Нам воно святе! Пісні січових стрільців (збірник)

Боже Великий, Творче всесильний,

На нашу рідну землю споглянь!

Ми були вірні Твому завіту,

Вислухай нині наших благань,

Ми були вірні Твому завіту,

Вислухай нині наших благань.

Люд у кайданах, край у руїні,

Навіть молитись ворог не дасть…

Боже Великий, дай Україні

Силу і славу, волю і власть,

Боже Великий, дай Україні

Силу і славу, волю і власть.

Боже Великий, Творче всесильний,

Пісню подяки нині прийми,

За дар свободи рідного краю,

Вірні все будуть Твої сини,

За дар свободи рідного краю,

Вірні все будуть Твої сини.

Ти воскресив нам нашу Вкраїну,

Двигнув з неволі і дав життя.

Боже Великий, дай Україні

Силу і славу, многі літа,

Боже Великий, дай Україні

Силу і славу, многі літа.

Вдаряй мечем, вдаряй, вдаряй,

Великий Комтуре Закона,

Щоб з нього честь була для нас,

А для Вкраїни – оборона!

Щоб з нього честь була для нас,

А для Вкраїни – оборона!

Готуй мені збрую,

Готуй мені коня,

Бо я серцем похід чую,

Дівчинонька моя.

Бо я серцем похід чую,

Дівчинонька моя.

Дай уста рожеві

Ще поцілувати,

Нім заграють нам крицеві

Ворожі гармати.

Нім заграють нам крицеві

Ворожі гармати.

Піду я, піду я,

А де – сам не знаю,

Може, люту смерть знайду я

В далекому краю.

Може, люту смерть знайду я

В далекому краю.

Прийдуть вірні друзі,

Прийдуть, заспівають,

Під явором, в темнім лузі

Мене поховають.

Під явором, в темнім лузі

Мене поховають.

Не плач же, дівчино,

Серденько кохане,

А заплачеш в ту хвилину,

Як мене не стане.

А заплачеш в ту хвилину,

Як мене не стане.

За рідний край, за нарід свій,

За волю України,

Ми йдемо в бій, ми йдемо в бій

Крізь згарища, руїни.

Ми йдемо в бій, земля дуднить,

Радіють гори, степи,

Бо в нас у бій благословить

Могучий дух Мазепи.

За твої, дівчино, личенька пишні,

За твої, дівчино, устонька-вишні,

Віддав би, любонько,

Моя голубонько,

Всі свої мрії колишні.

Мила, очі твої сині,

Незабудки при долині…

Віддав би, любонько,

Моя голубонько,

Всі свої мрії колишні.

За твої, дівчино, чорнії брови,

За твою, дівчино, каплю любови,

Віддав би, любонько,

Моя голубонько,

Всі свої юні розмови.

Люба, очі твої сині,

Незабудки при долині…

Віддав би, любонько,

Моя голубонько,

Всі свої юні розмови.

Зажурились галичанки тай на тую зміну,

Ой виходять наші стрільці десь на Україну:

«Хто ж нас поцілує в уста малинові,

І карі оченята, в чорненькії брови?

Хто ж нас поцілує в уста малинові,

Карі оченята, в чорненькії брови?»

«Не журіться, галичанки, є ще і військові

Ті ще краще обіймають ніж стрільці січові.

Ті вас поцілують в уста малинові,

В карі оченята, в чорненькії брови.

Ті вас поцілують в уста малинові,

В карі оченята, в чорненькії брови».

«Ой не будуть більш військові з нами приставати

І не будуть нас військові за стан обіймати;

Ні, не поцілують в уста малинові,

В карі оченята, в чорненькії брови.

Ні, не поцілують в уста малинові,

В карі оченята, в чорненькії брови.

Аж як ви із України вернетеся знову

І, як перше, знов підете з нами на розмову,

Тоді вже цілуйте в уста малинові,

В карі оченята, в чорненькії брови.

Тоді вже цілуйте в уста малинові,

В карі оченята, в чорненькії брови».

Заквітчали дівчатонька

Стрільцеви могилу,

Замість мали заквітчати

Стрілецькую милу.

Невисокий хрест з берези

Заплели віночком,

Замість мали заплітати

Косу барвіночком.

І пісочком висипали

Стежечку довкола,

Замість мали постелити

Рушник до престола.

Схилилися дві черешні

Наліво й направо,

А на віттях вітер грає

Про стрілецьку славу.

Засумуй, трембіто,

Та й по всьому світу,

Що пропало галичанам

Сорок тисяч цвіту.

Що пропало галичанам

Сорок тисяч цвіту.

Засумуй, трембіто,

Та на всі Карпати,

Щоб не ждали сина з войни

Ні отець, ні мати.

Щоб не ждали сина з войни

Ні отець, ні мати.

Засумуй, трембіто,

Та на все Поділля,

Щоб не ждала дівчинонька

Хлопця на весілля.

Щоб не ждала дівчинонька

Хлопця на весілля.

Засумуй, трембіто,

Що галицька сила,

Та від Збруча по Славуту

Трупом застелила.

Та від Збруча по Славуту

Трупом застелила.

Чи є в світі краща зірка, як кохана моя Ірка,

Чи є в світі де царівна, щоб була така чарівна.

Приспів:

Гей, гей, Ірчик, Ірчик, личко в тебе як папірчик.

Чи є в горах краща квітка, як Ірчанова сусідка?

Чи є в раю де дзвіночок, як сусідки голосочок?

Приспів.

Поцілує, як ангелик, затанцює, як метелик,

Приголубить, як голубка, але тільки свого любка.

Приспів.

В неї коси золотисті, як на сонці води чисті,

В неї устонька – коралі, і так далі, і так далі.

Приспів.

Лети, моя думо, в вечірню годину

Далеко-далеко звідсіль.

Лети, моя думо, у тую хатину,

Що слухає казки топіль.

У хатці жила там дівчина кохана,

А, може, живе – поклонись!

І скажеш їй слово болюче, як рана,

Що я вже не той, що колись.

Що гасне мій погляд і тихне мій голос,

І скиби зорали чоло,

Що з волі й неволі посивів мій волос

І терня у серце вросло.

І шепнеш їй, думо, хай душу роздружить,

А серцеві скаже: «Корись!»

Хай дармо не б’ється, хай марно не тужить,

Бо я вже не той, що колись.

Мав я раз дівчиноньку чепурненьку,

Любу щебетушечку, рум’яненьку.

Приспів:

Гей, гей, га, уха-ха,

Дівчино, рибчино молода!

Посилав я старостів у неділю,

Думав, погуляємо на весіллю.

Приспів.

Мали повернутися з рушниками,

Але повернулися з гарбузами.

Приспів.

Всьому супротивився батько рідний,

Бо вона багатая, а я бідний.

Приспів.

Думав я втопитися з тої злості,

Та вода холодная, ломить кості.

Приспів.

Україна – край мій рідний

Від Кавказу по Карпати,

І веселий, і свобідний,

І великий, і багатий.

Де є в світі кращі ріки,

Як Дністер, Дніпро-Славута?

Хто покине їх навіки,

Тому в серці вічна смута.

Де є в світі кращі гори,

Де таке повітря свіже?

Де шумлять так гарно бори

І хвилює спіле збіжжя?

Де ясніше сонце світить,

Де гарніше зорі сяють?

Де ж солодше пахнуть квіти —

Як у нашім любім краї?

Най жиє Великий Комтур наш!

Ми добра, добра йому бажаєм,

І в піснях його все величаєм,

Най жиє великий Комтур Наш!

Накрила нічка, тай тихесенька,

Земленьку кругом.

Лиш вітер мряки жене злегенька

Над розіспаним лугом.

І до любови накликає

Чарівниченько-соловій.

А місяць срібний розтягає

Чарівну пряжу мрій.

Там при окопах на долині

Стоїть поручник молодий.

Йому щохвилі вилітає

Зітханнячко з грудей.

«Спи, дівчино, спи, кохана,

Злоті мрії-сни.

І про мене, голубонько,

Не забудь спімни».

А там у Львові музики грають,

Танець жваво йде.

Дівочі очі як зорі, сяють,

Любка всім вперед веде.

І усміхається чарівно,

І клонить голову на грудь.

А сотник просить, сотник молить:

«Кохана, не забудь».

Сіріє ранок, світла гаснуть,

Тяжіє сонна голова.

А сотник шепче ще до вушка

Прощальнії слова.

«Спи, дівчино, спи, кохана,

Злоті мрії-сни.

І про мене, голубонько,

Не забудь спімни».

Ударив гранат, як грім гримучий,

Землю розгорнув.

Збудив окопи і ліс дрімучий,

І ставок, що вже заснув.

Там при окопах на долині

Лежить поручник молодий.

Йому потічком випливає

Червона кров з грудей.

І знову стихло все довкола,

Ставок заснув, здрімнувся ліс.

А тільки вітер по соснині

Зітхання тихо ніс.

«Спи, дівчино, спи, кохана,

Злоті мрії-сни.