Моя автобіографія. Письменники. Сом

Примечания

1

Трапилася ця подія 1 листопада (ст. стилю)... — За новим стилем 13 листопада.

2

…вчилися ми разом із М. К. Зеровим. — Ідеться про Миколу Кос­тянтиновича Зерова (1890-1941), українського радянського літературо­знавця, поета й перекладача.

3

Горацій (Квінт Горацій Флакк, 65-8 pp. до н. е.) — римський поет.

4

Вергілій Марон Публій (70-19 pp. до н. е.) — римський поет.

5

Овідій (Публій Овідій Назон, 43 р. до н. е. — 18 р. н. е.) — римський поет.

6

Гомер — легендарний давньогрецький поет. Час життя Гомера визнача­ють по різному — від 12-го до 7-го ст. до н. е. З його ім'ям пов'язують ство­рення епічних поем «Іліади» та «Одіссеї».

7

Він — на Рим, я — на Шенгерієвку. — Йдеться про вступ M. Зерова до літературної групи «неокласиків», які орієнтувалися в основному на есте­тичні зразки античного мистецтва. Остап Вишня вже тоді почав писати про життя українського народу, зокрема, селянства.

8

«...мені тринадцятий минало» — рядок з поезії Т. Г. Шевченка.

9

Як ударила революція — завертівся. Будував Україну. — Тут ідеться про соціальні ілюзії Остапа Вишні в період революції, коли він щиро вірив у відродження української державності під егідою Централь­ної ради.

10

Центральна рада — контрреволюційна буржуазно-націоналістична орга­нізація на Україні. Створена 17 березня 1917 р. в Києві українськими бур­жуазними й дрібнобуржуазними націоналістичними партіями. Розігнана 29 квітня 1918 р. австро-німецькими окупантами.

11

Тоді до св. Софії... — Ідеться про Софійський собор у Києві.

12

«Просвіта» — культурно-освітня громадська організація на Україні. Заснована в грудні 1868 р. у Львові «народовцями» з метою поширення освіти серед народу. Мала філії в містах, бібліотеки й читальні в селах, видавала українською мовою популярну літературу, шкільні підручники тощо. В тій частині України, що входила до складу Російської імперії, «Просвіти» були створені на початку 20 ст., припинили існування в першій половині 20-х років. На західноукраїнських землях «Просвіти» існували до 1939 р.

13

Тяжко було, але «ми перемогли». — Йдеться про обивателів, які в роки революції та громадянської війни стояли осторонь від боротьби, а після перемоги більшовиків «примкнули» до Радянської влади.

14

Ну, а потім під'їхала «платформа», мене й посадили. — У 1920 р. Остапа Вишню арештували після повернення його до Києва з Кам'янця-Подільського, де на той час отаборилася контрреволюційна Директорія. Наступна фраза про те, що згодом його випустили і він уже з «платформи» не злазив», свідчить про рішучу підтримку письменником Радянської влади.

15

«Катехізис» — посібник з основ християнського віровчення, призначе­ний для початкового релігійного навчання віруючих.

16

Філарет (Дроздов Василь Михайлович, 1782-1867) — московський митрополит реакціонер; автор «Пространного катехизиса», що вивчався в дореволюційній школі.

17

Соломонів «Оракул» — збірник афоризмів та загадок ізраїльсько-іудей­ського царя Соломона (?-928 р. до н. е.).

18

«Русский паломник» — щоденне ілюстроване видання. Виходило в Петербурзі (1885-1917).

19

Писати в газетах я почав у Кам'янці... за підписом Павла Грунського. — Остап Вишня має на увазі перші публікації своїх фейлетонів на сторінках кам'янець-подільських газет «Народна воля» і «Трудова громада».

20

Кримський Агатангел Юхимович (1871-1942) — український радян­ський сходознавець, славіст і письменник, з 1919 р. — академік Академії наук УРСР.

21

Левицький Модест Пилипович (1866-1932) — український мовозна­вець, письменник і публіцист, автор «Граматики української мови».

22

В Харків «мене переїхали» 1920 року, в жовтні місяці... — Невдовзі після арешту Остапа Вишню з Лук'янівської тюрми, що в Києві, було пере­ведено до харківської тюрми на Холодній горі для продовження слідства. Оскільки ні в діях, ні в творах Остапа Вишні не було виявлено контрреволю­ційної спрямованості, його звільнили з-під арешту і згодом взяли на роботу до редакції «Вістей ВУЦВК».

23

«Вісті ВУЦВК» — українська республіканська газета. Виходила в Києві (1919, 1934-1941) і Харкові (1920-1934).

24

Блакитний Василь Михайлович (справжнє прізвище — Елланський, 1894-1925) — український радянський письменник, партійний і держав­ний діяч. Спочатку належав до партії українських лівих есерів (боротьбис­тів). З 1920 р. — член Комуністичної партії, в 1920-1925 pp. — член ЦК КП(б)У і ВУЦВК. Один з організаторів літературного процесу на Україні в першій половині 20-х років.

25

«Книгоспілка» — українська видавнича і книготорговельна організація. Заснована 1922 р. в Харкові. 1930 р. перетворена на книготорговельне об'єд­нання — Вукоопкнигу.

26

А ви, маститий, сопричислений до старої дегенерації... — Ідеться про графоманів «зі стажем», які полюбляли «опікати» молодих літераторів. (Плутаючи, ніби ненароком, слова протилежного змісту — «генерація» і «дегенерація», — автор натякає на інтелектуальну недолугість самозакоха­них нездар).

27

«Селянська правда» — українська республіканська газета, орган ЦК КП(б)У. Виходила з 1921 р. в Харкові. В 1925 р. злилася з газетою «Радянське село».

28

Пилипенко Сергій Володимирович (1891-1943) — український радян­ський письменник, журналіст, один із засновників літературної організації «Плуг».

29

Трохи ще про вплив полового збудження на процес творчості. — Автор пародіює писання псевдовчених, які по-вульгаризаторському засто­совували психологічне вчення З. Фрейда для тлумачення явищ культури, процесів творчості й суспільного життя.

30

«Вапліте» (Вільна академія пролетарської літератури) — літературна організація на Україні (1925-1928). Декларувала і боролася за високу якість літературної творчості. Об'єднані ВАПЛІТЕ письменники (П. Ти­чина, П. Панч, М. Хвильовий, М. Куліш, О. Довженко, В. Сосюра, М. Бажан, І. Дніпровський, Ю. Смолич та ін.) збагатили українську культуру творами значної художньої вартості. Проте ідейно-естетичні гасла й заяви керівни­ків організації не завжди належно аргументувалися, що давало підстави для звинувачень ВАПЛІТЕ в нечіткості політичної платформи та орієнтації на буржуазну культуру Заходу. В умовах гострої критики своєї діяльності ВАПЛІТЕ самоліквідувалася.

31

«Плуг» — спілка українських радянських селянських письменників. Заснована 1922 р. в Харкові; 1931 р. перейменована на Спілку пролетар­сько-колгоспних письменників. Існувала до 1932 р. Мала незаперечні заслуги в справі об'єднання талановитих тогочасних літераторів навколо партії. Творчій діяльності «Плуга» шкодив надмірний «масовізм» (праг­нення до кількісного розширення письменницького об'єднання за рахунок початківців, курс на створення багатьох периферійних філій, зниження ідейно-художніх критеріїв).

32

...«ВУСПП» («Всеукраїнська спілка пролетарських письменників») — літературна організація на Україні (1927-1932). Спрямовувала творчість літераторів у русло соціалістичного будівництва, боролася проти ідейних збочень письменників. Члени ВУСПП (І. Микитенко, Л. Первомайський, О. Близько, І. Кулик, П. Усенко та ін.) збагатили українську літературу талановитими творами. З часом ВУСПП стала гальмом на шляху згуртуван­ня літературних сил: проголошувала шкідливі, спрямовані на політичну дискредитацію деяких письменників гасла типу «союзник або ворог», обстоювала штучно вигаданий «діалектично-матеріалістичний метод» художньої творчості. Керуючись вульгарно-соціологічними критеріями, своїми настановами аж ніяк не сприяла творчому зростанню письмен­ників.

33

«Молодняк» — літературна організація комсомольських письменників України (1926-1932). За ідейно-естетичною платформою була близька до ВУСППу. В літературному процесі займала конструктивні позиції, але часом виявляла недостатню теоретичну і художню зрілість. Так, молодняківці твердили, що римовані агітки важливіші ліричної поезії, що роман­тика і романтизм чужі для літератури пролетаріату.

34

«МАРС» («Майстерня революційного слова») — літературне угрупо­вання в Києві (1926-1929). Утворилося з колишньої «Ланки», що скла­далася з літераторів правопопутницького напряму. В період консолідації сил радянської літератури самоліквідувалося.

35

«Неокласики» — літературне угруповання на Україні в 20-х роках, до якого входили М. Зеров, П. Филипович, M. Рильський, M. Драй-Хмара, M. Могилянський, О. Бургардт. У своїй творчості ці письменники орієнту­валися на античну класику, проповідували культ «чистого мистецтва», уникали злободенної тематики. Згодом частина їх перейшла на позиції радянської реалістичної літератури.

36

«Бумеранг» (чи як він там зветься...). — Літературної організації чи угруповання під такою назвою на Україні не існувало. Можливо, Остап Вишня жартома назвав так літераторів, що належали до малочисельних, не відомих широкому загалу об'єднань.

37

Хвильовий Микола (справжнє прізвище та ім'я: Фітільов Микола Гри­горович, 1893-1933) — український радянський письменник.

38

Досвітній Олесь (справжнє прізвище та ім'я: Скрипаль Олександр Федо­рович, 1891-1934) — український радянський письменник.

39

Нестор Літописець (11 - поч. 12 ст.) — автор «Повісті минулих літ».

40

Остромир (християнське ім'я Іосиф) — новгородський воєвода ї посад­ник в 1054-1057 pp., замовник найдавнішого з тих, що дійшли до нашого часу, Євангелія, т. зв. Остромирового.

41

Я люблю березільців, франківців, одещан, заньківчан... — Автор має на увазі тогочасні українські театри: «Березіль», імені Івана Франка, Одесь­ку держдраму, імені Марії Заньковецької.

42

МОПР (МОДР) — Міжнародна організація допомоги борцям революції, створена в 1922 р. на основі рішень четвертого конгресу Комінтерну. Секція МОДР в СРСР існувала до 1947 р.

43

Авіохем (Осоавіахім) — Товариство сприяння обороні, авіаційному й хі­мічному будівництву; масова добровільна громадська організація, що існу­вала в СРСР з 1927-1948 р. Головними завданнями товариства були зміцнення обороноздатності країни, поширення військових знань серед населення, виховання його в дусі радянського патріотизму.

44

«Геть неписьменність» — громадська організація трудящих України, створена з метою ліквідації неписьменності. Існувала в 20-х роках.

45

Товариство «Змичка» — громадська організація трудящих, що займа­лася встановленням і зміцненням економічних і культурних зв'язків між містом і селом. Існувала в 20-х роках.

46

Літературний клуб ім. Вас. Блакитного — клуб харківських літераторів у другій половині 20-х — першій половині 30-х років. Створений для прове­дення масової, культосвітньої, пропагандистської роботи, а також відпо­чинку письменників.

47

На корпус (спец. термін) — один із видів друкарського шрифту і набору.

48

«Гарт» — організація пролетарських письменників, яка була заснована 1923 р. і яку очолював письменник, громадський діяч, редактор газети «Вісті ВУЦВК» В. М. Блакитний (Еллакський) (1894-1925).

49

«Більшовик» — щоденна робітничо-селянська газета, друкований орган ЦК КП(б)У. Виходила в Києві в 1919-1925 pp., згуртовувала навколо себе літературну молодь.

50

Символісти — представники творчого напряму, що в художньо-змістових і стильових пошуках віддавали перевагу символістсько-абстракт­ній образності; заявляли про себе і в українській літературі перших десяти­літь 20 ст.

51

«Неокласики» — українська літературна група, виникла на початку 20-х років 20 ст. (М. Зеров, М. Рильський, П. Филипович, М. Драй-Хмара та ін.) Орієнтувалися на античну художню класику та західні мистецькі зразки, піднесення рівня художньої творчості.

52

Шкурупій Гео (Юрій) Данилович (1903-1937) — поет і про­заїк. Був незаконно репресований. Реабілітований посмертно.

53

Тихесенький вечір на землю спадає... — слова з популярного українського романсу.

54

Тихо, тихо Дунай воду несе, а ще тихше дівка косу чеше... — слова з української народної пісні.

55

Леггорн — порода курей.

56

Сабанєєв Леонід Павлович (1844-1898) — російський зоолог, який вивчав мисливську фауну, мисливське господарство і спортивне риболовство. В 1873-1877 pp. редагував і видавав журнал «Природа».

57

«Якби ж таки того пана чорти були узяли…» — слова з української народної пісні.