Мисливські усмішки - читать бесплатно онлайн полную версию книги автора Остап Вишня (ч. notes)

Примечания

1

До читачів. Я фотографую з свого, звичайно, погляду життя на селі. Дуже мені було б прикро, коли б хто подумав, що в данім разі я допускаюсь порнографії. В різних виразах (частіш оригінальних, а іноді комбінованих) я хочу зазнайомити, якого значення (здебільша жартовливого, а іноді й цілком серйозного) набрали на селі нові слова. – Авт.

2

Запалення черевини. – Авт.

3

Крим як здравницю змалюю якось окремо. – Авт.

4

Харківська річка. – Авт.

5

Гора так зветься: «Кішка». – Авт.

6

Гірське пасмо. – Авт.

1

Моя автобіографія.

Уперше надруковано окремим виданням: Моя автобіографія. – Х.: Книгоспілка, 1927 [обкладинка й малюнки художника Л. Сидорова].

У пізніших виданнях (після репресії Остапа Вишні) твір друкувався із значними скороченнями й редакторськими правками. У виданні 1956 р. та в інших навіть багатотомних перевиданнях сталися зміни в реченні: «Власне подія ця трапилася не в самім містечку, а в хуторі Чечві біля Груні, в маєткові поміщиків Фон Рот, де мій батько був за прикащика» (замінено так: «мій батько працював на панів»).

Вилучено було з тексту такий фрагмент: «Як ударила революція – завертівся. Будував Україну. Бігав з Центральної Ради в університет, а з університету в Центральну Раду. Тоді до св. Софії, з св. Софії до “Просвіти”, а з “Просвіти” на мітинг, з мітинга на збори, з зборів у Центральну раду, з Центральної Ради на з’їзд, із з’їзду на конференцію, з конференції в Центральну Раду. До того було ніколи, що просто страх…» і т. д. Імена репресованих письменників-сучасників теж були вилучені.

…вчилися ми разом із М. К. Зеровим. – Ідеться про українського поета, перекладача й літературознавця Зерова Миколу Костянтиновича (1890–1937), який у двадцятих роках належав до літературного угруповання неокласиків.

2

Читай Горація, Вергілія, Овідія… – Ідеться про римських поетів, які жили в останні десятиліття перед новою ерою.

3

Гомер — давньогрецький поет, який жив орієнтовно між XII і VII ст. до нової ери. Гомера вважають автором епічних поем «Іліада» та «Одіссея».

4

…«Мені тринадцятий минало» — перший рядок вірша Т. Г. Шевченка «N. N.» (1847).

5

Центральна Рада (Українська Центральна Рада) – парламент Украї ни, який керував українським національним рухом і своїми універсалами довів Україну від автономії до самостійності. Заснована в Києві 17 березня 1917 р.; розпущена у квітні 1918 р. після військового перевороту і проголошення П. Скоропадського гетьманом Української Держави.

6

«Просвіта» — громадська культурно-освітня організація, заснована у Львові 1868 р. для поширення освіти серед народу. Численні товариства «Просвіта» створювалися на початку ХХ ст. у Східній Україні (найактивнішою вважалася Катеринославська), але їхня діяльність була згорнута на початку 1920-х років.

7

…мене й посадили. – Після повернення П. М. Губенка у 1920 р. із Кам’янця-Подільського, куди він виїжджав із Центральною Радою, до захопленого більшовиками Києва, його заарештовано й перевезено до столичного Харкова («В Харків “мене переїхали” 1920 року, в жовтні місяці…»). Через недоведення слідством злочинних намірів у діях письменника в період його співпраці з Центральною Радою П. М. Губенка було звільнено з-під арешту й завдяки клопотанню В. М. Блакитного влаштовано на роботу в газеті «Вісті ВУЦВК», яка виходила в Харкові в 1920–1934 рр., а в Києві в 1919, 1934–1941 рр.

8

«Катехізис» – посібник для початкового вивчення основ християнського віровчення.

9

Філарет (Дроздов Василь Михайлович, 1782–1867) – московський митрополит, автор посібника «Пространный катехизис».

10

Соломонів «Оракул» – збірник афоризмів і загадок ізраїльсько-іудейського царя Соломона (? – 928 р. до н. е.).

11

«Русский паломник» – ілюстроване видання.

12

Писати в газетах я почав у Кам’янці, на Поділлі, 1919 року, за підписом Павла Грунського. – Ідеться про публікацію перших фейлетонів письменника в кам’янець-подільських газетах «Народна воля» і «Трудова громада».

13

Кримський Агатангел Юхимович (1871–1942) – український сходознавець, історик, мовознавець, літературознавець, фольклорист, етнограф, письменник, перекладач, академік УАН (з 1918 р.).

14

Левицький Модест Пилипович (1866–1932) – український письменник, лікар, педагог.

15

Блакитний Василь Михайлович (справжнє прізвище – Елланський; 1894–1925) – український письменник.

16

«Книгоспілка» – кооперативна видавнича та книготорговельна спілка, створена в Харкові 1922 р. (мала філії в Києві, Одесі, відділи і представництва в інших містах України). У 1922–1930 рр. випустила більше 3000 книжок художньої, навчальної, масово-політичної, кооперативної та іншої літератури тиражем понад 40 млн примірників. Після створення в 1930 р. Державного видавничого об’єднання України (ДВОУ) «Книгоспілка» припинила видавничу діяльність.

17

«Селянська правда» – газета, орган ЦК КП (б) У; виходила в Харкові з 1921 р., а в 1925 р. була об’єднана з газетою «Радянське село».

18

Пилипенко Сергій Володимирович (1891–1934) – український письмен ник; один з організаторів і багаторічний керівник літературної організації «Плуг» – спілки селянських письменників, заснованої в Харкові 1922 р. (існувала до 1932 р.).

19

Вапліте (Вільна академія пролетарської літератури) – літературна організація в Україні, яка виникла в Харкові 1925 р. Угруповання очолювали М. Хвильовий, М. Яловий, О. Досвітній, М. Куліш, Г. Епік. Члени організації відстоювали високу письменницьку майстерність, боролися з проявами неуцтва та просвітянства в літературі. Самоліквідувалася в 1928 р.

20

ВУСПП (Всеукраїнська спілка пролетарських письменників) – літературна організація, заснована в Харкові 1927 р. В основі діяльності було покладено марксистську ідеологію і програмні настанови комуністичної партії в галузі культурної роботи. Керівники організації захоплювалися методами командування в літературі і проявляли нетерпимість до талановитих письменників та до інших угруповань («союзник або ворог»). Припинила діяльність у 1932 р.

21

«Молодняк» – літературна організація переважно комсомольських письменників, яка виникла в Харкові 1926 р. і об’єднувалася навколо молодіжних періодичних видань; припинила свою діяльність у 1932 р.

22

«МАРС» (Майстерня революційного слова) – літературна група, що утворилася в Києві 1926 р. на основі літературної групи «Ланка», члени якої прагнули до написання високомистецьких творів, поглибленої уваги та критичного ставлення до тогочасних суспільних процесів. Після необ’єктивних звинувачень ортодоксальної критики в негативному ставленні її членів до соціалістичної дійсності група самоліквідувалася.

23

«Неокласики» – літературна група письменників, яка діяла в Києві в 1918–1928 рр. До «неокласиків» входили М. Зеров, М. Рильський, П. Филипович, М. Драй-Хмара, О. Бургардт (Ю. Клен), а також близькими до них були Є. Голоскевич, А. Лебідь, М. Могилянський, М. Новицький, В. Петров (Домонтович), Б. Якубський. «Неокласики» прагнули опанувати висоти художньої культури, підтримували гасла М. Хвильового орієнтації «на Європу». Більшість членів групи були репресовані радянською владою.

24

Хвильовий Микола (справжні прізвище та ім’я – Фітільов Микола Григорович, 1893–1933) – український письменник.

25

Досвітній Олег (справжні прізвище та ім’я – Скрипаль Олександр Федорович, 1891–1934) – український письменник.

26

Нестор Літописець (XI – поч. XII ст.) – автор «Повісті минулих літ».

27

Остромир – новгородський посадник у 1054–1057 рр., який замовив у Києві переписати Євангеліє, що було виконано дияконом Григорієм у 1054–1957 рр. Переписане на 294 аркушах пергаменту Євангеліє стало називатися Остромировим (зберігається в Бібліотеці ім. Салтикова-Щедріна в Санкт-Петербурзі).

28

Я люблю березільців, франківців, одещан, заньківчан… – ідеться про українські театри «Березіль», імені Івана Франка, Одеський державний драматичний театр та Український драматичний театр, утворений у Києві 1922 р. (з 1923 р. – ім. М. Заньковецької).

29

МОПР (МОДР) – Міжнародна організація допомоги борцям революції або Міжнародна червона допомога; масова організація, що подавала допомогу революціонерам-політв’язням, політемігрантам та іншим жертвам білого терору й фашизму. Існувала в 1922–1947 рр.

30

Авіохем (Осовіахім, Тсоавіахім) – Товариство сприяння обороні, авіаційному та хімічному будівництву – масова добровільна громадська військово-патріотична організація в СРСР, що діяла в 1923–1936 рр.

31

«Геть неписьменність» – всеукраїнське добровільне товариство, яке сприяло органам народної освіти в боротьбі з неписьменністю й малописьменністю в 1923–1936 рр.

32

Товариство «Змичка» – громадська організація в УРСР, яка сприяла встановленню і зміцненню економічних та культурних зв’язків між містом і селом у 1920-х роках.

33

Літературний клуб ім. Вас. Блакитного – клуб письменників у Харкові другої половини 1920-х – першої половини 1930-х рр.

34

Під цією усмішкою, опублікованою в газеті «Селянська правда» 22 липня 1921 р., уперше з’явився псевдонім Остап Вишня.

35

Вишневі усмішки (Сільські). – Х. – К.: Книгоспілка, 1924. – 71 с. (Б-ка «Книгоспілки». Серія гумору і сатири. № 7). До збірки ввійшло 17 творів. Книжка тричі перевидавалася в цьому ж видавництві – 1924, 1925 і 1927 року.

36

РОСТА – Російське телеграфне агентство (1918–1925); із 1925 р. – ТАРС – Телеграфне агентство Радянського Союзу.

37

РАТАУ – Радіо-телеграфне агентство України, утворене в 1918 р.

38

Петлюра Симон Васильович (1879–1926) – один із керівників уряду Української Народної Республіки; із лютого 1919 р. – голова Директорії.

39

Баптисти – послідовники однієї із протестантських течій у християнстві, які вимагають хрещення віруючих у свідомому віці. Секта баптистів виникла на початку XVII ст. в Голландії.

40

Адвентисти – прихильники протестантської течії християнства, що виникла у XIX ст. у США. Адвентисти проповідують близький «кінець світу», «друге пришестя Христа» і встановлення на землі «тисячолітнього царства Божого».

41

Гіршман Леонард Леопольдович (1839–1921) – засновник офтальмологічної клініки при Харківському університеті (1870).

42

Істик – палиця із залізним наконечником для очищення лемеша плуга від землі.

43

Цурка – короткий обрубок дерева, цурпалок, кілочок.

44

Анба (амба) – кінець, смерть.

45

Я за колодку… – ідеться про дерев’яну посудину (невеликий вулик) для відлову бджолиного рою.

46

Саж – хлів для тримання та відгодівлі свиней.

47

Вукоопспілка – Всеукраїнська кооперативна спілка.

48

Храми, каплиці, і ікони… – цитата з поеми Т. Г. Шевченка «Кавказ».

49

Заснули, мов свиня в калюжі, / в своїй неволі… – неточна цитата з вірша Т. Г. Шевченка «Ликері» («В святій неволі»).

50

Все на світі – не нам, / все богам та царям… – у вірші Т. Г. Шевченка: «Тим неситим очам…»: «Все на світі – не нам, / Все богам тим – царям!»

51

О люди, люди, небораки… – в однойменному вірші Т. Г. Шевченка інша пунктуація: «О люди! люди небораки!»

52

Графиня Браницька – представниця роду польських магнатів, які мали великі землеволодіння в Україні в XIX – на початку XX ст.

53

Ваганка – довгаста дерев’яна миска для їжі.

54

Усмішку було приурочено до відкриття Всеукраїнського з’їзду у справі охорони материнства й дитинства.

55

«Нова Баварія» – тут, очевидно, йдеться про харківський ресторан.

56

Цикл із 21 усмішки й кількох кореспонденцій, що друкувалися в періодичній пресі, написано під враженнями від перебування Остапа Вишні на відпочинку в Криму у травні – червні 1924 р.

Окреме видання: Вишневі усмішки кримські. [Х.]: Держвидав України, 1925. – 144 с.; 2-ге і 3-тє видання збірки вийшли в цьому ж видавництві 1927 р.; російською мовою: «Вишневые усмешки крымские». Авторизованный перевод с украинского. Х.: «Укр. рабочий», 1927. – 94 с. Підбірка творів цього циклу друкувалася в різних виданнях, зокрема й у зібраннях «Усмішок у 4-х томах» (Х., т. 3, 1928 і 1930 рр.).

57

Основа – село біля Харкова; тепер увійшло в територію міста.

58

Жанна д’Арк (1412–1431) – народна героїня Франції, яка під час Столітньої війни 1337–1453 рр. очолила війська, що визволили Орлеан від англійських загарбників і здобули низку перемог, але потрапила в полон і була спалена на вогнищі за звинуваченням у єресі й чаклунстві.