Останній пророк

37

САМАРІЯ — край на північ від Юдеї. До 720 р. перед Христом належала до ізраельської держави. У добу асирійської неволі колонізована асирійцями, що, змішавшися з залишеним жидівським населенням, створили самаритян, про яких у Новому Завіті є декілька згадок. Після повороту жидів з асирійської неволі контраст між ними й самарянами був доволі значний. Самаряни зберегли деякі елементи асирійського поганства, зрештою прийняли закон Мойсея. Не добившись співучасництва у відбудові єрусалимської святині (до цього жиди їх не допустили), відокремились і збудували окрему святиню в Самарії коло Сіхема на горі Ґеразім. Цю святиню збурив Іван Гірка в кінці II ст. перед Христом. Місто Самарію за Помпея переназвано на Себасту.