоб помститися за батька: той загинув на війні, куди послала його підкуплена Еріфіла.

44

56. Феаки — описані в «Одіссеї» міфічні жителі острова Схерії, який згодом ототожнювали з Керкірою, куди буря занесла Одіссея.

45

7. На дерев’яних табличках, вкритих воском, писали загостреною паличкою — стилосом.

46

1. Млявий муж — Тіфон, син троянського володаря Лаомедонта; Аврора випросивши для нього в богів безсмертя, забула випросити ще й вічну молодість.

47

2. Злотоволоса — Аврора, богиня світанку.

48

4. Мемнон — син Аврори, якого у поєдинку вбив Ахілл. Боги перетворили супутників Мемнона у птахів, які щорічно змагалися над його могилою, вшановуючи полеглого героя.

49

33. Кефал — прекрасний мисливець, який покохав Аврору (див. «Метаморфози», VII, 665 — 866).

50

43. Селена — богиня місяця; полюбивши красеня Ендіміона, приспала його в печері і щоночі спускалася до нього.

51

6. Серієць — той, хто походить із серів (seres), народу у Східній Азії (предки нинішніх китайців), що славилися виробами з шовку.

52

34. Діона — мати Венери; тут — сама Венера. Йдеться про картину Апеллеса, що зобразив богиню, яка виринає з морської хвилі.

53

39. Гемонія — давня назва Фессалії, знаної своїми чаклунками.

54

4-6. Слави походів… — військо й політика, зокрема виступи на форумі, площі для народного зібрання, були справами римлян давнього — республіканського — гарту.

55

9-30. Співець меонійський — Гомер. З Аскри поет — Гесіод, автор поеми «Роботи і дні». Баттіад — Каллімах, вчений і поет з Александрії (III—II ст. до н. е.). Кекропа котурн… — ідеться про грецьких трагіків; котурн — високе взуття трагічних акторів. Арат — грецький поет (III ст. до н. е.), автор поеми про небесні світила. Менандр — найвидатніший представник т. зв. нової комедії (IV ст. до н. е.). Енній — римський епічний поет, творець латинського гекзаметра (III ст. до н. е.). Акцій — римський трагік (II—І ст. до н. е.). Варрон — Публій Теренцій Варрон Атацинський (І ст. до н. е.) — римський поет і вчений-граматик; переклав поему Аполлонія Родоського «Аргонавтика» про походи Ясона, Есонового сина, в Колхіду по золоте руно. Лукрецій — римський поет (І ст. до н. е.), автор поеми «Про природу речей». Тітір, плоди, Енеєва міць… — ідеться про Вергілія, автора «Буколік» («Пастуших пісень»), «Георгік» («Поеми про рільництво») та «Енеїди». Тібулл (І ст. до н. е.) — відомий римський елегік.

56

34. Таг — ріка в Іспанії (нині Тахо).

57

11-14. Небесні бої… — йдеться про гігантів, синів Геї (Землі) та Урана (Неба), що почали боротьбу з олімпійськими богами. Олімп, Осса, Пеліон — гори в Фессалії (північ Греції).

58

23. Пісня… — йдеться про чаклунські заклинання.

59

30. Той а чи інший Атрід… — Агамемнон і Менелай.

60

3. В альтанці дів Данаїд… — мова про портик (криту галерею з колонами) храму Аполлона на Палатині; між колонами були скульптурні постаті п’ятдесяти Данаїд, дочок Даная.

61

25. Ісіда — єгипетська богиня; римські жінки використовували її вшанування для любовних пригод.

62

32. Гіпполіт — син Тесея і володарки амазонок Гіпполіти; був зразком цнотливості (про нього — див. однойменну трагедію Евріпіда). Пріап — бог родючості, втілення хтивості.

63

40. Меонійський край — Лідія.

64

Взірцем для цієї елегії послужила поезія Катулла (III).

65

7. Філомела — сестра Прокни, дружини фракійського (ісмарійського) володаря Терея. Останній, оволодівши Філомелою, відтяв їй язика, сподіваючись приховати свій злочин. Обидві сестри, щоб помститися, вбили Тереєвого сина Ітіса, за що боги обернули Філомелу на ластівку, Прокну — на солов’я, Терея — на одуда (за іншою версією Філомела стала солов’єм, Прокна — ластівкою, Терей — яструбом).

66

15. Фокіди юнак — Пілад. Орест і Пілад ще в античні часи були символом вірності й нерозлучності у приятелюванні.

67

35. Ворона — ненависний птах… Мінерві… — ворона нібито ворогує з совою, присвяченою цій богині.

68

41. Терсіт — один із ахейців під Троєю; вирізнявся зухвалістю і потворною зовнішністю. Філакієць — володар Філакії Протесілай, що перший ступив з корабля на троянський берег і одразу ж загинув, як це було пророковано, від руки Гектора.

69

55. Птиця Юнони — пава.

70

11. Фессалієць — Ахілл.

71

12. Фебова жриця — Кассандра; перший з мікенських вождів — Агамемнон, правнук Тантала.

72

7. Гемонієць — Ахілл. Поранивши Телефа, вилікував йому рану іржею свого списа.

73

20. Мету обгинав… — найнебезпечніший момент кінних перегонів — обігнути мету, тобто не зачепити колесом кам’яного стовпа на повороті доріжки.

74

22. Меч дерев’яний бере. — Гладіаторові, що з вислугою літ сходив з арени, вручали дерев’яний меч.

75

1. Грецин Помпоній — приятель Овідія.

76

11. Еріцина — Венера, від назви гори й міста (Ерік) на північно-західному побережжі Сицилії з храмом Венери.

77

20. Ложа мого тягарем… — пародійний натяк на «Іліаду» (XVIII, 104), де Ахілл — «тягар землі безкорисний».

78

1-6. Ідеться про похід Ясона на кораблі «Арго» по золоте руно в Колхіду.

79

17. Харібда — морська потвора; разом з іншим страховиськом, Скіллою, що жила напроти неї в печері біля протоки між Італією і Сицилією, втягала у вир кораблі й поглинала їх. Хто уникав Харібди, потрапляв до Скілли.

80

19-20. Керавнія — підводні скелі біля західного узбережжя Греції. Сирти — дві затоки в Північній Африці та прибережні землі, відомі великою кількістю хижаків.

81

27. Леди сини — Кастор і Поллукс, герої, що стали сузір’ям Близнят, опікуни мореплавців.

82

32. Галатея — морська німфа, одна з нереїд, доньок морського бога Нерея.

83

17. Донька Тіндара — Єлена.

84

19-20. Лапіти — див. прим, до «Л.» І, 4, 8; «М.» І, 593.

85

21-22. Жінка… поштовх дала… — йдеться про Лавінію, дочку володаря Латина; через неї Еней почав війну з Турном.

86

23. Жінка… нацькувала… — йдеться про викрадення Ромулом сабінянок, що стало причиною війни між сабінцями та Римом.

87

7. Каноп і згадані далі в тексті міста — в Єгипті.

88

11. Анубіс — єгипетський бог; його зображували з головою собаки.

89

13-14. Змія — атрибут Ісіди. Апіс — у стародавніх єгиптян священний бик, втілення Осіріса.

90

18. Галли — жерці фрігійської богині Кібели, або Великої Матері.

91

21. Ілітія — грецька богиня, що сприяла породіллям (у римлян — Люцина, також Генітала).

92

11-12. Хто б каміння… кидав… — йдеться про міфічних Девкаліона і Пірру («Метаморфози», І, 244–415).

93

13. Фетіда — морська богиня, мати Ахілла.

94

15. Ілія — троянська жриця, мати легендарних засновників Риму близнюків Ромула і Рема.

95

29. Колхідянка — Медея, яка вбила своїх синів, щоби помститись Ясонові за зраду.

96

39. На вогонь кладуть… — померлих спалювали на похоронному вогнищі.

97

9. Діва Ееї — див. прим. до «Л» І, 8, 5.

98

10. Житель Карпафських глибин — бог-перевертень Протей. Мова про Карпафське море, що є частиною Егейського — між островами Критом і Родосом; назва — від острова Карпаф (нині Скарпанто).

99

4. Ікарійський пес — Сіріус (у сузір’ї Пса).

100

8. Паллади плоди — оливки.

101

23-24. Морських потвор… — тобто Скілли й Харібди. Малея — небезпечний мис на південному сході Пелопоннесу.

102

31. Геро — жриця Афродіти у Сесті. До неї з протилежного берега Геллеспонту щоночі перепливав її коханий Леандр. Якось буря згасила ліхтар, що його світила Геро. Коли Леандр втопився, Геро теж кинулась у море.

103

41. Горнеться в’яз до лози… — в’яз слугував опорою для лози.

104

49. Рисаки… рвонуть колісницю… — йдеться про колісницю сонячного бога Феба.

105

3-4. Та, що посіла… — Венера; острів Кітера та місто Паф (Пафос) на Криті — найдавніші осередки культу Афродіти (Венери).

106

15-18. Смертний муж — Улісс. Фтійський владар — Пелей, батько Ахілла. Нереїда — Фетіда. Егерія — лісова німфа, яка закохалась у римського царя Нуму Помпілія.

107

32. Пад — нині ріка По.

108

1. До гніву Ахілла… — епічні поети, серед них і Макр Гней Помпей, приятель Овідія, розробляли теми, пов’язані з Троянською війною.

109

13. Мав я і скіпетр в руці… — тобто працював у жанрі трагедії.

110

22-38. Філліда — дочка фракійського володаря. Коли її коханий Демофонт не повернувся з-під Трої, вона повісилася й стала мигдалевим деревом. Макарей — син повелителя вітрів Еола, закохався у свою сестру Канаку, але покинув її зі страху перед батьком. Батько — Тесей. Грецька поетеса Сапфо (VII ст. до н. е.), за переказом, кинулась у море через свою любов до Фаона. Елісса — Дідона. Жона-перелюбниця — Єлена. Лаодамія — дружина Протесілая; після смерті чоловіка (див. прим, до «Л» II, 4, 41) наклала на себе руки.

111

23. Тирс — жезл Вакха (Діоніса): у своїх витоках трагедія пов’язана з його культом.

112

15-16. Пелоп — онук Юпітера, син Тантала і Діони. Одружився з Гіпподамією; переміг у змаганні на колісницях її батька Еномая, володаря Піси й тим самим уникнув загибелі: переможених женихів Еномай убивав.

113

29. Аталанта — аркадська красуня, мисливиця. Хто хотів її руки, мусив змагатися з нею в бігу; переможеного вона пронизувала списом. Меланіон (Гіппомен) випередив її хитрістю: красуня забарилася, піднімаючи золоті яблука, що їх кинув Меланіон.

114

66. Претор — римський урядовець; окрім судочинства, мав також організовувати видовища.

115

17. Кефея дочка — Андромеда. Її мати (Кассіопея) похвалялася, що донька вродливіша від усіх нереїд; розгніваний Посейдон наказав прикувати Андромеду до скелі і віддати на поталу морському чудовиську. Визволив жертву Персей.

116

37-40. Семела — дочка фіванського володаря Кадма, коханка Юпітера. Ревнива Юнона порадила Семелі вблагати Юпітера, щоб той з’явився перед нею в усій своїй величі. Смертна Семела згоріла перед лицем Громовержця. Свого сина, Вакха, якого ще не народила Семела, Юпітер доносив у власному стегні.

117

22. Юпітер, за переказом, проникнув до Данаї у вигляді золотого дощу, після чого вона народила Персея.

118

13. Нащадок Даная — Персей. Йдеться про його перемогу над горгоною Медузою.

119

16. Церерин засів. — Церера подарувала своєму вихованцеві Тріптолему зерна пшениці та запряжену драконами колісницю, щоб той навчив людей хліборобства.

120

26-53. Інах та інші названі тут постаті — річкові боги, які закохались у німф і смертних жінок. Про боротьбу Ахелоя з Гераклом — у «Метаморфозах» (IX, 1—97). Ідейський Лаомедонт — троянський володар, від якого походив Еней, батько Ілії.

121

13. Цикута — отрута з соку однойменної рослини (цикута, наш болиголов).

122

41. Нестор — володар Пілосу, найстарший серед греків під Троєю.

123

61-62. Фемій — співець, про якого розповідається в «Одіссеї» (І, 154, 337 та ін.). Тамір — фракійський співець, що вступив у змагання з Музами; ті перемогли й покарали його сліпотою.

124

79. Вовну… проколола… — йдеться про т. зв. симпатичну магію: чаклунка проколювала «ляльку» — вовняну подобу того, кому хотіла зашкодити.

125

9. Доробившись… статку… — тобто необхідного майна, щоб домогтися вершницького стану.

126

15-16. Золотий перстень на лівій руці — знак вершника.

127

30. Став він дощем золотим. — Йдеться про Данаю.

128

35. Сатурн — батько Юпітера, міфічний володар Італії (у греків — Кронос); вірили, що за його часів на землі був «золотий вік».

129

51-52. Квірін — староіталійське божество; згодом його ототожнювали з родоначальником римлян — Марсом. Далі — божества, що первісно були смертними. Алкід — Геракл.

130

Елегію написано на смерть Альбія Тібулла, що помер у 19 р. до н. е. Частково (вірші 1 — 42) цей твір переклав також М. Зеров.

131

4. В лад із журбою… — елегія («жалобна пісня») спочатку була пов’язана з похоронним оплакуванням.

132

13. Брата Енея ховали… — син Венери Амур (Ерос) доводився Енеєві братом. Юл — син Енея.

133

16. Юнак — улюбленець Венери Адоніс.

134

48. У феакійскім краю — в одній із елегій (І, 3) Тібулл згадує, що під час подорожі до Азії захворів на острові Керкіра, що його ототожнювали з островом міфічних феаків.

135

62. Кальв Гай Ліціній (82–47 до н. е.) — приятель Катулла, оратор і поет.

136

64. Крові… не пощадив! — Поет Корнелій Галл, потрапивши в неласку до Августа, змушений був накласти на себе руки.

137

9. Дуб… перший віщун… — у Додоні (Епір) був присвячений Юпітерові дуб; прислухаючись до шелесту листя, жінки-жриці тут виголошували свої віщування.

138

19. Там побрехеньки… — у Греції критян мали за брехунів.

139

25. Іасій — критський бог, опікун хліборобів.

140

26. Іда — тут гора на Криті; інша Іда — біля Трої.

141

41. Мінос — син Юпітера і Європи, відомий своєю справедливістю міфічний володар Кноса на Криті; після смерті став суддею в підземному царстві.

142

45. Дочку віднайшла… — Прозерпіну, доньку Церери, викрав Аїд (Плутон).

143

15. Мова про героїчну тематику, протилежністю до якої є грайлива любовна поезія.

144

21-22. Овідій зводить тут в одну постать двох Скілл: доньку мегарського володаря Ніса («Метаморфози», VIII, 1-151) і морську потвору, що жила біля протоки між Італією та Сицилією («Метаморфози», XIII, 705–968; XIV, 1-74).

145

25-40. Тітій — міфічний велетень; за зневагу богині Латони був приречений на вічні муки в підземному царстві. Пес — Цербер. Енкелад — один із титанів. Діви — сирени, морські істоти у вигляді напівжінок, напівптахів. Еола вітри… — повелитель вітрів Еол дав Одіссеєві мішок з вітрами («Одіссея», X, 19 і наст.). Ніоба — донька Тантала; втративши своїх дітей, з горя обернулась на камінь. Діва — німфа Каллісто, яку Артеміда обернула на ведмедицю. Пташка Кекропа — Прокна (див. прим. до «Л.» II, 6, 7). Зуби дракона… — йдеться про Кадма, міфічного засновника Фів; перемігши дракона, він засіяв його зубами поле. Воїни, що зросли з того посіву, почали битися між собою. Живими залишилося п’ятеро; вони й допомогли Кадмові заснувати Фіви. Вогнедишні бики — мова про похід аргонавтів за золотим руном. Ясон, за наказом володаря Колхіди Еета, повинен був зорати поле мідними биками, які вивергали з пащі полум’я. Сестри — Геліади, що оплакували свого брата Фаетона («Метаморфози», II, 1-366). Кораблі Енея, що їх підпалив Турн, велінням богів були перетворені на морських німф. Атреєві страви — йдеться про володаря Мікен Атрея, що вбив дітей свого брата Фієста і пригостив його їхнім м’ясом; від того злочину сонце пішло зворотним шляхом. Рушили скелі… — мова про Орфея, що співом і грою на лірі зрушував скелі й дерева.

146

1-2. Фаліски — італійське плем’я, яке населяло Етрурію; Фурій Камілл, римський полководець, у 396 р. до н. е. здобув етруське місто Вейї.

147

33. Галез — супутник Агамемнона.

148

1. Любощів мати — Венера.

149

10. Римом… потрясла сила… — йдеться про союзницьку війну (91–88 до н. е).

150

15-17. Аматусія — Венера.

151

5. Автамедонт — візник Ахілла.

152

6. Тіфій — вмілий керманич на судні Арго. Гемонійське — фессалійське: Іолк у Фессалїї — батьківщина Ясона, вождя аргонавтів.

153

11. Учителем Ахілла, сина Пелея (Пеліда), був кентавр Хірон, син Кроноса і Філіри.

154

28. Кліо і вісім… сестриць… — Гесіод, уродженець Аскри в Беотії, у вступі до «Теогонії» розповідає про те, як дев’ять Муз ввели його в коло поетів.

155

31-32. Пов'язки тонкі… — стрічки, якими пов’язували волосся; довгий одяг — ознака заміжніх жінок.

156

57. Гаргара — найвища гора гірського хребта Іди, що в Малій Азії, на південь від Трої; прилеглі долини славилися врожайністю; Метімна, місто на Лесбосі, — своїм вином.

157

67-71. Під Помпеєву тінь… — йдеться про розкішний прилеглий до театру портик, що його спорудив Помпей. Під склепіння… — портик Октавії при театрі Марцелла, сина Октавії, племінника Августа. Портика… що звела… Лівія… — дружина Августа; портик був при палатинському храмі Аполлона.

158

77. Телиці мемфійській… — тобто Ісіді; Мемфіс — місто в Єгипті, де вшановували Ісіду. В Римі культ Ісіди поширювався у І ст. до н. е.

159

81. При… храмі Венери… — йдеться про храм Венери-Праматері на форумі, де відбувалися судові процеси; біля храму був «Аппіїв фонтан» з Аппіадами (статуями німф), до якого постачали воду з водогону, спорудженого за цензора Аппія Клавдія у 312 р. до н. е.

160

147. Понесуть… богів… — перед початком циркових видовищ урочиста процесія, несучи статуї богів, рушала від Капітолію і обходила цирк.

161

164. Арена… у кривавім піску. — Йдеться про амфітеатр, де відбувалися бої гладіаторів.

162

172. Кораблі перські й афінські… — йдеться про т. зв. навмахію — морський бій, що мав імітувати славетну перемогу греків над персами при Саламіні (480 р. до н. е.). Видовище влаштував Август у травні 2 р. до н. е. на честь відкриття храму Марса Месника.

163

177. Цезар — тут Гай Цезар, син доньки імператора Августа Юлії; в 1 р. до н. е. двадцятирічним юнаком очолив похід проти парфян; як месник у битві з парфянами в 53 р. до н. е. зазнав поразки полководець Красс.

164

187. Тірінфський герой — Геракл.

165

197. Ворог — володар парфян Фраат IV, який, щоби прийти до влади, вбив свого батька.

166

209. Спини — парфян… — імітуючи втечу, парфяни несподівано повертали коней, щоб завдати удару; ця їхня хитрість увійшла в прислів’я.

167

225. Персіда — Персія. Назву хибно виводили від Персея, сина Данаї.

168

259. Святиня Діани — храм в Аріції, при Аппієвій дорозі; за жерця міг бути тут лише раб-утікач, що вбив свого попередника.

169

283-340. Підкріплюючи своє твердження, що кожна жінка, навіть найстійкіша з вигляду, не «гордуватиме ласкою» (273) й здатна заради цього на злочин, Овідій наводить приклади з міфології: Бібліда, дочка Мілета, покохала свого брата Кавна («Метаморфози», IX, 446–664); Мірра — свого батька Кініра (там же, X, 298–518); дочка Геліоса і Персеїди Пасіфая — бика; Скілла, дочка мегарського володаря Ніса, запалавши пристрастю до Міноса, що облягав Мегару, зрадила свого батька («Метаморфози», VIII, 6-151); Клітемнестра зрадила свого чоловіка Агамемнона (Атріда), зійшовшись з Егістом; Медея, дочка колхідського володаря Еета, покохавши Ясона, надіслала його нареченій Креусі в дарунок отруєний одяг і діадему, що спалили її суперницю, потім — повбивала своїх дітей; через жіночу пристрасть постраждав Фенікс, син Амінтора і Гіпподамії: остання підмовила свого сина вступити в любовний зв’язок із батьковою коханкою; розлючений батько осліпив і прогнав сина; Федра, друга дружина Тесея, закохавшись у Тесеєвого сина Гіпполіта, але не домігшись взаємності, звела на нього наклеп, що й призвело до загибелі Гіпполіта; Ейдотея, сестра Кадма, друга дружина фракійського володаря Фінея, з його намови виколола очі своїм пасинкам.

170

363-364. Іліон — Троя. Йдеться про дерев’яного коня («троянський кінь»), за допомогою якого греки на дев’ятому році війни здобули Трою.

171

405. Календи — перший день місяця. Після присвяченого Марсові березня (март) з початком квітня вшановували Венеру.

172

413. Аллії води… — Аллія — ліва притока Тибру; йдеться про поразку римлян у битві з галлами в 390 р. до н. е.

173

457. Кідіппа — прекрасна афінянка, в яку закохався Аконтій — юнак із простого роду. У храмі Артеміди він підкинув Кідіппі яблуко з написом: «Присягаюсь Артемідою, що вийду заміж за Аконтія». Прочитавши вголос (у давнину лише так читали), дівчина змушена була виконати присягу.

174

527. Критянка — Аріадна, яку Тесей покинув на Дії (Наксосі).

175

563. Гіменей — весільний бог.

176

567. Ніктелій — одне з імен Вакха, «нічного бога».

177

593. Еврітіон — кентавр, який на весіллі Пірітоя і Гіпподамії, володарки лапітів, сп’янівши, намагався викрасти наречену, через що й зчинилася бійка між кентаврами і лапітами.

178

649-654. Бусірід — міфічний володар Єгипту, який приносив у жертву богам усіх чужинців. За переказом, Бусіріда вбив Геракл. Фаларід — жорстокий сицилійський тиран (VI ст. до н. е.).

179

679. Силою Фебу взяли… — йдеться про дочок Левкіппа Фебу і Гілаїру, яких викрали Кастор з Поллуксом.

180

682. Лікомеда дочка — Деїдамія, дочка скіроського володаря Лікомеда, у якого з волі Фетіди переховувався перевдягнений у жіночий одяг її син Ахілл — із Гемонії муж.

181

1. Пеане!.. — початок зверненого до Аполлона гімну, вдячної пісні взагалі.

182

5. Амікли — місто неподалік від Спарти, знане святинею Аполлона.

183

21. Гість — славетний скульптор і винахідник, афінянин Дедал; про Дедала і його сина Ікара — також у «Метаморфозах» (VIII, 152–235).

184

43. Часто біда пробуджує хист… — відоме в античності прислів’я.

185

45. Крила — весла… — метафора, відома Гомерові («Одіссея», XI, 125).

186

55. Лиш оминай Калісто… — йдеться про сузір’я, що приносять бурі й дощі: Ведмедиця, Оріон, Волопас.

187

80. Клароський бог — Аполлон, від міста Кларос, що на іонійському побережжі біля Колофона.

188

96. Морю — нетлінне ім’я. — Про небезпечне своїми бурями Ікарійське море знав ще Гомер («Іліада», II, 144).

189

102. Марси — войовниче сабейське плем’я в Середній Італії, яке зналося на ворожбі.

190

109. Нірей — найвродливіший з грецьких героїв під Троєю; Гіл — супутник Геракла в поході аргонавтів.

191

122. Мовами… двома. — Тобто латинською і грецькою.

192

123-124. Улісс — син Лаерта; німфи дві — Кірка і Каліпсо («Одіссея», IX, 29–32).

193

150. Птах хаонійський — голуб: в Додонському (в Епірі або Хаонїї) храмі Юпітера ворожили, спостерігаючи за летом голубів.

194

185-192. Любов Міланіона до аркадійської мисливиці Аталанти та його суперництво з кентавром Гілеєм оспівує Проперцій у своїй першій елегії.

195

206. «Псів»… викидай… — найгірший кидок, коли всі кості показували однакове число очок, називався «псом».

196

217. Хто повергав потвор… — Геркулес. Мачуха — Юнона.

197

239. Кінтій — Аполлон, від назви гори Кінт на Делосі.

198

255-258. День Фортуни — 24 червня; за переказом, його запровадив римський цар Сервій Туллій, син рабині: в цей день обдаровували рабів. Галлів в оману ввели. — Йдеться, власне, про латинів, які, підступивши до Рима, вимагали видати їм для одруження римлянок; замість них вийшли пишно вдягнені рабині, що в шлюбну ніч напоїли своїх женихів; тієї ж ночі римляни перебили напасників. 7 липня, на згадку про цю подію, вшановували служниць.

199

267. Амарілла — пастушка, героїня Вергілієвих «Буколік» (II, 52).

200

297. Пурпур із Тіру — тобто забарвлена фінікійським пурпуром сукня; острів Кос славився виробами з шовку.

201

332. До заповітних таблиць. — Йдеться про тестаменти (схожу ситуацію описує Горацій: Сатири, II, 5, 52).

202

353. Демофоонт — син Тесея і Федри, афінський володар, який заручився з Філлідою, дочкою фракійського володаря; не діждавшись нареченого, що на деякий час від'їхав на батьківщину, Філліда наклала на себе руки. Боги обернули її на дерево.

203

356. Філакід — володар Протесілай з фессалійського міста Філаки.

204

380. Йдеться про вакханку, яку довів до нестями Вакх.

205

382. Колхіди дочка — Медея.

206

383. Ластівка — Прокна (див. прим. до «Л.», II, 6, 7).

207

401-407. Хріс — жрець Аполлона у Хрісі, на узбережжі Троади; його донька Хрісеїда стала бранкою Агамемнона, який, попри благання батька, відмовився її відпустити. Полонянка Лірнеська — Брісеїда, яку подарували Ахіллові; Агамемнон, змушений відмовитися від Хрісеїди, захопив Брісеїду, що й призвело до знаменитого «гніву Ахілла», яким починається «Іліада». Син Тієста — Егіст.

208

419. Та, що… Ерік посіла… — Венера (див. прим. до «Л.», II, 10, 11).

209

421-423. Алкатой — міфічний володар Мегари. Гімет — славна медоносним квітом гора в Аттіці.

210

491. Махаон — син Асклепія (Ескулапа), разом зі своїм братом Подалірієм, теж лікарем, брав участь у поході греків на Трою.

211

498. До храму мого… — йдеться про славетний храм у Дельфах.

212

598. Право вогню і води. — Дві найнеобхідніші людині речі — вогонь і воду — вручали нареченій, коли вона входила в дім нареченого; цих же речей, вогню і води, позбавляли вигнанців.

213

601-602. Церерин обряд — т. зв. Елевсінські містерії в Аттіці, до яких допускалися лише втаємничені. Самофракійські жерці — від назви острова Самофракія в Егейському морі; йдеться про таїнства підземних богів.

214

641. Схоже — у Горація (Сатири, І, III, 38~54).

215

643. Крилоногий герой — Персей (див. прим. до «Л.», III, 3, 17).

216

663-664. При якому родилась консулі… — римляни вели рахунок часу, літочислення загалом, за іменами консулів; обов’язком цензора, урядової особи в Римі, було також складання списків громадян із зазначенням їхнього віку, стану та майна.

217

699-700. Герміона — дочка Єлени й Менелая. Горга — дочка Алтеї, сестра Мелеагра («Метаморфози», VIII, 543).

218

2. Пентесілая — володарка амазонок, які прийшли на допомогу троянцям; данайці — греки.

219

11-12. Молодший Атрід — Менелай; старший — Агамемнон.

220

13. Еріфіла переконала свого чоловіка Амфіарая, сина Еклея, взяти участь у поході проти Фів, хоча знала, чим усе закінчиться: з волі Юпітера Амфіарай разом із колісницею провалився під землю.

221

17. Філакіда жона — Лаодамія, що стала символом подружньої любові.

222

19. Феретіад — Адмет, фессалійський володар, замість якого погодилася померти його дружина Алкеста; Евріпід зробив її героїнею однойменної трагедії.

223

22. Іфіса донька — Евадна, дружина Капанея, учасника походу проти Фів; кинулася зі скелі в похоронне вогнище свого чоловіка.

224

23. З філософської точки зору Мужність — це сукупність усіх чеснот. У греків — arete (звідси — жіноче ім’я).

225

37. Дев'ять доріг… — за переказом, стільки ж разів Філліда (див. прим, до «М.», II, 353) вибігала до моря, виглядаючи свого нареченого.

226

49. Неславив… Менелая жону… — йдеться про сицилійського поета Стесіхора (VI ст. до н. е.). За спрямовану проти Єлени пісню його осліпили її брати. Проспівавши, вже сліпцем, їй хвалу, він прозрів.

227

168. Храм, про який тут ідеться, був розташований біля цирку Фламінія.

228

177. Від моря… назва… — латинське cumatile — «барви морської хвилі» (від грец. kyma — хвиля).

229

191. Кефеїда — Кефеєва дочка Андромеда; Персей привіз її з Ефіопії на Серіф, один із Кікладських островів.

230

196. Каїк — ріка в Малій Азії.

231

201. Із бровою брову поєднати… — брови, що зрослися на переніссі, та низьке чоло були у римлян ознаками краси і принади.

232

205-206. Є в мене… книжечка… — йдеться про «Косметичні засоби для обличчя», лише частково збережену дидактичну поему.

233

223-224. Йдеться про Афродіту Анадіомену — богиню, що виринає з морської хвилі.

234

243. Добра Богиня — староіталійська богиня плодючості; до її містерій допускалися лише жінки.

235

251. Ту, що з Сідону… — йдеться про Європу, дочку фінікійського володаря Агенора.

236

323. Месник неньки своєї — легендарний музикант Амфіон, син Антіопи; разом зі своїм братом Зетом вибудував мури довкола Фів.

237

327. Набла — музичний інструмент, подібний до арфи.

238

329. Поет із Косу — грецький елегійний поет (IV ст. до н. е.), сучасник Каллімаха, вчитель Теокріта; Теосець — Анакреонт (VI ст. до н. е.), славнозвісний співець вина і любові.

239

331-332. Гета-крутій — тип хитрого раба в елліністичній і римській комедії, зокрема у Менандра і Теренція.

240

335. Варрон — Марк Теренцій Варрон (116-27 до н. е.), на диво плідний римський вчений-енциклопедист, поет; поема, про яку тут йдеться, не збереглася.

241

385-386. Марсове поле — площа за стінами Рима біля Тибру, де відбувалися гімнастичні й військові вправи. Води джерел — фонтан, що його спорудив Агріппа на Марсовому полі, славний дуже холодною і чистою водою, що надходила водогоном з Апеннін.

242

390-391. Флот єгиптян потопив… — йдеться про битву коло мису Акція (31 р. до н. е.). Сестра і дружина вождева — Октавія і Лівія.

243

393. Мемфійська телиця… — йдеться про храм Ісіди, яку в Римі ототожнювали з Венерою.

244

394. Три театри — Помпея, Марцелла і Бальба; найбільший з них, театр Помпея, збудований у 55 р. до н. е., вміщав до сорока тисяч глядачів.

245

399-400. Тамір — див. прим, до «Л.», III, 7, 61–62; Амебей — афінський кіфаред III ст. до н. е.

246

401-402. Апеллес — славетний грецький живописець (IV ст. до н. е.); Венера — тут «Афродіта Анадіомена» — одна з найвідоміших його картин.

247

409-410. Енній — видатний римський епічний поет (239–169 рр. до н. е.). В «Анналах» уславив свого сучасника Сціпіона Старшого (Африканського); на родинному кладовищі Сціпіонів йому було поставлено статую.

248

439-440. Послухала б Троя… Пріама порад… — Пріам радив видати на вимогу греків Єлену, яку викрав Паріс.

249

452. Аппіади — див. прим. до «М.», І, 81.

250

457. Кекропіди — афіняни; від Кекропа, легендарного засновника Афін.

251

490. Етни вогонь… — за переказом, у надрах Етни, в кузнях Вулкана, Циклопи кували для Юпітера блискавиці.

252

603. Таїс — відома афінська гетера, в яку закохався Александр Македонський; після його смерті стала дружиною Птолемея І Сотера.

253

631. Акрісій — міфічний володар Аргосу, батько Данаї.

254

672. Лемноські жінки — за переказом, повбивали своїх чоловіків за те, що після успішного походу на Фракію ті привезли собі наложниць.

255

686. Прокріда — дружина мисливця Кефала; запідозривши Кефала у зраді, вона потай стежила за ним, і той випадково її вбив. Про це див. також у «Метаморфозах» (VII, 795–865).